Особливості юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання №1

Керівництво деревообробного підприємства ВАТ “Тиса”, яке займається хімічною переробкою деревини, виробництвом деревостружкових і деревоволокнистих плит та інше з використанням синтетичних смол, консервування деревини просочуванням прийняло рішення про реконструкцію двох промислових майданчиків. Передбачалось, що після їх реконструкції буде встановлено нове обладнання і на них будуть застосовуватись нові іноземні технології, що дозволить значно підвищити промислову потужність підприємства і покращить екологічні показники діяльності підприємства.

Для реалізації своїх планів підприємством було укладено угоду із будівельною компанією ТОВ “Інтербуд” на перебудову виробничих приміщень, проведення їх ремонтних робіт. На складські приміщення ВАТ “Тиси” вже було поставлено закуплене імпортне обладнання для хімічної переробки деревини аналогів якого в Україні ще не було, і, в частково відремонтованих приміщеннях, почався його монтаж.

Інспектор територіальної екологічної інспекції управління екології та природних ресурсів Авдєєв під час перевірки встановивши факт будівництва і монтажу нового обладнання склав протокол про адміністративне порушення у відношенні директора ВАТ “Тиси” Петрова за недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд. Петров оскаржив це рішення, аргументувавши свою позицію тим, що подібне обладнання є найбільш сучасним в світі, воно сертифіковане в Європейському союзі і відповідає по своїм екологічним показникам європейським вимогам, які є більш суворим аніж національні.

Визначить коло правовідносин, дайте правовий аналіз ситуації, що склалася, дайте правову оцінку діям інспектора Авдєєва.

Додаткове запитання:

Розкрийте особливості юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, дайте її характеристику. Які особливості застосування та розрахунку цивільної відповідальності за екологічні правопорушення?

Вирішення:

Коло правовідносин:

-Господарські - щодо здійснення ВАТ «Тиса» статутної діяльності;

-Екологоуправлінські - щодо проведення перевірки державним інспектором;

-Адміністративно-процесуальні - з приводу директора ВАТ «Тиса» до суду щодо оскарження припису інспектора територіальної екологічної інспекції управління екології та природних ресурсів Авдєєва.

Забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави (стаття 16 Конституції України). Це конституційне положення є одним із ключових, адже торкається самого існування Українського народу. Основним у ньому є поняття екологічної безпеки. Під нею розуміється такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей (стаття 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Критерії безпечного стану навколишнього природного середовища визначаються системою екологічних нормативів, технічних, санітарно-гігієнічних, будівельних та інших норм і правил, що містять вимоги щодо охорони довкілля. Відповідно до них здійснюються: розміщення, проектування, будівництво, реконструкція, введення в дію та експлуатація підприємств, споруд та інших об'єктів, застосування засобів захисту 62 рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин, вирішення питань охорони довкілля від акустичного, іонізуючого й іншого шкідливого впливу фізичних чинників, від забруднення радіоактивними, виробничими, побутовими відходами тощо.

Виробничі й інші господарські об'єкти є основними джерелами негативних фізичних, хімічних і біологічних впливів на довкілля. Тому з метою забезпечення безпеки цих об'єктів Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991), "Про основи містобудування" (1992), "Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення" (1994), "Про екологічну експертизу" (1995), "Про планування і забудову територій" (2000), та іншими нормативно-правовими актами, включаючи санітарні та будівельні правила й стандарти, встановлюються спеціальні вимоги.

Передбачено, зокрема, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об'єктів має забезпечуватися екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

У законодавстві робиться спеціальний акцент на тому, щоб підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також; приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Важливою законодавчою вимогою є включення до проектів господарської та іншої діяльності матеріалів оцінки її впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей. Оцінка повинна здійснюватися з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище.

Тож, у даній ситуації інспектор Авдєєв мав зробити оцінку впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей даного устаткування, а також зробити оцінку екологічних нормативів, технічних, санітарно-гігієнічних, будівельних та інших норм і правил, що містять вимоги щодо охорони довкілля.

Додаткове питання:

Вчинення екологічного правопорушення -- фактично єдина підстава юридичної відповідальності. Але неодмінною умовою для притягнення до відповідальності повинна бути також наявність у законі прямої вказівки про застосування відповідних заходів впливу до правопорушника, тобто правовою підставою юридичної відповідальності є правові норми, які закріплюють у галузі екології санкції за недотримання або порушення цих обов'язків.

