Роль судової експертизи у судово-слідчій системі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство юстиції України

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз

Реферат на тему

«???? ??????? ?????????? ? ??????-??????? ???????»

Виконав:

Судовий експерт Возняк А.М.

Зміст

Вступ

1. Поняття проведення судових експертиз

1.1 Поняття судової експертизи, її види та значення

1.2 Правове регулювання судової експертизи в Україні

2. Організація проведення судової експертизи

3. Висновок експерта. Структура висновку та його оцінка

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Новітнє українське законодавство, наша юридична наука, переживаючи важкий період власного становлення, хаотично запозичують, здебільшого з допомогою російської юридичної літератури, готові результати західного юридичного мислення; залишаються поза увагою способи і методи проведення судових експертиз.

За короткий період незалежності нова європейська держава - Україна створила свою судово-слідчу систему, яка діє на основі законності, забезпечує охорону правопорядку, інтереси суспільства, права та свободи фізичних і юридичних осіб.

Формування нового господарського механізму, який базується на ускладнених господарських зв'язках, вимагає комплексного використання правових та економічних знань для успішного розкриття замаскованих злочинів, способів здійснення посягань.

Актуальність цієї теми пояснюється зростанням ролі судової експертизи, як джерела доказів, сприяють дві обставини: передусім сама природа експертизи, як джерела отримання достовірної, об'єктивної інформації про факти, а також те, що судова експертиза постійно удосконалюється, залучаючи собі в допомогу новітні досягнення науково-технічного прогресу.

Здійснюється це двояко. Передусім за рахунок використання нових, більш довершених методів, збільшуються можливості дослідження традиційних об'єктів з метою отримання більшої інформації, ніж це було доступно раніше. І, по-друге, стає можливим дослідити нові, раніше недоступні об'єкти. Вказаний напрям нерідко призводить до створення нових видів (родів та напрямків) експертиз.

Проведений аналіз ряду кримінальних та цивільних справ показує, що такі дослідження, що здійснюються вченими-юристами, приєднувалися до матеріалів справи як за ініціативою захисту, так і обвинувачення (чи сторін). Чим складніше справа, тим частіше, щоб довести її розгляд до винесення рішення (вироку), необхідні спеціальні знання.

Практика показує, що незнання слідчими чи суддями тонкостей сучасного законодавства найчастіше призводить до “розвалу” справи. І причина тут не в їх некомпетентності, не в тому, що вони не скористались якою-небудь довідковою літературою.

Суть полягає в тому, що для відповідей на питання, що виникають, недостатньо знайти потрібний нормативний акт та вивчити його. В багатьох випадках необхідно провести дослідження, яке б ґрунтувалося на спеціальних знаннях. На мою думку, ці дослідження вже володіють двома необхідними рисами судової експертизи: дослідження, яке ґрунтується на використанні спеціальних знань; надання висновку, що має статус джерела доказів. На сьогоднішній день виникла необхідність узаконити проведення правових (юридичних) експертиз у тих випадках, коли для встановлення істини по кримінальній чи цивільній справі, справі з адміністративного правопорушення і т.п. необхідні дослідження із застосуванням спеціальних знань, якими не володіє слідчий, суддя чи особа, яка розглядає адміністративне правопорушення. Проте, це не означає, що такі експертизи повинні призначатися з будь-якого приводу, і що знати право слідчим та суддям тепер зовсім не обов'язково. Як і інші види судових експертиз, ці експертизи повинні мати свої задачі, предмет та об'єкти, методи і методики дослідження, які необхідно розробляти та вдосконалювати. Нажаль, у державних експертних установах частина висококваліфікованих юристів, що спеціалізуються у різних галузях матеріального та процесуального права дуже мала. Однак, виникла необхідність розвитку в цих установах поряд з традиційними видами та новими напрямами - юридичних експертиз.

Враховуючи складну обстановку із створенням належних умов праці на виробництві та зростанням кількості кримінальних справ, пов'язаних з порушеннями вимог техніки безпеки та життєдіяльності, дуже важливим є розвиток експертизи в галузі охорони праці.

1. Поняття проведення судових експертиз

Належний рівень експертного забезпечення правосуддя в Україні неможливий без розвитку теоретичних основ судової експертизи, розроблення нових та вдосконалення існуючих методик експертних досліджень з метою впровадження результатів наукових робіт в експертну практику.

Наукові дослідження судових експертиз проводяться відповідно до планів науково-дослідних робіт, планів їх апробації та впровадження в експертну практику, що затверджуються Міністерством юстиції України на поточний рік.

Крім того, за внутрішньою інститутською тематикою установи проводять пошукові розробки. З теоретичних напрямів судової експертизи проводиться розроблення теоретичних, організаційних та нормативно-правових положень комплексних судово-експертних досліджень -- однієї з найактуальніших проблем в судовій експертизі, що потребує вирішення.

У теорії кримінального процесу та криміналістики судова експертиза визначається як дослідження, що проводиться згідно з кримінально-процесуальним законом особою, яка володіє спеціальними знаннями у науці, техніці, ремеслі з метою встановлення обставин (фактичних даних), що мають значення для справи.

Закон України «Про судову експертизу» визначає поняття судової експертизи як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

Під час експертизи істотні для справи факти можуть встановлюватися при відсутності слідчого (або суду). Ця особливість дозволяє пояснити, чому законодавець встановив систему додаткових процесуальних гарантій, дотримання яких покликано сприяти достовірному, повному й об'єктивному встановленню фактів експертом та всебічній перевірці його висновків слідчим і судом [13;157].

Експертизу слід призначати тільки тоді, коли в цьому є дійсна необхідність, коли без відповіді експерта на деякі питання неможливо встановити істину у справі. Недопустимо призначати експертизу для вирішення питань, що потребують таких спеціальних знань, які не виходять за межі професійної підготовки слідчого, прокурора або судді, тобто на вирішення експерта не можна ставити питання правового характеру.

У кримінально-процесуальній діяльності спеціальні знання використовуються у двох формах: при залученні спеціалістів під час окремих слідчих (судових) дій та в межах проведення експертизи. Під час здійснення правосуддя велику допомогу слідству та суду надає судова експертиза. Судова експертиза - це процесуальна дія, яка полягає в дослідженні експертом за завданням слідчого або суду речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних та обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Тому необхідно проаналізувати законодавство та експертну практику з питань розмежування компетенції експертів. З такого розмежування зовсім не випливає, що необхідно поділяти речову обстановку місця події або інші об'єкти на частини та доручати їх дослідження окремим спеціалістам відповідних галузей знань. Для суду, який оцінює «висновок експерта» як один із доказів, важливо знати джерело того метода, яким користувався експерт, а не джерело правових актів та літературних творів у галузі права, хоча вони і стосуються права інтелектуальної власності.

Перших, як правило, -- немає.

У таких випадках використання спеціальних знань дає слідчому та суду лише окремі розрізнені висновки, що не містять вирішення основних завдань доказування. Застосування спеціальних знань не повинне вести до поділу досліджуваної проблеми та передачі кожному експерту її частини, що відповідає його галузі знань, а потім до простого підсумовування висновків всіх експертів.

Це суперечить основному принципу системного підходу, відповідно до якого ціле не є тотожним сумі частин, а самі частини, об'єднані в систему, набувають нових системних якостей, які не притаманні їм, зокрема. Експерт має досліджувати систему в цілому, аналізуючи її з точки зору своїх спеціальних знань.

1.1 Поняття судової експертизи, її види та значення

В ході дізнання і попереднього слідства нерідко виникають такі ситуації, при яких встановлення окремих важливих обставин справи стає можливим лише внаслідок застосування певних наукових, технічних або інших спеціальних знань.

Наприклад, при розслідуванні злочинів проти життя і здоров'я людини інколи виникає необхідність визначити вік, полову зрілість і психічний стан особи, або встановити час настання смерті, причинний зв'язок між нанесеними потерпілому тілесними ушкодженнями і його смертю тощо. Ці обставини встановлюються проведенням судово-медичних досліджень із застосуванням спеціальних медичних знань.

У справах про дорожньо-транспортні події визначення швидкості руху по слідах гальмування або можливості загальними методами перевірки технічного стану автомобіля виявити несправність, що загрожувала безпеці руху, також потребують застосування спеціальних знань, але вже в іншій галузі -- автотехніці.

Коло обставин і питань, з'ясування яких у кримінальних і цивільних справах стає можливим лише внаслідок застосування спеціальних знань, дуже різноманітне [13;160]

Закон передбачає для цих випадків дві форми використання спеціальних знань: проведення експертизи і залучення відповідних спеціалістів для консультації і технічної допомоги слідчому при проведенні окремих слідчих дій.

Експертиза -- це спеціальна процесуальна дія особи, що провадить дізнання, слідчого і суду, змістом якої е дослідження експертом певних обставин справи і речових доказів із застосуванням, відповідно до визначеного законом порядку, спеціальних знань для встановлення фактів, що мають доказове значення, і дачі висновку по справі.

Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Встановлення обставин і умов в будь-якій справі потребує обов'язкового призначення судовомедичної чи судовопсихіатричної експертизи.

Пояснюється це тим, що під час розслідування і судового розгляду навіть в кримінальних справах про однотипні злочини умови доказування складаються по-різному. Виникають і різні за характером обставини та питання, встановлення яких потребує застосування спеціальних знань або проведення певних досліджень.

Таким чином, конкретними умовами доказування, характером досліджуваних обставин і об'єктів в окремих кримінальних справах обумовлюється проведення певного виду судової експертизи.

Для кожного виду судової експертизи за змістом завдань, що вирішуються, і методами є специфічними такі ознаки: вид спеціальних знань, необхідних для встановлення конкретних обставин справи, і спосіб реалізації цих знань для дачі висновку.

Для з'ясування різних обставин і питань, що виникають в ході розслідування і судового розгляду конкретних справ, необхідне застосування спеціальних знань в різних галузях науки, техніки і практичної діяльності людей. При цьому, кожен вид судової експертизи має свій спосіб реалізації спеціальних знань для дачі висновку з досліджуваних питань. Наприклад, висновок судовомедичної експертизи про причину смерті особи ніколи не ґрунтується лише на відомостях з історії її хвороби.

Як правило, такі висновки у кримінальних справах даються на підставі даних судовомедичного розтину трупа, який іноді доповнюється гістологічним і хімічним дослідженням окремих органів або тканин. Таким чином, судово-медичний розтин, який провадиться з додержанням правил судової медицини, доповнений відповідно гістологічним, хімічним або іншим дослідженням, є конкретним способом реалізації судовомедичних знань для дачі висновку про причину смерті.

В іншому випадку, наприклад, коли потрібно встановити причину аварії автомобіля, експерт-автотехнік аналізує його технічний стан, вивчає несправності окремих систем і вузлів, сліди на місці події, провадить різні розрахунки тощо. Вся ця діяльність експерта-автотехніка також є конкретним способом реалізації спеціальних знань для дачі висновку.

Об'єктами експертного дослідження можуть бути різноманітні за своєю природою й призначенням предмети, речові докази, документи й інші матеріали кримінальної справи, в яких зафіксовано певні дані, що мають значення для дачі експертного висновку [13;162].

Не можуть бути об'єктами експертного дослідження лише законодавчі акти, а також юридичні положення і питання, оскільки тлумачення, роз'яснення і висновки по законодавству належать до компетенції законодавчих органів, а застосування правових положень і розв'язання юридичних питань, що виникають в слідчій і судовій практиці, є професійним обов'язком особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора й суду.

Експертом по справі може бути будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Експертами не можуть бути особи, які перебувають у службовій залежності від обвинуваченого, потерпілого, або які раніше були ревізорами в справі. Не повинна залучатись до проведення експертиз також особа, яка є свідком, перекладачем в цій самій справі, провадила по ній дізнання, слідство або була обвинувачем, а також у інших випадках.

Поряд з призначенням експертизи кримінально-процесуальне законодавство передбачає й іншу форму використання спеціальних знань в кримінальному судочинстві -- залучення спеціаліста до участі в проведенні слідчих дій. Але на відміну від експерта, спеціаліст при участі в слідчій дії не провадить самостійно досліджень і не дає висновків з обставин справи. Будучи технічним помічником слідчого, він діє під його керівництвом і своєю участю в слідчій дії не встановлює фактів, що мають значення доказів. Його функції, полягають у використанні своїх спеціальних знань і навичок для надання допомоги слідчому у відшуканні, фіксації й вилученні доказів. Спеціаліст звертає увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням і закріпленням доказів, дає пояснення з спеціальних питань, що виникають при проведенні слідчої дії. Такі пояснення можуть, наприклад, стосуватись походження, зв'язку, механізму виникнення певних явищ, утворення слідів, виявлених при проведенні слідчої дії, тощо. Участь спеціаліста фіксується в протоколі слідчої дії і дані, одержані з його допомогою, є складовою частиною змісту цього протоколу.

В слідчій і судовій практиці найбільш поширені такі види судової експертизи, як криміналістична, інженерно-тенічна, судовохімічна, судовобіологічна, судовомедична, судовопсихіатрична, судовобухгалтерська, судовотоварознавча, судовоавтотехнічна тощо.

Криміналістична експертиза -- це лабораторне дослідження матеріально-фіксованих відображень на речових доказах, яке провадиться експертами-криміналістами з метою ототожнення людей, тварин і різних індивідуально конкретних предметів, що залишили ці відображення, а також вирішення інших питань, які потребують застосування спеціальних криміналістичних знань. Об'єктами криміналістичної експертизи можуть бути тексти і підписи документів, відбитки штампів і печаток, сліди рук, ніг, зубів, знарядь і інструментів, транспортних засобів, зброя і боєприпаси, фотознімки тощо.

Криміналістична експертиза провадиться в науково-дослідних інститутах і лабораторіях судової експертизи міністерств юстиції, обласними, крайовими і республіканськими оперативно-технічними відділами Міністерства внутрішніх справ і їх підрозділами на місцях.

Судовохімічна експертиза вирішує питання про хімічний склад речовин, хімічні властивості кількох об'єктів з метою віднесення їх до найбільш вузької спільної групи, а при можливості -- для встановлення, чи походять вони з єдиного джерела та інші.

Судовобіологічна експертиза досліджує об'єкти рослинного і тваринного походження. Це зразки насіння, борошна, комбікорму, висівок, жмихів, хлібних виробів, меду, сіна, соломи, шерсті тощо. Завданням цього виду судової експертизи є вирішення питань про належність певних об'єктів рослинного або тваринного походження до певного роду за існуючою класифікацією, про наявність на предметах речовин біологічного походження, а також про подібність кількох об'єктів, що порівнюються, за однаковими біологічними ознаками, походженням їх з єдиного джерела тощо.

Судовомедична експертиза досліджує живих осіб, трупи й різні речові докази біологічного походження (кров, сперму тощо), її завдання полягає у встановленні роду і причин смерті, характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначення групової належності та походження різних виділень людського організму і вирішення інших питань, що потребують застосування судовомедичних знань.

Судовопсихіатрична експертиза провадиться у випадках, коли в слідчого або в суду виникають сумніви відносно психічної повноцінності обвинуваченого, свідка чи потерпілого. Цей вид експертизи провадиться судовопсихіатричними комісіями при лікарнях і клініках. Перелічені вище види судової експертизи провадяться співробітниками спеціалізованих державних експертних установ[14;201].

При необхідності застосування інших видів спеціальних знань, наприклад, в галузі ветеринарії, агротехніки, мистецтвознавства, економіки тощо може бути призначена відповідно ветеринарна, агротехнічна, мистецтвознавча і економічна судова експертизи. Вони проводяться не в експертних установах, а для їх виконання залучаються вчені або досвідчені в цих галузях практичні працівники.

Так нерідко виникає необхідність у призначенні залізнично-транспортної експертизи, основними завданнями якої є дослідження технічного стану елементів інженерного обладнання верхньої та нижньої будов залізничної колії; технічного стану ходових частин та конструкцій рухомого складу залізничного транспорту; технічного стану вузлів (конструкцій) рухомого складу, а також верхньої та нижньої будови колії при втраті надійності (міцності, жорсткості, стійкості) їх окремих елементів; технічного стану елементів пристроїв автоматики, телемеханіки, зв'язку та електропостачання залізниць з метою встановлення відповідності технічного стану досліджуваних об'єктів вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України тощо.

Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. судовий кримінальний експертиза

Коли висновок експерта особою, що провадить дізнання, слідчим, прокурором або судом визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або, інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза. На практиці така експертиза частіше призначається у випадках встановлення протиріччя окремих положень в самому висновку або між ним і іншими достовірними доказами в справі, чи коли експерт перевищив межі своєї компетенції чи застосував недосконалу методику дослідження.

Якщо експертиза проведена неповно або її висновки не досить ясні, може бути призначена додаткова експертиза. Проведення додаткової експертизи, як правило, доручається тій самій установі, де проводилась перша.

При проведенні дізнання і попереднього слідства судова експертиза призначається після порушення кримінальної справи і проведення початкових слідчих дій. Момент призначення експертизи визначається особою, що провадить дізнання, і слідчим залежно від характеру і значення тих обставин справи і речових доказів, що підлягають дослідженню, повноти зібраних матеріалів і можливості з допомогою спеціальних знань встановити необхідні в справі факти.

При визначенні моменту призначення експертизи в кожному конкретному випадку повинні враховуватися також стан і властивості речових доказів, особливості їх дослідження, строки розслідування тощо.

При наявності трупа або речових доказів, що швидко псуються чи змінюють свої властивості, експертиза повинна призначатись, при можливості, негайно. Від правильного визначення моменту призначення експертизи, якості підготовки необхідних матеріалів і досліджуваних об'єктів в значній мірі залежать результати і своєчасність її проведення, а також строки розслідування справи. Суд може призначити експертизу на будь-якому етапі судового слідства.

1.2 Правове регулювання судової експертизи в Україні

Чинне законодавство містить багато нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються питань проведення експертиз усіх видів. Експертизи є одним зі способів дослідження, за допомогою яких з'ясовуються об'єктивні обставини здійснення тих чи інших дій у конкретних справах.

Порядок призначення судової експертизи визначений Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсько-процесуальним кодексами України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

З ухваленням даних нормативно-правових актів підвищилась роль судової експертизи в системі судочинства.

Експертиза - це дослідження будь-якого питання обізнаною особою-експертом (від лат. expertus - досвідчений, випробуваний). Вона призначається у випадках, коли для розв'язання певних питань під час провадження у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Такі експертизи дістали назву судових, оскільки виконуються за призначенням судових органів, органів попереднього слідства чи прокуратури. Випадки, коли призначення експертизи у кримінальних справах є обов'язковим, перелічені в ст. 76 КПК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» «...судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду».

Наведене формулювання має суттєві недоліки, а саме:

- воно не розкриває поняття «експерт»;

- ставить дослідження експерта у залежність від початку провадження справи відповідних органів чи суду.

Закон України «Про судову експертизу» регламентує тільки загальні гарантії, права та обов'язки експерта в процесі.

Експерт - фахівець, який здійснює експертизу.

Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.

Судова експертиза відрізняється від експертиз, що здійснюються в інших сферах діяльності, за такими ознаками:

1. Дотримання спеціальних процесуальних норм, що визначають права та обов'язки експерта і суб'єкта, яким призначено експертизу.

2. Правила підготовки матеріалів для експертизи, її призначення і проведення.

3. Провадження дослідження, яке ґрунтується на використанні спеціальних знань з різних галузей народного господарства.

4. Надання висновків, що мають силу джерела доказів.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує правоохоронну діяльність та її зв'язок із судовими експертизами, є Конституція України, яка передбачає:

Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За видання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

В обґрунтуванні юридичної відповідальності окремих фізичних та юридичних осіб судова експертиза відіграє важливу роль. Вона здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності та повноти дослідження.

2. Організація проведення судової експертизи

Підготовка до проведення експертизи включає такі основні дії:

а) з'ясування обставин, що підлягають дослідженню, визначення виду судової експертизи і досліджуваних об'єктів;

б) збирання необхідних для дослідження зразків і їх оформлення;

в) визначення експертної установи або конкретного експерта;

г) процесуальне оформлення призначення експертизи: винесення постанови (ухвали) про призначення експертизи, ознайомлення з нею обвинуваченого, а при необхідності й інших осіб, вирішення заявлених в зв'язку з призначенням експертизи клопотань;

д) відправка всіх цих матеріалів до експертної установи або вручення їх конкретному експерту.

Приймаючи рішення про призначення експертизи, слідчий чи суд повинні переконатись, що дані обставини справи або речові докази потребують саме експертного дослідження, визначити мету і конкретні завдання експертизи, з'ясувати, до якої галузі спеціальних знань відноситься її проведення, які методи досліджень можуть бути застосовані [14;209].

Якщо при вирішенні цих питань виникають ускладнення, слідчий і суд можуть залучити для консультації відповідних спеціалістів.

Результати експертизи завжди залежать від якості підготовки досліджуваних об'єктів й інших матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Підготовка досліджуваних об'єктів для кожного виду судової експертизи має свої особливості. Наприклад, при призначенні криміналістичної експертизи з метою ідентифікації зброї по відстріляних кулях і гільзах в експертну установу повинні бути направлені кулі або гільзи, знайдені на місці події, а також вилучені як речові докази в інших місцях, з зазначенням, де саме їх виявлено. Крім того, повинна бути надіслана зброя, з якої, за припущенням слідчого, було зроблено постріли, і 7ч10 патронів для експериментальних пострілів з цього виду зброї. Не можна надсилати до експертної установи замість самої зброї лише кулі або гільзи, одержані експериментальною стрільбою, проведеною самим слідчим. Для дослідження дробу на експертизу надсилається вся його кількість, знайдена на місці події або вилучена в інших місцях. Змішувати окремі партії знайденого дробу не можна.

При підготовці речових доказів на хімічне або біологічне дослідження слідчий повинен додержуватись таких спеціальних правил: якщо речові докази виявлено у великій кількості, від кожного з них повинні бути відібрані певні зразки, з яких створюється середня проба. Щоб взяти середню пробу рідини, її треба розмішати, а потім відлити необхідну кількість (приблизно 1 літр). Проби відбираються окремо з кожної місткості. Середня проба сипучих речовин (цукру, цементу, зерна тощо) відбирається 3ч5 виїмками за допомогою щупа в різних за глибиною місцях. Виїмки перемішуються і від загальної суміші відбирається середня проба вагою в 1ч2 кг.

Якщо дослідженню підлягають плями на одязі, взутті та інших предметах, необхідно направляти на експертизу не окремі вирізки з плямами, а предмети повністю. Плями, які підлягають дослідженню, слід обшити.

Речові докази, виявлені на місці події у вигляді плям, або слідів будь-яких речовин на предметах, які не можуть бути надіслані на експертизу через свою громіздкість, повинні бути обережно вирізані разом з незаплямованою частиною цього предмета. Якщо вирізку зробити неможливо -- речовина плями зіскоблюється.

Для контролю робиться також зіскоб в тому місці, де плями немає.

Деякі види судових експертиз, наприклад, криміналістична, судовохімічна, судовотоварознавча, судовомедична й інші часто провадяться на основі порівняння досліджуваних об'єктів і відповідних зразків. Тому при призначенні таких експертиз відповідальним завданням слідчого є правильне збирання і належне оформлення цих зразків.

В криміналістиці зразками називаються різні матеріальні предмети, що є безпосередніми носіями властивостей об'єктів певного виду (групи) або які внаслідок взаємодії з окремими індивідуально конкретними об'єктами сприйняли їх ознаки і тому можуть бути використані як посередники для встановлення цих об'єктів. За походженням ідентифікаційних ознак (природою інформаційного змісту ознак) зразки діляться на два види:

а) безпосередні представники об'єктів певного виду, групи, складу і структури (наприклад, зразки зерна, дров, чорнила, певної промислової продукції тощо);

б) предмети з матеріально фіксованим відображенням ознак індивідуально конкретного об'єкта (наприклад, зразки почерку, відбитки папілярних узорів пальців тощо).

Особливістю зразків першого виду є те, що вони мають подібні або такі самі властивості, склад і структуру, які притаманні досліджуваним об'єктам, і тому можуть бути використані для визначення загального походження або належності до однієї групи [14;210].

Головною умовою використання цих зразків в експертному дослідженні є їх наочна відповідність або подібність до досліджуваних об'єктів за хімічним складом, фізичними властивостями, біологічним походженням, технологічними та іншими ознаками.

Зразки другого виду в процесі експертизи використовуються як встановлюючі (ідентифікуючі) об'єкти для визначення тотожності певної особи або конкретного предмета.

Особливістю цих зразків є те, що вони завжди мають відоме походження. Головною умовою використання цих зразків в експертному дослідженні, на відміну від зразків першого виду, є безперечність відображення на них ознак конкретного об'єкта, що перевіряється, наприклад, ознак почерку підозрюваної особи, конкретної пари взуття тощо.

За своїм походженням зразки обох видів можуть бути вільними й експериментальними. Вільні (основні) зразки для експертизи спеціально не створюються і взагалі можуть не мати безпосереднього відношення до злочину, що розслідується. Залежно від обставин справи, досліджуваних об'єктів і завдань, що ставляться на вирішення експертизи, вільними зразками можуть бути, наприклад, власноручно написані обвинуваченим тексти документів або підписи, подібні до досліджуваних об'єктів, чорнило, промислова продукція, шматки паперу, тканин тощо. Вільні зразки слідчий одержує при проведенні окремих слідчих дій (обшуку, виїмки) або шляхом витребування від певних осіб, установ.

На відміну від вільних, експериментальні зразки спеціально створюються для проведення експертизи, як порівняльні обшуки - необхідність одержання експериментальних зразків може обумовлюватись різними причинами, наприклад, недостатньою кількістю вільних зразків, їх відмінністю від досліджуваних об'єктів (наприклад, текст досліджуваного документу виконаний олівцем, а вільні зразки написано чорнилом). В окремих ситуаціях виникає необхідність проведення експертизи по таких об'єктах, вільні зразки яких взагалі неможливо одержати (наприклад, відбитки босих ніг або зліпки зубів конкретної особи тощо). В цих та інших виключних випадках вільні зразки можуть бути доповнені або замінені експериментальними.

Особливість експериментальних зразків полягає в тому, що вони створюються в спеціально підготовлених умовах і можуть повторюватись необмежену кількість разів, при необхідності усунути елементи штучності, вплив випадкових причин або з метою вивчення якогось явища, наприклад, встановлення можливості шляхом малювання відтворити відбиток певної печатки тощо.

Одержання експериментальних зразків при підготовці до проведення експертизи може бути примусовим.

Оскільки експерт і спеціаліст не мають права провадити будь-які примусові дії, вони не повинні самостійно одержувати будь-які зразки, необхідні для висновку. Виключення можуть складати лише випадки одержання експертом експериментальних зразків від самих досліджуваних об'єктів в процесі проведення експертизи з метою визначення механізму виникнення окремих ознак, вивчення якихось явищ і властивостей досліджуваних об'єктів внаслідок експерименту. Ці дослідження носять науковий або методичний характер і можуть провадитись експертом без участі особи, що призначила експертизу.

При відібранні експериментальних зразків повинні бути створені умови, що забезпечують одержання їх у необхідній кількості і достатній якості, а також гарантують безсумнівність їх походження. Наприклад, особа, в якої відбирають експериментальні зразки почерку, не повинна бачити досліджуваний документ.

3. Висновок експерта. Структура висновку та його оцінка

При проведенні експертизи важливо, щоб слідчий мав контакт з експертом. При наявності такого слідчий може вчасно поповнити додаткові матеріали, необхідність в яких виявилась в процесі дослідження, допомогти експерту швидше усвідомити обставини справи і завдання експертизи, ознайомитись з досліджуваними об'єктами, забезпечити в потрібних випадках присутність обвинуваченого тощо.

Експерт в свою чергу при спілкуванні з слідчим має можливість ознайомити його з наслідками проведених досліджень, роз'яснити значення застосованих методів, звернути увагу слідчого на виявлені в ході дослідження фактичні дані, що можливо раніше не були йому відомі та ін.

Спілкування слідчого з експертом не тільки позитивно впливає на строки і якість проведення експертизи, а й відіграє важливу роль в оцінці висновку експерта [15;238].

У висновку експерт повинен об'єктивно, повно і послідовно описати процес і результати проведених досліджень, в логічній послідовності обґрунтувати відповіді на поставлені перед експертизою питання.

Висновок експерта складається з трьох частин:

1) вступу;

2) дослідження;

3) заключення.

У вступній частині зазначаються дата його складання, назва експертної установи, прізвище, освіта, спеціальність, вчений ступінь і звання, посада експерта, на якій підставі було проведено експертизу, ким винесено постанову або ухвалу про призначення експертизи, в якій справі (номер справи, прізвище обвинуваченого), хто був присутній при проведенні експертизи, які питання поставлені експертові, перелік матеріалів і об'єктів, надісланих на дослідження. Тут також зазначаються обставини справи в тому обсязі, в якому вони викладені в постанові (ухвалі) про призначення експертизи.

В другій частині висновку дається характеристика досліджуваних об'єктів і матеріалів, що підлягають дослідженню, і описується процес дослідження в тій послідовності, в якій його проводив експерт. Тут також описуються застосовані методи, проведені експерименти і їх результати.

В третій частині, яка є заключною, експерт формулює відповіді на поставлені перед експертизою питання. Висновки експерта повинні обов'язково випливати з проведених досліджень, ґрунтуватися на достатніх наукових або дослідних положеннях і достовірних фактах, встановлених дослідженням.

Залежно від особливостей та стану досліджуваних об'єктів, якості підготовки експертизи, вивченості в науці і експертній практиці питань, що стосуються дослідження цих об'єктів, а також досконалості застосованих методів, висновки експерта можуть бути категоричними або ймовірними (припустимими).

За процесуальними умовами доказове значення в справі мають лише категоричні висновки експерта, в яких достовірно констатуються встановлені фактичні дані, які є доказами в справі.

Ймовірні висновки ґрунтуються на припущеннях експерта, зроблених на підставі одержаних при дослідженні результатах. Оскільки ці результати не досить повні і переконливі, навіть для самого експерта, він формулює висновки про них у формі припущення, а не як достовірний факт.

Ймовірні висновки експерта доказами не визнаються. Для слідчої практики вони можуть мати певне значення в тому розумінні, що з них може випливати необхідність проведення окремих слідчих дій і в сукупності з зібраними доказами по справі вони можуть бути використані для висунення і обґрунтування конкретних слідчих версій.

Категоричні і ймовірні висновки за змістом бувають стверджуючими (позитивними) і заперечуючими (негативними). У стверджуючих в безумовній формі констатується наявність або можливість настання досліджуваного факту. Наприклад, в криміналістичній експертизі стверджуючим є висновок про те, що слід папілярного узору на речовому доказі залишений великим пальцем правої руки Іванова або що підпис на документі виконав Петренко.

Доказова цінність стверджуючих і заперечуючих висновків обумовлюється значенням тих обставин, що встановлюються експертизою.

Висновок експерта, як і інші докази, підлягають оцінці слідчим, судом, прокурором і особою, що провадить дізнання за їх внутрішнім переконанням. Зміст оцінки висновку експерта полягає в детальному ознайомленні з ним і вирішенні ряду питань.

Так, при ознайомленні з вступною частиною висновку необхідно визначити, який експерт провадив експертизу (його освіта, спеціальність, досвід роботи, вчена ступінь, звання), чи попереджений він про те, як сформульовано питання, поставлені на вирішення експертизи, в постанові і висновку, чи співпадають вони і чи на всі ці питання дав відповіді експерт. Звертається увага і на те, якими матеріалами користувався експерт при проведенні експертизи, чи досліджено всі об'єкти, які були йому надіслані.

При ознайомленні з другою частиною висновку встановлюється, чи придатні були для експертизи досліджувані об'єкти і чи достатня кількість зразків надіслана на експертизу, які додаткові матеріали використані експертом при дослідженні і які наукові положення і методи застосовані, чи повно і правильно проведене дослідження.

Слід зазначити, що повнота експертного дослідження знаходиться в безпосередній залежності від використання наукових положень і різних методів, проведення відповідних експериментів та охоплення всього надісланого експерту матеріалу.

Слідчий і суд повинні мати уяву про наукові положення і методи дослідження і при оцінці висновку звертати увагу на те, чи відповідають сучасному стану науки методи, застосовані експертом, наскільки вони досконалі і чи були випробувані в експертній практиці [15;239].

Порівнюючи вступну і дослідну частину висновку з заключною, слідчий і суд можуть визначити, чи відповів експерт на всі поставлені питання, чи немає протиріч між описом досліджень і висновками, чи послідовно і логічно побудовані відповіді, як вони обґрунтовані і чи не виходять вони за межі компетенції експерта.

Важливе значення при оцінці висновку експерта повинно бути надане співставленню його з іншими доказами в справі. Протиріччя між висновком експерта і іншими джерелами доказів може вказувати на помилковість висновків експерта або інших матеріалів справи і служити підставою для виклику експерта на допит або призначення повторної експертизи, а також для проведення інших слідчих дій.

Висновок

Значення експертизи в досудовому слідстві дуже велике і полягає в наступному. Висновок експертизи є джерелом доказової інформації, з допомогою якого під час розслідування і судового розгляду справ одержують нові та перевіряють наявні докази. Найчастіше експертиза виконується в якості процесуального засобу перевірки та уточнення зібраних за справою доказів. З допомогою експертизи встановлюється походження і причинні зв'язки окремих фактів, ознак, механізм їх утворення. Експертиза допомагає встановити час настання і протікання окремих явищ (смерть, гальмування, горіння тощо).

Експертні дослідження забезпечують вирішення питання про тотожність осіб, предметів, тварин, речовин, про їх групову належність. Вони дозволяють вияснити склад речовини, дати якісну і кількісну характеристику її елементів. З допомогою експертизи встановлюються факти, що мають юридичне значення (вік, алкогольне сп'яніння, стан людини, статева зрілість, стан окремих складових механізмів та пристроїв тощо).

Експертиза допомагає дати правильну юридичну оцінку події, що розслідується. Призначення та проведення судової експертизи регулюється Кримінально-процесуальним кодексом і Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про судову експертизу» та іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності, зокрема, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів.

До арсеналу методів експертизи входять такі загальні (загальнопізнавальні) методи, як спостереження, вимірювання, описування, планування, моделювання, побудова гіпотез тощо, а також методи логіки -- абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція, ідеалізація, порівняння, аналогія, експеримент та ін. Ці методи застосовуються на різних етапах експертного дослідження.

Спеціальними методами судової експертизи є методики, спрямовані на вирішення тих чи інших завдань певних видів експертиз. Методи судової експертизи являють собою складну, динамічну, детерміновану систему, функціонально спрямовану на вирішення судово-експертних завдань, використання елементів якої має відповідати цілям законодавства, з одного боку, та закономірностям певних галузей науки, техніки тощо -- з другого.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України.

3. Закон України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. // Відомості Верховної Ради України.

4. Закон України „Про внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» від 9.09.2004 р. №1992 // Урядовий кур'єр.

5. Закон України „Про державну службу” від 26.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України.

6. Закон України „Про науково-технічну інформацію” від 25.06.1993 р. №3322 // Відомості Верховної Ради України.

7. Закон України „Про наукову та науково-технічну діяльність” від 13.12.1991р. // Горобець Ю.І., Панова М.І. Нормативно-правові акти про наукову та науково-технічну діяльність у ВНЗ. -- У 2-х книгах. Книга 2. -- К.: Пектораль.

8. Закон України „Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року №698 // Відомості Верховної Ради України.

9. Закон України „Про судову експертизу” від 25.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України.

10. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.

11. Тлумачний словник сучасної української мови(переклад).

12. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навчальний посібник. - К.: Істина, 2007. - 456 с.

13. Белкін Р.С. Курс криміналістики.1995/1996--М.:,Закон і право. 215 с.

14. Білуха М.Т., Микитюк О І. -- К.: Вища школа.. 306 с.

15. Біленчук Н.В .,1996. Войта Н.В Видавничий Дім «Ін Юре», р.-358с.

Размещено на Allbest.ru

...