Правила пред’явлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Пред'явлення для впізнання - це слідча дія, яка полягає в пред'явленні свідку, потерпілому, підозрюваному в передбаченому законом порядку певного об'єкта, для того щоб вони могли встановити його тотожність, подібність або відмінність з тим об'єктом, який спостерігали раніше, зберегли в пам'яті і про який давали показання (статті 228-231 Кримінально-Процесуального Кодексу [1]).

Залежно від об'єкта розрізняють пред'явлення для впізнання осіб (ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу), речей (ст. 229 Кримінально-Процесуального Кодексу), а також трупа (ст. 230 Кримінально-Процесуального Кодексу).

Пред'явлення для впізнання проводиться без винесення про це окремої постанови. У процесі провадження цієї слідчої дії особа, якій пред'являється об'єкт для впізнання, називається впізнаючий, або особа, яка впізнає. Впізнаючими можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані.

1. ОБОВ'ЯЗКОВОЮ УМОВОЮ ПРОВЕДЕННЯ ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ОСОБИ

Пред'явлення особи для впізнання як слідчу дію необхідно відрізняти від пред'явлення осіб, здійснюваного при провадженні інших слідчих дій, наприклад пред'явлення фотографії під час допиту (узнавання).

Обов'язковою умовою проведення пред'явлення особи для впізнання є попереднє опитування слідчим, прокурором впізнаючого про обставини, за яких той бачив особу, що підлягає впізнанню, про її зовнішній вигляд, прикмети, особливості тощо.

З'ясувавши обставини, при яких впізнаючий спостерігав особу, що підлягає впізнанню, необхідно встановити об'єктивні і суб'єктивні чинники, що впливають на повноту і правильність сприйняття: у якому стані був опитуваний перед початком і після події, у процесі спостереження; якими були спрямованість уваги, тривалість сприйняття; чи немає у впізнаючого дефектів слуху, зору, чи добре він запам'ятовує обличчя людей; чому впізнаючий запам'ятав саме ці ознаки особи, що підлягає впізнанню [2].

За результатами опитування складається протокол із дотриманням вимог статей 104, 231 Кримінально-Процесуального Кодексу.

Якщо особа, що впізнає, заявляє, що не пам'ятає ніяких зовнішніх ознак, за якими вона могла би впізнати певну особу, або не може назвати прикмети, за якими впізнає іншу особу, необхідно з'ясувати причину цього. Можливо, той, хто впізнає, має хорошу зорову пам'ять, але йому важко описати зовнішність особи. Для людини, що не має таких навичок, опис зовнішності іншої особи - завдання психологічно більш важке, ніж саме візуальне впізнання. У цій ситуації, можливо, доцільно відкласти слідчу дію, перенісши її проведення на пізніший час. Відпочивши, нервові клітини відновлять свою нормальну роботу, порушену в результаті стресу, перенапруження, і тимчасово забуте може бути відтворене знов (така властивість пам'яті у психології називається ремінісценцією).

Якщо впізнаючий заявляє, що не може назвати прикмети, за якими впізнає іншу особу, але впевнений, що може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі обов'язково слід зазначити ці ознаки.

При проведенні пред'явлення для впізнання слід ураховувати правильність вибору моменту проведення цієї слідчої дії. Загальновідомо, що впізнаючий із часом забуває образ раніше сприйнятої особи або об'єкта, що є процесом, який можна пояснити з погляду психології. Таким чином, зволікання з провадженням указаної слідчої дії містить небезпеку того, що після спливу певного часу особа, що раніше сприймалася, або об'єкт можуть узагалі бути невпізнані, або впізнаючий не зможе аргументувати свій висновок про впізнання, або забування призведе до заміни того, що запам'яталося, чимось схожим із ним, що спричинить помилкове впізнавання, поставить під сумнів доказове значення слідчої дії. Якщо ж особа, яка впізнає, категорично заявляє, що не пам'ятає особу або річ, які передбачається пред'явити для впізнання, необхідності у провадженні такої слідчої дії немає. Тому питання про пред'явлення до впізнання в описаних ситуаціях має вирішуватися у кожному окремому випадку з огляду на особливості обставин кримінального провадження, впізнаючого і внутрішнє переконання слідчого чи прокурора [3].