В основу класифікації юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства покладено характер конкретної санкції, яка застосовується за вчинення правопорушення. Згідно з цим критерієм вона поділяється на: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову і дисциплінарну.

Фізичні і юридичні особи, винні в порушенні екологічного законодавства, притягуються у встановлених законом порядку і випадках до відповідальності.

Стосовно кожного з названих вище видів юридичної відповідальності санкції за екологічні правопорушення і порядок їх застосування мають свою специфіку. цивільний відповідальність екологічний природокористування

Певні особливості властиві насамперед цивільно-правовій відповідальності. На підприємства, установи, організації і громадян Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 68) і поресурсові кодекси покладають обов'язок відшкодовувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у порядку і розмірах, визначених законодавством України. При цьому в законодавстві підкреслюється, що застосування заходів дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, завданої забрудненням навколишнього природного середовища і погіршенням якості природних ресурсів. Це означає, що винні особи несуть цивільно-правову відповідальність незалежно від їх притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення екологічного законодавства у встановлених законом випадках.

Сутність цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства полягає в покладенні на особу, винну у вчиненні екологічного правопорушення, несприятливих майнових наслідків (санкцій).

Крім загальних умов настання юридичної відповідальності необхідною умовою цивільно-правової відповідальності в галузі екології виступає неправомірність дій громадянина або юридичної особи, наслідком яких є майнова шкода (здоров'ю людей, майну, природним ресурсам тощо). При відсутності такої шкоди питання про цивільно-правову відповідальність не виникає.

Застосування цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення характеризується передусім тим, що, крім збитків, які виражені у грошовій формі, в результаті неправомірних дій можливе завдання екологічної шкоди. Поняття екологічної шкоди в науці поки що недостатньо розроблено. Але сутність її зводиться головним чином до певного погіршення якісного стану навколишнього середовища.

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що шкода, завдана в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, за загальним правилом, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.

Правовою основою юридичної відповідальності в зазначеній сфері є положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідні статті поресурсових кодексів, законів, а також норми спеціальних нормативних актів. Але зазначені закони і поресурсові кодекси безпосередньо не визначають засобів цивільно--правової відповідальності за порушення екологічного законодавства. У них містяться лише посилання на спеціальне законодавство.

Суттєвою особливістю, специфічною рисою цивільно-правової відповідальності є порядок визначення розміру шкоди, завданої порушенням екологічного законодавства, який встановлено спеціальними нормативними актами.

Дотримання такого порядку теж не завжди забезпечує повне відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону природи, тому застосовуються такси, спеціальні методики тощо.

У спеціальному законодавстві, яке стосується окремих видів природних ресурсів, питання про конкретні умови, розміри відшкодування збитків детально врегульовані, визначено також коло осіб, які можуть заявляти позовні вимоги.

Коли ж порушенням екологічного законодавства шкоду завдано спільними діями декількох осіб, вона відшкодовується ними в солідарному порядку. В окремих випадках за рішенням суду можливе покладання на винних відшкодування збитків у натурі, якщо це буде відповідати інтересам позивача і забезпечить повне відшкодування завданих збитків.

Цивільним законодавством передбачена можливість відшкодування не тільки майнових збитків, але й моральних. Моральні збитки -- це фізичні або моральні страждання, завдані неправомірними діями.

Із засобами цивільно-правової відповідальності за правопорушення в галузі екології пов'язані засоби адміністративної відповідальності. Остання має самостійний характер. Відповідно до ст. 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначення складу екологічних правопорушень і порядок притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який екологічним проступкам присвячує цілу главу.

Адміністративна відповідальність, як правило, буває пов'язана із застосуванням уповноваженими органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку в галузі екологічної безпеки, природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Ця відповідальність є оперативним засобом впливу на правопорушників, бо застосовується в адміністративному, інколи -- в судовому порядку і для її застосування не потрібні підрахунки збитків. Вона покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не є суспільно небезпечними і передбачені чинним адміністративним законодавством. Адміністративні заходи впливу на правопорушників стимулюють дотримання ними природоохоронних вимог і правил.

