Господарське право

Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів. Ця ухвала може бути оскаржена.

Почата в господарському суді справа не може бути закінчена прийняттям рішення також у випадку, коли при її розгляді виявлено недотримання позивачем деяких зобов'язань у процесі, а позов залишається без розгляду. Залишення позову без розгляду допускається тільки на підставах, передбачених ст. 81 ГПК, перелік яких є вичерпним. Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

-- позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

-- у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

-- позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством, і можливість такого врегулювання не втрачена;

-- позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

-- позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду, і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

-- громадянин відмовився від позову, який подано в його інтересах прокурором.

Про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій, як і в ухвалі про припинення провадження у справі, можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафів. Ухвала про залишення позову без розгляду може бути оскаржена[16, c.193].

Після усунення обставин, що спричинили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

4. Прийняття законного і обґрунтованого рішення та винесення ухвали по справі

Кожна справа в господарському суді закінчується, як правило, прийняттям рішення негайно після розгляду всіх матеріалів справи. При вирішенні господарського спору по суті господарський суд приймає рішення, яке є важливим судовим актом місцевого господарського суду -- суду першої інстанції. Його значення полягає в тому, що воно є основним актом правосуддя, який приймається після розгляду і вирішення справи по суті (задоволення позову, відмова у позові повністю або частково) (ст. 82 ГПК).

Рішення господарського суду -- це акт суду першої інстанції, яким суд на підставі достовірно встановлених при судовому розгляді фактів в суворій відповідності з нормами процесуального і матеріального права вирішує справу по суті, тобто задовольняє позовні вимоги повністю або відмовляє в їх задоволенні[11, c.382].

Поняття рішення розкривається через низку притаманних йому ознак. Рішення: акт органу судової влади; це акт правозастосування, який містить у собі одночасно наказ і підтвердження. Наказ в рішенні господарського суду є виявленням владного характеру рішення господарського суду, підтвердження в рішенні віддзеркалює усунення господарським судом спору про право і констатації наявності матеріально-правових відносин, суб'єктивних прав і обов'язків. Рішення господарського суду як правозастосовуючий акт виступає в якості акту індивідуального піднормативного регулювання; є процесуальним актом -- документом, оскільки виноситься в певній формі й у визначеному законом порядку, повинен мати вказані у законі зміст і реквізити.

Значення рішення полягає в тому, що воно припиняє спір про право, оскільки він розглянутий по суті і закінчує судочинство по справі, воно відновлює законність, порушену однією зі сторін, впорядковує відносини господарського обороту[10, c.13].

Рішення виноситься після того, як будуть визначені всі обставини й можна дати відповідь на всі питання спору, який розглядається. Головуючий з'ясовує в осіб, які беруть участь у справі, чи є у них додаткові матеріали. За відсутності таких заяв дослідження справи оголошується закінченим. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Зокрема, рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з'ясуванні таких питань: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі? якими доказами вони підтверджуються? чи не виявлено в процесі розгляду справи фактичних обставин, що набули суттєвого значення для вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин? яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи? яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення господарського спору?[17, c 187]

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

Описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників господарського процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці знаходження).

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення)[7, c. 231].

Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог законодавства.

Прийняття рішень виокремлюється в самостійну частину судового розгляду. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально -- більшістю голосів суддів. Жоден із суддів не має права утримуватися від голосування. Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Прийняте рішення розсилається сторонам, прокурору, який брав участь у господарському процесі, третім особам у п'ятиденний строк після його прийняття або вручається під розписку.

Нормальний перебіг процесу іноді порушується обставинами, які не були або не могли бути враховані при порушенні підготовки справи до господарського розгляду. Наявність цих обставин або перешкоджає винесенню рішення, або виключає можливість розгляду спору по суті, що тягне відповідно відкладення розгляду справи, або зупинення по справі, або залишення позову без розгляду[10, c. 15].

У таких випадках судове засідання по спору закінчується винесенням відповідної ухвали господарського суду. Ухвали господарського суду -- це судові господарські акти, які приймає господарський суд, що не вирішують спір сторін по суті -- на відміну від рішення. Ухвали господарського суду вирішують певні питання, які виникають у процесі розгляду справи, її виникнення, руху й припинення. Ухвали господарського суду відрізняються за своїм характером і наслідками. Ухвала розсилається у п'ятиденний строк після прийняття. У стадії вирішення справи по суті господарський суд приймає ухвали, які сприяють винесенню законного й обґрунтованого рішення, спрямовані на захист прав і законних інтересів сторін і допомагають ходу процесу і його руху. Це ухвали про відкладення розгляду справи і про зупинення провадження у справі. В ухвалі вказуються питання, по якому вона виноситься, мотиви, за якими суд дійшов своїх висновків, та висновок з питання, яке розглядалось.

Зміст ухвали аналогічний змісту рішення, вона також складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Згідно зі ст. 86 ГПК ухвала має містити: найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їхніх посад); стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; висновок з розглянутого питання; вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом[12, c.273].

Ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь у господарському процесі, третім особам у п'ятиденний строк після їх прийняття.

Отже, рішення господарського суду з конкретної справи -- це передусім акт, який владно підтверджує наявність або відсутність спірного правовідношення, його конкретний зміст, і, таким чином, спірне правовідношення перетворюється у безспірне, яке належить примусовому виконанню. Саме з моменту винесення рішення господарського суду і набрання законної сили можливість примусового здійснення суб'єктивного права, яке підтверджується судом, перетворюється в дійсність.

Значення й сутність рішення господарського суду визначаються правовою природою органу, який виносить це рішення. Таким чином, рішення господарського суду є актом захисту порушеного або оспорюваного права сторін.

Ухвали господарського суду -- це судові господарські акти, які приймає господарський суд, що не вирішують спір сторін по суті. У стадії вирішення справи по суті господарський суд приймає ухвали, які сприяють винесенню законного й обґрунтованого рішення, спрямовані на захист прав і законних інтересів сторін і допомагають ходу процесу і його руху. В ухвалі вказуються питання, по якому вона виноситься, мотиви, за якими суд дійшов своїх висновків, та висновок з питання, яке розглядалось.

Висновки

Отже, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіальне у складі трьох суддів.

Значення судового розгляду полягає в тому, що вирішується головне завдання - захист майнових та інших прав і законних інтересів організацій та підприємств і активний всебічний вплив на поліпшення їх діяльності. В процесі розгляду перевіряється обґрунтованість взаємних вимог і заперечень сторін; на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємовідносини, виявляються умови та причини, що породили спір. Значення цієї стадії полягає також і в тому, що на підставі аналізу та узагальнення матеріалів справи, досліджених у ході судового засідання, а також достовірно встановлених обставин справи господарський суд розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин, господарського законодавства, а також усунення недоліків у діяльності організацій.

Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі. Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні.

Суддя оголошує склад господарського суду, роз'яснює учасникам судового процесу їх права та обов'язки і сприяє у здійсненні належних їм прав. У судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол. Протокол веде секретар судового засідання. Протокол у триденний строк підписують суддя і секретар судового засідання. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неточностей або неповноти протоколу. При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК.

Стаття 74. Порядок ведення засідання

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні;

Суддя оголошує склад господарського суду, роз'яснює учасникам судового процесу їх права та обов'язки і сприяє у здійсненні належних їм прав.

У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні.

Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, у зв'язку з чим у судовому засіданні із розгляду господарської справи оголошується перерва.

Коментар:

Судове засідання є процесуальною формою розгляду справи. Обсяг і межі розгляду господарських справ судами України встановлені на основі нормативного визначення принципів диспозитивності та змагальності. Коментована стаття регламентує питання щодо визначення порядку ведення судового засідання при розгляді господарських справ, який складається з трьох частин (етапів), наявність яких є обов'язковою: 1) склад господарського суду (ч. 1 ст. 74 цього Кодексу);

здійснення суддею передбачених законом процесуальних дій (ч. 2);

здійснення певних процесуальних дій як господарським судом (забезпечення можливості учасникам засідання надати пояснення тощо), так і представниками позивача, відповідача та інших осіб, які беруть участь у засіданні, - реалізація права на захист порушених прав та інтересів згідно з наданими законом повноваженнями тощо (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 цього Кодексу господарські спори у місцевих господарських судах можуть розглядатися як суддею одноособово, так і колегіально у складі трьох суддів (залежно від категорії та складності справи). При цьому питання щодо розгляду справи при одноособовому розгляді господарського спору суддя вирішує самостійно, при розгляді справи трьома суддями вирішує суддя, головуючий у засіданні (ч. 1 ст. 74 цього Кодексу).

Частина 2 коментованої статті покладає на суддю (або головуючого) не лише певні права (зокрема визначити порядок ведення судового засідання), а й певні обов'язки процесуального характеру, необхідні для розгляду господарської справи і прийняття законного та обгрунтованого рішення. Отже, обов'язки судді (головуючого): 1) оголосити склад господарського суду; 2) роз'яснити учасникам судового процесу їх права та обов'язки, передбачені ГПК України;

3) сприяти у здійсненні належних їм прав (наприклад, задовольняти клопотання, залучати певні докази до справи тощо).

