Порядок набуття права власності на земельну ділянку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

УДК 347.235

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Порядок набуття права власності на земельну

ділянку в Україні

Яніцький Василь Петрович

Київ-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України СЕМЧИК ВІТАЛІЙ ІВАНОВИЧ Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, завідуючий відділом проблем аграрного. земельного та екологічного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, ШУЛЬГА МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідуючий кафедрою екологічного права

кандидат юридичних наук, доцент ГУРЕВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР КЛИМЕНТІЙОВИЧ Малиновський районний суд м. Одеси, суддя

Провідна установа:

Одеський юридичний інститут Харківського Національного університету внутрішніх справ, кафедра цивільного і трудового права, Міністерство внутрішніх справ України, м. Одеса.

Захист відбудеться 23 травня 2007 р. о " "год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В.М Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 20 квітня 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор юридичних наук І.М. Кучеренко

Анотації

Яніцький В.П. Порядок набуття права власності на земельну ділянку в Україні - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2007.

Дисертація є комплексним монографічним дослідженням правових проблем земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю. Проаналізовано теоретичну і законодавчу базу дослідження проблем земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю, історичні аспекти розвитку земельно-процесуальних норм. Досліджено юридичну природу, поняття земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю, його місце в системі земельно-процесуальних норм. Визначені елементи правовідносин щодо порядку набуття права приватної власності на землю. Досліджені підстави та особливості набуття права приватної власності на землю окремими суб'єктами. Визначений порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам і юридичним особам, окреслені права та обов'язки суб'єктів в процесі набуття права приватної власності землю. Досліджені види можливих порушень порядку набуття права приватної власності на землю, визначені негативні наслідки таких дій, запропоновані певні варіанти їх запобігання. Запропонована необхідність уніфікації законодавства щодо розгляду земельних спорів.

Ключові слова: земельна ділянка, право власності на землю, право приватної власності на землю, порядок набуття права приватної власності на землю, земельно-процесуальні норми, земельно-правовий процес, порушення порядку набуття права приватної власності на землю, захист земельних прав.

Яницкий В.П. Порядок приобретения права собственности на земельный участок в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2007. правовий земельний приватний власність

Диссертация является комплексным монографическим исследованием правовых проблем земельно-правового порядка приобретения права частной собственности на землю. Рассмотрены основные этапы развития научных исследований земельно-процессуальных отношений, раскрывается зарождение земельно-процессуальной доктрины, ее развитие в советский период и современное состояние земельно-процессуального законодательства и права.

Исследуется понятие земельно-правового порядка приобретения права частной собственности на землю путем анализа земельно-процессуальных норм, сосредоточенных в земельном законодательстве. Исследование и анализ нормативных актов земельного законодательства позволяет утверждать, что значительный комплекс материальных норм земельного права может быть реализован с помощью юридически значущей деятельности компетентных органов государственной власти и местного самоуправления, с одной стороны, и граждан и юридических лиц, с другой стороны, урегулированной процессуальными нормами земельного права.

Обосновывается, что земельно-процессуальные нормы, регулирующие порядок передачи земельных участков в частную собственность, представляют собой земельно-правовой процесс. Это не только урегулированный процессуальным правом порядок осуществления уполномоченными субъектами соответствующих процедур по разрешению индивидуально-конкретных дел в сфере государственного управления землями Украины, но и такая деятельность, в ходе осуществления которой возникают многочисленные правовые отношения, урегулированные земельно-процессуальными нормами, которые в связи с этим приобретают характер земельно-процессуальных правоотношений.

Предложено определение понятия порядка приобретения права частной собственности на землю как урегулированной нормами земельного права процедуры перехода права на земельный участок от одного собственника (государства, территориальной громады) к другому лицу - частному собственнику (физическому лицу, юридическому лицу), обусловленной осуществлением определенных волевых действий по приобретению, оформлению и регистрации прав на земельный участок.

Для определения места земельно-правового порядка приобретения прав на землю в системе земельно-процессуальных норм автором рассмотренны виды земельно-процессуальных норм: регулятивные и охранительные.