Відповідно до адміністративного законодавства за вчинення екологічного правопорушення застосовується одне з таких стягнень: штраф, попередження, конфіскація предметів, які були знаряддям правопорушення або безпосередніми об'єктами правопорушення, позбавлення права вести діяльність, пов'язану з деякими видами експлуатації природних ресурсів і охорони природи.

За порушення екологічного законодавства можлива кримінальна відповідальність. Вона передбачена чинним Кримінальним кодексом і застосовується тільки судами за вчинення суспільно небезпечних екологічних правопорушень, тобто злочинів.

Відповідні статті, якими встановлена кримінальна відповідальність за конкретні порушення екологічного законодавства, зосереджені в розділі 9 «Злочини проти довкілля» Кримінального кодексу України. Серед цих злочинів розрізняються злочини проти екологічної безпеки, у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря, у сфері охорони водних ресурсів, лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу та ін.

Порушення одних і тих же правил природокористування і охорони навколишнього середовища або вчинення аналогічних протиправних дій тягнуть за собою в одних випадках кримінальну, в інших -- адміністративну відповідальність. Розмежувальним критерієм злочинів і адміністративних проступків виступає ступінь суспільної небезпеки. Крім того, враховуються також конкретні обставини правопорушень: вид і розмір завданої шкоди, конкретні наслідки тощо.

У тих випадках, коли за екологічні правопорушення не настає ні кримінальна, ні адміністративна відповідальність, можливе настання дисциплінарної відповідальності. Вона застосовується на підставі загальних норм трудового законодавства за дисциплінарні проступки екологічного характеру. Суб'єктами цієї відповідальності є працівники підприємств, установ і організацій, а також відповідні посадові особи.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення застосовується у разі вчинення посадовими особами дисциплінарних проступків, тобто у випадку невиконання чи неналежного виконання ними своїх трудових та професійних обов'язків, що безпосередньо пов'язані зі сферою екології. Винні особи притягаються до дисциплінарної відповідальності відповідно до норм Кодексу законів про працю України, статуту, правил внутрішнього розпорядку тощо. Особливістю дисциплінарної відповідальності є те, між правопорушником та органом (посадовою особою), яка накладає стягнення діють службові відносини.

Завдання №2

Керівники комбінату "Епос" дали розпорядження про вивезення на берег річки Лопань виробничого сміття та інших відходів, які було зібрано під час впорядкування території комбінату. Навесні, в процесі таїння снігу все сміття потрапило в річку, що призвело до її засмічення та забруднення, результатом чого стала масова загибель водних живих ресурсів. Також в наслідок цих дій порушилась санітарно-епідеміологічна ситуація, що призвело до унеможливлення реалізації місцевими жителями права загального водокористування (в частині водопою худоби та ловлі риби).

Чи є в діях керівників комбінату "Епос" та працівників цього комбінату склад екологічного правопорушення? Чи мають право громадяни на компенсацію в зв'язку із неможливістю використовувати водний об'єкт на праві загального природокористування? Вирішіть справу по суті.

Вирішення:

Забрудненими визнаються водні об'єкти, якщо склад і властивості води змінилися в результаті впливу або виробничої діяльності чи побутового використання населенням до такого ступеня, коли водні об'єкти стають частково або повністю непридатними для одного з видів водокористування.

Джерела забруднення можуть бути різними. Це і неочищені стічні води, і неправильне захоронення радіоактивних відходів, і скиди з суден нафти. Факт забруднення вод встановлюється або інспекторами

Державної екологічної інспекції Мінприроди України, або посадовими особами спеціально уповноважених органів інших міністерств та відомств відповідно до їх компетенції.

Під засміченням розуміють привнесення у водні об'єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод. Це може бути деревина, кора, будівельне сміття, металобрухт, інші виробничі або побутові відходи.

У цьому разі якість вод змінюється поступово, але не до такого ступеня, що водні об'єкти не можуть бути використані за призначенням. Засмічення в першу чергу впливає на русло річок і перешкоджає судноплавству.

Саме тому водним законодавством встановлено заборону на скиду водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

В ст. 1 Водного кодексу України зазначено: «водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів)».

Користування водними об'єктами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування(ст. 65 ВК України).

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.110 Водного Кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод.

