Актуальність теми. Будучи предметом фіскальних правовідносин податки, збори (обов'язкові платежі) є важливим інструментом стимулювання підприємництва та інвестиційної активності, фінансовим гарантом реалізації соціальних програм та забезпечення наповнюваності бюджетів та цільових фондів. Економічна реформа в Україні вимагає пошуку нових шляхів адаптації фіскального механізму до конкретного етапу розвитку економіки, структуризації фіскальної системи, систематизації окремих форм оподаткування, оптимізації останніх відповідно до потреб ринкової економіки. Не є секретом і те, що між суб'єктами фіскальних правовідносин, а саме податковими органами та платниками податків існує чимало невирішених проблем правового, економічного, організаційного та соціального характеру, що, насамперед, зумовлено непослідовністю бюджетно-податкової реформи, не виваженістю фіскально-економічної політики, частою зміною податків та їх ставок, переглядом механізмів їх справляння, зміною напрямків фінансових пріоритетів у державі. Вказані проблеми постійно загострюються внаслідок непослідовної комплексної економічної реформи та вимагають подальшого вивчення. Таким чином, дослідження проблем правового регулювання фіскальних правовідносин, набуває особливого змісту і актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п.3, 4 Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, затвердженого наказом ДПА України № 160 від 7 квітня 2003 року, п.2.5 Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.1.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р. п.3.1, 9.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад та практики правового регулювання фіскальних правовідносин визначити їх сутність, структуру та особливості, надати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення їх організаційно-правових засад.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- з'ясувати сутність, зміст та особливості фіскальних правовідносин;

- здійснити історико-правовий аналіз виникнення та розвитку фіскальних відносин;

- проаналізувати сучасну податкову політику в Україні, з'ясувати її сутність, принципи та вплив на фіскальні відносини;

- дослідити особливості правового регулювання фіскальних відносин в Україні;

- надати загальну характеристику податкам та іншим обов'язковим платежам, як предмету фіскальної діяльності податкових органів;

- проаналізувати правовий статус суб'єктів фіскальних правовідносин;

- визначити місце методів переконання та примусу в організації фіскальних взаємовідносин між податковими органами та платниками податків;

- охарактеризувати способи забезпечення законності в сфері фіскальних правовідносин;

- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання фіскальних правовідносин в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері фіскальної діяльності між податковими органами та платниками податків.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, нормативні основи та сучасний стан правового регулювання фіскальних правовідносин. фіскальний регулювання примус податок

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Для історико-правового аналізу виникнення та розвитку фіскальних відносин, дослідження правового регулювання фіскальних відносин в Україні використовувались порівняльно-правовий метод та метод єдності логічного та історичного (підрозділи 1.2, 1.4). Методи аналізу та синтезу використовувались для з'ясування особливостей сучасної податкової політики в Україні, її впливу на фіскальні відносини (підрозділ 1.3). Методи системно-структурний та структурно-функціональний застосовувалися під час дослідження предмету та суб'єктів фіскальних відносин (підрозділи 2.1, 2.2). Для з'ясування місця методів переконання та примусу в організації фіскальних взаємовідносин між податковими органами та платниками податків застосовувались методи класифікації та групування (підрозділ 2.3). За допомогою статистичного методу і документального аналізу досліджувались способи забезпечення законності в сфері фіскальних правовідносин (підрозділ 2.4).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного, фінансового та податкового права, теорії управління, - С.С.Алексєєва, В.Б.Авер'янова, О.М.Бандурки, Т.С.Воїнової, П.Т.Геги, Є.В.Калюги, А.Т.Комзюка, О.М.Клюєва, С.О.Кузніченка, М.П.Кучерявенка, Я.В.Литвиненка, Н.П.Матюхіної, С.Г.Пепеляєва, Н.Ю.Пришви, Ю.О.Самури, О.Ф.Скакун, М.М.Тищенка, О.І.Остапенка, В.П.Пєткова, О.Г.Фролової, В.К.Шкарупи, О.Н.Ярмиша, та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють фіскальні правовідносини. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні та архівні матеріали із зазначених питань.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень правового регулювання фіскальних правовідносин. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:

- дістало подальшого розвитку дослідження сутності, змісту та особливостей фіскальних правовідносин;

- подальший розвиток одержав історико-правовий аналіз виникнення та розвитку фіскальних відносин;

- в новому аспекті розглянуто сучасну податкову політику в Україні, з'ясовано її сутність, принципи та вплив на фіскальні відносини;

- продовжено дослідження сучасного стану правового регулювання фіскальних правовідносин;

- вперше надано загальну характеристику податкам та іншим обов'язковим платежам, як предмету фіскальної діяльності податкових органів;

- подальший розвиток одержав аналіз правового статусу суб'єктів фіскальних правовідносин;

- вперше порушено ряд проблемних питань щодо реалізації методів переконання та примусу у фіскальних взаємовідносинах між податковими органами та платниками податків;

- дістала подальшого розвитку характеристика способів забезпечення законності в сфері фіскальних правовідносин;

- сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання фіскальних правовідносин в України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблемних питань правового регулювання фіскальних правовідносин;

– у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють фіскальні правовідносини, зокрема до Законів України „Про систему оподаткування”, „Про державну податкову службу в Україні”;

– у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити взаємовідносини між податковими органами та платниками податків;

– у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із спецкурсу „Правове регулювання фіскальних правовідносин в Україні”;

– у правовиховній сфері - положення і висновки дисертації може бути використано в роботі щодо підвищення рівня правової культури населення, зокрема платників податків та працівників податкових органів.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти та законодавство України” (Київ, 2004), „Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин” (Чернігів, 2007), а також на теоретичних семінарах та засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України, кафедри управління в органах внутрішніх справ та кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ поділених на 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 185 сторінок. Список використаних джерел складається із 201 найменування і займає 16 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Теоретико-правові основи становлення фіскальних відносин в державі” присвячено дослідженню сутності, змісту та особливостей фіскальних правовідносин, історико-правовому аналізу виникнення та розвитку фіскальних відносин, характеристиці сучасної податкової політики в Україні, з'ясуванню особливостей правового регулювання фіскальних відносин в Україні.

В підрозділі 1.1 „Поняття, зміст та особливості фіскальних правовідносин” підкреслюється, що фіскально-економічна система є багатогранним явищем, яке діалектично поєднує в собі об'єктивні та суб'єктивні елементи. Об'єктивність полягає у тому, що фіскальна система повинна базуватися на певних наукових засадах, які характеризують її внутрішню сутність і суспільне призначення. Суб'єктивне визначається тим, що фіскальна система створюється відповідними державними структурами і тому відображає їхнє розуміння економічної ситуації в країні.

Фіскальні правовідносин визначено як суспільні відносини, врегульовані нормами податкового права, які складуються між податковими (контролюючими) органами та платниками податків з приводу сплати останніми обов'язкових платежів до бюджетів та до державних цільових фондів. Обґрунтовано, що змістом фіскальних правовідносин є дозволена поведінка однієї сторони - податкового органу і належна поведінка іншої сторони - платника податків, тобто суб'єктивні права та обов'язки сторін цих відносин.

До особливостей фіскальних правовідносин віднесено: регулятивний вплив; майновий, вольовий та владний характер; цільову системність. Крім того, характерні особливості фіскальних правовідносин виявляються в тому, що, по-перше, в них законодавець чітко встановлює міру дозволеної поведінки посадових осіб податкових органів, що представляють інтереси держави та міру належної поведінки платника податків; по-друге, виникнення та зміна фіскальних правовідносин може бути лише за наявності нормативно-правового акту; по-третє, у фіскальних правовідносинах за порушення встановленого порядку платник податків притягається до фінансової або фінансової та адміністративної, або до фінансової та кримінальної відповідальності в залежності від об'єму шкоди, нанесеної державі.

В підрозділі 1.2 „Історико-правовий аналіз виникнення та розвитку фіскальних відносин” наголошується, що у різних країнах фіскальні системи не однакові, кожна з них має свої особливості. Вони створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. Так, у Німеччині податок має значення підтримки, яку громадяни надають державі; у Великобританії він означає обов'язок перед державою, у Сполучених Штатах Америки податок визначається як такса, у Франції - як обов'язкова плата, в Україні - як примусовий платіж.

Зазначається, що на відміну від західноєвропейських держав, де сплата податків рахується навіть предметом гордості платників податків, у вітчизняних платників податків, як за часів Київської Русі, так і на сьогоднішній день існувало (існує) неприязне відношення до податків. На думку дисертанта, низька податкова культура наших співвітчизників обумовлюється, в першу чергу, тим, що в західноєвропейських державах інститут оподаткування має набагато тривалішу історію, ніж у пострадянських країнах. До того ж, як в російського, так і в українського законодавця завжди була схильність до порівняно великих ставок податків, що у свою чергу, знову ж, не додавало популярності податкам. Крім того, податки не завжди використовувалися (і використовуються) у якості джерела прибутків для бюджету.

Звертається увага на те, що податкова система часів Радянського Союзу мала яскраво-виражений адміністративно-командний характер і здійснювалась на директивній основі. Уся робота та фінансова діяльність підприємств була жорстко регульована та регламентована. Вони не мали господарської самостійності та зацікавленості у збільшенні результатів своєї діяльності, отриманні більшого прибутку. Ініціатива господарюючих суб'єктів була знищена. Отримані доходи розподілялись державою у централізованому порядку, незалежно від ефективності діяльності, а податкова політика будувалась на відносно постійній основі, за відсутності розподільчої та стимулюючої функцій.

Зроблено висновок, що сучасна система оподаткування в Україні ще не зовсім позбулася ознак командно-адміністративної системи. Однак їй уже властиві суто ринкові форми і методи оподаткування. Проблема, на думку дисертанта, полягає в тому, що і планова, і ринкова економіка ґрунтуються на різних методиках розподілу національного продукту та формування доходів бюджету. Крім того, характерною особливістю розвитку сучасної податкової теорії є те, що відсутні серйозні та глибокі праці вчених економістів з проблем фіскальної діяльності, переважна більшість публікацій мають практичний напрям або прикладний характер. Виходячи з цього, можна констатувати, що реформа системи оподаткування полягає не стільки у зміні форм і видів податків, скільки у переході від однієї системи розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту до іншої.

Наприкінці підрозділу зроблено висновок про те, що розглянуті історичні етапи становлення та розвитку інституту фіскальних відносин заклали основу для його подальшого розвитку, напрацювання податкових органів та підрозділів, окремих посадових осіб, які виконували фіскальні функції на різних етапах розвитку нашої державності відобразились на сучасному стані нормативного регулювання повноважень податкових органів в Україні. Необхідно зазначити і те, що велика кількість позитивного історичного, як вітчизняного так і зарубіжного досвіду фіскальних відносин на різних історичних етапах розвитку державності може бути втілена в практичну діяльність податкових органів на сучасному етапі розвитку нашого суспільства.

В підрозділі 1.3 „Сучасна податкова політика в Україні: сутність, принципи та вплив на фіскальні відносини” підкреслюється, що однією з основних складових фінансової стратегії є податкова політика, яка розробляється на різних рівнях управління - від державного управління до управління підприємством, фірмою тощо. Податкова політика повинна вирішувати всі суперечності між різними рівнями управління в державі. Взаємодія різних рівнів податкової політики буде ефективною, якщо держава відповідним чином виконує свої обов'язки, а платник буде згоден з їх якістю, величиною та використанням.

Зроблено висновок, що податкова політика повинна базуватись на таких принципах: 1) забезпечення реалізації головних напрямів державної фінансової політики на основі ефективного здійснення державної податкової політики; 2) обов'язковості; 3) рівного податкового обтяження; 4) стабільності; 5) економічної зацікавленості; 6) соціальної справедливості; 7) поділу податків за рівнем компетенції органів державної влади; 8) виключення подвійного оподаткування; 9) економічної ефективності; 10) об'єднання інтересів; 11) прозорості та врахування громадської думки.

Акцентується увага на тому, що податкова політика повинна бути спрямованою на: 1) забезпечення умов для підвищення рівня добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; 2) створення умов для партнерських взаємовідносин податкової служби з платниками податків; 3) впровадження стандартизованих та прозорих форм і методів обслуговування платників податків; 4) впорядкування процедури надання пільг і звільнення від оподаткування; 5) нормативно-правове забезпечення податкової політики; 6) удосконалення кадрового забезпечення органів та підрозділів податкової служби.

В підрозділі 1.4 „Правове регулювання фіскальних відносин в Україні” зазначається, що фіскальна діяльність має правовий характер, так, як: по-перше, нормативно-правовими актами врегульовані порядок організації та діяльності її суб'єктів, тобто податкових органів, їх посадових осіб та платників податків; по-друге, визначено форми та види фіскальної діяльності; по-третє, за допомогою правових норм здобувають юридичне закріплення правовий статус суб'єктів щодо здійснення фіскальної діяльності, зв'язки між суб'єктами фіскальної діяльності, система заходів юридичного примусу в інтересах забезпечення ефективної фіскальної діяльності.

Правове регулювання фіскальних відносин визначено як сукупність різних форм та методів юридичного впливу держави за допомогою нормативно-правових актів та інших засобів юридичної техніки на суспільні відносин, які виникають з приводу справляння до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Обґрунтовано, що сутність правового регулювання фіскальних відносин, з теоретичного погляду, полягає в досягненні відносної рівноваги між головними функціями податків: фіскальною та регулюючою, тобто в досягненні найсприятливішого паритету між ними. Це залежить передусім від градації податкових ставок. Процес оптимізації податкових ставок складний. Він починається з оптимізації державних витрат, встановлення співвідношення з можливостями реальної економіки.

Звертається увага на те, що в Україні законодавчі акти постійно змінюються, більшість підзаконних актів не конкретизовані, що дає змогу та об'єктивні можливості для їх порушень як з боку платників, так і з боку податкових адміністрацій. Нестабільність законодавчої бази впливає на те, що більшість підприємств не розробляють свою податкову політику, а тільки визначають суму податку, яку їм потрібно сплатити. А це не дає змоги підприємству розробити стратегію своєї майбутньої діяльності. Тому розробка податкової політики є одним з найважливіших елементів розробки всієї економічної стратегії підприємства.

Розділ 2 „Сутність, структура та основні засади організації фіскальної діяльності” містить чотири підрозділи в яких аналізуються податки та інші обов'язкові платежі, як предмет фіскальної діяльності податкових органів, досліджується правовий статус суб'єктів фіскальних правовідносин, характеризуються методи переконання та примусу в організації фіскальних взаємовідносин між податковими органами та платниками податків, визначаються способи забезпечення законності в сфері фіскальних правовідносин.

В підрозділі 2.1 „Податки та інші обов'язкові платежі, як предмет фіскальної діяльності податкових органів” підкреслюється, що в сучасних дослідженнях предмет фіскальної діяльності згадується лише в поодиноких роботах, без належного аналізу його складників, спроби відокремити від об'єкта та ін. Такий стан невизначеності багато в чому пов'язаний із різним розумінням термінології та особистим баченням науковцями предмета фіскальної діяльності.

Звертається увага на те, що у широкому розумінні предмет фіскальної діяльності можна визначити як матеріальні блага фізичних і юридичних осіб, з яких в установленому законом порядку стягуються податки. Тобто, це доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних та фізичних осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші. У вузькому розумінні - це податки, збори (обов'язкові платежі).

Наголошується, що основними характерними особливостями податку є те, що він: по-перше, стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку. По-друге, має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника. По-третє, на відміну від інших обов'язкових платежів, він може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду. По-четверте, виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу.

В підрозділі 2.2 „Правовий статус суб'єктів фіскальних правовідносин” до суб'єктів фіскальних правовідносин віднесено: 1) державу, яка акумулює податкові надходження, здійснює законодавче регулювання фіскальної системи; 2) органи місцевого самоврядування; 3) податкові (контролюючі) органи, які забезпечують дотримання законодавства про податки, облік платників, здійснюють контроль і забезпечують правильність обчислення та своєчасність і повноту сплати податкових платежів до бюджету; 4) платників податків, які згідно із чинним законодавством зобов'язані сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі); 5) суб'єктів, які сприяють сплаті податків та зборів.

Зазначається, що владність держави, як суб'єкта фіскальних правовідносин, виявляється в трьох аспектах. Перший аспект пов'язаний з реалізацією суверенітету держави в сфері податкових правовідносин. Другий аспект вираження владності держави полягає в тому, що вона виступає організатором фіскальних відносин. Третій аспект виявлення владності держави полягає в тому, що вона виступає власником всіх коштів, які акумулюються за допомогою податків і зборів.

Податковий орган виступає окремим суб'єктом податкових правовідносин, тому що він діє від імені держави і володіє владною компетенцією в сфері податкової діяльності. Податкові органи в Україні виконують широке коло завдань щодо реалізації податкової політики, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів державних цільових фондів податків і зборів тощо. Податкові органи беруть участь в здійсненні фіскальної політики головним чином через застосування норм права.

Суб'єкти, які сприяють сплаті податків і зборів, виступають окремим видом суб'єктів фіскальних правовідносин, тому що допомагають належному виконанню обов'язків платників податків і податкових органів щодо перерахування податку (збору) до бюджету (позабюджетного фонду). Суб'єктів, які сприяють сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), можна розподілити на такі види: 1) банки; 2) податкові агенти; 3) інші суб'єкти, які сприяють сплаті податків і зборів.

Платників податку, як суб'єктів фіскальних правовідносин визначено як фізичних чи юридичних осіб, а також групу осіб без статусу юридичної особи, на яких згідно із законодавчими актами покладено обов'язок сплачувати податки та інші обов'язкові платежі.

Проаналізувавши сукупність видів суб'єктів фіскальних правовідносин, зроблено висновок про доцільність виділення серед них основних та неосновних. Основними виступають три суб'єкта: держава, уповноважені нею органи і платник податків. Основними дані суб'єкти виступають тому, що вони присутні в кожному фіскальному правовідношенні. За відсутності хоча б одного з них, фіскальне правовідношення не може виникнути.

В підрозділі 2.3 „Методи переконання та примусу в організації фіскальних взаємовідносин між податковими органами та платниками податків” підкреслюється, що найвагомішими серед методів організації взаємовідносин між суб'єктами фіскальних правовідносин є переконання та примус, які визнаються також універсальними і всеохоплюючими методами державного управління в цілому. Вони найширше застосовуються в усіх сферах діяльності держави, в тому числі в сфері фіскальних правовідносин, і становлять систему засобів впливу держави (в особі її органів та посадових осіб) на свідомість і поведінку людей.

Суть переконання полягає у впливі на свідомість та поведінку людей з метою формування у них правильних переконань, розуміння необхідності добровільно і сумлінно виконувати вимоги закону та інших правових норм, а зміст становить комплекс різноманітних конкретних заходів і засобів такого впливу. В практичній діяльності органів податкової служби метод переконання реалізується в різних формах, як то: а) правове виховання; б) постійне інформування населення про зміни в податковому законодавстві та відповідних підзаконних нормативно-правових актах; в) агітаційно-роз'яснювальна робота серед населення; г) застосування заходів заохочення до добросовісних платників податків; д) робота з правопорушниками, особами з так званих груп ризику; є) поширення та популяризація передового досвіду боротьби з податковими порушеннями.

Особливість примусу в сфері фіскальних правовідносин полягає в тому, що: по-перше, останній розпочинається з одностороннього встановлення державою розміру (ставки) обов'язкового платежу, строків його сплати, визначення суб'єктів та об'єкту платежу, визначення заходів примусу, які будуть застосовані уповноваженим державою органом до іншого учасника фінансових правовідносин. По-друге, примус може бути застосований як відносно індивідуального так і колективного платника податків та інших обов'язкових платежів. Можливість застосування владним суб'єктом до платника примусу спонукає останнього до виконання обов'язку зі сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. По-третє, вибір заходів примусу залежить від: а) виду обов'язкового платежу; б) обсягу повноважень владного суб'єкта, який є стороною в правовідносинах щодо справляння обов'язкових платежів. Крім того, серед особливостей податкового примусу, слід виділити і такі: регулюються нормами адміністративного, фінансового, іноді кримінального права; здійснюються в позасудовому порядку, характеризуються спрощеним порядком застосування.

В підрозділі 2.4 „Способи забезпечення законності в сфері фіскальних правовідносин” наголошується, що забезпечення законності в сфері фіскальних правовідносин досягається за допомогою трьох способів: 1) юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної, цивільної; фінансові санкції); 2) контролю, як податкових органів за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) платниками податків, так і державного контролю за діяльністю податкових (контролюючих) органів в сфері фіскальних правовідносин який здійснюють: Верховна Рада України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Президент України; Кабінет Міністрів України; органи спеціалізованого контролю; місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом; судові органи України; громадяни України та громадські організації; керівники та відповідні структурні підрозділи податкових органів (внутрівідомчий контроль); 3) нагляду прокуратури.

До елементів законності в сфері фіскальних правовідносин віднесено: наявність законодавства, яке б чітко регулювало зміст, підстави та процедури застосування норм права; діяльність щодо застосування норм права завжди має відповідати вимогам нормативно-правових актів; фіскальна діяльність повинна здійснюватись тільки тими органами і посадовими особами, функціональні права яких її передбачають і дозволяють; доцільність такої діяльності.

Зроблено висновок, що особливий характер функціонування податкових органів полягає в тому, що, з однієї сторони - працівники податкових органів виконуючи свої професійні завдання повинні суворо дотримуватись вимог законів та підзаконних нормативно-правових актів, а з іншої - вимагати від фізичних та юридичних осіб - платників податків безумовного виконання законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок нарахування та сплати податків та інших обов'язкових платежів. Таким чином, виділено два види контролю в сфері фіскальної діяльності: 1) контроль податкових (контролюючих органів) за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; 2) державний контроль за діяльністю податкових (контролюючих) органів в сфері фіскальних правовідносин.

Висновки

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання фіскальних правовідносин в Україні.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:

з теоретичних питань: