Порядок і способи захисту авторського і суміжного прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

1. Зміст опису промислового зразка

2. Порядок і способи захисту авторського і суміжного прав

ЛІТЕРАТУРА

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА У МЕРЕЖІ INTERNET

1. Зміст опису промислового зразка

На ранній стадії розвитку в більшості європейських країн охорону авторським правом одержували тільки високохудожні вироби, а для товарів декоративно-прикладного мистецтва і дизайну така охорона не вважалась необхідною, оскільки результат діяльності дизайнерів і художників-декораторів не розглядався як інтелектуальний продукт. Це було зумовлено відсутністю технологій, здатних забезпечити виробництво товарів обсягом, достатнім для задоволення споживчого ринку. Кожний примірник виробів був авторським, майже унікальним, зробленим вручну. Ситуація змінилась тоді, коли з'явилася технологія тиражування виробів, і виробництво стало промисловим. Створення промислового зразка вимагало вже не тільки майстерності, але й ресурсів, фінансів, порівняно з вартістю виробництва виробу, в якому використано промисловий зразок. У зв'язку з цим деякі країни зацікавились охороною промислових зразків правом промислової власності, а саме патентним правом.

На сьогодні промисловий зразок як об'єкт патентного права досить розповсюджений і найчастіше є єдиною можливістю захисту об'єктів, що мають оригінальний дизайн, наприклад, годинник, одяг, посуд, меблі, прикраси, іграшки, електричні прилади, транспортні засоби, приналежності для домашніх тварин тощо.

Промисловим зразком визнається художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, відповідає вимогам новизни і придатне для здійснення промисловим способом.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання.

Промисловий зразок являє собою рішення естетичної та декоративної сторони виробу і є результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Декоративна сторона може бути виражена в формі, структурі, кольорі виробу, вона повинна впливати на зорове сприйняття. Обов'язковою умовою є відтворюваність виробу промисловими засобами [25].

Орнаментальний аспект такого виробу може складатися з тримірних елементів (форма виробу) або двомірних елементів (контур, малюнок, колір), але він не повинен диктуватися виключно призначенням виробу.

Промислові зразки можуть бути об'ємними, площинними та комбінованими.

Об'ємні промислові зразки представляють собою композицію, в основу якої покладена просторова об'ємна структура, наприклад зовнішній вигляд машини, упакування, меблів, люстри тощо.

Площинні промислові зразки представляють собою композицію, в основу якої покладене графічне лінійне співвідношення елементів, що не може бути сприйняте візуально, як об'ємне. Наприклад, зовнішній вигляд килима, хустки, тканини, обгортки тощо.

Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, властивими об'ємному і площинному зразкам. Наприклад, зовнішній вигляд кондитерського виробу, інформаційного табло, виставкової конструкції, будівельної оздоблювальної плити тощо [26].

Охорона прав на промислові зразки заохочує творчість і стимулює розвиток промисловості. Охорона промислових зразків не тільки сприяє досягненню загальних цілей розвитку країни - в ній заінтересовані і промисловість, і компанії-розробники, і споживачі.

Як промисловий зразок охороняються лише зовнішні, видимі в готовому виробі межі. Внутрішні пристрої і конструкції не підлягають охороні. Під промисловим зразком розуміється як сам виріб, так і будь-яка його частина, якщо така виготовляється і продається окремо.

В свою чергу не реєструються як промислові зразки:

· об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм);

· друкована продукція;

· об'єкти нестійкої форми з (рідких, газоподібних, сипучих або подібних речовин) [24].

Поняття «промисловий зразок» застосовується як щодо одного виробу, так і щодо комплекту (набору) виробів. Комплект (набір) може бути визнаний одним промисловим зразком, якщо в його склад входять елементи, що виконують різні функції, однак підпорядковані загальному призначенню. Наприклад, чайний або столовий сервіз, набір інструментів, меблевий гарнітур та інше. Враховуючи художнє конструювання, всі елементи комплекту повинні мати спільність композиційного і стилістичного рішень.

Деякі комплекти в процесі використання можуть зазнавати видозмін, пере компоновок, комбінаторних перетворень, що характерно передусім для виробів типу «конструктор». У сукупність істотних ознак комплекту входять ознаки, що характеризують зовнішній вигляд одиничних виробів, що становлять комплект, і ознаки, що характеризують комплект як єдине ціле.

До ознак, що характеризують комплект як єдине ціле, належать такі:

· склад і кількість виробів що входять до комплекту;

· характер об'ємно-просторової структури, що визначає взаємне розміщення елементів системи в просторі;

· підпорядкованість елементів системи, її пропорційний склад;

· можливість комбінування;

· розмірні ряди;

· пластичне пророблення;

· елементи декору;

· колористичне рішення [27].

Варіантом промислового зразка може бути зовнішній вигляд виробів, що належать до однієї функціональної групи, подібних за сукупністю істотних ознак і різних у несуттєвих ознаках. Наприклад, пакування, що відрізняються одне від іншого незначними деталями, або стільці, що відрізняються виконанням бильця або кольором декоративної оббивної тканини.

З 1 липня 1994 року в Україні діє Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1993 р. № 3770-ХІІ. Згідно ст. 5 даного Закону правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності. Умовою патентоспроможності промислового зразка як зазначалось вище є його новизна. художній промисловий патент авторство

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом.

Патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності [24].

Термін дії патенту на промисловий зразок становить 10 років з дати подання заявки і продовжується за клопотанням власника патенту, але не більше ніж на 5 років. Дія патенту припиняється у разі відмови власника від нього, а також несплати в установлений термін річного збору за підтримання чинності патенту.

Обсяг правової охорони, що надається визначається сукупністю істотних ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу. Тлумачення ознак повинно проводитися в межах опису промислового зразка.

2. Порядок і способи захисту авторського і суміжного прав

Термін і поняття «інтелектуальна власність» виникли порівняно недавно. Можна вважати, що походження терміну «інтелектуальна власність» пов'язано з французьким законодавством кінця XVIII ст. Це поняття склалося під впливом французьких філософів-просвітителів. Проте така теорія права на творчі результати найбільшого поширення вже в XIX столітті. Термін «інтелектуальна власність», започаткований у Франції широко використовується й зараз. Отже, інтелектуальна власність - це продукт людського інтелектуальної діяльності, результат творчості, який охороняється законом. Це нематеріальна субстанція.

Право інтелектуальної власності розглядається з двох позицій: об'єктивної та суб'єктивної. Об'єктивне право інтелектуальної власності - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері створення, оформлення, використання й охорони результатів інтелектуальної діяльності людей. Суб'єктивне право інтелектуальної власності -- це право його суб'єкта на володіння, користування і розпорядження належним йому відповідно до закону результатом інтелектуальної діяльності. При всіх своїх характеристиках інтелектуальна власність має економічну вартість. Вона відкриває нову ринкову можливість або являє загрозу, в залежності від того, хто нею розпоряджається. Сьогодні, найчастіше інтелектуальна власність стає важливим активом підприємства. Компанії, які не визначили інтелектуальну власність своїм пріоритетом ризикують втратити свої переваги перед конкурентами. Останнім часом об'єкти авторського права та суміжних прав набувають усе більшого економічного значення. Саме з ними пов'язані питання недобросовісної конкуренції. Саме тому питання, що стосуються об'єктів авторського права і суміжних прав, знайшли відображення в законодавстві держав та міжнародних організацій.

Поняття "захист авторських і суміжних прав" охоплює сукупність заходів, спрямованих на відновлення або визнання авторських і суміжних прав та захист інтересів їх власників при порушенні цих прав або їх оспорюванні.

Залежно від об'єкта захисту розрізняють: 1) захист права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки; 2) захист прав на торгівельні марки; 3) захист авторських і суміжних прав.

Чинне законодавство містить достатню регламентацію видів, форм, засобів і способів захисту авторських і суміжних прав. Проте не всі можливості, закладені в нормах права, реалізуються на практиці. Багаторічний досвід засвідчує, що справи, пов'язані із захистом авторських і суміжних прав у судах, становлять незначний відсоток серед інших цивільних справ. Звичайно, багато таких спорів вирішуються у процесі досудового врегулювання. Чинниками цього є і низький рівень правопорядку і непоінформованість авторів про свої права та способи їх захисту, відсутність кваліфікованих фахівців, здатних надати авторам ефективну правову допомогу, тощо. Останніми роками в Україні значно зростає кількість порушень авторських і суміжних прав, що пов'язано з появою безлічі приватних видавництв, фірм звуко- та відеозапису, засобів масової інформації. Особливо часто порушуються права іноземних авторів та юридичних осіб. За цих умов знання форм, засобів і способів захисту авторських та суміжних прав має велике значення.

Загалом право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються. Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника регулятивних цивільних прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронних цивільних правовідносин, які виникли при цьому.

Суб'єктами права на захист є передусім самі автори творів науки, літератури і мистецтва, власники авторських чи суміжних прав, а також їхні спадкоємці та інші правонаступники. За життя автора твору відповідно до загального правила тільки він сам або його уповноважений представник можуть виступати з вимогою про захист порушених прав чи таких, що оспорюються. Якщо автор опублікував свій твір анонімно або під вигаданим ім'ям, на захист його прав та інтересів, що охороняються законом, можуть виступати видавництво, інший користувач твору чи організація колективного управління. Права на твори кількох авторів можуть захищатися усіма ними спільно або кожним окремо.

Після смерті автора твору вимоги, що випливають з порушення його права авторства, неправильного зазначення імені автора, недоторканності твору, можуть бути заявлені спадкоємцями автора твору, особою, на яку автор у своєму заповіті поклав охорону своїх творів після його смерті. Порушення майнових прав спадкоємців дають їм право на захист своїх майнових інтересів.

Якщо автор твору або його спадкоємці за авторським договором про передання майнових прав передали свої права на твір іншій особі (видавництву, театру, студії тощо), захист порушених прав покладається на цю особу. Проте, якщо особа, якій передано права, не захищає їх, автор твору або його спадкоємці можуть захищати порушені права самостійно.

Порушником авторських чи суміжних прав є будь-яка фізична або юридична особа, яка не виконує вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права" та інших законодавчих актів, що регулюють правовідносини у сфері авторських і суміжних прав. Порушення авторських або суміжних прав може відбутися як у межах авторського договору, так і поза ним. Якщо порушено умови договору про передання авторських чи суміжних прав, то застосовуються санкції, передбачені договором. У разі позадоговірного порушення авторських чи суміжних прав, а також тоді, коли в договорі не зазначено конкретних санкцій, потерпілий може скористатися способами захисту прав, встановлених чинним законодавством.

Захист авторських чи суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, здійснюється у передбаченому законодавством порядку, тобто із застосуванням належних форм, засобів і способів захисту прав. Під формою захисту прав розуміють комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів щодо захисту суб'єктивних прав та інтересів, які охороняються законом. Розрізняють дві основні форми захисту прав -- юрисдикційну та неюрисдикційну.

Юрисдикційна форма захисту -- діяльність уповноважених державою органів із захисту порушених суб'єктивних авторських і (або) суміжних прав чи тих, що оспорюються. Сутність її полягає в тому, що особи, права і законні інтереси яких порушені, звертаються за захистом до державних чи інших компетентних органів, наприклад до суду, третейського суду, уповноважених ужити необхідних заходів для відновлення порушених прав і припинення правопорушення. В межах юрисдикційної форми захисту прав, у свою чергу, виокремлюються загальний і спеціальний порядки захисту порушених авторських чи суміжних прав.

За загальним порядком захист авторських чи суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, здійснюється судом. Більшість авторсько-правових спорів розглядається місцевими та іншими судами загальної юрисдикції. Якщо обидва учасники спірних правовідносин є юридичними особами, то спір, що виник між ними, належить до юрисдикції господарського суду. За згодою учасників правовідносин у сфері авторських і суміжних прав спір між ними може бути переданий на розгляд третейського суду. Засобом судового захисту авторських чи суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, є позов, тобто звернена до суду вимога стосовно відправлення правосуддя, з одного боку, і звернена до відповідача матеріально-правова вимога щодо виконання покладених на нього обов'язків визнання наявності чи відсутності правовідносин -- з іншого. Судовий, або позовний, порядок захисту прав застосовується у всіх випадках, крім тих, що прямо передбачені в законодавстві.

Якщо авторські чи суміжні права порушені або оспорюються, суд зобов'язаний прийняти і розглянути за суттю позовну заяву. Відповідно до загального правила позов заявляється за місцем перебування відповідача (ст. 125 Цивільного процесуального кодексу України), але за згодою сторін територіальну підсудність справи може бути змінено (ст. 129 згаданого кодексу). Дія позовної давності не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав авторів творів. Позови, пов'язані з порушенням майнових прав та інтересів, можуть бути заявлені протягом трьох років від дати, коли позивач довідався або повинен був довідатися про порушення своїх прав.

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Конституція України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 23.12.1993 p. № 3689-ХІІ (із змінами, внесеними згідно з Законами № 850-IV від 22.05.2003р).

4. Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 21.12.2000 p. № 2188-ІІІ (із змінами, внесеними згідно з Законом № -850-IV від 22.05.2003р).

5. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. № 3793-ХІІ (із змінами, внесеними згідно з Законом № 850-IV від 22.05.2003р).

6. Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід та корисну модель від 27.12.1994 р. № 318/528 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Держпатенту № 4 від 15.01.1996 p.).

7. Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок від 13.02.1995 р. № 35/571.

8. Правила складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 22.09.1997 р. № 416/2220.

9. Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на сорт рослин від 17.04.1994 р. № 70/279.

10. Правила проведення експертизи заявки на промисловий зразок від 24.07.1995р. №232/768.

11. Iнтелектуальна власнiсть в Українi: правовi засади та практика. У 4-х т.: Наук.-практ. вид. / За ред. О.Д. Святоцького Т.1 Право iнтелектуальної власності. - К.: Iн Юре, 1999. - 500 с.

12. Iнтелектуальна власнiсть в Українi: правовi засади та практика. У 4-х т.: Наук.-практ. вид. / За ред. О.Д. Святоцького Т.2 Авторське право i сумiжнi права. - К.: Iн Юре, 1999. - 460 с.

13. Iнтелектуальна власнiсть в Українi: правовi засади та практика. У 4-х т. : Наук.-практ. вид. / За ред. О.Д. Святоцького Т.3 Промислова власнiсть. - К.: Iн Юре, 1999. - 656 с.

14. Iнтелектуальна власнiсть в Українi: правовi засади та практика. У 4-х т.: Наук.-практ. вид. / За ред. О.Д. Святоцького Т.4 Оцiнка iнтелектуальної власностi. Бухгалтерський облiк та оподаткування. - К.: Iн Юре, 1999. - 352 с.

15. Дахно I.I. Право iнтелектуальної власностi: Навч. посiбник. - К.: Либiдь, 2002. - 200 с.

16. Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник. - Київ: ІВЦ Видавництво „Політехніка”, Ліра-К, 2005. - 232 с.

Додаткова

17. Жаров В.О. Адмiнiстративний порядок захисту прав на об'єкти iнтелектуальної власностi в Українi // Право України, 1999, №5. - С. 47-50.

18. Жизнєв Б. Iнтелектуальна власнiсть у роботi пiдприємства // Iнтелектуальний капiтал, 2004, №1. - С. 26-30.

19. Зiновчук В.В. Порiвняння рiзних методiв оцiнки вартостi iнтелектуальної власностi // Iнтелектуальна власнiсть, 2002, №4. - С. 15-40.

20. Законодавство України про охорону iнтелектуальної власностi. - Офiцiйне вид. - К.: Парламентське вид-во, 1999. - 96 с.

21. Золотова Л. Товарний знак - атрибут конкурентного економiчного середовища // Iнтелектуальна власнiсть, 2002, №2-3. - С. 13-15.

22. Мадридська Угода про мiжнародну реєстрацiю знакiв вiд 14.04.1891 р. Змiнена 2.10.1979 р. // Юридичний вiсник України, 2002, №43. - С. 15-21.

23. Салфетник Т. Захист прав у сферi iнтелектуальної власностi // Iнтелектуальна власнiсть, 2002, №2-3. - С. 24-27.

24. Секерин В.Д., Плотников Ю.Н. Маркетинг на рынке интеллектуальной собственности // Маркетинг, 2003, №2. - С. 67-77.

25. Спецiальне законодавство з питань охорони iнтелектуальної власностi. Матерiали до науково-практичного семiнару: Тематична збiрка. - К.: Iнститут iнтелектуальної власностi i права, 2002. - 199 с.

26. Стандарты Всемирной организации Интеллектуальной собственности (ВОИС). - М.: ВНИИПИ, 1996. - Т.1. - 475 с.

27. Стандарты Всемирной организации интеллектуальной собственности (ВОИС). - М.: ВНИИПИ, 1996. - Т.2. - 263 с.

28. Тимофiєнко Л., Ратушин Ю. Правовi та економiчнi аспекти органiзованих ринкiв iнтелектуальної власностi // Iнтелектуальна власнiсть, 2003, №12. - С. 45-51.

29. Федченко Л. Iнтелектуальна власнiсть - потенцiйний ресурс пiдприємства // Iнтелектуальний капiтал, 2004, №3. - С. 31-37.

30. Шевченко Т.И. Знаки для товарiв i послуг: правовi аспекти формування сучасного ринку iнтелектуальної власностi в Українi // Iнтелектуальна власнiсть, 2003, №1. - С. 15-26.

31. Янкова З.А. Державна реєстрацiя авторських прав // Iнтелектуальна власнiсть, 2002, №1. - С.21-24.

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА У МЕРЕЖІ INTERNET

Размещено на Allbest.ru