Організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Світличний Олександр Петрович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент КУРИЛО Володимир Іванович, Національний аграрний університет, декан юридичного факультету

Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор ДІХТІЄВСЬКИЙ Петро Васильович, Академії прокуратури України, завідувач кафедри теорії держави і права

кандидат юридичних наук БАКЛАН Олег Володимирович, Національний авіаційний університет, доцент кафедри адміністративного права

Захист відбудеться 29 листопада 2007 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп.3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, к.28

Автореферат розіслано 26 жовтня 2007 р.

АНОТАЦІЇ

Світличний О.П. Організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07. - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право - Національний аграрний університет. - Київ, 2007.

Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов'язаних із охороною прав на об'єкт права інтелектуальної власності - торговельну марку.

Чинному законодавству з охорони прав на торговельну марку властива як наявність значних прогалин, так і колізій різних правових норм. Ці та інші недоліки не одержали належної наукової оцінки та відповідних рекомендацій щодо їх усунення, а рівень дослідження цієї проблеми як в цілому у законодавстві України, так і в науці адміністративного права, є недостатнім.

Публікації теоретичного і практичного спрямування, аналіз і практика застосування, як правило, присвячені порушенням здебільшого господарського законодавства.

Проблема адміністративного захисту прав на торговельну марку є мало дослідженою, який у свою чергу відобразилося на якісному рівні законодавства України, що передбачає адміністративну відповідальність за порушення прав на торговельну марку.

Проведено аналіз чинного законодавства і практики застосування адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку.

У дисертаційному дослідженні основну увагу приділено розробці пропозицій із удосконалення адміністративної охорони у галузі інтелектуальної власності щодо торговельної марки і їх теоретичному обґрунтуванню.

Ключові слова: об'єкти права інтелектуальної власності, адміністративна охорона прав на торговельну марку, адміністративна відповідальність за порушення прав на торговельну марку.

Светличный А.П. Организационно-правовые основы охраны прав на торговую марку. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. - административное право и процесс; финансовое право; информационное право - Национальный аграрный университет. - Киев, 2007.

Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с охраной прав на объект интеллектуальной собственности - торговой маркой.

Проведенный анализ действующего законодательства и практики правового применения административной ответственности за нарушение прав на торговую марку позволило выяснить особенности охраны торговой марки в украинском законодательстве.

Действующая в Украине нормативно-правовая база решает вопросы охраны прав на объекты права интеллектуальной собственности. в соответствии с международными правовыми нормами.

Усовершенствование законодательства и разработка эффективных механизмов защиты прав в сфере интеллектуальной собственности является важным фактором обеспечения роста научно-технического потенциала Украины, осуществления технологического обмена, увеличение объемов торговли и активности в сфере бизнеса. Однако вместе с усовершенствованием действующего законодательства в данной сфере, еще существуют правовые проблемы, которые стоят перед юристами, практическими работника, научными специалистами.

Правоотношения в сфере охраны торговой марки - одного из важных объектов интеллектуальной собственности в Украине, регулируются Законом Украины “Про охрану прав на знаки для товаров и услуг”, нормами Гражданского, Хозяйственного, Уголовного, Административного и Таможенного кодексов Украины а также другими нормативно-правовыми актами, которые в неполной мере обеспечивают создание целостного научного представления относительно охраны торговой марки, что в свою очередь сказывается в практической деятельности при применении административно-правовых норм.

В юридической литературе имеют место разные взгляды специалистов на аспекты правового обеспечения охраны прав на объекты интеллектуальной собственности в административном порядке, в неполной мере отображены теоретические проблемы при применении административных мер при охране торговой марки в практической деятельности. Сегодня мало внимания уделяется теоретико-правовым основам государственного регулирования, административной защите, административному принуждению и административной ответственности в сфере административно-правовой охраны прав на торговую марку.

Действующему законодательству по охране прав на торговую марку присущие как наличие существенных пробелов, так и коллизии разных правовых норм. Эти и другие недостатки до сих пор не получили достаточной научной оценки и соответствующих рекомендаций по их исправлению, а уровень исследования этой проблемы как в целом в законодательстве Украины так и в науке административного права, является недостаточным. Публикации теоретического и практического характера, анализ и практика применения, как правило, посвящены правонарушениям в основном хозяйственного законодательства. Проблема административной защиты прав на торговую марку мало исследована, что в свою очередь оказывает влияние на уровень качества законодательства Украины, которое предусматривает административную ответственность за нарушение прав на торговую марку.

Защита прав на торговую марку административно-правовыми средствами имеет большое профилактическое значение, поскольку вопрос установления административной ответственности за нарушение прав на объекты интеллектуальной собственности и среди них на торговую марку, охватывает очень широкую проблематику, за нарушение которой административная ответственность предусмотрена разными нормативно-правовыми актами.

В диссертационном исследовании значительное внимание уделяется разработке предложений по совершенствованию административной охраны торговой марки, и их теоретическому обосновании, изложены предложения по совершенствованию действующего законодательства Украины, которое регулирует охрану прав на торговую марку.

Ключевые слова: объекты права интеллектуальной собственности, административная охрана прав на торговую марку, административная ответственность за нарушение прав на торговую марку.

Svitlychnyy O.P. Organisation-legal principles of security of trademark rights. - Manuscript.

The Dissertation for a Candidate Degree of Law in the specialty 12.00.07. - Administrative Law and Process; Financial law; Information Law - National agricultural university. - Kiev, 2007.

This thesis deals with the complex analysis of theoretical and practical problems connected with legal principles of security of the rights to an object of intellectual property - trademark.

The current legislation for the security of trademark rights has both essential gaps and clashes of legal standards. These and others defects still don't obtain sufficient scientific evaluation and proper recommendations to their correction, and the level of the exploration of this problem both in the whole legislation of Ukraine and in the science of administrative law are insufficient. The theoretical and practical publications, the analysis and practice of the application, as a rule, are devoted to law infringement mainly in economic legislation. The problem of administrative security of trademark rights is explored a little, that influenced on the quality level of Ukraine's legislation, which provides administrative responsibility for violation of trademark rights.

The analysis of the current legislation and the practice of law application of administrative responsibility for violation of trademark rights has been done.

In this dissertation research it mainly pays attention to the development of the suggestions for improvement administrative security in the field of intellectual property according to the trademark and their theoretical determination.

Key words: objects of intellectual property; security of trademark right; administrative responsibility for violation of trademark rights.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зумовлена спрямуванням політичного курсу України на вступ до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) та до Європейського співтовариства, забезпечення ефективного застосування законодавства у сфері охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

Інтеграція України в світовий ринок у системі СОТ та приєднання до Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, що є комплексом міжнародних договорів у системі СОТ, зумовлюють необхідність приведення національного законодавства у відповідність до стандартів і норм, що містять наведені міжнародні договори.

Належна охорона прав інтелектуальної власності на комерційні позначення визнається в усьому світі невід'ємним елементом ринкових відносин.

З моменту прийняття у 1993 році Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” розпочався процес розробки та удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони прав на торговельну марку, проте теоретичні розробки в галузі охорони торговельної марки з часу прийняття вищезазначеного закону не торкнулися сфери охорони і захисту торговельної марки в адміністративному порядку. Норми цього закону не зовсім відповідають реаліям практики, і тому вирішення проблеми щодо вдосконалення законодавства у галузі охорони торговельної марки є сьогодні нагальним питанням.

У юридичній літературі наявні різні погляди фахівців на аспекти правового забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності в адміністративному порядку, однак не повністю відображені теоретичні проблеми при застосуванні адміністративних заходів з охорони торговельної марки у практичній діяльності.

Сьогодні мало уваги приділяється теоретико-правовим засадам державного регулювання, адміністративному захисту, адміністративному примусу та адміністративній відповідальності у сфері інтелектуальної власності, зокрема проблемі адміністративно-правової охорони прав на торговельну марку.

Чинному законодавству України з охорони прав на торговельну марку властива як наявність значних прогалин, так і колізій різних правових норм, які містяться у Законі України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, Митному, Господарському та Цивільному кодексах України, Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Ці та інші недоліки не одержали належної наукової оцінки та відповідних рекомендацій щодо їх усунення, а рівень дослідження цієї проблеми як в цілому у законодавстві України, так і в науці адміністративного права є недостатнім.

Публікації теоретичного і практичного характеру, аналіз і практика застосування, як правило, присвячені правопорушенням здебільшого господарського законодавства, а питання адміністративного захисту прав на торговельну марку і її теоретичне обґрунтування є мало дослідженою, що у свою чергу відобразилося на якісному рівні законодавства України з охорони прав на торговельну марку.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові роботи вітчизняних та зарубіжних учених-юристів, зокрема

В. Б. Авер'янова, С. С. Алексєєва, Г. А. Андрощука, Д. Н. Бахраха,

Ю. П. Битяка, Г. Боденхаузена, Ю. Л. Ведерникова, С. Т. Гончарука,

С. А. Горленка, І. І. Дахна, В. Н. Дементьєва, Є. Ф. Демського,

В.С. Дробов'язко, О. В. Дзери, Р. Дюма, Ф. Л. Жоріна, Жюлліо де ла Морадьєра,

І. Н. Звягіної, Р. А. Калюжного, Л. В. Коваля, А. М. Колодія, В. К. Колпакова,

В. В. Копєйчікова, М. Й. Коржанського, А. Т. Комзюка, В. О. Котюка,

В. І. Курила, О. Е. Лейста, А. В. Міцкевича, А. Ю. Олійника, М. І. Паладія,

О.А. Підопригори, О. О. Підопригори, А. Д. Святоцького, В. В. Сергієнко,

О. Ф. Скакун, В. М. Фейгельсона, Н. В. Хорощак, Ю. С. Шемшученка, Р.Б. Шишки, В.К. Шкарупи та інших.

