Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин

Положення про цінні папери пропонується розглядати як об'єднання правових інститутів. Це пояснюється, по-перше, тим, що вони не можуть розглядатись як інститут речового або зобов'язального права, а по-друге, з урахуванням нинішнього стану і з огляду на динаміку їх формування, вони є більш складним системним утворенням, ніж правовий інститут. Основним критерієм поділу норм, що визначають правовий режим цінних паперів, на правові інститути обрано модельні характеристики посвідчених ними майнових прав. Врахування цього критерію, а також законодавчого розмежування цінних паперів на певні групи, уможливлює виокремлення інститутів пайових, боргових, похідних, товаророзпорядчих, іпотечних, приватизаційних цінних паперів тощо.

Розділ 3 "Цінні папери як цивілістична конструкція" присвячений дослідженню базової типової модельної схеми побудови майнових прав, обов'язків та відповідальності, що охоплюється категорією "цінні папери", а також розгляду їх видових конструкцій.

У підрозділі 3.1. "Цінні папери як базова цивілістична конструкція" окреслена технологічно-регламентаційна схема нормативного моделювання формально-змістовних параметрів (реквізитів цінних паперів) посвідчених ними майнових прав, що розрахована на дії емітента стосовно їх остаточної змістовної формалізації шляхом самомоделювання. Моделювання базової конструкції цінних паперів (тобто типової модельної схеми побудови посвідчених ними майнових прав) забезпечується на нормативному рівні. Положення ЦК, Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а також інших актів цивільного законодавства України (наприклад, Закону України "Про іпотечні облігації") визначають характер модельної побудови посвідчених ними майнових прав. Механізм установлення майнових прав, посвідчених цінними паперами, розраховано на остаточне конструювання основних їх параметрів на рівні самомоделювання. Адже емітентові належить право до моменту розміщення (видачі) цінних паперів визначити форму їх розміщення (видачі), номінальну вартість, розмір і порядок нарахування й виплати відсотків або дивідендів, інші основні моделі належної поведінки учасників установлюваних правовідносин. Цінні папери, таким чином, опосередковують реалізацію емітентом управомочуючих приписів норм права щодо можливості формування модельних характеристик посвідчених ними майнових прав. Підкреслюється умоглядність розмежування з дослідницькою метою механізмів нормативного моделювання й самомоделювання реквізитів цінних паперів і надання їм форми, закріпленої законом для тієї чи іншої їх видової конструкції.

У підрозділі 3.2. "Видові конструкції цінних паперів" досліджується специфіка змістовної побудови майнових прав, посвідчених окремими видами цінних паперів. У розглядуваному значенні вони забезпечують видове моделювання посвідчених ними майнових прав за уніфікованими модельними схемами. Їх уніфікованість полягає в однотипності побудови прав "на папери" і загальних засад формування змістовних параметрів прав "з паперів", що визначають специфіку кожної з їх видових конструкцій. Наприклад, для акцій змодельована одна модельна схема, для інвестиційних сертифікатів - інша, для іпотечних облігацій - притаманна лише їм тощо. Для кожного виду цінних паперів відповідної групи нормативно змодельована своя видова конструкція (окрема модельна схема), для якої закріплена можливість посвідчення лише певного майнового права, змістовні параметри якого (реквізити) стандартизовані. У цій площині цінні папери постають як конструкція, що дає змогу шляхом нормативного й ненормативного моделювання (самомоделювання) втілити в реальних майнових правовідносинах нормативно встановлені модельні схеми їх змістовної побудови.

Як невирішена проблема розглядається непослідовність нормативного визначення порядку застосування документів, які об'єктивно розраховані на їх застосування в технологічно-регламентаційних схемах, що зазвичай встановлюються для цінних паперів. З урахуванням положень ч. 2 ст. 195 ЦК пропонується на рівні Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" до товаророзпорядчих цінних паперів віднести коносамент і складське свідоцтво, а розрахунковий чек і вексель нормативно визначити як розрахункові цінні папери. Вексель, хоч і віднесений до боргових цінних паперів, але передусім є інструментом, призначеним для здійснення розрахунків.

Типові модельні схеми, нормативно розраховані на фіксацію майнових прав у боргових цінних паперах (найчисленніша їх група) і договірних конструкціях, що опосередковують виникнення боргу в межах інших відносин, підпорядковані подібним механізмам правомоделювання й правовстановлення. У зв'язку з цим автор доходить висновку щодо того, що цінні папери (і не тільки боргові) в розглядуваній площині є альтернативною (договорам та одностороннім правочинам) цивілістичною конструкцією правовстановлення.

Розділ 4 "Цінні папери в механізмі правовстановлення" присвячено окресленню застосування конструкції цінних паперів у технологічно-регламентаційних схемах установлення посвідчених ними майнових прав.

У підрозділі 4.1. "Цінні папери як конструкція правовстановлення" розглядається специфіка реалізації емітентом управомочуючих приписів норм цивільного права стосовно можливості установлення досліджуваних майнових правовідносин. Підставою їх виникнення є юридичний склад, центральним складником якого постають односторонні дії емітента щодо фіксації його волевиявлення і формування змістовних характеристик майнових прав, посвідчених цінними паперами. Адже загальна технологічно-регламентаційна схема переведення абстрактної можливості правоволодіння у площину реалізації управомочуючих норм права з метою встановлення майнових правовідносин шляхом вчинення правочинів у приватноправовій сфері є основною. Дії емітента, одним із правових наслідків яких є оформлення цінних паперів через конкретизацію змістовних параметрів посвідчених ними майнових прав (виконання вимог стосовно форми і реквізитів, закріплених ч. 1 ст. 196 ЦК), постають правоутворюючими юридичними фактами - односторонньо-управомочуючими правочинами. С.С. Алексєєв зазначає, що за допомогою вчинення односторонньо-управомочуючих правочинів особа зобов'язує саму себе, надаючи тим самим іншій особі (особам) певні суб'єктивні права. Письмова форма цього правочину знаходить втілення в сертифікатах документарних цінних паперів або глабальному сертифікаті. Останній застосовується в механізмі правовстановлення, що забезпечує фіксацію волевиявлення емітента щодо розміщення й обігу відповідної кількості емісійних цінних паперів бездокументарної форми (здійснених зберігачем облікових записів) одного випуску. Належність всіх цих дій емітента й виконання ним і першими правонабувачами інших нормативних вимог є підставою підпорядкування майбутніх правовідносин правовому режиму цінних паперів. Він насамперед розрахований на забезпечення безперешкодності набуття й здійснення майнових прав, посвідчених цінними паперами, - прав "з паперів", що актуалізує проблему висвітлення їх співвідношення з правами "на папери".

У підрозділі 4.2. "Момент виникнення прав "на папери" і "з паперів"" доводиться одномоментність остаточного встановлення прав "на папери" і "з паперів", що визначають зміст досліджуваних правовідносин. Підставою їх виникнення є юридичні факти як приватноправового, так і публічно-правового спрямування, які становлять юридичний склад, одним із обов'язкових складників якого є правочини. Усталена в Україні судова практика розгляду спорів, предмет яких пов'язаний з цінними паперами, змушує суддів виходити з того, що саме акти розміщення або видачі і є цими правочинами. Зазначається, що така практика не у всіх випадках відповідає нормативним і доктринальним підходам до форми правочину й сутності розглядуваних технологічно-регламентаційних схем праворегуляції. Більшість правочинів укладаються в певній формі, що є одним зі способів фіксації волевиявлення суб'єкта (суб'єктів), який (які) його вчиняють (ст. 205 ЦК). Лише акт видачі неемісійних цінних паперів не можна прирівнювати до правочину, адже він не забезпечує фіксації волевиявлення емітента. Акт розміщення емісійних цінних паперів здійснюється на підставі договорів (на їх розміщення або андеррайтингу). Однак їх умови містять моделі правомірної поведінки стосовно цінних паперів уже як об'єктів цивільних прав (модельні схеми побудови прав "на папери") і не забезпечують конструювання прав "з паперів". За таких умов на практиці невиправдано ігнорується юридичне значення нормативних механізмів моделювання змістовних параметрів прав "з паперів", які, власне, й забезпечують фіксацію волевиявлення емітента на підпорядкування досліджуваних відносин установленому для них порядку правової регламентації.

Закріплена правовим режимом цінних паперів наявність взаємопов'язаних прав "на папери" і "з паперів" визначає подвійність технологічно-регламентаційної схеми їх установлення. Підвалини юридичного складу, який є підставою виникнення розглядуваних правовідносин, визначають два зустрічних, відносно самостійних і взаємопідпорядкованих правочини. Перший є односторонньо-управомочуючим правочином, що вчиняється емітентом і забезпечує фіксацію його волевиявлення в сертифікатах документарних цінних паперів або глобальному сертифікаті. Другий правочин полягає в розміщенні (видачі) емітентом першим правонабувачам цінних паперів уже в значенні підготовленого до участі в майновому обороті об'єкта-інструмента посвідчення майнових прав. Акт видачі неемісійного документарного цінного папера пов'язує зафіксоване в документі волевиявлення емітента й зустрічне волевиявлення першого правонабувача. Емісійні цінні папери документарної форми розміщуються за договорами (на їх розміщення або андеррайтингу), об'єктом яких є належним чином підготовлений до участі в майновому обороті документ (паперовий сертифікат). Модельна схема розміщення цінних паперів бездокументарної форми дещо складніша. На підставі оформлення глобального сертифіката та інших необхідних документів зберігач або безпосередньо депозитарій на договірних засадах відкриває емітентові емісійний рахунок у цінних паперах (здійснених зберігачем облікових записах). Розміщення цінних паперів полягає в їх перерахуванні з емісійного рахунку емітента на рахунки перших, а згодом і наступних правонабувачів, на підставі укладення відповідних правочинів, умови яких передбачають передачу посвідчених ними майнових прав.

У подальших розділах окреслюється специфіка технології реалізації норм права, у межах якої вже не емітент, а перший і наступний (у разі передачі прав) правоволодільці використовують надану їм можливість застосування цінних паперів з метою здійснення і передачі, а також ініціювання відновлення й захисту посвідчених ними майнових прав.

Розділ 5 "Цінні папери в механізмі правоздійснення" присвячено висвітленню специфіки здійснення майнових прав, посвідчених цінними паперами.

У підрозділі 5.1. "Цінні папери як конструкція правоздійснення" досліджується застосування цінних паперів у механізмі реалізації управомочуючих норм права щодо можливості здійснення посвідчених ними майнових прав. Модельна схема здійснення правоволодільцем належних йому майнових прав, посвідчених цінними паперами, полягає в обов'язковості застосування останніх. Специфіка реалізації управомочуючих норм права, закріплених правовим режимом документарних цінних паперів, полягає в необхідності їх презентації - пред'явлення емітенту з вимогою виконати зобов'язання на користь їх пред'явника. В сучасних умовах цей спосіб (прийом) правового регулювання застосовується переважно у сфері обігу пред'явницьких та ордерних цінних паперів. Наголошується, що законодавче закріплення реєстраційних процедур врахування прав на іменні цінні папери документарної форми розміщення дещо нівелювало значення акту їх презентації для здійснення посвідчених ними майнових прав. Механізм здійснення правових можливостей, посвідчених цінними паперами бездокументарної форми розміщення та обігу, забезпечується застосуванням способів (прийомів) правового регулювання, що ґрунтуються на сучасних (електронних) способах фіксації майнових прав. У цьому значенні вони постають як конструкція (об'єкт-інструмент) правоздійснення, особливості застосування якої визначені відповідними модельними схемами і способами (прийомами) правового регулювання, закріпленими для окремих їх видів та форм розміщення (видачі) й обігу.

Здійснення прав "з паперів", тобто майнових прав, посвідчених цінними паперами, відбувається в межах зобов'язальних (відносних) правовідносин. Зауважується, що остаточний правовий інтерес управомоченої особи полягає в безперешкодному й безризикованому здійсненні зобов'язальних, корпоративних, речових, іпотечних та інших категорій майнових прав, змодельованих у реквізитах цінних паперів. Привнесення цінних паперів у структуру регулятивних правовідносин як їх об'єкта змінило стандартність усталеного в майновій сфері механізму правоздійснення. Закріплення додаткових способів (прийомів) правового регулювання, розрахованих на використання цінних паперів, дало змогу не тільки оптимізувати цей механізм, але й мінімізувати низку ризиків у царині здійснення посвідчених ними майнових прав.

У підрозділі 5.2. "Роль цінних паперів у мінімізації ризиків сфери правоздійснення" визначається специфіка використання цінних паперів для зменшення вірогідності настання небажаних як для правоволодільців, так і для емітента обставин (ризиків), пов'язаних із здійсненням посвідчених ними майнових прав. Застосування цінних паперів забезпечує зниження ризику виконання емітентом обов'язків, кореляційно підпорядкованих посвідченим ними майновим правам, на користь неналежного кредитора. Визначення належності чи неналежності учасників розглядуваних зобов'язальних правовідносин у момент виконання зобов'язання, заснованого на оформленні й розміщенні (видачі) цінних паперів, залежить від їх легітимаційно-інструментальних характеристик.

Робиться висновок стосовно того, що кожна видова конструкція цінних паперів тією чи іншою мірою забезпечує мінімізацію таких ризиків. У документарних цінних паперах на пред'явника, наприклад, необхідним і достатнім для здійснення посвідчених ними майнових прав способом легітимації управомоченої в таких правовідносинах особи є їх пред'явлення. В іменних чи ордерних цінних паперах у момент здійснення посвідчених ними майнових прав управомочена особа персоніфікується шляхом вказівки її імені в тексті документа або індосаменту. Застосування емісійних цінних паперів мінімізує ризики сфери правоздійснення за рахунок підконтрольних ДК ЦПФР організаційно-правових систем ведення реєстрів власників іменних цінних паперів або врахування прав на емісійні цінні папери в межах Національної депозитарної системи України. Незважаючи на відносно короткий проміжок часу, що минув з моменту інституціоналізації правового забезпечення й реального функціонування цих систем, мінімізація ризиків правоздійснення і оперативність правопередачі в досліджуваній сфері досягла апогею.

Розділ 6 "Цінні папери в механізмі правопередачі" присвячений окресленню особливостей застосування цінних паперів для передачі посвідчених ними майнових прав.

У підрозділі 6.1. "Цінні папери як конструкція правопередачі" підкреслюється інструментальна роль цінних паперів у механізмі передачі посвідчених ними майнових прав іншим особам. Реалізація управомочуючих норм цивільного права, що визначають можливість передачі правоволодільцями посвідчених цінними паперами майнових прав, полягає в підпорядкуванні цих дій тим чи іншим способам (прийомам) правового регулювання, розрахованим на використання відповідних їх видових конструкцій.

Модельні схеми, розраховані на використання для правопередачі пред'явницьких цінних паперів (для передачі прав достатньо вручення документа) передбачають одночасність передачі прав "на папери" і "з паперів" (ч. 3 ст. 197 ЦК). Механізм передачі майнових прав, посвідчених документарними ордерними й іменними цінними паперами, забезпечується шляхом слідування модельним схемам, що закріплюють порядок застосування індосаменту. Можливість його оформлення на їх звороті дає можливість один паперовий носій правової інформації (документ) використати не тільки з метою фіксації первісного волевиявлення емітента на установлення посвідчених цінними паперами майнових прав, а й зафіксувати в документі всі факти їх передачі іншим особам кожним наступним правоволодільцем. Жодна інша цивілістична конструкція не дає змоги в одному документі, що є формою фіксації майнових прав, лаконічно викласти правову інформацію щодо всіх наявних юридично вагомих дій, які мали місце стосовно цінного папера у процесі його участі в майновому обороті. Вивчення оформлених на звороті документа індосаментів робить можливим з'ясування в разі потреби загальної кількості актів індосації цінного папера, випадків його передачі під заставу, надання індосату (як представнику правоволодільця за папером) права здійснення посвідчених ним майнових прав за дорученням та інших юридично вагомих дій, передбачених ч. 5 ст. 197 ЦК. Окрема модельна схема визначає можливість застосування правоволодільцем алонжа - додаткового аркуша, що прикріплюється до сертифіката документарного цінного папера (приміром, векселя) і дає змогу продовжити його зворотний бік з метою оформлення передавальних написів (індосаментів).

Наголошується на тому, що в механізмі передачі майнових прав, посвідчених ордерними цінними паперами, можуть використовуватися ордерний, бланковий, заставний і доручальний індосаменти. Крім них у вексельному обороті використовуються ще кілька різновидів індосаментів. Безоборотний індосамент характеризується тим, що містить застереження індосанта "без оборота на мене (нас)", наявність якого в його тексті виключає індосанта із безперервної низки векселезобов'язаних осіб. Індосамент інкасовий становить передавальний напис, згідно з яким особа, яка приймає вексель, має право інкасувати суму вексельного боргу, а в разі відмови боржника сплатити його - опротестувати вексель. Індосамент з дорученням містить обмовки "валюта для отримання", "на інкасо", "як довіреному" тощо. Векселедержатель, що отримав вексель за таким індосаментом, має право передати його іншим особам тільки в порядку передоручення. Індосамент умовний містить додаткові умови індосанта, в залежність від настання (чи ненастання) яких ставиться дійсність (або відповідно недійсність) акту правопередачі. Досліджуваний механізм правопередачі охоплює не тільки передачу прав "з паперів", але й прав "на папери", який забезпечується шляхом вчинення правочинів щодо цінних паперів.

У підрозділі 6.2. "Правочини та цінні папери у забезпеченні оборотоздатності посвідчених ними майнових прав" розкривається інструментальна роль конструкцій правочинів та цінних паперів у забезпеченні оборотоздатності посвідчених останніми майнових прав. Підкреслюється, що конструкція цінних паперів розрахована на їх застосування в унікальному "подвійному" механізмі правопередачі - передачі прав "на папери" і "з паперів". Закріплені правовим режимом цінних паперів модельні схеми забезпечення оборотоздатності посвідчених ними майнових прав набули унікальності завдяки знеособленню правового зв'язку між емітентом-боржником і не тільки першим, але - що особливо важливо - і наступними набувачами (на відміну від договірних відносин, у межах яких він чітко персоніфікований). Визначена однією з цих схем відсутність обов'язку письмово повідомити боржника про кожну заміну кредитора, характерного для договірної передачі прав вимоги (ч. 2 ст. 516 ЦК України) обумовила для окремих видів і форм розміщення (видачі) й обігу цінних паперів підвищену оборотоздатність. Остання забезпечується уречевленням майнових прав у цінних паперів документарної форми або шляхом їх бездокументарної (електронної) фіксації у здійснених зберігачем облікових записах. Окремі модельні схеми уможливлюють використання цінних паперів у договірних механізмах правопередачі або передбачають їх участь у майновому обороті на підставі вчинення інших правочинів. У кінцевому підсумку завдяки можливості їх передачі іншим особам забезпечується оборотоздатність посвідчених ними майнових прав, яка не є характерною для їх можливого первісного встановлення в межах договірних (зобов'язальних, персоніфікованих, а тому відносних) відносин.

Певну роль у забезпеченні участі цінних паперів у майновому обороті відіграють односторонні правочини. Це, наприклад, заповіт (ст. 1233 ЦК України), прийняття або відмова від прийняття спадщини, яку можуть становити цінні папери, а значить, і майнові права, посвідчені ними (ст. 1268 ЦК України). Крім того, передача цінних паперів у власність відказоодержувача може бути предметом заповідального відказу (ст. 1238 ЦК України). Для оформлення відносин представництва з метою уповноваження на вчинення правочинів, предметом яких є юридично вагомі дії стосовно цінних паперів, може використовуватися довіреність (статті 244 і 246 ЦК України). Зазначається, що переважна більшість правочинів, вчинення яких забезпечує безпосередню участь цінних паперів у майновому обороті, є договорами. Ключовою інструментальною характеристикою, що впливає на можливість чи, навпаки, неможливість відповідних видів цінних паперів бути об'єктом тих чи інших договірних відносин, є зміст, обсяг, порядок здійснення та інші властивості посвідчених ними майнових прав.

Розділ 7 "Цінні папери в технології застосування права" освітлює специфіку забезпечення охорони і захисту порушених прав учасників досліджуваних відносин.

У підрозділі 7.1. "Цінні папери як конструкція правозахисту й правовідновлення" розкривається специфіка юрисдикційних процедур відновлення та захисту майнових прав, посвідчених цінними паперами. Зосереджується увага на тому, що необхідність застосування механізмів правовідновлення і правозахисту (в межах охоронних правовідносин) виникає внаслідок неправомірних дій учасників досліджуваних майнових відносин чи інших суб'єктів (при врахуванні абсолютності відносин власності на документарні цінні папери). Випадки недотримання визначених нормами цивільного права заборон є юридичними фактами - неправомірними діями. Ними можуть бути цивільні правопорушення (наприклад, порушення умов договору щодо передачі цінних паперів), злочини (факт викрадення, незаконного виготовлення чи підробки цінних паперів), адміністративні й дисциплінарні проступки тощо. Охоронні правовідносини забезпечуються механізмом застосування норм права, який відрізняється від розглянутих механізмів реалізації останніх тим, що може застосовуватися лише відповідними юрисдикційними органами в межах їх компетенції. Такими органами є, передусім, відповідні суди судової системи України, нотаріуси, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку тощо. Розкривається можливість використання й неюрисдикційних засобів захисту прав та законних інтересів учасників досліджуваних відносин, зокрема механізму самозахисту (ст. 19 ЦК), приміром, шляхом притримання (ст. 594 ЦК) цінних паперів.

Специфіка досліджуваної конструкції передбачає застосування такого унікального для приватноправової сфери способу захисту прав та інтересів суб'єктів досліджуваних відносин, як відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі. Ця процедура здійснюється виключно в судовому порядку, передбаченому главою 7 чинного ЦПК України й у цивільному процесуальному праві називається "викличним провадженням". У межах цієї процедури суд може заборонити емітентові цінного папера на пред'явника або зобов'язаним за векселем особам здійснювати виконання за документом, право на який оспорюється. Положення, що закріплюють процедуру застосування вказаної заборони, на доктринальному рівні слід визначити як превентивний механізм призупинення здійснення цивільних прав і виконання обов'язків і розглядати як унікальний забезпечувальний захід, що гарантує високий рівень захисту прав, посвідчених цінними паперами. Виходячи з його ефективності, пропонується закріпити таку можливість у межах процедури розгляду спорів стосовно обох форм розміщення (видачі) й усіх видових конструкцій цінних паперів, що передбачають майнові наслідки визнання вчинених щодо них правочинів недійсними.

У підрозділі 7.2. "Визнання недійсними правочинів, учинених у сфері розміщення (видачі) й обігу цінних паперів" окреслено можливі випадки порушення майнових прав учасників досліджуваних відносин та варіанти їх можливої поведінки у здійсненні їх самозахисту чи ініціюванні застосування права компетентними державними органами.

Розглядаються правові наслідки наявності вад (відступів від умов дійсності) правочинів, у межах укладення яких установлюються аксіоматичні складники змісту розглядуваних правовідносин - права "з паперів" і "на папери". Визначаються наслідки порушення вимог чинного законодавства України щодо належної фіксації волевиявлення емітента в правочинах, які забезпечують фіксацію прав "з паперів" у формі й реквізитах цінних паперах документарної або бездокументарної форми їх розміщення (видачі) й обігу. Адже в разі недотримання емітентом нормативних вимог щодо їх форми й реквізитів вони не є цінними паперами (ч. 2 ст. 196 ЦК України). Цей нормативний припис ґрунтується на тому, що неналежність оформлення фактофіксуючих документів (у досліджуваній царині - сертифікатів цінних паперів або глобальних сертифікатів) призводить до дефектності юридичного факта, визначеного законодавством однією з підстав виникнення досліджуваних правовідносин.

Зауважується узгодженість технологічно-регламентаційних модельних схем правовстановлення та правоприпинення, застосовуваних у сфері розміщення й обігу емісійних цінних паперів. Єдність заснованого на односторонньому волевиявленні емітента акту правовстановлення ("одностороннього акту множинності" (волевиявлення. - В.Я.) (Gesammtaktа)), що в кінцевому підсумку "розпадається" на визначену емітентом множинність волевиявлень, які об'єктивуються у відповідній кількості розміщуваних емісійних цінних паперів як документарної, так і бездокументарної форми, обумовлює необхідність забезпечення єдності правоприпинення, що знаходить вираження в акті застосування права - судовому рішенні про скасування випуску цінних паперів. Вади бездокументарної форми фіксації майнових прав, посвідчених цінними паперами, призводять до аналогічних правових наслідків, які все ж мають певні особливості. У цих випадках на підставі рішення суду зберігач та/або депозитарій зобов'язаний анулювати здійснені ним облікові записи щодо прав на цінні папери єдиного випуску одного емітента. Правочини, що забезпечують участь цінних паперів у майновому обороті, підпорядковуються визначеним ЦК загальним правилам щодо їх дійсності чи недійсності.

Висновки

У дисертації здійснено нове вирішення наукової проблеми, яке полягає у визначенні місця й ролі цінних паперів у механізмі правового регулювання майнових відносин як однопорядкової з правочинами конструкції, що формується внаслідок закріплення та постійного вдосконалення в нормах цивільного права, які визначають їх правовий режим, одиничних модельних схем і способів (прийомів) правого регулювання, розрахованих на реалізацію емітентом закріплених ними управовомочуючих приписів щодо можливості встановлення посвідчених ними майнових прав і, додатково, правоволодільцем - для їх здійснення й передачі, а також можливості ініціювання останнім застосування норм права з метою відновлення і захисту цих прав, що знайшло теоретичне узагальнення в положеннях інструментальної концепції цінних паперів. У загальних висновках викладено найважливіші наукові результати, отримані дисертантом:

1. Конструкція (нормативно закріплена типова модельна схема побудови прав, обов'язків та відповідальності емітента, правоволодільців та інших учасників досліджуваних правовідносин) цінних паперів нормативно розрахована на їх використання емітентами і правоволодільцями в технології реалізації й застосування норм цивільного права, що сприяє досягненню ідеальної мети правового регламентування будь-яких цивільних відносин - безперешкодного здійснення їх учасниками набутих ними прав і належного виконання взятих на себе обов'язків.

2. Конструкція цінних паперів визначає їх як приватноправовий регулятор - багатофункціональний інструмент (точніше, об'єкт-інструмент) правореалізації, розрахований на його використання учасниками досліджуваних правовідносин для здійснення дозволених дій з реалізації управомочуючих норм права з метою встановлення, здійснення, передачі, відновлення і захисту посвідчених ними майнових прав.

3. Завдяки поширенню правового режиму об'єктів цивільних прав на форму фіксації майнових прав досягається розширення регламентаційного потенціалу конструкції цінних паперів (порівняно з правочинами) за допомогою закріплення в нормах цивільного права, що визначають їх правовий режим, додаткових модельних схем та способів (прийомів) правового регулювання, розрахованих на їх використання при реалізації й ініціюванні застосування цих норм учасниками досліджуваного сегмента майнових відносин.

4. Можливість необмеженого нормативного моделювання майнових прав шляхом закріплення формально-змістовних характеристик нових видових конструкцій цінних паперів (наприклад, іпотечних) дає змогу оперативно реагувати на потреби майнового обороту, а завдяки обов'язковості його поєднання із самомоделюванням емітент дістає можливість зафіксувати основні їх параметри (реквізити) згідно зі своїми потребами й інтересами, а також з урахуванням кон'юнктури фондового ринку.

5. У механізмі правовстановлення (встановлення посвідчених ними майнових прав) реалізація управомочуючих приписів норм цивільного права щодо належного оформлення цінних паперів і формально-змістовної фіксації посвідчених ними майнових прав є основним правоутворюючим юридичним фактом (односторонньо-управомочуючим правочином) єдиного юридичного складу. Відповідно вади форми й реквізитів сертифікатів цінних паперів як фактофіксуючих документів правовстановлення призводять до дефектності кожного з вказаних правоутворюючих юридичних фактів, що може мати наслідком невизнання неемісійного документа цінним папером (ч. 2 ст. 196 ЦК) або скасування всього випуску емісійних цінних паперів.

6. Механізм правоздійснення, характерний для цінних паперів документарної форми розміщення (видачі) й обігу, визначається одиничними модельними схемами, що передбачають можливість їх використання в межах дозволеної поведінки, встановленої таким звичаєм ділового обороту (ст. 7 ЦК), як необхідність презентації правоволодільцем документа з метою здійснення посвідчених ним майнових прав, дає змогу знизити ризики повторного виконання кореляційно підпорядкованих цим правам обов'язків, їх виконання на користь неналежного кредитора тощо.

7. Нормативно визначена модельна схема, розрахована на застосування правоволодільцем іменних та ордерних документарних цінних паперів з метою реалізації управомочуючих приписів норм цивільного права щодо можливості передачі посвідчених ними майнових прав шляхом вчинення на їх звороті передаточних написів (індосаментів), забезпечує обмежену ризикованість та підвищену ефективність правопередачі.

8. Найвищий рівень безпечності та оперативності передачі посвідчених цінними паперами майнових прав досягається за рахунок їх бездокументарної фіксації (при збереженні в більшості випадків можливості їх переведення в документарну форму і зворотної конвертації) із застосуванням реєстраційних і депозитарно-облікових механізмів врахування прав "на папери" й посиленого контролю за їх участю в майновому обороті з боку посадових осіб ДК ЦПФР та інших контролюючих державних органів.

9. Механізм застосування норм права розрахований на ініціативу правоволодільців у виборі форм захисту (або самозахисту) їх порушених прав, а формування окремих модельних схем правого регулювання, розрахованих на використання цінних паперів у сфері правозахисту, розширило можливості стандартного для зобов'язальних відносин механізму його здійснення. Застосування механізму правовідновлення завдяки можливому відновленню прав на пред'явницькі цінні папери та векселі забезпечує поновлення втраченої правоволодільцем можливості задоволення своїх інтересів шляхом здійснення посвідчених ними майнових прав. Можливість захисту прав учасників досліджуваних відносин шляхом віндикації або визнання права власності на документарні цінні папери є свідченням поширення (неможливих для договірної фіксації майнових прав і обов'язків) речово-правових засобів абсолютного захисту на сферу відносних правовідносин, змістовно визначених посвідченими ними майновими (переважно зобов'язальними) правами та кореляційно підпорядкованими їм обов'язками.

10. Таким чином, максимально безперешкодне здійснення та підсилений захист належних учасникам досліджуваних відносин майнових прав забезпечується за допомогою закріплення і постійного вдосконалення комплексу визначених правовим режимом цінних паперів модельних схем і способів (прийомів) правового регулювання, розрахованих на їх застосування з метою реалізації управомочуючих приписів норм цивільного права в межах регулятивних правовідносин, а також ініціювання застосування права уповноваженими державними органами в межах охоронних.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Монографія

1. Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції): Монографія.-Х.: Право, 2006. -544 с.

Статті в наукових фахових виданнях

1. Яроцький В.Л. Місце правових норм, що регулюють випуск та обіг цінних паперів у системі цивільного права // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 42. - С. 68-73.

2. Яроцкий В.Л. Правовые предпосылки возникновения и развития ценных бумаг как объектов гражданских прав // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 44. - С. 59-64.

3. Яроцкий В.Л. Проблема разграничения ценных и "легитимационных" бумаг // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 45. - С. 96-102.

4. Яроцький В.Л. До питання про перехід права власності на акції // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса. - 2001. - Вип. 12. - С. 306-310.

5. Яроцкий В.Л. Ценные бумаги как документы // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 48. - С. 43-47.

6. Яроцкий В.Л. Ценные бумаги и иные формы возникновения гражданских правоотношений // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 49. - С. 79-86.

7. Яроцкий В.Л. Легитимация как признак ценной бумаги // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 50. - С. 62-66.

8. Яроцкий В.Л. Особенности защиты прав владельцев ценных бумаг // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 54.- С. 39-46.

9. Яроцкий В.Л. Сделки как основание возникновения имущественных прав, выраженных в ценных бумагах // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 53. - С. 175-183.

10. Яроцкий В.Л. Сделки как основание возникновения имущественных прав, выраженных в ценных бумагах // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 53. - С. 175-183.

11. Яроцький В.Л. Цінний папір як різновид правових засобів // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 58. - С. 40-46.

12. Яроцький В.Л. Особливості прав та обов'язків, які визначають зміст правовідносин по документарних цінних паперах // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 60. - С. 78 - 84.

13. Яроцький В.Л. Індивідуальне регулювання і саморегулювання відносин у сфері випуску й обігу цінних паперів // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 61. - С. 72-78.

14. Яроцький В.Л. Деякі питання регламентації відносин, пов'язаних із виникненням права власності подружжя на цінні папери // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 63. - С. 36-45.

15. Яроцький В.Л. Набуття та захист прав на цінні папери як юридична діяльність // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк. - 2003. - № 2. - С. 13-22.

16. Яроцький В.Л. Поняття і ознаки емісійних цінних паперів // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. - Х.: "Право". - 2004. - С. 118 - 127.

17. Яроцький В.Л. Деякі особливості регламентаційного впливу механізму цивільно-правового регулювання на відносини, які виникають у сфері випуску та обігу цінних паперів в Україні // Бюл. Мін. юст. України. - 2004. - №1. - С. 29-36.

18. Яроцький В.Л. Правовідносини, які виникають з приводу цінних паперів, як елемент механізму цивільно-правового регулювання // Підпр., госп. і право. - 2004. - №3. - С. 42-46.

19. Яроцький В.Л. Цінні папери у механізмі цивільно-правового регулювання: Різновид юридичних конструкцій чи правових засобів? // Юрид. Україна. -2004. - №5. - С. 36-41.

20. Яроцький В.Л. Правовий зв'язок документа і визначеного його змістом майнового права як ознака цінних паперів: ретроспектива і сучасний підхід // Право України. - 2004. - №3. - С. 49-56.

21. Яроцький В.Л. Механізм цивільно-правового регулювання відносин у сфері випуску й обігу цінних паперів: особливості і співвідношення з іншими засобами правового впливу // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 65. - С. 62-70.

22. Яроцький В.Л. Категорія "об'єкт": проблеми термінологічного використання у сфері дослідження правової природи цінних паперів // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2004. - № 2 (37). - С. 88-98.

23. Яроцький В.Л. Поняття цінних паперів (аналіз основних законодавчих та доктринальних підходів) // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. - Одеса: "Юрид. літ."- 2004.- Вип. 23. - С. 152-158.

24. Яроцький В.Л. Цінні папери як правовий засіб забезпечення здійснення інвестиційної діяльності в Україні // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.-Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 66. - С. 45-53.

25. Яроцький В.Л. Інструментальна концепція цінних паперів: доктринальне наступництво основних положень // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2006. - № 3 (46). - С. 125-134.

Тези наукових доповідей та повідомлень на конференціях

1. Яроцький В.Л. Методологічні засади дослідження місця і ролі цінних паперів у механізмі цивільно-правового регулювання // Методологічні проблеми правової науки: Матер. міжнар. наук. конф., м. Харків, 13-14 груд. 2002 р. / Упор. М. І. Панов, Ю.М. Грошевий. - Х.- Право, 2003. - С. 259-261.

2. Яроцький В.Л. До питання про момент виникнення права власності на акції // "Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми": Матер. міжнар. наук.-практ. конф., м. Одеса, 15 трав. 2003 р. - Одеса: Астропринт, 2003. - С. 143-145.

3. Яроцкий В.Л. Ценные бумаги в механизме правоустановления (установления прав, основанных на владении ими) // "Проблемы унификации гражданского законодательства Беларуси, России и Украины в связи с образованием Единого экономического пространства": Матер. междунар. науч.-практ. конф., г. Белгород, 2-3 марта 2004.- Белгород: Изд-во БелГУ, 2004. - С. 272-276.

4. Яроцький В.Л. Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матер. наук.-практ. конф., (м. Харків, 24-25 трав. 2005 р.) / Відп. за випуск: М. І. Панов. -Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. - С. 311-313.

5. Яроцький В.Л. Договір у механізмі встановлення майнових прав, посвідчених цінними паперами // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи: Зб. наук. пр. (за матер. наук.-практ. конф., м. Київ, 24 лист. 2005 р.) / Редкол.: О.Д. Крупчан та ін. - К.: НДІ приват. права та підпр-ва АПрН України, 2006. - С. 164-167.

6. Яроцький В.Л. Інструментальна концепція цінних паперів і шляхи подолання деяких протиріч між доктринальним та законодавчим підходами // "Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч": Зб. анот. тез Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ: Вид-во КНУ, 2006. - С. 19-20.

^{Размещено на Allbest.ru}