Отже, головуючий у судовому засіданні, а якщо справа розглядається одноособово - суддя, повинен спрямувати судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а також забезпечити належний порядок у судовому засіданні.

Питання щодо проведення судового засідання, які вирішує суддя господарського суду (головуючий) можна звести до таких груп: 1) можливість у разі з'явлення осіб, які беруть участь у справі, розглянути зазначену господарську справу (ст. 77 цього Кодексу); 2) можливість даному складу суду розглядати спір (вирішення питань щодо відводів - ст. 20); 3) можливість розглядати справу при наданих доказах;

4) роз'яснення учасникам господарського процесу їх прав та обов'язків (зокрема статті 22, 26--31 ГПК України тощо). Закріплення зазначеної імперативної норми у законодавстві зумовлено насамперед наявністю у осіб, які беруть участь у справі, певних прав та обов'язків, осмислено розпоряджатися якими вони можуть лише у разі, якщо вони їх знають.

Відповідно до ч. З коментованої статті у судовому засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні і які мають право надати пояснення щодо даної господарської справи згідно з вимогами, встановленими процесуальним законом. Після цього головуючий повідомляє про закінчення розгляду справи і оголошує рішення чи його резолютивну частину або ж коли буде прийнято повне рішення.

Якщо учасник судового процесу порушує у засіданні порядок, головуючий (суддя - якщо справа розглядається одноособово) попереджає його. У разі повторного порушення тим самим учасником процесу порядку засідання він може бути виведений з приміщення, в якому проводиться засідання.

Як відбувається судовий процес

Пiд судовим процесом ми розумiємо етап, що охоплює дiї, якi здiйснюються пiд час господарського судочинства пiсля порушення провадження у справі i до прийняття судом рiшення.

Судовий процес у господарських судах першої iнстанцiї здiйснюється переважно шляхом розгляду справи у судових засiданнях.

У таких засiданнях беруть участь суддя (або троє суддiв, якщо розглядається складна справа), сторони та iншi учасники процесу.

Порядок проведення засiдання не є жорстко формалiзованим. Пiд час засiдання не вимагається строго дотримуватися тих чи iнших процедур, тому навряд чи у Вас виникнуть значнi труднощi на цьому етапi.

Незважаючи на те, що формально порядок проведення судових засiдань у господарських судах законодавством чiтко не описано, за час роботи арбiтражних (нинi - господарських) судiв склалася певна практика їх проведення.

Нижче наведено приблизний порядок, в якому вiдбуваються судовi засiдання, а також подано деякi рекомендацiї, що, на нашу думку, дозволять Вам бiльш ефективно представити свою позицiю у судi.

Судове засiдання починається з того, що суддя визначає порядок ведення засiдання та оголошує склад господарського суду. Далi суддя представляє сторони та роз'яснює їм та iншим учасникам судового процесу їхнi права та обов'язки.

Далi слово надається сторонам для того, щоб вони представили свої позовнi вимоги та пояснили суть аргументiв, на пiдставi яких вони висуваються.

Отже, перше, що Вам доведеться зробити пiд час судового засiдання - виступити з "презентацiєю" своєї позицiї.

Пiд час такого виступу Вам необхiдно чiтко i бажано коротко пояснити:

*в чому полягає суть спору (внаслiдок яких дiй вiдповiдача вiн виник);

*якi Вашi права або законнi iнтереси та яким чином порушуються;

*на чому базується Ваша мотивацiя;

*якi вимоги Ви висуваєте.

Все це мiститься у позовнiй заявi. Тому дуже часто виступ позивача зводиться до банального зачитування її змiсту.

Ми не рекомендуємо Вам обирати такий варiант виступу. Вашу позовну заяву вже читали i суддя, i представники iншої сторони. Тому немає потреби зачитувати її знову.

Свiй виступ бажано пiдготувати письмово. Вiн повинен займати не бiльше 1-2 сторiнок тексту. В текстi виступу необхiдно чiтко наголосити на головних Ваших аргументах i висновках з них, навести незаперечнi, на Вашу думку, факти, що свiдчать на користь Вашої позицiї.

До судового засiдання уважно вивчiть написаний Вами виступ, можете завчити виступ напам'ять.

Пiд час першого виступу зовсiм не обов'язково наводити всi аргументи. Це не останнє Ваше слово у судовому засiданнi, у Вас буде ще достатньо можливостей для їх висловлення.

