Система місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання 1. Зобразіть у формі таблиці проти кожної функції міської ради такі її повноваження, здійснення яких забезпечуватиме виконання саме цієї функції

У системі функцій місцевих рад є певна диференціація, тобто міська рада, поряд із загальними, має окремі функції, які характеризують її особливий статус в системі місцевих рад.

Завдання 2

Практичне завдання: На міському референдумі, ініційованому представниками громадських організацій, територіальна громада міста К. ухвалила рішення про те, що протягом року за рахунок коштів міського бюджету повинна бути побудована нова міська лікарня. Міська рада, депутатська більшість якої була противником рішення міського референдуму звернулась до місцевого суду про його скасування з підстав недоцільності такого рішення. Чому міська рада самостійно не скасувала недоцільне з її точки зору рішення міського референдуму? Якою є ієрархія актів місцевого самоврядування і чому?

Отже, перш за все під поняттям ”референдум” ми розуміємо спосіб прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо чи зовнішньополітичних питань шляхом відповіді на конкретно сформульовані запитання, на які можлива відповідь у формі «Так» або «Ні».

В даній ситуації референдум був проведений на законних підставах, передбачених в ЗУ ''про всеукраїнський та місцеві референдуми''.

Міська рада міста К. не має права самостійно скасувати рішення місцевого референдуму, оскільки це рішення прирівнюється до нормативно правових актів,дія якого поширюється на територію на, якій прийнято це рішення.

Виходячи з цього міська рада не наділена повноваженнями щодо скасування рішень місцевого референдуму. Дане рішення уповноважений скасувати лише суд відповідного рівня, лише за наявності грубого порушення законодавства України та міжнародних угод у разі їх наявності.

Відповідно, до нормотворчої функції органи місцевого самоврядування уповноваженні на прийняття нормативно правових актів локального значення.

У системі місцевого самоврядування можуть існувати різноманітні види правових актів, що розрізняються за наступними критеріями:

За правовою силою:

1. Нормативні правові акти (рішення референдуму, сесії, статут громади).

2 .Ненормативні правові акти або акти індивідуальної дії (розпорядження голови, наказ, рішення виконавчого комітету, частина рішень сесій).

За формою:

Рішення -- нормативний або ненормативний правовий акт, прийнятий у колегіальному порядку.

Розпорядження -- ненормативний правовий акт, що не вимагає колегіального рішення. Видається головою територіальної громади, виконавчими органами місцевого самоврядування, головою обласної, районної ради

Наказ -- акт органів місцевого самоврядування галузевого або функціонального характеру, видаваний на основі єдиноначальності.

Інструкція -- акт органів місцевого самоврядування, що регламентує порядок виконання нормативних актів.

Завдання 3

Тема наукового повідомлення: Відповідальність за порушення законодавства про службу в органах місцевого самоврядування в Україні.

Згідно із законом, державні службовці повинні сумлінно виконувати свої службові обов'язки, шанобливо ставитися до громадян, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Проте у повсякденному житті часто трапляється, що у відносинах з органами публічної адміністрації люди незадоволені, тобто не отримують того, за чим зверталися у той чи інший орган.

Щоб ефективно захищати свої права, треба розуміти відмінність між державними службовцями і посадовими особами в органах місцевого самоврядування.

Службовцями в органах місцевого самоврядування є громадяни України, які здійснюють професійну, на постійній основі діяльність, займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (це не стосується технічних працівників та обслуговуючого персоналу органів місцевого самоврядування).

Посадами в органах місцевого самоврядування є:

виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад" , "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" цим та іншими законами України.

(випливає з ст.ст.1 ЗУ «Про державну службу», ЗУ « Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Таким чином, є дві основні відмінності між цими категоріями службовців, зокрема:

* вид органу, де особа займає посаду (в одному випадку - це посада в державному органі чи його апараті, у другому - це посада в органі місцевого самоврядування);

* сфера діяльності (в одному випадку - це виконання завдань і функцій держави, в другому - діяльність, спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом).

Державні службовці повинні:

*сумлінно виконувати свої службові обов'язки;

*шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

* не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Основними обов'язками державних службовців також є:

* дотримання Конституції України та інших актів законодавства України;

*забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

*недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

*безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

*збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

*постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

*сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.

У разі отримання доручення, що суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Таким чином, основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є:

* дотримання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування;

* забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

* дотримання прав та свобод людини і громадянина;

* збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

* постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

* сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;

* шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

*недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Отож, якщо під час контактування зі службовцем, Ви помітили не шанобливе ставлення до Вас, Ваші права порушують, стараються швидше закінчити з Вами розмову, Ваше законне клопотання виконують не сумлінно - мають місце ознаки невиконання чи неналежного виконання службовцем своїх обов'язків.

За загальним правилом, особи, які винуваті у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством (ст.38 ЗУ «Про державну службу»), а особи, винуваті у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із Законом (ст.23 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Такі «серйозні» види відповідальності можуть бути застосовані при вчинені службовцем відповідно цивільного, адміністративного правопорушення або злочину. Одразу Ви можете і не знати, чи те, що по відношенню до Вас вчинили або не виконали, є правопорушенням або злочином, що караються за допомогою «серйозніших» спеціальних санкцій.

Але у будь-якому випадку, якщо державний службовець не виконує по відношенню до Вас своїх обов'язків, порушує Ваші права, або некоректно, образливо з Вами спілкується (і в його діях, на перший погляд, немає ознак адміністративного, цивільного правопорушення чи злочину), варто звернутись до його вище стоячого керівника чи у вище стоячий орган, які мають права, можливості для вжиття заходів щодо притягнення посадовця до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за :

* невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень,

* порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби,

* а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.

До державних службовців можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

*догана;

*звільнення з роботи;

* попередження про неповну службову відповідність;

* затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Якщо невиконання службових обов'язків призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, воно є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою. Таке рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець.

Стаття 74 ЗУ «Про місцеве самоврядування» визначила, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

У Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування відсутнє положення про те, що такий службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Однак стаття 20 Закону визначає підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, якими крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (підстави припинення трудового договору (в тому числі внаслідок неналежних дій, бездіяльності службовця), Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, можуть бути і порушення посадовою особою місцевого самоврядування присяги, умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування, передбачені даним Законом. місцевий самоврядування референдум службовець

Як встановила ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування», шкода, що заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому Законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Оскарження діяльності службовця може продовжуватись до найвищої ланки у структурі органу, який має ієрархію, оскільки не завжди можливо вирішити своє питання навіть з керівником такого службовця. Але подекуди, ця форма захисту спрацьовує і є ефективною, оскільки дозволяє швидко вирішити наявну проблему без копіткого, довготривалого судового розгляду.

У відповідності до Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р., громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Скарга- це звернення громадян з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, що адресується органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у скарзі питань.

У скарзі має бути зазначено прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання громадянина, викладено суть скарги, прохання чи вимоги. Скарга може бути усною (викладеною громадянином і записаною посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовою, надіслана поштою або переданою громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Скарга може бути подана, як окремою особою (індивідуальна), так і групою осіб (колективна) та підписується заявником (заявниками) із зазначенням дати. Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня її надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього ж Закону.

Письмова скарга без зазначення місця проживання, не підписана автором (авторами), а також така, з якої неможливо встановити авторство, визнається анонімною і розгляду не підлягає. Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, щоі приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина, може бути оскаржено в суді у термін, передбачений законодавством України.

Скарги розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Для вітчизняної правової науки розробка проблем організації служби в органах місцевого самоврядування на сучасному етапі є значною мірою новим напрямом наукового пошуку.

Стаття 5. Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність

[Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Науково-практичний коментар.] [Стаття 5]

Сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати в межах, що визначаються законами, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом і епідеміями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, а також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за порушення яких відповідальність встановлено статтею 107 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152,159 і 182 цього Кодексу.

Коментар:

Відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них, визначаються виключно законами України. Отже, зміст цієї статті суперечить Основному Закону нашої держави і з огляду на зазначене потребує редагування.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ВВР. - 1997. - № 24, Ст. 170) належить розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування їх діяльності.

Справи про адміністративні правопорушення відповідно до правил підвідомчості, встановлених ст. 218 КпАП, розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад, адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад, а також виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад (відповідно до ст. 219 КпАП). Такі правила мають встановлюватись відповідно до положень відповідних нормативно-правових актів, зокрема, Правил благоустрою території населеного пункту, які розробляються для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються органами місцевого самоврядування, Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105 тощо.

Хоча Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. 26 і відносить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження і звільнення керівників та дільничних інспекторів цієї міліції, а також встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, зберігання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; однак при цьому не передбачається делегування повноважень з розгляду справ про адміністративні порушення від адміністративних комісій до підрозділів внутрішніх справ. Розгляд таких справ має проводитись відповідно до підвідомчості, встановленої КпАП, що також підтверджують положення ст. 19 Конституції України про обов'язок органів влади та місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Размещено на Allbest.ru