Відповідно до статті 111 “Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства”: Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Отже, у діях керівників комбінату "Епос" та працівників цього комбінату є склад екологічного правопорушення і відповідно до ст.111 Водного Кодексу Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Саме на таку компенсацію мають право громадяни в зв'язку із неможливістю використовувати водний об'єкт на праві загального природокористування.

Завдання №3

На території виробничого сільськогосподарського кооперативу було знайдено глину i пісок. Члени цього господарства добували i використовували ці корисні копалини для будівництва особистих житлових та господарських будівель. Крім того, за рішенням правління кооперативу було створено цех гончарного виробництва, який використовував в якості сировини глину і пісок з території сільськогосподарського кооперативу. Вироблена продукція частково залишалися для потреб господарства, частково реалізовувалась споживачам.

Фермер Лозовий звернувся до голови кооперативу з проханням передати йому в оренду 0,5 га земельної ділянки для видобування піску та глини, необхідних йому для будівництва ферми. Голова кооперативу дав свою згоду, але за умови, що платня буде вноситись у 15-ти кратному розмірі від нормативної оцінки земельної ділянки.

Про цей факт стало відомо податковій міліції. Вирішить цю справу по суті?

Вирішення:

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під охороною держави. Тому, необхідним є створення умов для зміцнення в Україні законності у сфері земельних відносин та вдосконалення існуючих засобів охорони щодо раціонального використання земельних ресурсів.

Перш за все, необхідно зазначити, що будь-яке використання земельних ресурсів є платним. Отже, обов'язком для власників земельних ділянок є плата земельного податку, землекористувачі в свою чергу повинні сплачувати орендну плату за землю.

Власники зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, та своєчасно сплачувати земельний податок.

Обов'язок сплачувати земельний податок визначений та регулюється Законом України “Про плату за землю” від 03.07.1992 р. №2535-XII (далі Закон - №2535-XII), де зазначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники земельних ділянок, земельних наділів (паїв), сплачують земельний податок, а орендарі орендну плату. Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. При цьому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про проведення індексації грошової оцінки земель” від 12.05.2000 р. №783 передбачено щорічне уточнення грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації.

Проаналізувавши податок на землю, розглянемо і другий елемент, що містить в собі поняття “плата за землю” - орендна плата, що являє собою платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного Кодексу, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який відповідно до чинного законодавства має бути зареєстрованим.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, також Законом України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року, №161-ХІV (далі - Закон №161-ХІV ) що визначає загальні засади набуття, реалізації і припинення права на оренду. Крім того, Закон регулює відносини орендарів та орендодавців щодо об'єкту оренди з метою створення умов для раціонального користування земельною ділянкою, забезпечення захисту прав орендарів та орендодавців тощо.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки й орендарем, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, - на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Орендарі отримують право на оренду земельної ділянки на підставі договору оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до чинного законодавства і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного

податку, що встановлюється Законом №2535-XII ;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку,

що встановлюється Законом №2535-XII.

Якщо орендодавцем земельної ділянки є її власник, то орендар, уклавши з ним договір оренди землі, виплачує власнику орендну плату, а власник сплачує до бюджету земельний податок.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», орендна плата розглядається як одна з форм плати за землю. Однак при цьому потрібно враховувати, що коли земельні ділянки орендуються в громадян і юридичних осіб, у власності яких ці земельні ділянки перебувають, земельний податок сплачують орендодавці. Орендар при цьому сплачує орендодавцю орендну плату, що фактично компенсує сплату земельного податку. Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату земельного податку, також несуть власники. Орендар, при цьому сплачує орендодавцю орендну плату, що фактично компенсує сплату земельного податку.

Отже, голова кооперативу не мав права призначати платню у 15-ти кратному розмірі від нормативної оцінки земельної ділянки, тому що Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Список використаних джерел

1. Конституція України. - К., - 1996р. - № 30. - Ст. 141

2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2002р. - № 3-4. - Ст. 27.

3. Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 р. № 2535-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 38. - Ст. 560.

4. Закон України “Про оренду землі” від 06.10.1998 р. № 161-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 46-47. - Ст. 280

5. Постанова КМ “Про проведення індексації грошової оцінки земель” № 783 від 12.05.2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 20. - Ст. 823.

Размещено на Allbest.ru