Особливості розслідування грабежів і розбійних нападів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра кримінального права, процесу та криміналістики

КУРСОВА РОБОТА

З Криміналістики

на тему: Особливості розслідування грабежів і розбійних нападів

Студента 4 курсу групи

напряму підготовки 6.030401 « Правознавство»

Вяхіревої Христини

Керівник: Галицька О.К

м. Одеса - 2013 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Методика розслідування розбійних нападів: АНАЛІЗ дій та слідчої практики

1.1 Криміналістична характеристика розслідувань грабежів і розбоїв

1.2 Слідчі ситуації і завдання розслідування

РОЗДІЛ ІІ. Тактичні дії з розслідування грабежів і розбійних нападів

2.1 Особливості тактики слідчих дій у справах про грабежі і розбої

2.2 Дотримання прав учасників кримінального судочинства при розслідуванні грабежів і розбоїв

2.3 Особливості доказування у справах про грабежі і розбої

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми. Побудова правової держави в Україні висуває на перший план завдання створення ефективного механізму протидії злочинності. Ефективне і повне розкриття і розслідування злочинів, вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню, забезпечить належну реалізацію принципу законності та невідворотності кримінальної відповідальності.

Конституція України визнає і захищає рівним чином приватну, державну, колективну та інші форми власності. Одним з інструментів її захисту є кримінальна відповідальність за протиправні діяння, які Кримінальний кодекс визначає як злочини проти власності, в які і входять грабежі та розбійні напади. розбійний слідчий криміналістичний грабіж

За статистичними даними МВС, за 2012 рік в Україні було зареєстровано майже 24 тисяч розбійних нападів та грабежів, темпи приросту яких по відношенню до аналогічних показників 2011 року склали 3%.Більшість з них скоєно із застосуванням зброї. При цьому розкриваність розбоїв 2012 році склала лише 55%. Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ України- http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/index

Метою курсової є дослідження теоретичних положень методики розслідування грабежів і розбійних нападів .

Відповідно до даної метою в роботі поставлені такі завдання:

1 . Дати криміналістичну характеристику грабежам і розбійним нападам .

2 . Розглянути типові ситуації початкового етапу розслідування і програми дій слідчого.

3 . Показати тактичні особливості слідчих дій та оперативне супроводження розслідування .

4. Охарактеризувати основні напрями профілактичної діяльності слідчого.

Об'єктом даного дослідження є комплекс правовідносин, що складаються в процесі розкриття та розслідування кримінальних справ про грабежі і розбійних нападах .

Предметом дослідження послужили сукупність норм кримінального , кримінально - процесуального права , що регламентують кримінальну відповідальність за вчинення крадіжки , процес розслідування кримінальних справ даної категорії , наукові розробки з зазначеної проблематики .



Розділ І. Методика розслідування розбійних нападів: АНАЛІЗ дій та слідчої практики

1.1 Криміналістична характеристика розслідувань грабежів і розбоїв

Одними із найбільш небезпечних і поширених посягань на особисте майно громадян є крадіжки, грабежі та розбійні напади. Найчастіше ці злочини вчиняються в умовах великих промислових міст, про що неодноразово повідомляють звітні аналізи правоохоронних і судових органів.

Саме тому проблеми розслідування та розкриття злочинів, що розглядаються в умовах великих промислових міст і населених пунктів, заслуговують у вчених і практиків особливої уваги.

Під криміналістичною характеристикою окремої групи (виду) злочинів у теорії криміналістики потрібно розуміти інформативно-абстрактну модель, яка має загальні ознаки певної групи чи виду злочинів, що складається з виявлення і встановлення окремих елементів скоєного злочину та носить недостовірний, а ймовірний, тобто правдоподібний характер. Шумилов О.Ю. Енциклопедія оперативно-розшукової діяльності -М., 2004. З. 59

Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за які передбачені статтями 186, 187 КК Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III, ред.. від 04.07.2013. При їх вчиненні злочинці прагнуть заволодіти матеріальними цінностями та (або) спричинити шкоду здоров'ю потерпілого.

До основних елементів криміналістичної характеристики крадіжок, грабежів та розбійних нападів належать:

1. Спосіб скоєння злочину (його структура розглядається у трьох стадіях),

а саме:

а) підготовка до скоєння злочину;

б) безпосереднє скоєння злочину;

в) приховування слідів скоєного злочину.

2. Слідова картина скоєння злочину (матеріально фіксована на місці події обстановка). Основним змістом цього елементу є сліди у їх широкому розумінні.

У криміналістиці вони розглядаються у двох формах, а саме:

а) матеріальна;

б) ідеальна.

3. Об'єкт (предмет) безпосереднього посягання, тобто посягання, яке становить суспільно небезпечне, винне діяння і містить усі ознаки складу злочину(закінчений злочин) або готування до злочину чи замах на злочин (незакінчений злочин).

Основним змістом цього елементу є речі матеріального світу і предмети індивідуальної власності, які мають грошову оцінку, або матеріальні чи інші вигоди.

4. Суб'єкт (особа) передбачуваного злочинця. Цей елемент містить інформацію про особу (осіб), яка скоїла злочин, а саме:

а) про кількість осіб;

б) стать, вік, зріст, фізичну силу, професіоналізм, злочинні навички тощо;

в) наявність знаряддя скоєння злочину та вміння ним користуватись;

г) цілеспрямованість інтересу при виборі конкретних речей чи предметів,

вилучених злочинним шляхом.

5. Особа потерпілого. Цей елемент повинен містити найменші подробиці про особу, стосовно якої скоєно злочин, а саме:

а) паспортні дані;

б) біографічні дані;

в) рід занять;

г) спосіб життя;

ґ) соціальна характеристика;

д) криміногенність особи або законослухняність (відношення до права чи закону);

е) основне і додаткове джерело доходів - залежно від злочину;

ж) взаємовідносини з підозрюваним або з іншими особами з числа його оточення та ін.

У криміналістичній літературі можна зустріти твердження, що до криміналістичної характеристики входять й інші елементи. Безумовно, це так, але їх зміст повинен повністю випливати з конкретних злочинів, тобто вони не можуть мати ознаки універсальності для великих груп і різновидів злочинів, а лише характеризують здебільшого конкретний вид злочину, наприклад, всі крадіжки - крадіжки вантажів з вантажних потягів на залізниці, морському чи річковому транспорті, крадіжки з приміщень, кишенькові крадіжки тощо. Біленчук П.Д., Гель А.П. Основи криміналістичної теорії та криміналістична техніка. Курс лекцій. -- Вінниця, 2001. --105 с.

Наведена вище п'ятиелементна структура криміналістичної характеристики має ознаки універсальності та відносної стійкості лише до конкретного виду злочину, бо, який би злочин скоєно не було щодо нього, без будь-яких виключень, необхідно зібрати інформацію:

* про спосіб скоєння злочину;

* про сліди скоєння злочину;

* про предмет злочинного посягання;

* про осіб, які скоїли злочин;

* про особу потерпілого.

На цій п'ятиелементній структурі криміналістичної характеристики злочинів більш докладно зупинимось і розглянемо нижче.

Види розкрадання майна:

1. Крадіжки із приміщень, тобто посягання на:

* гроші;

* речі із дорогоцінних металів;

* предмети, що коштують дорого чи користуються підвищеним попитом

(фото-, аудіо-, відеотехніка);

* твори мистецтва, антикваріат;

* вироби з кришталю, хутра;

* книги;

* продукти споживання;

* промислові товари;

2. Авто-, мото-, велокрадіжки:

* автомобілі, мотоцикли, мопеди, велосипеди в зборі;

* комплекти різноманітних агрегатів і деталей (колеса, скло, акумулятори, радіомагнітоли та ін.);

3. Кишенькові крадіжки:

* гроші;

* цінності;

* документи;

4. Грабежі;

5. Розбійні напади.

Способи скоєння грабежів і розбійних нападів:

* напади на відкритій місцевості, скоєні з використанням фактора раптовості і без застосування насильства (зривання шапок, виривання сумок та інших речей на «ривок»);

* напади на відкритій місцевості, скоєні із застосуванням чи під загрозою насильства (фізичного, психічного);

* напади на громадян з проникненням у житлові приміщення під будь-яким приводом;

* напади на громадян у під'їздах, ліфтах, сходинкових клітках;

* напади на об'єкти з різноманітними видами власності (державна, колективна, приватна), банки, магазини, бази, склади, кіоски, пункти обміну

валют та ін.;

* напади на громадян у залізничному, повітряному, водному та міському, громадському транспорті з метою заволодіння їх майном або транспортним

засобом;

* напади на водіїв, які керують особистим чи іншими видами транспорту, з метою заволодіння транспортом або майном та ін.

До наступного елементу криміналістичної характеристики відноситься:

2.Слідова картина (обстановка) скоєння злочину.

Характер слідів, що залишаються при крадіжках, грабежах і розбійних нападах, багато в чому залежить від способу і місця їх скоєння, об'єкту злочинного посягання та інших обставин, що характеризують дії злочинців у момент протиправного діяння.

Механізм слідоутворення при грабежах і розбоях має ряд особливостей. Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений : Научно-практическое пособие -- М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998 р.-96 с.

На місці події (грабежу, розбою) звичайно залишається не так багато слідів злочину та інших речових доказів, як наприклад, при крадіжці.

Свідки-очевидці, як правило, не можуть спостерігати всю картину грабежу чи розбійного нападу, тому частіше за все у своїх свідченнях вони повідомляють лише окремі епізоди події. Нерідкісні випадки, коли саме за цим видом злочину свідків чи очевидців взагалі не буває. Розраховувати на отримання об'єктивної інформації від потерпілих нерідко безперспективно, осільки останні, в силу нервового потрясіння, викликаного злочином, сприймають картину події суб'єктивно, несвідомо викривляють дуже потрібні та важливі факти злочинних діянь. Тому необхідно критично ставитись до інформації, отриманої від свідків і потерпілих при скоєнні грабежу, розбою, уважно перевірити її, зіставляючи з іншими джерелами доказів.

Крадіжки з житла чи сховищ, якщо вони скоюються з подоланням перешкод (тобто зі зламуванням) і порушенням матеріальної обстановки на місці їх скоєння, після себе залишають значно більший ступінь інформативності, і при вмілому використанні виявлених і вилучених слідів, як німих свідків злочину, вони дозволяють не тільки встановити конкретних злочинців, а й всебічно розслідувати і розкрити скоєний злочин. Саме тому в основу криміналістики покладено думку про те, що скоїти злочин і не залишити слідів неможливо.

Згідно з вченням криміналістики, людина від природи уже наділена індивідуальними анатомо_фізіологічними ознаками до яких належать:

1. сліди рук;

2. сліди ніг (взуття);

3. сліди зубів;

4. сліди губ;

5. особливості будови вушних раковин;

6. анатомічні ознаки (зовнішність), що присутні від природи;

7. виділення людського організму (фізичні, фізіологічні);

8. функціональні ознаки: міміка, погляд, голос, звички, постава, хода та ін;

9. особливі прикмети: рідкісні ознаки, ознаки, що впадають в очі (родимі плями, заїкання, родимки, бородавки, косоокість та ін.).

Вся виявлена та з'ясована інформація про матеріальні та ідеальні сліди скоєння злочину, отримана під час огляду місця події, повинна бути обов'язково використана суб'єктами правоохоронного органу в процесі розслідування та розкриття злочину Посібник із розслідування злочинів: науково-практичне посібник / Відп. ред. А.В.Гриненко. -- 2-ге вид.,пе¬ресмотр, ідоп. -- М.: Норма, 2008. -236 с..

3. Об'єкт (предмет) посягання.

Об'єктом безпосереднього посягання є все те, на що посягає (спрямований) злочин - це різноманітні речі матеріального світу, гроші, предмети інтелектуальної власності, а в силу соціально-економічної обстановки в Україні, предметом злочинних посягань є практично все, що може привести до незаконного збагачення.

4.Суб'єкт (особа) передбачуваного злочину.

Характеризуючи особи злочинців, які скоюють грабежі і розбійні напади, треба відмітити, що ці злочини скоюються в основному особами чоловічої статі.

Згідно із даними статистики, ця цифра становить близько 95% від загальної кількості їх скоєння. Серед цих осіб мешканці міст становлять близько 90%.

За віком ці особи розподілені таким чином:

16-17 років - 31%;

18-25 років - 49%;

26-30 років - 13% і далі за віком з відповідним зниженням у процентній

відповідності.

Статистичні дані, що характеризують особи злочинців, які скоюють крадіжки з житла громадян, показують, що в основному - це особи зрілого віку від 25 до 40 років (приблизно 75%). Із них найбільша кількість крадіжок припадає на осіб у віці 25-30 років (близько 30%). Серед квартирних злодіїв, на відміну від інших категорій кримінальних злочинців, значна кількість жінок - більше 25%, які, як правило, організовують «наводки» на квартири і реалізовують викрадене. Вони рідко скоюють крадіжки одноосібно або в групах, які складаються виключно з жінок. У більшості жінки є спільниками в чоловічих злочинних формуваннях.

5. Особа потерпілого.

При грабежах і розбійних нападах потерпілими в основному стають:

* неповнолітні . Бекбулатова О.Т. Поняття і змістом криміналістичної характеристики грабежів і розбійних нападів, скоєних неповнолітніми // Вісник криміналістики.- 2009. 0№ 4(32). -З. 133;

Таким чином, в силу наявності відповідної соціально-економічної обстановки, яка нині склалася в Україні, предметом злочинних посягань може бути все, що своїм кінцевим результатом приводить до незаконного збагачення Клименко Н.И. Некоторые вопросы организации расследований грабежей и разбойных нападений// Криминалистика и судебная экспертиза.-К., 1985.-Вып. 31.

1.2 Слідчі ситуації і завдання розслідування

На відміну від криміналістичної характеристики злочину слідча ситуація відображає характеристику процесу розслідування. Вона може бути визначена як система інформації, що свідчить про стан розслідування на визначений момент часу, встановлених у справі фактичних даних, джерелах їхнього одержання ІщенкоЕ.П., Філіппов О.Г.Криминалистика: Підручник. - М.: «Вища ж освіта», 2007. -687 с..

Та обставина, що поняттям слідчої ситуації охоплюються не тільки встановлені в справі фактичні дані, але також джерела їхнього одержання, має принципове значення, скласти досить повне і точне представлення про конкретну слідчу ситуацію неможливо без обліку того, завдяки яким слідчим, іншим процесуальним діям результати отримані. Результати ж зазначених дій виражаються в єдності визначених зведень і джерел їх одержання. Важливість зроблених процесуальних дій при з'ясуванні слідчої ситуації обумовлено також тим, що вони впливають на планування подальшого розслідування, на розробку мір, які необхідно додатково здійснити.

Типові слідчі ситуації є одним з видів слідчих ситуацій, сутність яких полягає в тому, що вони характерні для гнітючого більшості злочинів визначеного виду.

Характер типової слідчої ситуації робить самий безпосередній вплив на методику розслідування. Правильна побудова і коректування методики неможливі без осмислення результатів раніше виконаних дій, успішно вирішених слідчих задач і поповнення відсутньої криміналістично- значимої інформації.

У залежності від сформованої типової слідчої ситуації обирається унікальний набір слідчих дій і тактика їх проведення, а також необхідних оперативно-розшукових заходів.

По справах про грабежі і розбої виникають наступні типові ситуації:

1) злочинець затриманий на гарячому на місці злочину або відразу ж після його здійснення;

2) злочинець затриманий при збуті викраденого;

3) затриманий скупник або збувальник викраденого майна, яким відомий злочинець;

4) злочинець відомий, але сховався, і місце його перебування невідомо;

5) злочинець невідомий, але про нього є неповні дані (ознаки зовнішності, одягу, ім'я, кличка, місця, де він з'являється);

6) злочинець невідомий і про нього немає ніяких даних. Гармаев Ю.П.,ЛубинА.Ф. Проблеми створення криміналістичних методик розслідування злочинів: Теорія і практика. - СПб.: Вид-во Р.Асланова «Юридичний центр Пресс», 2006. -121 с.

При розслідуванні справ даної категорії висуваються версії про характер події, що відбулися. Версії про осіб, які зробили напад, залежать від змісту вихідної інформації (місце здійснення нападу, число злочинців і їхньої прикмети, спосіб дії в момент нападу, сліди і предмети, що залишилися на місці події). Про місце перебування викрадених цінностей і майна. Для розшуку відомого злочинця, але який сховався, будується версія про місце його можливого перебування - квартири родичів, знайомих, готелів, вокзали й аеропорти й ін.

Для вирішення перерахованих слідчих ситуацій звичайно висуваються наступні типові версії:

1) злочин зроблений відомою конкретною особою;

2) злочин зроблений збувальником викраденого чи ким-небудь з кола його зв'язків;

3) злочин зроблений особою, раніше засудженою за аналогічні діяння або деякі інші злочини;

4) злочин зроблений неповнолітніми, що стоять на обліку в органах внутрішніх справ за майнові і корисливі-насильницькі злочини, а також за викрадення автотранспорту;

5) злочин зроблений особами, раніше не засудженими, але неодноразово притягувані за ще не розкриті грабежі і розбої аналогічним способом;

6) злочин зроблений особами, тривалий час не працюючими, без визначеного місця проживання, які зловживають спиртними напоями, наркоманами;

7) злочин зроблений «гастролерами»;

8) злочин зроблений особами по «наведенню».

З метою ефективної перевірки версій розробляються детальні плани розслідування. Найбільш оптимальний спосіб розслідування складається в проведенні тактичних чи операцій їхніх комплексів (трохи послідовних чи паралельно проведених тактичних операцій).

У першій ситуації оптимальна система слідчих і оперативно-розшукових дій може бути наступною: затримання, особистий обшук і допит підозрюваного, огляд місця події, допит потерпілого і його огляд, обшук за місцем проживання і роботи затриманого, огляд і пред'явлення для упізнання вилучених речей і предметів, призначення експертиз, установлення можливих очевидців і їхній допит.

В другій ситуації найважливішими слідчими діями є особистий обшук і допит затриманого, пред'явлення для упізнання потерпілими і свідкам підозрюваного, а також вилучених викрадених речей, обшук за місцем проживання і роботи підозрюваного. Найбільш ефективними оперативно-розшуковими заходами є спостереження за підозрюваним і зв'язаними з ним особами, а також встановлення очевидців у місцях збуту викраденого . Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. -- Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. -- К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. --224 с. .

У третій ситуації після затримки скупника чи збувальника краденого необхідно провести особистий обшук, огляд місця затримки і допити. Після цього провадяться обшуки за місцем проживання і роботи затриманого, слідчим і оперативним шляхом установлюються його зв'язки, що ретельно досліджуються в основному негласними методами, вилучені речі і цінності пред'являються для упізнання, накладається арешт на поштово-телеграфну кореспонденцію.

Четверта типова слідча ситуація, коли злочинець відомий, але сховався, і місце його перебування невідомо -- досить поширена. У розглянутій ситуації визначальним фактором є час, тому дії слідчого й оперативного працівника повинні відрізнятися невідкладністю і забезпечити збір пошукової експрес інформації шляхом короткого допиту потерпілого й свідків-очевидців про кількість що нападали, індивідуальних ознаках особистості (прізвища, місць чи проживання роботи, прикметах зовнішності), напрямку, у якому сховалися, а також характері і відмітних прикметах викраденого майна. Після чого негайно здійснюється переслідування злочинців по гарячих слідах.

У п'ятої ситуації, оптимальний комплекс слідчих і оперативно-розшукових дій значно розширюється. Розслідування даної групи злочинів доцільно почати з огляду місця події, допиту потерпілих і свідків. Паралельно зі слідчими діями проводяться оперативно-розшукові заходи: переслідування «по гарячих слідах», перекриття можливих шляхів відходу злочинця.



Розділ ІІ. Тактичні дії з розслідування грабежів і розбійних нападів

2.1 Особливості тактики слідчих дій у справах про грабежі і розбої

1. Допити потерпілого і очевидців злочину.

Допити особи , потерпілого від злочинного нападу , а також очевидців різних етапів грабежу або розбою проводяться у строки , за часом максимально наближені до моменту надходження інформації про вчинений злочин .

До свідків в таких випадках відносяться працівники міліції , відомчої або приватної охорони , перехожі , особи, що знаходилися під час злочину в приміщенні каси , магазину , квартири і т.д.

У будь-якій ситуації у допитуваних з'ясовуються обставини , що становлять предмет доказування за ст. 23,64 КПК України Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 № 1001-05, ред.. від 01.01.2013, які з іншими обставинами, що мають криміналістичне значення, групуються таким чином:питання про обставини та обстановку, в якій скоєно злочин. При цьому слідчий отримує відомості про дії потерпілого і злочинця , безпосередньо передували нападу , в ході такого і відразу після нього ;питання про прикмети злочинця Филаненко О.Ю. Особливості кримінологічних характеристик крадіжок, грабежів і розбоїв як форм розкрадання чужого майна / О.Ю.Филаненко // Російський слідчий. - 2009. - N 2. - З. 73..

2 . Огляд місця події.

Огляд місця скоєння грабежу або розбійного нападу в залежності від слідчої ситуації проводиться за участю потерпілого , очевидців злочину , фахівців у галузі криміналістики , судової медицини , кінології , працівників карного розшуку.

Завдання огляду місця події полягають у вивченні обстановки, в якій скоєно напад, у виявленні, закріпленні, вилученні слідів злочинця, слідів застосування ним зброї та вжиття заходів з приховування злочину, слідів потерпілого і його речей . При огляді також перевіряються типові версії про сутність події та окремих його елементах , збирається інформація для висунення конкретних слідчих і розшукових версій .

Об'єктами слідчого огляду є:місце нападу (вулиця , під'їзд будинку , магазин , кабіна таксі , туалет і т.д.);місце очікування і засідки , звідки злочинці вели спостереження і безпосередньо готувалися до нападу ;шляхи підходу злочинця до об'єкта та його відходу від нього ;прилегла місцевість;труп ;транспортний засіб злочинця , інкасатора , касира і т.п.

Оглядаючи дані об'єкти , слідчий може виявити різні сліди злочину. Якщо мала місце боротьба, то на місці події можливо відшукання слідів крові, вирваних і випали волосся , знаряддя злочину , предметів одягу нападника і потерпілого , речей учасників події, стріляних гільз і куль. У місці очікування або нападу зберігаються сліди - предмети у вигляді недопалків сигарет , пляшок зі слідами рук і губ , інших предметів зі слідами - відображеннями і запаховими слідами , сліди взуття Перкин В.Н. Тактические решения и тактические операции в типичных ситуациях расследования разбойных нападений// Криминалистика и судебная экспертиза.-К.,2001.-Вып. 50.- С.70 .

При здійсненні нападу з проникненням у приміщення , кабіну автомобіля слід звернути увагу на сліди злому , знаряддя злому , вирішити питання про те , які з них в цьому випадку могли залишитися на злочинці і його одязі.3 . Розшук злочинців і викрадених цінностей.

Розшукові заходи, що включають слідчі та розшукові, а також оперативно-розшукові дії, проводяться в ситуації, яка характеризується відсутністю відомостей про особу на місці знаходження особи, яка вчинила напад, або в ситуації , коли особистість злочинця відома або вже встановлена, але немає інформації про місце його перебування.

Завдання розшуку залежно від обстановки полягають у встановленні особи та місця знаходження злочинця , в його затриманні , а також у знаходженні цінностей, що є предметом злочинного посягання.

Розшукові та оперативно-розшукові заходи з використанням сил, засобів і можливостей органів дізнання реалізуються в межах компетенції цих органів , як правило, в рамках типових оперативних планів дії слідчо-оперативних груп у таких формах:блокування місця злочину ;переслідування злочинця в напрямку його видалення, у тому числі з використанням службово-розшукової собаки;організація зовнішнього спостереження на залізничному , автобусному вокзалах , пристані , в аеропорту ;обстеження приміщень будівель, споруд, ділянок місцевості і транспортних засобів;організація засідки біля місця виявлення викрадених цінностей; опитування громадян ;наведення довідок в різних установах ;інформування органів дізнання по шляху передбачуваного прямування злочинця; проведення перевірок у камерах зберігання особистих речей, в торгових підприємствах на предмет виявлення викраденого майна;перевірка осіб , затриманих незабаром після розслідуваної злочину і що містяться в ізоляторі тимчасового утримання , військовій комендатурі , медичному витверезнику; перевірка за місцевим криміналістичним обліками органу внутрішніх справ на предмет встановлення осіб, схильних до правопорушень , ведуть антигромадський , аморальний спосіб життя , вчиняють злочини аналогічним способом;вивчення кримінальних справ (що знаходяться у провадженні слідчих міліції, припинених і призупинених за невстановленням обвинуваченого), порушених у зв'язку з злочинів і проти особи;використання можливостей криміналістичних обліків зброї, гільз, куль , викраденого майна Шеремет А. П., Криміналістика. - К.: Центр учбової літератури, 2009. -217 с. .

4. Виїмка та огляд одягу потерпілого і підозрюваного.

Криміналістичне значення предметів одягу потерпілого і підозрюваного полягає в тому , що вони є носіями інформації про подію , механізм злочину , про особистості його учасників. Так , на предметах одягу можуть бути виявлені сліди боротьби у вигляді механічних пошкоджень , об'єктів біологічного походження , що підтверджують версію про розбій . На одязі потерпілого можлива наявність слідів злочинця у вигляді волокон тканини його одягу , що випали або вирваних волосся.

Предмети одягу потерпілого і підозрюваного використовуються при подальших експертних дослідженнях з метою ідентифікації особи за запахом, знаряддя нападу (наприклад ножа) по волокнах тканини одягу потерпілого , а також для зіставлення пошкоджень на одязі і тілі потерпілого. Дослідженню підлягає мікросередовище кишені одягу злочинця, в якому, можливо, зберігалося викинуте їм знаряддя нападу .

На манжеті рукава куртки або піджака нападника , котрий застосовував вогнепальну зброю , залишаються сліди пострілу у вигляді кіптяви.

5 . Огляд і судово-медичне дослідження потерпілого і підозрюваного.

Огляд потерпілого і підозрюваного проводиться з метою встановлення факту наявності на тілі слідів боротьби у вигляді саден , подряпин , гематом , укусів , а також тілесних ушкоджень.

Для визначення механізму і часу заподіяння тілесних ушкоджень , їх тяжкості та інших обставин, що потребують спеціальних знань в галузі судової медицини , проводиться судово-медична експертиза .

6 . Отримання у потерпілого і підозрюваного зразків для порівняльного дослідження.

Для проведення в наступному ідентифікаційних досліджень вилучаються зразки крові, волосся, а також подногтевого вмісту потерпілого, яке може включати волокна одягу нападника , частки його волосся , тканин шкірного покриву, кров . Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. -- X.: КонCУM, Основа, 1999. --95 с. .

Аналогічні зразки необхідно отримувати у підозрюваного . Крім того , його слід дактилоскопировать - виготовити відбитки його долонь і пальців рук для дактилоскопічного або пороскопіческого дослідження .

7 . Пред'явлення підозрюваного і викраденого майна для впізнання.

У тому випадку , якщо потерпілий чи свідок у процесі їх допитів змогли описати прикмети злочинця і заявили про можливість його впізнавання , то підозрюваний пред'являється їм для впізнання .

Для впізнання пред'являються також цінності , речі, предмети , викрадені у потерпілого , а потім виявлені у підозрюваного , на місці події , на ранці збуту і т.д. Можуть бути пред'явлені для впізнання знаряддя злочину, предмети одягу , автомобіль підозрюваного.

8 . Затримання , обшук підозрюваного.

Затримання конкретної особи в якості підозрюваного здійснюється в міру отримання в ході розшукових заходів достатніх даних про можливу його причетність до розслідуваної події .

Завданнями особистого обшуку підозрюваного є виявлення і вилучення у нього знарядь злочину , викрадених у потерпілого та інших цінностей , речей , документів , що засвідчують особу Криміналістика. Академічний курс: підручник / Т.В. Варфоломеєва, В.Г. Гончаренко, В.І. Бояров. - К.: Юрінком Інтер, 2011. -217 с. . Під час обшуку оглядається одяг підозрюваного на предмет виявлення слідів нападу , при необхідності одяг та взуття вилучаються .

9. Слідчий експеримент.

Експерименти по справах даної категорії проводяться з наступними цілями :з'ясування механізму події на місці події за участю потерпілого , свідка чи обвинуваченого ( наприклад , механізму дій злочинної групи - для з'ясування ролі і місця кожного учасника у події ) ;перевірка можливості виконати ту чи іншу дію (наприклад , подолати певну відстань за вказану в протоколі допиту час) ;перевірка можливості сприйняття зовнішніх ознак злочинця за певних умов ( експеримент « на видимість » , « на чутність »).

10 . Призначення експертиз.

По кримінальних справах про грабіж або розбій крім судово-медичної призначаються різні види судових експертиз: криміналістичні, судово-медична речових доказів , судові : трасологічна, психологічна , психіатрична експертизи, а також комплексні експертизи.

Трасологічна експертиза встановлює тотожність людини по залишених їм слідах пальців рук і долонь ( дактилоскопічна, пороскопіческа ) , слідами його зубів ; тотожність знарядь та інструментів злому або нападу по залишених слідах ; тотожність взуття по слідах на підлозі приміщення , на грунті ( наприклад в місці очікування ) . У рамках трасологічної експертизи досліджуються також сліди транспортних засобів , встановлюється ціле по його частинах .

Балістична експертиза досліджує питання, пов'язані із застосуванням в ході злочину вогнепальної зброї. Об'єктами її вивчення є зброя , гільзи , кулі , а також сліди пострілу , залишені в тому числі у вигляді відкладень кіптяви на руках , манжетах або рукавах одягу підозрюваного Когутич І. І. Криміналістика: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2008.-653 с. .

Експертиза холодної зброї проводиться для встановлення його типу , належності до того чи іншого виду.

Експертиза речовин , матеріалів і виробів з них. Об'єктами її дослідження є обривки одягу , гудзики , вміст кишень одягу підозрюваного , мікросередовище якого може відбитися , наприклад , па знарядді нападу , що зберігався в кишені , а потім , після вчинення злочину , викинутому підозрюваним і виявленому на місці події .У разі якщо мала місце боротьба між нападником і постраждалим , то для встановлення факту взаємного контактування об'єктом вивчення є їх одяг . Судово-медична експертиза речових доказів призначається для дослідження об'єктів біологічного походження ( крові , волосся) , виявлених на місці події , на предметах одягу, в піднігтьові вмісті підозрюваного і потерпілого . У ході експертизи встановлюються групова або індивідуальна приналежність об'єктів вивчення, механізм відділення волосся.

За допомогою судово-грунтознавчих і ботанічної експертиз проводяться ідентифікаційні дослідження грунту і рослин на місці події (у місці очікування або нападу ) та їх часток, що залишилися на взутті та одязі злочинця.

Широке поширення отримують комплексні експертизи . Так, сліди на ножі , застосовувався злочинцем при нападі і виявленому на місці події , досліджуються комплексної криміналістичної та судово-медичною експертизою речових доказів. До слідів - об'єктів вивчення та ідентифікації відносяться сліди пальців рук злочинця ; мікросередовище кишені куртки , в якому зберігався ніж; мікросередовище в щербинами , під ручкою ножа (кров, шматочки шкіри , внутрішніх органів потерпілого , волокна тканини одягу потерпілого).

Комплексна медико-криміналістична експертиза проводиться на предмет виявлення в шкірних ранах , завданих колючо- ріжучими і тупими знаряддями частинок матеріалу зброї , фарби , лаку , інших часток з його поверхні.

11. Допит обвинуваченого передбачає активізацію професійних криміналістичних знань , умінь і навичок , так як проводиться в більшості випадків в конфліктній ситуації, яка характеризується дачею допитуваним неправдивих свідчень чи відмовою від їх дачі . Тому необхідно використання слідчим прийомів встановлення психологічного контакту з обвинуваченим , тактичних прийомів , пов'язаних з використанням наявних доказів та інформації про окремі елементи злочинної діяльності, тактико - криміналістичних прийомів , спрямованих на створення тактичної переваги слідчого над обвинуваченим .

До числа прийомів криміналістичного плану , рекомендованих для застосування при допиті обвинуваченого і вимагають належної спеціальної підготовки слідчого , відносяться такі , як « допущення брехні ( легенди ) і подальше її викриття », «створення у допитуваного перебільшеного уявлення про поінформованість слідчого» Біленчук ТІ. Д., Перкін В. І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів. -- К, 1996. .

Нерідко застосовується і такий прийом , як «використання і посилення протиріч у показаннях співучасників злочину». Здійснюється це шляхом заснованої на фактах компрометації одного зі співучасників в очах інших членів злочинної групи , обрання щодо співучасників злочину різних запобіжних заходів і т.д.

2.2 Дотримання прав учасників кримінального судочинства при розслідуванні грабежів і розбоїв

Дотримання прав учасників кримінального процесу при розслідуванні всіх злочинів, в тому числі, злочинів проти власності, має здійснюватися за двома напрямами:

1. Відносно підозрюваних, обвинувачених, їх захисників, цивільних відповідачів та інших осіб з боку захисту.

2. У відношенні потерпілих, свідків звинувачення, цивільних позивачів, їх представників та інших осіб з боку звинувачення.

Дотримання та захист прав і законних інтересів потерпілих, свідків звинувачення, цивільних позивачів, їх представників та інших осіб з боку обвинувачення має певні особливості при розслідуванні злочинів проти власності. Дані особливості обумовлені тим, що при розслідуванні тяжких злочинів проти власності, скоєних, зокрема, організованими групами, потерпілі та інші особи з боку обвинувачення, а також підозрювані й обвинувачувані, що дають свідчення, часто наражаються на небезпеку Филаненко О.Ю. Особливості кримінологічних характеристик крадіжок, грабежів і розбоїв як форм розкрадання чужого майна / О.Ю.Филаненко // Російський слідчий. - 2009. - N 2. - З. 73..

Отже, одне з перших, що повинен робити слідчий при розслідуванні тяжких злочинів проти власності (зокрема, розбійних нападів та вимагань, вчинених злочинними групами), - це прийняття заходів до забезпечення безпеки потерпілих, їхніх представників, свідків з боку звинувачення, їх близьких родичів , родичів і близьких осіб.

Проблема захисту потерпілих і свідків розглядалася на міжнародному рівні, результатом чого стало прийняття ряду міжнародних актів, що містять норми про захист даних осіб.

2.3 Особливості доказування у справах про грабежі і розбої

Доказування -- розумова і практична діяльність компетентних учасників процесуальних відносин, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Метою доказування є встановлення істини у конкретній справі і вирішення спору між сторонами.

Доказування включає в себе дві невід'ємних складових. З однієї сторони, це діяльність суду та інших уповноважених осіб, врегульована процесуальним законодавством (процесуальна форма), з іншої -- пізнавальна (розумова), що відповідає законам логіки.

Доказове право (або теорія доказів) є інститутом процесуального права, що вивчає поняття і зміст доказів і процесу доказування, джерела доказів, застосування науково-технічних засобів у процесі доказування. Доказове право виступає методологічною основою правозастосовної діяльності органів досудового розслідування, прокуратури, суду, адвокатів. Теорія доказів має значні відмінності у кримінальному процесі -- з однієї сторони, та інших (необвинувальних) видах процесу -- з іншої Филаненко О.Ю. Особливості кримінологічних характеристик крадіжок, грабежів і розбоїв як форм розкрадання чужого майна / О.Ю.Филаненко // Російський слідчий. - 2009. - N 2. - З. 73..

Елементами доказування є:

1) Збирання доказів -- процес, що складається з таких стадій: а) виявлення доказів -- їх відшукування; б) фіксація (закріплення) доказів: зберігання фактичних даних у встановленому законом порядку; в) вилучення доказів: дії, що забезпечують можливість використання доказів, приєднання їх до справи, а також їх дослідження; г) зберігання доказів, що полягає у вжитті заходів щодо збереження самих доказів. Збирання доказів є першим етапом роботи з доказами.

2) Дослідження доказів -- це безпосереднє сприйняття і вивчення в судовому засіданні інформації про фактичні дані, надані суб'єктами доказування, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Дослідження доказів повинне бути всебічним, повним, об'єктивним та безпосереднім.

Оцінка доказів -- визначення вірогідності та сили доказів. Оцінку доказів проводить широке коло учасників процесу, проте лише оцінка доказів з боку суду носить владний характер, оскільки судові рішення, у яких відбивається ця оцінка, є обов'язковими.

Суб'єктами доказування, тобто учасниками процесу, які здійснюють доказову діяльність, є органи досудового розслідування і суд. Обов'язок доказування обставин, що становлять предмет доказування, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, -- на потерпілого. «Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину» (стаття 62 Конституції України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Предмет доказування -- це коло фактів об'єктивної дійсності, необхідних для вирішення справи по суті.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Знаючи перелік даних обставин , слідчий конкретизує їх стосовно до певного складу злочину. При цьому загальними для всіх злочинів проти власності є особливості доведення характеру та розміру шкоди , заподіяної злочином.

Так , необхідно встановити точний перелік і вартість майна , що є предметом злочину ( викраденого , викраденого , пошкодженого і т.д.).У процесі розслідування злочинів проти власності з великою кількістю викраденого майна , особливо по багатоепізодним справах , слідчому нерідко доводиться перепред'являти звинувачення внаслідок того , що відразу було скрутно встановити точну кількість, найменування та вартість викраденого майна .

На практиці існує два підходи до встановлення вартості викраденого майна .

Відповідно до першого , оцінка викраденого майна проводиться зі слів потерпілого. При підготовці до допиту потерпілий , якщо у нього не збереглися чеки на покупки , може уточнити ціни в магазинах. При цьому для слідчого джерелом оцінки майна є тільки свідчення самого потерпілого. Інший підхід більш формалізований . Суди вимагають , щоб в матеріалах справи було присутнє документальне підтвердження вартості викрадених речей: товарні чеки або довідки з торговельних організацій про вартість товарів , аналогічних викраденим .В окремих випадках , якщо встановити вартість викраденого майна зазначеними способами неможливо , проводиться товарознавча експертиза .

Обставини, що підлягають доказуванню , з'ясовуються в ході виробництва слідчих дій. Одні й ті ж обставини можуть бути з'ясовані при проведенні декількох слідчих дії . Отримана інформація зіставляється , перевіряється , і в підсумку робиться висновок про характеристику того чи іншого елемента, що входить до предмету доказування.

Наприклад , інформація про насильницькі дії під час розбійного нападу може бути отримана в ході допиту потерпілого , огляду місця події , в результаті проведення судово -медичної експертизи , а також опосвідчення потерпілого. Так , в ході огляду місця події фіксуються такі ознаки як наявність речовини, схожої на кров , порушена обстановка в приміщенні ( безлад ). У висновку судово -медичної експертизи відображаються наявність, характер і локалізація , давність заподіяння тілесних ушкоджень , механізм їх заподіяння і т.д.

Підстави звільнення від доказування:

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Ми розглянули не всі особливості розслідування злочинів проти власності. При з'ясуванні цих особливості важливо зрозуміти сам принцип їх виявлення - шляхом конкретизації обставин, що підлягають встановленню, зазначених у ст. 73 КПК України. Надалі ці обставини з'ясовуються за допомогою виробництва різних слідчих дій, тактика яких варіюється залежно від складу злочину, наявною інформацією, поведінки учасників кримінального судочинства та інших факторів.



ВИСНОВКИ

Мета курсового дослідження досягнута шляхом реалізації поставлених завдань. У результаті проведеного дослідження за темою: «Особливості розслідування грабежів і розбійних нападів» можна зробити ряд висновків:

1) Розслідування грабежів і розбоїв зазвичай проводиться на тлі емоційно загостреного відносини до цих злочинів громадськості , аналогічного тому , яке виникає у випадках вбивств , тому що і там і тут відбувається грубе посягання на вищі блага людини - її життя і здоров'я , в даному випадку заради корисливої ??мети злочинного заволодіння чужим майном.

Такий фон відбивається на виконанні обов'язків осіб , які ведуть розслідування , на ставленні до своєї ролі свідків і особливо потерпілих , на силі хитрувань і завзятості винних , які прагнуть до того , щоб уникнути суворого морального і юридичного осуду. Це не можна не враховувати при проведенні майже кожної слідчої дії. Для забезпечення успіху в розслідуванні всіх зусиль по виявленню і фіксації слідів повинні бути сфокусовані на початковому етапі розслідування. Саме початковий етап розслідування , посилена робота на цьому етапі, в більшості випадків , приносить «ключі» до успіху в розслідуванні.

Будучи найбільш важливим періодом розслідування , початковий етап визначає напрямок розслідування . На цьому етапі слідчий повинен вибрати типову слідчу ситуацію і орієнтуючись на неї , коригувати свої дії. Тут же висуваються версії по всіх обставинах справи. Правильне висунення всіх можливих версій буде забезпечено знанням типових слідчих ситуацій і типових версій , вироблених слідчої практикою і криміналістичної наукою. При розслідуванні грабежів і розбійних нападів підлягають встановленню наступні обставини.

1 . Місце, час і за яких обставин скоєно грабіж або розбійний напад.

2 . Спосіб вчинення злочину; чи мали при цьому місце фізична або психічне насильство , в чому воно виразилося , чи було воно небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого , не завдано чи йому шкоду здоров'ю та якою мірою тяжкості ; попередня підготовка ; які дії і в якій послідовності були здійснені і із застосуванням яких знарядь , технічних та транспортних засобів.

3 . Чи був озброєний злочинець , чим саме , звідки отримав зброю і де воно знаходиться ;

4 . Способи приховування злочину : знищення і фальсифікація слідів та інших речових доказів , маскування зовнішності , зміна одягу , обладнання схованок , інсценування іншого злочину та ін

5 . У відношенні кого був здійснений грабіж або розбійний напад ; не нанесені Чи потерпілому тілесні ушкодження і якого ступеня тяжкості , втрачена чи його працездатність.

6. Яке конкретно майно викрадено, кому воно належало, яке його призначення , якими ознаками характеризується (найменування , кількість , індивідуальні прикмети , вартість викраденого ) .

7 . Який і в якому розмірі заподіяно шкоду майну , шкоди його власнику.

8 . Хто скоїв грабіж або розбійний напад , з яких спонукань , в чиїх інтересах; кількість злочинців , роль кожного з них при вчиненні злочину , чи був між ними попередню змову , склад групи та умови її формування .

9 . Спосіб життя, зв'язку особи, яка вчинила грабіж або розбійний напад , що не чи вчинені ним інші злочини , в тому числі нерозкриті до того, як було скоєно даний злочин.

10 . Які обставини сприяли грабежу або розбійного нападу .



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III, ред.. від 04.07.2013

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 № 1001-05, ред.. від 01.01.2013

3. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ред.. від. 06.10.2013

4. Біленчук ТІ. Д., Перкін В. І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів. -- К, 1996.

5. Біленчук П.Д., Гель А.П. Основи криміналістичної теорії та криміналістична техніка. Курс лекцій. -- Вінниця, 2001. -- 220 с.

6. Гармаев Ю.П.,ЛубинА.Ф. Проблеми створення криміналістичних методик розслідування злочинів: Теорія і практика. - СПб.: Вид-во Р.Асланова «Юридичний центр Пресс», 2006. - 303 з.

7. ІщенкоЕ.П., Філіппов О.Г.Криминалистика: Підручник. - М.: «Вища ж освіта», 2007. -1274с.

8. Когутич І. І. Криміналістика: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2008.- 888 с

9. Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений : Научно-практическое пособие -- М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998 р.- 283с..

10. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. -- Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. -- К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. -- 684 с.

11. Криміналістика. Академічний курс: підручник / Т.В. Варфоломеєва, В.Г. Гончаренко, В.І. Бояров. - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 504 с.

12. Посібник із розслідування злочинів: науково-практичне посібник / Відп. ред. А.В.Гриненко. -- 2-ге вид.,пе¬ресмотр, ідоп. -- М.: Норма, 2008. - 768 з.

13. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. -- X.: КонCУM, Основа, 1999. -- 416 с.

14. Шеремет А. П., Криміналістика. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

15. Бекбулатова О.Т. Поняття і змістом криміналістичної характеристики грабежів і розбійних нападів, скоєних неповнолітніми // Вісник криміналістики.- 2009. 0№ 4(32). -З. 133-140

16. Клименко Н.И. Некоторые вопросы организации расследований грабежей и разбойных нападений// Криминалистика и судебная экспертиза.-К., 1985.-Вып. 31

17. Перкин В.Н. Тактические решения и тактические операции в типичных ситуациях расследования разбойных нападений// Криминалистика и судебная экспертиза.-К.,2001.-Вып. 50.- С.70-77

18. Филаненко О.Ю. Особливості кримінологічних характеристик крадіжок, грабежів і розбоїв як форм розкрадання чужого майна / О.Ю.Филаненко // Російський слідчий. - 2009. - N 2. - З. 73.

19. Шумилов О.Ю. Енциклопедія оперативно-розшукової діяльності -М., 2004. З. 59-62

20. Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ України- http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/index

Размещено на Allbest.ru

...