Изучены вопросы специфики правового обеспечения процедуры приобретения права частной собственности на земельный участок. Доказано, что процессуальное обеспечение приобретения права частной собственности на землю является необходимым условием реализации на практике материальных земельно-правовых норм. Под процессуальным обеспечением приобретения права частной собственности на землю следует понимать закрепленные в земельном законодательстве способы, средства, условия и порядок осуществления земельно-процессуальной деятельности уполномоченных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления, а также граждан и юридических лиц, направленные на обретение (приобретение или получение) в частную собственность земельных участков.

Характеризуя процедуру безвозмездной передачи земельных участков в частную собственность граждан, автор приходит к выводу, что процессуальные полномочия органов, осуществляющих такую передачу, продиктованы основаниями, с учетом которых производится эта передача. Граждане приобретают право собственности на земельные участки из земель государственной или коммунальной собственности по решению органов исполнительной власти или органов местного самоуправления в пределах их полномочий именно путем "передачи" земельных участков в собственность. Автор поддерживает позицию, согласно которой термин "передача" означает приобретение (переход) права собственности на земельные участки на основании соответствующих юридических актов. При этом "предоставление" нужно использовать лишь при административном обороте земельных участков.

Сделан вывод, что передача земельных участков в собственность является сложным юридическим актом, который охватывает широкий круг действий, нуждается в документальном оформлении и сопровождается наличием у субъектов возникшего правоотношения целого комплекса процедурных прав и обязанностей. Эти права и обязанности сторон являются взаимными. При этом следует учитывать тот факт, что земельно-процессуальное обеспечение реализации права частной собственности на землю необходимо рассматривать в комплексе с реализацией установленных земельным правом предписаний для исполнения собственниками земли соответствующих обязанностей относительно земли как объекта земельного правоотношения, в первую очередь относительно обеспечения целевого и рационального использования земли.

Автором предлагается разработка и применение специальных процедурных механизмов с целью предотвращения безосновательного затягивания разрешения вопросов соответствующими органами государственной власти и местного самоуправления по передаче земельных участков в частную собственность, которые будут оказывать содействие защите прав и интересов граждан и юридических лиц.

Раскрываются виды возможных нарушений порядка приобретения права частной собственности на землю, определены отрицательные последствия таких действий и предложены определенные варианты по их предотвращению. Автор считает, что земельно-процессуальные правоотношения, возникшие при нарушении порядка приобретения прав на землю, нужно рассматривать как урегулированные земельно-процессуальными нормами общественные отношения, возникающие в результате земельно-процессуальной деятельности органов исполнительной власти и местного самоуправления по вопросам земельных ресурсов и других субъектов права, направленной на защиту земельных прав граждан и юридических лиц.

Ключевые слова: земельный участок, право собственности на землю, право частной собственности на землю, порядок приобретения право частной собственности на землю, земельно-процессуальные нормы, земельно-правовой процесс, нарушение порядка приобретения права частной собственности на землю, защита земельных прав.

Janitsky V. - The procedure of acquiring the property right to land plot in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for a Candidate's degree in legal sciences by speciality 12.00.06- Environmental Law, Land Law, Agrarian Law, Natural Resources Law. V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine.- Kyiv, 2007.

The thesis provides a complex monographic research into the legal problems of land-legal procedure of acquiring the private land ownership right. It considers theoretical and legislative basis investigating the problems of land-legal procedure of acquiring the private land ownership right, as well as historical aspects of land law procedural rules development. The legal nature, the notion of land-legal procedure of acquiring the private land ownership right and its place in the system of land law procedural rules is examined in detail. The thesis defines the elements of legal relations concerning the procedure of acquiring the private land ownership right, and reveals the grounds and peculiarities of acquiring the land ownership right by certain persons. It thoroughly analyses both the procedure of plots' acquiring and transfer to the citizens and juridical persons, and the rights and duties of persons in the process of acquiring the private land ownership right. The thesis comprehensively deals with the investigation of different kinds of probable breaches in the procedure of acquiring the private land ownership right, defining negative consequences and suggesting certain versions on prevention. The necessity of unification of the legislation on land disputes resolution is being singled out.

Key words: plot, land ownership right, private land ownership right, procedure of acquiring the private land ownership right, land law procedural rules, land-legal process, breach in the procedure of acquiring the private land ownership right, protection of land rights.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проведення в Україні земельної реформи призвело до закономірного закріплення в нашій країні права приватної власності на землю, як основної ознаки плюралізму форм земельної власності. Відновлення права приватної власності на законодавчому рівні після тривалої перерви пов'язане з кардинальними змінами в як суспільно-політичному житті країни, так і з вимогами розвитку ринкових відносин.

Конституцією України встановлено, що земля в межах території України є об'єктом права власності Українського народу (ст. 13) і що вона є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується державою, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14). Це свідчить про те, що право власності на землю є важливим фактором забезпечення приватних інтересів членів суспільства.

Закріплені Основним законом України положення щодо ролі і статусу земельної власності носять загальний характер і потребують конкретизації у законодавчих актах. Це стосується і питання щодо правового забезпечення прозорого і чіткого земельно-правового порядку набуття права приватної власності на земельну ділянку.

Незважаючи на досить активне дослідження різних аспектів права приватної власності на землю в дисертаційних роботах, на монографічному рівні, в наукових статтях, що підтверджує центральне місце цього права серед інститутів земельного права, очевидно, що у вітчизняній юридичній літературі немає чіткого концептуального вивчення проблем земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю. Відсутність у земельно-правовій науці чіткого визначення поняття земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю є свідченням того, що національне земельне право та законодавство знаходиться в стадії постійного розвитку, що обумовлено необхідністю його безперервного вдосконалення, в тому числі у сфері земельно-процесуальних відносин.

Важливим також є той факт, що реалізація земельних прав Українським народом шляхом набуття права приватної власності на земельну ділянку тісно пов'язане з гарантіями цього права. Це обумовлено тим, що виникнення права приватної власності на земельну ділянку у однієї особи водночас є підставою припинення права власності на цю ділянку у іншої особи (попереднього власника). При цьому важливим є забезпечення дотримання встановленого земельно-правового порядку щодо переходу права власності на земельну ділянку.

Обґрунтованість висновків та положень, що пропонуються в дисертаційній роботі, забезпечуються комплексом досліджень, проведених дисертантом, а також тим, що його висновки ґрунтуються на результатах теоретичного дослідження представників вітчизняної та зарубіжної науки різних історичних періодів у галузі теорії держави і права, аграрного, земельного, адміністративного та інших юридичних наук. Зокрема, йдеться про праці українських вчених: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, О.Г. Бондара, А.П. Гетьмана, С.В. Гринька, В.К. Гуревського, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Д.В. Ковальського, В.В. Комарова, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, С.В. Размєтаєва, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших; російських вчених: Г.О. Аксеньонка, С.О. Боголюбова, Г.Є. Бистрова, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, М.І. Козиря, М.І. Краснова, О.І. Крассова, М.О. Сиродоєва, Я.М. Шевченко, М.Й. Штефана та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України "Правові проблеми залучення іноземних інвестицій у розвиток сільського господарства та соціальної сфери села" (реєстраційний № РК 0105U000795).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у розробці теоретичних основ щодо визначення правової природи виникнення права приватної власності на землю і у поглибленні теорії земельного права науковими знаннями про земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю, у всебічній теоретичній розробці даної теми в умовах проведення в країні земельної й аграрної реформ, обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення порядку набуття права приватної власності на землю.

При написанні дисертації увага була зосереджена на виконанні таких основних завдань: 1) провести всебічний історіографічний аналіз літератури за темою дослідження; 2) дослідити поняття земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю; 3) визначити місце земельно-правового порядку набуття прав на землю в системі земельно-процесуальних норм; 4) проаналізувати чинне законодавство, що становить сучасну нормативно-правову базу забезпечення порядку набуття права приватної власності на землю; 5) визначити перспективи і окреслити шляхи вдосконалення законодавства України про земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю; 6) дослідити порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам і юридичним особам і запропонувати шляхи вдосконалення цього механізму; 7) проаналізувати права та обов'язки сторін в процесі набуття права приватної власності на землю; 8) визначити підстави та умови юридичної відповідальності за порушення порядку набуття права приватної власності на землю; 8) зробити висновки з проблеми дослідження та внести конкретні пропозиції щодо механізму набуття права приватної власності на землю.

Об'єкт дослідження складають правовідносини у сфері земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти та інші правові документи, які регулюють земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю, теоретичні наукові праці та інші правові дослідження даної проблеми, практика застосування законодавства щодо механізму набуття права власності на землю в Україні. Проблемні питання земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю розкриваються, виходячи з положень теорії земельного права та сучасної системи нормативно-правових актів України.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод якісного аналізу та синтезу, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правовий норм).

Земельно-правовий порядок набуття права приватної власності досліджувався в взаємозв'язку з історичними умовами, в яких він формувався. Діалектичний метод дозволив вивчити положення про земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю у процесі його розвитку. Метод якісного аналізу та синтезу використовувався при дослідженні опублікованих праць, дієвості і узгодженості законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів про земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на землю. Дослідження змісту правових норм проводилось за допомогою формально-логічного методу. Використання порівняльно-правового методу було необхідно для проведення порівняльного аналізу законодавства України та зарубіжного законодавства стосовно проблеми дослідження. Відповідність норм права існуючим суспільним відносинам досліджувалась за допомогою метода тлумачення правових норм. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень і положень, що виносяться на захист. Вищезазначені методи базуються на всебічному аналізі явищ суспільного розвитку і перетворень в Україні, що відбуваються в процесі проведення земельної й аграрної реформ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та наукової літератури вперше виконане комплексне дослідження, присвячене проблемам земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю як цілеспрямованої діяльності суб'єктів земельних правовідносин та як частини земельного процесу.

Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками, пропозиціями, які виносяться на захист, найважливішими з яких є наступні:

Науково обґрунтоване юридичне визначення поняття порядку набуття права приватної власності на землю як врегульованої нормами земельного права процедури переходу права на земельну ділянку від одного власника (держави, територіальної громади) до іншої особи - приватного власника (фізичної особи, юридичної особи), яка обумовлена здійсненням певних вольових дій по набуттю, оформленню та реєстрації прав на земельну ділянку.

Висновок про те, що земельно-процесуальні норми, які регулюють порядок передачі земельних ділянок у приватну власність становлять земельно-правовий процес, юридична природа якого полягає в тому, що це є не лише врегульований процесуальним правом порядок здійснення уповноваженими суб'єктами відповідних процедур з вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері державного управління землями України, а й така діяльність, в ході здійснення якої виникають численні правові відносини, врегульовані земельно-процесуальними нормами, які у зв'язку з цим набувають характеру земельно-процесуальних правовідносин.

Положення про те, що правовідносини, які складаються в процесі набуття права приватної власності на земельну ділянку слід розглядати як особливий вид земельних правовідносин, виникнення, зміна та припинення яких обумовлені діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування по застосуванню земельного законодавства щодо забезпечення реалізації громадянами та юридичними особами права на володіння, користування і розпорядження землею.

Визначено, що земельно-процесуальні правовідносини, що виникають при порушенні порядку набуття прав на землю можна розглядати, як врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, які складаються в результаті земельно-процесуальної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів та інших суб'єктів права, що спрямована на захист земельних прав громадян та юридичних осіб.

Висновок про те, що набуття права приватної власності на земельну ділянку, яке здійснюється у формі передачі земельних ділянок у власність, є складним юридичним фактом і передбачає здійснення послідовних, чітко визначених законодавством процесуальних дій, які складаються із взаємопов'язаних стадій: порушення клопотання про надання земельної ділянки у приватну власність; підготовка і розгляд матеріалів та прийняття рішення стосовно поданої заяви (клопотання); визначення меж використання земельної ділянки на праві приватної власності; видача документів, що засвідчують право приватної власності на земельну ділянку та її реєстрація.

Обґрунтовано, що підстави набуття права приватної власності на земельні ділянки громадянами можна поділити на цивільно-правові та адміністративні. До цивільно-правових підстав набуття права власності на земельні ділянки фізичними особами віднесені: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами та прийняття спадщини; а до адміністративних: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю); за давністю користування.

