Зовнішньоекономічні угоди з комерційним фінансуванням

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 341.96 : 347.45/47

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ УГОДИ З КОМЕРЦІЙНИМ ФІНАНСУВАННЯМ

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

кандидата юридичних наук

Тараба Наталія Вікторівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Кузнєцова Наталія Семенівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права.

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор Кисіль Василь Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародного приватного права та митного права (м. Київ);

кандидат юридичних наук, доцент Задихайло Дмитро Вітольдович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри господарського права (м. Харків).

Провідна установа:Одеська національна юридична академія Міністерства освіти і науки України, кафедра цивільного права (м. Одеса).

Захист відбудеться 13 червня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 11 травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиБоднар Т.В.

зовнішньоекономічний угода комерційний фінансування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічний розвиток України у наші дні неможливо уявити без розвитку міжнародного економічного співробітництва.

Участь українських підприємців в міжнародному цивільному обороті товарів та послуг вимагає постійного підтримання їх конкурентноздатності за рахунок розширення виробництва та освоєння нових ринків збуту, що, в свою чергу, вимагає залучення вільних фінансових коштів.

Серед різноманітних механізмів залучення фінансових ресурсів, поруч із традиційними кредитами та інвестиціями, останніми роками все більшого поширення набувають альтернативні форми фінансування зовнішньоекономічної діяльності, правовою підставою яких є зовнішньоекономічні угоди з комерційним фінансуванням.

Актуальність дослідження загальнотеоретичних питань зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням обумовлюється обмеженістю пропозиції фінансових ресурсів на внутрішньому українському ринку, необхідністю залучення іноземного капіталу у формі комерційного фінансування до участі у підприємницькій діяльності вітчизняних юридичних та фізичних осіб, а також відсутністю ґрунтовних досліджень у вітчизняній юридичній науці зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням, що є однією із причин повільних темпів зростання об'єму їх використання у практичній діяльності.

Новий етап у правовому регулюванні окремих різновидів зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням - договору міжнародного фінансового лізингу та договору міжнародного факторингу, розпочався із приєднанням України у січні 2006 року до Конвенцій УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг та міжнародний факторинг, прийнятих у 1988 році, у зв'язку із чим особливо актуальним видається дослідження цих міжнародно-правових актів, вирішення проблем їх застосування в практиці суб'єктів підприємницької діяльності України.

Разом з тим, актуальним є також малодосліджене на сьогоднішній день питання особливостей колізійного регулювання договорів міжнародного фінансового лізингу та міжнародного факторингу по питаннях, які не потрапили до сфери регулювання Конвенцій УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг та міжнародний факторинг.

Залишаються актуальними питання цивільно-правової природи договорів факторингу, фінансового лізингу та форфейтингу, оскільки, незважаючи на появу ряду робіт вітчизняних науковців, пов'язаних із дослідженням цих договорів, зокрема, робіт І.А.Безклубого, А.Барабаш, Р.Бойчука, С.Кисіля, М.Руденка, Д.Січка, О.Трофімової, І.Якубівського, В.Різника, не було вироблено єдиного підходу до розуміння цивільно-правової природи договорів факторингу, фінансового лізингу та окремих різновидів цих договорів, що, в тому числі, обумовлюється недосконалістю та суперечливістю правового регулювання цих договорів у ЦКУ, ГКУ, Законі України “Про фінансовий лізинг”, тощо.

Нарешті, відсутність у законодавстві визначення зовнішньоекономічної угоди, прийняття Закону України “Про міжнародне приватне право”, наміри України щодо вступу до Світової Організації Торгівлі, вимагають перегляду законодавчого регулювання та традиційних підходів до визначення зовнішньоекономічної угоди, і обумовлюють актуальність розгляду цього питання у даному дослідженні.

Наведені підстави обумовили вибір теми дисертації, її актуальність, науково-теоретичне і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження було виконане відповідно до бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (номер 06-БФ-042-01; номер державної реєстрації 0106UOO6631).

Об'єктом дослідження є комплекс суспільних відносин у сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності з надання комерційного фінансування.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням в Україні на прикладах договорів міжнародного фінансового лізингу, міжнародного факторингу та міжнародного форфейтингу, визначення ефективності їх цивільно-правового, міжнародно-правового та колізійного регулювання, та розробці пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення та правильного застосування приватно-правових норм, які регулюють зовнішньоекономічні угоди з комерційним фінансуванням.

Для досягнення цієї мети було визначено наступні завдання дослідження:

дослідити шляхи вдосконалення правового регулювання зовнішньоекономічної угоди;

визначити поняття та правову природу комерційного фінансування;

з'ясувати поняття, ознаки та місце зовнішньоекономічної угоди з комерційним фінансуванням серед інших видів зовнішньоекономічних угод;

визначити поняття та встановити цивільно-правову природу окремих зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням (договору міжнародного фінансового лізингу, міжнародного факторингу та міжнародного форфейтингу);

за допомогою класифікації дослідити різні способи реалізації окремих зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням;

на прикладах договорів міжнародного фінансового лізингу та міжнародного факторингу з'ясувати особливості міжнародно-правового та колізійного регулювання окремих зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням;

розробити пропозиції щодо подолання недоліків, колізій та прогалин правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням в Україні.

Методологічна основа дослідження. Дослідження виконане із застосуванням загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання.

При дослідженні питання поняття та ознак зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням, правової природи та поняття окремих зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням було використано системно-структурний метод, методи аналізу, синтезу, логічний та історичний метод. Дослідження джерел правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням здійснювалось із використанням формально-логічного методу та порівняльно-правового методу. Класифікація договорів міжнародного фінансового лізингу та міжнародного факторингу проводилася із використанням методу синтезу. Метод моделювання було застосовано при формулюванні пропозицій щодо змін чинного законодавства України.

Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, значний вплив на одержані авторкою результати мали наукові розробки та дослідження С.С. Алєксєєва, Л.П. Ануфрієвої, Ю. Базедова, П.М. Біско, М.М. Богуславського, Т.В. Боднар, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Н.Г. Вілкової, Н.М. Внукової, К. Гавальда, В.Д. Газмана, Дж. Гонольда, Р. Гуда, Г.К. Дмітрієвої, А.С. Довгерта, Н.Ю. Єрпильової, А.Е. Жалинського, І.С. Зикіна, В.П. Звєкова, О.В. Кабатової, В.І. Кисіля, В.М. Корецького, Х. Коха, Н.С. Кузнєцової, Х. Кьоца, Л.А. Лунца, В.В. Луця, В. Моренфельса, Л.О. Новосьолової, П. Норта, І.С. Перетерського, І.О. Покровського, М.Г. Розенберга, А. Россета, А.О. Рубанова, Є.О. Суханова, К. Цвайгерта, Дж. Чешира, Я.М. Шевченко та інших вчених.

Нормативно-інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять міжнародно-правові акти, в тому числі, уніфіковані принципи та правила міжнародного обороту, Цивільний та Господарський кодекси України, інші законодавчі та нормативно-правові акти України, якими регулюються зовнішньоекономічні угоди з комерційним фінансуванням, практика застосування законодавства судами та суб'єктами підприємницької діяльності, законодавство іноземних держав, тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням поняття та правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням, що здійснюється вперше в цивільно-правовій науці України і спрямоване на обґрунтування нових наукових положень та вдосконалення правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням в Україні.

Наукова новизна одержаних на підставі проведеного дослідження результатів конкретизується у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:

Вперше:

- визначено поняття зовнішньоекономічної угоди з комерційним фінансуванням, якою є багатостороння угода, що укладається за участю сторін, місце постійного здійснення підприємницької діяльності хоча б однієї з яких знаходиться в іноземній по відношенню до інших сторін державі, та яка передбачає виконання однією із сторін угоди зобов'язання з комерційного фінансування іншої сторони;

- визначено ознаки зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням, якими є багатосторонній характер, особливий порядок укладення та виконання, особливості розподілу прав, обов'язків та відповідальності між її сторонами, спеціальний порядок кваліфікації за ознакою іноземного елементу у відносинах сторін, спеціальне уніфіковане та колізійно-правове регулювання;

- запропоновано визначення комерційного фінансування як приватно-правового зобов'язання, в якому одна сторона (кредитор) повинна надати іншій стороні (боржнику) обумовлену суму грошових коштів або оплатити в її інтересах майно, а боржник зобов'язується надати кредитору майнові або речові права відповідної вартості та сплатити встановлену плату;

- визначено договір міжнародного фінансового лізингу, за яким одна сторона (лізингодавець) в по договору прямого або непрямого лізингу зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно на визначений строк і за плату, розраховану з урахуванням амортизації всієї або значної частини вартості майна, і при цьому, місце постійного здійснення підприємницької діяльності хоча б однієї із сторін (лізингодавця, лізингоодержувача або постачальника по договору поставки, укладеному на виконання договору непрямого лізингу) знаходиться в іноземній по відношенню до інших сторін державі;

- запропоновано визначення договору міжнародного факторингу, за яким одна сторона (фактор) зобов'язується здійснювати фінансування та супутнє обслуговування іншої сторони (клієнта) під відступлення прав грошової вимоги, що випливають з договору купівлі-продажу, сторони якого мають місця постійного здійснення підприємницької діяльності в різних державах, або місце постійного здійснення підприємницької діяльності фактора знаходиться в іншій по відношенню до сторін договору купівлі-продажу державі;

- визначено поняття договору міжнародного форфейтингу, за яким одна сторона (форфейтор) зобов'язується здійснити комерційне фінансування іншої сторони (клієнта) під відступлення прав грошової вимоги, які мають самостійний характер, і при цьому, місце постійного здійснення підприємницької діяльності хоча б однієї із сторін договору знаходиться в іноземній по відношенню до інших сторін державі;

- обґрунтовано “правило домінуючих відносин” для договорів міжнародного фінансового лізингу та міжнародного факторингу, яке полягає в тому, що 1) право, що регулює відносини сторін по договору поставки предмету лізингу, має застосовуватись в частині, в якій воно не порушує прав лізингодавця та лізингоодержувача, які їм належать у відповідності до права, що регулює відносини сторін по договору лізингу; 2) право, що регулює договір купівлі-продажу, має застосовуватись до відносин сторін по договору факторингу в частині, в якій воно не порушує прав фактора, які йому належать у відповідності до права, яким регулюється договір факторингу;

Удосконалено:

визначення зовнішньоекономічної угоди, сторони якої мають місце постійного здійснення підприємницької діяльності в різних державах, та яка передбачає здійснення зовнішньоекономічної діяльності з експорту або імпорту товарів, робіт чи послуг, та іншої подібної підприємницької діяльності з іноземним елементом;

підхід до визначення ознаки “місце постійного здійснення підприємницької діяльності”, яким слід вважати територію держави, на якій фізична або юридична особа організована в будь-який спосіб, незаборонений законодавством такої держави, з метою здійснення підприємницької діяльності на постійній основі, в тому числі, але не обмежуючись, шляхом реєстрації, відкриття відділення або представництва, контролю діяльності інших юридичних осіб, тощо;

підхід до визначення та ролі факультативної ознаки “зовнішньоекономічної діяльності” для кваліфікації угоди як зовнішньоекономічної;

класифікацію договорів міжнародного фінансового лізингу та договорів міжнародного факторингу;

Дістали подальший розвиток:

обгрунтування цивільно-правової природи договору лізингу як різновиду договору майнового найму на умовах комерційного фінансування;

визначення цивільно-правової природи договору факторингу як договору з надання комерційного фінансування і супутніх послуг під відступлення прав грошової вимоги;

обгрунтування цивільно-правової природи договору форфейтингу як договору з надання комерційного фінансування під відступлення прав грошової вимоги самостійного характеру;

розв'язання проблеми встановлення цивільно-правової природи договорів прямого, непрямого, оперативного та фінансового лізингу, що знайшло вираження в обґрунтуванні належності договорів прямого та непрямого лізингу до різновидів договору фінансового лізингу за ознаками комерційного фінансування, та в запереченні наявності ознак комерційного фінансування по договору оперативного лізингу;

питання переліку обов'язкових зобов'язань фактора за договором факторингу, якими є, щонайменше, два із наступних зобов'язань: попереднє фінансування, ведення обліку сум дебіторської заборгованості клієнта, пред'явлення грошових вимог до платежу, захист від неплатежу.

За результатами проведеного дослідження обґрунтовано і сформульовано більше 20 пропозицій і рекомендацій щодо внесення змін до чинного законодавства України, які також становлять наукову новизну дисертації.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Висвітлення у дисертації ряду питань було здійснено вперше, і одержані в результаті дослідження висновки становлять наукову новизну дисертації. Окремі положення та висновки мають дискусійний характер і можуть бути використані для подальших досліджень цивільно-правових аспектів правового регулювання зовнішньоекономічних угод в Україні.

Сформульовані у дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації можуть бути використані 1) з метою вдосконалення правового регулювання окремих різновидів зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансування шляхом внесення запропонованих у дослідженні змін до чинних нормативно-правових актів України, 2) у судовій практиці, в процесі розгляду справ, пов'язаних з укладенням, зміною та припиненням зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням, 3) при викладанні навчальних дисциплін з курсу “цивільне право” та “міжнародне приватне право”, складанні навчальних посібників, методичних рекомендацій, тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження були представлені та обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (29-30 листопада 2001 року, м.Київ), Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів (10-11 листопада 2002 року, м.Хмельницький), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (9-10 квітня 2004 року, м.Київ), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень “2004” (21-30 червня 2004 року, м.Дніпропетровськ).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 4 наукових статтях у фахових виданнях, а також у тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації обумовлені предметом та метою дослідження та втілені у вступі, трьох розділах, які містять десять підрозділів, висновках та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації без списку використаних джерел становить 190 сторінок, список використаних джерел розміщено на 33 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі до дослідження висвітлено актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне та практичне значення.

Розділ перший “Поняття та загальна характеристика зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням” складається з трьох підрозділів і присвячений розв'язанню наступних теоретичних та практичних проблем.

У підрозділі 1.1. “Загальна характеристика зовнішньоекономічних угод” досліджуються основні підходи щодо визначення поняття та ознак зовнішньоекономічних угод у правовій доктрині, законодавстві, судовій та арбітражній практиці.

На підставі аналізу основних підходів щодо визначення та ознак зовнішньоекономічної угоди, висвітлених у доктрині міжнародного приватного права, авторка приєдналася до групи вчених, які в якості кваліфікуючої ознаки зовнішньоекономічної угоди розглядають ознаку “місцезнаходження комерційних підприємств” сторін угоди в різних державах. Однак, наведену ознаку пропонується сформулювати як “місце постійного здійснення підприємницької діяльності”.

Дисертанткою зазначається, що відсутність критеріїв для визначення місця постійного здійснення підприємницької діяльності сторони зовнішньоекономічної угоди на практиці призводить до встановлення особистого закону сторони зовнішньоекономічної угоди замість визначення території держави, на якій вона має місце постійного здійснення підприємницької діяльності.

За допомогою співвідношення поняття місця постійного здійснення підприємницької діяльності із іншими аналогічними поняттями, зокрема, поняттям “комерційної присутності”, яке міститься в Додатку 1В - Генеральній угоді про торгівлю послугами - до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі, підписаної 15 квітня 1994 року, авторкою запропоновано визначити поняття місця постійного здійснення підприємницької діяльності як території держави, на якій фізична або юридична особа організована в будь-який спосіб, незаборонений законодавством такої держави, з метою здійснення підприємницької діяльності на постійній основі, в тому числі, але не обмежуючись, шляхом реєстрації, відкриття відділення або представництва, контролю діяльності інших юридичних осіб, тощо.

У цьому підрозділі проаналізовано також ряд факультативних ознак зовнішньоекономічної угоди, визначених доктриною.

Окремо розглядається роль предмету зовнішньоекономічної угоди - зовнішньоекономічної діяльності, яку дисертантка пропонує визначити як підприємницьку діяльність з іноземним елементом, що здійснюється шляхом експорту або імпорту товарів, робіт чи послуг, та іншої аналогічної діяльності, не забороненої законодавством України.

До того ж, запропоновано окремі визначення експорту та імпорту товарів, експорту та імпорту послуг, з урахуванням положень міжнародно-правових актів, прийнятих в рамках СОТ. Крім того, звертається увага на той факт, що така ознака, як здійснення сторонами зовнішньоекономічної угоди зовнішньоекономічної діяльності з експорту або імпорту товарів (у вузькому значенні), може бути самостійною кваліфікуючою ознакою зовнішньоекономічної угоди у випадках, коли місця постійного здійснення підприємницької діяльності її сторін знаходяться на території однієї держави.

На підставі досліджених ознак, запропоновано в якості зовнішньоекономічної розглядати угоду, сторони якої мають місце постійного здійснення підприємницької діяльності в різних державах, та яка передбачає здійснення зовнішньоекономічної діяльності з експорту або імпорту товарів, робіт чи послуг, та іншої подібної підприємницької діяльності з іноземним елементом.

У підрозділі 1.2. “Поняття комерційного фінансування” вперше досліджується питання поняття комерційного фінансування як приватно-правового зобов'язання.

Дослідження питань цього підрозділу обумовлюється поширеним в економічній літературі підходом, у відповідності до якого фінансовий лізинг, факторинг та форфейтинг вважаються формами комерційного фінансування підприємницької діяльності. Разом з тим, на підставі аналізу юридичної літератури та законодавства було зроблено висновок щодо вживання терміну фінансування переважно у публічно-правовому значенні.

Шляхом дослідження особливостей взаємовідносин сторін по договорам фінансового лізингу, факторингу та форфейтингу, і співвідношення з ознаками публічного (державного) фінансування, авторкою обстоюється позиція, що від публічного (державного) фінансування комерційне (приватне) фінансування відрізняється такими ознаками, як: суб'єкт здійснення фінансування, характер відносин між сторонами, підстави та мета надання фінансування, оплатний характер, безповоротність та компенсаційність.

З урахуванням проаналізованих ознак комерційного фінансування, дисертантка запропонувала визначити його як приватно-правове зобов'язання, в якому одна сторона (кредитор) повинна надати іншій стороні (боржнику) обумовлену суму грошових коштів або оплатити в її інтересах майно, а боржник зобов'язується надати кредитору майнові або речові права відповідної вартості та сплатити встановлену плату.

На підставі дослідження інших підходів до розуміння особливостей відносин між сторонами договорів фінансового лізингу, факторингу та форфейтингу зроблено висновок, що у цих відносинах відсутні деякі важливі ознаки, які характеризують, зокрема, кредитні та інвестиційні зобов'язання, у зв'язку з чим спільні риси представлених договорів і пропонується визначати як зобов'язання з комерційного фінансування.

Підрозділ 1.3. “Поняття, ознаки та види зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням” присвячений дослідженню особливостей зовнішньоекономічних угод, які містять зобов'язання з комерційного фінансування.

Основою дослідження питань цього підрозділу, на думку авторки, є спільні риси договорів міжнародного фінансового лізингу, міжнародного факторингу та міжнародного форфейтингу. Разом з тим, відзначається, що до зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням можуть бути також віднесені безоборотне фінансування, договори проектного фінансування, сек'юритизації, тощо.

На підставі дослідження спільних ознак цих договорів, дисертанткою зроблено висновок, що зобов'язання з комерційного фінансування обумовлює існування таких ознак зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням, як: 1) багатосторонній характер, 2) особливий порядок укладення та виконання, 3) особливості розподілу прав, обов'язків та відповідальності між сторонами, 4) спеціальний порядок кваліфікації за ознакою іноземного елементу у відносинах сторін, 5) спеціальне уніфіковане та колізійно-правове регулювання, тощо.

Аналіз наведених ознак дозволяє у підсумку визначити зовнішньоекономічну угоду з комерційним фінансуванням, як багатосторонню угоду, що укладається за участю сторін, місце постійного здійснення підприємницької діяльності хоча б однієї із яких знаходиться в іноземній по відношенню до інших сторін державі, та яка передбачає виконання однією із сторін угоди зобов'язання з комерційного фінансування іншої сторони.

У розділі другому “Особливості правового регулювання договору міжнародного фінансового лізингу”, який складається з трьох підрозділів, досліджуються наступні питання.

