Право власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Право інтелектуальної власності (ПІВ)

Право ІВ в об'єктивному сенсі - сукупність правових норм, що регулюють відносини, які складаються в процесі створення та використання та охорони результатів інт. творчої діяльності. В суб'єктивному сенсі - сукупність особистих немайнових та майнових прав суб'єктів ІВ на належні їм результати інтел. діяльності.

Право ІВ - підгалузь цивільного права.

Предмет ПІВ - немайнові та майнові відносини, що виникають щодо результатів інтел. діяльності з підстав, які не заборонені законом, не суперечать моральним законам суспільства та ґрунтуються на майновій самостійності їх учасників.

Осн. Методи: 1) імперативний (субординація) - регулювання здійснюється зверху вниз і ґрунтується на владно-імперативних засадах 2) диспозитивний (координація) характерний для регулювання на засадах формальної рівності, ініціативності та вільного розсуду учасників відповідних відносин.

Принципи (основи) ПІВ поділяються на 2 групи: загальні принципи та спеціальні.

Загальні: 1) несуперечність норм права і пріоритетність закону щодо інших нормативно-правових актів 2) поділ правової системи на загальносоціальне та юридичне право і диференціація останнього на публічне і приватне, матеріальне і процесуальне право 3) відповідність між нормами права і правовідносинами.

Принципи приватного права: автономія, добровільність, координація, загальний дозвіл, правовий захист приватного інтересу. Принципи публічного права: субординація, імперативність, захист публічних інтересів.

Спеціальні принципи: 1) непорушність права ІВ 2) свобода творчості 3) невідчужуваність особистих немайнових прав.

Система прав ІВ - це впорядкована сукупність його елементів, правових норм та інститутів, розташованих в послідовності та ієрархії, що визначається внутрішньою логікою цієї підгалузі права.

Правова норма: гіпотеза (умови, за яких діє правило), диспозиція (саме правило), санкція (покарання).

Інститути ПІВ: 1) авторське право і суміжні права 2) право промислової власності 3) засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту та продукції. інтелектуальний власність суміжний цивільний

Об'єкти: результати творчої діяльності, що відповідають вимогам закону, встановленого щодо них, яким внаслідок цього надається правова охорона. 1 підхід: 420 ст. ЦК дає перелік об'єктів ІВ. 2 підхід: в міжнар. законодавстві: 1) об'єкти промислової власності 2) об'єкти авторського права. 3 підхід: об'єкти поділяються на 1) об'єкти, для яких пріоритетною є форма і які охороняються з самого факту їх створення 2) для яких пріоритетним є зміст, які набувають правової охорони з моменту реєстрації. 4 підхід: залежить від рівня новизни 1) з абсолютним рівнем новизни (на рівні здобутка людства) 2) з нац. рівнем 3) з локальним рівнем. 5 підхід: в залежності від правового режиму 1) об'єкти вільного використання 2) об'єкти дозвільного використання.

Суб'єкти ПІВ - особи, яким можуть належати права користування, розпорядження та захисту прав на результати інт. діяльності. Первинні - ті, хто набули права ІВ в результаті створення або держ. реєстрації прав на об'єкти ПІВ: автор літ. твору, винахідник, той хто зареєстрував торгову марку. Особисті немайнові права - 1) особи, які не є творцями об'єктів, але набули майнові права ІВ за згодою з правоволодільцем або відповідно до закону; суб'єкти, які набули на підставі договору всі майнові права 2) суб'єкти, які набули на підставі договору частку майнових прав на певний термін 3) спадкоємці.

Зміст - особисті немайнові права та\або майнові права ІВ, зміст яких щодо певних об'єктів ПІВ визначається ЦК та іншими законами.

Особисті немайнові права ст. 123 кодексу: право визнавати людину творцем; - право перешкоджати будь-якому посяганню на ПІВ, здатному завдати шкоду честі та репутації творця.

Інші права: особисті майнові права: - на використання об'єкта ПІВ, право використовувати об'єкт ПІВ, виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта ІВ, в тому числі забороняти таке використання.

2. Авторське право

1709 р. - Статут Королеви Анни (права автора).

1993 р. - ухвалення авторського права в Україні.

АП регулюється міжнародними правовими конвенціями.

АП. (об'єктивне) - самостійний інститут, який входить до структури ПІВ і регулює суспільні відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури, мистецтва.

АП (суб'єктивне) - сукупність особистих немайнових та майнових прав, які належать конкретному автору відповідно закону: оголосити себе автором твору, доводити до публіки, розповсюджувати, та використовувати твір, дозволити використання твору іншим особам.

Основне завдання АП:

1) Підтримка творчості окремого громадянина, забезпечення особистих майнових\ немайнових прав.

2) Сприяння збагаченню культурної спадщини, розповсюдження творчої діяльності, забезпечення їх доступності для всього суспільства.

3) Забезпечення матеріальної нагороди автора.

Функції АП:

1) Регулятивна - регулювання відносин, пов'язаних із створенням та використанням твору.

2) Охоронна - охорона суб'єктів особистих майнових та немайнових прав від посягань інших осіб та забезпечення належного захисту при їх порушенні.

3) Виховна - стимулювання позитивних відносин, попередження виникнення негативних відносин, які б призвели до порушення особистих майнових\немайнових прав.

Принципи АП (спеціальні):

1) Свобода творчості

2) Поєднання особистих інтересів з інтересами суспільства.

3) Моральна та матеріальна зацікавленість.

4) Всебічна охорона прав та законних інтересів автора.

Суб'єкти АП:

І) первинні

1.1. автори - це фізичні особи, творчою працею яких створено твір, незалежно від вику, громадянства і дієздатності

ІІ) похідні \ вторинні

2.1. фіз.\юр. особи + громадяни України, до яких авторське право переходить на основі договору або закону.

2.2.1 спадкоємці автора.

2.2.2. наймачі\роботодавці твору.

2.2.3. укладачі збірників.

2.2.4. видавець періодичних видань.

Принципи відносин між співавторами:

1) Спільне право.

2) Рівний розподіл винагороди.

3) Використання твору за взаємною згодою сторін.

Умови виникнення співавторства:

1) Наявність договорів про співпрацю.

2) Співпраця має носити творчий характер.

Види співавторства: нероздільне, роздільне.

Об'єкти АП класифікуються за:

1. За способом існування твору:

a. динамічні (аудіовізуальні)

b. статичні (живопис\архітектура)

2. за формою сприйняття:

a. твори, доступні завдяки технічним засобам

b. твори безпосереднього сприйняття

c. твори, що можуть бути доступні за допомогою технічних засобів і безпосередньо

3. за кількістю складових:

a. прості твору одного жанру

b. складні

4. за галуззю:

a. наукові

b. літературні

c. мислительські

(ст. 43 ЦКУ) - про твори

Твір - сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків та пропозицій, що виникли в процесі творчої діяльності автора і знайшли своє відображення в певній об'єктивній формі.

Умови подання правової охорони об'єктів АП (за Штефаном):

1) Основні (характеристики твору, втілення в об'єктивну форму)

2) Додаткові (завершеність твору, оприлюднення)

Умови по Хохлову:

1) Новизна

2) Індивідуальність

3) Унікальність ідей

Практичні умови:

1) Оригінальність

2) Вираження твору в об активній формі, яка дозволяє його сприйняти та відтворити

Строки чинності АП - від дня створення, протягом життя і 70 років після смерті автора.

Зміст АП

1. Особисті немайнові права (ст. 423 ЦКУ)

a. право на визнання людини автором, творцем.

b. право перешкоджати будь-якому посяганню на право власності, здатне завдати шкоди честі та репутації автора.

c. право виняткового зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору.

d. право обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору.

e. право на недоторканість твору.

2. Майнові права (ст. 422 ЦКУ)

a. виключне право використання твору: публікації, відтворення, переклад, перероблення, включання до збірки, публічне використання, продаж, передання у найм та імпорт примірників за кордон.

b. виключне право дозволу на використання твору.

c. право перешкоджати неправомірному використанню твору + виняткова заборона на використання.

Авторський договір - договір, за яким автор передає або зобов'язує передати у майбутньому користувачеві свої права на використання твору в межах та умовах, узгоджених сторонами.

Предмет договору - майнові права, об'єкт - твір, зміст - права та обов'язки сторін.

3. Суміжні права. Колективне управління авторськими та суміжними правами

Суміжні права (Підопригора) - права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм і відеограм та діяльності ор-ганізацій теле- і радіомовлення, пов'язаних з використанням творів літератури і мистецтва.

Суміжні права (Базилевич) - об'єднаний єдиний інститут з авторськими правами, нерозривно пов'язані з ними близькі або похідні від них права, що стосуються творчої діяльності автора, який створив твір, які можуть бути виконані, включені в передачі ефірного чи кабельного мовлення.

Суміжні права (в об'єктивному значенні) - сукупність норм права, що регулюють відносини з охорони виконань фоно- та відеограм, передач організаційного мовлення, встановлення правового режиму та їх використання.

Суміжні права (в суб'єктивному значенні) - сукупність майнових та немайнових прав, наданих законом виконавцям, виробникам фонограм, відеограм та організаціям мовлення.

Суб'єкти

1. Первинні суб'єкти, які безпосередньо створюють об'єкти СП (ст.. 450 ЦК)

1.1. Виконавець - актор, співак, музикант або інша особа, яка виконує роль, співає, декламує, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури чи мистецтва, чи естрадні, циркові номери, пантоміми, а також диригент музичних творів.

1.2. Виробники фонограми - фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу та відповідальність за перший звуковий запис виконання.

1.3. Виробники відеограми - фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу та відповідальність за перший відеозапис виконання рухомих зображень.

1.4. Організації мовлення: кабельного та ефірного.

2. Вторинні/похідні суб'єкти - фізичні або юридичні особи, які набули майнових прав відповідно до закону чи договору.

2.1. Спадкоємці виконавців та осіб, які на законних підставах набули СП.

2.2. Спадкоємці-правонаступники виробників фонограм та особи, яким на законних підставах передані СП.

2.3. Спадкоємці-правонаступники виробників відеограм та особи, яким на законних підставах передані СП.

2.4. Правонаступники та особи, яким на законних правах передані СП щодо програм мовлення.

Об'єкти СП

Способи виконання літературних, музичних, хореографічних та фольклорних творів:

1. Виконання - подання твору будь-яким способом декламації, гри, співу, танцю, живому виконанню. Виконання охороняється як одноразовий акт виконання та кожне виконання твору одним виконавцем створює новий об'єкт СП.

2. Фонограма - звукозапис на відповідному носії виконання будь-яких звуків.

3. Відеограма - відеозапис на певному матеріальному носії виконання або будь-яких зображень із звуковим супроводом або без нього.

4. Програми передач організацій мовлення.

Принципи СП:

· Виконавці, здійснюючи свої права, повинні дотримуватися прав авторів та інших суб'єктів.

· Виробники фонограм повинні дотримуватися прав авторського права виконавців.

· Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів АП виконавців, виробників фонограм та відеограм.

Підстави виникнення СП:

Для виконання - певні дії, яким притаманний творчий характер.

Для відеограм, фонограм, програм мовлення - договір.

Немайнові права - право вимагати визнання, що він є виконавцем твору, щоб його ім'я зазначалося у зв'язку з кожним виконанням. Вимагати забезпечення належності якості виконання, протидіяти будь-якому перекручуванню та іншим змінам, які могли б завдати шкоди честі та гідності виконавців.

Майнові права - права використання об'єкта СП, дозволяти використання об'єкта СП, право перешкоджати неправомірному використанню СП.

Термін чинності:

Через 50 років від 1ого січня наступного року після року здійснення 1ого виконання.

Способи управління майновими правами:

· Особисте

· Через повіреного

· Через організацію колективного управління

Колективне управління - система управління, відповідно до якої автори або інші суб'єкти авторського або суміжного прав забезпечують їх здійснення, доручають спеціальний орган. Виконання таких функцій:

· Ведення переговорів щодо вкладання угод.

· Надання дозволів та здійснення контролю за використанням об'єктів прав власності.

· Здійснення збору відповідної винагороди та розподілу її між суб'єктами авторського та суміжних прав.

4. Право промислової власності (патентне право)

Патентне право - якісна, своєрідна, внутрішньо узгоджена система норм, встановлених державою суспільних правил поведінки.

Патентне право в об'єктивному значенні - це сукупність норм, що регулюють майнові та немайнові відносини, які виникають в результаті створення, оформлення використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Патентне право в суб'єктивному значенні - це сукупність немайнових та майнових прав, які реалізуються авторами-патентовласниками у зв'язку з використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Предмет патентного права - відносини, які виникли в результаті створення об'єктів промислової власності.

Метод правового регулювання у ПП є цивільно-правовий метод, який ґрунтується на юридичній рівності сторін при автономії їх волі.

Принципи ПП:

1) Визнання за патентовласником прав на використання об'єкта, на який отримана охорона.

2) Дотримання розумового балансу інтересів патентовласника з однієї сторони і суспільства з другою стороною.

3) Надання прав охорони лише тим об'єктам, які в офіційному порядку визнані охороноздатними.

Об'єкти ПП:

1. Винахід

2. Корисна модель

3. Промисловий зразок

Винахід - технічне, технологічне рішення, що відповідає умовам конкурентоздатності. До об'єктів винаходу належать: устаткування, пристрої, процеси у будь-якій сфері технологій тощо

Критерії патентноздатності винаходу:

· Повинен бути новим (новизна).

· Повинен мати винахідницький рівень.

· Повинен бути промисловопридантим.

Корисна модель - нове промислово придатне, конструктивне виконання пристрою.

Критерії патентоздатності корисної модели:

· Новизна

· Промислова придатність

Промисловий зразок - нове конструктивне рішення промислового виробу, що визначає його зовнішній вигляд, та конкретні засоби реалізації творчого задуму.

Об'єкти промислового зразку: форма, малюнок, розфарбування, їх поєднання, що визначає зовнішній вигляд і призначення для задоволення естетичних потреб.

Критерії патентоздатності для промислового зразка:

· Новизна

· Промислова придатність

Суб'єкти ПП:

1. первинні

2. похідні

· автор (фізична особа, творчими можливостями якої створено об'єкт ПП).

· патентовласник (фізична або юридична особа, яка володіє, користується та розпоряджається патентом).

· правонаступники (фізичні та юридичні особи, до яких за загальним правилом переходять виключно майнові права у межах строку їх чинності).

· спадкоємці.

· ліцензіати (фізичні та юридичні особи, які отримали письмові повноваження правоволодільця, що надає їм право використовувати об'єкт ПП у межах, визнаних ліцензією).

· патентні повірені.

Зміст патентних прав:

1. Немайнові права:

a. Право винахідника бути визнаним таким у патенті.

b. Право бути визнаним творцем і перешкоджання будь-якого перешкоджання та будь-якого посягання на патентне право, здатне завдати шкоди честі та репутації творця об'єкта ПП.

c. Право на привласнення свого імені створеному винаходу

2. Майнові:

a. Право на використання ПП/виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу або корисної моделі. Застосування такого продукту, пропонування до продажу, продаж, введення в цивільний оборот або зберігання продукту в зазначених цілях.

b. Виключне право дозволяти використовувати об'єкти ПП.

c. Виключне право перешкоджати неправомірному використанню ПП, в тому числі забороняти використовувати.

d. Ліцензія на використання.

e. Договір про створення на замовлення і використання.

f. Договір про передачу виключно майнових прав.

Строк чинності майнових прав:

Винахід: до 20 років

Корисна модель: 10 років

Промисловий зразок: 15 років

Патент: охоронний документ, який засвідчує право інтелектуальної власності на зазначені технічні дослідження, а також пріоритет.

Оформлення патенту:

· Подача заявки: подача про заявника, опис винаходу або промислового зразку.

· Формула винаходу, яка виражає сутність винаходу, реферат для інформаційних цілей (розглядається до 18 місяців).

· Формальна експертиза (перевірка документів).

· Експертиза заявки по суті (встановлення пріоритетів винаходу), патентоспроможність винаходу, чи відповідає суспільним інтересам, принципи гуманності та моралі.

· Сплата збору.

· Видача патенту, публікація про це інформації в офіційному бюлетені.

· Державний реєстр патенту.

Підстави припинення чинності майнових прав:

· відмова повна або часткова

· несплата річного збору

5. Правове регулювання засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів та послуг

Загальні або спільні риси об'єктів індивідуалізації тов. та послуг:

1. Їх призначення

2. У відносинах, які виникли з приводу цих об'єктів відсутній такий суб'єкт як творець

3. Зміст права ІВ на індивідуалізацію становить лише майнові права.

Функції засобів індивідуалізації:

1. Інформаційна - інформує споживачів щодо виробників тов. та послуг, джерел їх походження.

2. Розрізняльна - вирізнення виробників продукції серед аналогічної, що пропонується на ринку.

3. Гарантійна - гарантування споживачеві певного набору корисних властивостей та рівня якості.

4. Рекламна - привернення уваги споживачів і стимулювання збуту продукції.

5. Захисна - захист від недоброякісної конкуренції.

Комерційне фірмове найменування

Фірмове найменування вказує на фірму (комерц. особу) а комерційне - на вид діяльності.

Призначення фірм найменування - вирізнення ком. особи серед інших ком. осіб.

КН становлять відомості, які розміщені на виробі, товарі, упаковці про назву підприємства виробника, його місце знаходження, форму власності і орг.-правову форму власності.

Структура КН:

1) Осн. частина - корпус найменування: інформація про орг.-правову форму підприємства, його тип, предмет діяльності, інші х-ки.

2) Допоміжна:

- Обов'язкове додавання - спец. назва підприємства, його номер та ін.

- Факультативне додавання.

Критерії надання правової охорони КН:

1. КН має правдиво відображати правовий статус підприємства і не вводити в оману інших учасникі цивільного обороту.

2. КН має бути новим і відмінним від існуючих найменувань.

3. 3.КН має забезпечувати належну ступінь індивідуалізації учасників цив. обороту, не може довільно та без поважних причин змінюватись.

Субєкти права на КН є суб'єкти, які займаються підприємницькою діяльністю.

Права майнові:

1. Право на викрост КН.

2. Право на перешкоджання неправомірному використанню КН, в т.ч. заборонити таке використання.

Підстави припинити права на КН:

· ліквідація юр. особи

· перехід підприємства до нового власника

· реорганізація юр. особи

Торгівельна марка - це позначення, за допомогою якого товари і послуги виробника відрізняються від тов. та послуг іншого виробника. Символізує стабільність якісних х-к та властивостей товару, обумовлені технічними худ-констр рівнем виробу, кваліфікацію кадрів і культурного виробництва.

Критерії віднесення позначень до ТМ:

1. Позначення має бути новим і невідом в межах України.

2. Повинно бути корисним, індивідуальним, забезпечувати надійну конкурентоспроможність і стабільний попит на товари і послуги.

3. Повинно бути технологічним, що дозволяє маркувати товар і упаковку.

4. Позначення повинно відповідати промисловії естетиці і ергономіці: легко вимовлятися, привертати увагу і легко запам'ятовуватись.

Функції ТМ:

1. Індивідуалізуюча: марка забезпечує необхідну відмінність різних виробників.

2. Гарантійна: знак є гарантом якості товару відомого споживача.

3. Рекламна: формує попит.

4. Охоронна.

Види ТМ:

1. Художня ТМ.: конкретне зображення, символи, лінії, фігури, різні композиції тощо.

2. Словесні: слова або сукупності букв.

3. Звукові

4. Об'ємні торг. знаки (в 3 вимірах, форма виробу, яка пов'язана з його функціональним призначенням і дає можливість виділити вироби комер. підприємств серед подібних товарів)

5. Комбіновані

Класифікація ТМ:

За ступенем відмінності: звичайні (нові оригінальні познач товару) загальновідомі, знамениті.

Суб'єкти: фіз. та юр особи, виробники тов. та послуг; правонаступники вказаних осіб.

Майнові права:

· право використання знак

· виключне право забороняти або дозволяти використовувати ТМ

Підстави набуття прав на ТМ:

Отримання свідоцтва і його державна реєстрація

Строк чинності свідоцтва: 10 років

Підстави анулювати ТМ:

1. Невикористання ТМ протягом 3 років з дня реєстрації.

2. Встановлення, що свідоцтво було видане з порушенням.

3. Ліквідація підприємства чи органа на ім'я якої було зареєстровано свідоцтво.

Геогр. зазначення - назва геогр. місця, яка вживається для позначення товарів, що походять з цього геогр. місця та мають певні якості, репутацію або інш х-ки, зумовлені в основному характерними для даного геогр. місця природними умовами, людським фактором або поєднанням природних умов та людським фактором.

Природні умови: клімат, склад води і землі. Людський фактор: виробничі навички і ремісничі традиції.

6. Інші об'єкти інтелектуальної власності

Наукове відкриття - встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явиш матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання (ст. 457 ЦК України).=. Правовій охороні підлягає лише відкриття у галузі природничих наук за умови відповідності певним вимогам.

Об'єкти НВ:

1) закономірність матеріального світу;

2) властивість матеріального світу;

3) явище матеріального світу.

Основними ознаками НВ є світова новизна, вірогідність і фундаментальність.

Особливість НВ порівняно з іншими об'єктами інтелектуальної власності полягає в тому, що, по-перше, відкриття як об'єкт пізнання є цінним само по собі, незалежно від можливостей його безпосереднього використання, і по-друге, НВ є надбанням людства, у зв'язку з чим не може бути об'єктом виключного права певних осіб, і тому будь-яка особа може безоплатно використовувати його на свій розсуд.

Особисті немайнові права автора НВ: 1) право авторства, пріоритет 2) право на найменування відкриття.

Майнові права автора НВ: 1) право на винагороду за здійснене відкриття у формі матеріального заохочення 2) інші права та пільги, встановлені державою за заслуги в розвитку науки.

Документом, що підтверджує право на відкриття, є диплом. Він видається на ім'я автора і засвідчує визнання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу НВ; пріоритет та авторство на наукове відкриття.

Компонування інтегральних мікросхем (ІМ) - це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів ІМ. та з'єднань між ними.

ІМ. - мікроелектронні вироби кінцевої або проміжної форми, призначені для виконання функцій ел. схеми, елементи і з'єднання якої неподільно сформовані в об'ємі та\або на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу незалежно від способу його вироблення.

Критерії надання охорони: 1) компонування повинно бути оригінальним 2) воно не повинно бути отримано шляхом прямого відтворення іншого КІМ 3) повинно мати відмінності, що надають йому нових властивостей 4) не повинно бути відомим у галузі мікроелектроніки.

Право власності засвідчується свідоцтвом, відомості про яке заносяться до державного реєстру. Строк чинності - 10 років.

Суб'єкти: 1) автор або автори, 2) роботодавець, 3) правонаступники.

Права майнові: 1) використання і копіювання ІМ, виготовлення ІМ із застосуванням цієї топографії, виробництво будь-яких виробів, що містять такі ІМ; ввезення таких ІМ та виробів, що їх містять, на територію України, пропонування до продажу, продаж, зберігання або введення в обіг, 2) право забороняти іншим особам використовувати КІМ без згоди 3) право видавати дозвіл, ліцензію на використання.

Раціоналізована пропозиція - пропозиція, визнана юридичною особою, яка містить технологічне, технічне або організаційне рішення в будь-якої сфері діяльності.

Суб'єкти: 1) автор, 2) юридична особа, якій ця пропозиція подана 3) фізична особа - підприємець.

Об'єкти: 1) готовий продукт 2) технічні вироби 3) порядок введення обліку.

Критерії визнання пропозиції раціональною і надання їй правової охорони: 1) має корисний ефект, 2) глобальна новизна, 3) відповідає профілю діяльності юридичної особи, якій подана ця пропозиція.

Права ІВ авторів: 1) особисті немайнові права, 2) майнові права - матеріальна винагорода, яка виплачується юридичною особою на підставі: 1. свідоцтва про пропозицію 2. розрахунків доходів 3. акта про впровадження пропозиції.

Селекційні досягнення:

1. Сорти рослин - окрема група рослин, клонів, гібридів, популяція.

Вимоги: державна реєстрація сорту, який має бути відмінним, однорідним, стабільним, мати назву та придатним для поширення в Україні.

2. Тваринництво - створення в результаті цілеспрямованої творчої діяльності групи тварин, тобто породи, лінії або родини, яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх нащадкам.

Об'єкти: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли.

Охоронний документ - племінне свідоцтво, сертифікат, який містить інформацію про походження, продуктивність, тип та ін. якості тварин.

Суб'єкти: 1) автори, 2) вторинні суб'єкти, тобто автор має право передати своє право на подання заявки іншій особі (роботодавцю, спадкоємцю).

Права: 1) особисті немайнові права, засвідчені державною реєстрацією, 2) майнові права на сорти рослин і породи тварин, засвідчені патентом, 3) майнові права на поширення рослин і тварин, засвідчені державною реєстрацією.

Немайнові права: право авторства, право на ім'я, право назвати.

Майнові права: 1) право на використання, 2) виключне право дозволяти використовувати сорти рослин та породи тварин, 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню 4) право поширювати сорти рослин і розповсюджувати посадковий матеріал.

Комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому та певній формі та в сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якої вона належить. У зв'язку з цим вона має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючих обстав, заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Суб'єкти: 1) юридичні та фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю 2) правонаступники.

Права: 1) право на власні дії 2) вимоги певної поведінки від зобов'язаних осіб 3) право на захист у разі порушення прав на комерційну таємницю.

7. Договори у сфері інтелектуальної власності

Договір - домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договори у сфері ІВ - це договори, спрямовані на набуття, зміну та припинення майнових прав на об'єкти ІВ. Види lоговорів: 1) ліцензія (свобода) - право на використання винаходу, промислового зразка, інтегральної мікросхеми або будь-якого іншого досягнення 2) ліцензійний договір 3) договори про створення замовлення та використання об'єкта права ІВ 4) договори про передачу виключних майнових прав.

Особливості договору у сфері ІВ:

1. Об'єктом, предметом договору можуть бути дії, спрямовані на створення об'єкта права інтелектуальної власності або сам об'єкт.

2. Об'єктом зазначених договорів є лише ті результати інтелектуальної діяльності, які стали предметом правової охорони.

3. Суб'єктами цих договорів можуть бути особи у віці від 14 до 18 років.

4. Договори укладаються виключно у письмовій формі.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін, погоджені ними, а також ті умови, які є обов'язковими відповідно до актів законодавства.

Групи умов:

1. Істотні умови (обов'язкові )

1.1. Предмет договору

1.2. Ціна

1.3. Строк дії договору

1.4. Волевиявлення сторін

1.5. Об'єм використання об'єкта.

2. Звичайні умови - умови? передбачені нормативними актами, що автоматично набувають чинність при укладенні договору.

3. Випадкові умови - змінюють або доповнюють звичайні умови.

Ліцензія - дозвіл, у відповідності з яким одна особа (власник виключних прав на об'єкт ІВ - ліцензіар) надає іншій зацікавленій особі (ліцензіатові) виключне чи невиключне право на використання цього об'єкту у певній визначеній сфері.

Класифікація ліцензій:

1. За обсягом прав, що передаються:

1.1. Невиключна або проста ліцензія надає ліцензіатові право використовувати об'єкт ПІВ на території і протягом часу, обговорених в ліцензійному договорі, не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта ПІВ у сфері, що обмежена цією ліцензією та видачі ним іншим особам ліцензій на використання об'єкта у визначеній сфері.

1.2. Виключна - ліцензія, яка видається одному ліцензіату, виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта ПІВ у сфері, обмеженій цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензії на використання об'єкта у зазначеній сфері.

1.3. Одинична - надається одному ліцензіату, виключає можливість видачі ліцензіару іншим особам ліцензії на використання об'єкта ІВ у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливість використання цього об'єкта ліцензіаром цього об'єкта у виключній сфері.

2. За умовами надання прав:

2.1. Чиста Л. - ліцензія, по якій права на використання ОІВ передаються у рамках самостійного ліцензійного договору.

2.2. Супутні - передбачають передачу прав у рамках ліцензійного договору, що є додатком до основної угоди.

2.3. Перехресна (кросліцензія) - взаємне надання прав різними власниками охоронних документів у випадках, коли партнери не можуть здійснювати виробничу чи комерційну діяльність, не порушуючи права один одного.

2.4. Відкрита - надає право ліцензіатові на об'єкт, що надається ліцензіару.

2.5. Примусова.

2.6. Субліцензія дозволяє ліцензіату надавати право використання ОПІВ третім особам за згодою ліцензіара.

3. За об'єктами ліцензування:

3.1. Патентна.

3.2. Ноу-хау.

3.3. Компанування інтеграційних мікросхем.

3.4. Торгова марка.

4. За суб'єктами:

4.1. Особиста.

4.2. Л. підприємства.

4.3. Л. корпорації.

4.4. Л. держав.

Ліцензійний договір - одна сторона (ліцензіар) надає ліцензіатові дозвіл на використання ОПІВ на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням ЦК і законів України.

Ознаки ліцензійного договору: 1)двосторонній 2) концесуальний 3)відплатний.

Зміст ліцензійного договору: вид ліцензії; сфера використання; права сторін; способи використання; територія; строк; розміри і порядок внесення плати; інші умови, які визначаються за згодою сторін.

Види платежів:

1. Роялті - вид платежу, що ліцензіат виплачує ліцензіарові протягом усього терміну дії договору рівними долями.

2. Паушальний - виплата винагороди на початку масового випуску продукції визначена в договорі.

3. Комбінований.

Умови визначення термінів ліцензійного договору:

1. умови конкурентної пропозиції

2. умови платежів

3. терміни морального старіння розробки

4. можливості партнерів по термінам постачати тех. документи, обладнання

5. час, необхідний для освоєння продукції

Договір комерційної концесії, за яким одна сторона (право володілець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві), відповідно до її вимог комплекс належних прав з метою виготовлення та/або продажу певного виду товарів та/або надання послуг.

Предмет договору комерційної концесії - право на використання торгової марки, промислового зразку, досвіду та ділової репутації.

Істотні умови ДКК - це предмет, право на використання ОПІВ, комерційного досвіду і ділової репутації.

Ціна: 1) вхідна плата 2) наступні періодичні платежі, визначенні за твердою шкалою або у відповідності від прибутку.

Суб”єкти: юридичні та фізичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Размещено на Allbest.ru

...