З метою захисту прав та законних інетерсів громадян і юридичних осіб обґрунтовується пропозиція щодо необхідності розробки і застосування спеціальних процедурних механізмів, як запобіжного засобу проти безпідставного затягування вирішення питань відповідними органами щодо передачі земельних ділянок у приватну власність.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють теоретичну основу для вдосконалення земельного законодавства і надають можливість обґрунтувати концептуальні підходи для розв'язання основних проблем механізму набуття прав на землю. Це сприятиме більш ефективному регулюванню земельних відносин у сфері земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю, а також усунення недоліків наявного правового регулювання у зазначеній сфері.

Викладені в дисертаційному дослідження положення, зроблені висновки і рекомендації можуть бути застосовані при підготовці змін і доповнень до земельного законодавства України, а також у навчальному процесі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні висновки і практичні рекомендації доповідалися на Міжнародній науковій конференції молодих вчених "П'яті осінні юридичні читання" (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 року).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертації, опубліковані автором у трьох статтях у наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань ВАК України та тезах 1 доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 178 сторінок, з яких основний текст - 157 сторінок, список використаних джерел містить 207 найменувань на 21 сторінці.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та завдання роботи, дається характеристика суб'єктів, об'єкта, предмета та методологічної основи дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів, викладаються основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється практичне значення та апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 "Поняття і загальна характеристика земельно-правового порядку набуття права приватної власності на земельну ділянку" складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню літературних джерел з питань земельно-процесуального порядку набуття прав на землю, а також аналізу поняття земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю та його місця в системі земельно-процесуальних норм.

У підрозділі 1.1. "Історіографічний аналіз літератури за темою дисертації" присвячений огляду досліджень стосовно земельно-процесуальних відносин в літературі з радянського земельного права та в юридичній літературі, виданій в Україні та Російській Федерації в період проведення земельної реформи і приватизації землі. Розкривається зародження земельно-процесуальної доктрини, її розвиток в радянській період та сучасний стан земельно-процесуального законодавства і права.

У підрозділі 1.2. "Поняття земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю" досліджується поняття земельно-правового порядку набуття права приватної власності на землю шляхом аналізу земельно-процесуальних норм щодо цього питання, зосереджених в земельному законодавстві. Дослідження та аналіз нормативних актів земельного законодавства дозволяє стверджувати, що значний комплекс матеріальних норм земельного права може бути реалізовано за допомогою юридично значущої діяльності компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування, з одного боку, та громадян і юридичних осіб, з іншого боку, яка урегульована процесуальними нормами земельного права.

В роботі обґрунтовується висновок про те, що земельно-процесуальні норми, які регулюють порядок передачі земельних ділянок у приватну власність становлять земельно-правовий процес, юридична природа якого полягає в тому, що це є не лише врегульований процесуальним правом порядок здійснення уповноваженими суб'єктами відповідних процедур з вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері державного управління землями України, а й така діяльність, в ході здійснення якої виникають численні правові відносини, врегульовані земельно-процесуальними нормами, які у зв'язку з цим набувають характеру земельно-процесуальних правовідносин.

Зазначається, що правовідносини, які складаються в процесі набуття права приватної власності на земельну ділянку, слід розглядати як особливий вид земельних правовідносин, виникнення, зміна та припинення яких обумовлені діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування по застосуванню земельного законодавства щодо забезпечення реалізації громадянами та юридичними особами права на володіння, користування і розпорядження землею.

У роботі запропоновано визначення поняття порядку набуття права приватної власності на землю як врегульованої нормами земельного права процедури переходу права на земельну ділянку від одного власника (держави, територіальної громади) до іншої особи - приватного власника (фізичної особи, юридичної особи), яка обумовлена здійсненням певних вольових дій по набуттю, оформленню та реєстрації прав на земельну ділянку.

Оскільки земельна й адміністративна процесуальні форми тісно пов'язані з управлінською діяльністю держави, проведено аналіз співвідношення цих форм з метою виявлення їх загальних і специфічних рис. Крім того, проаналізовано співвідношення земельно-процесуальних норм з цивільно-процесуальними і кримінально-процесуальними нормами.

У підрозділі 1.3. "Земельно-правовий порядок набуття прав на землю в системі земельно-процесуальних норм" проведений аналіз видів земельно-процесуальних норм, умов їх застосування.

Для визначення місця земельно-правового порядку набуття прав на землю в системі земельно-процесуальних норм автором розглянуті види земельно-процесуальних норм. Враховуючи зв'язок земельно-процесуальних і матеріальних земельно-правових норм і оскільки останні в правовій науці знайшли визначену класифікацію на регулятивні й охоронні, такій же класифікації пропонується піддати і процесуальні норми.

До числа регулятивних земельно-процесуальних норм, а отже і до регулятивного виду земельного процесу, варто віднести ті, котрі регулюють застосування матеріальних земельно-правових норм із диспозиціями, що не мають охоронного характеру: переведення земель з однієї категорії земель в іншу; стимулювання землекористувачів до підвищення родючості ґрунтів і меліорації використовуваних земельних угідь; організація і проведення землевпорядних дій тощо.

До числа охоронних земельно-процесуальних норм доцільно віднести такі, котрі регулюють застосування матеріальних земельно-правових норм, що містять санкції за порушення або інші міри, спрямовані на припинення порушень і відновлення порушених земельних відносин. До даної групи відносяться: відшкодування збитків, заподіяних порушенням земельного законодавства; скасування незаконних рішень по земельних питаннях; вилучення самовільно зайнятих земельних ділянок тощо.

Значне місце в системі земельно-процесуальних норм займають норми, що регулюють відносини по наданню і вилученню земель, які зафіксовані в нормативно-правових актах, якими визначається діяльність органів місцевого самоврядування; у законодавстві щодо розмежування земель державної і комунальної власності; у законодавстві про регулювання орендних відносин і земельному законодавстві.

Ця група земельно-процесуальних норм досить велика і підрозділяється на ряд груп: а) норми, що регулюють порядок надання земельних ділянок, що, у свою чергу, можна розподілити на: норми, що регулюють адміністративний порядок надання, коли орган виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до встановленої процедури передає особі, фізичній або юридичній, земельну ділянку у власність, оренду; норми, що регулюють цивільний порядок надання землі, коли земельні ділянки продаються фізичними і юридичними особами один одному або здаються в оренду і суборенду за відповідними договорами; б) норми, що регулюють вилучення земельних ділянок, яке здійснюється на підставах, визначених законом; в) норми, що регулюють зміну правового режиму земель у зв'язку з генеральними планами населених пунктів та їхньою зміною у встановленому порядку.

Таким чином, норми, які регулюють земельно-правовий порядок набуття права приватної власності на земельну ділянку відносяться до групи регулятивних земельно-процесуальних норм і виступають гарантією реалізації прав та інтересів осіб, зацікавлених в набутті права приватної власності на земельну ділянку.

Розділ 2 "Процесуальне забезпечення набуття права приватної власності на землю" присвячений з'ясуванню поняття, суті та змісту категорій "придбання", "набуття" права приватної власності на земельну ділянку, визначені права та обов'язки суб'єктів щодо означених процедур, досліджені наслідки порушення порядку набуття права приватної власності не земельну ділянку.

У підрозділі 2.1. "Порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам і юридичним особам" розглянуті питання специфіки правового забезпечення процедури набуття права приватної власності на земельну ділянку. У праці доведено, що процесуальне забезпечення набуття права приватної власності на землю є необхідною умовою реалізації на практиці матеріальних земельно-правових норм. Під процесуальним забезпечення набуття права приватної власності на землю, слід розуміти закріплені у земельному законодавстві способи, засоби, умови і порядок здійснення земельно-процесуальної діяльності уповноважених органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також громадян і юридичних осіб, що спрямована на набуття (придбання чи отримання) у приватну власність земельних ділянок.

Закріплена ЗК України система обігу земельних ділянок передбачає дві основні процедури переходу прав на земельні ділянки: на основі рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (адміністративний обіг) та на основі цивільно-правового договору (ринковий обіг). Активний розвиток цих процедур викликаний тим, що система земельних відносин, яка сформувалася у свій час в нашій країні на підґрунті виключної державної власності на землю, стала гальмом на шляху створення умов для вільного доступу до землі, праці і капіталу, підвищення ефективності галузей економіки, пов'язаних з використанням земельних ресурсів.

Автор стверджує, що систематизована чисельність норм, що регламентують порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, набуття прав на них за давністю користування (набувальною давністю), умови переходу прав на земельну ділянку при переході прав на будівлі і споруди, придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових договорів дозволяє зробити висновок про формування нових правових інститутів набуття прав на землю у сучасному земельному праві.

Характеризуючи процедуру безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність громадян, автор дійшов висновку, що процесуальні повноваження органів, які здійснюють таку передачу продиктовані підставами, за рахунок яких провадиться така передача, а саме: приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок громадянами внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень саме шляхом "передачі" земельних ділянок у власність. Автор підтримує позицію, стосовно якої термін "передача" означає набуття (перехід) права на земельні ділянки права власності на підставі відповідних юридичних актів. При цьому "надання" слід використовувати лише при адміністративному обігу земельних ділянок.

При переході права власності на земельну ділянку за цивільно-правовими договорами варто мати на увазі, що застосування норм чинного цивільного законодавства є лише загальними вимогами, а безпосередньо угоди здійснюються відповідно до норм ЗК України. Це викликано тим, що у земельному ринковому обігу можуть перебувати земельні ділянки тих категорій земель України, які є об'єктами права приватної власності, з урахуванням правового режиму певної категорії. При цьому земельне законодавство передбачає наявність певного державного регулювання ринкового земельного обігу, що знаходить своє втілення у створенні спеціального правового механізму його функціонування. Це означає, що держава встановлює в рамках закону параметри свободи поводження учасників цього обігу в процесі руху земельних ділянок від одних суб'єктів до других.

Аналіз чинного земельного законодавства дає підстави стверджувати, що юридичні особи набувають право приватної власності на земельні ділянки виключно в цивільно-правовому порядку, а саме: шляхом придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; з інших підстав, передбачених законом.

У підрозділі 2.2. "Права та обов'язки суб'єктів в процесі набуття права приватної власності землю" особлива увага приділена дослідженню суб'єктного складу при набутті права приватної власності на землю. Дисертант приходить до висновку, що суб'єктами правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються в процесі набуття права приватної власності на земельну ділянку можуть бути державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі комітети, органи земельних ресурсів, громадяни та юридичні особи, наділені земельною правосуб'єктністю. Вказані суб'єкти поділяються на дві групи: громадяни та юридичні особи, які безпосередньо зацікавлені у набутті права приватної власності на земельну ділянку; органи державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують процес передачі земельної ділянки у власність.

Передача земельних ділянок у приватну власність є складним юридичним актом, що охоплює широке коло дій, потребує документального оформлення та супроводжується наявністю у суб'єктів правовідносин, які виникають при цьому, цілого комплексу процедурних прав та обов'язків. Ці права та обов'язки сторін є взаємними. Так, передача земельних ділянок у власність супроводжується зверненням громадянина або юридичної особи із заявою або клопотанням, до яких мають додаватися відповідні документи; потім здійснюється розгляд заяви або клопотання уповноваженим органом і ухвалення відповідного рішення, а в необхідних випадках і надання дозволу на підготовку проекту відведення земельної ділянки; розробляється проект цього відведення, його узгодження, розгляд і затвердження; здійснюється перенесення проекту в натуру шляхом встановлення меж земельної ділянки на місцевості; наступає одержання документів, що посвідчують право на землю; здійснюється державна реєстрація земельної ділянки. На всіх цих стадіях праву та обов'язку одного суб'єкта відповідає право та обов'язок протилежного суб'єкта.

При цьому варто враховувати той факт, що земельно-процесуальне забезпечення реалізації права приватної власності на землю необхідно розглядати в комплексі з реалізацією встановлених земельним правом приписів для виконання власниками землі відповідних обов'язків стосовно землі як об'єкта земельних правовідносин, зокрема щодо забезпечення цільового і раціонального використання землі. Автор стверджує, що порядок та умови земельно-процесуального забезпечення виконання обов'язків власниками землі передбачають процесуально-правові заходи щодо: нормативно-правового визначення обов'язків власників землі; стимулювання виконання обов'язків власниками землі; здійснення контролю за виконанням обов'язків власниками землі; запобігання правопорушень у галузі земельних відносин; припинення правопорушень у галузі земельних відносин і притягнення до юридичної відповідальності винних осіб; відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам і втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; додержання власниками земельних ділянок встановлених ЗК України обмежень щодо площі земель сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у приватній власності, а також строків відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення тощо.

Порядок та умови реалізації встановлених земельним правом обов'язків власників земельних ділянок здійснюються за допомогою регулятивних та охоронних земельно-процесуальних норм, спрямованих на виконання обов'язків щодо забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасної сплати земельного податку; врахування прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі; дотримання правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон тощо.

Специфічними процесуальними правами та обов'язками наділені суб'єкти правовідносин щодо порядку набуття права приватної власності на земельну ділянку шляхом отримання земельної ділянки за рахунок земельної частки (паю), а також при набутті права на земельну ділянку на конкурентних засадах.

Автором пропонується розробка і застосування спеціальних процедурних механізмів з метою запобігання безпідставного затягування вирішення питань відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у приватну власність, які сприятимуть захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб.

У підрозділі 2.3. "Правові наслідки порушення порядку набуття права приватної власності на землю" розкриваються види можливих порушень порядку набуття права приватної власності на землю, визначені негативні наслідки та запропоновані певні варіанти їх запобігання. Автор вважає, що земельно-процесуальні правовідносини, які виникають при порушенні порядку набуття прав на землю можна розглядати, як врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, які складаються внаслідок земельно-процесуальної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів та інших суб'єктів права, спрямованої на захист земельних прав громадян та юридичних осіб.

Захист земельних прав громадян та юридичних осіб здійснюється відповідно до ЗК України шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів. При цьому застосування вказаних способів здійснюється шляхом вирішення земельних спорів, які відповідно до чинного земельного законодавства вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. На думку автора єдиним органом, який має вирішувати земельні спори, має бути суд. Це, по-перше, відповідає вимогам ст. 124 Конституції про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, по-друге, не ставить суб'єктів, зацікавлених в реалізації своїх земельних прав в залежне становище від органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У зв'язку з цим вважається доцільним внести відповідні зміни до гл. 25 Земельного кодексу України.

На підставі аналізу чинного земельного законодавства автор робить висновок про те, що необхідно виділити такі основні наслідки порушення порядку набуття права приватної власності на землю, як: відмова органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів розглядати заяву про надання земельної ділянки; прийняття рішення органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи місцевого самоврядування про відмову в наданні земельної ділянки; визнання недійсною угоди про передачу земельної ділянки у приватну власність; відмова видати державний акт про право власності на земельну ділянку; відмова в державній реєстрації права власності на земельну ділянку; притягнення винних в порушенні земельного законодавства осіб до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності за відповідним процесуальним порядком.

У Висновках за результатами дослідження викладені найбільш значимі результати роботи, які мають наукове і практичне значення, та висловлені відповідні рекомендації щодо вдосконалення земельного законодавства, що регламентує порядок набуття права приватної власності на земельну ділянку.

Доведено, що значний комплекс матеріальних норм земельного права може бути реалізовано за допомогою юридично значущої діяльності компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування, з одного боку, та громадян і юридичних осіб, з іншого боку, яка урегульована процесуальними нормами земельного права. Визначено юридичну природу земельного процесу щодо порядку набуття прав на землю.

Обґрунтоване юридичне визначення поняття порядку набуття права приватної власності на землю. Визначені елементи правовідносин щодо порядку набуття права приватної власності на землю. Доведені підстави та особливості набуття права приватної власності на землю окремими суб'єктами.

Запропонована необхідність уніфікації законодавства щодо розгляду земельних спорів. Встановлена доцільність розробки і застосування спеціальних процедурних механізмів при набутті права приватної власності на земельну ділянку, які сприятимуть захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб.

Список опублікованих автором праць

1. Яніцький В.П. Земельна правоздатність громадян // Право України. - 2006. - № 11 - С.98-100.

2. Яніцький В.П. Правові наслідки порушення порядку набуття права приватної власності на землю // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 33.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006.- С.411-417.

3. Яніцький В.П. Співвідношення процесуальних норм земельного права з адміністративним. цивільним та кримінальним правом // Підприємництво, господарство і право. - 2007.- № 2.- С.103 - 105.

4. Яніцький В.П. До питання земельної правоздатності громадян // Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених "П'яті осінні юридичні читання", Хмельницький, 27-28 жовтня, 2006. - С.201-204.

Размещено на Allbest.ru