При пред'явленні для впізнання участь понятих є обов'язковою. Слідчий, прокурор зобов'язані запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії. Але і в цьому випадку поняті можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 Кримінально-Процесуального Кодексу).

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання. Тому слідчий чи прокурор зобов'язані вжити заходів, що виключають зустріч цих осіб і будь-які способи впливу на впізнаючого. Така вимога закону пояснюється врахуванням властивостей людської психіки, оскільки краще запам'ятовується і відтворюється образ людини, що сприйнятий пізніше. Отже, необхідно, щоб між сприйняттям впізнаючим особи, яка пред'являється для впізнання, під час вчинення злочину чи за інших обставин та моментом пред'явлення для впізнання не було опосередкованої ланки, тобто вони не повинні більше зустрічатися. Цим же пояснюється заборона на проведення пред'явлення особи для впізнання після впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису, що міститься у ч. 6 ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу.

Неприпустимо також проводити повторне пред'явлення особи для впізнання тим самим впізнаючим та за тими самими ознаками.

Забороняється також надавати особі, що впізнає, будь-які відомості про прикмети особи, яка підлягає впізнанню. Інакше можна ставити питання про недотримання вимог закону при проведенні слідчої дії та визнання її результатів недопустимими.

Недоцільно пред'являти для впізнання одну особу іншій, якщо:

а) жодна з них не заперечує факту знайомства;

б) у особи, що впізнає, є фізичні або психічні вади, що беруть під сумнів можливість впізнання;

в) особа, що впізнає, раніше брала участь у слідчих діях, у ході яких уже бачила особу, що пред'являється для впізнання.

Недоцільно також пред'являти особу для впізнання, якщо суттєво змінилася її зовнішність.

У цьому випадку можна пред'явити особу для впізнання за фотознімком чи відеозаписом, на якому вона зображена без таких суттєвих змін зовнішності [4]. слідчий впізнання пред'явлення допит

Починаючи проведення слідчої дії, особа, яка її проводить, повинна роз'яснити права й обов'язки особам, які беруть у ній участь, а також процесуальний порядок її проведення.

Особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з іншими особами в кількості не менше трьох. Понятий не може бути одночасно особою, що пред'являється для впізнання. Особи, серед яких пред'являється той, що підлягає впізнанню, повинні бути однієї статі і по можливості схожі з ним за зовнішністю (вік, зріст, вага, статура, форма і колір обличчя, довжина і колір волосся, колір очей) і одягом. Така вимога закону спрямована на те, щоб виключити помилки при впізнанні.

Наявність в особи, що підлягає впізнанню, ознак, що різко відрізняють її від решти осіб, серед яких вона пред'являється (це можуть бути, наприклад, наручники на підозрюваному, його неохайний зовнішній вигляд: неголеність, нечесане волосся, зім'ятий одяг, відсутність ременя на брюках і шнурків на взутті, наявність особливої прикмети), мимовільно привертає увагу впізнаючого, наштовхує його на думку, що саме ця особа є тим, кого потрібно впізнати. Слід ураховувати расову і національну приналежність особи. Неприпустимо пред'явлення для впізнання осіб різних національностей, коли явно виявляються національні особливості зовнішності.

Виконуючи вимоги ч. 2 ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу, необхідно у відсутності впізнаючого запропонувати особі, що пред'являється для впізнання, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред'являються для впізнання. Цей прийом спрямований на посилення гарантій прав того, хто підлягає впізнанню.

У законі не вирішено питання про процесуальне становище осіб, що пред'являються для впізнання. Запрошувані для участі у провадженні цієї слідчої дії громадяни, як правило, охоче йдуть назустріч проханню слідчого чи прокурора, але разом із тим вони можуть і відмовитися. Таким чином, для участі у провадженні слідчої дії як особи, що пред'являється для впізнання, потрібна особиста згода такої особи. Громадянин повинен бути ознайомлений із процедурою пред'явлення для впізнання, щоб сприяти успішному проведенню цієї слідчої дії відповідно до закону.

Після того, як особа, яка підлягає впізнанню, займе місце серед осіб, що пред'являються, запрошується впізнаючий і йому після роз'яснення суті слідчої дії, що проводиться, пропонується уважно оглянути громадян, які пред'являються для впізнання, і вказати особу, яку він впізнає. Підганяти впізнаючого не можна. На його прохання з дозволу слідчого чи прокурора всі особи, що пред'являються для впізнання, або ті, на кого вкаже впізнаючий, можуть змінити своє положення: встати, пройти деяку відстань, зробити певні рухи, жести, сказати фрази. У такому випадку неприпустимими є прийоми, що скеровують увагу впізнаючого на особу, яка підлягає впізнанню, що містять підказку і програмують результат впізнання.

Результатом пред'явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання конкретної особи), установлення схожості, невпізнання.

Якщо впізнаючий впізнав кого-небудь із пред'явлених осіб, то на прохання прокурора або слідчого він указує рукою на цю людину, щоб всім присутнім було зрозуміло, про кого саме йде мова. Потім необхідно запропонувати впізнаючому назвати прикмети, за якими він впізнав указаного ним громадянина, з'ясувати, чи не бачить він яких-небудь змін у зовнішньому вигляді особи, що впізнана, якщо такі спостерігаються, та в чому вони конкретно виражені. Слід також уточнити, скільки разів раніше і за яких обставин бачив впізнаючий цю особу, навести короткі відомості про характер злочину і про конкретні дії особи, що впізнана. Впізнаючий не повинен повторювати свої колишні показання у повному обсязі, оскільки все вже зафіксовано в протоколі або за допомогою технічних засобів фіксування [5].

При заяві впізнаючого про те, що він нікого з пред'явлених осіб не впізнав, необхідно з'ясувати, на чому заснований висновок впізнаючого: або він не пам'ятає образ людини, що раніше спостерігалася ним, або добре пам'ятає його й абсолютно переконаний, що серед пред'явлених осіб немає того, якого він бачив раніше.

Якщо при провадженні слідчої дії впізнаючий укаже як на особу, ним впізнану, на кого-небудь із громадян, серед яких знаходиться той, що підлягає впізнанню, або на понятого, слідчий повинен вислухати всі доводи впізнаючого і зазначити цей факті у протоколі.

У слідчій практиці може виникнути необхідність пред'явлення декількох осіб одному впізнаючому. У таких випадках провадиться пред'явлення для впізнання кожної особи окремо.

Закон установлює ряд заходів, спрямованих на забезпечення безпеки особи впізнаючого (ч. 4 ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу). З цією метою впізнання може проводитися за умов, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіо спостереженням [6].

Підстави для провадження такого виду впізнання повинні тлумачитися особою, що провадить дану слідчу дію, поширювально. Тобто таке впізнання може бути проведене не лише для забезпечення фізичної безпеки впізнаючого, але і з метою попередження психічного впливу, можливих процесуальних порушень із боку особи, яку : впізнають. Слід ураховувати цілий ряд чинників. Наприклад, особисті якості впізнаючого суб'єкта (стан здоров'я, стать, вік, залежність від підозрюваного тощо), особисті якості особи, що пред'являється для впізнання (схильність до застосування насильства, минулі судимості, наявність злочинного оточення і невиявлених співучасників, вчинення протиправної дії у попередніх справах, обізнаність про хід розслідування), обставини, пов'язані із самим кримінальним провадженням (тяжкість злочину, спосіб його вчинення тощо).

У ході проведення впізнання поза візуальним та аудіоспостереженням мають бути дотримані також вимоги частин 1-3 ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу. Для об'єктивного і законного провадження слідчої дії в такому порядку необхідна участь не менше чотирьох понятих, оскільки впізнаючий і той, кого впізнають, перебувають поза візуальним та аудіоконтактом, у різних приміщеннях.

Практикою розроблені декілька способів пред'явлення для впізнання поза візуальним та аудіоспостереженням. Суб'єкту може бути запропоновано спостерігати осіб, що пред'являються, через ширму або із затемненої частини приміщення, де проводиться впізнання, із суміжної кімнати при відкритих дверях, а також у спеціально обладнаному приміщенні, поділеному надвоє перегородкою із спеціального складу.

При проведенні цієї слідчої дії у приміщенні, де перебуває особа, взята під захист, обов'язковою є присутність осіб, які здійснюють заходи безпеки, про що зазначається у протоколі.

Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається у протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання.

При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з Кримінально-Процесуального Кодексу та ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу пред'явлення для впізнання не вносяться і зберігаються окремо [7].

Якщо саму особу пред'явити для впізнання неможливо, закон допускає впізнання її за фотознімками або матеріалами відеозапису. Таке впізнання можна провести, якщо особа, що підлягає впізнанню, померла, місцезнаходження її невідоме, перебуває у розшуку, тривалому відрядженні або відмовляється взяти участь у впізнанні.

Впізнання за фотографією або відеозаписом провадиться в тому ж процесуальному порядку, що і впізнання особи. У матеріалах кримінального провадження має бути вказано, де і за яких обставин були знайдені фотографії чи відеозапис, які необхідно пред'явити.

Фотографії кількістю не менше чотирьох (фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, та інші фотознімки, яких має бути не менше трьох), однакові за форматом, наклеюються на бланк протоколу пред'явлення для впізнання або на чистий аркуш паперу, нумеруються, скріпляються печаткою і у такому вигляді пред'являються впізнаючому в присутності не менше двох понятих. Черговість розміщення знімків узгоджується із понятими. У протоколі вказуються прізвища, імена, по батькові осіб, чиї фотографії представлені для впізнання. Вимоги закону щодо процесуального порядку пред'явлення для впізнання за зовнішніми ознаками особи виконуються і при впізнанні за фотографією. Тобто особи на інших фотознімках мають бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

У тому випадку, якщо об'єкт впізнання (особа) відбито на відеоплівці, матеріали відеозапису можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Інакше необхідний монтаж із фрагментів, що забезпечують додаткові кадри з участю інших осіб, разом з якими буде пред'явлена особа для впізнання. Такий відеозапис долучається до матеріалів кримінальної справи.

Пред'явлення для впізнання відповідно до ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу може бути проведене за динамічними (функціональними) ознаками: особливостями голосу, мови (у тому числі і за фонограмою), ходи. Особливостями є те, що впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання. Для об'єктивного і законного провадження слідчої дії в такому порядку необхідна участь не менше чотирьох понятих, оскільки впізнаючий і той, кого впізнають, повинні перебувати поза візуальним контактом, але у присутності понятих.

2. ПОРЯДОК ПРЕД'ЯВЛЕННЯ РЕЧЕЙ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

Процесуальний порядок пред'явлення речей для впізнання (ст. 229 Кримінально-Процесуального Кодексу) схожий із процесуальним порядком пред'явлення для впізнання осіб (ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу). За змістом ст. 229 Кримінально-Процесуального Кодексу, здається доцільним звернутися до загальноприйнятого в цивільному законодавстві поняття речі. Відповідно до Цивільного Кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179). Таким чином, для впізнання можуть пред'являтися рухомі речі, які легко переміщувати в просторі і можуть бути доставлені до місця проведення досудового розслідування (картини, автомобілі, знаряддя злочину, частини предметів тощо), і нерухомі (земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов'язано, жилі будинки, насадження, підприємства, майнові комплекси, повітряні і морські судна внутрішнього плавання тощо).

Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, установлених законом (ст. 180 Цивільного Кодексу України), отже, пред'явлення для впізнання тварин здійснюється також за правилами цієї статті [8].

При пред'явленні речей для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити до участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами.

Підібрані для впізнання речі розкладаються на рівній поверхні в добре освітленому місці. До кожної речі, що пред'являється, прикріплюється бирка з порядковим номером або номер кладеться біля кожної речі. У протоколі пред'явлення для впізнання фіксується, під яким номером пред'являється річ для впізнання.

Порядок розміщення речей узгоджується з понятими. Річ, що підлягає впізнанню пред'являється впізнаючому разом з іншими однорідними речами одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді у кількості не менше трьох. Під однорідністю речей, що пред'являються, слід розуміти схожість марки, розміру, моделі, форми, кольору, ступеня зношеності, конструктивних особливостей та ін. Доцільно річ для впізнання пред'являти серед інших речей у кількості від трьох до п'яти.

Це обумовлюється тим, що надмірне збільшення кількості об'єктів, що пред'являються, розсіює увагу впізнаючого і тому може знизити ефективність слідчої дії.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, пояснивши, за якими ознаками вона її впізнала. Слідчий, прокурор повинні дозволити впізнаючому, перш ніж указати на певну річ, підійти до неї, взяти в руки та уважно оглянути. Не можна підганяти особу. Впізнаючий повинен не тільки вказати на річ, яку він впізнав, а й уголос назвати її номер.

Результатом пред'явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання конкретної речі), установлення схожості або невпізнання.

У практиці можуть виникнути випадки необхідності впізнання таких речей, які не можна пред'явити серед інших однорідних, оскільки їх взагалі не існує. Мова йде про ті випадки, коли впізнати необхідно унікальні, єдині у своєму роді речі, аналогів яких не існує у світі. Це можуть бути, наприклад, картини видатних художників, раритетні ікони, рідкісні книги, унікальні твори ювелірів, скульпторів тощо.

Закон надає можливість пред'явити для впізнання лише одну таку річ. Особа, яка впізнає, повинна пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, що їй пред'являється в одному екземплярі (ч. З ст. 229 Кримінально-Процесуального Кодексу).

3. ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ТРУПА ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

Пред'явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням вимог, передбачених частинами 1 і 8 ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу. Пред'явлення для впізнання трупа може бути одним із засобів установлення його особи.

Трупи для впізнання пред'являються близьким родичам або іншим особам, які добре знали не лише загальні риси зовнішності померлого, а й особливі прикмети.

Ураховуючи важливі етичні моменти, а також специфічність об'єкта, труп для впізнання може бути пред'явлений лише один, тобто на цей різновид пред'явлення для впізнання не поширюється правило про пред'явлення для впізнання серед схожих осіб.

Труп може пред'являтися як у місці виявлення, так і в морзі. З метою усунення змін трупа, що пов'язані з трупними явищами, його пошкодженням, під час або після вчинення злочину судовою медициною розроблені методи часткового відновлення прижиттєвого вигляду покійного (так званий «туалет» або «реставрація» трупа) [9].

Для впізнання може пред'являтися труп особи або його частини. Пред'явлення для впізнання трупа має істотні психологічні особливості. Найчастіше в такій слідчій дії беруть участь близькі родичі, члени сім'ї, друзі, колеги і знайомі, які знали за життя померлого. Тому особливу увагу слідчий повинен приділити психологічній підготовці впізнаючого до проведення впізнання. З цією метою може бути запрошений психолог. Особливо це актуально, коли йдеться про катастрофи, аварії, що викликали загибель багатьох людей.

Смерть дуже змінює зовнішність людини. Тому важливо перед пред'явленням для впізнання попередньо з'ясувати, чи може впізнаючий впізнати труп, опитати того, хто впізнає труп, про зовнішній вигляд і прикмети померлого, які слід зафіксувати у протоколі. Такі дії активізують пам'ять впізнаючого і дозволять підвищити ступінь надійності результатів пред'явлення для впізнання трупа.

За етичними міркуваннями для участі у пред'явленні для впізнання трупа, якщо це можливо, як понятих доцільно запросити співробітників моргу чи лікарні.

Хід і результати пред'явлення для впізнання фіксуються в протоколі, який складається відповідно до вимог, передбачених статтями 104-106, 321 Кримінально-Процесуального Кодексу.

Пред'явлення для впізнання під час досудового розслідування може здійснюватися у режимі відеоконференції з підстав та в процесуальному порядку, передбаченому ст. 232 Кримінально-Процесуального Кодексу з урахуванням положень ст. 229 Кримінально-Процесуального Кодексу.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки роботи можна зробити висновок, що така слідча дія як пред'явлення для впізнання має широке практичне застосування в кримінальному процесі. Але в нашому законодавстві є недоліки застосування даної слідчої дії, я вважаю що необхідно регламентувати в Кримінально-Процесуального Кодексу України окрім, пред'явлення особи для впізнання і пред'явлення предметів для впізнання (ст.ст. 228,229 Кримінально-Процесуального Кодексу України), також і пред'явлення для впізнання трупа, пред'явлення для впізнання тварин, пред'явлення для впізнання місцевості. Щодо кількості осіб, які пред'являються для впізнання, також я вважаю чітко не визначене. Граматичне тлумачення ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу України дає підстави твердити, що пред'являтись для впізнання мають чотири особи, оскільки в ній йдеться про інших осіб у кількості не менше трьох, а далі ставляться вимоги до цих трьох. Отже маємо одну особу, яка підлягає впізнанню і три особи, серед яких треба її пред'являти, всього - чотири особи. Щоправда, судові органи приймають як доказ впізнання, в якому брали участь лише три особи. Щоб виправити становище, в законі потрібно чітко записати «Особа, яка підлягає впізнанню пред'являється разом з трьома сторонніми особами, не знайомими впізнаючому, які не мають чітких розбіжностей в зовнішності та одягу». Такі пропозиції на мою думку чіткіше регламентуватимуть проведення даної слідчої дії і запобігали б неправильному тлумаченню кримінально - процесуальних норм щодо пред'явлення для впізнання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінально-Процесуальний Кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар [Текст] / відп. ред.: С. В. Ківалов, С. М. Міщенко, В. Ю. Захарченко. - X .: Одіссей, 2013. - С. 440-507.

3. Лобойко, Л. М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій [Текст] : монографія / Л. М. Лобойко, А. П. Черненко. - Д .: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. - 168 с.

4. Шейфер, С. А. Следственные действия. Система и процессуальная форма [Текст] / С. А. Шейфер. - М. : Юрид. лит., 1981. - 148 с.

5. Стахівський, С. М. Слідчі дії як засоби збирання доказів [Текст] : наук.-практ. посіб. / С. М. Стахівський. - К. : Атіка, 2009. - 64 с.

6. Галаган, В. І. Процесуальний порядок і тактика пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають : монографія / В. І. Галаган, І. В. Басиста. - К .; Івано-Франківськ, 2007. - 235 с.

7. ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3782-12

8. Аленин, Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий [Текст] / Ю. П. Аленин. - Одесса : Центр.-Укр. изд-во, 2002. - 263 с.

9. Шапиро, Л. Г. Специальные знания в уголовном судопроизводстве [Текст] / Л. Г. Шапиро, В. В. Степанов. - М. : Юрлитинформ, 2008. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru