Організація роботи органів нотаріату

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Виконані роботи

1.1 Поняття нотаріату

1.2 Права та обов`язки нотаріуса

1.3 Організація роботи нотаріальних контор

1.4 Нотаріальні архіви

1.5 Правила вчинення нотаріальних дій

2. Індивідуальне завдання

2.1 Засновницькі документи

2.2 Діловодство нотаріату

Висновок

Джерела

Додатки

Вступ

З 13.06.11р. по 03.07.11р. я проходив практику в нотаріальній конторі приватного нотаріуса Коростенського нотаріального округу Івчука С.С., яка знаходиться в м.Коростень Житомирської обл.

Під час проходження практики я засвоїв, загальні положення про нотаріат, права та обов`язки нотаріуса, правила ведення нотаріального діловодства, складання та оформлення нотаріальних документів, основні правила посвідчення правочинів тощо.

1. Виконані роботи

1.1 Поняття нотаріату

Згідно з законодавством Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Це поняття містить в собі суб'єктивну та об'єктивну сторони діяльності нотаріату, а також мету вчинення нотаріальних дій.

Суб'єктивна сторона поняття вказує на систему нотаріальних органів, до якої входять державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси. Крім того, в населених пунктах, де немає ні державних, ні приватних нотаріусів, деякі нотаріальні дії мають право вчиняти уповноважені на це особи місцевих рад. Нотаріальні дії за кордоном вчиняють консульські установи України, а у випадках, передбачених законом, - дипломатичні представництва України. Відповідно до ст. 40 Закону України "Про нотаріат" посвідчення заповітів і доручень може вчинятися відповідними посадовими особами. Наприклад, головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями, директорами і головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів, капітанами морських суден, начальниками експедицій та ін. Таке посвідчення прирівнюється до нотаріального посвідчення і має на меті забезпечити в невідкладних життєвих ситуаціях вчинення цих нотаріальних дій.

Об'єктивна сторона поняття нотаріату вказує на повноваження нотаріальних органів і посадових осіб стосовно кола тих дій, що їх вони відповідно до Закону України "Про нотаріат" можуть вчиняти. При цьому вчинення передбачених законом нотаріальних дій не повинно викликати спору, бо предметом нотаріальної діяльності є справи, в яких відсутній спір про право цивільне і якщо в процесі вчинення нотаріальної дії такий спір виникає, то він підлягає вирішенню в органах суду чи арбітражного суду, а сама нотаріальна дія в такому разі зупиняється до набуття рішенням законної сили.

Отже, нотаріус посвідчує безспірні права та безспірні факти, в наявності яких він може упевнитися безпосередньо або на підставі відповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтвердження та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому порушенню в майбутньому.

1.2 Права та обов`язки нотаріуса

При вчиненні нотаріальних дій часто виникає потреба мати копії необхідних документів чи виписок із них. Якщо їх не подали заінтересовані особи, то нотаріус на прохання останніх має право виготовити копії документів. Скажімо, для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус може на прохання заінтересованих осіб виготовити копії з оригіналів свідоцтв про народження і про шлюб.

Юридична необізнаність заінтересованих осіб може спричинити шкоду чи меншу вигоду від вчинюваної нотаріальної дії або вплинути на суб'єктивні права інших осіб. Тому нотаріус має право давати роз'яснення з питань вчинення конкретної нотаріальної дії, а також консультації правового характеру. Наприклад, посвідчуючи заповіт, нотаріус роз'яснює заповідачеві про право певних осіб мати обов'язкову частку у спадковому майні; посвідчуючи договір про відчуження будинку, що на праві загальної часткової власності належить декільком особам, -- про право привілеєвої купівлі; посвідчуючи договір дарування квартири, нотаріус, роз'яснивши наслідки посвідчення такого договору, може порадити краще скласти заповіт або договір довічного утримання.

Перелічені вище дії, що їх мають право вчиняти нотаріуси, розглядаються як додаткові послуги, надавані особам, які звертаються до державного нотаріуса (ст. 19 Закону).

Наказом Міністерства юстиції України від 4 січня 1998 р. затверджено "Примірне положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру".

Відповідно до цього Примірного положення надання консультацій та роз'яснень із питань чинного законодавства, надання усних і письмових довідок із законодавства, складання заяв, проектів угод та інших документів правового характеру тощо розглядаються як додаткові послуги правового й технічного характеру.

