Арбітражне право в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Задача 1

Визначити основні положення рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 8 квітня 1999 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді).

Конституційний Суд України розглянув на пленарному засіданні справу про офіційне тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України.

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 41 Закону України «Про Конституційний Суд України» стали конституційні подання Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України.

Підставою для розгляду справи відповідно до статті 93 Закону України «Про Конституційний Суд України» є практична необхідність у з'ясування положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України у зв'язку з їх неоднозначним розумінням і застосуванням Вищим арбітражним судом України та органами прокуратури України.

Конституційним Судом України були роз'яснені положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, в яких йдеться про те, що арбітражний суд порушує справи за позовними заявами "прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави", та частини другої зазначеної статті, яка стосується органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Вищий арбітражний суд України посилається на те, що і після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" від 13 травня 1997 року органи прокуратури продовжують звертатися з позовними заявами в інтересах державних підприємств і господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді з огляду на необхідність забезпечення інтересів держави. Проте, на його думку, інтереси держави не можна ототожнювати з майновими інтересами зазначених суб'єктів господарювання. Державу мають представляти уповноважені нею державні органи, наприклад Фонд державного майна України, податкові адміністрації, міністерства.

Аналіз положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України свідчить, що частина перша цієї статті визначає коло осіб, в тому числі прокурорів та їх заступників, за позовними заявами яких арбітражний суд порушує справи, а частина друга встановлює вимоги до змісту позовної заяви, зокрема зазначення в ній органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття «інтереси держави».

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частина друга статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України містить поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах". З огляду на це його необхідно тлумачити саме у такій редакції, а не відокремлювати поняття "орган, уповноважений державою" і "відповідні функції у спірних відносинах", як це просить зробити Генеральна прокуратура України.

За змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України під представництвом інтересів держави в арбітражному суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє в суді процесуальні дії. Ці дії згідно з частинами першою та другою статті 29 Арбітражного процесуального кодексу України включають звернення прокурора до арбітражного суду з позовною заявою, участь у справах, порушених за його заявою, у разі коли це передбачено законом або визнано за необхідне арбітражним судом, або за ініціативою прокурора, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

На підставі викладеного і керуючись статтями 147 та 150 Конституції України, статтями 63, 67 та 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вирішив:

1. Положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

2. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

3. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором до арбітражного суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

2. Задача 2

Філією "Екобанку" в місті Харкові в господарський суд Харківської області подано позов про стягнення з ТОВ "Захід" суми заборгованості за кредитним договором, укладеним між філією "Екобанку" в місті Харкові та відповідачем.

Які обставини повинен з'ясовувати суд для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду?

Чи можуть відособлені підрозділи юридичних осіб виступати в господарському процесі?

Обґрунтуйте відповідь.

Складіть проект позовної заяви у цій справі. Недостатні данні виберіть на свій розсуд.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст.. 1 ЦПК)

Пред'явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на пред'явлення позову. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі. Наявність права на пред'явлення позову є обов'язковим для порушення провадження у справі. Крім того необхідним є дотримання умов, порядку і форми реалізації цього права.

Для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду суд повинен з'ясовувати підвідомчість справ господарським судам і підсудність справ, встановлених статтями 12-17 ГПК, і оплаті судового збору за подання позовної заяви, визначені ст. 44-49 ГПК. У разі порушення вимоги про підсудність суд повертає заяву та вказує, до якого суду слід звернутися позивачеві. Наслідком несплати судового збору є залишення позовної заяви без руху або її повернення.

Також суд повинен з'ясовувати процесуальні строки, визначені ст. 50-53 ГПК.

До умов для пред'явлення позову також можна віднести наявність належним чином посвідчених повноважень на ведення справи, якщо позовна заява подається представником позивача. Відсутність документів, що підтверджують повноваження представника, призводить до повернення судом такої заяви.

Позовна заява має відповідати вимогам щодо її змісту. Так, згідно зі ст.. 54 ГПК, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

До позовної заяви додаються документи, визначені ст.. 57 ГПК.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі;

4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Все вище перераховане повинен з'ясовувати суд для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно зі ст.. 62 ГПК, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;

3) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно зі ст.. 63 ГПК, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

Розглянемо, чи може здійснювати повноваження сторони відособлений підрозділ.

Згідно зі ст. 28 ГПК, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу

Отже, повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Складемо проект позовної заяви у цій справі.

До Господарського суду Одеської області

Адреса: 65058 м. Одеса, пр. Шевченко, 29

Позивач:

Філія «Екобанку»

Адреса: вул. Пролетарська, будинок 18,

смт. Рок, Рівненська область, 00000

номер засобів зв'язку:

тел.: +380502487858

Р/р 45878956358745 в АТ «УКРЕКСІМБАНК» м. Рівне

МФО 333539, код ЄДРПОУ 4578985

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Андреас»

Адреса: 105000, Одеська обл., Тарутинський район, село Козаки

номер засобів зв'язку:

тел.: +350964587853

Р/р 448725678568956 в АБ «Південний» м. Одеса,

МФО 328209

код ЄДРПОУ 12457

Ціна позову:

9120,29 дол. США

Позовна заява про стягнення заборгованості за кредитним договором

Філія «Екобанку» (далі - Позивач) є юридичною особою згідно з законодавством України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (ксерокопія - додається) та довідкою про включення до ЄДРПОУ (копія - додається).

Відповідно до укладеного договору №4578 від 20.03.2011 р. Відповідач отримав строковий кредит у розмірі 6000 дол. США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок Позивача згідно договору зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.03.2013 р.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів (додаток 1 до кредитного договору).

Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 20.05.2013 року має заборгованість - 9120,29 дол. США. Розрахунок суми заборгованості додається.

Зобов'язання за вказаним договором забезпечено договором поруки укладеним з поручителем Галич І.Ф. (далі відповідач 2).

Вимога, що була пред'явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтями 3, 15, 107 Цивільного процесуального кодексу України, - «Приватбанк» просить суд:

Стягнути з відповідача солідарно на користь «Приватбанк» заборгованість у розмірі 9120,29 дол. США за кредитним договором №4578 від 20.03.2011 р. та судові витрати.

Додатки

1. Свідоцтво про державну реєстрацію АТ «Приватбанк» (копія).

2. Копія довідки про включення АТ «ПРиватбанк» до ЄДРПОУ.

3. Заява позичальника (копія).

4. Умови надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою.

5. Кредитний договір №4578 від 20.03.2011 р. (копія)

6. Договір поруки (копія)

7. Графік погашення кредиту (копія).

8. Довіреність від 17.05.13 р.

9. Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

10. Оригінал квитанції про направлення позовної заяви та доданих до неї документів Відповідачу та відповідного опису вкладень у цінний лист.

20.05.2013 р.

Голова правління філії «Екобанк» __________ (Іванов А.П)

3. Задача 3

Рішенням господарського суду Харківської області задоволено вимоги позивача про стягнення вартості непоставленої продукції на суму 50 000 грн., а у частині стягнення пені в розмірі 5000 грн. за прострочення виконання зобов'язання відмовлено через пропуск встановленого законом строку позовної давності.

Позивачем при поданні позову було сплачено державне мито в сумі 550 гривень та господарські витрати в сумі 118 гривень за інформаційно-технічні послуги по забезпеченню господарського процесу.

Який порядок розподілу судових витрат у господарському процесі?

Як повинні бути розподілені витрати по сплаті державного мита та витрати, пов'язані із розглядом справи, між сторонами?

Чи зміниться порядок розподілу, якщо розмір пені буде складати 1000 гривень? прокуратура арбітражний позовна заява

Порядок розподілу судових витрат у господарському процесі визначений ст. 49 ГПК.

Судовий збір покладається:

ѕ у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

ѕ у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

ѕ при задоволенні позову - на відповідача;

ѕ при відмові в позові - на позивача;

ѕ при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

1. Відповідно до ст. 49 ГПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Тобто відповідач повинен сплатити державне мито в сумі 550 гривень та господарські витрати в сумі 118 гривень за інформаційно-технічні послуги по забезпеченню господарського процесу.

2. Ставки судового збору встановлюються відповідно по ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір». За подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. То ж якщо розмір пені буде складати 1000 гривень, що зміниться ціна позову і відповідно і судовий збір, а порядок розподілу судових витрат не зміниться.

4. Задача 4

Акціонерне товариство "Таурус" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення суду через 98 днів від дати прийняття рішення, додавши до заяви клопотання про поновлення трьохмісячного строку, встановленого ст. 93 ГПК України, з посиланням на те, що строк було пропущено з провини поштових організацій.

Які обставини повинен з'ясувати суд для прийняття рішення?

Яким процесуальним документом повинно бути оформлено вирішення питання:

- про задоволення клопотання про відновлення строку,

- про відмові у задоволенні клопотання?

Чим повинен обґрунтувати своє клопотання заявник?

Згідно зі ст. 93 ГПК, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, з дня його оголошення місцевим господарським судом.

Згідно зі ст. 53 ГПК, за заявою сторони, господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Господарський суд, для прийняття рішення про відновлення пропущеного строку повинен з'ясувати чи дійсно строк був пропущений з провини поштових організацій.

Згідно зі ст. 87 ГПК повне рішення надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Отже, суд з'ясовує з яких причин рішення суду не було направлене рекомендованим листом і якого числа надійшло поштове повідомленням про вручення рішення суду.

Якщо буде з'ясовано, що з вини пошти Акціонерне товариство "Таурус" не отримало рішення суду першої інстанції, то задоволення клопотання про відновлення строку згідно зі ст. 53 ГПК, зазначається в рішенні господарського суду.

Заявник повинен обґрунтувати своє клопотання поштовим листом суду першої інстанцій зі штемпелем надходження адресату.

Література

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

2. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII [електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12

3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV [електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

4. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 № 422/96-ВР - [електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/422/96-вр

5. Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI [електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17

6. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» [електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0018600-11

7. Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 8 квітня 1999 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 [електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-99

8. Логінов О.А. Цивільний процес України: навчальний посібник / О.А. Логінов, О.Ф. Штефан. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru

...