Розробка проекту землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Національній гірничий університет»

Кафедра геодезії

Курсовий проект

На тему: «Розробка проекта землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки»

Виконала:

Ст.гр. ГКб 11-1

Рубан А.А.

Перевірив:

Доцент кафедри геодезії

Рябчій В.А.

м.Дніпропетровск 2014

Вступ

«Земля - національне багатство» саме цими словами починається чинний Земельний кодекс України, а далі розкриває всі норми та правила, на підставі яких саме держава здійснює особливу охорону земель.

Україна має потужний потенціал земельних ресурсів, який повністю освоєний і використовується для різних потреб суспільства. Із 60,3 млн. гектарів земель країни майже 70% (41,8 млн. гектарів) становлять землі сільськогосподарського призначення, 17% (10,4 млн. гектарів) - землі, вкриті лісами. Майже 4% території країни (2,3 млн. гектарів) забудовано: на них розміщені міста та інші населені пункти, об'єкти промисловості, транспорту, енергетики тощо. земельний ділянка правовий геодезичний

В умовах динамічного розвитку ринку землі в Україні використовуються різноманітні правові інструменти для вирішення багатьох проблем, пов'язаних із користуванням і розпорядженням земельними ділянками. Основні проблеми виникають у зв'язку із обмеженнями, які встановлені Земельним кодексом України та іншими актами земельного законодавства стосовно цільового використання землі.

Але в умовах "диктату" ринкової економіки громадяни і юридичні особи почасти стикаються з потребою використати належну їм земельну ділянку за іншим призначенням, ніж це передбачено актом на право власності на землю. Так, іноді більш доцільно використати деградовану земельну ділянку в межах населеного пункту для будівництва, ніж для сільськогосподарського виробництва, або землю, надану для селянсько-фермерського господарства - для рекреаційних потреб. Таких прикладів життя надає чимало і тому постає питання зміни цільового призначення землі.

Як не дивно, але зазвичай значною проблемою стає нерозуміння власне поняття цільового призначення. Особи, які не є спеціалістами в земельному праві, вводяться в оману неконкретністю норм земельного законодавства і через це вдаються до помилок, за які їх клієнтам або їм самим іноді доводиться дорого платити.

З огляду на це розглянемо процедуру зміни цільового призначення земельних ділянок із акцентом на основні проблеми, які при цьому виникають у землевласників.

Розділ 1. Аналіз нормативно правових актів

Земельний кодекс України. Стаття 18. Склад земель

1. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайнятіводними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

2. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

3. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Стаття 18 Кодексу зазначає, що до земель України належать усі землі в межах її території (в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами) які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Отже, кожна земельна ділянка належить до певної категорії земель. Категорії земель України мають особливий правовий режим, встановлений як нормами Кодексу, так і іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 19. Категорії земель

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чиюридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Стаття 19 Кодексу визначає вичерпний перелік категорій земель України.

Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок

1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186¹ цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186¹ цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

4. Виключено.

(зміни до частини четвертої статті 20, передбачені підпунктом 5 пункту 4 розділу І Закону України від 16.10.2012 р. N 5462-VI, внесені не будуть у зв'язку з виключенням цієї частини з 07.12.2012 р. Законом України від 02.10.2012 р. N 5395-VI)

(зміни до частини четвертої статті 20, передбачені підпунктом 3 пункту 2 розділу І Закону України від 02.07.2013 р. N 365-VII, внесені не будуть у зв'язку з виключенням цієї частини з 07.12.2012 р. Законом України від 02.10.2012 р. N 5395-VI)

5. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

6. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення,земель історико-культурного призначення.

Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу.

7. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 20 Кодексу, землі відносять до тієї чи іншої категорії на підставі рішень цілого ряду органів державної влади й органів місцевого самоврядування (відповідно до їх повноважень).

За загальним правилом встановлення цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які:

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки встановлюється відповідним органом влади при:

· приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування;

· провадять вилучення (викуп) земель;

· затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки встановлюється відповідним органом влади при:

1. Прийнятті ним рішення про передачу ділянки громадянинові чи юридичній особі у власність;

2. Прийнятті ним рішення про передачу ділянки громадянинові або юридичній особі в оренду чи постійне користування;

3. Викупі ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

4. Вилученні її з постійного користування державної чи комунальної юридичної особи;

5. Прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою;

6. Прийнятті рішення про створення об'єкта природно-заповідного фонду;

7. Прийнятті рішення про створення об'єкта історико-культурного призначення.

Відповідно до статей 18-20 Земельного кодексу України, кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення. Під цільовим призначенням земельної ділянки слід розуміти встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Іншими словами, цільове призначення земельної ділянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділянки. Це означає, що коли громадянин має на праві власності присадибну земельну ділянку, цільовим призначенням якої є будівництво й експлуатація індивідуального житлового будинку та господарських будівель (сарай, погріб тощо), то він не має права використовувати цю ділянку для інших цілей, наприклад, для будівництва магазину, кіоску тощо.

Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу)земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенніпорядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Ця стаття визначає, до яких наслідків призводе порушення, якщо встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється не в наведеному вище порядку

Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок

1. Власники земельних ділянок зобов'язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутівта охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.

У цій статті розповідається що, забезпечення використання земельної ділянки за цільовим призначенням - один з обов'язків власника землі

Стаття 141 Земельного кодексу

Підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до цієї статті Земельного кодексу України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, є одним з підстав, передбачених для припинення права користування земельною ділянкою.

Постанова Кабінету Міністрів України

П О С Т А Н О В А

від 11 квітня 2002 р. N 502

Київ

{ Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ

N 154 ( 154-2013-п ) від 20.02.2013 }

Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу ( 2768-14 )

України Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Затвердити Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (додається).

Прем'єр-міністр України А.КІНАХ

Інд. 22

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 11 квітня 2002 р. N 502

ПОРЯДОК

зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб

1. Цей Порядок визначає механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи.

2. Зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

До заяви (клопотання) додаються:

а) копія державного акта на право власності на земельну ділянку;

б) для громадянина - власника земельної ділянки - копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), для юридичної особи - власника земельної ділянки - копія статуту (положення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

в) документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки;

г) обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру.

3. Сільська, селищна, міська рада аборайонна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення:

складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні цільового призначення підлягає її частина;

перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка.

4. Проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, складається державною або іншою землевпорядною організацією на замовлення власника земельної ділянки.

5. Умови і термін складання проекту відведення земельної ділянки визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем робіт.

6. Проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

7. Сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту (крім земель, визначених пунктом 11 цього Порядку).

8. Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

9. Якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених пунктом 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна держадміністрація розглядає матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки (крім земель, визначених пунктом 10 цього Порядку).

10. Якщо зміна цільового призначення стосується земельних ділянок-ріллі,багаторічнихнасадженьдля несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель, що проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, районна держадміністрація подає проектні матеріали разом із своїм висновком до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали і готує свій висновок для подання Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

11. Зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих у межах населеного пункту, проводиться після погодження з Верховною Радою України за рішенням сільської, селищної, міської ради. Проектні матеріали на погодження до Верховної Ради України подаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською і Севастопольською міською радою.

Зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих за межами населеного пункту, проводиться після погодження з Верховною Радою України за рішенням Кабінету Міністрів України. Проектні матеріали на погодження до Верховної Ради України подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною держадміністрацією.

12. Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

13. У разі прийняття рішення про відмову у зміні цільового призначення земельної ділянки сільська, селищна, міська рада або відповідний орган виконавчої влади протягом 15 днів письмово повідомляє про це її власника з обґрунтуванням причини відмови.

14. У разі незгоди власника земельної ділянки з рішенням сільської, селищної, міської ради або органу виконавчої влади про відмову у зміні її цільового призначення спір вирішується в судовому порядку.

Постанова встановлює порядок зміни цільового призначення земельних ділянок з ініціативи громадян та юридичних осіб. Відповідно до цієї постанови для зміни цільового призначення земельної ділянки її власник повинен подати заяву (клопотання): до сільської, селищної, міської ради (якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту), або в районній державній адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту).

До заяви (клопотання) власник додає такі документи:

-копію державного акта на право власності на земельну ділянку;

-громадянин - власник земельної ділянки - копію паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), юридична особа - власник земельної ділянки - копію статуту (положення) та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

-довідку з районного відділу земельних ресурсів та з районного відділу архітектури та будівництва про встановлені обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки та земельні сервітути;

-обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки.

Розділ 2. Процедура зі зміни цільового призначення земельної ділянки

Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок з ініціативи громадян та юридичних осіб визначено в Постанові Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб".

Хотілося б звернути увагу на те, що відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, є одним з підстав, передбачених для припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, ми з'ясували, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням загрожує позбавленням права користування таким ділянкою, отже, щоб використовувати той або інший земельну ділянку таким чином, як це необхідно власника (орендаря), необхідно змінити цільове призначення земельної ділянки.

Встановлення цільового призначення земельних ділянок не входить до виключної компетенції певного органу влади. Згідно зі ст. 20 Кодексу, землі відносять до тієї чи іншої категорії на підставі рішень цілого ряду органів державної влади й органів місцевого самоврядування (відповідно до їх повноважень).

За загальним правилом встановлення цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які:

-приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування;

-провадять вилучення (викуп) земель;

-затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки встановлюється відповідним органом влади при:

-прийнятті ним рішення про передачу ділянки громадянинові чи юридичній особі у власність;

-прийнятті ним рішення про передачу ділянки громадянинові або юридичній особі в оренду чи постійне користування;

-викупі ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

-вилученні її з постійного користування державної чи комунальної юридичної особи;

-прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою;

-прийнятті рішення про створення об'єкта природно-заповідного фонду;

-прийнятті рішення про створення об'єкта історико-культурного призначення.

Незважаючи на те, що встановлення цільового призначення земельних ділянок віднесено до компетенції органів влади, певні права щодо встановлення цільового призначення земельних ділянок надані й громадянам та юридичним особам. Зокрема, вони мають право ініціювати зміну цільового призначення ділянок, які перебувають у їх власності.

Після прийняття заяви сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення. Загальновідомо, що ця процедура є доволі копіткою і може зайняти тривалий час.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення. Залежно від того, яким буде заплановане цільове призначення земельної ділянки, один із наведених органів може стати суттєвою перешкодою на шляху реалізації поставленої мети. Як свідчить практика, найбільші труднощі можуть чекати на власника в органі містобудування і архітектури. Але і цю проблему можна вирішити, якщо грамотно аргументувати власну позицію.

Від цінності земель, цільове призначення яких необхідно змінити, залежить складність процедури цієї зміни. Наприклад, зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих за межами населеного пункту, проводиться після погодження з Верховною Радою України за рішенням Кабінету Міністрів України. Проектні матеріали на погодження до Верховної Ради України подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною держадміністрацією.

Однак у деяких випадках за умови юридично грамотного підходу можна значно спростити свою роботу в плані процедури. Так, якщо по плану на землях, призначених для товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту, необхідно провести будівництво котеджу, і ви розпочнете зміну цільового призначення ділянки на "будівництво і обслуговування жилого будинку", то рішення про таку зміну буде приймати Рада міністрів Автономної Республіки Крим або обласна держадміністрація. Але котедж з успіхом можна збудувати і на землях садівництва, позаяк таке, як ми наголошували, не заборонене, і тоді рішення про зміну буде приймати районна державна адміністрація. Вона має на це повноваження в разі, якщо земельна ділянка після зміни цільового призначення буде використовуватися для сільськогосподарських потреб. Не важко зрозуміти, що різниця в фінансових і часових затратах тут є вельми суттєвою.

Наостанку хотілося б зазначити, що у разі незгоди власника земельної ділянки з рішенням сільської, селищної, міської ради або органу виконавчої влади про відмову у зміні її цільового призначення спір вирішується в судовому порядку і, як свідчить практика, інколи досить успішно.

Відповідно до цієї постанови для зміни цільового призначення земельної ділянки її власник має подати заяву (клопотання):

-до сільської, селищної, міської ради (якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту), або

-до районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту).

До заяви (клопотання) власник додає такі документи:

-копію державного акта на право власності на земельну ділянку;

-громадянин - власник земельної ділянки - копію паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), юридична особа - власник земельної ділянки - копію статуту (положення) та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

-довідку з районного відділу земельних ресурсів та з районного відділу архітектури й будівництва про встановлені обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки та земельні сервітути;

-обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки.

Сільська, селищна, міська рада або районна державна адміністрація розглядає заяву (клопотання) й документи, що додаються, та приймає рішення про її задоволення чи відхилення. Якщо відповідний орган погоджується змінити цільове призначення земельної ділянки, він дає дозвіл на таку зміну.

Обов'язковою умовою зміни цільового призначення земельної ділянки є погодження такої зміни з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини). При цьому якщо змінюється цільове призначення не всієї, а лише частини земельної ділянки, то зміна цільового призначення здійснюватиметься в рамках складання проекту відведення земельної ділянки. Необхідність складання зазначеного проекту обумовлена тим, що при зміні цільового призначення частини земельної ділянки вона поділяється на дві, одна з яких зберігає попереднє цільове призначення, а друга - набуває нового цільового призначення. Виділення частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку потребує складання проекту її відведення.

Для підготовки проекту відведення земельної ділянки особа, зацікавлена в зміні цільового призначення частини ділянки, має укласти з землевпорядною організацією договір на складання проекту відведення земельної ділянки. Такою землевпорядною організацією може бути будь-яка державна чи приватна землевпорядна організація, яка має ліцензію Держкомзему України на виконання землевпорядних та землеоціночних робіт та ліцензію Державної служби геодезії, картографії та кадастру на виконання геодезичних робіт.

Якщо ж змінюється цільове призначення всієї ділянки, то така зміна проводиться шляхом повторного погодження раніше виготовленого проекту відведення земельної ділянки. Нововиготовлений або раніше виготовлений проект відведення земельної ділянки відповідно погоджується або повторно погоджується з:

-органом земельних ресурсів;

-природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами;

-органом містобудування й архітектури;

-органом охорони культурної спадщини.

Державну землевпорядну експертизу, за загальним правилом, проводить обласне управління земельних ресурсів. Після отримання позитивного висновку такої експертизи замовник подає погоджені (повторно погоджені) проектні матеріали до відповідного органу влади для прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

За загальним правилом, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, то рішення про зміну її цільового призначення приймає сільська, селищна або міська рада. Якщо ж земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів, то таке рішення приймає районна або обласна державна адміністрація (Рада міністрів Автономної Республіки Крим).

Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту. Дане рішення приймається за умови подальшого використання цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового й водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Якщо ж зміна цільового призначення розташованої за межами населеного пункту земельної ділянки передбачає використання такої ділянки для інших потреб, районна держадміністрація лише розглядає проектні матеріали, готує свій висновок із цього питання й подає його разом із матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим або обласної державної адміністрації. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласна державна адміністрація розглядають матеріали й приймають рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Слід відзначити, що рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка належить до особливо цінних земель, приймається в спеціальному порядку. Якщо ділянка особливо цінних земель розташована в межах населеного пункту, то рішення про зміну її цільового призначення рада приймає лише після погодження проекту відведення ділянки з Верховною Радою України. Проектні матеріали на погодження до Верховної Ради України подають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, Київська і Севастопольська міські ради.

Цільове призначення особливо цінних земель, які розташовані за межами населеного пункту, змінюється за рішенням Кабінету Міністрів України після погодження з Верховною Радою України. Цей порядок зміни цільового призначення стосується таких земельних ділянок:

-земельних ділянок під ріллею та багаторічними насадженнями, якщо їх цільове призначення змінюється на таке, що передбачає використання ділянки для несільськогосподарських потреб;

-земельних ділянок, вкритих лісами першої групи, площею понад 10 гектарів, якщо їх цільове призначення змінюється на таке, що передбачає використання ділянки для нелісогосподарських потреб;

-земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, якщо їх цільове призначення змінюється на таке, що передбачає використання ділянки для інших потреб;

-земель дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, якщо їх цільове призначення змінюється на таке, що передбачає використання ділянки для несільськогосподарських потреб;

-земельних ділянок з сільськогосподарськими угіддями, що відповідно до ст. 150 Кодексу віднесені до особливо цінних земель (наприклад, чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах тощо), якщо їх цільове призначення змінюється на таке, що передбачає використання ділянки для несільськогосподарських потреб.

Проектні матеріали на погодження зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок до Верховної Ради України подає Рада міністрів Автономної Республіки Крим або обласна держадміністрація.

Власник земельної ділянки отримує новий державний акт на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням. Після цього відповідна рада чи орган виконавчої влади приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Якщо прийнято рішення про відмову в зміні цільового призначення земельної ділянки, сільська, селищна, міська рада або відповідний орган виконавчої влади протягом 15 днів з моменту прийняття рішення письмово повідомляє про це її власника (з обґрунтуванням причини відмови). Власник земельної ділянки, якщо він не згоден з рішенням ради або органу виконавчої влади про відмову в зміні цільового призначення земельної ділянки, має право оскаржити цю відмову в суді.

Розділ 3. Геодезичні роботи при зміні цільового призначення земельної ділянки

Однією із землевпорядних дій, що включаються в землеустрій, є проведення інженерно-геодезичних обстежень і вишукувань. Вони покликані забезпечити землевпорядний проект топографічною основою у вигляді планів і карт та забезпечити наступні землевпорядні дії:

1. Утворення нових і впорядкування існуючих землекористувань з усуненням різних незручностей у розміщенні земельних ділянок; уточнення і зміна меж землекористувань на основі схем районного планування.

2. Внутрішньогосподарська організація територій землеволодінь з устроєм сільськогосподарських угідь (сінокосів, пасовищ, садів).

3. Виявлення нових земель для сільськогосподарського і іншого господарського освоєння.

4. Відведення і вилучення земельних ділянок.

5. Встановлення і зміна меж населених пунктів.

6. Проведення грунтових, геоботанічних та інших обстежень і вишукувань.

Топографічні карти і плани необхідні для проведення державного і регіонального земельного кадастрів. Поняття кадастру нерозривно пов'язане з поняттями обліку, оцінки стану і використання різних природних ресурсів, інженерної діяльності, екології. Існують різні кадастри: земельний, водний, лісовий тощо. Нас перш за все цікавитимуть роботи по забезпеченню земельного кадастру, хоча ці прийоми використовуються і при складанні і водного, і лісового кадастрів.

У зв'язку із змінами, що відбуваються у розташуванні об'єктів знімання (ситуації) на місцевості, зникненням одних і виникненням інших, проводять періодичне оновлення планів (карт), тобто складають нові плани на основі старих або виконують їх коригування, в процесі яких вносять зміни до існуючих планів.

Топографо-геодезичні роботи можна розглядати, як основну складову процесу інженерно-геодезичних вишукувань - окремий вид робіт, що виконується з метою створення підоснови (топографічних карт і планів).

Топографо-геодезичні роботи призначені для отримання точних, достовірних і актуальних матеріалів та даних (у цифровій, графічній і іншій формах) про ситуацію і рельєф місцевості, існуючі будівлі і споруди (наземні, підземні і надземні) та інші елементи планування, що необхідні для забезпечення раціонального господарського використання земель, ефективної експлуатації і ліквідації землевпорядних об'єктів, обгрунтування передпроектної документації, проектування нових об'єктів, розширення і зміни цільового приизначення існуючих, а також створення і ведення державних кадастрів, формування систем обліку технічної інвентаризації об'єктів нерухомості, забезпечення управління територією, проведення цивільно-правових операцій з нерухомістю.

Топографо-геодезичні роботи виконуються у три етапи:

На підготовчому етапі виконується:

- отримання технічного завдання і підготовка договірної документації;

- збір і аналіз матеріалів попередньо виконаних геодезичних робіт (знімальних мереж, топографічних знімань ) на задану територію;

- підготовка програми топографо-геодезичних робіт у відповідність з вимогами технічного завдання замовника;

- здійснення реєстрації і отримання дозволів на виконання топографо-геодезичних робіт.

На польовому етапівиконується:

- рекогносціювальне обстеження території;

- комплекс польових робіт: створення (розвиток) опорних геодезичних мереж, а також геодезичних мереж спеціального призначення; створення планово-висотних знімальних геодезичних мереж; топографічне знімання, включаючи знімання підземних і надземних споруд;

- необхідний об'єм обчислювальних і інших робіт щодо попередньої обробки отриманих матеріалів і даних для забезпечення контролю їх якості, повноти і точності.

На камеральному етапівиконується:

- складання (оновлення) топографічних планів - остаточна обробка польових матеріалів і даних з оцінкою точності отриманих результатів;

- узгодження (за наявності) нанесених на топографічні плани комунікацій (ліній електропередач, ліній зв'язку, магістральних трубопроводів тощо) з організаціями, у підпорядкуванні яких знаходяться дані об'єкти; за необхідності, внесення змін до топографічних планів;

- складання і передача замовникові технічного звіту з необхідними застосуваннями за наслідками виконаних топографо-геодезичних робіт і оригіналами інженерно-топографічних планів (у графічному і цифровому вигляді).

Топографічні знімання ділянок- це комплекс геодезичних робіт, що виконуються на місцевості для складання топографічних карт і планів. Розрізняють знімання для складання топографічних планів крупних (1:200, 1:500, 1:1000, 1:2000, 1:5000) і дрібних (1:10000, 1:25000 і дрібніше) масштабів. Зніманню і відображенню на топографічних планах підлягають усі елементи ситуації місцевості, існуючої забудови, впорядкування, комунікацій, а також рельєф місцевості. Топоплан може бути представлений замовникові у паперовому і/або у електронному вигляді. Топоплани викреслюються відповідно до загальноприйнятих умовних знаків, а топознімання проводяться з урахуванням правил, що обумовлені інструкціями.

Ціни і терміни виконання топографо-геодезичних робіт (створення геопідоснови) у першу чергу залежать від особливостей території, на яку виконується топографічне знімання, а також від об'єму робіт (площі території, що підлягає зніманню). В результаті ціна і терміни виконання робіт за 1 га можуть відрізнятися у декілька разів.

Наявність на території об'єктів, що підлягають погодженню, вимагає додаткових матеріальних витрат (порівняно невеликих), і головне, може значно збільшити терміни виконання робіт (іноді до місяця), залежно від конкретної організації, з якою проводиться погодження.

Вартість топографічного зніманнямасштабу 1:500 та інших крупномасштабних топографічних робіт визначається на основі Збірки базових цін. При цьому вартість топознімання залежить від декількох основних чинників:

- району проведення робіт

- площі знімання

- площі забудови

- кількості планшетів, на які потрапляє ділянка

- необхідності погодження мереж.

Размещено на Allbest.ru

...