Главная Коллекция "Revolution" Государство и право Особливості провадження у справах

Особливості провадження у справах

Грошова застава суб’єктів виборчого процесу на пост Президента та до Верховної Ради України. Розгляд адміністративної справи щодо уточнення списку виборців. Неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності.

Рубрика Государство и право
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 18.12.2014
Размер файла 28,9 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський національний університет ім. В.О.Сухомлинського

Контрольна робота

з правознавства

Виконав

студент 3 курсу ЗФН

групи «Е-319(з)»

Петров В.Ю.

Перевірила: Юркова Г.В.

Миколаїв 2014

До яких органів може звернутися громадянин, якщо його не включено до списку виборців, або допущено помилку у його особистих даних?

Грошова застава суб'єктів виборчого процесу на пост Президента та до Верховної Ради України.

Стаття 173. Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців грошовий адміністративний виборець

1. Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі.

2. Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії.

3. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування.

4. Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

5. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

6. Постанови адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає особливості адміністративних справ щодо уточнення списку виборців, у тому числі про включення осіб до списку виборців або виключення з нього.

2. Стаття спрямована на швидкий і доступний розгляд справ щодо уточнення списку виборців та своєчасне поновлення права голосу на відповідних виборах чи референдумі, а також на запобігання спотворенню народного волевиявлення через маніпуляції зі списками виборців.

Правова основа статті

3. Стаття 38 Конституції України гарантує громадянам право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Її стаття 70 правом голосу на виборах і референдумах наділила громадян України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Згідно зі статтею 71 Конституції України, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; виборцям гарантується вільне волевиявлення.

4. Порядок складання списків виборців та їх уточнення регулюється Законами України "Про Державний реєстр виборців" від 22 лютого 2007 року (набрав чинності 1 жовтня 2007 року), "Про вибори Президента України" від 18 березня 2004 року, "Про вибори народних депутатів України" в редакції від 7 липня 2005 року, "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 6 квітня 2004 року, "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 року.

5. Водночас потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 5 КАСУ адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тож адміністративні суди під час вчинення будь-яких процесуальних дій у процесі розгляду та вирішення спорів, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, повинні керуватися правилами лише перелічених у статті 5 КАСУ актів незалежно від можливої наявності інших нормативно-правових актів, зокрема, законів, які визначають засади, порядок та організацію проведення виборів та в яких можуть бути окремі положення щодо вчинення процесуальних дій судами (див. абзаци 1 і 2 пункту 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму" від 2 квітня 2007 року N 2).

Позивач

6. Відповідно до частини першої коментованої статті право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі, тобто кожен виборець, у тому числі особа, яку обирають. Виборцю не потрібно доводити те, що цим порушуються його особисті права, тому що він може звернутися з такими вимогами відносно інших осіб. Попередній розгляд питання щодо уточнення списку виборців в адміністративному порядку не є обов'язковим.

7. Слід мати на увазі, що положення коментованої статті не поширюються на оскарження до адміністративного суду рішень, дій чи бездіяльності органу Державного реєстру виборців:

1) особою, яка зверталася до органу ведення Реєстру або регіонального органу адміністрування Реєстру щодо включення себе чи інших осіб до Реєстру, внесення змін до персональних даних Реєстру чи отримання відповіді на свій запит;

2) політичною партією, яка зверталася до органу ведення Реєстру або регіонального органу адміністрування Реєстру в порядку здійснення публічного контролю за веденням Реєстру (стаття 32 Закону України "Про Державний реєстр виборців").

Це пояснюється тим, що коментована стаття стосується уточнення списку виборців, тоді як у статті 32 Закону України "Про Державний реєстр виборців" йдеться насамперед про уточнення даних Державного реєстру виборців. Тому оскарження на підставі статті 32 цього Закону відбувається за загальними правилами адміністративного судочинства, якщо законодавцем не буде внесено змін до коментованої статті.

Відповідач

8. Відповідачем в адміністративних справах щодо уточнення списку виборців є дільнична виборча комісія (дільнична комісія з референдуму), яка уповноважена внести зміни до списку виборців. Якщо позивач подавав скаргу на неправильності у списку виборців до територіальної (окружної) виборчої комісії і вона не задовольнила цієї скарги, тоді позивач може визначити таку комісію співвідповідачем, якщо справа підсудна одному суду (див. частину другу статті 34 Закону України "Про вибори Президента України", частину третю статті 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України", частину третю статті 32 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", частину третю статті 34 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми").

9. Відповідно до частини п'ятої статті 40 Закону України "Про вибори народних депутатів України" відповідачем у справі щодо допущених при складанні загального списку виборців неправильностей може бути районна, міська робоча група обліку виборців. Однак з урахуванням того, що з 1 жовтня 2007 року набрав чинності Закон України "Про Державний реєстр виборців", який встановив інші правила складання списку виборців, це правило статті 40 Закону України "Про вибори народних депутатів України" перестало діяти.

10. Слід мати на увазі, що положення коментованої статті не поширюються на оскарження до адміністративного суду рішень, дій чи бездіяльності щодо уточнення даних Державного реєстру виборців органу ведення Реєстру або регіонального органу адміністрування Реєстру (стаття 32 Закону України "Про Державний реєстр виборців"). Оскарження на підставі статті 32 цього Закону відбувається за загальними правилами адміністративного судочинства, якщо законодавцем не буде внесено змін до коментованої статті.

Підсудність

11. Частиною другою коментованої статті визначено предметну та територіальну підсудність адміністративних справ щодо уточнення списку виборців - такі справи підсудні місцевим загальним судам (міським, районним, районним у містах, міськрайонним судам), що діють як адміністративні суди, за місцезнаходженням відповідної дільничної комісії (відповідача).

Судовий збір

12. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору (частина третя коментованої статті). Тому несплата судового збору у справах, визначених коментованою статтею, не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та її повернення.

13. Оскільки коментована стаття не передбачає, що суд одночасно з вирішенням справи повинен вирішити питання про стягнення судового збору відповідно до загальних правил розподілу судових витрат, то це означає, що у зазначеній категорії справ судовий збір взагалі не сплачується і не стягується.

Строк звернення до адміністративного суду

14. Позовну заяву про уточнення списку виборців може бути подано в суд не пізніш як за два дні до дня голосування (частина третя коментованої статті), а якщо вона подана пізніше, то суд залишає її без розгляду. Тобто якщо, наприклад, днем голосування є неділя, то позовна заява повинна надійти до адміністративного суду не пізніше 24-ї години четверга того ж тижня.

Розгляд адміністративної справи

15. У разі звернення виборця з позовом про включення до списку або виключення зі списку не себе особисто, а інших осіб або внесення змін до відомостей про них адміністративний суд відповідно до частини другої статті 53 КАСУ повинен у разі можливості залучити їх (інших осіб) до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача або відповідача залежно від заявлених вимог (див. абзац 1 пункту 12 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму").

16. Строк розгляду і вирішення адміністративних справ, визначених коментованою статтею, порівняно із загальними положеннями суттєво скорочений. Такі справи належить розглянути і вирішити у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно (частина четверта коментованої статті). Надходження позовної заяви - це доставлення позовної заяви безпосередньо в адміністративний суд, незалежно від того, коли вона була здана на пошту чи її передано до інших підприємств зв'язку (наприклад, кур'єрської служби).

17. Про розгляд справи у судовому засіданні суд повідомляє сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, - у строк, достатній для їх прибуття до суду (друге речення частини третьої статті 35 КАСУ). У цьому випадку допустимо здійснювати судовий виклик або судове повідомлення телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном або й через друкований засіб масової інформації (стаття 38 КАСУ). Однак неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду (частина п'ята коментованої статті).

18. Разом з тим, порушення судом встановленого строку вирішення адміністративної справи не є підставою для закриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без розгляду - суд повинен закінчити розгляд справи по суті та ухвалити відповідну постанову. У таких випадках позовна заява може бути залишена без розгляду лише в разі, якщо суд з незалежних від нього обставин не встиг розглянути справу до дня голосування (див. пункт 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму").

Негайне виконання постанови

19. З метою оперативної реалізації виборцем свого права законодавець передбачив, що постанова адміністративного суду щодо уточнення списку виборців виконується негайно, тобто незалежно від набрання нею законної сили (частина шоста коментованої статті, пункт 5 частини першої статті 256 КАСУ).

Інші особливості

20. Особливості судових рішень за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених коментованою статтею, порядок набрання ними законної сили, оскарження та перегляду встановлені статтею 177 КАСУ. Особливості обчислення строків передбачено у статті 179 КАСУ.

Ст. 49 ЗУ Про вибори Президента України від 05.03.1999 № 474-XIV

1. Грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень.

2. Грошова застава повертається суб'єкту її внесення (партії чи кандидату на пост Президента України) у разі, якщо відповідного кандидата визнано обраним Президентом України або включено до виборчого бюлетеня для повторного голосування. В інших випадках грошова застава не повертається і перераховується до Державного бюджету України.

3. У разі прийняття Центральною виборчою комісією рішення про відмову в реєстрації кандидата на пост Президента України, внесена грошова застава у п'ятиденний строк з дня його прийняття перераховується суб'єкту її внесення (відповідно на рахунок партії або рахунок, зазначений кандидатом на пост Президента України).

Вирішіть задачу

15-річні учні Храпов і Лапов вирішили попустувати і зателефонували до міліції, що школу заміновано. Заняття в школі було відмінено. Мінери кілька годин обстежували всі приміщення школи, але вибухівки не виявили. Оцініть дану ситуацію з точки зору підстав до кримінальної відповідальності. Здійсніть кваліфікацію діяння.

Як зміниться ситуація, якщо 12 травня Лапов святкував своє 16-річчя і зробив таке повідомлення о пів на першу годину ночі.

(КУ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ СТ.183, Стр.106)

Стаття 183 Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб

Завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладання штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальний КУ, ст..259, стр.119

Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.

1. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

(Стаття 259 у редакції Закону України № 4955-УІ від 7 червня 2012 р.)

1. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності є по суті завідомо неправдивим повідомленням про акт тероризму. Воно порушує нормальний ритм життя, вносить елементи дезорганізації у функціонування підприємств, установ та організацій, здатне дестабілізувати або навіть паралізувати життєдіяльність цілих населених пунктів, породжує неправдиві чутки, паніку серед населення, відволікає певні сили і засоби від виконання їх обов'язків, призводить до обмеження прав і свобод людей, заподіює істотну майнову шкоду тощо.

2. Засобом злочину є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

4. Неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - це доведення вказаної інформації до відома будь-якої особи (юридичної чи фізичної), органів влади тощо.

5. Злочин з формальним складом. Може бути вчинений у формі дії і є закінченим з моменту неправдивого повідомлення.

6. Форми повідомлення можуть бути різними: усно, письмово або з використанням технічних засобів (комп 'ютер, радіо, телефон тощо), відкритим, замаскованим під чужим ім'ям або анонімним способом.

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, за відомістю - тобто винний знає про те, що відомості, які ним повідомляються, є неправдивими.

8. Мета та мотиви злочину можуть бути різними.

9. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16-ти років.

Дайте відповіді письмово на теоретичні питання:

1. Напрямки діяльності Конституційного Суду України.

2. Депутатські фракції та їх коаліція.

1.Відлік правового захисту Конституції України (у його вузькому розумінні) слід вести з 1996 року, коли було сформовано реально діючий Конституційний Суд України.

За час своєї діяльності (1996-2014) Конституційний Суд України став одним із найважливіших Інститутів правової держави, формування якої проголошує Конституція України. Його рішення і висновки сприяли ефективному правовому захисту Основного Закону, вдосконаленню правових механізмів реалізації та гарантування основних конституційних прав і свобод людини і громадянина, упередженню і вирішенню конституційних конфліктів у державі, формуванню позитивного політичного іміджу України як правової держави.

Відповідно до ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України - єдиний колегіальний орган конституційної юрисдикції в України що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

За своєю сутністю Конституційний Суд України є юрисдикційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосудний правовий статус та уповноважений здійснювати конституційне судочинство в Україні. Не випадково саме у розділі VIII «Правосуддя» Конституції України зазначено, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Це свідчить про пріоритетність Конституційного Суду України в системі судової влади України.

За змістом своєї діяльності Конституційний Суд України забезпечує правовий захист Конституції України, вирішуючи питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і даючи офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд України також посилює юридичний захист прав і свобод людини і громадянина і виступає арбітром у вирішенні конституційних конфліктів між гілками влади, тим самим сприяючи розбудові України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

За формою своєї діяльності Конституційний Суд України є єдиним колегіальним органом конституційної юрисдикції. Його рішення і висновки є результатом професійної колективної роботи суддів Конституційного Суду України, делегованих від різних гілок влади.

2. Функції та повноваження Конституційного Суду України

Сутність і зміст Конституційного Суду України, його призначення у суспільстві та державі визначають функції Конституційного Суду України. Під функціями Конституційного Суду України слід розуміти основні напрямки і види діяльності Конституційного Суду України, що здійснюється відповідно до Конституції та законів України.

Пріоритетною функцією Конституційного Суду України є, безперечно, здійснення конституційного судочинства в Україні. Утім ця функція не єдиний напрямок діяльності Конституційного Суду України. Його діяльність є досить багатоманітною і складається з різних функцій.

Функції Конституційного Суду України класифікуються, в першу чергу, за об'єктами та способами і засобами діяльності Конституційного Суду України.

Об'єктами діяльності Конституційного Суду України є Конституція України, закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України та правові акти АРК, щодо яких Конституційний Суд України приймає рішення і висновки. Норми зазначених нормативно-правових актів об'єднані в основних інститутах конституційного права України, а отже, класифікація функцій Конституційного Суду України за об'єктами його діяльності співпадає з класифікацією предметних інститутів цієї галузі права. Тобто об'єктами діяльності Конституційного Суду України є основи конституційного ладу України; конституційно-правовий статус людини і громадянина; форми безпосередньої демократії; основні засади організації та діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Рішення та висновки Конституційного Суду України в 1996-2013 роках приймалися стосовно основ конституційного ладу України (народний суверенітет, правова держава, соціальна держава, поділ влади, державні символи України); прав і свобод людини та громадянина (місце проживання, майновий стан, незворотна сила законів, принцип презумпції невинуватості, право на життя, захист конфіденційної інформації, право на свободу об'єднання, право на свободу зборів, мітингів і демонстрацій, право на участь в управлінні державними справами, виборче право, право на доступ до державної служби та ін.); безпосередньої демократії (всеукраїнський та місцеві референдуми, вибори); Верховної Ради України (статус Верховної Ради України, порядок формування і припинення повноважень Верховної Ради України, повноваження Верховної Ради України, статус народного депутата України, Уповноважений Верховної Ради України); Президента України (повноваження Президента України); Кабінету Міністрів України (повноваження Кабінету Міністрів України, статус члена Кабінету Міністрів України, формування Кабінету Міністрів України, інші органи виконавчої влади); Конституційного Суду України (повноваження Конституційного Суду України); органів судової влади (повноваження судів, гарантії функціонування судів, статус суддів, суди загальної юрисдикції, господарські суди. Вища рада юстиції); прокуратури (повноваження прокуратури); Автономної Республіки Крим (статус АРК, Конституція АРК, предмет відання АРК), місцевого самоврядування (статус органів місцевого самоврядування, статус депутатів і посадових осіб органів місцевого самоврядування, особливості здійснення місцевого самоврядування).

За способами і засобами функції Конституційного Суду України можна класифікувати на функції конституційного контролю; офіційного тлумачення; правової охорони Конституції; забезпечення принципу поділу державної влади (арбітражна функція); здійснення конституційного правосуддя тощо.

Функція конституційного контролю полягає в тому, що Конституційний Суд України шляхом здійснення конституційного судочинства визначає конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК, тобто контролює їх відповідність Конституції України.

Зміст функції офіційного тлумачення визначається виключними повноваженнями Конституційного Суду України офіційно тлумачити Конституцію та закони України. Рішення та висновки Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції та законів України є обов'язковими для всіх суб'єктів конституційного права, вони не потребують затвердження з боку будь-якого органу державної влади, а також не можуть бути піддані сумніву чи проігноровані.

Реалізуючи функцію правового захисту Основного Закону, Конституційний Суд України здійснює цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами України, діяльність щодо вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Тим самим Конституційний Суд України упереджує порушення Конституції України та скасовує правові акти, що є неконституційними.

Арбітражна функція Конституційного Суду України полягає в тому, що цей орган державної влади є важливим елементом системи стримувань і противаг між главою держави, парламентом, урядом і судами. Незалежність як основний принцип організації та діяльності Конституційного Суду України і рівне представництво в його складі представників всіх гілок влади дає можливість неупереджено здійснювати конституційне судочинство і приймати рішення та висновки, що не піддаються ревізії та є обов'язковими для всіх гілок влади в Україні.

Важливою функцією Конституційного Суду України є функція конституційного правосуддя. Вона підкреслює належність Конституційного Суду України до судової гілки влади, що покликана реалізовувати функцію правосуддя в державі.

Вчені називають й інші функції Конституційного Суду України - інтеграційну, правотворчу, політичну тощо. У своїй сукупності вони утворюють систему функцій Конституційного Суду України.

З метою реалізації функцій Конституційного Суду України Конституція (статті 150, 151,152), Закон України «Про Конституційний Суд України» (статті 13, 14) та інші закони України визначають повноваження Конституційного Суду України.

Під повноваженнями Конституційного Суду України слід розуміти права й обов'язки цього органу державної влади, закріплені за ним для здійснення покладених на нього функцій.

Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1) Конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК.

Перевірці відповідності Конституції України підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набрали чинності. Конституційний Суд України не може здійснювати перевірку проектів відповідних правових актів.

Розгляд і вирішення питань конституційності законів та інших правових актів здійснюється Конституційним Судом України за зверненням (конституційним поданням) уповноважених суб'єктів.

Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ст. 152 Конституції). При цьому визнані неконституційними правові акти чи їх окремі положення не можуть прийматися відповідними суб'єктами повторно в тій самій редакції.

2) Відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Перевірка на конституційність може стосуватися будь-якого з чинних міжнародних договорів України, незалежно від дати його укладення. Якщо такий договір за висновком Конституційного Суду України є неконституційним, він втрачає обов'язковість для України.

Коли йдеться про міжнародний договір, який лише внесено на розгляд парламенту, то в разі надання Конституційним Судом України висновку щодо його неконституційності. Верховна Рада України не може надати згоди на його обов'язковість.

3) Додержання конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Перевірці Конституційного Суду України підлягає додержання визначеної Конституцією процедури, що стосується ініціювання відповідним складом Верховної Ради України питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; створення для проведення розслідування спеціальної тимчасової слідчої комісії, включення до її складу спеціального прокурора і спеціальних слідчих; підготовки комісією за результатами розслідування своїх висновків і пропозицій; розгляду на засіданні парламенту висновків і пропозицій спеціальної тимчасової слідчої комісії; прийняття Верховною Радою України рішення про звинувачення Президента України; прийняття Верховною Радою України рішення про звернення до Конституційного Суду України за відповідним висновком. У разі, якщо Конституційний Суд України виявить недодержання конституційної процедури, розгляд справи повинен бути припиненим.

4) Офіційного тлумачення Конституції та законів України. Метою офіційного тлумачення Конституційним Судом України нормативних положень Конституції та законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння і застосування на всій території держави і надання роз'яснень щодо цього. При цьому Конституційний Суд України уповноважений з'ясовувати і роз'ясняти, інтерпретувати і встановлювати зміст відповідних нормативних положень, але не може вносити до Конституції та законів України змін чи доповнень.

Закон України «Про Конституційний Суд України» містить і законодавчі обмеження повноважень Конституційного Суду України. До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

2. Коаліція депутатських фракцій в парламенті України: принципи формування, організація та припинення діяльності.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді - це добровільне об'єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. Це угода між двома або кількома представниками у парламенті (політичними партіями) про спільне утворення уряду та участі у ньому . Відповідно до Регламенту, коаліція є об'єднанням депутатських фракцій, а не окремих депутатів. Чисельність коаліції, як об'єднання депутатських фракцій, має становити більше половини парламенту. Тобто і сумарна чисельність депутатів з фракцій, що її формують має відповідати цій вимозі. Таким чином, народні депутати, які не є членами фракції, що входять до більшості мають право лише входити до неї після її утворення, тобто бути учасниками, а не суб'єктами її формування

Правовий статус коаліції на сьогодні визначається Конституцією України та новим Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 16.03.2006р. Відповідно до ч.6 ст. 83 Конституції України та ч.1 ст. 61 Регламенту, коаліція формується у Верховній Раді Україні за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. У вказаній статті Регламенту зазначено також, що коаліція є добровільним об'єднанням депутатських фракцій. Коаліція вважається сформованою з моменту оголошення про це головуючим на пленарному засіданні на підставі поданих до апарату Верховної Ради. Відповідно до ч.ч. 3-6 ст. 61 Регламенту коаліція дотримується після проведення депутатськими фракціями консультацій. За результатами проведених консультацій, за особистими підписами голів відповідних депутатських фракцій, або за рішенням депутатських фракцій одним із заступників голови депутатської фракції укладається угода про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді, до якої додаються списки членів депутатських фракцій, що сформували коаліцію з особистими підписами народних депутатів. Списки членів депутатських фракцій є невід'ємною складовою коаліційної угоди.

Регламент ст.63 передбачає, що коаліція приймає рішення на своїх загальних зборах більшістю голосів народних депутатів, які входять до її складу. З метою узгодження позиції депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, утворюється Рада коаліції. Інформаційне та технічне забезпечення роботи коаліції здійснюється секретаріатом коаліції, який створюється на період її діяльності у порядку, встановленому для створення секретаріатів депутатських фракцій. Інші питання порядку організації роботи коаліції визначається коаліційною угодою.

Складною, з точки зору правового регулювання, є процедура зміни складу коаліції. Через виключення народних депутатів із відповідних фракцій або через їх добровільній вихід зі складу коаліції - коли чисельність фракції, що її формують, стає меншою, ніж визначено Конституції України. З цього приводу Конституція України встановлює лише те, що коаліція може припинити свою діяльність. Зміни у складі коаліції можливі, якщо:

1) депутатська фракція, яка не є учасником коаліції, за своїм бажанням та за згодою коаліції входить до її складу, приєднавшись до коаліційної угоди;

2) депутатська фракція виходить зі складу коаліції;

3) депутатська фракція за рішенням загальних зборів коаліції виключається з її складу.

Діяльність коаліції припиняється у разі:

1) припинення повноважень Верховної Ради України відповідного скликання;

2) зменшення чисельного складу коаліції до кількості народних депутатів, меншої, ніж визначено Конституції України (тобто менше, ніж 226 народних депутатів України);

3) прийняття коаліцією рішення про припинення своєї діяльності.

До прав коаліції належать: право вносити пропозиції стосовно кандидатури Прем'єр-міністра України та кандидатур на посади інших членів Кабінету Міністрів України (ч.8 ст.83 Конституції України); питання про внесення пропозиції стосовно кандидатур Прем'єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України розглядається на загальних зборах коаліції, рішення на яких приймаються, більшістю голосів народних депутатів, які входять до складу коаліції та інші.

Отже, парламентська коаліція стала новим суб'єктом конституційного права та конституційних правовідносин в Україні. Разом із тим законодавче закріплення її статусу є далеким від досконалості. Крім того, дуже проблемним і неврегульованим залишається питання визначення статусу тих частин фракції, які не увійшли до складу коаліції і становлять парламентську меншість (опозиція). Фактично, це є законодавчим дисбалансом у регулюванні парламентської більшості та парламентської меншості, що не сприятиме погодженню співпраці між ними та ефективній діяльності парламенту в цілому. Для того, щоб вирішити проблеми, які постали перед коаліцією потрібно насамперед вдосконалити статус коаліції як суб'єкта конституційного права, та створити такі умови існування коаліції та опозиції в парламенті, які б дали можливість як можна ефективніше працювати на благо нашої держави.

Вирішіть наступні ситуації:

А) В яких випадках особа має право на українське громадянство:

а) батьки є громадянами України, але в момент народження дитини живуть у США;

б) громадянка України одружилася з громадянином Єгипту і виїхала з ним жити на його батьківщину;

в) чоловік, громадянин України, виїхав до Австрії і поступив на службу в поліцію.

Б) Неповнолітньому Савченко на день народження (14 років) родичі подарували 2000 гр. Він придбав собі велосипеда. Мати дізнавшись про покупку пішла до магазину і висунула вимогу повернути їй гроші, оскільки її син є неповнолітнім і не мав права сам придбати таку річ.

Магазин відмовив жінці.

Оцініть дану ситуацію посилаючись на закон.

Згідно з конституцій України про громадянство , «Дитина, батьки якої на момент народження перебували в громадянстві України, є громадянином України незалежно від того, чи народилася вона на території України чи за її межами».

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены