Господарська компетенція місцевих державних адміністрацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ГОСПОДАРСЬКА КОМПЕТЕНЦІЯ

МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ

Спеціальність: Господарське право, господарсько-процесуальне право

Захарченко Андрій Миколайович

Донецьк, 2007 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення подальшої розбудови в Україні ринкової соціально спрямованої економіки вимагає удосконалення правових форм участі органів державної влади у сфері господарювання на засадах узгодження публічних та приватних інтересів. Важливе значення при цьому має діяльність місцевих державних адміністрацій як органів виконавчої влади, які беруть участь в організації господарювання на рівні адміністративно-територіальних одиниць.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету МОН України за темою “Порівняльно-правове дослідження державної організації і правової системи суспільства” (держреєстрація Г-02/46 (0103U003371), в межах якої автором досліджено зміст господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, визначено шляхи підвищення ефективності її реалізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка нових теоретичних положень щодо змісту господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, підготовка пропозицій із вдосконалення законодавства, що визначає таку компетенцію.

Об'єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, пов'язаних із формуванням та реалізацією компетенції місцевих державних адміністрацій в економічній сфері.

Предметом дослідження є господарська компетенція місцевих державних адміністрацій.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, а саме: формально-логічний, історичний, системно-структурний, аналізу і синтезу, порівняльно-правовий тощо. Формально-логічний метод використовувався під час аналізу нормативно-правових актів, що встановлюють господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій, а також практики її реалізації. Історичний метод застосовувався в ході дослідження процесу розвитку законодавства України, що встановлює господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій.

Виокремлення та аналіз основних складових господарської компетенції місцевих державних адміністрацій здійснювалися за допомогою системно-структурного методу. Метод аналізу і синтезу застосований під час розроблення пропозицій з удосконалення нормативно-правових актів, що визначають господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій. Дослідження різних підходів у правовому регулюванні одних і тих же відносин у вітчизняній і зарубіжній практиці здійснювалося з використанням порівняльно-правового методу.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що проведене системне дослідження питань господарської компетенції місцевих державних адміністрацій з урахуванням наукових розробок, законодавства та практики його застосування, на основі якого обґрунтовані нові наукові положення, підготовлені пропозиції із вдосконалення законодавства з таких питань. Наукова новизна дослідження конкретизується в наступних положеннях.

Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати отримані автором самостійно на основі аналізу наукових публікацій, законодавства України та інших країн, вивчення правозастосовчої діяльності місцевих державних адміністрацій в процесі реалізації наданої їм господарської компетенції.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на: підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2003-2004 рр. (Донецьк, 2005), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми господарського права і методика його викладання” (Донецьк, 2006), щорічній Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2006), I Міжнародній науково-практичній конференції “Європейська наука XXI сторіччя: стратегія і перспективи розвитку - 2006” (Дніпропетровськ, 2006), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства” (2006).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 11 друкованих працях, з яких 6 - у фахових наукових журналах і збірках наукових праць, загальним обсягом 3,8 д. а., які особисто належать автору.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки комп'ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 264 найменувань та додатки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Теоретичні засади господарської компетенції місцевих державних адміністрацій містить три підрозділи і присвячений дослідженню основ правового статусу місцевих державних адміністрацій як учасників відносин у сфері господарювання, поняття та особливостей господарської компетенції місцевих держадміністрацій, а також огляду законодавства, що встановлює цю компетенцію.

Обґрунтовано, що місцеві державні адміністрації належать до особливого виду суб'єктів господарського права - органів господарського керівництва (органів, що організують господарювання). Відзначається, що місцевим державним адміністраціям притаманні ознаки, властиві суб'єктам господарського права (здійснення організаційного впливу на діяльність суб'єктів господарювання, наявність господарської компетенції, статусу юридичної особи, а також відокремленого майна, що використовується не для здійснення господарської діяльності, а для забезпечення функціонування місцевих державних адміністрацій як державних установ). Аргументовано, що участь місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання повинна базуватися на узгодженні державних, галузевих і місцевих інтересів, що обумовлює наявність в їх складі структурних підрозділів, які безпосередньо сприяють розвитку певних галузей економіки (промисловість, сільське господарство, житлово-комунальне господарство, галузі транспорту, зв'язку, будівництва тощо) та діють за принципом подвійного підпорядкування (підпорядковуються головам місцевих державних адміністрацій та відповідним органам виконавчої влади вищого рівня).

Наголошується, що діяльність місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання за своїм змістом і спрямованістю відрізняється від діяльності інших учасників господарських відносин. Автор доходить висновку, що основними завданнями місцевих державних адміністрацій у зазначеній сфері є: створення належних умов діяльності всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та підпорядкування в межах відповідних територій для забезпечення соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, організація діяльності окремих суб'єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, що перебувають у сфері їх управління.

За результатами проведеного дослідження запропоновано визначення поняття “господарська компетенція місцевих державних адміністрацій” як сукупність передбачених законодавством прав та обов'язків (повноважень) місцевих державних адміністрацій щодо створення відповідних суб'єктів господарювання, припинення діяльності цих суб'єктів, планування та регулювання господарської діяльності, здійснення контролю у сфері господарювання в межах підвідомчих їм територій. Відзначається, що переважна більшість прав місцевих державних адміністрацій є такими, що потребують обов'язкової реалізації. Внаслідок цього при визначенні правового статусу місцевих державних адміністрацій у законодавстві застосовується категорія “повноваження”, яка передбачає одночасне поєднання права та обов'язку. Разом з тим окремі права та обов'язки у складі господарської компетенції місцевих державних адміністрацій доцільно виокремити як такі, що вказують лише на можливість або необхідність вчинення такими адміністраціями певних дій у сфері господарювання.

Порівняння господарської компетенції місцевих державних адміністрацій з компетенцією інших учасників відносин у сфері господарювання дозволило виявити такі властиві їй особливості: наявність в її складі прав та обов'язків (повноважень) щодо організації діяльності підпорядкованих суб'єктів господарювання державного сектору економіки, наявність прав та обов'язків (повноважень), що передбачають здійснення впливу на господарську діяльність інших, не підпорядкованих суб'єктів господарювання з певних питань, можливість набуття делегованих повноважень органів виконавчої влади вищого рівня та органів місцевого самоврядування у сфері господарювання, визначення змісту господарської компетенції виключно нормативно-правовими актами, реалізація господарської компетенції місцевих державних адміністрацій лише в межах підвідомчих їм територій.

За результатами дослідження стану законодавства, що визначає господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій, запропоновані такі основні напрями його удосконалення: доопрацювання окремих норм ГК щодо участі органів державної влади у сфері господарювання, узгодження переліку питань, які вирішуються місцевими держадміністраціями (ст. 13 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”) та їх повноважень в окремих галузях господарювання (промисловості, сільському господарстві, будівництві), деталізація положень щодо повноважень місцевих державних адміністрацій різних територіальних рівнів, уточнення питань розмежування господарської компетенції місцевих державних адміністрацій та господарської компетенції органів місцевого самоврядування, усунення невідповідностей між різними нормативно-правовими актами щодо належності окремих повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання до власних чи делегованих.

Розділ 2. Зміст господарської компетенції місцевих державних адміністрацій містить чотири підрозділи, в яких досліджуються складові господарської компетенції місцевих державних адміністрацій щодо створення та припинення діяльності суб'єктів господарювання, планування та регулювання господарської діяльності, здійснення контролю у сфері господарювання.

Аргументовано, що однією з передумов прийняття місцевою державною адміністрацією рішення про створення суб'єкта господарювання є набуття нею повноважень з управління певними майновими об'єктами, які можуть скласти основу діяльності утворюваного суб'єкта. Такою основою можуть бути об'єкти державної власності, передані в управління місцевій державній адміністрації, а також об'єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст (за умови делегування відповідних повноважень обласними чи районними радами). У даному випадку місцеві державні адміністрації безпосередньо здійснюють організаційно-установчі повноваження власників таких об'єктів (держави і територіальних громад), що відповідає положенням ст. ст. 22, 24, 135 ГК України.

Вказується, що місцеві державні адміністрації можуть створювати суб'єктів господарювання за власним рішенням або за дорученням органів влади вищого рівня чи відповідних місцевих рад.

З урахуванням того, що місцеві державні адміністрації є органами виконавчої влади, які мають сприяти забезпеченню соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, автор доходить висновку, що створення місцевими державними адміністраціями суб'єктів господарювання повинно обумовлюватися, насамперед, необхідністю вирішення певних соціально-економічних завдань, задоволенням потреб населення відповідних територій.

У зв'язку з тим, що у ст. 19 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” не конкретизовані види та організаційно-правові форми підприємств, які можуть створювати місцеві державні адміністрації, запропоновано уточнити відповідні положення, встановивши повноваження місцевих держадміністрацій щодо створення унітарних та корпоративних підприємств на основі державної власності або на основі спільної власності територіальних громад (за умови делегування таких повноважень відповідними радами).

Відзначено, що в окремих випадках місцеві держадміністрації наділяються повноваженнями щодо розгляду питань, пов'язаних із створенням та припиненням діяльності суб'єктів господарювання, які безпосередньо не перебувають у сфері їх управління. При цьому найбільш широкі повноваження має Київська міська державна адміністрація в особі її голови, що погоджує питання створення, перепрофілювання та ліквідації державних підприємств, розташованих на території міста Києва.

З урахуванням необхідності узгодження галузевих і територіальних інтересів в процесі управління державними підприємствами, попередження можливих негативних соціально-економічних та екологічних наслідків припинення їх діяльності у регіонах, запропоновано надати аналогічні повноваження обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям. Вказується, що до компетенції місцевих державних адміністрацій належить розгляд і затвердження річних фінансових планів суб'єктів господарювання, що перебувають у сфері їх управління, в яких відображаються очікувані результати діяльності господарюючих суб'єктів в наступному році, джерела формування коштів та напрями їх використання з метою забезпечення подальшого розвитку господарської діяльності цих суб'єктів. Крім того, місцеві державні адміністрації уповноважені здійснювати індикативне планування діяльності суб'єктів господарювання, основною формою якого є підготовка прогнозів і програм соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, в яких відображаються основні показники господарської діяльності в межах відповідних територій на майбутнє. Інформування суб'єктів господарювання про цілі, пріоритети і показники прогнозних і програмних документів забезпечує їх необхідними орієнтирами для планування власної господарської діяльності, що відповідає нормам ст. 11 ГК України. На основі аналізу законодавства, що визначає компетенцію місцевих державних адміністрацій в окресленій частині, обґрунтована необхідність законодавчого розширення механізму, який дозволяє місцевим державним адміністраціям брати участь у плануванні діяльності не підпорядкованих їм господарюючих суб'єктів та узгоджувати власні плани останніх із соціально-економічними інтересами регіонів, не порушуючи при цьому законних прав відповідних суб'єктів. З урахуванням позитивних положень законодавства деяких країн (Франція, Норвегія, Російська Федерація), запропоновано встановлення повноважень місцевих держадміністрацій щодо залучення суб'єктів господарювання до виконання програм соціально-економічного розвитку на договірних засадах із застосуванням економічного стимулювання таких суб'єктів та одночасним погодженням планів їх діяльності. Крім того, запропоновано надати обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям повноваження з погодження фінансових планів зареєстрованих на відповідній території суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які не перебувають у сфері їх управління, з можливістю делегування таких повноважень райдержадміністраціям.

Дослідження компетенції місцевих державних адміністрацій з регулювання господарської діяльності дозволило аргументувати доцільність: уточнення повноважень щодо регулювання діяльності суб'єктів господарювання, заснованих на спільній власності територіальних громад, які можуть делегуватися місцевим державним адміністраціям відповідними місцевими радами, надання обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям можливості включати своїх представників до наглядових рад господарських товариств, що розташовані на відповідних територіях, у статутних фондах яких частка держави становить більш ніж 50 відсотків, уточнення повноважень місцевих державних адміністрацій різних територіальних рівнів щодо розміщення серед суб'єктів господарювання замовлень на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг), необхідної для задоволення потреб територіальних громад, збільшення обсягу повноважень обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо ліцензування певних видів господарської діяльності шляхом надання їм окремих повноважень центральних органів виконавчої влади у цій сфері (зокрема, повноважень щодо ліцензування господарської діяльності з проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт, здійснення медичної практики, заготівлі, переробки, металургійної переробки брухту кольорових і чорних металів, фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності та деяких інших), встановлення повноважень обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються на відповідних територіях суб'єктами господарювання незалежно від форм власності (крім підприємств, що засновані на власності територіальних громад), встановлення повноважень місцевих держадміністрацій щодо внесення відповідним місцевим радам пропозицій про надання податкових пільг суб'єктам господарювання в межах коштів, що надходять до обласних і районних бюджетів, надання місцевим державним адміністраціям права приймати регуляторні акти з усіх питань, що виникають у сфері господарювання в межах відповідних територій, за винятком питань, регулювання яких згідно із законодавством України належить до компетенції інших органів.

Встановлено, що відповідно до наданої їм компетенції місцеві державні адміністрації контролюють діяльність суб'єктів господарювання, які перебувають у сфері їх управління, зокрема, здійснюють контроль за ефективністю використання закріпленого за ними майна та дотриманням статутів. Відзначено, що шляхом аналізу фінансової звітності таких суб'єктів господарювання, місцеві державні адміністрації здійснюють оцінку стану їх фінансово-господарської діяльності, визначають ступінь його відповідності показникам, передбаченим у річних фінансових планах, на основі чого приймаються рішення про подальші напрями управління господарюючим суб'єктом. Проаналізовано компетенцію місцевих державних адміністрацій із здійснення контролю за окремими напрямами діяльності суб'єктів господарювання, які не перебувають у сфері їх управління. Відзначено, що у даному випадку місцеві державні адміністрації виступають як органи, що забезпечують реалізацію положень ст. 19 ГК України, яка визначає правові засади здійснення державного контролю за господарською діяльністю. На основі проведеного аналізу автор доходить висновку про необхідність зміни компетенції місцевих державних адміністрацій у даній частині. Так, з метою обмеження невиправданого втручання різних контролюючих органів у діяльність суб'єктів господарювання, усунення дублювання окремих повноважень місцевих державних адміністрацій з повноваженнями деяких територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, що здійснюють контроль у сфері господарювання, обґрунтована необхідність вилучення з компетенції місцевих державних адміністрацій права проводити перевірки стану додержання законодавства суб'єктами господарювання по окремих напрямах, визначених у ст. 16 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”.

Натомість запропоновано закріпити повноваження місцевих державних адміністрацій щодо надання доручень про проведення перевірок діяльності певних суб'єктів господарювання відповідним територіальним підрозділам центральних органів виконавчої влади за наявності фактів, що свідчать про порушення цими суб'єктами законодавства України.

Розділ 3. Реалізація господарської компетенції місцевих державних адміністрацій містить два підрозділи, в яких проаналізовано питання реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій.

Відзначено, що в залежності від характеру окремих складових господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, їх реалізація здійснюється місцевими державними адміністраціями одноособово або шляхом вступу у відносини з іншими суб'єктами. В останньому випадку місцеві державні адміністрації можуть набувати нових прав і обов'язків у сфері господарювання, що є похідними від господарської компетенції, встановленої нормативно-правовими актами. Обґрунтовано, що обсяг прав та обов'язків (повноважень) місцевих держадміністрацій у сфері господарювання, встановлений нормативно-правовими актами, не тотожний обсягу прав та обов'язків (повноважень), що фактично реалізуються ними у певний період часу. Зокрема, застосуванню окремих повноважень місцевої державної адміністрації у сфері господарювання має обов'язково передувати настання певного юридичного факту. Крім того, обсяг реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій залежить від конкретної соціально-економічної ситуації в межах відповідних територій. Аргументовано, що основними факторами, які впливають на ефективність реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій є: повнота встановлення цієї компетенції у нормативно-правових актах, обсяг матеріально-фінансового забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій, оптимальна побудова та стабільність їх структури, рівень професіоналізму посадових осіб місцевих державних адміністрацій.

Обґрунтовано, що здійснення господарської компетенції місцевих державних адміністрацій їх головами та структурними підрозділами відбувається на засадах розподілу сфер діяльності і відповідальності та передбачає вчинення ними комплексу дій організаційного і правового характеру. Зокрема, здійснюючи організаційні заходи щодо забезпечення реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій, їх голови розподіляють відповідні функції між структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій, спрямовують і координують діяльність цих підрозділів. В свою чергу, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій аналізують стан господарювання в межах відповідних територій (у тому числі у розрізі окремих галузей), розробляють і надають головам місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня пропозиції щодо вжиття заходів, спрямованих на його покращення, здійснюють різноманітні матеріально-технічні операції щодо організації діяльності господарюючих суб'єктів. Дії правового характеру, що вчинюються в процесі реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій їх головами та структурними підрозділами, опосередковуються виданням правових актів (розпоряджень голів місцевих державних адміністрацій та наказів керівників структурних підрозділів), що є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями в межах відповідних територій. юридичний законодавчий влада

Крім того, реалізація окремих складових господарської компетенції місцевих державних адміністрацій супроводжується укладенням організаційно-господарських договорів із суб'єктами господарювання відповідно до ст. 186 ГК України.

Відзначено, що забезпечення належної реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій їх структурними підрозділами вимагає удосконалення правового регулювання діяльності останніх. У зв'язку з цим аргументована необхідність приведення типових положень про окремі галузеві структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, що безпосередньо забезпечують реалізацію їх господарської компетенції, у відповідність з примірними переліками структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Крім того, обґрунтована необхідність упорядкування відповідних примірних переліків з урахуванням усього комплексу галузевих господарських питань, віднесених до відання місцевих державних адміністрацій відповідно до законодавства, а також з дотриманням принципу, за яким структурний підрозділ місцевої держадміністрації не повинен підпорядковуватися більш ніж одному центральному органу виконавчої влади.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні напрямів розвитку теоретичних засад господарської компетенції місцевих державних адміністрацій. Дисертантом обґрунтовані нові наукові положення щодо нормативно-правового встановлення компетенції місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання з метою підвищення ефективності її реалізації, посилення позитивного організаційного впливу місцевих державних адміністрацій на господарські відносини в межах підвідомчих їм територій. За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо внесення відповідних змін і доповнень до ГК України (ст. ст. 8, 9, 57), законів України “Про державну податкову службу в Україні” (ст. 111), “Про систему оподаткування” (ст. ст. 1, 3), “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (ст. 11), “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” (ст. ст. 1, 2), “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. ст. 43, 44), “Про місцеві державні адміністрації” (ст. ст. 15-20, 28, 36), “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” (ст. 18), “Про управління об'єктами державної власності” (ст. ст. 4, 11) та деяких підзаконних актів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Захарченко А. Реалізація місцевими державними адміністраціями повноважень у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності // Правничий часопис Донецького університету. - 2003. - №2 (10). - С. 76-83.

2. Захарченко А. Господарська компетенція місцевих державних адміністрацій: поняття та зміст // Правничий часопис Донецького університету. - 2004. - №2 (12). - С. 50-56.

3. Захарченко А.М. Компетенція місцевих державних адміністрацій в галузі управління майном // Экономика и право. - 2005. - №2 (12). - С. 126-131.

4. Захарченко А.М. Організаційно-правові питання реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. 34. - С. 199-206.

5. Захарченко А.М. Місцеві державні адміністрації як учасники відносин у сфері господарювання // Актуальні проблеми політики. - Одеса: Одеська нац. юрид. академія. - 2006. - Вип. 29. - С. 456-460.

6. Захарченко А.М. Компетенція місцевих державних адміністрацій щодо планування діяльності суб'єктів господарювання // Проблеми господарського права і методика його викладання. - Донецьк: ІЕПД НАН України. - 2006. - С. 152-161.

7. Захарченко А.М. Компетенція місцевих державних адміністрацій щодо регулювання діяльності суб'єктів господарювання // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. - 2006. - №3. - С. 64-68.

8. Захарченко А.М. Компетенція місцевих державних адміністрацій в галузі управління майном // Материалы итоговой науч. конф. Донецкого национального университета за период 2003-2004 гг.: Правоведение (март 2005 г.). - Донецк: ДонНУ, 2005. - С. 8-10.

9. Захарченко А.М. Проблеми встановлення компетенції місцевих державних адміністрацій щодо створення суб'єктів господарювання та припинення їх діяльності // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної наук.-практ. конф. (18-19 травня 2006 р.). - Запоріжжя: Запорізький нац. ун-т МОН України, 2006. - С. 391-392.

10. Захарченко А.М. Правова основа господарської компетенції місцевих державних адміністрацій // Європейська наука XXI століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006: Матеріали I Міжнародної наук.-практ. конф. (22-31 травня 2006 р.) - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т. 18: Право. - С. 22-24.

11. Захарченко А.М. Компетенція місцевих державних адміністрацій щодо здійснення контролю у сфері господарювання // Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників Всеукраїнської наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів (26-27 червня 2006 р.) - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - С. 50-53.

Размещено на Allbest.ru