Правове регулювання пенсійного забезпечення та надання соціальних послуг в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 349.3: 368.914

Спеціальність 12.00.05 - трудове право;

право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правове регулювання пенсійного забезпечення та надання соціальних послуг в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Оклей Іляна Вікторівна

Харків - 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, доцент Прилипко Сергій Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Хуторян Наталія Миколаївна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник.

- кандидат юридичних наук Клемпарський Микола Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ старший науковий співробітник науково-дослідницької лабораторії з розробки законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Захист відбудеться “25” грудня 2008 р. о 9 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано “20” листопада 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.М. Прилипко



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Відповідно до Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості, у разі повної або часткової втрати працездатності, у зв'язку зі смертю годувальника. Пенсійне забезпечення визначається гостротою правових проблем, що виникли у зв'язку з реформуванням пенсійної системи і прийняттям Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в основу якого покладено страхові засади пенсійного забезпечення. Чинне законодавство в цій сфері потребує вдосконалення з урахуванням положень міжнародно-правових актів, світового досвіду та дотримання принципу соціальної справедливості. В сучасних умовах загальнообов'язкове державне пенсійне страхування має певні недоліки: відсутність належної диференціації пенсійних виплат, обумовленої страховими внесками впродовж трудової діяльності; диспропорцію в пенсійному забезпеченні, пов'язану зі збереженням для окремих категорій громадян спеціальних пенсійних програм; складний та непрозорий механізм розрахунку пенсії, недосконалість правових гарантій тощо. Актуальність обраної теми полягає в розробці пропозицій щодо впровадження дієвої системи пенсійного страхування, спрямованої на забезпечення гідного рівня життя осіб похилого віку та інших категорій громадян, які мають право на пенсійне забезпечення, адекватного їх життєвим потребам. Своєчасність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення чинного законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з метою підвищення рівня життя непрацездатних осіб на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями і сприяння економічному зростанню нашої країни. Крім зазначеного, пріоритетним напрямом подальшого реформування пенсійної системи має стати посилення ролі її накопичувальної складової, а тому актуальність теми дисертації визначається також і необхідністю запропонування шляхів реального запровадження загальнообов'язкової державної накопичувальної системи та інноваційних підходів щодо визначення нової системи забезпечення пенсіонерів.

Удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення потребує вироблення наукових підходів до визначення теоретичних засад загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, наукового осмислення правових відносин, що виникають у цій сфері, правового статусу суб'єктів, визначення об'єкта цих правовідносин тощо. Актуальність теми дисертації зумовлена відсутністю комплексного наукового дослідження системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, принципів, правовідносин, які виникають у цій сфері, статусу їх суб'єктів та інших актуальних питань, що потребують свого висвітлення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертації відповідає цільовій комплексній програмі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2006-2010 роки “Проблеми правового забезпечення соціальних та трудових прав в Україні” (номер державної реєстрації 0106u002291) та затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 19 грудня 2003 р. (протокол № 5).

Мета й завдання дослідження. Мета роботи полягає у з'ясуванні правової природи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; характеристиці правовідносин, що виникають у цій сфері; визначенні правового статусу суб'єктів відповідних відносин; розробці конкретних наукових пропозицій та практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, що регулює цей вид соціального страхування.

Для досягнення мети в дисертації ставляться такі основні завдання:

проаналізувати розвиток правового регулювання пенсійного забезпечення; пенсійний страхування законодавство правовий

визначити об'єктивні та суб'єктивні фактори, що зумовлюють необхідність подальшого розвитку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

розкрити сутність принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

дослідити поняття “страховий стаж” і надати його визначення;

розглянути правовідносини в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

з'ясувати правовий статус суб'єктів цих правовідносин;

проаналізувати правовий механізм надання матеріального забезпечення та соціальних послуг у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

запропонувати шляхи вдосконалення пенсійного забезпечення громадян України в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Об'єкт дослідження становлять правові відносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення.

Предметом дослідження є теоретичні, практичні й організаційно-правові питання реалізації норм, які регулюють правові відносини в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Методи дослідження. При написанні дисертації використовувалися досягнення загальної теорії права, ідеї та концепції, розроблені в праві соціального забезпечення та інших галузях юридичної науки, теоретичні напрацювання провідних вчених-юристів, соціологів, економістів, при цьому застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження. Зокрема, історичний і діалектичний методи використовувалися при вивченні розвитку законодавства про пенсійне забезпечення та пенсійне страхування; порівняльно-правовий метод дослідження застосовано при визначенні специфіки правового регулювання пенсійного забезпечення в міжнародній практиці, що дало можливість зробити узагальнення і визначити напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері; методи абстрагування та узагальнення - у процесі розробки дефініцій різних правових понять і категорій (страховий стаж, принципи пенсійного страхування, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування); формально-юридичний - у процесі створення нових правових норм і приписів щодо регулювання пенсійних відносин; за допомогою методу раціональної критики проаналізовано нормативні акти, проекти законів і виявлено прогалини та колізії у правовому регулюванні.

Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці відомих вчених-правознавців: В.С. Андрєєва, В.М. Андріїва, Є.І. Астрахана, В.А. Ачаркана, Я.І. Безуглої, Н.Б. Болотіної, А.І. Вишневецького, М.А. Вігдорчика, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, І.В. Гущина, В.В. Жернакова, О.Д. Зайкіна, М.Л. Захарова, Р.І. Іванової, А.А. Нечай, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, С.О. Сільченка, С.М. Синчук, І.М. Сироти, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, В.О. Тарасової, Е.Г. Тучкової, Я.М. Фогеля, О.М. Ярошенка, а також вчених-економістів Б.О. Надточія, В.В. Яценка та інших.

Нормативною базою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, у тому числі конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці, акти іноземних країн, Закони України, а також інші нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у науці права соціального забезпечення України спеціальним комплексним дослідженням правового регулювання загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У межах дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:

Уперше запропонована ідея закріпити на законодавчому рівні п'ятискладову систему забезпечення пенсіонерів, яка складається з: 1-го рівня - базового, що гарантує нарахування мінімальної пенсії; 2-го - умовно-накопичувальної системи; 3-го - накопичувальної системи; 4-го - добровільного (недержавного) пенсійного забезпечення; 5-го - соціальна підтримка осіб похилого віку і забезпечення їх доступу до медичних послуг за рахунок Державного бюджету.

Сформульовано авторське визначення поняття “загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та запропоновано конкретні механізми підвищення правових гарантій в цій сфері.

Проведено комплексне дослідження пенсійного забезпечення в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, наведено її позитивні риси, висвітлено недоліки та протиріччя в правовому регулюванні першого рівня пенсійної системи, запропоновано ефективні шляхи подолання цих недоліків.

Уперше проведено ґрунтовний аналіз змісту правової категорії “страховий стаж” та його співвідношення з трудовим стажем, на підставі чого запропоновано власне визначення цього поняття, розкрито його зміст та значення в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Обґрунтовано пропозицію щодо включення до страхового стажу періоду навчання за державним замовленням у вищих або професійно-технічних закладах на денній формі навчання, в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі і клінічній ординатурі, а також періоди проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю.

Наведено додаткові аргументи щодо необхідності підвищення пенсійного віку для чоловіків та жінок до 63 років, що дозволить накопичити страхові внески за більш тривалий період.

Знайшла подальший розвиток пропозиція щодо уніфікації механізму пенсійного забезпечення з метою скасування необґрунтованих переваг у пенсійному забезпеченні окремих категорій громадян та врегулювання пенсійних правовідносин єдиним нормативно-правовим актом - Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Запропоновано новий механізм розрахунку пенсій, який відповідає принципу соціальної справедливості, без врахування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, із застосуванням таких показників, як сукупність сплачених страхових внесків за весь період трудової діяльності та середня залишкова тривалість життя після досягнення пенсійного віку, що дозволить отримати розмір пенсії адекватний сумі страхових внесків, сплачених особою протягом трудової діяльності.

На підставі проведеного дослідження внесено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють поглибленому розумінню правового регулювання загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Висновки та пропозиції, одержані в роботі, можуть бути враховані при внесенні змін і доповнень до законів та підзаконних актів, а також при розробці програм діяльності уряду у сфері пенсійного забезпечення.

Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі, викладанні курсу права соціального забезпечення, підготовці навчальної, інформаційної та методичної літератури.

Апробація результатів дослідження. Робота виконана та обговорена на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати проведеного дослідження доповідались на наукових та науково-практичних конференціях: “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України (м. Київ, 12 берез. 2004 р.); “Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 11 - 12 листоп. 2004 р.); “Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (м. Суми, 2 - 4 черв. 2005 р.); “Трудове право України в контексті Європейської інтеграції” (м. Харків, 25 - 27 трав. 2006 р.); “Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин” (м. Чернігів, 31 трав. - 2 черв. 2007 р.); “Трудове право України: сучасний стан та перспективи” (м. Сімферополь, 22 - 24 трав. 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у трьох наукових статтях і шести тезах виступів на наукових і науково-практичних конференціях.

Структура дисертації відображає мету, завдання та основні напрями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (304 найменування). Загальний обсяг дисертації 227 сторінок, із яких основного тексту 198 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її мета, завдання й об'єкт дослідження, зв'язок з науковими програмами, наукова новизна, положення та висновки, які виносяться на захист, розкривається наукове і прикладне значення роботи, а також апробація одержаних результатів.

