Типології держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Факультет підготовки фахівців для підрозділів боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми

РЕФЕРАТ

Дисципліна: Правознавство

На Тему: «Типології держав»

Виконав: курсант групи 13-04

рядовий міліції Лук'янов Д.В.

Перевірив: Слинько Д.В.

Харків-2014

План

Вступ

1. Поняття та основні критерії типології держав

2. Підходи до типології держави

2.1 Сутність формаційного підходу

2.2 Характеристика цивілізаційного підходу

Висновок

Література

Вступ

Актуальність теми. У юридичній науці держава є одним з найскладніших об'єктів дослідження з огляду на багатогранність її виявів. Учені минулого і сучасності чимало полемізують щодо поняття, сутності, основних ознак та інших аспектів існування держави.

Проблема типів держав та їх класифікації є основоположною в теорії держави і права і тому має достатньо високий рівень актуальності. Протягом історичного розвитку суспільства було розроблено багато підходів до типології, основними та найбільш досліджуваними з них є формаційний та цивілізаційний підходи. Вивченню цих питань присвятив свої праці не один учений, тому дослідивши досвід багатьох науковців можна дійти висновку, що наріжним каменем є не дослідження кожного з підходів окремо один від одного, а саме комплексне їх дослідження шляхом порівняння та вивчення позитивних та негативних властивостей кожного.

Проблема вдосконалення типології держави і права актуальна повсякчас, адже з розвитком суспільні процеси ускладнюються, відповідно й означена проблема виходить за рамки чистої науки про державу і право.

Типологія держави не може бути чимось застиглим й остаточним, вона вимагає подальшого розвитку й уточнення у зв'язку з нагромадженням нового фактичного матеріалу.

На сучасному етапі розвитку підходів до дослідження держави, зокрема її типології, присвячено праці низки відомих науковців: В. Авер'янова, В. Бабкіна, С. Бостана, В. Денисова, А. Зайця, Л. Луць, В. Погорілка, П. Рабіновича, Ю. Римаренка, В. Селіванова, В. Сіренка, О. Скакун, І. Усенка, В. Цвєткова, Ю. Шемшученка та ін.

Мета роботи полягає у комплексному загальнотеоретичному аналізі типології держави.

Предметом дослідження є теоретико-правові аспекти типології держави.

1. Поняття та основні критерії типології держав

Держава -- явище винятково різнобічне і багатогранне. Це обумовлює створення різних систем її класифікації. У цьому плані здійснюються численні, різні за своїми підставами спроби, але всі вони зводяться до необхідності виділення із сукупності всіх, що будь-коли існували, теперішніх і тих, котрі з'являться в майбутньому держав і правових систем, певних типів держави і права, до необхідності їхньої типології (“типізації”) чи класифікації.Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 51 с

Категорія «тип держави» посідає самостійне місце в теорії держави і права, тому що дає можливість більш повного відображення сутності держави, яка змінюється, особливостей її виникнення й еволюції, можливість побачити в цілому історичний прогрес державно організованого суспільства.

Тип держави -- сукупність держав, що мають схожі загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, ґрунтуванні на однакових економічних (виробничих) відносинах, на однаковому поєднанні загальносоціального і вузькогрупового (класового) аспектів їх сутності, аналогічному рівні культурно-духовного розвитку.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. -- Харків: Консум, 2001. -- 65 с.

Кельман М.С. та Мурашин О.Г. під типом держави розуміють взяті в єдності найбільш загальні риси різних держав, систему їх найважливіших властивостей і сторін, які породжуються відповідною епохою і характеризуються загальними суттєвими ознаками.М.С Кельман, О. Г. Мурашин. З 14 Загальна теорія держави і права: Підручник. -- К.: Кондор, 2006. -- 67 с.

Сухонос В.В. вказує, що типологія держав -- це класифікація груп держав за спільними для них ознаками, які визначають сутнісну характеристику цих груп держав.Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - 339 с.

Тип держави характеризується:

- елітою (класом, соціальною групою), що перебуває при владі;

- системою виробничих відносин і форм власності, на яких ця влада ґрунтується;

- системою методів і засобів, які застосовує ця влада для захисту виробничих відносин і форм власності;

- реальним (а не декларованим) загальносоціальним змістом політики держави, її справжньою роллю у суспільстві;

- рівнем культурно-духовного розвитку населення держави в цілому і особи зокрема.

Найрозповсюдженішими в сучасній науці є класифікації держав відповідно до суспільно-економічних формацій (формаційний підхід) і за цивілізаціями (цивілізаційний підхід).

Таким чином, тип держави -- це система істотних рис, властивих всім державам, які належать певній групі.

2. Підходи до типології держави

2.1 Сутність формаційного підходу

В основі формаційного підходу до типології держав лежить суспільно-економічний базис суспільства, тобто певна формація. Поняття суспільно-економічної формації, яке відповідає типу суспільства, характеризується певним способом виробництва і виробничими відносинами та є характерною особливістю формаційного підходу до типології держав. Саме поняття суспільно-економічної формації було досить широко досліджене, при цьому особливу увагу дослідженню цього поняття приділив К. Маркс.

Відповідно вченню про суспільно-економічну формацію першою з них була первіснообщинна формація (примітивний комунізм), потім виникають і змінюють одна одну рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична та насамкінець комуністична формація. При цьому в межах першої - держави ще не існує, оскільки відсутня необхідність в її створенні, а в межах останньої її вже не існує, оскільки вона відмирає внаслідок відсутності необхідності в її існуванні. Причиною цього стає те, що комунізм не передбачає існування жодних класів, а без їх існування відсутня необхідність в управлінні ними, а отже і в державі як у регуляторі суспільних відносин.Богушова І.В. Співвідношення формаційного та цивілізаційного підходів до типології держав: теоретико-правовий аналіз // Часопис Київського університету права. - №3. - 2011. -с. 43

Саме глибоке вивчення поняття, яке є основою для типології держав у межах формаційного підходу, є вагомою особливістю такого підходу. Позитивною рисою формаційного підходу є те, що з поняття «суспільно-економічна формація» можна виокремити перелік тих елементів, які й є її невід'ємними складовими. Таким чином, формаційний підхід має чітко визначений критерій, на основі якого відбувається поділ держав на відповідні типи.

Згідно з марксистською формаційною теорією типологія держави своєю підставою має суспільно-економічні формації. В історії людства таких формацій виділялося п'ять: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, буржуазна і комуністична (соціалістична формація розглядалась як перехідна до комуністичної). І з кожною, крім першої та останньої, пов'язувався певний тип держави, була сформульована основна теза про те, що історія знає чотири історичних типи держави: рабовласницький, феодальний, буржуазний і соціалістичний.Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 52 с

Рабовласницький тип держави - це перший в історії людства тип держави, який не надбавши загального поширення, залишився перехідним типом. Це зумовило наявність у рабовласницькому суспільстві залишків устрою влади первіснообщинного ладу, але домінуючої сили в ньому набирає тенденція державної організації суспільства. Рабовласницький тип держави характеризується тим, що його економічну основу становила приватна власність на рабів, які розглядались як особливий засіб виробництва. Членами держави визнавалася меншість населення - передусім рабовласники та деякі представники інших прошарків (селяни-общинники, ремісники, торгові люди).Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копейчикові, С. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Лисенкова В. В., КопєйчиковаІ. - K.; Юрінком Інтер, 2003. - 35 с.

Відповідно до формаційного підходу феодальна держава є другим історичним типом держави. Феодальна держава розглядається як знаряддя організованого насильства над кріпосними селянами, орган диктатури феодалів.

Буржуазна держава -- третій історичний тип держави, запропонований формаційною типологією. Згідно з цією теорією капіталістична держава забезпечує умови буржуазної експлуатації, в її основі -- приватна власність на засоби виробництва. Вона являє собою диктатуру буржуазії, спрямовану на те, щоб тримати в підпорядкуванні робітничий клас.

Соціалістичний тип держави - являє собою організацію політичної влади трудящих на чолі з робітничим класом. Ідея такого типу держави першочергово виникла в теорії, зокрема в працях К. Маркса, Ф. Енгельса та В. І. Леніна - як протилежність іншим типам держав, в яких вся повнота влади належить панівному класу експлуататорів та використовується з метою пригнічення інших класів. У радянській літературі такий тип держави був визнаний єдиним правильним і тому тривалий час у рамках формаційного підходу інші типи держав фактично не досліджували. Саме соціалістична держава створює таку систему економічних відносин, яка базується на суспільній власності на засоби виробництва, що передбачає співпрацю вільних від експлуатації людей.Богушова І.В. Співвідношення формаційного та цивілізаційного підходів до типології держав: теоретико-правовий аналіз // Часопис Київського університету права. - №3. - 2011. -с. 44

З такого стислого та узагальненого опису основних засад формаційного підходу можна виокремити його позитивні та негативні риси. Зокрема до числа переваг такої типології необхідно віднести:

по-перше, історичний підхід до зміни типів державності. У межах цього підходу перевага надається суспільно-економічним чинникам, оскільки економічний базис та існуючі в суспільстві прошарки (класи) суттєво впливають на структуру суспільства та характер політичної надбудови, до якої належать держава і право;

по-друге, завдяки такому підходу можна встановити залежність типу держави від економіки як основи функціонування держави, способу виробництва та від характеру суспільно-економічної формації;

по-третє, завдяки формаційному підходу, держави, які мають схожий характер влади, можна об'єднати в окремі класифікаційні групи;

по-четверте, з'явилась можливість виявити спільні та відмінні риси в організації, функціонуванні та розвитку держави, які належать до певного типу.

До негативних рис формаційного підходу до типології держав, можна віднести такі:

- відсутність власне юридичного підходу до розуміння сутності держави, в результаті чого предметом типології є не стільки держава, скільки суспільний лад;

- типологія держав у рамках формаційного підходу не дає можливості пояснити всі ті суттєві відмінності, які існують між державами одної і тої самої суспільно-економічної формації;

- неможливість віднесення певних держав до притаманного їм типу в зв'язку з обмеженістю критеріїв типології в рамках даного підходу.

2.2 Характеристика цивілізаційного підходу

Поряд із формаційним підходом до вирішення питання типології держав широко використовується цивілізаційний підхід, засадами якого є ідея співвідношення держави і соціально-економічного устрою із врахуванням духовно-культурних факторів суспільного розвитку.

У власне загальному вигляді поняття «цивілізація» можна трактувати як соціокультурну систему, яка охоплює як соціально-економічні умови життєдіяльності суспільства, так і етнічні, релігійні його основи, ступінь гармонізації людини і природи, а також рівень економічної, політичної, соціальної і духовної свободи особистості. Цивілізація, її цінності впливають не тільки на соціальну, але і на державну організацію суспільства.

Цивілізаційний підхід до типології держави бере за основу класифікації держав не матеріально-економічний критерій, а духовно-культурні й моральні фактори. Замість “суспільно-економічної формації” як критерію типології держави і права й інших критеріїв здійснюється спроба використання як такого критерію “цивілізації”.

Цивілізація, на думку американського політолога С. Хантингтона, являє собою “певну культурну сутність”. Села, регіони, етнічні групи, народи, релігійні громади, зауважує автор, усі вони мають особливу культуру, що відображає різні рівні культурної неоднорідності. Виходячи з цього, цивілізацію можна визначити як культурну спільність найвищого рангу, як найширший рівень культурної ідентичності людей.Цвік М.В. Загальна теорія держави і права / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. -- Харків: Право, 2009. -- 84 с.

Цивілізацію необхідно визначити, виходячи із загальних рис індивідуального порядку, таких, як мова, історія, релігія, звичаї, соціальні інститути тощо. Цивілізація, робить висновок С. Хантингтон, це найширший рівень спільності, з яким кожна людина себе співвідносить.

За умови цивілізованого підходу тип держави визначається не стільки об'єктивно матеріальними, скільки ідеально духовними, культурними факторами. Професор А. Дж. Тойнбі пише, що культурний елемент становить душу, кров, лімфу, сутність цивілізації: у порівнянні з ним економічні і тим більше політичні плани видаються штучними, буденними створіннями природи і рушійних сил цивілізації.М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. З 14 Загальна теорія держави і права: Підручник. -- К.: Кондор, 2006. -- 67 с.

Поняття цивілізації він сформулював, як відносно замкнутий і локальний стан суспільства, який вирізняється характером релігійних, психологічних, культурних, географічних та інших ознак, дві з яких лишаються незмінними: релігія і форми її організації, а також ступенем віддаленості від того місця, де це суспільство виникло. З 21 цивілізації, вважає А. Дж.Тойнбі, збереглися лише ті, які змогли послідовно засвоїти життєве середовище і розвинути духовний початок в усіх видах людської діяльності (єгипетська, китайська, іранська, сірійська, мексиканська, арабська, західна, далекосхідна, православна тощо). Кожна цивілізація надає стійку загальність усім державам, які існують у її рамках.М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. З 14 Загальна теорія держави і права: Підручник. -- К.: Кондор, 2006. -- 67 с.

Якщо з погляду Маркса всі народи Землі і всі держави пройшли (або пройдуть) одні й ті ж стадії розвитку, то з погляду Тойнбі цивілізації ніяк не пов'язані між собою і практично не впливають одна на одну. Тойнбі включав до числа локальних цивілізацій єгипетську, китайську, еллінську, західну, православну, мексиканську та інші цивілізації, що породили відповідний тільки їм історичний тип держави.Крестовська Н.М., Матвеева Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. Видання друге. -- X.: ТОВ«Одіссей», 2008.-- 44 с

Існують різні підстави для типології цивілізацій і їхньої державності: хронологічні, генетичні, просторові, релігійні, за рівнем організації та ін. Історичний прогрес привів до складання понад двох десятків цивілізацій, які відрізняються не тільки системами цінностей, що затвердилися в них, культурою, але і характерним для них типом держав. Зокрема, ґрунтуючись на різних підходах до поняття “цивілізація”, можна виділити наступні види цивілізацій і відповідних їм типів держави:

- східні, західні та змішані;

- давні, середньовічні та сучасні;

- аграрні, промислові та науково-технічні;

- доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні;

- локальні, особливі та сучасні.

