Право інтелектуальної власності на торговельну марку

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

«Право інтелектуальної власності на торговельну марку»

Львів 2013



Зміст

Вступ

Розділ І. Загальні відомості про торговельну марку

1.1 Поняття та види торговельних марок

1.2 Реєстрація торговельної марки

Розділ ІІ. Загальна характеристика права інтелектуальної власності на торговельну марку

2.1 Суб'єкти права на торговельну марку

2.2 Набуття прав інтелектуальної власності на торговельну марку

Розділ ІІІ. Зміст майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

3.1 Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку та строки їх чинності

3.2 Право попереднього користувача на торговельну марку

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Успішна товарна марка - ключове питання маркетингової стратегії, оскільки відома товарна марка забезпечує компанії купівельну лояльність, перешкоджає реалізації агресивних задумів конкурентів.

Якщо пропозиція компанії нічим особливим не виділяється в ряді конкуруючих, чи зацікавляться нею споживачі, чи будуть вони вибирати товари за принципом “більш доступне”? Менеджерам, які зробили ставку на конкурентоздатні ціни, вдається досягнути вражаючих результатів скоріше у виняткових випадках. Якщо ж покупці думають, що деяка товарна марка має переваги перед іншими, вони і виберуть саме її, і охоче віддадуть за неї гроші.

Більшість виробників намагаються виділити свій товар з ряду аналогічних. Для цього вони позначають виріб відмітним знаком постачальника. Задача компанії полягає в тому, щоб домогтися не тільки високого ступеня поінформованості споживачів про товарну марку, але і того, щоб покупці віддавали перевагу в ряді конкуруючих марок, саме її марці.

Впровадження марки стало основним питанням у стратегії товару. З однієї сторони розробка марочного товару вимагає довгострокових маркетингових інвестицій, особливо в області реклами, просуванні товару на ринок і упакування. Виробникам товару нерідко простіше і дешевше випустити просто товар, надавши питання створення марки іншим.

Отже, плануючи виробництво товарів, необхідно ознайомитися із правом інтелектуальної власності на торговельну марку.



Розділ І. Загальні відомості про торговельну марку

1.1 Поняття та види торговельних марок

торговельний марка інтелектуальний власність

У наш час торговельні марки стійко ввійшли в повсякденне життя. Зараз намітилася тенденція, згідно з якою кожен суб'єкт підприємницької діяльності прагне мати такий правовий засіб індивідуалізації товарів та послуг, як торговельна марка.

Пояснюється це тим, що господарська діяльність пов'язана з необхідністю використання різного роду позначень, які дають можливість розрізняти як суб'єктів, так і результати їх діяльності. Можна стверджувати, що зараз торговельні марки -- це візитні картки у світі бізнесу. З їх допомогою відбувається зв'язок між виробником і споживачем, вони виступають невід'ємними елементами ринкових відносин та добросовісної конкуренції. Паризька конвенція по охороні промислової власності передбачає правове регулювання товарного знака і знака обслуговування. Світова практика для індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг пішла шляхом використання обох зазначених об'єктів. Розмежування між ними проводиться за призначенням: товарні знаки відрізняють товари, а знаки обслуговування -- послуги. Законодавець України поєднав ці два об'єкти інтелектуальної власності і передбачив правову охорону знака для товарів та послуг.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. , знак для товарів та послуг -- позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. ЦК передбачає право інтелектуальної власності на торговельну марку. Однак зміна назви не вплинула на суть об'єкта. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів та послуг, що виробляються та надаються однією особою, від товарів та послуг, що виробляються та надаються іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (ст. 492 ЦК).

Найбільш широкого поширення набула класифікація торговельних марок залежно від використовуваних позначень.

Словесні марки -- це марки у вигляді сполучень літер, слів чи фраз. Основна вимога до цього виду марок -- легка вимова на різних мовах. Вони набули найбільшої популярності, оскільки легко запам'ятовуються і зручні у рекламі. Це можуть бути як існуючі, так і штучно створені слова (наприклад, «Sony»). Для реєстрації торговельної марки разом із зображенням подається опис позначення. Якщо словесна марка чи її частина не мають смислового значення, то зазначається спосіб її утворення, наприклад початкові склади декількох слів, абревіатура, вигадане слово тощо. Якщо словесне позначення не поширене в українській мові (наприклад, спеціальний термін, застаріле слово), то зазначається його значення. Якщо словесна марка чи її частина подаються іноземною мовою, то для марок, що мають смислове значення, необхідно додати його переклад українською мовою і транслітерацію літерами українського алфавіту.

Серед словесних марок можна виділити два різновиди: у першому випадку охороняється саме слово, у другому -- словесне позначення, виконане в особливій шрифтовій манері, тобто охороні підлягає шрифт, характер розташування літер, їх відносний розмір, фон та інші візуальні інформативні елементи.

Зображувальні марки -- це позначення у вигляді графічних композицій будь-яких форм на площині. Сама назва свідчить про те, що вони втілюються у малюнок, креслення і т. ін. У цьому випадку можуть бути використані як існуючі об'єкти, так і абстрактні зображення і всілякі символи. Для найбільшої ефективності зображувальна марка не повинна бути складною і перевантаженою деталями, а навпаки, вирізнятися простотою і помітністю. Це забезпечить успіх реклами, можливість використовувати зображення на різних матеріалах і т. ін.

Об'ємні марки -- це марки у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах -- довжині, висоті і ширині. Предметом може бути, зокрема, оригінальна форма виробу або його упаковка. Однак об'ємні торговельні марки, по-перше, не можуть просто повторювати зовнішній вигляд відомого предмета, а мають бути новими і оригінальними, а по-друге, оскільки марка повинна виділяти виріб конкретного виготовлювача з ряду інших товарів, то форма виробу не повинна визначатися винятково його функціональним призначенням.

Нетрадиційні торговельні марки -- світлові, звукові, ароматичні та інші марки. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України від 28.07.1995 р. № 116 (у редакції наказу Держпатенту від 20.08.1997 р. № 72) , передбачають, зокрема, що зазначені марки реєструються Установою за наявності технічної можливості внесення їх до Реєстру та оприлюднення інформації стосовно їх реєстрації.

Якщо на реєстрацію як знак заявляється звукове позначення, то таке позначення надається у вигляді фонограми на аудіокасеті, зазначається вид звука (музичний твір або його частина, шуми будь-якого походження та інше), а у випадку використання музичного твору -- в описі наводиться його нотний запис. Якщо на реєстрацію як знак заявляється світлове позначення, таке позначення надається у вигляді відеозапису на відеокасеті, наводиться характеристика світлових символів (сигналів), їх послідовність, тривалість світіння та інші особливості.

1.2 Реєстрація торговельного знака

На сьогоднi в Україні існує повноцiнна система патентного захисту більше десятка рiзних видiв об'єктiв промислової власностi, в т.ч. товарного знака, знака обслуговування, логотипа, бренда, фірмової назви, оригінальної назви продукції чи етикетки, на які можна отримати виключні права через реєстрацію як знаків для товарів і послуг відповідно до Закону України «Про захист прав на знаки для товарів і послуг».

Державна реєстрація знака забезпечує:

-- виконання вимог Закону України «Про пiдприємство», де вказано, що обов'язковими атрибутами пiдприємства є «зареєстрований в установленому порядку знак для товарів і послуг»;

-- виконання вимог Закону України «Про захист споживачiв», згiдно з яким усi товари повиннi мати зареєстрований в установленому порядку знак для товарів і послуг;

-- виконання вимог Закону України «Про рекламу», згідно з яким зовнішня реклама з використанням фірмового найменування і знаків для товарів і послуг здійснюється з додержанням вимог авторського права;

-- підтвердження свідоцтвом права власності на знак та виключне право на його використання;

-- занесення в митний реєстр i опублікування знака та даних про підприємство в офіційному бюлетені, який розповсюджується в Україні та 32-х країнах свiту;

-- реалізацію в режимі виключного права трьох основних функцiй товарного знака: індивідуалізація товарiв (послуг) і самої фірми, рекламна (стимулятора продажу) та правова;

-- можливість купити, продати чи внести в статутний фонд компанії знак в якості нематеріального активу;

-- значно підняти престиж компанії і товару та довір'я до нього споживача;

-- зареєструвати знак як доменне ім'я;

-- право проставляти поряд iз знаком попереджувальне маркування: (™) -- знак поданий на реєстрацію в Патентне вiдомство країни, ® -- знак зареєстрований в Українi [2].

Відсутність реєстрації містить загрозу порушення чужих прав на тотожні чи подібні знаки і втрату пріоритету. Розроблений знак може зареєструвати хто-небудь інший на своє ім'я, (національне законодавство дозволяє це, якщо першокористувач таку реєстрацію не здійснив), а потім заявити претензії.

Товарний знак це обличчя фiрми, а обличчя повинно бути чистим!

Для того, щоб розпочати процедуру реєстрацiї знака необхiдно заповнити бланк заяви і надіслати на адресу патентному повіреному*. Після одержання заявки буде висланий проект договору. У договорi можуть бути передбаченi роботи по тематичнiй i дизайнерськiй розробцi зображення товарного знака. Роботи що виконує патентний повірений: перевірка знака на тотожність i подібність по зареєстрованих і поданих на реєстрацію позначеннях, класифікація товарів і послуг по МКТП, оформлення заявочних матеріалів і подача в Укрпатент, супроводження попередньої i патентної експертизи знака в Укрпатенті, одержання свідоцтва, внесення змін i продовження дії свідоцтва, реєстрація свідоцтва на нові класи товарів і послуг, підготовка експертних висновків з приводу порушення прав власника.

Відповідно до п.5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Методичних рекомендацій щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових», затверджених наказом Міннауки від 21 .01.1999 №15 і погоджених з ДПА, оплата послуг патентного повіреного та витрати на проведення експертизи пов'язані з отриманням охоронних документів на об'єкти промислової власності відносяться до складу валових витрат платника податку.

Гарантується особлива процедура захисту iнтересiв за участю патентного повіреного України, що прискорює проходження заявки i ймовiрнiсть реєстрації товарного знака [3].



Розділ ІІ. Загальна характеристика права інтелектуальної власності на торговельну марку

2.1 Суб'єкти права на торговельну марку

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у ч. 5 ст. 5 передбачає, що право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. Відповідно до ч. 1 ст. 493 ЦК суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Тобто законодавець України не пов'язує виникнення права на торговельну марку із зайняттям підприємницькою діяльністю.

У науці гостро дискутується проблема можливості бути правоволодільцями на торговельну марку фізичних осіб -- непідприємців. Це пов'язано з тим, що основна функція торговельної марки -- розрізняльна. А особа, яка не займається підприємницькою діяльністю і відповідно не бере участі у процесі виробництва товарів чи наданні послуг, не має на меті використання марки на ринку. Подібний підхід знайшов законодавче закріплення у деяких зарубіжних країнах, зокрема Російській Федерації. Однак, враховуючи, що для одержання охоронного документа потрібен час, напевно, не варто вводити норму , яка б змушувала фізичну особу перед подачею заявки на торговельну марку реєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності.

До того ж у Договорі про закони щодо товарних знаків, який ратифікувала Україна, передбачено, що держава не може ставити як обов'язкову умову для реєстрації товарних знаків здійснення заявником виробничої чи торговельної діяльності. Однак країнам-учасницям надається право вимагати подання серед інших документів також заяви про наміри використовувати знак відповідно до вимог законодавства. Зокрема, можна встановити певний строк, протягом якого необхідно подати докази фактичного використання.

Слід зазначити, що фізична особа, подаючи заявку на торговельну марку, може і не планувати використовувати її самостійно, а в подальшому має за мету передати право на марку іншій особі чи видати ліцензію на використання.

Видається доречною позиція законодавця України стосовно розширення кола суб'єктів на торговельну марку. Адже існують і інші гарантії використання марки, зокрема можливість дострокового припинення дії свідоцтва на марку, якщо вона не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання марки було припинено.

Не існує обмеження і стосовно кількості осіб, які можуть мати права на марку, -- право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

2.2 Набуття прав інтелектуальної власності на торговельну марку

Права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчуються свідоцтвом. Законодавство про інтелектуальну власність визначає свідоцтво як документ, що засвідчує правову охорону торговельної марки та надає його володільцю комплекс майнових прав. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки і продовжується за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в установленому порядку. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені чинним законодавством.

У свідоцтві містяться зображення торговельної марки, перелік товарів і послуг, згрупованих за міжнародною класифікацію, на які поширюється правова охорона торговельної марки, дата початку та закінчення правової охорони марки.

Особа, яка бажає зареєструвати марку та отримати свідоцтво України на знак для товарів і послуг, подає заявку до центрального органу виконавчої влади з питань інтелектуальної власності, функції якого виконує Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі - Держдепартамент). За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка іноземної фізичної чи юридичної особи може бути подана лише через .представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).

Заявка на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака, зображення позначення, що заявляється, та перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП).

У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. У разі якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить, та подати в заявці кольорові зображення цього знака.

За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги.

Умовою реєстрації позначення, що заявляється як торговельна марка, є вимога його охороноздатності. Правова охорона надається марці, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на яку не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони

Чинним законодавством України встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні правової охорони. Їх можна об'єднати у три групи. До першої належать наявність у заявленому позначенні елементів, що імітують державну чи офіційну символіку (герби, прапори, офіційні назви держав, емблеми міжнародних організацій тощо). Вони можуть бути включені до позначення лише як елементи, що не охороняються, за наявності згоди відповідного компетентного органу.

Іншу групу підстав відмови у правовій охороні становлять дефекти позначення, що не дають йому можливості виконувати ідентифікуючі функції. До них належать відсутність розрізняльної здатності позначення, його загальновживаність, оманливість чи вказівка лише на вид, якість, склад, кількість або властивості товарів і послуг. Наявність таких обставин є абсолютною підставою відмови у правовій охороні.

Не можуть також одержати правову охорону позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію засобами індивідуалізації чи іншими об'єктами інтелектуальної власності (торговельними маркам, комерційними найменуваннями, кваліфікованими зазначеннями походження товарів, промисловим зразками, назвами чи фрагментами з творів науки, літератури, мистецтва, іменами та псевдонімами відомих осіб). Такі марки можуть бути зареєстровані лише у випадку одержання попереднього дозволу відповідних право володільців.

З метою перевірки відповідності поданого на реєстрацію позначення умовам правової охорони проводиться формальна та кваліфікаційна експертиза заявки.

Під час проведення формальної експертизи встановлюється дата подання заявки, заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам, а документ про сплату збору за подання заявки - на відповідність встановленим вимогам.

У разі невідповідності матеріалів заявки вимогам законодавства заявнику негайно надсилається про це повідомлення. Якщо невідповідність буде усунута протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення, то датою подання заявки вважається дата одержання закладом експертизи виправлених матеріалів. В іншому разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання. Якщо є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь на користь реєстрації марки. Відповідь заявника надається протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи.

Кінцеві результати експертизи відображаються в обґрунтованому висновку, на підставі якого Держдепартамент приймає рішення про реєстрацію (повністю чи частково) або відмову в реєстрації марки. Рішення Держдепартаменту надсилається заявнику. На підставі рішення про реєстрацію марки та за наявності документів про сплату державного мита і збору здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Держдепартамент здійснює державну реєстрацію марки. Видача свідоцтва здійснюється Держдепартаментом у місячний строк після державної реєстрації марки.

Не потребує посвідчення свідоцтвом факт набуття прав інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою.

Особливості визнання марки добре відомою визначені у ст. 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", яка зазначає, що охорона прав на добре відомий знак для товарів і послуг здійснюється у відповідності зі ст. 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності на підставі визнання знака добре відомим.

При визначенні того, чи є знак добре відомим, можуть розглядатися такі фактори, якщо вони є доречними:

1) ступінь чи популярність визнання знака у відповідній сфері;

2) тривалість, обсяг і географічний район будь-якого використання знака;

3) тривалість, обсяг і географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування обнародування, представлення на ярмарках, виставках товари) та/або послуг, для яких використовується знак.