Перший розділ “Правова природа та організація пенсійного забезпечення в Україні та інших країнах світу”, що складається з трьох підрозділів, присвячено теоретичному дослідженню концептуальних підходів до структури, видів, завдань та цілей пенсійних систем.

У підрозділі 1.1 “Становлення та розвиток правового регулювання пенсійного забезпечення” висвітлюється нормативно-правове регулювання пенсійного забезпечення на різних етапах розвитку пенсійної системи України.

Проведене дослідження дозволило виділити три основних етапи розвитку правового регулювання пенсійного забезпечення, що зумовлено впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників на зміну правової природи надання матеріального забезпечення в розглянуті періоди: 1) зародження правового регулювання пенсійного забезпечення до 1917 року; 2) становлення законодавства щодо матеріального забезпечення осіб похилого віку в радянський період; 3) розвиток національного пенсійного законодавства в період незалежності України.

На підставі проведеного аналізу дисертантка доходить висновку, що система пенсійного забезпечення, в якій держава відіграє домінуючу роль, неспроможна задовольнити всіх осіб, які потребують матеріального забезпечення внаслідок досягнення пенсійного віку, у випадку інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника. Доведено, що найбільш прийнятною організаційно-правовою формою соціального забезпечення в цих випадках є пенсійне страхування.

З огляду на дослідження процесів зародження правового регулювання пенсійного забезпечення та розвитку пенсійного законодавства встановлено, що в розглянуті періоди існували певні категорії осіб (військовослужбовці, державні службовці), які були привілейованими та підлягали першочерговому матеріальному забезпеченню з боку держави. У зв'язку з наведеним зроблено висновок про необхідність скасування безпідставних пільг та привілеїв для певних категорій громадян та започаткування єдиних страхових засад пенсійного забезпечення громадян України.

Підрозділ 1.2 “Міжнародно-правове регулювання правовідносин у сфері пенсійного забезпечення” присвячений з'ясуванню понятійного апарату міжнародних стандартів пенсійного забезпечення, що містяться в актах як ратифікованих Україною, так і тих, що належить ратифікувати і керуватися ними як загальними принципами у сфері соціальної політики.

Здійснено правовий аналіз найважливіших міжнародно-правових актів у сфері пенсійного забезпечення: Загальної декларації прав людини, Міжнародного Пакту про економічні, соціальні та культурні права, Хартії соціального забезпечення, конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці, Європейської соціальної хартії та ін.

На підставі проведеного дослідження запропоновано використовувати в царині пенсійного забезпечення такі соціальні стандарти, як прожитковий мінімум та достатній життєвий рівень. На думку здобувачки, необхідно внести зміни до ст. 46 Конституції України, якими встановити, що пенсії, які виплачуються за рахунок загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, мають забезпечувати достатній життєвий рівень, вартісна величина якого повинна включати достатнє харчування, одяг, житло, можливість реалізувати соціально-культурні потреби людини, а також передбачати резерв для неухильного поліпшення умов життя. Прожитковий мінімум як соціальний норматив має застосовуватися тільки щодо державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсії з системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки вони не сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України або їх обсяг не достатній для призначення цим особам страхової пенсії.

Дисертантка негативно ставиться до застосування законодавцем такої категорії, як “рівень забезпечення прожиткового мінімуму”, оскільки проведений аналіз міжнародних актів дозволив зробити висновок, що вказана категорія не є соціальним стандартом, тобто на її підставі не можуть визначатися державні соціальні гарантії та стандарти щодо доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

У підрозділі 1.3 “Світовий досвід правового регулювання пенсійного забезпечення” особливу увагу приділено порівняльному аналізу сутності пенсійних реформ та світового досвіду розвитку пенсійних систем в різних країнах світу. Проведеним дослідженням встановлено, що у світі існують такі моделі пенсійних систем: солідарна пенсійна система (Франція), накопичувальна система (Чилі, Мексика, Казахстан), умовно-накопичувальна система (Японія, Швеція) та змішана пенсійна система (США, Канада, Великобританія, Німеччина, Італія, Швейцарія, Китай, Росія, Вірменія, Болгарія, Угорщина, Латвія, Польща, Словаччина).

Проведений аналіз світового досвіду у сфері пенсійного забезпечення дозволив виявити існування різноманітних видів правовідносин, що поділяються залежно від моделі (типу) пенсійної системи. На підставі вивчення світового досвіду застосування різноманітних пенсійних систем, авторкою зроблено висновок, що в кожній системі є свої недоліки і переваги та обґрунтовано пропозицію щодо запровадження в Україні змішаної пенсійної системи з включенням умовно-накопичувальної складової, оскільки саме така система дозволить уникнути ризиків, притаманних солідарній та накопичувальній системам.

Авторкою встановлено, що спільним у пенсійних реформах різних країн є: поєднання імперативних та диспозитивних методів правового регулювання пенсійного забезпечення, збільшення пенсійного віку, встановлення однакового пенсійного віку для чоловіків і жінок, збільшення тривалості трудового (страхового) стажу.

Розділ другий “Теоретичні засади загальнообов'язкового державного пенсійного страхування”, що містить три підрозділи, присвячено дослідженню основних концептуальних підходів і закономірностей існування правовідносин у сфері пенсійного забезпечення та подальшого їх розвитку.

У підрозділі 2.1 “Принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” надається характеристика змісту принципів цього виду соціального страхування.

Принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пропонується визначити як основні положення, головні ідеї, вихідні та керівні засади, відображені в нормативно-правових актах, які виступають орієнтирами у правовому регулюванні соціально-правових відносин, що виникають у зв'язку із соціальним захистом населення від наслідків соціальних ризиків у сфері пенсійного страхування та визначають суть, зміст, структуру і механізм функціонування пенсійної системи.

Уперше запропоновано закріпити на законодавчому рівні принцип соціальної справедливості, який полягає в забезпеченні державою системи рівних організаційно-правових умов для реалізації права на пенсію кожним пенсіонером. На сьогоднішній день в Україні залишаються диспропорції у пенсійному забезпеченні, зумовлені збереженням для окремих категорій громадян спеціальних положень, якими встановлені відмінні від загальних умови пенсійного забезпечення. Дисертанткою обґрунтовується застосування єдиної пенсійної системи до всіх працівників, оскільки принцип соціальної справедливості вимагає врегулювання умов та порядку соціального забезпечення всіх осіб у рамках державної системи пенсійного забезпечення єдиним нормативним актом, який має базуватись на рівнозначній оцінці суспільно корисної праці в усіх її формах, а також на єдиному механізмі розрахунку та призначення пенсій.

Підрозділ 2.2 “Страховий стаж, його зміст та значення в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” присвячено дослідженню страхового стажу як юридичного факту виникнення правовідносин в сфері пенсійного страхування.

Вважаючи недосконалим визначення страхового стажу, надане в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, дисертанткою запропоновано власне визначення цього поняття: страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа працювала або займалася іншою суспільно корисною діяльністю та підлягала державному соціальному страхуванню, якою/за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а також інші періоди, вказані в законі, з якими пов'язані певні правові наслідки, протягом яких страхові внески відшкодовувалися Пенсійному фонду України за рахунок коштів Державного бюджету або надання державних дотацій з відповідних бюджетів.

Обґрунтовується теза, що сплата страхових внесків повинна відбуватися в нерозривному зв'язку з трудової діяльністю у будь-якій формі її прояву.

На думку авторки, держава необґрунтовано залишила поза увагою деякі види суспільно значимої діяльності, не зараховуючи їх до страхового стажу. З метою посилення державної підтримки освіти та стимулювання виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни громадянами України запропоновано зараховувати до страхового стажу періоди навчання у вищих або професійно-технічних закладах на денній формі навчання, навчання в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі і клінічній ординатурі, а також періоди проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю.

Наголошується, що страховий стаж є найважливішим елементом у системі правовідносин у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні України та виконує роль правостворюючого юридичного факту, а також факту, який впливає на розмір пенсійного забезпечення.

У підрозділі 2.3 “Поняття та елементи правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” на підставі визначення загальнообов'язкового державного соціального страхування, наданого законодавцем в Основах законодавства про загальнообов'язкове державне соціального страхування, та проведених наукових досліджень дисертантка сформулювала власне визначення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Авторкою пропонується визначити загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення осіб у старості, у разі повної або часткової втрати працездатності або у зв'язку з втратою годувальника, за рахунок Пенсійного та Накопичувального фондів України, що формуються шляхом сплати обов'язкових страхових внесків роботодавцями, застрахованими особами, а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

З'ясовано, що правовідносини з приводу забезпечення пенсіонерів мають такі особливості: 1) складаються між застрахованою особою, страхувальником та страховиком шляхом сплати страхових внесків, які здійснюються регулярно (щомісяця); 2) застраховані особи беруть участь у відносинах щодо формування джерел виплати пенсій (страхових фондів, держбюджету); 3) розмір щомісячної пенсії залежить від тривалості страхового стажу, розміру страхових внесків та умов праці; 4) право на матеріальне забезпечення виникає внаслідок настання передбаченого законом страхового випадку (досягнення певного віку, настання інвалідності, смерті годувальника тощо); 5) умови, за яких виникає суб'єктивне право на відповідний вид пенсійного забезпечення, вичерпно вказані в законі; 6) відносини щодо призначення і виплати пенсій здійснюються у визначеному законом порядку. З огляду на зазначене, правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - це суспільні відносини, які виникають між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на підставі сплати страхових внесків протягом певного періоду трудової або іншої суспільно корисної діяльності з приводу надання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі настання страхового випадку (досягнення пенсійного віку, інвалідності або втрати годувальника).

Дослідженням встановлено, що до проблем пенсійної системи України, які потребують негайного вирішення, належать: низький рівень пенсій; відсутність належної диференціації пенсійних виплат, обумовленої страховими внесками впродовж трудової діяльності; тіньова заробітна плата та зайнятість; відсутність надійних фінансових інструментів для інвестування пенсійних активів; недосконалість правових гарантій; нівелювання страхового стажу тощо.

З метою подолання негативних рис правового регулювання пенсійного забезпечення дисертанткою пропонується запровадити п'ятирівневу систему забезпечення пенсіонерів, яка полягає у наступному.

Перший рівень - базовий, що передбачає нарахування мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму кожному пенсіонеру та повинен забезпечуватися за рахунок Державного бюджету, оскільки кошти Пенсійного фонду як самоврядної неприбуткової організації відокремлені від Державного бюджету.

Другий рівень пенсійної системи повинен становити умовно-накопичувальну систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка ґрунтується на розподільному принципі її фінансування, однак розмір виплачуваної пенсії визначається внесками майбутнього пенсіонера через систему індивідуальних умовно-накопичувальних рахунків, а також середньою залишковою тривалістю життя. Запровадження умовно-накопичувальної системи відбиватиме принцип соціальної справедливості та стимулюватиме громадян до сплати страхових внесків, оскільки їх пенсія прямо пропорційно залежатиме від розміру сплачених страхових внесків.

Третій рівень пенсійної системи становитиме накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах персоніфікованого накопичення та інвестування обов'язкових пенсійних внесків - коштів застрахованих осіб. Цей рівень спрямований на подолання тіньової виплати заробітної плати, що сприятиме економічному розвитку нашої країни.

Четвертий рівень являтиме систему добровільного (недержавного) пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні додаткових пенсійних накопичень у недержавних пенсійних фондах, страхових компаніях чи на банківських пенсійних депозитах на умовах та в порядку, визначених законами.

П'ятий рівень - державна соціальна допомога, що надається пенсіонерам в натуральній формі, а також у формі соціального обслуговування та забезпечує доступ до медичних послуг за рахунок Державного бюджету.

Розділ третій “Пенсійне забезпечення в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” об'єднує два підрозділи, присвячені аналізу процедурних моментів організації пенсійного забезпечення в солідарній та накопичувальній системах загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У підрозділі 3.1 “Пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” розкриваються основні засади виплати пенсій за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Враховуючи світовий досвід та міжнародно-правове регулювання у сфері пенсійного забезпечення, дослідження соціологів, економістів і правознавців, встановлено, що на рівні пенсійного забезпечення українців негативно позначається низький пенсійний вік. Важливим фактором є те, що жінки в Україні виходять на пенсію раніше, ніж чоловіки, мають нижчий рівень середньої заробітної плати та більшу тривалість життя. За умов сучасної пенсійної системи це призводить до значного розриву в розмірах пенсій чоловіків і жінок. З огляду на зазначене, дисертанткою пропонується підвищити пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок до 63 років.

У дисертації порушуються питання нарахування пенсії і запропоновано новий механізм розрахунку пенсій на підставі таких показників, як: сукупність сплачених страхових внесків за весь період трудової діяльності та середня залишкова тривалість життя після досягнення пенсійного віку. На думку авторки, саме ці показники повинні братися до уваги під час розрахунку пенсії, оскільки кожний працівник має можливість покращити їх якісний зміст завдяки своїй трудовій діяльності. З метою осучаснення розміру пенсії необхідно запровадити дієвий механізм індексації та підвищення пенсій відповідно до зростання споживчих цін.

Здобувачкою запропоновано внести зміни до чинного законодавства про надання права окремим категоріям осіб отримувати одразу дві пенсії: а) за віком та по інвалідності; б) за віком та у зв'язку з втратою годувальника (інвалідам внаслідок воєнної травми, учасникам Великої Вітчизняної війни, вдовам військовослужбовців, які не вступили до нового шлюбу).

Передбачена Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в солідарній системі допомога на поховання пенсіонера повинна бути віднесена не до соціальних послуг, як до організаційно-правової форми соціального забезпечення, а до соціальних допомог. Враховуючи це, запропоновано внести зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно з якими слова “соціальні послуги” у всіх відмінках і числах замінити на слова “соціальна допомога” у відповідних відмінках і числах.

З огляду на те, що особи похилого віку є найуразливішою верствою населення, доведено необхідність передбачити на умовах п'ятого рівня пенсійної системи наступні види соціальних послуг, які повинні безоплатно надаватися таким особам: 1) медичні послуги, мінімальний перелік яких необхідно встановити на законодавчому рівні (наприклад: діагностика, амбулаторне лікування, стаціонарне лікування, надання необхідних для амбулаторного та стаціонарного лікування готових та екстемпоральних лікарських засобів і виробів медичного призначення, профілактичні послуги, послуги з медичної реабілітації, догляд, зубне та слухове протезування, корекція зору за допомогою окулярів та ін.); 2) забезпечення лікарськими засобами хронічних хворих поза межами лікувального закладу, мінімальний набір яких повинен затверджуватися Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров'я України; 3) надання комплексу лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних заходів фельдшерсько-акушерськими пунктами у сільській місцевості.

Підрозділ 3.2 “Пенсійне забезпечення в накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” містить дослідження механізму запровадження накопичувальної системи та надання відповідних пенсійних виплат, передбачених вказаним рівнем загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У дисертації обґрунтовані умови для реального впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, яка базується на засадах персоніфікованого накопичення та інвестування обов'язкових пенсійних внесків - коштів застрахованих осіб, які є учасниками другого рівня пенсійної системи відповідно до законодавства. Накопичувальна складова пенсійного забезпечення створює додаткові переваги порівняно з солідарною - можливість ретельнішого контролю за нагромадженням, інвестуванням та виплатою коштів, оскільки: а) кошти кожного пенсіонера перебувають на індивідуальному пенсійному рахунку, а не підлягають перерозподілу, як в солідарній системі; б) застрахована особа у будь-який час може отримати інформацію про загальну суму внесків на її персональному рахунку, нарахованих відсотках і розмір належної пенсії.

Для позначення системи відносин, що виникають у процесі формування пенсійних накопичувань, їх інвестування, призначення та виплати накопичувальної частини трудових пенсій, слід застосовувати термін “накопичувальний механізм у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні”, оскільки термін “механізм” дозволить позначати як статичні елементи (структуру), так і динамічні, тобто процес розвитку відповідних правовідносин. Накопичувальний механізм у загальнообов'язковому пенсійному страхуванні - це сукупність відносин, що виникають у рамках системи загальнообов'язкового пенсійного страхування між страхувальниками, страховиком (Накопичувальним фондом), застрахованими особами, а також учасниками інвестиційного процесу з метою створення за допомогою сплати страхових внесків з наступним інвестуванням фінансової основи для виконання зобов'язань страховика по виплаті застрахованим особам накопичувальної частини трудової пенсії.

Авторка підтримує позицію законодавця щодо віку, з якого доцільно починати участь у накопичувальній системі, оскільки при його встановленні були враховані як об'єктивні (економічні), так і суб'єктивні (інституціональні) критерії. Однак вважає за необхідне внести зміни до п. 9 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якими буде встановлено однаковий вік учасників накопичувальної системи пенсійного страхування для чоловіків і жінок (особи, які не досягли 40-річного віку).

З метою забезпечення гарантій прав застрахованих осіб пропонується доповнити ч. 2 ст. 102 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яку викласти в такій редакції: “Зберігач несе відповідальність усім своїм майном перед Пенсійним фондом України за збитки, спричинені Накопичувальному фонду та/або застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору, та забезпечує їх відшкодування”.



Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у з'ясуванні правової природи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; характеристиці правовідносин, що виникають у цій сфері; визначенні правового статусу суб'єктів відповідних відносин; розробці конкретних наукових пропозицій та практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, що регулює цей вид соціального страхування. В результаті наукового дослідження, проведеного на основі вивчення розвитку правового регулювання пенсійного страхування, аналізу чинного законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення багатьох наукових праць у різних галузях права, авторкою сформульовані висновки та пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. До найбільш вагомих із них слід віднести такі:

Доведено, що будь-яка демократична держава повинна бути активним суб'єктом пенсійних правовідносин і не може самоусунутися від матеріального забезпечення своїх громадян у разі досягнення ними пенсійного віку, настання інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, особливо тих, які своєю працею сприяли розвитку держави та суспільства.

Запропоновано внести зміни до ст. 46 Конституції України, якими встановити, що пенсії, які виплачуються за рахунок загальнообов'язкового державного пенсійного страхування й виступають основним джерелом існування людини, мають забезпечувати достатній життєвий рівень, вартісна величина якого, повинна включати відповідне харчування, одяг, житло, можливість реалізувати соціально-культурні потреби людини, а також передбачати резерв для неухильного поліпшення умов життя. Прожитковий мінімум, як соціальний норматив, повинен застосовуватися лише відносно державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсії з системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки вони не сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України або їх обсяг не достатній для призначення цим особам страхової пенсії.

Керуючись світовим досвідом побудови систем пенсійного забезпечення обґрунтовано необхідність запровадження змішаної пенсійної системи з включенням умовно-накопичувального механізму пенсійного забезпечення в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки саме вона дозволить уникнути найбільш розповсюджених ризиків. Разом із тим такий механізм стимулюватиме громадян до сплати страхових внесків, оскільки їх пенсія прямо пропорційно залежатиме від розміру сплачених страхових внесків.

Внесено пропозицію запровадити п'ятирівневу систему забезпечення пенсіонерів: 1-й рівень - базовий, що гарантує нарахування мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму за рахунок державного бюджету; 2-й - ґрунтується на умовно-накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базуватиметься на розподільчому принципі її фінансування, однак розмір виплачуваної пенсії залежатиме від суми страхових внесків майбутнього пенсіонера через систему індивідуальних умовно-накопичувальних рахунків та середньої залишкової тривалості життя; 3-й - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах персоніфікованого накопичення та інвестування обов'язкових пенсійних внесків - коштів застрахованих осіб; 4-й - система добровільного (недержавного) пенсійного забезпечення, яка базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні додаткових пенсійних накопичень у недержавних пенсійних фондах, страхових компаніях чи на банківських пенсійних депозитах на умовах та в порядку, визначених законами; 5-й - рівня державної соціальної допомоги, що надається пенсіонерам в натуральній формі, а також у формі соціального обслуговування та забезпечує доступ до медичних послуг за рахунок Державного бюджету.

Зроблено висновок про необхідність доповнити перелік принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що міститься у ст. 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” принципом соціальної справедливості, який полягає в забезпечені державою системи рівних організаційно-правових умов для реалізації права на пенсію кожним пенсіонером.

Наведено нові аргументи щодо запровадження пенсійного забезпечення всіх громадян на підставі єдиного Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з використанням єдиних критеріїв визначення розміру пенсії: сукупної суми страхових внесків і тривалості страхового стажу.

Обґрунтовано доцільність зарахування до страхового стажу періодів навчання за державним замовленням у вищих або професійно-технічних закладах на денній формі навчання, навчання в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі і клінічній ординатурі, а також періодів проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю.

Наголошено на необхідності підвищення пенсійного віку до 63 років та встановлення для чоловіків і жінок однакової вікової межі.

Аргументовано висновок про те, що передбачена Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в солідарній системі допомога на поховання пенсіонера, як організаційно-правова форма соціального забезпечення, повинна бути віднесена не до соціальних послуг, а до соціальних допомог. Підкреслено доцільність надання безоплатних соціальних послуг на умовах п'ятого рівня пенсійної системи, зокрема: медичних послуг, забезпечення лікарськими засобами, надання комплексу лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних заходів фельдшерсько-акушерськими пунктами в сільській місцевості.

Запропоновано авторську формулу розрахунку пенсії із застосуванням таких показників, як коефіцієнт страхового стажу та середня тривалість життя після виходу на пенсію. Ця формула забезпечить справедливе нарахування пенсії з огляду на розмір страхових внесків, сплачених протягом трудової та іншої суспільно корисної діяльності, та тривалість страхового стажу.

Виокремленні поняття “інвестиційний дохід” та “інвестиційний прибуток”, на підставі чого обґрунтовано пропозицію внести зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких слова “інвестиційний дохід” замінити словами “інвестиційний прибуток”.



Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Оклей І.В. Страховий стаж, його зміст та значення в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування / І.В. Оклей // Держава і право: зб. наук. пр. - Юрид. і політ. науки. - К., 2006. - Вип. 32. - С. 332-338.

2. Оклей І.В. Питання вдосконалення правового регулювання матеріального забезпечення в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування / І.В. Оклей // Пробл. законності: респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. - Х., 2005. - Вип. 75. - С. 77-82.

3. Оклей І. До питання становлення і розвитку законодавства про пенсійне забезпечення: історико-правовий аспект / І. Оклей // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2006. - № 2 (45). - С. 237-245.

4. Оклей І.В. Щодо вдосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення / І.В. Оклей // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: наук.-практ. конф., 2 - 4 черв. 2005 р., Суми: матеріали / за заг. ред. В.С. Венедіктова. - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2005. - С. 323-325.

5. Оклей І.В. Страховий стаж як юридичний факт пенсійних правовідносин /І.В. Оклей // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: наук.-практ. конф., 25 - 27 трав. 2006 р., Харків: матеріали / за ред. В.С. Венедіктова. - Х.: Укр. асоц. фахівців труд. права, 2006. - С. 482-487.

6. Оклей І.В. Визначення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в пенсійній системі / І.В. Оклей // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: наук.-практ. конф., 31 трав. - 2 черв. 2007 р., Чернігів: матеріали / за заг. ред. В.С. Венедіктова. - Чернігів: Укр. асоц. фахівців труд. права; Черніг. держ. ін-т права, соц. технологій та праці, 2007. - С. 101-103.

7. Оклей І.В. Новація принципів пенсійного забезпечення в умовах пенсійного реформування / І.В. Оклей // Актуальні проблеми правознавства: наук. конф. молод. учен. та здобувачів, 11 - 12 лист. 2004 р., Харків; тези доп. та наук. повідомл. учасн. / за ред. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - C. 112-114.

8. Оклей І.В. Міжнародний досвід реформування пенсійної системи / І.В. Оклей // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: наук.-практ. конф., 12 берез. 2004 р., Київ: матеріали / за ред. О.Ф. Штанька, Н.Б. Болотіної. - К.: КЮІ МВС України, 2004. - Ч. 2. - С. 44-47.

9. Оклей І.В. Щодо властивостей пенсійних правовідносин у загальнообов'язкову державному пенсійному страхуванні / І.В. Оклей // Трудове право України: сучасний стан та перспективи: наук.-практ. конф., 22 - 24 трав. 2008 р., Сімферополь: матеріали / за ред. В.С. Венедиктова. - Сімферополь: Укр. асоц. фахівців труд. права; Крим. юрид. ін.-т, 2008. - С. 280-283.



Анотація

Оклей І.В. Правове регулювання пенсійного забезпечення та надання соціальних послуг в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2008.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу актуальних теоретичних і практичних проблем правового регулювання правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У роботі досліджено становлення та розвиток правового регулювання пенсійного забезпечення, міжнародно-правове регулювання в цій сфері, світовий досвід пенсійного забезпечення. Проаналізовано принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зміст та значення страхового стажу, соціальні ризики, особливості правового статусу суб'єктів правовідносин у сфері пенсійного страхування. Розглянуто питання правового регулювання пенсійного забезпечення та надання соціальних послуг у солідарній та накопичувальній системах загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

На підставі проведеного дослідження сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері пенсійного забезпечення.

Ключові слова: пенсія, соціальні послуги, пенсійне страхування, страховий стаж, соціальні ризики, право на пенсійне забезпечення, солідарна система, накопичувальна система.



Аннотация

Оклей И.В. Правовое регулирование пенсионного обеспечения и предоставления социальных услуг в системе общеобязательного государственного пенсионного страхования. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена комплексному анализу правового регулирования отношений в системе общеобязательного государственного пенсионного страхования. В работе исследованы становление и развитие законодательства о пенсионном обеспечении, а также зарождение пенсионного страхования. Проводится детальный анализ теоретических положений, характеризующих пенсионное обеспечение как явление правовой, экономической и социальной сферы. Анализируется мировой опыт проведения пенсионных реформ в различных странах, а также международно-правовое регулирование пенсионного обеспечения, на основании которого аргументируется необходимость использования диспозитивных и императивных методов правового регулирования пенсионного обеспечения.

Особое внимание уделяется принципам пенсионного страхования, дана развёрнутая характеристика страхового стажа, детально анализируются элементы правоотношений в сфере общеобязательного государственного пенсионного страхования. Обращено внимание на недостатки существующей пенсионной системы и сформулированы предложения о внесении изменений в Конституцию Украины и Закон Украины “Об общеобязательном государственном пенсионном страховании”, направленные на повышение уровня пенсионного обеспечения. Обосновывается необходимость внедрения пятиуровневой системы обеспечения пенсионеров.

На основании проведённого исследования сформулированы конкретные предложения по совершенствованию законодательства в сфере общеобязательного государственного пенсионного страхования.

Ключевые слова: пенсия, социальные услуги, пенсионное страхование, страховой стаж, социальные риски, право на пенсионное обеспечение, солидарная система, накопительная система.



Annotation

Okley I.V. Legal regulation of the pension security and giving welfare services in the system of the compulsory state pension insurance. - Manuscript.

The thesis on gaining scientific degree of a Candidate of law sciences by speciality 12.00.05 - labour law; social security law. - National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise. - Kharkiv, 2008.

The dissertation is devoted the complex analysis of the actual theoretical and practical issues related to the legal regulation of relations in the sphere of compulsory state pension insurance. The author has defined the formation and development of the legal regulation of the pension security, international-law regulation and world experience in this realm. Principles of compulsory state pension insurance, contents and value of insuranse probation, social risks, peculiarities of legal status of subjects of legal relations in the sphere of pension insurance are analysed in the dissertation. The author has examined the problem of legal regulation of pension security and giving welfare services in the solidary and accumulating systems of compulsory state pension insurance.

Concrete proposals on the improving of valid legislation that regulates relations in the system of compulsory state pension insurance of Ukraine were formulated on the base of the investigation.

Key words: pension, welfare services, pension insurance, insurance probation, social risks, the pension security right, solidary system, accumulating system.

Размещено на Allbest.ru

...