У своєму розвитку цивілізації проходять кілька етапів. Перший -- локальні цивілізації, найдавніші, являли собою вогнища культури, що відрізняло їх від інших, “нецивілізованих” спільностей (давньо- єгипетська, шумерська та ін.). Другий -- особливі цивілізації (індійська, китайська, західноєвропейська, східноєвропейська, ісламська й ін.) з відповідними типами держав. Вони склались історично і характеризуються певною своєрідністю. Третій етап -- сучасна цивілізація, в якій відбуваються процеси глобалізації, об'єднання різних суспільств з метою вирішення загальносвітових проблем людства.

Розглядаючи цивілізаційний варіант типології, слід зазначити його основні недоліки. По-перше, тут не виділяється те головне, що характеризує державу,-- приналежність публічної влади. По-друге, це недостатня розробленість такої типології. По-третє, ігнорування важливих положень історичного матеріалізму про провідну роль економічного базису відносно надбудови, про обумовленість типу держави характером економічних відносин та способом виробництва. Інакше кажучи, цивілізаційний підхід теж небездоганний, нездатний замінити собою формаційний підхід.

Кожний підхід до історичної типології держави має свої сильні і слабкі сторони, по-своєму висвічуючи різні аспекти складного шляху розвитку суспільства і держави.

типологія держава формаційний цивілізаційний

Висновок

Отже, типологія держави -- це не будь-яка окремо існуюча держава, це -- наукова категорія, збірний образ реально існуючих на даному історичному відтинку часу держав, яка складається із сукупності найбільш важливих, спільних для всіх цих держав ознак.

Найрозповсюдженішими в сучасній науці є класифікації держав відповідно до суспільно-економічних формацій (формаційний підхід) і за цивілізаціями (цивілізаційний підхід).

У межах формаційного підходу виокремлюють такі історичні типи держав: рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична.

Держава рабовласницького типу є історично першим типом держави, оскільки саме в цей період виникають різні класи, з метою захисту інтересів яких і створюється держава. Перші європейські держави рабовласницького типу виникли в ІХ-УІІІ ст. до н.е. Уся повнота влади в державі рабовласницького типу належала панівному класу.

Відповідно до формаційного підходу феодальна держава є другим історичним типом держави. Феодальна держава розглядається як знаряддя організованого насильства над кріпосними селянами, орган диктатури феодалів.

Буржуазна держава -- третій історичний тип держави, запропонований формаційною типологією. Згідно з цією теорією капіталістична держава забезпечує умови буржуазної експлуатації, в її основі - приватна власність на засоби виробництва. Вона являє собою диктатуру буржуазії, спрямовану на те, щоб тримати в підпорядкуванні робітничий клас.

Ще один історичний тип держави, що виокремлюється в рамках формаційної теорії,-- соціалістична держава. Вважалося, що вона являє собою вищий і останній історичний тип держави. Соціалістична держава розглядалася як організація політичної влади трудящих на чолі з робітничим класом, як диктатура пролетаріату.

Наступним підходом до типології держав є цивілізаційний. На відміну від формаційного підходу до типології держав в основі цивілізаційного лежить поняття цивілізації. Проте це поняття і є найбільшою проблемою в такому підході, оскільки в літературі немає єдиного та однозначного його розуміння.

Цивілізація -- поняття дуже широке і неоднозначне. Це і синонім культури, і рівень розвитку матеріальної і духовної культури. А оскільки культура, як відомо, має кілька сотень визначень, то в результаті з'являється можливість говорити про найрізноманітніші варіанти цивілізаційної типології.

Література

1. Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. --240 с

2. Богушова І.В. Співвідношення формаційного та цивілізаційного підходів до типології держав: теоретико-правовий аналіз // Часопис Київського університету права. - №3. - 2011. - с. 43 - 47

3. М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. З 14 Загальна теорія держави і права: Підручник. -- К.: Кондор, 2006. -- 477 с.

4. Крестовська Н.М., Матвеева Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. Видання друге. -- X.: ТОВ«Одіссей», 2008.-- 432 с

5. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копейчикові, С. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Лисенкова В. В., КопєйчиковаІ. - K.; Юрінком Інтер, 2003. - 368 с.

6. Цвік М.В. Загальна теорія держави і права / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. -- Харків: Право, 2009. -- 584 с.

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. -- Харків: Консум, 2001. -- 656 с.

8. Сухонос В.В.Теорія держави і права: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - 536 с.

Размещено на Allbest.ru