Омбудсман як засіб забезпечення конституційних прав і свобод людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого»

Кафедра державного будівництва

Наукова робота

Омбудсман як засіб забезпечення конституційних прав і свобод людини

Підготувала:

Студентка 5 гр.3к.

Лінник О.Д.

Харків 2014

1. О. Рудік, Л. Лазарєва «Інститут спеціалізованого та місцевого омбудсмена як механізм захисту прав людини: зарубіжний досвід»

У даній статті розглядається еволюція інституту спеціалізованого і місцевого омбудсмена , аналізується зарубіжний досвід його функціонування.

Автори починають з того,що важливою складовою становлення України як демократичної держави є нормування дієвого механізму забезпечення та захисту основних прав і свобод людини та громадянина. Стратегія інтеграції нашої країни до Європейського Союзу встановлює одним із основних напрямків забезпечення прав людини на рівні законодавства Європейського Союзу. Але фактично захист прав людини в Україні не має позитивних змін. Так, у червні 2''011 року член Європейського Парламенту від Чеської Республіки висловився, що європейські країни можуть застосувати санкції проти України за порушення прав людини.

На сьогодні Уповноважений Верховної Ради з прав людини має досить мало активних прав. Аналізуючи процес розвитку цього інституту, слід звернути увагу на зарубіжний досвід. Перший парламентський омбудсмен був заснований у Швеції у 1809 р. , а саме поняття походить від «ombud» - сила,авторитет. Згідно з іншими трактуваннями « омбудсмен » походить від германських племен і означає незалежну особу, яка контролювала збір та виплату штрафу. На даний момент так і не існує загально визначеного терміну «омбудсмен». Заснуванню шведського омбудсмена сприяла лібералізація суспільних відносин ,обумовлена появою конституційних норм,контроль за додержанням яких і здійснював омбудсмен.

Поширення інституту омбудсмена в інших країнах Європи почалося після Другої світової війни, що пов'язано із більшим втручанням держави в усі сфери суспільного життя. Поступово з'явився й спеціалізований омбудсмен , покликаний захищати права та інтереси окремих категорій громадян. Світова практика знає приклади як місцевих, так і спеціалізованих омбудсменів. Місцеві омбудсмени діють там, де парламентський омбудсмен наділений правом контролю тільки за діяннями центральних органів адміністрації. Так, в Україні відповідно до положення про представництво Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини представник здійснює свою діяльність за дорученням уповноваженого в межах делегованих йому повноважень. Тобто, в Україні таким місцевим омбудсменом є представник.

Щодо спеціалізованих омбудсменів,то зарубіжний досвід показує,що його існування є прикладом прояву гнучкості, лояльності, ефективності державного управління у сфері захисту прав людини. Можна виділити декілька найбільш поширених видів спеціалізованих омбудсменів, а саме омбудсмен з прав дитини (вперше ця посада була заснована у 1981 р. у Норвегії) ; омбудсмен с прав літніх людей (вперше почали функціонувати як модельні проекти у 1972 р. у США) ; омбудсмен с питань рівних можливостей (поширений у скандинавських країнах, своєю метою має створення додаткових гарантій рівності чоловіків та жінок) ; військовий омбудсмен (вперше введений у Швеції у 1915 р.) ; омбудсмен з питань меншин (займається спеціалізованим захистом національних меншин ), інші види омбудсменів.

Питання запровадження інституту спеціалізованих та місцевих омбудсменів залежить від ступеню розвитку окремих сфер , дієвості внутрішніх механізмів захисту прав окремих категорій населення різних держав.

В Україні 11 серпня 2011 р. був введений Уповноважений Президента з прав дитини,що визначається доцільним. Також дуже гостро стають питання захисту прав літніх людей. Станом на жовтень 2011 р. кількість українських пенсіонерів становить 13мілн. 766 тис. осіб, значна кількість яких є соціально малозахищеними і тому вважається за необхідне запровадити посаду омбудсмена з прав літніх людей. Завжди актуальною залишається проблема й з національними меншинами. Наявність ефективних результатів створення подібних інститутів у світовій практиці доводить необхідність їх створення в Україні.

У статті автори запропоновують процес становлення та розвитку інституту омбудсмена взагалі на окремі його види., вони дуже вдало й зрозуміло змогли відобразити головні причини та передумови появи інституту омбудсмена. Хоча із змісту статті ми і бачимо , що у світі і не існує загально визначеного переліку «омбудсмен», але легко можна зробити висновок, що омбудсмен захищає права та інтереси людини у тій чи іншій сфері життя.

На мою думку запровадження спеціалізованих омбудсменів є дійсно проявом ефективності та реальної забезпеченості прав та інтересів громадян окремої держави. І дивлячись на деякі статистичні дані , я не можу не погодитись з автором про необхідність запровадження більш широкого кола посад спеціалізованих омбудсменів.

2. В. Закриницька «Омбудсмен з прав дитини в механізмі державного захисту прав, свобод і законних інтересів дітей: зарубіжний досвід»

Автор починає з того , що розвиток України ,як правової,соціальної держави неможливий без забезпечення повноцінних умов для життя і розвитку дітей. Цій проблемі приділяється значна увага не тільки з боку правознавців , а й інших науковців, що свідчить про їх компетенцію.

Метою статті є визначення організаційно-правових засад створення та функціонування омбудсменів з прав дитини у зарубіжних країнах.

Виникненню омбудсмена з прав дитини значно посприяла Декларація з прав дитини. Особливо відзначається значення прийняття Конвенції з прав дитини , яка сприяла більш широкому розумінню прав дитини,необхідність здійсненню контролю за їх дотриманням.

У світі склалося 4 основних моделі омбудсмена з прав дитини, а саме запровадженні спеціальним актом парламенту ,створені через законодавство про соціальний захист дітей ,запроваджені в рамках спеціальних державних органів , створені та діють на базі незалежних урядових організацій. Далі докладніше досліджуються моделі, щодо першої моделі, то вона існує у багатьох країнах світу (Скандинавські країни, Коста-Ріка, Перу та інш. ). Омбудсмен надає консультаційні та правозахисні послуги для дітей з усіх галузей права, окрім справ , де йдеться про конфлікти у сім'ї, або які перебувають у стані судового розгляду. Друга ж модель набула поширенню у таких країнах , як Нова Зеландія,Австралія. У Новій Зеландії згідно з актом «Про дітей,молодь та сім ю » створено Бюро Уповноваженого з прав дитини , що функціонує незалежно від уряду. В Австрії у 1981 р. згідно з актом «Про державний департамент соціального забезпечення » створено Бюро захисту інтересів дітей Південної Австралії. Третя модель притаманна Канаді, Данії, Німеччині. У Канаді у 1987 р. у Бюро Омбудсмена було створено посаду Заступника Омбудсмена у справах дітей та молоді. У Данії є Національна Рада з прав дитини , яка начала функціонувати у 1995 р. як незалежний орган і фінансувався державою та підпорядковується Міністерству соціальної політики. Четверта модель існує у Фінляндії та Україні. У Фінляндії у 1981 р. Ліга соціального захисту дітей запровадила офіс омбудсмена у справах дітей з метою забезпечити дітей та молодь необхідною допомогою.

Розглянутий поділ не виключає визначення моделей дитячих омбудсменів і за іншими критеріями. У багатьох країнах поряд із національним омбудсменом одночасно працюють і самостійні регіональні , або функціонують представники.

Вельми цікавим вбачається досвід Російської Федерації ,де особливість є те,що на федеральному рівні діє Уповноважений Президента з прав дитини і у той же час запроваджений регіональний спеціалізований омбудсмен із захисту прав дитини. Наявність регіонального та місцевого омбудсменів беззаперечно має переваги,бо вони забезпечують для дитини належну процедуру самостійного звернення та допомогу без посередництва дорослих.

Передбачається, що ефективність розглядуваного може бути досягнута лише за сукупності таких умов:

1. Незалежність

2. Безпосередній контакт з дітьми.

В Україні відповідно до ст. 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі і дітей, здійснює Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Доцільним у статті вважається створення окремого інституту омбудсмена з прав дитини.

У розглядуваній статті наголошується на тому,що інститут омбудсмена з прав дитини є складовою загального інституту омбудсмена,що є показником демократичної та правової держави. Автор запропоновує нам класифікацію моделей омбудсмена у світі, яка включає у себе чотири види. Але в той же час говориться про те, що це не єдина класифікація і допускається виділення інших видів та за іншими критеріями. На мою думку автор правильно акцентує свою увагу на тому,що поряд із національним омбудсменом із захисту прав дитини повинні існувати і місцеві,бо це дійсно значно спрощує сам процес звернення самих дітей за захистом своїх порушених прав. Зараз вже в Україні запроваджений інститут омбудсмена із захисту прав дитини і вдало функціонує ,що свідчить про певне пересування нашої держави на шляху до бажаного результату в досягненні законності законодавства на зразок демократичної правової та розвиненої країни Європи.

3. Голяк Л.В. «Інститут спеціалізованого омбудсмана щодо захисту прав споживачів: досвід Австралії та Нової Зеландії»

омбудсмен право споживач зарубіжний

Нині фактично в кожній державі немає таких правовідносин, які б не стосувалися прав та інтересів людини. У механізмі захисту прав людини особливе місце посідає інститут омбудсмана. Інститут спеціалізованих омбудсманів вдало функціонує поряд із парламентським. Вбачається актуальною можливість створення в Україні інституту спеціалізованих омбудсманів, зокрема у сфері захисту прав споживачів.

Ця тема вбачається актуальною та важливою,бо споживачами виступає все населення України і ми щоденно користуємося різноманітними послугами. Залежно від того,наскільки якісними будуть надані послуги ,настільки кращім буде наше життя. Корисним для України в цьому аспекті може стати досвід Нової Зеландії та Австралії.

В Австралії та Новій Зеландії на основі Закону про Омбудсмана 1976 р. створено асоціацію омбудсманів,до якої входять парламентські та спеціалізовані омбудсмани. Так, для підвищення якості надання телекомунікаційних послуг в Австралії запроваджений інститут Омбудсмана Телекомунікаційної Індустрії, який розглядає скарги про телефонні та інтернет - послуги в Австралії. Далі описується процедура подання скарги і власне її предмет.

До Асоціації Омбудсманів входять також Омбудсман банківських та фінансових послуг, який допомагає громадянам та малим підприємствам розглядати скарги щодо фінансових послуг, які надаються банківським установам та іншим постачальникам фінансових послуг.

Свого спеціалізованого омбудсмана має і поштова галузь Австралії, котрий розглядає скарги на послуги Australia Post та інших поштових або кур'єрського операторів. Далі наданий механізм звернення до вказаної посадової особи і саме привід звернення.

За ініціативою Ради міністрів Австралії була створена мережа енергетичних та водних ресурсів Омбудсманів, цілями якої є підвищення захисту прав споживачів енергоресурсів , заохочення розвитку національної економіки. Створення такої співдружності дозволяє спеціалізованим омбудсманам співробітничати і ділитися досвідом для забезпечення послідовного підходу до розгляду скарг споживачів, обмінюватися інформацією та спільно відслідковувати та реагувати на виникаючі питання споживачів. Діяльність омбудсмана фінансується за рахунок внесків організацій,які беруть участь у даній системі вирішення суперечок. Подібні інституції створено і в інших регіонах Австралії та Нової Зеландії. Зазначається також , що всі омбудсмани Австралійської Співдружності працюють за єдиною схемою.

Взагалі позасудова(альтернативна) система розгляду спорів за допомогою інституту спеціалізованих омбудсманів є розповсюдженою не лише на Австралійському континенті, а й багатьох країнах світу , що пояснюється наданням можливості постачальникам та споживачам послуг отримати більше швидше в порівнянні із судовим розглядом та безкоштовне вирішення суперечки.

Автор говорить про те, що в Україні необов'язково запроваджувати омбудсманів в кожній галузі народного господарства,а можна обмежитися створенням спеціалізованого омбудсмана із захисту прав споживачів на загальнонаціональному рівні. Також підмічається думка щодо того, що позасудовий (альтернативний) розгляд сприяє усуненню соціальної напруги , скороченню витрат, а також сприяє формуванню довіри між компаніями - постачальниками та споживачами підвищенню ділової репутації суб' єктів господарства в цілому.

У розглядуваній статті досліджується особливості альтернативного(досудового) врегулювання суперечок між компаніями - постачальниками та споживачами послуг в Австралії та Нової Зеландії за допомогою інституту спеціалізованих омбудсманів. Автор зображує нам переваги та наявність достатніх підстав для створення інституту спеціалізованих омбудсманів

У статті вбачається велика різноманітність інститутів спеціалізованих омбудсманів , які об'єднані у відповідну Асоціацію у Новій Зеландії та Австралії. Також говориться про те, що таке різноманіття омбудсманів спостерігається не тільки в Австралії та Новій Зеландії , а й в багатьох інших країнах світу.

Щодо висновків автора, що стосується запровадження розглядуваного інституту в Україні, то на мою думку, вони є досить правильними. Так, створення омбудсманів у різних галузях послуг було б занадто , а запровадження омбудсмана із захисту прав споживачів було б дуже доречним. Також я підтримую думку автора щодо дієвості та доцільності позасудового розгляду скарг, бо це дійсно зберігає час заявників і до того це не малі кошти.

Размещено на Allbest.ru