Якщо Ви хвилюєтесь, виступ можна зачитати.

Не бiйтеся пауз, якщо Ви щось забули, зосередьтесь, та спробуйте пригадати або звернiться до документiв.

Пiсля Вашого виступу слово передається вiдповiдачу, який аналогiчним чином висловлює свою позицiю.

Далi слово може бути надано третiм особам, пiсля чого сторонам задасть питання суддя, а вже згодом починаються судовi дебати.

Вашою головною метою пiд час дебатiв є:

*доведення своїх аргументiв;

*заперечення аргументiв iншої сторони.

Пiд час дебатiв Ви можете наводити будь-якi аргументи на свою користь, вивчати i дослiджувати документи та iншi докази, а також звертатися за згодою суду до всiх учасникiв процесу iз запитаннями.

Головнi запитання бажано пiдготувати завчасно на пiдставi вивчення вiдзиву вiдповiдача (за наявностi). Не покладайтеся лише на iмпровiзацiю.

Намагайтеся ставити запитання опонентам по тих питаннях, щодо яких їхня позицiя є слабкою, спробуйте їх заплутати та спiймати на суперечностях.

Усi спiрнi моменти, протирiччя або неточностi, якi ви почуєте у виступах iнших учасникiв судового процесу, занотовуйте. В ходi судового засiдання Вам доведеться весь час концентрувати свою увагу на тих чи iнших питаннях, тому не варто "перевантажувати" свою пам'ять.

Пiсля того, як Ви отримаєте можливiсть висловитися - звернiть увагу суду на занотованi Вами "проколи" у виступах iнших учасникiв процесу та пояснiть, в чому саме вони полягають.

Вiдповiдi на поставленi Вам запитання давайте коротко, але чiтко. Якщо вони будуть перетворюватися на довгий монолог, суд може не зрозумiти сутi, що не пiде Вам на користь. Не треба намагатися дати вiдповiдь "з льоту" - не бiйтеся звертатися до документiв, це не заборонено.

Пiсля дебатiв суд надає сторонам останнє слово, в якому вони пiдбивають пiдсумки сказаному пiд час засiдання i роблять вiдповiднi висновки.

Пiсля цього суд оцiнює сказане сторонами та приймає рiшення. Як правило, для цього оголошується перерва у судовому засiданнi.

Пiд час судового засiдання Ви можете не тiльки наводити свої аргументи чи давати вiдповiдi на запитання.

Ви також можете:

*заявляти клопотання;

*заявляти вiдводи;

*подавати суду уточнення до позовної заяви (письмово);

*подавати новi докази та документи, що пiдтверджують Вашi аргументи.

Якщо пiд час розгляду справи Ви змiнили свою позицiю, немає потреби в доведеннi справи до кiнця. В такому випадку Ви можете:

*вiдмовитися вiд позову;

*визнати позов (якщо Ви виступаєте в ролi вiдповiдача);

*укласти мирову угоду.

Для цього Вам необхiдно скласти письмову заяву, адресовану господарському суду, в якiй слiд зазначити прийняте Вами рiшення. Заяву про вiдмову вiд позову або про визнання позову пiдписуєте Ви особисто чи Ваш представник. Заяву про укладення мирової угоди пiдписують обидвi сторони.

Перед тим, як прийняти вiдмову, господарський суд роз'яснює сторонам наслiдки вiдповiдних процесуальних дiй, перевiряє, чи є повноваження на вчинення цих дiй у представникiв сторiн.

Про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про затвердження мирової угоди сторiн господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справi.

Рiшення про вiдмову вiд позову, визнання позову та про укладання мирової угоди слiд приймати помiрковано.

Рiч у тiм, що у випадках припинення провадження у справi повторне звернення до господарського суду зi спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав не допускається.

Тобто, прийнявши одне з наведених вище рiшень, Ви втратите можливiсть на повторне звернення до суду з того ж предмету спору.

З 28 червня 2002 року набрали чинностi положення, згiдно з якими пiд час ведення судового засiдання, а також пiд час огляду та дослiдження письмових або речових доказiв у мiсцi їх знаходження, складається протокол.

У протоколi занотовуються всi процесуальнi дiї, що здiйснювалися пiд час судового засiдання, а також iншi вiдомостi.