Підрозділ 2.1. “Поняття та цивільно-правова природа договору міжнародного фінансового лізингу” присвячений аналізу поняття договору міжнародного фінансового лізингу з точки зору ознак, закріплених Конвенцією УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг 1988 року, які характеризують його цивільно-правову природу та наявність іноземного елементу у відносинах сторін за договором.

Зокрема, авторка позитивно оцінює положення Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг 1988 року (надалі - Конвенція), у відповідності до якого, в якості обов'язкової закріплена лише одна ознака договору непрямого лізингу - врахування у складі лізингових платежів амортизації всієї або значної частини вартості предмету лізингу.

Разом з тим, дисертантка обґрунтовує, що у відповідності до українського законодавства договорами фінансового лізингу є договори непрямого лізингу та прямого лізингу, при чому останні не можна ототожнювати з договорами оперативного лізингу. Оскільки з положень Конвенції випливає, що її положення не застосовуються до договорів прямого фінансового лізингу, дисертантка вбачає за можливе запропонувати сторонам договору міжнародного фінансового лізингу, шляхом здійснення відповідного застереження у договорі, виключати застосування до їх відносин зазначених положень Конвенції.

Авторка з критичної точки зору аналізує норми Конвенції, згідно до яких знаходження місця постійного здійснення підприємницької діяльності постачальника на території іншої по відношенню до лізингодавця та лізингоодержувача держави не приймається до уваги для визначення міжнародного характеру договору лізингу.

З огляду наведеного, запропоновано визначити договір міжнародного фінансового лізингу як договір прямого або непрямого лізингу, за яким одна сторона (лізингодавець) зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно на визначений строк і за плату, розраховану з урахуванням амортизації всієї або значної частини вартості майна, і при цьому, місце постійного здійснення підприємницької діяльності хоча б однієї із сторін (лізингодавця, лізингоодержувача або постачальника по договору поставки, укладеному на виконання договору непрямого лізингу) знаходиться в іноземній по відношенню до інших сторін державі.

Також у цьому підрозділі, на підставі дослідження існуючих підходів щодо визначення цивільно-правової природи договору лізингу, обґрунтовується позиція, що договір лізингу є різновидом договору майнового найму, самостійний характер якого по відношенню до інших договорів майнового найму забезпечується завдяки наявності у відносинах сторін зобов'язань з комерційного фінансування, про які можуть свідчити ряд ознак як правового, так і економічного характеру, зокрема, визначені у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

У підрозділі 2.2. “Класифікація договорів міжнародного фінансового лізингу” вдосконалено ряд критеріїв класифікації та уточнено поняття деяких видів договору міжнародного фінансового лізингу.

Зокрема, договори фінансового лізингу за уточненим критерієм наявності іноземного елементу у відносинах сторін пропонується поділяти на внутрішній та міжнародний; в свою чергу, міжнародний фінансовий лізинг за критерієм знаходження на території України місця постійного здійснення підприємницької діяльності однієї із його сторін (відповідно, лізингодавця, лізингоодержувача та постачальника) поділяється на експортний, імпортний та транзитний.

За ознаками цивільно-правового характеру договори міжнародного фінансового лізингу об'єднано в рамках двохступінчатої класифікації: 1) за критерієм фактичного складу сторін договори міжнародного фінансового лізингу поділяються на договори із звичайним (непрямий фінансовий лізинг), скороченим та розширеним складом сторін, 2) в свою чергу, договори міжнародного фінансового лізингу із скороченим складом сторін, в залежності від того, яка сторона приймає на себе права та обов'язки фактично відсутньої сторони, поділяються на прямий та зворотний, та 3) договори міжнародного фінансового лізингу із розширеним складом сторін, які, в залежності від розподілу прав та обов'язків між особами, що беруть участь у правочині на стороні лізингодавця або лізингоодержувача, поділяються на роздільний лізинг та сублізинг.

У підрозділі 2.3. “Особливості уніфікованого та колізійного регулювання договору міжнародного фінансового лізингу” досліджуються такі питання, як основні відмінності уніфікованого та колізійного регулювання договору міжнародного фінансового лізингу, на основі Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг 1988 року (надалі - Конвенція) та норм міжнародного приватного права.

У цьому підрозділі зазначається, що порівняно із положеннями національного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України “Про фінансовий лізинг”, Конвенція містить ряд відмінностей: в частині регулювання порядку укладення договору міжнародного фінансового лізингу; відповідальності лізингодавця щодо обладнання та за шкоду, завдану третім особам у зв'язку із використанням обладнання; закріплення гарантій лізингоодержувача щодо спокійного володіння обладнанням; регулювання відносин між лізингоодержувачем, постачальником та лізингодавцем; забезпечення стабільності відносин сторін шляхом закріплення спеціального порядку відмови від договору в односторонньому порядку за ініціативою лізингоодержувача та лізингодавця, тощо.

На підставі аналізу наведених особливостей, обґрунтовується необхідність внесення змін до діючого законодавства України з метою запровадження правових механізмів реалізації норм Конвенції.

Також у роботі досліджуються положення інших міжнародно-правових актів, якими регулюються договори міжнародного фінансового лізингу, але які не мають обов'язкової сили для України. Зокрема, обґрунтовано необхідність приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародні майнові права на рухоме обладнання 2001 року. Що стосується Конвенції СНД про міждержавний лізинг 1998 року, то у дослідженні вказується на недоцільність її ратифікації Україною до моменту її ґрунтовного доопрацювання.

З огляду вивчення особливостей регулювання відносин по договору міжнародного фінансового лізингу за допомогою колізійного методу регулювання, дисертантом звертається увага на наступні проблеми: 1) необхідність застосування права, що регулює відносини сторін по договору поставки предмету лізингу, в частині, в якій воно не порушує прав лізингодавця та лізингоодержувача, які їм належать у відповідності до права, що регулює відносини сторін по договору лізингу; 2) важливість застосування додаткових критеріїв для встановлення права, що має найбільш тісний зв'язок із угодою, (крім права держави, у якій лізингодавець має своє місце постійного здійснення підприємницької діяльності), зокрема, необхідність врахування місця виконання договору міжнародного фінансового лізингу; 3) особливості вибору права по договору міжнародного роздільного лізингу, договору міжнародного сублізингу, договору поставки, який укладається на виконання договору міжнародного фінансового лізингу; 4) питання дотримання вимог щодо форми договору міжнародного фінансового лізингу, який укладений у вигляді двох договорів.

Розділ третій “Особливості правового регулювання договору міжнародного факторингу” складається з чотирьох підрозділів наступного змісту.

Підрозділ 3.1. “Поняття та цивільно-правова природа договору міжнародного факторингу” присвячений дослідженню ознак та поняття договору міжнародного факторингу та різних підходів щодо визначення його цивільно-правової природи.

Дослідження питань цього підрозділу здійснюється авторкою з урахуванням того, що Конвенцією УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 року (надалі - Конвенція) регулюється обмежене коло договорів міжнародного факторингу, як за цивільно-правовими ознаками, так і за ознакою іноземного елементу у відносинах сторін, а саме, що Конвенцією на регулюються договори міжнародного факторингу 1) які не передбачають повідомлення боржника про здійснення відступлення прав клієнтом фактору, 2) які не передбачають обов'язкового надання фактором, принаймні, двох послуг із переліку, закріпленого Конвенцією, 3) в яких місце постійного здійснення підприємницької діяльності фактора знаходиться в іншій державі по відношенню до клієнта та боржника, місця постійного здійснення підприємницької діяльності яких знаходяться на території однієї держави.

З приводу останнього положення, дисертанткою висловлюється позиція, що воно є застарілим з огляду більш сучасних міжнародно-правових актів, якими регулюється відступлення прав та визначається міжнародний характер таких угод.

На підставі дослідження питань цього підрозділу, пропонується визначити договір міжнародного факторингу як договір, за яким одна сторона (фактор) зобов'язується здійснювати фінансування та супутнє обслуговування іншої сторони (клієнта) під відступлення прав грошової вимоги, що випливають з договору купівлі-продажу, сторони якого мають місця постійного здійснення підприємницької діяльності в різних державах, або місце постійного здійснення підприємницької діяльності фактора знаходиться в іншій по відношенню до сторін договору купівлі-продажу державі.

Крім того, у цій частині дослідження розглядаються підходи щодо розуміння цивільно-правової природи договору факторингу, на основі аналізу яких визнано необхідним підтримати позицію щодо віднесення договорів факторингу до різновидів договору, які опосередковують відступлення прав. Автором обґрунтовується, що обов'язковим елементом договору факторингу, поруч із зобов'язаннями щодо відступлення прав грошової вимоги, є зобов'язання фактора з надання комерційного фінансування, яке може бути здійснене шляхом попереднього фінансування (до виконання боржником грошової вимоги факторові) або фінансування з відкладальною умовою (після виконання або невиконання боржником грошової вимоги факторові).

Необхідним вбачається законодавче закріплення переліку обов'язкових послуг, які фактор повинен надавати клієнту, якими є, принаймні, дві із наступних: попереднє фінансування; ведення обліку сум дебіторської заборгованості боржників клієнта; пред'явлення прав вимог до платежу; захист від неплатежу боржників клієнта.

У підрозділі 3.2. “Класифікація договорів міжнародного факторингу” досліджуються різні форми та способи реалізації договору міжнародного факторингу та здійснюється аналіз правових критеріїв класифікації договорів міжнародного факторингу.

Так, пропонується поділяти договори факторингу на внутрішній та міжнародний за уточненим критерієм наявності іноземного елементу у відносинах сторін; в свою чергу, договори міжнародного факторингу, за критерієм знаходження на території України місця постійного здійснення підприємницької діяльності однієї із сторін (відповідно, фактора, клієнта або боржника) пропонується поділяти на експортний, імпортний та транзитний.

За критеріями, які характеризують цивільно-правову природу договору міжнародного факторингу, дисертанткою обґрунтовується утворення складної, багатоступінчастої класифікації: 1) за предметом договору - договори факторингу поділено на договори повного та неповного факторингу, 2) в свою чергу, договори повного факторингу за критерієм механізму фінансування поділено на прямий факторинг та непрямий факторинг, до якого віднесено роздільний факторинг та факторинг на користь третьої особи, 3) нарешті, договори неповного факторингу за критерієм комплексу послуг, які надає фактор, класифіковано на договори гарантованого факторингу (фінансові і облікові) і негарантованого факторингу (фінансово-облікові).

Крім того, у цьому підрозділі авторка висуває позицію щодо невідповідності цивільно-правовій природі договору факторингу конструкції договору факторингу, який передбачає відступлення прав в якості забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором (забезпечувальний факторинг).

Підрозділ 3.3. “Поняття договору міжнародного форфейтингу як різновиду договору міжнародного факторингу” присвячений питанням цивільно-правової природи та поняття договору міжнародного форфейтингу.

У цьому підрозділі обґрунтовується позиція, що договір міжнародного форфейтингу є різновидом договору міжнародного факторингу. Його цивільно-правову природу становлять відносини комерційного фінансування під відступлення прав грошових вимог, що мають самостійний характер. При чому, звертається увага на той факт, що відмінність договору форфейтингу від договору факторингу полягає у відсутності обов'язкових супутніх послуг нефінансового характеру, а також у предметі договору форфейтингу, яким є грошові вимоги, що мають самостійний характер (вексель, акредитив, тощо). В свою чергу, від договору купівлі-продажу цінних паперів чи майнових прав договір форфейтингу відрізняє спеціальна мета та порядок укладення договору.

Визначити договір міжнародного форфейтингу дисертанткою пропонується як договір, за яким одна сторона (форфейтор) зобов'язується здійснити комерційне фінансування іншої сторони (клієнта) під відступлення прав грошової вимоги, які мають самостійний характер, і при цьому, місце постійного здійснення підприємницької діяльності хоча б однієї із сторін знаходиться в іноземній по відношенню до інших сторін державі.

Підрозділ 3.4. “Особливості уніфікованого та колізійного регулювання договору міжнародного факторингу” присвячений дослідженню особливостей міжнародно-правового регулювання договору міжнародного факторингу Конвенцією УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 року (надалі - Конвенція). Зокрема, дисертанткою звертається увага на відсутність значних розбіжностей регулювання Конвенцією договору міжнародного факторингу порівняно із національно-правовим регулюванням. Разом з тим, вказується на наявність ряду розбіжностей у регулюванні питань поняття договору факторингу, закритого та роздільного факторингу, меж відповідальності постачальника (клієнта) перед боржником за порушення заборони відступлення прав, тощо, та обґрунтовується необхідність щодо внесення відповідних змін до діючого законодавства України.

Нарешті, авторкою встановлено, що по питаннях, не врегульованих Конвенцією, договір міжнародного факторингу вимагає спеціального колізійного регулювання на основі норм міжнародного приватного права України, із застосуванням наступних особливостей: 1) необхідність у застосуванні правила, за яким право, обране сторонами договору купівлі-продажу, застосовується до відносин сторін по договору факторингу в частині, в якій воно не порушує прав фактора, які йому належать у відповідності до права, яким регулюється договір факторингу; 2) право держави місцезнаходження фактора застосовується за загальним правилом, а право держави місцезнаходження клієнта або боржника - до окремих зобов'язань за договором міжнародного факторингу, що пов'язане з особливостями виконання таких зобов'язань; 3) договір міжнародного факторингу необхідно вважати таким, що вчинений із додержанням вимог щодо його форми, якщо додержано вимоги щодо форми кожного із договорів (договору купівлі-продажу та договору факторингу), при чому, при укладенні договору факторингу, який регулюється українським правом, має бути додержано форми, визначеної для договору купівлі-продажу.

З метою врегулювання прогалин у національному законодавстві та Конвенції щодо проблемних питань відступлення прав, як елементу договору міжнародного факторингу, вбачається доцільним приєднання України до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про уступку дебіторської заборгованості в міжнародній торгівлі 2001 року.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено теоретичні та розроблено практичні підходи до вирішення проблеми правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням в Україні. Основні висновки за результатами проведеного дослідження зводяться до наступного: 1) удосконалено доктринальне поняття зовнішньоекономічної угоди шляхом уточнення та визначення основних ознак, які її характеризують з точки зору останніх тенденцій національного та міжнародно-правового регулювання; 2) комерційне фінансування визначено дисертанткою як приватно-правове зобов'язання, що характеризує відносини сторін по договору міжнародного фінансового лізингу, міжнародного факторингу та міжнародного форфейтингу і у поєднанні з іншими ознаками дозволяє об'єднати ці договори в групу зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням; 3) запропоновано авторське визначення понять договору міжнародного фінансового лізингу, договору міжнародного факторингу та договору міжнародного форфейтингу; 4) подальший розвиток дістали питання цивільно-правової природи та кваліфікуючих ознак договорів фінансового лізингу, факторингу та форфейтингу; 5) за допомогою уточнених та вдосконалених критеріїв класифікації досліджено окремі форми та способи реалізації договорів міжнародного фінансового лізингу та міжнародного факторингу; 6) визначаються основні особливості уніфікованого та колізійного регулювання договорів міжнародного фінансового лізингу та міжнародного факторингу, та пропонуються шляхи вирішення виявлених при цьому проблем; 7) сформульовано проекти змін до чинного законодавства України, спрямовані як на подолання внутрішніх колізій українського законодавства в частині регулювання відносин комерційного фінансування, так і на гармонізацію його положень із положеннями міжнародно-правових актів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Тараба Н.В. Деякі питання правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - Випуск 55, 2003. - С. 174 - 176;

Тараба Н.В. Види договорів факторингу // Право України. - 2006. - № 1. - С. 78 - 81;

Тараба Н.В. Правове регулювання договору міжнародного факторингу // Приватне право і підприємництво. Збірник наук. праць. Вип.5, 2006 р. - С. 122 - 126;

Тараба Н.В. Поняття договору міжнародного фінансового лізингу // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 2. - С. 11 - 14.

АНОТАЦІЯ

Тараба Н.В. Зовнішньоекономічні угоди з комерційним фінансуванням. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

В дисертації представлений комплексний підхід щодо дослідження теоретичних та практичних проблем правового регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням в Україні, за результатами якого вдосконалено ряд понять інституту зовнішньоекономічних угод, визначено поняття та ознаки зовнішньоекономічної угоди з комерційним фінансуванням. Зобов'язання з комерційного фінансування розглядається з точки зору його визначального впливу на вирішення питань щодо поняття, правової природи та критеріїв класифікації договорів міжнародного фінансового лізингу, міжнародного факторингу та міжнародного форфейтингу. На основі дослідження особливостей уніфікованого та колізійного регулювання зовнішньоекономічних угод з комерційним фінансуванням сформульовано зміни до чинного законодавства України, спрямовані на його вдосконалення.

Ключові слова: зовнішньоекономічна угода, комерційне фінансування, міжнародний фінансовий лізинг, міжнародний факторинг, міжнародний форфейтинг.

АННОТАЦИЯ

Тараба Н.В. Внешнеэкономические сделки с коммерческим финансированием. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

В диссертации представлен комплексный подход к исследованию теоретических и практических проблем правового регулирования внешнеэкономических сделок с коммерческим финансированием в Украине, в результате которого был усовершенствован ряд понятий института внешнеэкономических сделок, определены понятие и признаки внешнеэкономической сделки с коммерческим финансированием. Обязательство по коммерческому финансированию рассматривается с точки зрения его определяющего влияния на решение вопроса о понятии, гражданско-правовой природе и критериях классификации договоров международного финансового лизинга, международного факторинга и международного форфейтинга. На основе исследования особенностей унифицированного и коллизионного регулирования внешнеэкономических сделок с коммерческим финансированием сформулированы изменения к действующему законодательству Украины, направленные на его усовершенствование.

Ключевые слова: внешнеэкономическая сделка, коммерческое финансирование, международный финансовый лизинг, международный факторинг, международный форфейтинг.

ANNOTATION

Taraba N.V. International contracts on commercial financing. - Manuscript.

The thesis claims the scientific Legal Science Candidate's Degree on the specialty 12.00.03 - civil law and civil process; family law; international private law. - National Taras Shevchenko University of Kyiv, Kyiv, 2007.

The original, complete and complex research of the theoretical generalization and practical aspects of legal regulation (civil aspect) for international contracts on commercial financing in Ukraine is proposed in the thesis.

The research arises the question of necessity to use modern ways of international contracts financing under conditions of increasing competition and growth of international economic relations Ukraine participating in. To solve this problem it is indispensable to investigate the meaning of international contract, its features, to define the notion of commercial financing and international contracts on commercial financing.

According to the general definition an international contract is a contract, concluded between the parties, whose places of business are in different States, in order to provide external economic activity of export or import of goods or services, or another kind of doing business in more than one country, not to be prohibited by the Ukrainian legislation. Thus, new definitions of such international contracts characteristics as “place of business” and “external economic activity” are proposed.

It is defined that civil aspects of commercial financing are contained in one party's (creditor) obligations to supply considered financial resources for the benefit of another party (debtor) or to pay the price for the goods, which another party is interested in, and the debtor's obligation to transfer property or non-property rights and to pay the price for the creditor's services.

A new definition is bringing forward for international contracts on commercial financing and also its main features are ascertained.

The complete research of such international contracts on commercial financing as contracts of international financial leasing, international factoring and international forfaiting is also proposed in the thesis. It is substantiated that the civil nature of financial leasing, factoring and forfaiting consists in combination of commercial financing parties relations and traditional civil contracts relations.

The main features of international financial leasing, international factoring and international forfaiting contracts form the basis of the research. New definitions for these contracts are offered.

A number of criterions for classification of international financial leasing contracts and classification of international factoring contracts are improved. By the way, the research contains the analysis of such debatable forms of these contracts as operating leasing, leverage leasing, recourse and non-recourse factoring, supplier guarantee factoring, drop-shipment factoring, etc.

The research exposes 1) the main points of legal regulation of international financial leasing contract and international factoring contract by UNIDROIT Convention for international financial leasing and UNIDROIT Convention for international factoring, adopted in 1988, 2) the regulation of international financial leasing and international factoring by conflict of laws.

Finally, on the basis of this thesis is formulated and proposed the draft to modify Ukrainian civil and commercial legislation in force, regulating international contracts on commercial financing, to overcome the conflict of Ukrainian laws and to harmonize Ukrainian laws for international contracts on commercial financing with the provisions of international legal acts.

Key words: international contract, commercial financing, international financial leasing, international factoring, international forfaiting.

Размещено на Allbest.ru

...