Проблеми правового регулювання інформаційних відносин в умовах інформатизації суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна Податкова Служба України

Національний Університет Державної Податкової Служби України

Реферат

На тему: «Проблеми правового регулювання інформаційних відносин в умовах інформатизації суспільства»

Виконала:

Студентка групи ОБА-41

Чеснокова К. О.

Ірпінь - 2013

Зміст

1. Сутність правового регулювання інформатизації

2. Тенденції історичного розвитку інформатизації суспільства

3. Вдосконалення інформатизації суспільства в умовах глобалізації із застосуванням комп'ютерних технологій

Висновок

Список використаних джерел

1. Сутність правового регулювання інформатизації

Використання досягнень науки і техніки у сфері інформатизації, зокрема в системі органів державного управління, створює ряд проблем у правовому аспекті, які потребують наукового дослідження та практичного розв'язання. Щодо цього слід зазначити, що правовий аспект визначений складовою інформатизації.

Актуальність правового аспекту визначається тим, що всі суспільні процеси -- соціально-економічні, соціально-психологічні, інформаційні, технологічні та інші, які виникають у зв'язку з інформатизацією, потребують правового регулювання. Вони з'являються, розвиваються, удосконалюються і відмирають чи ліквідовуються у правовому середовищі (правовому полі) на його базі. При цьому виникає потреба урегулювання суспільних відносин з урахуванням необхідності визначення правил поведінки людей, співвідношення їхніх потреб та інтересів із потребами та інтересами окремих соціальних корпорацій, суспільства, держави, міжнародного співтовариства. У зв'язку з цим з'явилася така категорія, як "правове забезпечення інформатизації".

Правове забезпечення інформатизації -- це діяльність відповідних суб'єктів суспільних відносин щодо формування комплексу юридичних норм, правил поведінки, прав і обов'язків учасників у сфері інформатизації.

Зазначимо, що право, як регулятор суспільних відносин, може бути охарактеризоване з різних підходів. Категорію "право", з погляду управління, можна розглядати у кількох аспектах: як інституційний нормативний регулятор, як соціологічне явище, як соціальну цінність, як управлінський засіб тощо.

Проте треба пам'ятати, що право в соціологічному аспекті понад усе є регулятором поведінки людей. Тобто, виходячи з положень теорії гри, право визначає роль кожного учасника як конкретної соціальної складової: людини, групи людей (корпорації), суспільства, держави, міжнародного співтовариства та інших соціальних утворень, які виникають на їхній базі. Практична сутність права полягає в тому, що воно є мірою юридично дозволеної поведінки людей у конкретних соціальних утвореннях.

На законодавчому рівні, поряд із Конституцією України та відповідними провідними галузевими кодексами (Цивільним, Цивільно-процесуальним, Кримінальним, Кримінально-процесуальним, Кодексом законів про працю, Кодексом про адміністративні правопорушення) України прийняті і приймаються Верховною Радою кодекси щодо інших галузей законодавства, а також спеціальні закони щодо регулювання суспільних відносин в окремих галузях.

Спеціальні закони є реакцією держави щодо необхідності урегулювання та управління нею окремими новими сферами суспільної діяльності. Це знайшло відображення і в регулюванні такої сфери державного управління, як суспільні інформаційні відносини при інформатизації.

До найважливіших проблем правового регулювання інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління в умовах інформатизації належить захист конституційного ладу як основи реалізації інтересів особи, суспільства, держави від будь-яких посягань, в тому числі й у сфері інформаційної безпеки.

Щодо загально організаційного значення права -- такий його аспект постійно зростає і зростатиме, як засіб забезпечення інформатизації.

Ефективність інформатизації зумовлюється рівнем різнобічного розвитку виробничих сил, зрілістю суспільних відносин, налагодженням господарського механізму, що є критеріями визначення рівня інформаційної цивілізації тієї чи іншої країни. У комплексі це повинно складати зміст напряму стратегічного курсу держави на перспективу і не може бути здійсненим без досконалого, науково обґрунтованого механізму правового регулювання.

На рівні правової доктрини, на конституційних засадах у нашій країні визначено: регламентація правових відносин здійснюється вищим законодавчим органом державної влади у формі законів Верховною Радою України.

На основі законодавства та для його реалізації приймаються підза-конні нормативні акти Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, комітетами, іншими органами центральної виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, селищах міського типу, селах) та на локальному рівні, у тому числі на рівні установ, організацій, підприємств усіх форм власності.

Урегульованість і порядок потрібні для будь-якого соціального процесу, якщо він має набути суспільної стійкості та незалежності від простого випадку чи свавілля окремих індивідів.

Тому право, з одного боку, повинне стимулювати масову творчу активність окремих індивідів, відкрити простір для проявів ініціативи й самостійності, а з другого -- забезпечити високу організованість і чіткий порядок у суспільних відносинах. Ця загальна функція права має безпосереднє відношення і до суспільних відносин, які породжуються інформатизацією.

Реалізація значимості сутності права у суспільному житті досягається також через формування механізму правового регулювання, тобто через реалізацію системи правових засобів. За допомогою цих засобів здійснюється результативна функція права у соціальних відносинах.

На суспільні відносини, що виникають у зв'язку з інформатизацією, цілком розповсюджується можливість механізму правового регулювання, який охоплює такі головні юридичні засоби, як норми права (приписи, правила поведінки), юридичні факти й інші аспекти застосування права. У правовому механізмі визначаються правовідносини як акти реалізації прав та обов'язків (зобов'язань) учасників управлінської діяльності щодо інформатизації.

Слід зазначити, що важливою рисою правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних зі сферою інформатизації, є забезпечена нормами права бажана для суспільства стійкість, відносна стабільність конкретних соціальних зв'язків, у тому числі інформаційних. Таким чином, публічне (державне) право є з'єднуючою ланкою між традиціями і новаціями.

Щодо державного управління, право створює умови обов'язкової та можливої поведінки окремих керівників, органів, організацій, колективів і конкретних працівників, які беруть участь у відносинах щодо інформатизації.

Зародившись на рівні приватних правовідносин, через публічне право прогресивні форми і технології управлінської праці можуть стати загальнообов'язковими, що сприятиме їхньому широкому впровадженню в різні органи управління соціальними системами.

Активна роль права в удосконаленні управління при інформатизації обумовлює потребу його постійного розвитку, розробки нових правових норм, що відповідають об'єктивним закономірностям і прогресивним тенденціям інформаційного суспільства.

Однією з характерних рис правового регулювання відносин, пов'язаних з інформатизацією у сфері управління соціальними системами, є широке використання соціально-технічних і техніко-юридичних норм. Теорія права пов'язує появу цих норм із потребою мати правила взаємодії людей з предметами та засобами виробництва. У технічних нормах на перший план висуваються виробничо-технічні вимоги, які використовуються у взаємовідносинах людей та природи, що надає їм характеру соціальних. Соціальне значення технічних норм посилюється у зв'язку з підтримкою їх з боку держави, в результаті чого забезпечується дотримання і засудження протиправних дій. Такі норми можуть фіксуватися в нормативно-правових актах відповідних органів управління соціальними системами.

Соціально-технічні норми визначаються рівнем розвитку науки і техніки, безпосередньо впливаючи на формування та реалізацію виробничих сил суспільства. Порушення технічних норм тягне за собою невигідні, а часто вкрай шкідливі наслідки для людини й суспільства. Тому існує постійна потреба забезпечення таких норм правовими, організаційними, моральними та іншими засобами захисту. Правового значення технічні норми можуть набути через включення технічного правила (технічного закону) до юридичної норми як її диспозиції. Це відбувається і тоді, коли технічна норма стає додатком до інших юридичних норм.

Результатом такого процесу є те, що технічні вимоги, які містяться у технологічних чи метрологічних інструкціях чи інших документах, розроблених спеціальними технічними соціальними структурами, беруться під державний захист. Прикладом може бути прийнятий у Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах".

Щодо інформатизації, відповідні державні органи повинні оцінювати практичну доцільність нових технічних правил і залежно від оцінки надавати їм офіційного правового значення. При цьому державні органи повинні активно сприяти впровадженню прогресивних технічних норм у соціальних відносинах, сприяючи прискоренню інформатизації. Прикладом цього можна назвати Закони України "Про Концепцію Національної програми інформатизації" та "Про Національну програму інформатизації" ).

Треба зазначити, що виділення техніко-юридичних норм в окремий вид соціальних має суттєве практичне значення. Адже порушення цих норм неминуче буде розглядатися як правопорушення (юридичний делікт), що веде до певних юридичних наслідків (юридичних санкцій).

Для прикладу назвемо введення до Кримінального кодексу України ст. 198-1 (Порушення роботи автоматизованих систем). У міру усвідомлення таких специфічних суспільних відносин з часом новий Кримінальний кодекс України (прийнятий 5 квітня 2001 р.) визначає вже три статті. Вони виділяються в Розділі VI Особливої частини -- "Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем і комп'ютерних мереж".

Дослідження практики свідчить, що інформатизація значно розширює питому вагу техніко-юридичних актів у законотворчості, а це сприяє як розвиткові досягнень науки та техніки, так і впровадженню їх у сферу управління соціальними системами.

Помітного поширення набули техніко-юридичні акти у зв'язку зі створенням і впровадженням державних, галузевих і глобальних автоматизованих комп'ютерних інформаційних систем, у тому числі управлінського призначення. За своїм змістом техніко-юридичний акт повинен бути затверджений компетентним державним органом. У публічно-правовому статусі він виступає як цільовий комплекс взаємопов'язаних, науково обґрунтованих правових норм, приписів, спрямованих на безпосереднє регулювання відносин суб'єктів та об'єктів їхньої діяльності.

На прикладі норм, визначених у Національній програмі інформатизації та Кримінальному кодексі України, продемонстровано, що реалізація такого нормативно-правового акта забезпечується як юридичною відповідальністю, так і матеріальним (економічним) стимулюванням.

Зазначимо, що, на відміну від техніко-юридичних, нормативно-технічні (юридично-технічні) акти не мають правового характеру, тому що останні, як правило, не забезпечуються публічно-правовими санкціями. Таким чином створюються умови для розвитку інформатизації, зокрема через стимулювання нових здобутків у науці і техніці.

Наприклад, якщо старий технічний стандарт не відповідає новим можливостям, досягненням науки, то відповідний зацікавлений суб'єкт ініціює його відміну і встановлення нового технічного стандарту, який виник на основі нових знань і можливостей їх реалізації.

Техніко-юридичні акти (організаційні стандарти, загально галузеві методичні та метрологічні матеріали та ін.) містять одночасно і технічні, і правові приписи. Вони мають такі ознаки, як нормативність та юридична сила, оскільки затверджуються відповідним державним органом. Технічні норми та приписи, що входять до складу даного акта, відображають ряд специфічних характеристик: як ставлення людей до машин і механізмів, так і засоби різноманітної діяльності людей.

На відміну від нормативно-правового акта, що регулює стосунки суб'єкт -- суб'єкт (поведінка людей), техніко-юридичний акт регулює відносини суб'єкт -- об'єкт. Він спрямований на регулювання відносин (діяльності) людей до знарядь і засобів праці, що виникають у процесі організації трудової діяльності.

З погляду когнітивного аспекту зміст техніко-юридичного акта відповідає на запитання "що і як потрібно робити для того, щоб", а зміст нормативно-правового -- відображає логічну структуру "якщо... то інакше".

У ході інформатизації техніко-юридичні акти є правовою формою регулювання автоматизації управління. Вони широко використовуються при побудові автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, їх функціональних і забезпечуючих підсистем, а також у відносинах взаємозв'язку з іншими системами, зокрема інформаційними, інших органів управління.

2. Тенденції історичного розвитку інформатизації суспільства

Аналізуючи різноманітність і строкатість теорій суспільно-історичного розвитку, звертаємо увагу на те, що в найбільш загальному контексті ці теорії можуть бути зведені до двох основних типів: перший - це теорії, в межах яких здійснюється поділ історії на стадійно загальні для всього людства етапи, і другий - теорії, що визначають циклічність історичного розвитку різних народів, певних регіонів. Їм відповідають дві найбільш загальні моделі світового історичного процесу - лінійна і нелінійна, які визначали і визначають сьогодні розуміння людьми свого минулого, сучасного та майбутнього.

Останніми роками в суспільствознавстві значне місце займає цивілізаційний підхід, в якому спостерігається зміщення акценту з економічної на культурологічну основу. Аргументується положення про те, що культура - це весь комплекс цінностей, які існують в тому чи іншому суспільстві, все поле інтелектуального і духовного пошуку, а цивілізація - це культура, яка кристалізувалася і втілилася в деяких довгострокових цінностях, теоріях, що пройшли випробування часом на міцність і широко транслюються в часі і просторі.

Головною тенденцією розвитку останнього десятиліття стала глобалізація всіх сфер суспільного життя. Ставлення до цього явища у представників різних груп населення з різних країн і регіонів планети неоднозначне, нерідко зовсім протилежне. Залежно від мети і завдань дослідження дають різні визначення поняття «глобалізація», а також аналізують різні її функції. Обґрунтовано думку, що поняття «глобалізація» характеризує глибокі суспільні трансформації, які відбуваються об'єктивно, а термін «глобалізм» відображає зміни, що спостерігаються в суб'єктивній сфері. В міру практичного освоєння світу, що глобалізується, суспільство відображає його у своїй свідомості, породжуючи комплекс ідей та емоцій, що називається глобалізмом, який, як форма суспільної свідомості, фіксує об'єктивний процес глобалізації, вбирає в себе прагнення людей до колективного стилю мислення, тенденцію ідентифікації із світовою цивілізацією, всім людством.

Очевидно в сприйнятті і розумінні глобалізації домінують політико-ідеологічні чинники. Ідеологічне явище глобалізації найчастіше сприймається через призму глобалізму. Глобалізм - нова ідеологія країн «золотого мільярда» - відкидає класичний для міжнародного права принцип невтручання у внутрішні справи націй-держав і протиставляє йому принцип «глобального втручання». Ідея створення системи «глобального управління», «світового уряду», «глобальної держави» в західних державах набула дуже серйозного звучання, незважаючи на те що її втілення загрожуватиме їх суверенітету, а їхня роль на світовій арені зведеться до ролі місцевих адміністрацій. Підриваючи національну ідентичність і національний суверенітет, «ідеологія глобалізму» не створює адекватних політичних і суспільних структур, здатних підхопити переваги, які попадають в поле зору національних країн і співтовариств та сконцентрувати їх на ширшому геополітичному просторі. В результаті те, що раніше можна було б розглядати як внутрішні проблеми окремих країн і регіонів, набуває в нинішніх умовах ширшого, всепланетного значення. Але водночас, глобалізм не є одновекторним та однозначним процесом, тому що усюди він наражається на опір різних культур, історій, географій, іншими словами, різних ідентичностей, які вочевидь трансформують характер і спрямованість цього процесу. правовий регулювання інформатизація комп'ютерний

Для сучасного розвитку України особливо значущі соціокультурні процеси. Зокрема, культура повинна бути засобом інтеграції суспільства, джерелом суспільного ідеалу і загальновизнаною системою цінностей. Цінності культури є найважливішими принципами із всіх сфер життя нашого суспільства, вони виступають вищими принципами, що забезпечують злагоду в суспільстві та надають йому змогу усвідомити свою цілісність, неповторність, унікальність. А для цього потрібна внутрішня згуртованість нації.

Поняття «інформаційне суспільство» з'явилося у другій половині 60-х років у м. Нарівні, з ним використовувалися такі терміни, як «технотронне суспільство», «суспільство знання», «постіндустріальне суспільство». Уявлення про інформаційне суспільство пов'язані також з концепцією «трьох хвиль» А. Тоффлера.

Термін «інформаційне суспільство» був використаний в Японії у 1966 році в доповіді групи з наукових, технічних і економічних досліджень, в якій стверджувалося, що інформаційне суспільство являє собою суспільство, в якому вдосталь високо-якісної інформації, а також є всі необхідні кошти для її розподілу. У той період на Заході вважалося, що основою формування інформаційного суспільства є розвиток обчислювальної та інформаційної техніки; інформація набуває глобального характеру; на рух інформаційних потоків вже істотно не впливають державні кордони і різні бар'єри, зрештою, спроби обмежити вільне поширення інформації шкодить тій стороні, яка прагне внести такого роду обмеження; значно виросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї; зростає вплив інформації на розвиток різних сфер людської діяльності; заглиблюється процес децентралізації суспільства; відбувається перехід до нових форм зайнятості; йде процес формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційній індустрії. Зважаючи на це, Т. Стоунер стверджував, що інформацію, так само як капітал, можна нагромаджувати і зберігати для майбутнього використання.

У постіндустріальному суспільстві національні інформаційні ресурси - найбільш велике потенційне джерело багатства. У зв'язку з цим необхідно розвивати нову галузь економіки - інформаційну економіку. Постіндустріальна економіка - це економіка, в якій промисловість за показниками зайнятості і своєї частки в національному продукті поступається місцем сфері послуг, а сфера послуг є переважно обробкою інформації.

Три аспекти постіндустріального суспільства особливо важливі для розуміння телекомунікаційної революції: перехід від індустріального до сервісного суспільства; вирішальне значення кодифікованого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій; перетворення нової «інтелектуальної технології» у ключовий інструмент системного аналізу і теорії прийняття рішень.

Комп'ютерна технологія розглядалася науковцями як засіб виходу Франції з економічної і соціальної кризи, збереження її економічного суверенітету, досягнення соціального консенсусу. Оскільки телематика спричинює переворот в обробці і передачі даних, вона змінює і структуру соціальної організації. Телематика полегшує децентралізацію, забезпечуючи споживачів на периферії. Її завдання - спростити адміністративну структуру, підвищити ефективність її діяльності, поліпшити відносини з тими, хто знаходиться під її юрисдикцією. Вона також надає місцевій владі більше свободи, посилює конкурентні можливості малого і середнього бізнесу. Вона впливає на певні професії, змінюючи їх соціальний статус, збільшує контакт між соціальними групами і робить великі організації більш вразливими.

Також, аналізуються технічні аспекти нововведень, які для сучасного читача вже давно не є прозрінням. Однак методологічна орієнтація роботи на визначення місця державної політики в процесі інформатизації з урахуванням її соціально-економічних ефектів залишається актуальною. Найважливішим наслідком впровадження інформаційних технологій є підвищення продуктивності праці при обробці даних. Внаслідок цього інформатизація може поглибити кризу суспільства в тому випадку, якщо погіршиться ситуація із зайнятістю населення, або, навпаки, сприяти виходу з кризи, якщо допоможе усунути торговий дефіцит, дасть економіці новий імпульс зростання, зменшить соціальну напруженість у суспільстві. Який саме результат буде мати інформатизація, які напрями будуть пріоритетними, залежить від політики держави. Оскільки в сучасній світовій економіці визначальну роль відіграє спеціалізація, необхідно мати уявлення про те, які саме сектори повинні мати переважний розвиток. Ці висновки актуальні й сьогодні.

За останнє десятиріччя до теми інформаційного суспільства неодноразово зверталися і вітчизняні вчені, ними запропоновано декілька визначень інформаційного суспільства.

Так, дослідник А.І. Ракитов у працях кінця 80-х років писав, що перехід до інформаційного суспільства означає, що найважливішим продуктом соціальної діяльності стає виробництво, експлуатація і використання послуг і знань, причому питома вага знань у цій бінарній формулі зростає. Справжнє інформаційне суспільство повинне забезпечити правові і соціальні гарантії того, що кожний громадянин суспільства, що знаходиться в будь-якому місці й у будь-який час, зможе отримати всю необхідну для його життєдіяльності та вирішення поставлених перед ним проблем інформацію.

На думку А.І. Ракитова, основними критеріями інформаційного суспільства є кількість і якість інформації, що є в обігу, її ефективна передача і переробка. Додатковим критерієм є доступність інформації для кожного завдяки її відносній дешевизні.

О.А. Фінько і Ю.М. Нестеров описують інформаційне суспільство як суспільство, в якому: персональний комп'ютер, підключений до транскордонних інформаційних мереж, входить в кожний будинок; кожний член суспільства має можливість своєчасно отримувати за допомогою транскордонних інформаційних мереж повну і достовірну інформацію будь-якого вигляду і призначення з будь-якої держави, знаходячись при цьому практично в будь-якій точці географічного простору; надається можливість оперативної комунікації як кожного члена суспільства з будь-ким, так і державними і суспільними структурами незалежно від місцезнаходження на земній кулі; зникають географічні та геополітичні кордони держав у рамках інформаційних мереж, відбувається «зіткнення» інформаційного законодавства країн, виникає необхідність гармонізації законодавства; з'являються нові форми діяльності з використанням інформаційних мереж: робота, творчість, виховання, і освіта, медицина.

Отже, історичний розвиток суспільства нерозривно пов'язаний із інформаційним розвитком. Інформатизація в різні періоди розвитку суспільства супроводжувала його, хоч і мала різні форми та значення. Та інформатизація з кожним ступенем розвитку суспільства глобалізується. Цьому сприяють всесвітні мережі, які сприяють глобалізації, через можливість передачі даних та інформації по всьому світі.

3. Вдосконалення інформатизації суспільства в умовах глобалізації із застосуванням комп'ютерних технологій

В умовах сучасного динамічного розвитку суспільства та ускладнення його технічної та соціальної інфраструктури найважливішим стратегічним ресурсом стає інформація. Поряд з традиційними ресурсами впроваджуються й інформаційні технології, що дозволяють створювати, зберігати та забезпечувати ефективні способи зображення інформації, і які стають не тільки важливим фактором життя суспільства, але і засобом підвищення ефективності управління усіма сферами суспільної діяльності. При цьому головною передумовою успішного розвитку процесів інформатизації суспільства є інформатизація освіти. Тому одним із пріоритетних напрямків психолого-педагогічних та методичних досліджень є впровадження комп'ютерних технологій в процес викладання навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах. Розробка і впровадження комп'ютерних технологій в освітній процес в Україні пов'язані з певними складнощами, що обумовлені не лише обмеженістю фінансових можливостей, але й недостатністю методичного забезпечення комп'ютерних технологій навчання. Проте за вимогами Болонського процесу входження України до Європейського освітнього простору неможливе без широкого впровадження інформаційних засобів у навчальний процес. З використанням комп'ютерної техніки та відповідного методичного забезпечення підвищується ефективність навчального процесу за рахунок його інтенсифікації та активізації навчально-пізнавальної діяльності, надання їй творчого дослідницького спрямування.

Таким чином, розвиток України та її місце у світовій спільноті визначальною мірою залежить від успішного навчання студентів та викладачів користуватися інформаційними технологіями.

Наше майбутнє - це розвиток і використання комп'ютерних технологій, тому на нашу думку і освіта повинна бути орієнтована на майбутнє, що вимагає від студента та викладача уміння працювати з великими потоками інформації. Оцінка якості отриманих знань студентів у процесі навчання від викладача повинна включати такі параметри, як: адекватність навчання студента способів опрацювання інформації; забезпечення ефективності набуття студентом таких компетенцій, як досконале володіння комп'ютером, знання щонайменше двох іноземних мов; результативність методів вироблення навиків встановлення наукової істини; успішність у створенні атмосфери особистого переживання народження знання;оптимізація діалогу в процесі співтворчості між викладачем та студентом.

Освіта повинна сприяти становленню громадянина інформаційного суспільства, в якому: кожен має можливість отримати оперативну та достовірну інформацію будь-якого виду і призначення за допомогою глобальних інформаційних мереж з будь-якої точки географічного простору; наявна можливість реалізації миттєвої комунікації як між окремими членами суспільства, так і з державними та суспільними структурами; трансформується діяльність засобів масової інформації, розвивається та інтегрується з інформаційними мережами цифрове телебачення; зникають географічні та політичні кордони держав в рамках інформаційних мереж.

Навчальний заклад повинен надавати студентові широкий вибір інформації і способів роботи з нею. Адже на сьогодні комп'ютер із засобу, який використовується безпосередньо на предметах вузько спеціалізованого циклу, перетворюється в активного помічника викладача.

Володіння комп'ютером стало критерієм загальної грамотності, професійної компетентності викладача. Компетентність викладача інформатики (за Н.В.Морзе) передбачає: використання термінології, апаратної складової, програм і методів інформаційної компетентності; використання інформаційної компетентності у навчанні та створенні методичних та дидактичних матеріалів, формування завдань для учнів з використанням інформаційної компетентності; розуміння ролі інформаційної компетентності у науковій галузі, на якій базується відповідна навчальна дисципліна; використання інформаційноїкомпетентності для планування та проектування навчального середовища, моніторингу навчальних досягнень учнів; використання інформаційної компетентності для спілкування в педагогічному середовищі, ознайомлення з програмним забезпеченням та підвищення кваліфікації.

Нові комп'ютерні технології навчання дозволяють неабияк підвищити ефективність практичних та лабораторних занять із загальноосвітніх дисциплін, а не лише інформатики. А використання на заняттях елементів медіаосвіти формує у студентів уміння працювати з різною інформацією, критично до неї ставитись, розвиває логічне мислення, забезпечує інформаційну і емоційну насиченість занять, зв'язок учбового матеріалу з навколишнім життям, сприяє підвищенню інтересу до предмету, а також творчому зростанню самого викладача.

У своїй практиці викладачі часто використовують комп'ютерно-орієнтовані системи навчання, що дозволяє автоматизувати рутинну роботу з перевірки знань студентів. До них можна віднести навчальні та контролюючі програми, тренажери, інтерактивні середовища, віртуальні лабораторії тощо. Програмування комп'ютерно-орієнтованих систем навчання для обліку та контролю навчання було важливим питанням удосконалення професійної підготовки студентів і залишається актуальним сьогодні. Багатьма програмістами і педагогами-ентузіастами розробляються подібні програми з урахуванням сучасних тенденцій в освіті. Наприклад, автоматизована система контролю знань і керування навчанням, розроблена співробітником кафедри теплотехніки Пермського державного технічного університету Селяниновим Ю.А., крім можливостей, як наприклад, здійснення поточного контролю знань, створення індивідуальних графіків навчання, ведення інформаційної і навчальної баз даних, аналіз успішності, дані по батькам, складу і соціальному статусу родини автоматичне ведення електронного журналу.

Проте існують ряд проблем у застосування комп'ютерних технологій у проведенні занять:

1) швидкість розвитку комп'ютерних технологій та програмного забезпечення вимагають постійного підвищення кваліфікації викладачів;

2) необхідність володіння знаннями з інформаційних технологій викладачами, хоча б на рівні користувача з метою запровадження можливостей комп'ютерних технологій у навчальний процес;

3) використання глобальної мережі Internet для самоосвіти викладача та підвищення його компетентності, зокрема використання форми дистанційного навчання.

Висновок

На основі вищесказаного можна навести наступні пропозиції:

1. Інформатизація суспільства в умовах глобалізації має відбуватися із врахуванням як суспільних, так і державних норм і правил.

2. Необхідне зростання кількості користувачів глобальних мереж, що забезпечують зростання інвестиційного, біржової та торгової діяльності, що в свою чергу сприяє розвитку світових економічних зв'язків.

3. Залучення студентів та школярів до сучасних інформаційних глобалізацій суспільства та економіки. Вироблення в них досвіду та сучасних навиків використання глобальної економічної інформації.

4. Створення спеціалізованих інформаційних мереж для розвитку та глобалізації економічних зв'язків.

5. Регулювання як на державному, так і на міжнародному рівнях процесів економічної та інформаційної глобалізації сучасного суспільства.

6. Постійне вдосконалення та оновлення нормативно-правового забезпечення інформаційної глобалізації сучасного суспільства.

7. Створення міжнародних органів із регулювання та розвитку інформаційної глобалізації сучасного суспільства.

Список використаних джерел

1. Айламазян А.К., Стась Е. В. Информатика и теория развития. / А. К. Айламазян, Е.В. Стась. - М.: «Наука», 2008.

2. Апшер В. Опасности «всемирной паутины». / В. Апшер. - Конфидент, 2006, № 5.

3. Батурин Ю.М., Жодзишский А.М. Компьютерная преступность и компьютерная безопасность. / Ю.М. Батурин, А. М. Жодзишский. - М., 2005.

4. Брягин О. Простая арифметика. // Бизнес и безопасность, 2007, № 1,c. 1-6.

5. Дорошев В.В., Домарев В.В. Рекомендации по обеспечению безопасности конфиденциальной информации согласно «Критериев оценки надежных компьютерных систем TCSEC (Trusted Computer Systems Evaluation Criteria)», США, «Оранжевая книга». // Бизнес и безопасность, 2005, № 1, c. 19-21.

6. Герасименко А.В., Гришаев С.В., Павлов Д.В. и др. Основы защиты комерческой информации и интеллектуальной собственности. / А.В. Герасименко, С.В. Гришаев, Д.В. Павлов. - М.: Науч.-информ. внедрен, фирма «ЮНИС», 2004.

7. Герасименко В.А. Защита информации в автоматизированных системах обработки данных: развитие, итоги, перспективы. / В.А. Герасименко. - Зарубежная радиоэлектроника, 2003, № 3, c. 3-22.

8. Гасанов Р.М. Шпионаж особого рода. / Р.М. Гасанов. - М.: «Зниния», 2005.

9. Горячев. Информация и ее защита. // Вопросы защиты информации, 2004, № 2, c. 38-45.

10. Недбай В.В. Основні напрями наукових досліджень сучасних інформаційно-комунікаційних засобів // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. - Одеса: «Юридична література». - 2003. - Вип.18. - С.334-341.

11. Недбай В.В. Цифрова нерівність: причини і шляхи подолання // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. - Одеса: «Юридична література». - 2003. - Вип.19. - С.315-322.

12. Недбай В.В. Електронний уряд: теорія і практика // Сучасна українська політика. Політика і політологи про неї. Київ-Миколаїв, 2004. - Вип.5. - С.270-275.

13. Наука, технология, культура / А.И. Ракитов (сост.и науч.ред.). - М., ИНИОН РАН, 2006. - 218с.

14. Новая технократическая волна на Западе / Под ред. П.С. Гуревича. - М., Прогресс, 2004. - 198.

15. Осадчий В.В.Удосконалення професійної підготовки майбутніх вчителів засобами комп'ютерно-орінтованої системи навчання// Інформаційні технології в освіті : Збірник наукових праць. Вип.2. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2008. - с.90-94.

Размещено на Allbest.ru