У Примірному положенні підкреслюється, що надання додаткових послуг, не пов'язаних із вчинюваними нотаріальними діями, не є здійсненням нотаріусами юридичної практики, а має лише характер правової допомоги без мети отримання прибутку.

Оплата правової допомоги та послуг технічного характеру справляється в розмірах, що встановлюються з урахуванням фактичних витрат на забезпечення якісного й термінового обслуговування громадян, підприємств, організацій та установ.

Це Примірне положення і підтверджена ним практика викликають певні заперечення. По-перше, як розуміти надання додаткових послуг правового характеру, не пов'язаних із вчинюваними нотаріальними діями? На практиці ці дії, як правило, пов'язані саме з вчинюваними нотаріальними діями. По-друге, за дії, що належать до компетенції державного нотаріуса і розглядаються як його службові функції, а отже, оплачуються з державного бюджету, нотаріус одержує Ще одну заробітну плату, в декілька разів більшу, ніж перша, але вже за рахунок заінтересованих осіб. По-третє, як розуміти фактичні витрати на забезпечення якісного і термінового обслуговування? Яким є критерій визначення цих фактичних витрат? Бо оплата за ці додаткові послуги перевищує розмір державного мита в декілька разів.

Звісно, можна було б іще розглядати як додаткові, послуги технічного характеру, що за них справлялася б невелика плата. І це було б виправдано. Трактування ж додаткових послуг правового характеру саме в такий спосіб суперечить самій природі державного нотаріату і є прикритим засобом отримання додаткового значного прибутку за рахунок заінтересованих осіб.

Обов'язки нотаріуса теж є реалізацією принципу сприяння фізичним та юридичним особам у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів.

Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус повинен додержуватися норм Закону України "Про нотаріат", а також норм матеріального права. Така регламентація вказує, що він не може керуватися різними відомчими актами, інструкціями, що не зареєстровані в органах юстиції.

Свої обов'язки нотаріус повинен також виконувати відповідно до присяги, а значить, за вимогами людської моралі добросовісно ставитися до своєї роботи.

Нотаріус зобов'язаний сприяти заінтересованим особам у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів. Під час бесіди він має: встановити взаємовідносини між заінтересованими особами та мету, яку вони переслідують, вчиняючи нотаріальну дію; перевірити документи щодо їх достовірності, допустимості й належності; правильно визначити норму матеріального права, яка регулює відносини між цими особами, і в разі необхідності роз'яснити її заінтересованим особам.

Обов'язком нотаріуса є роз'яснення учасникам нотаріального провадження їхніх прав та обов'язків, що випливають із вчинюваної дії, щоби прояснити взаємовідносини заінтересованих осіб, запобігти можливим в майбутньому спорам і несподіваним ситуаціям. Крім того, нотаріус зобов'язаний роз'яснити заінтересованим особам їхнє право на вільне волевиявлення під час вчинення нотаріальної дії, право відмовитися від її вчинення, поки вони ще не підписали документа.

1.3 Організація роботи нотаріальних контор

Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються Міністерством юстиції України. Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в межах установленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності й фонду заробітної плати (ст. 17 Закону України "Про нотаріат").

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадиться відповідними управліннями. На чолі державної нотаріальної контори стоїть завідуючий. Наказом начальника управління юстиції Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 1993 р. було внесено зміни до штатного розкладу державних нотаріальних контор. У кожній нотаріальній конторі м. Києва посаду одного нотаріуса було перейменовано на посаду заступника завідуючого нотаріальної контори, крім першої, де залишаються дві штатні посади заступників завідуючого.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, і як така відповідає за завдану заінтересованим особам шкоду, спричинену незаконними чи недбалими діями державного нотаріуса, який відповідає перед нотаріальною конторою в порядку регресу (ст. 17 Закону "Про нотаріат).

Відповідно до наказу Президента України від 23 серпня 1998 р. "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку. Крім того, за цим наказом державні нотаріуси в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій.

Державні нотаріальні контори утримуються коштом державного бюджету. Державний нотаріус має печатку з зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.

Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюється Міністерством юстиції України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва та Севастополя.

1.4 Нотаріальні архіви

Державні нотаріальні архіви є складовою частиною Національного архівного фонду України. Діяльність та організація державних нотаріальних архівів регулюється Положенням про державний нотаріальний архів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 р.

Державні нотаріальні архіви створюються й ліквідуються Міністерством юстиції України. Архів є юридичною особою, має печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Архіви очолюють завідуючі, яких призначають на посаду та звільняють із неї Головне управління юстиції, Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.Державні нотаріальні архіви створюються для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використання нотаріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про нотаріат", засновуються державні нотаріальні архіви в обласних центрах, у містах Києві, Севастополі й Сімферополі для тимчасового (75 років) централізованого зберігання й використання нотаріальних документів, передачі їх до відповідного державного архіву, надання методичної та практичної допомоги фондо-утворювачам у вдосконаленні роботи з документами.

Положенням про державний нотаріальний архів, що було затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 р., на державний нотаріальний архів покладено обов'язок здійснювати певні функції. Архів складає графіки приймання документів, на підставі яких й приймає документи; забезпечує збереження цих документів і складає щодо них науково-довідковий апарат; проводить експертизу цінності документів, що знаходяться в архіві; здійснює контроль за зберіганням документів у фондоутворювачів, надає їм методичну та практичну допомогу тощо.

Крім того, державні нотаріальні архіви можуть і вчиняти нотаріальні дії. Це - видача дублікатів і засвідчення вірності копій та виписок із документів, що зберігаються у справах архіву.

Державні нотаріальні архіви мають право вимагати від завідуючих державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів і посадових осіб виконавчих комітетів місцевих рад, які вчиняють нотаріальні дії, додержання правил роботи з архівними документами, здійснення контролю за їх зберіганням і використанням. Також вони є правомочними: давати нотаріусам рекомендації з питань, що входять до компетенції архіву; робити запити до нотаріусів, посадових осіб виконкомів і посадових осіб, уповноважених посвідчувати заповіти, що прирівнюються до нотаріально посвідчених; вимагати відомості, необхідні для роботи архіву; залучати в необхідних випадках як експертів і консультантів працівників органів нотаріату. Архіви можуть інформувати Міністерства юстиції України та Автономної Республіки Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про стан архівної справи та вносити пропозиції щодо її вдосконалення.

1.5 Правила вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених Законом.

При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).

Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

При посвідченні правочинів майнового характеру нотаріусом у текстах правочинів зазначаються: для фізичних осіб - ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, для юридичних осіб - ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. На підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або (витяг), фотокопія якої(го) долучається до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса.

Нотаріус не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори та працівників, що перебувають у трудових відносинах з нотаріусом.

Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Про всі нотаріальні дії робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.

Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

* вчинення такої дії суперечить законодавству України;

* не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

* дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом;

* є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

* з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

* правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності;

* особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

* особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;

* в інших випадках, передбачених Законом.

2. Індивідуальні завдання

2.1 Засновницькі документи

До основних засновницьких документів, що підтверджують статус юридичних осіб, відносять статут та засновницький договір. Створення малих підприємств, фірм, товариств, банків, фінансових груп, бірж, асоціацій, концернів, об'єднань, підприємств та інших підприємниць­ких структур без цих документів неможливе. Для тих, що створюватимуть індивідуальні, приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу необхідним документом є статут підприємства, для повного, командитного товариства з ко­лективною формою бізнесу - засновницький договір, а для акціонерних, товариств з обмеженою, а також додатковою відповідальністю та різних об'єднань підприємств - необхідні обидва ці документи. Процедура та механізм їх організації мало чим відрізняються. Це зовсім не означає можливості та доцільності укладання учасниками бізнесу, що грунтується на колективній власності, статуту або засновницького договору в тих випадках, коли один із документів не є обов'язковим.

Оскільки статут і засновницький договір підприємств, фірм мають самостійне значення та однакову юридичну силу, їх слід затверджу­вати і змінювати в тому самому порядку. Вони не повинні текстуальне дублювати один одного, хоча найбільш принципові положення слід формулювати ідентично. Це стосується, зокрема, найменування підприємства (фірми) та його місцезнаходження; обсягу статутного фонду; розміру і вкладу кожного учасника; порядку і строків внесення вкладів; розподілу прибутку; формування і повноваження органів управління; умов ліквідації. При суперечливості формулювань перевагу слід віддавати положенням засновницького договору, зареєстрованого нарівні зі статутом.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо розмежування змісту засновницького договору та статуту. Разом'з тим у Законі України "Про підприємства в Україні" визначено обов'язкові ознаки статуту кожного підприємства. Це визначення у статуті власника і назви підприємства; його місцезнаходження; предмету і цілей діяльності; органів управління, порядку їх формування і компетенції; повноважень трудового колективу і його виборних органів; органу, що має право представляти інтереси трудового колективу; порядку утворення майна підприємства; умов реорганізації і ліквідації підприємства Звідси зрозуміло, що докладна фіксація зазначених поло­жень - прерогатива статуту. Вони можуть, звичайно, бути і в тексті засновницького договору, але лише у загальній формі. Це загальні положення, що входять до статуту всіх підприємницьких структур. Разом з тим окремі положення до статуту додають при організації комерційних банків (ст. 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), фондової біржі (ст. 34 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"), різних товариств (ст. 4 Закону України "Про господарські товариства").

Завдання статуту - дати повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного господарського суб'єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підпри­ємств (фірм), розпорядження його коштами і прибутком. У цьому розумінні статут - це акт підприємства, що внутрішньо регламентується, доповнює та конкретизує більшість положень засновницького договору. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, на відміну від договору, докладніша і, як правило, складається з наступних розділів: "Загальні положення", "Предмет (вид), основні цілі та напрями діяльності" "Зовнішньоекономічна діяльність" "Права фірми" "Майно фірми" "Фонди фірми" "Виробничо-господарська ді­яльність" "Управління фірмою та її трудовим колективом" "Організація та оплата праці" "Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків" "Облік, звітність і контроль" "Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація)" (дод. 3).

Суть засновницького договору полягає в тому, що він є одним з різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. Його зміст - об'єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому ос­новним для засновницького договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та ор­ганізаційного характеру. Це виявляється і в структурі договору, яка має такі розділи: "Преамбула" "Предмет договору" "Загальні поло­ження договору" "Юридичний статус фірми" "Види діяльності" "Статутний фонд і вклади засновників (учасників)" "Права та обов'язки засновників (учасників)" "Управління фірмою" "Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків" "Решта умов" "Відповідальність за порушення договору" "Умови розірвання договору" "Умови та строки набуття договором чинності" (дод. 4).

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази; умови участі у розподілі прибутків та ризиків; конкретні одно- та двосторонні права й обов'язки учасників; порядок передавання прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання; відповідальність партнерів за неналежне виконання своїх обов'язків; форс-мажорні обставини (тобто обставини так званої "непоборної сили"), що вивільняють учасників від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання прийнятих на себе зобов'язань; порядок вирішення суперечок між учасниками і право, що застосовується; конфіденційність у ході створення і діяльності фірми; строк діяльності.

Крім зазначених, до статуту та засновницького договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законо­давству.

У деяких випадках в засновницькі документи намагаються включити якомога більше прав, властивих кожній юридичній особі. В цьому немає практичної потреби, оскільки правами, визначеними цивільним законодавством, наділяється кожний суб'єкт господарювання, який є власником завдяки статусу юридичної особи. В засновницьких документах необхідно фіксувати ті особливості правового статусу, які випливають з конкретної організаційно-правової форми, або з вимог закону до фіксації тих чи інших положень статуту.

Наприклад, для господарських товариств у найменуванні кожного конкретного підприємства має бути зазначено вид товариства та предмет його діяльності, одночасно забороняється вказувати належність до відповідних міністерств, відомств, громадських об'єднань. В окремих випадках є обмеження мінімального обсягу статутного фонду; для акціонерного товариства - сума еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам (відповідно до ставки на момент його

створення); для товариства з обмеженою відповідальністю - 625 мінімальним заробітним платам. Відсутність відповідної інформації може стати причиною відмови у державній реєстрації. Так, для підприємства, що функціонує у формі товариства з обмеженою відповідальністю, така відмова може бути у випадку невизначення порядку внесення змін в засновницькі документи або порядку прийняття рішень органами товариства

Засновницькі документи - важливий атрибут підприємницького бізнесу, що підтверджують юридичний статус підприємства, тому по­требують професійного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом з тим, користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.

Процес укладання засновницьких документів передбачає:

* підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;

* попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;

* збирання і узагальнення необхідних матеріалів;

* створення робочої групи для розробки статуту та засновницького договору;

* юридичні та економічні консультації щодо змісту засновницьких документів;

* підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають:

* питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;

* проекти найменування фірми та її юридичну адресу;

* склад засновників;

* строки розробки засновницьких документів;

* організаційні питання.

Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписують усі засновники. В разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом. Статут та засновницький договір підписують усі засновники (учасники), тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом та подають на реєстрацію. Тільки після реєстрації підприємство (фірма) дістає право на функціонування.

2.2 Діловодство нотаріату

Нотаріальне діловодство регулюють Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 03.02.94 № 45. Ці правила встановлюють єдиний для державних і приватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства та оформлення службових документів. Мова нотаріального діловодства визначається ст. 20 Закону УРСР "Про мови в Українській РСР" від 28.10.89. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальних дій,не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлених документів повинен перекласти нотаріус або перекладач.

Відповідальність за правильну організацію і ведення діловодства покладається на завідуючих нотаріальною державною конторою та нотаріальним державним архівом, на приватного нотаріуса.

Нотаріальне діловодство охоплює ведення документування управлінської діяльності установ державного нотаріату; приймання, розгляд і реєстрацію кореспонденції; складання і оформлення службових документів; контроль за виконанням документів, складанням номенклатури і формуванням справ.

Згідно з Положенням про постачання, зберігання, облік та звітність витрачання бланків нотаріальних документів [22] запроваджено спеціальні бланки нотаріальних документів нового зразка, які є необхід­ною складовою документального забезпечення нотаріальної діяльності. Ці бланки використовують тільки нотаріуси і тільки для виготовлення нотаріальних документів. Бланки призначені для зручності, швидкості підготовки нотаріальних документів, а також з метою запобігання їх підробки. На спеціальних бланках виготовляються усі примірники нотаріальних документів, за виключенням примірника, який залишається у справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса. На цьому примірнику нотаріус зазначає серію і номер використаного для вчинення нотаріальної дії спеціального бланку. Серію і номер використаного бланку нотаріус зазначає в реєстрі реєстрації нотаріальних дій.

Усі вчинені нотаріальні дії нотаріус реєструє в реєстрі нотаріальних дій. Форми реєстрів для запису нотаріальних дій затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.94 № 7/5.

Розрізняють два види нотаріальних реєстрів: для реєстрації нотаріальних дій (форма 1) і реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир, дач, садових ділянок та іншого нерухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судовими та слідчими органами (форма 2).

Кожний нотаріус веде окремий реєстр. У державній нотаріальній конторі, де працюють кілька нотаріусів, реєстрам присвоюють індекси, що збігаються з номером печатки державного нотаріуса. У цьому разі на нотаріальних документах позначається номер (наприклад, № 1-1, № 2-1), де перша цифра означає номер реєстру, а друга - порядковий номер запису в реєстрі.

Кожній нотаріальній дії присвоюють окремий порядковий номер. Цей номер позначають і на нотаріальних документах або в посвідчу-вальних написах.

Запис у реєстрі повинен відображати порядковий номер від початку року, бо такий запис у хронологічному порядку виключає можливість зловживання, зокрема здійснення нотаріальної дії заднім числом. Далі вказуються дата вчинення нотаріальної дії, прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання осіб, для яких вчиняється нотаріальна дія, і документ, що посвідчує особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Потім наводяться зміст нотаріальної дії, дані про стягнення державного мита або розмір плати за вчинену нотаріальну дію і підпис особи про одержання нотаріально оформленого документа. Запис нотаріальної дії здійснюють тільки після того, як посвідчу-вальний напис на документі або документ, що видається нотаріусом, буде ним підписаний.

З метою додержання таємниці нотаріальних дій згідно із ст. 8 Закону нотаріуси можуть видавати виписки з реєстрів лише за письмовою заявою громадян чи організацій, щодо яких вчинялися нотаріальні дії, а також за письмовою вимогою суду, арбітражного суду, прокуратури, органів слідства й дізнання у зв'язку зі справами, що знаходяться в їх провадженні. Виписки з реєстрів нотаріальних дій про заповіти видаються лише після смерті заповідача.

Реєстри мають бути прошнуровані, їх аркуші - пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути завірена підписом посадової особи, уповноваженої на те начальником відповідного управління юстиції. Підпис посадової особи скріплюється гербовою печаткою управління юстиції.

Висновок

Виробнича практика є джерелом накопичення практичного досвіду роботи по вибраній спеціальності та закріплення теоретичних знань. Вона відіграє важливу роль у підготовці спеціалістів високого рівня, які б володіли високими знаннями та могли б правильно їх застосовувати у своїй подальшій діяльності.

В ході проходження виробничої практики було проведено дослідження функціонування органів нотаріату, їх завдань, прав та обов`язків, а також накопичення та закріплення знань та навичок. Мною було досліджено багато цікавої та потрібної інформації про нотаріат, його органи, діловодство, організацію діяльності органів нотаріату та правила вчинення нотаріальних дій.

нотаріальний посередник діловодство

Джерела

1. Закон України "Про нотаріат"// Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №39.

2. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18 червня 1994 р. №18/5.

3. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності від 4 березня 1994 р. №10/5.

4. Указ Президента України " Про врегулювання діяльності нотаріату в України" від 23 серпня 1998 р. №392/98.

5. Радзієвська Л.К., Пасічнік С.Г. Нотаріат в Україні: [Навч. посібник] /За відп. ред. Л.К. Радзієвської. - К.:Юрінком Інтер, 2000.

6. Основи нотаріальної справи. Довідник. - Харків, 2002.

Додаток 1

Генеральна Довіреність

Місто ___________, ___________________ дві тисячі четвертого року. Я, гр. __________________________ (паспорт серії _ N ______, виданий ______________ РВ ЛМУ УМВС України у ______________ області _______________ 19_ року), проживаю в місті __________ по вул. ___________________, буд. _____, кв. _____, доручаю гр. ________________________ який проживає в місті __________ по вул. ______________________ , буд. ________, кв. ____ , вчиняти від мого імені дії щодо належного мені на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ІНС N _____, виданого ОРЕВ ДАІ УМВСУ у __________ області _______________ 19_ року, автомобіля марки _________, 19_ року випуску, колір _________, двигун N ______ , кузов N _______, реєстраційний N _______ , який перебуває на обліку в ОРЕВ ДАІ УМВС України у ______________ області з ________________ 19_ року.

Для цього надаю йому право:

* представляти мої інтереси в органах нотаріату, комісійних магазинах, органах Державтоінспекції, органах страхування, комісіях або в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією, наданням в користування та відчуженням автомобіля, його переобладнанням (зміна типу і моделі автомобіля, кольору, заміна у встановленому порядку двигуна, кузова, інших деталей), ремонтом, проходженням державного технічного огляду;

* визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля;

* при необхідності зняти автомобіль з обліку, одержати транзитні номери;

* подавати та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, дублікат реєстраційного документа у разі його втрати;

* укладати від мого імені договори щодо розпорядження та користування автомобілем, визначаючи на власний розсуд ціну та інші їх умови, одержувати належні мені за цими договорами грошові суми, укладати договори обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладати, якщо в тому буде необхідність, від мого імені договори про відшкодування завданої шкоди, одержувати за такими правочинами грошові суми у розмірах згідно із калькуляціями, актами, експертними висновками тощо;

* вчиняти також всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.

Довіреність видана з правом передоручення строком на три роки і дійсна до ________________________ дві тисячі сьомого року.

Зміст ст. ст. 237, 240, 248, 249, частин 2, 3 ст. 250 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пунктів 20 та 55 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388, якими передбачається необхідність переоформлення довіреності у разі одержання дубліката реєстраційного документа та порядок заміни реєстраційного документа, виданого на ім'я довірителя, на свідоцтво про реєстрацію ТЗ на ім'я повіреного у разі його виїзду за кордон, мені нотаріусом роз'яснено.

Підпис: _______________________

Місто _____________ , ________________ дві тисячі четвертого року.

Ця довіреність посвідчена мною, _____________________________, приватним нотаріусом ___________________ міського нотаріального округу.

Довіреність підписана гр. __________________________ у моїй присутності.

Особу його встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за N ____________

Стягнуто плату _________________

Приватний нотаріус ________________

Додаток 2

Заповiт

Мiсто Коростень, десяте січня двi тисячi п'ятнадцятого року

Я, ПІБ___________, ідентифікаційний №__________, дата народження _________року, мiсце народження -__________, що проживаю: м.Коростень вул.___________, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: все належне мені майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось і взагалі, все те, на що я за законом матиму право і що буде належати мені на момент смерті, я заповідаю: ПІБ_______, __________року народження.

Змiст ст.ст.1216-1267, 1307 Цивiльного Кодексу України менi нотарiусом роз'яснено.

Заповiт складено i пiдписано в двох примiрниках, один iз яких зберiгається у приватного нотарiуса ПІБ_______, Київського міського нотаріального округу, а другий видається заповiдачу.

Цей заповіт на прохання заповідача записаний нотаріусом зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

(Місце для власноручного напису заповідача: Мною, ПІБ____ текст заповіту прочитано вголос і власноручно підписано.)

Посвідчувальний напис нотаріуса

Додаток 3

Доввіреність на продаж квартири

Місто Коростень, чотирнадцятого квітня, дві тисячі п'ятого року.

Я, ПІБ ________ (паспорт ______, виданий _________року; ідентифікаційний номер за ДРФО України - ________), що проживаю у місті Києві, на вул._________, буд.______, кв._______, попередньо ознайомлена нотаріусом з загальними вимогами закону, додержання яких є необхідним для чинності правочину, усвідомлюючи значення своїх дій та згідно вільного волевиявлення, котре повністю відповідає моїй внутрішній волі, на підтвердження та на виконання умов укладеного з представником договору доручення, відповідно до вимог ст. 244 Цивільного кодексу України, цією довіреністю уповноважую ПІБ__________, котра проживає у місті Києві, на вул._______, буд._______, кв.________, продати належну мені на праві приватної власності квартиру під номером ______ (_____), розташовану у будинку під номером _____, що знаходиться на проспекті ______ у місті Коростені, та котра набута мною на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори _____року за реєстровим № ______, на умовах, які їй попередньо відомі з договору доручення, а також бути моїм представником з усіх питань, пов'язаних із оформленням договору купівлі-продажу.

Для цього ПІБ _________ вправі: представляти мої інтереси в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, незалежно від підпорядкування та форм власності, в тому числі в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, в органах нотаріату, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування тощо; мати вільний доступ до квартири, вносити необхідні платежі, які стосуються реалізації мого права власності на квартиру; подавати від мого імені документи, включаючи заяви, що стосуються виконання цієї довіреності, і необхідність у поданні яких буде викликана моїми інтересами як власника квартири чи вимогами чинного законодавства (зокрема сімейного законодавства та законодавства про нотаріат, - про те, що я неодружена, відчужувана квартира належить мені на праві особистої приватної власності, та що об'єкт цього правочину не є спільною сумісною власністю тощо); отримувати довідки та інші документи, оформлені на моє ім'я (як то: довідки, витяги, дозволи, акти тощо); розписуватися за мене, в тому числі підписати договір купівлі-продажу, визначаючи продажну ціну та інші істотні умови продажу, згідно наших попередніх домовленостей; узгоджувати від мого імені всі питання, які можуть виникнути в процесі реалізації довіреності; одержати належні мені від продажу квартири гроші; сплачувати належні з мене платежі у разі, якщо вони передбачені умовами договору та/чи чинним законодавством, а також виконувати всі інші юридично значимі дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду уповноважень, та які б належало виконувати мені, якби я самостійно займалася зазначеним питанням.

Довіреність видана з правом передачі повноважень третім особам і дійсна до її скасування у встановленому для того порядку.

Зміст ст. ст. 244, 245, 247-250 Цивільного кодексу України щодо поняття довіреності, ії форми, строків, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, мені нотаріусом роз'яснено.

Підпис:

Посвідчувальний напис нотаріуса

Додаток 4

Договір купівлі-продажу автомобіля

Місто ......., ....... року, ...... місяця, ...... числа

Ми, що нижче підписалися:

з однієї сторони - ................, ідентифікаційний номер ..............., що проживає в ............., далі іменований "Продавець", та,

з іншої сторони - ................, ідентифікаційний номер ..........., що проживає в .............., далі іменований "Покупець", діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений нами правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності право-чину), керуючись Главою 54, а також ст. ст. 202-204, 626, 627 ЦК України, уклали цей Договір про таке:

Предмет договору

За цим договором Продавець зобов'язується передати майно у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Автомобіль, що відчужується заданим Договором, має такі характеристики:

Марка (модель): .............;

Об'єм двигуна: ....... куб. см., далі за текстом - "Автомобіль".

Автомобіль належить Продавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ........, що видано ......... року МРЕВ УДАЇ ............. Автомобіль знято з обліку Продавцем для реалізації в межах України ............. року з видачею транзитних номерних знаків ...........

Продавець стверджує, що на момент укладення цього договору Автомобіль не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, він не заставлений, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами. Треті особи не мають прав на Автомобіль. Правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (п. 6 ст. 203 ЦК України). Згода іншого з подружжя на укладення цього Договору отримана у встановленому законом порядку.

Відсутність податкової застави Автомобіля підтверджується витягом № ..... від ....... року з Державного реєстру застав рухомого майна.

Автомобіль оглянутий Покупцем. Недоліків, які перешкоджають використанню Автомобіля за цільовим призначенням, на момент огляду не виявлено. Претензій до Продавця щодо якісних характеристик відчужуваного Автомобіля Покупець не має.

Ціна договору

Оціночна вартість Автомобіля, відповідно до Звіту про експертну оцінку станом на ........, виданого експертом ..........., становить .........(...........) гривень.

Продаж Автомобіля за домовленістю сторін вчиняється за .........(.........) гривень, які отримані Продавцем від Покупця до оформлення цього договору, оскільки Сторони встановили, що умови Договору щодо сплати ціни Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (п. З ст. 631 ЦК України).

Сторони підтверджують факт повного розрахунку за проданий Автомобіль.

Права та обов'язки сторін

Обов'язки Продавця:

Передати Автомобіль Покупцю у стані, що відповідає технічним нормам і звичайним вимогам.

Попередити Покупця про права третіх осіб на Автомобіль.

Попередити Покупця про всі відомі йому недоліки речі.

Зберігати майно у випадку, якщо право власності на майно перейде до Покупця раніш передачі речі.

Права Продавця:

Вимагати сплати встановленої ціни за Автомобіль відповідно до умов цього Договору.

Вимагати прийняття Автомобіля Покупцем у стані, що відповідає технічним нормам та звичайним вимогам й умовам цього Договору.

Обов'язки Покупця:

Прийняти Автомобіль у стані, що відповідає технічним нормам звичайним вимогам і умовам цього Договору.

Вимагати від Покупця виконання інших обов'язків за цим Договором.

Права Покупця:

Вимагати від Продавця передачі Автомобіля у стані, що відповідає технічним нормам звичайним вимогам й умовам цього Договору.

Вимагати від Продавця виконання інших обов'язків за цим Договором.

Інші права та обов'язки сторін - згідно з чинним законодавством.

Інші умови

Вимоги законодавства щодо змісту, значення й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз'яснено нотаріусом. Сторони підтверджують, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним, тобто не є таким, що передбачено ст. ст. 234, 235 ЦК України. Також Продавцю роз'яснено про звільнення від податку з доходів фізичних осіб, встановленого п. 12.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у сумах, передбачених п. 7.1. цього Закону, оскільки Продавцем до бюджету сплачено відповідне державне мито.

У випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством.

Відповідальність сторін встановлюється згідно з чинним законодавством.

Договір є укладеним з моменту нотаріального посвідчення, що відповідає вимогам ст. 639 ЦК України.

Усі зміни та доповнення до цього Договору, що зроблені за узгодженням сторін, повинні бути нотаріально посвідчені, що відповідає ст. 654 ЦК України.

Витрати у зв'язку з укладенням цього договору сторони несуть у рівних частинах.

Нотаріусом роз'яснено Покупцю необхідність у десятиденний строк після нотаріального посвідчення цього Договору здійснити державну Реєстрацію Автомобіля в органах ДАІ протягом десяти днів згідно з "Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок, моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок", що затверджені Постановою КМУ від 07 вересня 1998 року № 1388.

Договір укладено у трьох примірниках, два з яких передано сторонам, третій - у справах приватного нотаріуса.

Підписи сторін

Размещено на Allbest.ru

...