Теоретичні засади отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України

6. При отриманні вербальної інформації на досудовому слідстві між слідчим та особами, з якими він спілкується складаються міжособистісні відносини, які не є і не можуть бути субєкт-субєктними (рівнопартнерськими), оскільки коло прав, якими користується слідчий (ст.114 КПК України) не має жодний з перерахованих у даній статті закону.

7. Спілкування при отриманні вербальної інформації має подвійний характер, оскільки засноване на двох психологічних принципах: психологічного контакту та психологічної боротьби.

Визначено, що психологічний контакт - це узгоджені ділові взаємовідносини слідчого зі свідком, потерпілим, підозрюваним і обвинуваченим, які виникають на основі правильної позиції слідчого і поведінки особи, від якої отримується інформація.

8. До стадій формування психологічного контакту слід віднести: прогнозування спілкування і процесу встановлення психологічного контакту; створення зовнішніх умов, що полегшують встановлення контакту; прояв зовнішніх комунікативних властивостей на початку зорового контакту; дії з ліквідації перешкод у спілкуванні; порушення інтересу до розвитку дії під час майбутнього спілкування.

9. Обґрунтовано, що переконання як метод психологічного впливу впливає на свідомість особистості в цілому, у той час, як інші способи словесного впливу на психіку людини: розяснення, навіювання і спонукання впливають лише на окремі сторони свідомості - відповідно мислення, почуття, волю.

10. Іншим методом психологічного впливу на особу, від якої отримується вербальна інформація є протиправний примус, що може виявлятися в неправомірному навіюванні, спонуканні до дачі показань, тобто в діях, що являють собою психічне насильство. Процесуальний примус є правомірним обмеженням у порядку, встановленому кримінально-процесуальним кодексом. Він повинен у кожному випадку його застосування бути виправданим, заснованим на принципі законності, мати під собою достатні підстави.

11. Обґрунтовується доцільність використання при проведенні вербальних слідчих дій звуко- та відеозапису для отримання інформації від осіб, які схильні в силу тих чи інших обставин до зміни показань. Значення звуко- та відеозапису полягає в тому, що вони дозволяють, по-перше, виключити претензії особи, що змінила показання, на отримання тієї чи іншої інформації, записаної в протоколі допиту, від слідчого. По-друге, фоно- відеограми дають фактичні підстави для спростування аргументів, які за звичай використовують особи, котрі відмовляються від своїх первинних показань або ті, що змінюють їх.

12. Пропонується закріпити в КПК України наступні статті: 1) “Допит гіпнолога” як свідка за результатами проведеної гіпнорепродукції. У допиті гіпнолог повинен повідомити про використовуваний ним метод введення в гіпнотичний стан, сформовану стадію гіпнозу, про стан опитуваного власне в ході опитування, про поставлені питання та отримані відповіді, про реакції на запитання та про їх значення з психологічної точки зору тощо. Обовязковими умовами здійснення гіпносеансу повинні бути добровільна згода особи, відсутність медичних протипоказань, проведення допиту тільки з психічно здоровими особами, фіксування його на відеоплівку;

2) “Перехресний допит”, тобто допит особи поперемінно двома допитуючими за єдиним узгодженим планом шляхом постановки запитань, що несуть різне смислове навантаження і є єдиним тактичним завданням;

3) “Перелік порушень закону, що спричиняють виключення їх з процесу доказування”; 4) “Допустимість доказів”; 5) “Докази, які визнаються недопустимими”. Авторкою пропонується зміст цих статей.

13. Для отримання вербальної інформації слід використовувати поліграф як прилад для обєктивного дослідження фізіологічних показників емоційного стану людини. Застосування поліграфа можливе, при законодавчому закріпленні таких положень: добровільна згода допитуваного; відмова допитуваної особи від допиту в будь-який момент його проведення не може розглядатися як свідчення причетності до здійснення злочину і приховування відомої їй інформації, а також не дає приводу для обмеження її законних прав та свобод; для участі в допиті дозволяється залучати фахівця-психолога, який виконує функції оператора поліграфа; обовязкове дотримання переліку ситуацій, коли проведення допиту не рекомендується; висновки оператора (фахівця-психолога) поліграфа доводяться до відома ініціатора проведення допиту та допитуваної особи; результати застосування поліграфа не мають доказового значення і використовуються лише як орієнтовна інформація; доказами визнаються лише фактичні дані, які містяться в показаннях допитуваного; попередити оператора(фахівця) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиву розшифровку поліграми, для цього внести відповідні зміни до ст.384 КК України

14. Допит слід розглядати не тільки як слідчу дію, але і як: інститут кримінально-процесуального права; повноваження органів розслідування і суду; форму прояву кримінального переслідування; спосіб збирання і перевірки доказів; спосіб викриття осіб, винних у вчиненні злочину; спосіб формування показань; спосіб захисту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.

15. Доведено, що класифікацію кримінально-процесуальних форм допиту слід розширити, додавши допити таких осіб як цивільного позивача та цивільного відповідача; гіпнолога за результатами гіпнорепродукції; обізнаного свідка.

16.Доведено, що допит свідка повинен проводитися у присутності адвоката.

17. Обґрунтовано, що слід заборонити допитувати як свідків: журналістів, суддів, народних засідателів, присяжних, слідчих та оперативних працівників, осіб, виправданих судом, а також осіб, справи відносно яких закриті та визначені обставини, на які поширюється така заборона.

Разом з тим підкреслюється, що показання отримані від конфіденційного інформатора, або співробітника оперативного підрозділу, якому він повідомив цю інформацію, слід використовувати як докази у кримінальній справі. Пропонується декілька шляхів: по-перше, це допит співробітника оперативного підрозділу про те, що повідомив йому інформатор без розголошення анкетних даних цієї особи; по-друге, це допит самого інформатора як свідка у кримінальній справі з застосуванням заходів безпеки, передбачених КПК України.

18. Обґрунтовано, що КПК України слід доповнити новим джерелом доказів - показаннями експерта, змістом яких можуть бути лише висновки, зроблені на підставі досліджень, проведених при виконанні експертизи.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографії

1. Удалова Л.Д. Вербальна інформація у кримінальному процесі України. - К.: ПАЛИВОДА, 2006. - 324 с.

Підручники та посібники

1. Удалова Л.Д. Освідування при розслідуванні кримінальних справ: Монографія. - К.: РВВ КІВС НАВСУ, 1998. - 102 с.

2. Удалова Л.Д. Психологічні основи предявлення для впізнання: Монографія. - К.: РВВ КІВС НАВСУ, 1998. - 112 с.

3.Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина. Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 151с.

4. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Особлива частина. - Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 279 с.

5.Кримінальний процес України. Підручник.-К.:ПАЛИВОДА,2007.- 430с.

Статті у наукових фахових виданнях

Удалова Л.Д. Допит: деякі проблеми використання нетрадиційних засобів та методів під час його провадження // Збірник наукових праць „Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності”. - № 1. - 2001. - Донецьк. -