Конституційно-правовий статус громадських організацій в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Конституційно-правовий статус громадських організацій в Україні

Вступ

громадський правовий молодіжний конституційний

Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України.

Держава заохочує громадську ініціативу та створює належні умови для її реалізації шляхом формування сприятливого законодавчого середовища для утворення та діяльності громадських організацій та їх об'єднань.

Усі громадські організації рівні перед законом

Як юридичні особи в Україні діють різні громадянські об'єднання: політичні партії та громадські організації (згідно з законом «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 №4572-VI у статті 1 визначається, що об'єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), визначається політичною партією або громадською організацією.

Невід'ємним елементом будь-якого демократичного суспільства є різноманітні громадянські об'єднання, їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.

З розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських об'єднань у соціально-політичному житті, їх впливовості в конкретно-історичних ситуаціях, зрештою, до їх чіткої диференціації на громадські організації і громадські рухи. Причому особлива активність названих об'єднань, а також динаміка їхнього розростання та впливу спостерігаються у суспільствах перехідного тину, де одночасно виникає безліч складних суспільно-політичних проблем.

Загальноприйняте у сучасній політології поняття «громадські організації і рухи» виникло на основі ширшого поняття «суспільні об'єднання» як більш наближеного до сучасних суспільно-політичних реалій. Виходячи із специфіки діяльності громадських організацій і рухів, слід розглядати їх диференційовано Громадські організації - це масові громадянські об'єднання, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою.

Громадські організації створюються і діють у формі спілок (адвокатів, музикантів та ін.), товариств (наприклад, наукове товариство ім. Т. Шевченка), комітетів (наприклад, національний олімпійський комітет України), асоціації (наприклад, українська уфологічна асоціація) тощо.

1. Поняття, види та принципи діяльності громадських організацій в Україні

Громадська організація - є громадянські об'єднання, створене з метою здійснення своїх прав і свобод, задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів, удосконалення законодавства, забезпечення урахування інтересів усіх суспільних груп органами державної влади та органами місцевого самоврядування через свою діяльність, а також впливу на вироблення та здійснення політики держави. Діяльність громадських організацій має неприбутковий характер. [1]

Найбільш поширеними різновидами громадських організацій у сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства; творчі спілки; різноманітні земляцтва, фонди, асоціації, товариства і т. ін. Характерною їх ознакою є документальне оформлення мети і завдань, організаційно-структурне забезпечення, що, власне, й відрізняє їх від громадських рухів.

Основними різновидами громадських рухів нині є: політичні рухи; масові демократичні (рухи за демократичні перетворення, спрямовані на захист прав і свобод людини, антифашистські й антидиктаторські, проти расової та національної дискримінації та ін.); соціальні (локальні) рухи; так звані «нові соціальні рухи», що набули поширення в останні десятиліття (антивоєнний, екологічний, неофеміністський та ін.). Одні з названих рухів висувають у своїй діяльності порівняно вузькі завдання, інші порушують питання загальнонаціонального і загальнолюдського характеру. В цілому такі рухи шукають і часто знаходять нові форми взаємовідносин громадян з державою. [1]

У загальному означенні громадські організації і рухи являють собою добровільні формування, що виникають у результаті цільного волевиявлення громадян на основі спільних інтересів і завдань. Відносна відстороненність від політики пов'язана насамперед з тим, що держава безпосередньо не втручається в їх діяльність, а лише регулює її відповідно до чинного законодавства. До того ж громадські організації і рухи на відміну від державних інститутів не наділені владними повноваженнями. Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань пов'язана з особливостями функціонування (виникнення за ініціативою знизу, фактична єдність, забезпечення інтересів своїх членів та прихильників незалежно від мети та характеру об'єднання, нетрадиційність) та принципами діяльності (добровільність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність). Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації і рухи не є політичними організаціями. [2]

Щоб розібратись у широкому спектрі громадських об'єднань і рухів, які виникають найчастіше поза офіційними державними структурами і не вкладаються в жодні схеми, треба окремо зупинитися на їх типології.

Щодо цього існують різні критерії:

1. за родом діяльності - конструктивно орієнтовані, пізнавальні, опозиційні, аматорські, національні та ін.;

2. за поставленими цілями - соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й не політизовані;

3. за інтересами - економічними, професійними, суспільно-політичними та ін.;

4. за правовим статусом - легальні й нелегальні;

5. за соціально-класовими ознаками - наприклад, робітничий, фермерський рухи;

6. за рівнем масовості й ступенем пилину - профспілки, антивоєнний і феміністський рухи, з одного боку, та фермерські рухи у СІІІЛ чи рух англійських докерів - з іншого;

7. за спонукальними мотивами виникнення - соціальне усвідомлені (спілки ветеранів, студентської молоді, кооператорів); вартісне-орієнтовані (рух «зелених», спілка «Чорнобиль»); традиціоналістськи зумовлені (релігійні, національні об'єднання);

8. за масштабами діяльності - міжнародні, внутрішньодержавні, локальні;

9. за ставленням до існуючого ладу - консервативні, реформістські, революційні, контрреволюційні;

10. за ступенем і формою організації - стихійні й організовані, слабко- й високоорганізовані.

Громадські організації і рухи на сучасному етапі суспільно-політичного розвитку нашої держави є своєрідною сполучною ланкою між політичним і громадянським суспільством, між «низами» й «верхами». І саме в цьому полягає їх стабілізуюча, інтегративна роль у суспільстві. [2]

Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією. Згідно з Конституцією України (ст. 36) громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке громадянські об'єднання чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Характерною особливістю діяльності громадських організацій є те, що вони безпосередньо не можуть займатися комерційною діяльністю. Виняток становить лише право продавати суспільно-політичну літературу, вироби із власною символікою, проводити фестивалі, виставки та інші суспільно-політичні заходи.

Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності та утверджуються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їхніх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Професійні спілки - це найбільш масові громадські організації. Вони діють у відповідності з статутами, які вони приймають, і не підлягають реєстрації в державних органах.

Усі громадянські об'єднання рівні перед законом. Держава створює рівні можливості для діяльності об'єднань громадян. Будь-яке втручання державних органів та службових осіб у їх діяльність не допускається, крім випадків, передбачених законом. [2]

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Україна є суверенною незалежною державою, розвивається на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення і захищає свою державність. Тому будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угрупувань чи окремих осіб переслідуються законом. Політичну владу необхідно здобувати лише через вільні демократичні вибори.

Якщо в статутних документах громадських об'єднань, поданих до реєстрації, будуть передбачені програмні цілі, які суперечать вимогам цієї Конституції та законодавству України, Міністерство юстиції зобов'язано відмовити їм у реєстрації.

Підставами для заборони об'єднань громадян є їх програмні цілі або дії, що спрямовані на зміну шляхом насильства конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави;

- підрив безпеки держави, зокрема у формі ведення діяльності на користь іноземних держав, захоплення державної влади, нехтуючи Конституцією і законами, що визначають порядок її утворення;

- пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової або релігійної ворожнечі;

- створення незаконних воєнізованих формувань;

- обмеження загальновизнаних прав і свобод людини, посягання на здоров'я населення.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється в судовому порядку. За своїм рішенням на подання органу, який здійснив реєстрацію, або прокурора суд може примусово розпустити громадянські об'єднання або тимчасово (на строк до трьох місяців) заборонити окремі види чи всю діяльність певного громадянські об'єднання. [2]

При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, на клопотання громадянські об'єднання його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі (Закон України «Про громадянські об'єднання» від 16 червня 1992 р.)

Громадянські об'єднання мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою у спілки (союзи, асоціації тощо), яким відповідно до їх статутів теж можуть надаватися права юридичної особи.

2. Порядок створення та легалізації громадських організацій

Законодавство про громадські організації складається з Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про громадські організації» та інших актів законодавства, що регулюють діяльність непідприємницьких організацій.

Громадські організації створюються і діють на основі незалежності, добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Обмеження діяльності громадських організацій може встановлюватись тільки Конституцією та законами України.

Згідно Закону України «Про громадські організації» існує заборона обмеження прав і свобод громадян у зв'язку з їх належністю або неналежністю до громадських організацій, а саме: ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яку громадську організацію; належність чи неналежність особи до громадської організації не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг; державні службовці, з урахуванням Конституційних норм, можуть брати участь у громадській діяльності; вимога про зазначення в офіційних документах щодо членства (участі) у тій чи іншій громадській організації не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Держава забезпечує додержання прав, свобод і законних інтересів, сприяє законній діяльності громадських організацій, що є легалізованими.

Держава гарантує свободу та незалежність діяльності громадських організацій.

Держава відповідає перед громадянами за свою діяльність. [1]

Щодо статусу громадських організацій:

- Об» єднання, членами якого є громадські організації - юридичні особи з місцезнаходженням на території однієї адміністративно-територіальної одиниці, мають місцевий статус.

- Об» єднання, членами якого є громадські організації - юридичні особи з місцезнаходженням на території більш як двох областей України, мають регіональний статус.

- Об» єднання, членами якого є громадські організації - юридичні особи з місцезнаходженням на території більш ніж половини областей України, мають всеукраїнський статус.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 14-річного віку. Рішення про заснування громадської організації приймається на установчому з'їзді, (конференції) або зборах. Засновниками громадської організації є особи, які брали участь в установчих зборах та голосували за її створення.

Членами (учасниками) громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 14 років, якщо інше не встановлено законом. Засновники громадської організації є її членами (учасниками) з моменту створення такої організації, якщо інше не передбачено статутом організації. Статут організації може передбачати певні вікові, фахові та інші вимоги до набуття членства в організації. Особа, яка є членом громадської організації, в будь-який час вправі вільно вийти з громадської організації. Рішення про виключення особи з членів громадської організації, яке суперечить її статуту, є недійсним. Статут громадської організації може передбачати наявність асоційованого та/або почесного членства. Громадські організації можуть не мати фіксованого членства. У діяльності громадських організацій можуть брати участь колективні члени.

Найменування громадської організації має складатися з двох частин - загальної та індивідуальної. Загальна частина назви може бути однаковою у різних громадських організацій. Індивідуальна частина найменування громадської організації є обов» язковою і має бути суттєво відмінною від індивідуальних частин найменувань зареєстрованих в установленому порядку громадських організацій, якщо рішенням зареєстрованої громадської організації, власниці найменування, не передбачено інше. Використання у назві юридичної особи, яка не є громадською організацією чи об» єднанням громадських організацій слів - громадська організація або об» єднання громадських організацій забороняється. Громадська організація поряд з основною назвою може мати скорочену назву, яка є абревіатурою основної. Використання назви громадянські об'єднання фізичними та юридичними особами, які не належать до громадянські об'єднання, для цілей, не пов'язаних з діяльністю цього об'єднання, забороняється.

Громадська організація діє на основі статуту або положення (далі

- статутний документ). Статутний документ громадської організації повинен містити:

1. назву громадської організації, його статус та юридичну адресу;

2. мету та завдання громадської організації;

3. умови і порядок прийому в члени (учасники) громадської організації, вибуття з нього;

4. права і обов'язки членів (учасників) громадської організації;

5. порядок утворення і діяльності статутних органів

громадської організації, місцевих осередків та їх повноваження;

6. джерела надходження і порядок використання коштів та

іншого майна громадської організації, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;

7. порядок внесення змін і доповнень до статутного документа

громадської організації;

8. порядок припинення діяльності громадської організації і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією. У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності громадської організації.

Статутний документ громадської організації не повинен суперечити

законодавству України.

Відповідно до Закону України «Про громадянські об'єднання» та Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, легалізація об'єднань громадян здійснюється одним із 2 шляхів: або шляхом реєстрації, або шляхом повідомлення про заснування. Юридичні наслідки легалізації шляхом повідомлення про заснування та легалізації шляхом реєстрації є різними. У першому випадку легалізуючим органом видається лише лист-повідомлення про взяття до відома. У цьому випадку таке громадянські об'єднання статусу юридичної особи не набуває. У іншому - видається свідоцтво про реєстрацію громадянські об'єднання встановленого зразка.

Враховуючи вищевикладене, склад пакетів документів, поданих засновниками (або уповноваженими особами) до легалізуючого органу у цих двох випадках є різним.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про громадянські об'єднання» та п. у разі реєстрації до реєструючому органу подаються:

- заява, підписана не менше, як 3-ма засновниками (зразок заяви наведено у вищезазначеному Положенні);

- статут у 2-х примірниках;

- протокол установчих зборів (конференції), на яких (якій) було прийнято статут;

- відомості про склад обраних керівних органів;

- відомості про місцеві осередки, підтверджені протоколами їх зборів (конференцій);

- відомості про засновників;

- документ про сплату реєстраційного збору, якщо громадянські об'єднання від цього збору не звільняється.

Склад вище перелічених документів є характерним для реєстрації саме місцевої громадської організації.

У разі реєстрації місцевого осередку всеукраїнської (міжнародної) громадської організації, крім вище перелічених документів, до реєструючого органу необхідно надати ще й нотаріально завірені копії статуту та свідоцтва про реєстрацію цієї всеукраїнської (міжнародної) громадської організації, а також клопотання-підтвердження з боку керівництва даної всеукраїнської (міжнародної) громадської організації про те, що створений місцевий осередок дійсно є її структурним утворенням.

Для легалізації місцевої громадської організації шляхом повідомлення про її заснування, відповідно до пункту 9 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. №140, до легалізуючого органу необхідно подати лише заяву 3-х засновників за встановленим цим Положенням зразком.

При легалізації молодіжних та дитячих громадських організацій також надаються документи, передбачені ст. 15 Закону України «Про громадянські об'єднання» та п. 3 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. №140. Але при створенні дитячих та молодіжних громадських організацій є окремі нюанси.

Відповідно Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» дитячою організацією вважається організація, яка об'єднує в собі осіб з 6 до 18 років. Молодіжною вважається організація, яка об'єднує в собі осіб з 14 до 28 років.

Тому до установчих документів має додаватися не тільки список усіх присутніх на установчих зборах або установчій конференції із зазначенням їх дат народження, а ще й довідка про віковий склад тієї чи іншої організації.

Зважаючи на деякі нюанси дитячої організації, передбачаючи, що діти в повній мірі не зможуть захищати свої інтереси, і те, що можуть виникнути ще деякі проблеми з цього приводу, законодавець використав положення про те, що до складу як дитячої, так і молодіжної організації можуть входити особи, старші за встановлений вік, але їх кількість є обмеженою - не більше 1/3 від загальної кількості усіх їх членів. Таке ж обмеження зберігається і при обранні складу керівних та контролюючих органів вищезгаданих організацій.

Повідомлення про заснування громадської організації, яка не є юридичною особою, подається або надсилається до виконавчого органу відповідно сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі створення) ради за місцезнаходженням організації.

У реєстрації громадській організації може бути відмовлено, якщо назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать вимогам законодавства України.

3. Права та обов'язки зареєстрованих громадських організацій

Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані громадянські об'єднання користуються правом:

- виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;

- представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах;

- брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи;

ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші громадянські об'єднання, надавати допомогу в їх створенні;

- створювати установи та організації;

- одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

- вносити пропозиції до органів влади і управління;

- брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

- розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

засновувати засоби масової інформації;

- брати участь у розробленні проектів рішень з питань ґендерної рівності, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; делегувати своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, що утворюються при органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування; проводити моніторинг з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії також мають право:

- брати участь у виробленні державної політики;

- брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі;

- доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації.

Громадянські об'єднання користуються іншими правами, передбаченими законами України. [1]

4. Відповідальність громадських організацій та їх учасників

Відповідальність за порушення законодавства об'єднаннями громадян передбачена статтями 27, 28, 29, 30, 31, 32 Закону України «Про громадянські об'єднання».

Посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про громадянські об'єднання несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Громадянські об'єднання несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України. Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність (ст. 27 Закону України «Про громадянські об'єднання»).

Види стягнення. За порушення законодавства до громадянські об'єднання можуть бути застосовані такі стягнення:

- попередження;

- штраф;

- тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

- тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

- примусовий розпуск (ліквідація) (ст. 28 Закону України «Про громадянські об'єднання»).

Попередження. При вчиненні об'єднанням громадян правопорушення, яке не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження (ст. 29 Закону України «Про громадянські об'єднання»).

Штраф. В разі грубого або систематичного вчинення правопорушень, за поданням легалізуючого органу або прокурора на громадянські об'єднання може бути накладено штраф в судовому порядку (ст. 30 Закону України «Про громадянські об'єднання»).

Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї, діяльності громадянські об'єднання. З метою припинення незаконної діяльності громадянські об'єднання за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність громадянські об'єднання на строк до трьох місяців. Тимчасова заборона окремих видів діяльності громадянські об'єднання може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо. За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності громадянські об'єднання, суд може продовжити цей термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців. При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за клопотанням громадянські об'єднання його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі (ст. 31 Закону України «Про громадянські об'єднання»).

Примусовий розпуск (ліквідація) громадянські об'єднання. За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду громадянські об'єднання примусово розпускається (ліквідується) у випадках:

1) вчинення дій, передбачених статтею 4 Закону України «Про громадянські об'єднання»;

2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 Закону України «Про громадянські об'єднання»;

3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених Законом України «Про громадянські об'єднання»;

4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.

Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобу масової інформації громадянські об'єднання, яке примусово розпускається. Про примусовий розпуск (ліквідацію) громадянські об'єднання реєструючий орган протягом п'ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової інформації. Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян на території України приймається Конституційним Судом України (ст. 32. Законом України «Про громадянські об'єднання»).

5. Особливості правового статусу молодіжних та дитячих громадських організацій

Молодіжні громадські організації (в Україні) - громадянські об'єднання віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів.

Молодіжні громадські організації створюються та діють на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності, зокрема:

· молодіжні організації зобов'язані доводити до відома громадськості відомості про свою діяльність у формах, що не суперечать законодавству;

· інформація, що міститься у статутах, про склад керівних органів, про джерела матеріальних та інших надходжень, а також пов'язана з діяльністю молодіжних громадських організацій, не є конфіденційною або іншою інформацією, яка охороняється законом;

Молодіжні громадські організації можуть створюватися шляхом повідомлення (без набуття статусу юридичної особи), або - реєстрації (з набуттям статусу юридичної особи).

Засновниками молодіжних громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку.

Засновниками спілок молодіжних громадських організацій є молодіжні громадські організації.

Членство в молодіжних громадських організаціях може бути індивідуальним і колективним.

Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути фіксованим і нефіксованим.

Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 35 років. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів. Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує 35, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій.

Колективними членами молодіжних громадських організацій можуть бути колективи інших молодіжних громадських організацій. Колективні члени молодіжних організацій можуть брати участь у діяльності таких організацій у випадках, передбачених їх статутами.

Молодіжні громадські організації, їх спілки користуються правами, наданими їм Законом України «Про громадянські об'єднання», Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», іншими законодавчими актами.

Молодіжні громадські організації та їх спілки не можуть утворювати та вступати у виборчі блоки. Молодіжні громадські організації можуть вступати у виборчі коаліції.

Членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних чи фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності молодіжних громадських організацій та їх спілок, не є об'єктом оподаткування.

Участь молодіжних громадських організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної молодіжної політики.

Молодіжні громадські організації залучаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної молодіжної політики.

Державна підтримка молодіжних громадських організацій здійснюється в таких формах:

· надання молодіжним громадським організаціям інформації про державну молодіжну політику;

· подання методичної й організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді;

· сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді або сприяють зайнятості молоді.

Молодіжні громадські організації звільняються від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки.

Держава здійснює підтримку і в інших формах, що не суперечать законодавству України.

Серед студентських об'єднань слід виділити такі:

- профспілки, першочерговим завданням яких є вирішення соціальних проблем студентства (профспілка студентів «Пряма дія»);

- громадські студентські організації, що мають на меті репрезентувати громадсько-політичну ініціативу студентства та відстоювати його право;

- фахові студентські організації та об'єднання за інтересами. Організації такого типу є досить поширеними в рамках окремих ВНЗ або факультетів.

Таким чином, провівши типологізацію молодіжних об'єднань, можна стверджувати, що вони відзначаються різноплановістю за напрямами діяльності й політичними уподобаннями.

Останнім часом спостерігаються цікаві процеси у формуванні напрямів діяльності громадських молодіжних об'єднань. Більшість з них визначає необхідність створення у першу чергу молодіжних організацій соціального спрямування, наприклад Союз аграрної молоді, Українська ліга молодих підприємців, громадська організація «Молодь проти злочинності і наркоманії»», Молодіжна громадська організація «Трудова спілка молоді України», Всеукраїнська асоціація «Укрмолодьжитло», Українська асоціація молодих юристів тощо. Слід зазначити, що із 66 зареєстрованих всеукраїнських об'єднань тією чи іншою мірою питаннями соціальної адаптації мол оді займаються близько 40 організацій. Відтак стає зрозумілим, наскільки актуальними для них є проблеми соціальної роботи з молоддю.

Важливе значення у діяльності молодіжних об'єднань надається роботі з виховання самої молоді та дітей. В арсеналі таких організацій, як Пласт - Українська Скаутська Організація, Спілка піонерських організацій України. Асоціація скаутів України все більшого розмаху набуває така форма роботи з дітьми, як організація таборів, що, на жаль, з кожним роком ускладнюється фінансовими проблемами.

Підсумовуючи вище сказане варто зазначити, що посилення ролі громадських молодіжних та дитячих організацій у житті молоді, у реалізації державної молодіжної політики потребує:

активізації діяльності громадських об'єднань молоді у вирішенні передусім нагальних соціальних проблем молодих людей, посилення підтримки з боку вищих органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій програм і проектів молодіжних і дитячих організацій, що сприяють соціальному становленню і розвиткові молоді та реалізації її суспільно корисних ініціатив;

більш широкого залучення до молодіжних організацій працюючої молоді, зокрема сільської;

особливої уваги до благодійної діяльності, розвитку волонтерського руху;

консолідації молодіжного руху;

розширення діяльності молодіжних організацій з виховання в молоді активної громадської позиції;

безумовного виконання як органами державної влади, так і громадськими молодіжними організаціями положень Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»;

розширення джерел фінансування програм молодіжних та дитячих організацій як за рахунок збільшення фінансування з державного і місцевих бюджетів, так і ефективнішої співпраці громадських об'єднань молоді з міжнародними та українськими фінансовими організаціями, підприємствами, створення власних госпрозрахункових установ та організацій;

поглиблення інтеграції українського молодіжного руху в міжнародні молодіжні структури, налагодження ділових контактів з партнерами за кордоном, співпраці молодіжних організацій України з молодіжними організаціями діаспори.

Таким чином можна зробити висновок, що на сьогодні кількість громадських молодіжних організацій порівняно зросла - налічується понад 60 всеукраїнських та кілька сотень регіональних структур. І це лише зареєстрованих. Проблеми у більшості з них однакові: відсутність розгалужених та міцних організаційних структур, брак яскравих особистостей серед лідерів, відсутність чітких політичних принципів, консолідуючої ідеї.

Висновки

Невід'ємною складовою будь-якого демократичного суспільства є різноманітні громадянські об'єднання, їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.

Свідчення про об'єднання людей зі спільними поглядами на природу, суспільство, літературу, мистецтво можна знайти вже у стародавніх суспільствах. У різних народів виникають різноманітні громадські об'єднання, що певною мірою впливають на суспільно-політичний розвиток. До таких можна віднести численні філософські школи Стародавньої Греції, середньовічні лицарські ордени, літературні й художні об'єднання епохи Відродження, різноманітні таємні організації (наприклад, масонські ложі або товариства декабристів) і політичні клуби Нового часу. Паралельно відбувалося осмислення сутності громадських об'єднань, їх місця і ролі у суспільстві. Починаючи з середньовіччя, мислителі намагалися розрізняти державу і суспільство. І вже у XVIII ст. Ш. Монтеск'є розглядає їх як окремі феномени. На початку XIX ст. цей підхід у І. Канта втілюється в концепції громадянського суспільства, що характеризується правовим статусом і свободою. За вченням К. Маркса та його послідовників, політичні відносини у державі виступають як суспільні, оскільки держава є похідною від суспільства. Відповідно й виникнення громадських об'єднань - процес об'єктивний, закономірний, зумовлений потребою людей у колективній творчості розвитку ініціативи, здібностей. Лише через об'єднання індивід досягає особистої свободи.

З розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських об'єднань у соціально-політичному житті, їх впливовості в конкретно-історичних ситуаціях, зрештою, до їх чіткої диференціації на громадські організації і громадські рухи. Причому особлива активність названих об'єднань, а також динаміка їхнього розростання та впливу спостерігаються у суспільствах перехідного типу, де одночасно виникає безліч складних суспільно-політичних проблем.

Найбільш поширеними різновидами громадських організацій У сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства; творчі спілки; різноманітні земляцтва, фонди, асоціації, товариства і т. ін. Характерною ознакою їх є документальне оформлення мети і завдань, організаційно-структурне забезпечення, що, власне, й відрізняє їх від громадських рухів.

Суттєвою причиною піднесення ролі громадських рухів у соціально-політичному житті й у політичній системі суспільства є неспроможність традиційних партійно-політичних інституцій своєчасно помітити і оцінити нові реалії, пов'язані з можливостями участі населення у здійсненні демократичних перетворень, формуванням принципово нових вартостей людського буття. Аналізуючи виникнення і розвиток громадських рухів, польський політолог Єжи Вятр розрізняє п'ять основних стадій їхнього становлення: 1) створення передумов руху; 2) висловлення прагнень; 3) агітації; 4) розвиненої політичної діяльності; 5) згасання.

Отже, громадські об'єднання є важливою складовою політичної системи й можуть бути кваліфіковані як громадсько-політичні організації і рухи. Право на громадські об'єднання як невід'ємне право людини й громадянина проголошене Загальною декларацією прав людини. Усі громадянські об'єднання рівні перед законом (ст. 36). Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише у судовому порядку (ст. 37).

Громадські організації і рухи на сучасному етапі суспільно-політичного розвитку нашої держави є своєрідною сполучною ланкою між політичним і громадянським суспільством, між «низами» й «верхами». І саме в цьому полягає їх стабілізуюча, інтегративна роль у суспільстві.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про громадські об'єднання» 22.03.2012 №4572-VI

2. Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 року №2859-XII (зі змінами);

3. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року №2998-XII (зі змінами);

4. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року №281-XIV (зі змінами);

1. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 року №2558-III (зі змінами);

2. Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки» від 18 листопада 2003 року №1281-IV (зі змінами);

7. Головенько В, Український молодіжний рух у XX столітті (історико-політологічний аналіз основних періодів). - К.: А.Л.Д., 1997. - 160 с.

8. Дейцев С. Молодежные объединения и демократизация политической системы // Политическая система СССР и стран Восточной Европы 20-60 гг. - М.: Наука, 1991. - С. 110-135.

9. Демінський С. Подайте на майбутнє: Молодіжні організації сьогодні набувають вигляду комерційних проектів // Політика і культура. - 2000. - №12, - С. 11-12.

10. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні, - К.: Б.И., 1997. - 98 с.

11. Корнієвський О. Сучасний стан молодіжного руху та його оцінка молоддю // Політологічні читання. - 1993, - №2. - С. 15-25.

12. Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: Сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива. Дослідження. - К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. - 460 с.

Размещено на Allbest.ru

...