Адміністративно-правовий захист прав на торговельну марку має велике профілактичне значення, оскільки питання встановлення адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності, і серед них на торговельну марку, містять досить широку проблематику. З огляду на зазначене, у дисертаційній роботі проведено правовий аналіз порушень прав на торговельну марку відповідно до КУпАП та інших законів, якими передбачена адміністративна відповідальність за порушення прав на торговельну марку.

Питання, досліджені у дисертаційній роботі, є актуальними щодо пропозицій з удосконалення організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку. Досліджений у роботі теоретичний та практичний досвід може застосовуватись як для удосконалення державної системи з охорони прав на торговельну марку, так і при підготовці відповідних фахівців у галузі охорони об'єктів інтелектуальної власності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію

виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету в контексті проведення у нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов'язана з адміністративно-правовими аспектами НДР „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).

Мета і завдання дослідження полягають у науковій розробці та формуванні висновків щодо удосконалення організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку в адміністративному порядку, ролі та завдань державних органів з охорони інтелектуальної власності, проведення аналізу чинного законодавства з даного питання та розробки науковообгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правової бази у сфері інтелектуальної власності з охорони торговельної марки.

Для дослідження цієї мети були визначені такі завдання:

- здійснити правовий аналіз історії становлення торговельної марки (знак для товарів і послуг) як об'єкта права промислової власності;

- дослідити та проаналізувати стан охорони торговельної марки державними інститутами, які повинні здійснювати охорону і захист торговельної марки в адміністративному порядку;

- провести аналіз адміністративно-юрисдикційних повноважень Державного департаменту інтелектуальної власності при здійсненні державної реєстрації права інтелектуальної власності на торговельну марку як виду адміністративного провадження;

- проаналізувати практику здійснення державними, правоохоронними та судовими органами заходів щодо охорони торговельної марки;

- систематизувати загальне та спеціальне законодавства України відповідно до компетенції державних органів з охорони торговельної марки;

- розробити рекомендації з удосконалення правового регулювання та захисту права інтелектуальної власності на торговельну марку в адміністративному порядку.

Саме на цій основі та з урахуванням певних особливостей соціально-економічного розвитку України розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавства у галузі охорони прав на торговельну марку.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративної охорони прав на торговельну марку.

Предметом дослідження є адміністративно-правові норми, які регулюють організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи системного, історичного, формально-логічного, структурно-функціонального, нормативно-порівняльного аналізу досліджуваних правових явищ, які властиві як загальній теорії права, так і відповідним галузям, і насамперед, адміністративному, митному, господарському та цивільному праву України.

Основою дослідження є історичні умови розвитку правової науки. На їх основі досліджувались сама творчість як юридичний факт і підстава виникнення цивільних прав та їх наслідки і механізм охорони адміністративно-правовими заходами. Зроблені висновки та пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, узгодженості, послідовності й обґрунтованості її силогізмів у межах понятійного апарату правової науки. Зміст належних прав та їх охорона розглядаються як складний структурований комплекс взаємопов'язаних правових можливостей та засобів (суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, дозволів, заборон, рекомендацій, санкцій, діяльності самих суб'єктів та уповноважених державних органів), де кожен з них відіграє свою роль.

Нормативно-порівняльний метод використано при аналізі особливостей правового регулювання відносин у різних країнах та правових системах, а також при з'ясуванні переваг та недоліків існуючих теоретичних конструкцій.

Застосування зазначених методів у дисертаційній роботі дозволило авторові дослідити адміністративно-правові аспекти інституту права інтелектуальної власності, пов'язані з охороною торговельної марки, визначити можливі шляхи удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності державних і правоохоронних органів у процесі реалізації ними окремих завдань та функцій, передбачених чинним законодавством України.

Емпіричну основу дослідження склали Конституція України, адміністративне, митне, господарське та цивільне законодавство України, а також міжнародне законодавство, що регулює адміністративно-правові засади охорони прав на торговельну марку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн здійснено наукове дослідження організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку, реалізації та практики застосування захисту торговельної марки в адміністративному порядку. Комплексно проаналізовано адміністративно-правові й організаційно-управлінські аспекти діяльності органів виконавчої влади з реалізації державної політики в сфері охорони прав на торговельну марку. У даному дослідженні сконцентровано увагу на питаннях, які виникають у процесі адміністративно-правової охорони прав на торговельну марку та застосуванні заходів адміністративної відповідальності за їх порушення.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження відображається, насамперед, у таких найбільш важливих положеннях та висновках, які виносяться на захист:

вперше:

- запропоновано внесення до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” додаткові правові норми про можливість дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку;

- запропоновано внесення до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” щодо неможливості притягнення особи до відповідальності, у тому числі й адміністративної, якщо власник прав на торговельну марку не сплатив збору за продовження дії свідоцтва, не використовував торговельну марку в Україні протягом трьох років, навіть у разі зазначення поважних причин невикористання торговельної марки;

- на підставі аналізу Кримінального кодексу України, КУпАП, Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” запропоновано нові межі адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку в адміністративному порядку;

- обґрунтовано доцільність створення на базі Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України і державних інспекторів з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - Держдепартамент) - Державної служби з охорони об'єктів інтелектуальної власності МВС України;

- на підставі аналізу КУпАП та Проекту Кодексу України про адміністративні проступки запропоновано включення до ст. 51-2 „Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності” КУпАП кваліфікуючу ознаку об'єктивної сторони правопорушення прав на торговельну марку - повторності правопорушення;

обґрунтовується:

- доцільність внесення до ст. 51-2 КУпАП нових об'єктів права інтелектуальної власності, які потребують адміністративно-правової охорони., а також внесення пропозицій щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності;

- доцільність притягнення до адміністративної відповідальності у відповідності до ст. 51-2 КУпАП та ст. 223 Проекту Кодексу України про адміністративні проступки, суб'єкта адміністративного проступку - посадової особи, а також фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

- доцільність притягнення до юридичної відповідальності посадової особи Державного департаменту інтелектуальної власності у разі порушення нею порядку видачі свідоцтва на торговельну марку та за відмову у реєстрації прав на торговельну марку;

- внесення до ст. 320 Митного кодексу України правової норми, згідно з якою відповідальність за порушення митних правил повинні нести посадові особи підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність;

- аналіз Митного кодексу України дозволяє дійти висновку про наявність певних неузгодженостей його правових норм. Відсутність у ст. 1 „Визначення основних термінів і понять” Митного кодексу України кваліфікуючої ознаки „товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності” у майбутньому, на нашу думку, буде призводити на практиці до відповідних судових непорозумінь, а тому автор вбачає за доцільне внести дане поняття до ст. 1 Митного кодексу України;

дістали подальшого розвитку:

- визначення співвідношень термінів „охорона” і „захист”, особливостей понять „захист та охорона права інтелектуальної власності” та межі застосування Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” в адміністративному порядку.

- рекомендації уповноваженим особам, які складають адміністративні протоколи за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності щодо їх правильної кваліфікації при порушенні прав на торговельну марку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень і нових висновків щодо організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку та у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, та практичний інтерес:

- у правотворчій діяльності держави - при підготовці законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів з охорони об'єктів права інтелектуальної власності;

- у практичній діяльності - використання отриманих результатів дозволить удосконалити практику застосування адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку;

- у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право“, „Митне право“, „Господарське право“, „Цивільне право, „Право інтелектуальної власності “.

Основним результатом дисертаційного дослідження є розроблення комплексу взаємопов'язаних наукових положень щодо адміністративного захисту й адміністративної відповідальності у сфері інтелектуальної власності, зокрема захисту торговельної марки як об'єкта правовідносин, так і безпосередньо щодо правовідносин, які складаються стосовно використання торговельної марки. У роботі надаються практичні рекомендації щодо усунення правових колізій при застосуванні заходів адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку.

Визначення особливостей суб'єктного складу правовідносин, що складаються стосовно використання торговельної марки, аналіз складу правопорушень щодо прав на торговельну марку, сприяють прийняттю правильних рішень при притягненні правопорушників до відповідальності згідно з адміністративним, господарським, антимонопольним законодавством, а також щодо розмежування адміністративної та господарської відповідальності.

Окремі положення, викладені у дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути базою для подальшого наукового дослідження проблеми правової охорони прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що містяться в дисертаційній роботі та виносяться на захист, є самостійними розробками автора. У дисертаційному дослідженні підготовлені проекти Закону України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” та Закону України „Про охорону прав на знаки товарів і послуг” щодо захисту прав інтелектуальної власності, які зареєстровані в Апараті Верховної Ради України 17 жовтня 2005 року за реєстраційними номерами 8281 та 8289. Здобувач особисто розробив зміни до статті 1 та пункту 5 статті 18 проекту Закону України „Про охорону прав на знаки товарів і послуг” та зміни до ст.51-2 КУпАП, проекту Закону України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”, зазначені пунктами 1.1. - 1.4.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Національного аграрного університету, апробовані та оприлюднені у виступах на науково-практичній конференції „Перспективные разработки науки и техники“ 22 жовтня 2004 року ( м. Белгород - РФ); державній науковій конференції „Сучасні правові проблеми Українського державотворення” 29 квітня 2005 року (м. Біла Церква).

Основні висновки дисертаційного дослідження також активно впроваджувалися дисертантом у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін: „Адміністративне право” та „Цивільне право” для студентів юридичного факультету спеціальності „Правознавство” ОКР „Бакалавр” (Акт впровадження від 17.03.2006 р.).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладені дисертантом у трьох одноосібних наукових статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях ВАК України, а також двох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура і обсяг роботи зумовлені темою дисертаційного дослідження та характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують сім підрозділів, висновків до розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з яких 172 - основного тексту, кількість використаних джерел - 228 найменувань, 22 сторінки - додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його мета та завдання, характеризуються об'єкт, предмет і методологічна основа дослідження, висвітлюються наукова новизна роботи та основні положення, що виносяться на захист, теоретична і практична значимість, апробація результатів дослідження, наводяться наукові публікації з теми дисертації.

РОЗДІЛ 1 „Теоретико-правові засади державно-владного впливу у галузі торговельної марки“ складається з трьох підрозділів, в яких проаналізовано історію розвитку торговельної марки (знака для товарів і послуг), здійснено юридичний аналіз права власності на торговельну марку та всебічний аналіз теоретико-правових засад адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку.

Підрозділ 1.1 „Розвиток інституту охорони прав на торговельну марку“ присвячено становленню правової охорони торговельної марки. З розвитком суспільних відносин спостерігається довічне прагнення творчої особи, власника закріпити за собою право власності на певний продукт своєї діяльності, розпоряджатися ним на свій розсуд та обмежувати таким чином права конкурентів.

Історичний аналіз формування законодавства у галузі охорони торговельної марки є актуальним і необхідним для розв'язання сучасних проблем удосконалення законодавства у цій галузі. Такий аналіз дає змогу закласти у чинне законодавство правові норми охорони, які дозволяють надійніше захищати торговельну марку від протиправних посягань, сприяти умовам для розвитку підприємництва і добросовісної конкуренції на ринку товарів і послуг.

У підрозділі 1.2 „Юридичний аналіз права власності на торговельну марку“ автор зазначає, що інтелектуальна діяльність за своїм характером і змістом є творчою, але не кожний результат такої діяльності в подальшому стає об'єктом інтелектуальної власності.

Зазначено, що об'єктом інтелектуальної власності може визнаватися лише такий результат творчої діяльності, який відповідає вимогам закону, відповідно до якого надається правова охорона, а тому не кожен результат творчого пошуку підлягає правовій охороні, а лише той, який буде відповідати законодавчим умовам такої охорони.

Право інтелектуальної власності набувається з підстав, які встановлені законом чи договором.

У праві володіння є суттєвим не фактичне, а юридичне володіння. Основною відмінністю юридичного володіння від фактичного є те, що перше спричиняє юридичні наслідки, а останнє їх не виключає. На підставі аналізу нормативно-правової бази з охорони торговельної марки пропонується:

- якщо торговельна марка не використовувалася в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України „Про охорону прав на знаки товарів і послуг” у разі зазначених поважних причин власником дія свідоцтва на торговельну марку не припиняється. Поважними обставинами є, зокрема, такі, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва.

У зв'язку з цим виникає питання, чи буде нести відповідальність за порушення прав на торговельну марку особа після зазначеного терміну, адже юридично дія терміну охорони свідоцтва на торговельну марку відсутня. Законодавець зазначає, що дія свідоцтва може бути припинена лише за умови, якщо його власник не зазначить поважні причини такого використання.

Підставами припинення існування торговельної марки як об'єкта правовідносин є :

- відмова від свідоцтва;

- несплата збору за продовження дії свідоцтва;

- невикористання торговельної марки в Україні протягом трьох років;

- не зазначення поважних причин невикористання торговельної марки.

Автор наголошує, що дана стаття закону має дуже важливе значення у разі притягнення особи до відповідальності і пропонує внести відповідні зміни до зазначеного закону, а саме: п. 4 ст. 18 викласти у такій редакції:

- якщо власник свідоцтва на торговельну марку відмовився від свідоцтва, не сплатив збору за продовження дії свідоцтва, не використовував її в Україні протягом трьох років, навіть у разі зазначення поважних причин невикористання торговельної марки - особа, яка використовує таку торговельну марку, не повинна притягуватися до юридичної відповідальності.

У підрозділі 1.3 „Теоретичні засади адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку“ проведено правовий аналіз юридичної відповідальності і його різновиду-адміністративної відповідальності. Проведений аналіз змісту статті 51-2 КУпАП дає підстави визнати, що до неї включені не всі об'єкти права інтелектуальної власності, які потребують адміністративно-правової охорони, що дозволяє зробити висновок про її малу ефективність при застосуванні адміністративно-правових санкцій.

Одним із способів захисту об'єктів інтелектуальної власності в цілому, і зокрема захисту прав на об'єкт інтелектуальної власності - торговельну марку, є адміністративний спосіб захисту. Зазначено, що паралельно з нормами КУпАП, які встановлюють адміністративну відповідальність за порушення прав на торговельну марку, діють правові норми інших галузей права, що передбачають адміністративну відповідальність за порушення прав на торговельну марку.

Аналіз Кримінального кодексу України, КУпАП, Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, відповідно до пункту 22.5 статті 22 якого, як зазначає автор, дозволяє стверджувати, що розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в адміністративному законодавстві у частині кваліфікації правопорушень встановлюється не в сумі 17 грн., а на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті), що значно збільшує розмір штрафних санкцій.

Правовою нормою ст. 51-2 КУпАП не передбачено кваліфікуючої ознаки об'єктивної сторони правопорушення прав на торговельну марку - повторності правопорушення, що є прогалиною при застосуванні заходів адміністративної відповідальності. Відсутність у статтях 51-2 КУпАП та 223 Проекту Кодексу України про адміністративні проступки суб'єкта адміністративного проступку - посадової особи, а також фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності є, на думку автора помилковою.

На підставі аналізу чинного законодавства автор робить висновок про необхідність внесення відповідних змін і доповнень до законодавства з охорони прав на торговельну марку.

РОЗДІЛ 2 „Адміністративно-правові гарантії захисту прав на торговельну марку” розкриває місце органів з охорони об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема Держдепартаменту, які покликані забезпечити надійну охорону і захист торговельної марки.

У підрозділі 2.1 „Адміністративно-правова охорона та захист прав на торговельну марку” аналізуються повноваження і діяльність державних органів з охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

На підставі чинного законодавства автор аналізує діяльність державних органів України, які покликані забезпечувати реалізацію державної політики та здійснювати відповідний контроль за дотриманням норм законодавства у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема на торговельну марку.

Створення надійної державної системи правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності, гармонізація законодавства України з вимогами міжнародних договорів є дієвими механізмами реалізації та ефективного застосування законодавства, зокрема адміністративно-правового захисту у сфері інтелектуальної власності на торговельну марку.

У підрозділі 2.2 „Адміністративний захист торговельної марки від недобросовісної конкуренції” розглядаються способи захисту об'єктів інтелектуальної власності. Одним із способів захисту об'єктів інтелектуальної власності в цілому і захисту прав на об'єкт інтелектуальної власності - торговельну марку, зокрема є адміністративний спосіб захисту.

Автор зазначає, що правоохоронна практика щодо об'єктів права на торговельну марку нерідко виявляє прогалини та колізії в їх нормативно-правовому регулюванні.

Одним із видів недобросовісної конкуренції згідно із Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції“ є порушення виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності. Ст. 164-3 „Недобросовісна конкуренція“ КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недобросовісну конкуренцію. Значна увага присвячена аналізу норм адміністративного та господарського законодавства, пов'язаних із правопорушеннями у сфері недобросовісної конкуренції.

Проведений правовий аналіз господарського і адміністративного законодавства, незважаючи на значну спільність загальних рис і ознак адміністративної відповідальності та адміністративно-господарських санкцій, дозволив автору виявити і їх значну відмінність, що відмежовує адміністративну відповідальність від адміністративно-господарських санкцій.

У підрозділі 2.3 „Роль митного законодавства в охороні торговельної марки” автор вказує на важливу роль митного законодавства у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності .

Проаналізовано митне законодавство щодо охорони об'єктів інтелектуальної власності з пропозицією внесення змін до відповідних статей Митного кодексу України.

Аналіз ст. 320 „Відповідальність за порушення митних правил“ Митного кодексу України, на думку автора дозволяє з'ясувати:

- що посадові особи повинні підлягати адміністративній відповідальності за порушення митного законодавства при умові, що це входить до їхніх службових обов'язків;

- у разі акредитації підприємства в митному органі посадова особа такого підприємства повинна нести адміністративну відповідальність не тільки за порушення переміщення товарів через митний кордон України з порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності своїми діями, а й за незабезпечення виконання підлеглими особами своїх службових обов'язків у зазначеній сфері.

Диспозиція ст. 322 Митного кодексу України не повною мірою охоплює види стягнень за порушення митних правил.

Проведений аналіз Митного кодексу України дозволяє дійти висновку про наявність певних неузгодженостей його правових норм. Так відсутність у ст. 1 „Визначення основних термінів і понять” Митного кодексу України кваліфікуючої ознаки „товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності” у майбутньому, на нашу думку, буде призводити на практиці до відповідних судових непорозумінь, а тому вбачаємо за доцільне внести дане поняття до ст. 1 Митного кодексу України, яке викласти у такій редакції: “Товари, призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності - при ввезенні на митну територію України або вивезенні за межі цієї території, що містять об'єкти інтелектуальної власності і порушують права власника, є контрафактними”.

РОЗДІЛ 3 „Шляхи удосконалення правового регулювання адміністративної охорони прав на торговельну марку” присвячений дослідженню правового регулювання державних органів у сфері захисту та охорони прав на торговельну марку; внесено відповідні пропозиції з удосконалення їх правового регулювання.

У підрозділі 3.1 „Процедури реєстрації та введення в господарський обіг торговельної марки” автор зазначає, що державний захист торговельної марки неможливий без державної системи органів, які покликані забезпечити надійну охорону і захист прав її власників. Детально аналізується практика адміністративного та судового захисту торговельної марки та пропонуються шляхи удосконалення її правового регулювання.

Україна належить до країн, в яких діє реєстраційний принцип надання правової охорони торговельної марки. Цей принцип зумовлює певну специфіку її використання, а тому розкриття змісту окремих підстав для відмови у наданні правової охорони наводиться у Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг (торговельну марку). Так, при прийнятті рішення про надання чи відхилення правової охорони заявленого позначення особливої ваги набирає суб'єктивний фактор особисті - переконання експертів.

Аналізуючи правопорушення щодо права на торговельну марку, автор зазначає, що правопорушення також відбуваються під час отримання свідоцтва на торговельну марку у Держдепартаменті.

Серед характерних порушень Держдепартаменту є :

- безпідставна відмова у державній реєстрації торговельної марки;

- недобросовісна реєстрація чужих позначень.

На перший погляд дані правопорушення за юридичною природою є господарськими правопорушеннями, але противоправні дії, які може чинити посадова особа Держдепартаменту, що реєструє без законних на те підстав торговельну марку чи відмовляє у разі наявності законних підстав у такій реєстрації, повинна нести юридичну відповідальність.

На думку автора, здійснюючи недобросовісну реєстрацію торговельної марки, яка належить іншій особі, відповідальна особа Держдепартаменту може вчиняти це з метою примушення добросовісного власника викупити зареєстровану торговельну марку, а тому залежно від спричиненої матеріальної шкоди повинна бути передбачена дисциплінарна, цивільно-правова, адміністративна чи кримінальна відповідальність за порушення прав на торговельну марку при її реєстрації або у відмові її реєстрації.

У підрозділі 3.2 „Напрямки удосконалення адміністративної відповідальності при порушенні прав на торговельну марку” розглянуто практику діяльності державних органів з охорони об'єктів права на торговельну марку і запропоновано на базі Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України і державних інспекторів з питань інтелектуальної власності Держдепартаменту створити у структурі МВС України - Державну службу з охорони об'єктів інтелектуальної власності МВС України.

На підставі аналізу практики застосування адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності в адміністративному порядку передбачених ст. 51-2 КУпАП, автор зазначає, складений належним чином протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КУпАП, і долучених до нього відповідних матеріалів - необхідна умова для вчасного та якісного розгляду справи, оскільки ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. А тому уповноваженим особам, які складають протокол при порушенні прав на торговельну марку, необхідно діяти відповідно до вимог чинного законодавства.

Посадовими особами при складанні протоколу повинно бути доведено:

- що торговельна марка зареєстрована відповідними особами;

- повідомити суб'єкта права на торговельну марку про порушення його прав;

- отримати офіційну інформацію щодо прав на об'єкт правопорушення;

- у разі необхідності провести експертизу об'єкта правопорушення;

- доведення вини, щодо незаконного використання торговельної марки правопорушником.

Ці та інші дії необхідні для вирішення питання про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Відсутність матеріалів, що підтверджують наявність права інтелектуальної власності та зареєстрованого суб'єкта, якому належить таке право, неповідомлення суб'єкта про порушення його прав, відсутність відповіді про заявлені вимоги, неповідомлення про порушення справи та її призначення до розгляду в суді - основні недоліки, що допускають уповноважені особи, проводячи адміністративне розслідування, і які слугують підставою для закриття адміністративної справи.

Аналіз досліджених матеріалів дозволяє автору зазначити, що чинне законодавство, правоохоронні і судові органи не повною мірою можуть захистити права власників на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема на торговельну марку.

На нашу думку, для розгляду справ зазначеної категорії, особи, які складають протоколи, судді повинні опанувати значний обсяг нормативної бази та постійно слідкувати за змінами і доповненнями до законодавства у сфері інтелектуальної власності, а для цього необхідно запровадити не тільки створення спеціальних Патентних судів, але і навчання працівників органів внутрішніх справ, митних органів, які спеціалізуються на питаннях охорони об'єктів інтелектуальної власності.

право власність інтелектуальний торговельний

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації викладено наукові та практичні результати проведеного дослідження, наведено нове вирішення наукового завдання, яке полягає в аналізі організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку.

Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є такі:

1. Існуючі у Законі України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” правові норми мають прогалини, суперечливі положення та інші неузгодження і потребують удосконалення охорони прав на торговельну марку.

З цією метою запропоновано внесення змін до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” додаткових правових норм про можливість дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку.

2. Аналіз змісту статті 51-2 КУпАП дає підстави визначити, що до даної статті включені не всі об'єкти права інтелектуальної власності, які потребують адміністративно-правової охорони, а норми даної статті не в змозі забезпечити відповідну адміністративно-правову охорону об'єктів інтелектуальної власності, що говорить про її малу ефективність при застосуванні адміністративно-правових санкцій. У зв'язку з викладеним вважається доцільним на підставі аналізу Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, розмір застосування адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку в адміністративному законодавстві значно розширюється.

3. Проведений аналіз адміністративного законодавства у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності дозволив з'ясувати про доцільність притягнення до адміністративної відповідальності у відповідності до ст. 51-2 КУпАП та ст. 223 Проекту Кодексу України про адміністративні проступки, суб'єкта адміністративного проступку - посадової особи, а також фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. „На нашу думку“ є помилкою відсутність у вказаних статтях зазначених суб'єктів, оскільки посадові особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, насамперед ті, які здійснюють свою діяльність з найманими працівниками, повинні нести адміністративну відповідальність не тільки за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності своїми діями, вони також повинні забезпечити дієвий контроль за своїми підлеглими від таких порушень, а у разі їх вчинення нести адміністративну відповідальність.

3. З метою посилення контрольно-наглядової функції держави за дотриманням вимог нормативно-правових актів всіма суб'єктами господарювання у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності пропонується створення на базі Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України і державних інспекторів з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності - Державної служби з охорони об'єктів інтелектуальної власності, яка повинна бути підпорядкована МВС України та наділена повноваженнями, передбаченими Законом України „Про міліцію”.

4. Необхідність державного впливу на відносини у сфері інтелектуальної власності визначається як вимогами власників прав на такі об'єкти, так і публічних інтересів суспільства і держави щодо охорони прав інтелектуальної власності. Важливою гарантією захисту власників права на торговельну марку є дієвий механізм державного контролю за дотриманням законодавства про інтелектуальну власність посадовими Державного департаменту інтелектуальної власності. З цією метою обґрунтовується доцільність притягнення до юридичної відповідальності посадової особи Держдепартаменту за порушення нею порядку видачі свідоцтва на торговельну марку або за відмову реєстрації прав на торговельну марку.

5. З метою удосконалення митного законодавства запропоновано:

а) теоретичне визначення поняття адміністративного захисту прав на торговельну марку: під заходами адміністративного захисту прав на торговельну марку потрібно розуміти сукупність заходів адміністративного припинення та застосування адміністративної відповідальності до винної особи, а також відновлення і визнання прав власника, які застосовують митні органи та місцеві суди (судді) за власною ініціативою або заявою чи скаргою зацікавленої особи до митних органів чи суду та є заходами адміністративного захисту прав на торговельну марку;

б) з метою термілогічної єдності є доцільним доповнити ст. 1 Митного кодексу України легальним визначення поняття “правовласник“:

“Правовласник - це особа, яка має виключне право розпорядження об'єктом інтелектуальної власності на свій власний розсуд або надання такого права іншій особі відповідно до чинного законодавства”;

в) включення ст. 320 „Відповідальність за порушення митних правил ”Митного кодексу України правової норми, згідно з якою відповідальність за порушення митних правил повинні нести посадові особи підприємств, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю.

6. Проведений аналіз Митного кодексу України дозволяє дійти висновку про наявність певних неузгодженостей його правових норм. З прийняттям Верховною Радою України від 16 листопада 2006 року Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України)”, відповідно до якого Митний кодекс України доповнено статтею 257-1 „Призупинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу”, а статтю 345 Митного кодексу України викладено в іншій редакції.

На нашу думку, наявність у нормах вищезазначених статей кваліфікуючої ознаки „товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності”, а також відсутність у ст. 1 „Визначення основних термінів і понять” такого визначення у митному законодавстві у майбутньому, на нашу думку, буде призводити на практиці до відповідних судових непорозумінь, а тому вбачаємо за доцільне внести дане поняття до ст. 1 Митного кодексу у такій редакції: „Товари, призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності - при ввезенні на митну територію України або вивезенні за межі цієї території, що містять об'єкти інтелектуальної власності і порушують права власника, є контрафактними”.

7. У зв'язку з прийняттям ряду нових законів, зокрема нових Цивільного та Господарського кодексів України, необхідно привести законодавство у сфері охорони прав на торговельну марку у відповідність до прийнятих нормативних актів. З цією метою сформульована та запропонована пропозиція внести зміни у Закон України „ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, якими привести термінологію цього закону у відповідність до термінології Цивільного та Господарського кодексів України, а саме поняття „знак для товарів і послуг” замінити на поняття „торговельна марка”

...