Правове становище некомерційних суб'єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове становище некомерційних суб'єктів господарювання

Актуальність формування господарсько-правового статусу суб'єктів некомерційної господарської діяльності та законодавчих засад їх діяльності не викликає сумнівів,оскільки від ефективності їх функціонування залежить ефективність функціонування національної економіки та виконання функцій держави й територіальних громад. Адже здійснення господарської діяльності некомерційними юридичними особами уможливлює діяльність державних органів[6].

Та установ, комунальних установ та організацій, закладів освіти та охорони здоров'я, наукових установ, військових частин тощо.

Залишаються не вирішеними питання комплексного сприйняття правового становища цих суб'єктів, вдосконалення відповідного статусу.

Поняття суб'єктів некомерційної господарської діяльності варто розглядати з погляду суб'єктного складу некомерційної господарської діяльності, які й присвячена глава 5 розділу 1ГК України (ст.ст.52-54) ,поняття непідприємницьких товариств та установ, закріплених у ст.ст.83,85,86ЦК. некомерційний безприбутковий майновий фонд

України [2],і поняття неприбуткових організацій, закріплених у податковому законодавстві.

Положення ст.52ГКУкраїни визначають складне положення комерційної господарської діяльності[1]. Некомерційне господарювання--це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях(видах діяльності),в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Поряд з типовими суб'єктами господарювання, що діють у сфері виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг або задоволення матеріальних потреб, у господарських правовідносинах беруть участь організації, створювані не для здійснення функцій господарського характеру, а для виконання благодійних, культурних, наукових, управлінських функцій, функції з охорони здоров'я громадян, задоволення їх духовних та інших нематеріальних потреб, захисту прав і законних інтересів тощо.

Розходження між двома групами колективних утворень полягає, насамперед, у меті їхньої основної діяльності: для господарських організацій - це господарський процес, який завершується отриманням коштів за вироблену продукцію, надані послуги, тоді як для негосподарських організацій - це нематеріальна взаємодія людей: соціально-культурна, наукова, управлінська, тощо, що фінансується ззовні.

Негосподарюючими є організації, створені не для здійснення або організації господарської діяльності, а для виконання іншої діяльності, фінансованої ззовні, оскільки її результати не виступають як товар і не забезпечують самооплатності. З метою рішення своїх основних задач негосподарські організації можуть брати участь і в господарських правовідносинах, стаючи тим самим суб'єктами господарського права.

Вони створюються, як правило, для задоволення соціально-культурних, наукових, духовних потреб або здійснення управлінських функцій і завжди є некомерційними суб'єктами господарського права.

Щодо господарюючих організацій, то вони підрозділяються на:

* суб'єкти підприємницької діяльності (комерційні організації), основною метою діяльності яких є одержання прибутку (підприємства і їхні об'єднання, господарчі товариства, виробничі кооперативи);

* некомерційні (неприбуткові) організації, що не мають головною метою отримання прибутку і не розподіляють його між своїми засновниками (товарні біржі, споживчі кооперативи, торгово-промислові палати, саморегульовані організації професійних учасників ринку цінних паперів тощо).

Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання і спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки, у видах діяльності, де забороняється підприємництво, а також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Не господарюючі організації повинні створюватися в організаційно-правових формах, що не суперечать законодавству. Найбільш усталеними на практиці є такі організаційно-правові форми негосподарських організацій:

* об'єднання громадян - це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, союз, тощо) визнається політичною партією або громадською організацією. Правовою основою господарської діяльності об'єднань громадян в Україні є Закон України «Про об'єднання громадян» від 22 березня 2012р.[3];

* релігійна організація - утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діє відповідно до своїх ієрархічної й інституційної структур, обирає, призначає і заміняє персонал відповідно до свого статуту (положення). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з зазначених вище релігійних організацій. Правове положення цих організацій, у тому числі їх господарсько-правовий статус закріплений у Законі України «Про свободу совісті і релігійні організації» від 23 квітня 1991 р.[4];

* благодійний чи інший некомерційний фонд - це організація, яка не має членства та створена для досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх або інших суспільно корисних цілей шляхом використання майна, переданого засновниками в її власність. Правовий статус благодійних фондів регламенту і Закон України «Про благодійність та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р.[7];

* установа, у тому числі бюджетна, - не господарююча організація, створена власником для надання соціально-культурних послуг, здійснення управлінських або інших подібних функцій і фінансована ним цілком або частково (бібліотеки, музеї, лікарні, інколи вузи, академічні науково-дослідні інститути, органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, суди, органи прокуратури тощо), що викликає необхідність регулювання їхньої діяльності численними нормативно-правовими актами;

* не господарююче об'єднання юридичних осіб (асоціація, союз).

Об'єднання громадян, більшість релігійних організацій і негосподарські об'єднання юридичних осіб побудовані на засадах членства, позбавленого, однак, через їхній безприбутковий статус майнового корпоративного елемента.

Некомерційні фонди й установи належать до організацій, не заснованих на членстві, тобто вони не мають у своєму складі інших осіб. При цьому всі названі вище різновиди не господарюючих організацій, крім установ, можуть бути власниками майна, переданого засновниками (учасниками), і здобувати його у процесі діяльності. За установою майно, як правило, закріплюється за обмеженим речовим правом - правом оперативного управління.

Не господарюючі організації можуть наділятися статусом юридичної особи, мати спеціальну господарську правосуб'єктність і використовувати наявне в них майно винятково для досягнення цілей, передбачених установчими документами.

Найчастіше в господарські відносини не господарюючі організації вступають у процесі споживання результатів господарської діяльності інших суб'єктів, тобто при укладанні господарських договорів на придбання (постачання) для них визначеної продукції, виконання певних робіт або надання послуг. Але споживчими господарськими операціями далеко не вичерпується зміст їхньої господарської правосуб'єктності: якщо це дозволено установчими документами, вони самі можуть виробляти товари (підсобні господарства, навчально-виробничі майстерні тощо), виконувати роботи (наприклад, науково-дослідні і дослідно-конструкторські), надавати платні послуги (освітні, медичні, культурні тощо). Причому, оскільки така діяльність може бути організована і як підприємницька, то вона підлягає правовим нормам відповідного виду підприємницької діяльності, однак отриманий прибуток не підлягає розподілу між засновниками, а має витрачатися на основні цілі й розвиток матеріальної бази організації.

У чинному законодавстві практично немає обмежень для не господарюючих організацій (крім політичних партій, органів державної влади) на придбання і реалізацію цінних паперів, участь у господарських товариствах, створення ними дочірніх підприємств, необхідних для досягнення статутних цілей.

Окремі види діяльності розглянуті юридичні особи можуть здійснювати тільки на підставі ліцензій відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000p[5]. До таких видів діяльності належать: медична практика, надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними і вищими навчальними закладами, фізкультурно-оздоровча і спортивна діяльність.

У правовому статусі окремих суб'єктів некомерційного господарювання останнього часу виникають низка проблем,пов'язаних із недоліками відповідного правового забезпечення.

Особливо це стосується кредитних спілок та об'єднань співвласників багатоквартирного будинку.

Виходячи з цього існує проблематика правового статусу некомерційних

суб'єктів господарювання, яка наростає у зв'язку із усе зростаючою комерціалізацією суспільного життя,включення в економічний обіг великого кола юридичних осіб. Це вимагає нового підходу до системної побудови господарсько-правових норм, визначаючих статус таких суб'єктів[6].

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України -X., ТОВ “Одіссей”,2003.- ст.144.

2. Цивільний кодекс України. - X., ТОВ “Одіссей”, 2003. - 408 с.

3. Закон України «Про об'єднання громадян» від 22 березня 2012р.

4. Закон України «Про свободу совісті і релігійні організації» від 23 квітня 1991 р.

5. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000р.

6. Правовий статус суб'єктів некомерційної господарської діяльності. Машковська Л.В. УДК346.21

7. Закон України «Про благодійність та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р.;

Размещено на Allbest.ru