4) тривалість і географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак, який використовується, є визнаним;

5) свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема, територія, на якій знак визнаний добре відомим компетентними органами;

6) цінність, що асоціюється зі знаком.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону з дати, на яку знак для товарів і послуг став добре відомим в Україні, йому надається така ж правова охорона, як і зареєстрованому товарному знаку. Правова охорона поширюється також на товари і послуги, що не є однорідними, при цьому тими, для яких знак визнаний добре відомим, якщо його використання іншими особами щодо таких товарів і послуг буде вказувати на зв'язок між ними і власником добре відомого знака, у зв'язку з чим ймовірним є порушення його інтересів.

Визнання торговельної марки добре відомою може здійснюватися Апеляційною палатою Держдепартаменту відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 228 від 15 квітня 2005 р., або судом.



Розділ ІІІ. Зміст майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

3.1 Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку та строки їх чинності

Відповідно до ст. 495 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Зазначені права належать володільцю відповідного свідоцтва; володільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права на торговельну марку, як і на інші об'єкти інтелектуальної власності, мають строковий характер: вони є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Однак, на відміну від прав на інші об'єкти, зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Законодавець передбачає випадки дострокового припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку (ст. 497 ЦК, ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»).

По-перше, такою підставою є перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг після дати подання заявки. Зазначена обставина має бути встановлена в рішенні суду. Прикладами перетворення торговельних марок в родове поняття можуть служити: нейлон, целофан, термос, диктофон, ескалатор, примус. На сьогодні подібне розмивання функцій торговельної марки можна спостерігати стосовно знаку «Xerox».

Щоб не допустити перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів, доцільно: 1) проставляти поряд із торговельною маркою попереджувальне маркування про те, що позначення є зареєстрованою торговельною маркою. Це буде нагадувати, що дане позначення є торговельною маркою, а не назвою товару; 2) при випуску нового товару давати йому назву і рекламувати її поряд із застосуванням торговельної марки.

Якщо позначення стало загальновживаним лише стосовно певного товару чи послуг, а воно має чинність і для інших класів товарів та послуг, то дострокове припинення чинності буде частковим і стосуватися лише певного товару чи послуги за умови, що в цій частині позначення відповідає умовам надання правової охорони.

По-друге, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути припинені повністю або частково за ініціативою особи, якій вони належать. Такі активні дії можуть бути вчинені лише за умови, що при цьому не будуть порушені права інших осіб. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності. Звичайно, до даного способу, коли сам правоволоділець своїми активними діями позбавляє себе виключних майнових прав інтелектуальної власності, не отримуючи жодних переваг, вдаються досить рідко. Таким прикладом може бути, зокрема, намагання уникнути конфліктної ситуації.

По-третє, дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Зазначена підстава має місце при пасивній поведінці правоволодільця, яка фактично свідчить про втрату інтересу до продовження чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено (п. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»). Щоб не допустити цього, документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до компетентного органу до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців.

По-четверте, якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Право на подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва чи міжнародної реєстрації має будь-яка особа, але задовольняється позов лише тієї особи, права якої порушені або оспорюються, або яка має реальний інтерес до такого дострокового припинення чинності прав (ст. 1 ГПК). Прикладом доказу зацікавленості особи може бути подача заявки на видачу свідоцтва стосовно тотожної або схожої торговельної марки.

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» за цією підставою дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема, є: а) обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством; б) можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом. Достроково припинені виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення, можуть бути відновлені у порядку, встановленому законом.

Права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути визнані недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом. Так, відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво може бути визнано в судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

3.2 Право попереднього користувача на торговельну марку

Відповідно до ст. 500 ЦК будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки, в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Такі положення традиційно характерні для об'єктів патентного права (винаходів, корисних моделей та промислових зразків). Їх законодавче закріплення пояснюється можливістю паралельного винахідництва і є своєрідним компромісом, оскільки фактично у цьому випадку відсутній один із критеріїв патентоздатності -- новизна. У зв'язку з тим, що патентовласник не має можливості забороняти попередньому користувачеві застосовувати об'єкт інтелектуальної власності, відсутня потреба ставити питання про визнання охоронного документа недійсним.

До того ж існує цілком реальна технічна можливість встановити факт використання об'єктів патентного права чи значної підготовки до такого використання. Коли ж мова йде про торговельні марки, то досить важко окреслити межі можливості визнання особи попереднім користувачем і у зв'язку з цим захищати її права, адже на відміну від об'єктів патентного права значних капіталовкладень у цьому випадку не потрібно. Мінімальні зусилля та кмітливість дадуть можливість у випадку реєстрації марки іншою особою ставити питання про наявність права попереднього користувача. Оскільки, як уже зазначалося, Україна дотримується реєстраційного принципу стосовно торговельних марок, то наявність права попереднього користувача значно його обмежить.

У зв'язку із закріпленням права попереднього користувача на мар- ку існує можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги. Пояснюється це і тим, що невирішеним залишається також питання стосовно якості товарів та послуг власника свідоцтва та попереднього користувача, особливо у випадках їх значної розбіжності. Має бути передбачений законодавчий механізм узгодження якості товарів та послуг із встановленням, наприклад, що якість товарів та послуг попереднього користувача не повинна бути нижчою за якість товарів та послуг власника свідоцтва, а власник свідоцтва має право контролю за якістю товарів та послуг.

Потребує вирішення також питання наявності чи відсутності прав після користувача. Оскільки законодавець уводить можливість відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, то у проміжок між припиненням і відновленням зазначених прав інші особи можуть фактично використовувати позначення чи зробити підготовку до цього. Розглядати цю ситуацію доречно за умов, що зазначені дії не вводять в оману споживача. Оскільки в нормативних актах нічого не зазначається про права таких осіб, можна зробити висновок, що вони, з точки зору законодавця, у них відсутні.



Висновок

Наявність сучасної, міжнародної визнаної системи інтелектуальної власності є необхідним елементом для досягнення високого економічного та соціального розвитку будь - якої держави. Охорона інтелектуальної власності сприяє використанню та подальшому розвитку винахідницьких і творчих талантів та досягнень, підтримує та зберігає національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності та залучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, при якому як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори можуть бути впевнені в тому, що їх права будуть поважати. Створення саме такої системи має особливе значення для України - країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.

Відповідно до Конституції України, яка гарантує кожному громадянину свободу художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні механізми захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Проблема застосування термінології у законодавстві кожної країни завжди є актуальною як показник досконалості юридичної техніки під час вироблення правових норм. На сьогоднішній день у законодавстві та практиці України вживаються різні терміни на позначення поняття «торговельної марки». Так, у правовій доктрині досі найбільш поширеним є термін “товарний знак” (який вживається і на позначення знака обслуговування), а також нормативно закріплені терміни “торговельна марка”, “знак для товарів і послуг”. Окрім того, у законодавстві фігурують терміни “товарний знак”, “торговий знак”, “логотип”, у засобах масової інформації застосовується поняття “торгова марка” й усім нам відомий термін “бренд”, який також часто використовується як синонім товарного знака.

Отож, із всього вище сказаного слід зробити такі висновки:

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.



Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. - К.: Атака, 2004. - 416 с.

2. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1771-ІІІ із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. № 2188-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 8. - Ст.37.

3. «Про охорону прав на промислові зразки»: Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст.34.

4. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник. Київ: Либідь, 2002. - 200 с.

5. Мельник О.М. Суб'єкт права інтелектуальної власності та його цивільно-правовий статус: Монографія / МВС України. НУВС. - Х.: НУВС, 2003. - 155 с.

6. http://radnuk.info/pidrychnuku/itel-vlasnist/469-kybax/8136-3.html

7. http://www.ebk.net.ua/Book/law/stefanchuk_tsivpu/zmist.htm

8. Право власності в Україні: Навчальний посібник / О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, О.А.Підопригора та інші; За загальною редакцією О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К., Юрінком Інтер, 2000. - 816 с.

9. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.. О.А.Підопригори, О.Д.Святоцького. - К.: Видавничий Дім “Ін Юр”, 2002. - 624 с.

10. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгер та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн.-1. - 720 с.

11. Цивільне право України: Підручник / Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахметова. - К.: Істина, 2003. - 776 с.

Размещено на Allbest.ru

...