Змiст протоколу судового засiдання:

*рiк, мiсяць, число i мiсце судового засiдання;

*найменування суду, що розглядає справу, та склад суду;

*номер справи i найменування сторiн;

* вiдомостi про явку на судове засiдання представникiв сторiн, iнших учасникiв судового процесу або про причини їх неявки;

* вiдомостi про роз'яснення господарським судом сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi, їхнiх процесуальних прав i обов'язкiв, зокрема права заявляти вiдводи, та попередження перекладача про вiдповiдальнiсть за заздалегiдь неправильний переклад, судового експерта - за дачу заздалегiдь неправильного висновку або вiдмову вiд подання висновку;

*уснi заяви i клопотання сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi;

* уснi роз'яснення судовими експертами своїх висновкiв i вiдповiдi на поставленi їм додатковi запитання.

Протокол ведеться секретарем судового засiдання i пiдписується у триденний строк суддею та секретарем судового засiдання.

Подiбно до iнших учасникiв судового процесу, Ви маєте право знайомитися з протоколами i протягом п'яти днiв пiсля їх пiдписання подавати письмовi зауваження з приводу допущених у протоколах помилок, неправильного викладу або неповноти протоколу.

Вашi зауваження до протоколiв у всiх випадках долучаються до матерiалiв спра¬ви i будуть розглянутi господарським судом протягом п'яти днiв вiд дня їх подання.

За результатами розгляду суд приймає рiшення про прийняття зауважень чи мотивовано їх вiдхиляє i виносить вiдповiдну ухвалу.

Стаття 77. Відкладення розгляду справи, перерва в засіданні

Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Недостатня підготовка справи до розгляду приводить до відкладення її вирішення. Відкладення розгляду справи означає перенос судового засідання на новий термін через неможливість вирішення суперечки в даному засіданні. Звичайно, це небажане явище як для суду, так для сторін і інших учасників процесу, оскільки в цьому випадку відкладається відновлення порушеного права позивача (якщо це мало місце), учасники процесу знову повинні витрачати час на явку в суд, нести непродуктивні витрати. Тому суд і сторони повинні ретельно готуватися до розгляду справи для того, щоб воно було дозволено в першому ж засіданні.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлюється, що за певних обставин суд відкладає розгляд справи. Зокрема, ГПК перелічує такі обставини: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Зазначений перелік не є вичерпним, а отже, й інші обставини, які перешкоджатимуть розгляду справи в даному судовому засіданні, можуть бути підставою для відкладення розгляду справи.

Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Водночас якщо суд залучає до участі у справі іншого відповідача, здійснює заміну неналежного відповідача згідно із ст. 24 ГПК, він зобов'язаний відкласти розгляд справи виходячи з необхідності забезпечення процесуальних прав залучених осіб. У випадку неподання витребуваних доказів відкладання розгляду справи не є обов'язковим, оскільки відповідно до ст. 75 ГПК якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Про деякі обставини, які можуть бути підставою для відкладення розгляду справи, зазначалося в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України. Так, у п. 8 роз'яснення від 10.12.96 р. № 02-5/422 "Про судове рішення" йшлося про те, що у зв'язку з висуненням позивачем у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 22 ГПК, додаткових, змінених чи нових вимог до відповідача останній вправі вимагати відкладення розгляду справи для подання відповідних доказів. Частиною 2 ст. 77 ГПК України встановлено, що про відкладення розгляду справи виноситься ухвала. В ухвалі, крім відомостей, визначених у ст. 86 ГПК, повинно бути зазначено час і місце проведення наступного засідання. В ухвалі про відкладення розгляду справи слід також зазначити причини відкладення, процесуальні дії, що їх слід учинити сторонам та іншим учасникам судового процесу (надати докази тощо).

Відповідно до частини 3 ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні. ГПК не визначає обставин, за яких оголошується перерва.

Перерва в судовому засіданні - це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час у зв'язку з необхідністю відпочинку суду та учасників процесу в нічний час, обідню перерву, святкові та вихідні дні, а також: для вирішення окремих процесуальних питань.

Перерва, зокрема, може бути оголошена з метою вирішення клопотань, поданих учасниками судового процесу. Перерва оголошується в межах установленого строку вирішення спору, тобто в межах строків, визначених у ст. 69 ГПК. Про оголошення перерви в судовому засіданні ухвала не виноситься. Про те, що в судовому засіданні оголошувалася перерва, суддя зазначає в судовому акті, яким завершується розгляд справи, в рішенні чи в ухвалі. (527)

1. Суд може відкласти розгляд справи у випадках, встановлених цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі в справі інших осіб.

2. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього.

3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений день.

4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

5. У справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення.

6. Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається спочатку.

7. У випадках, коли сторони не наполягають на повторенні пояснень учасників цивільного процесу, наданих раніше, знайомі з матеріалами справи, в тому числі з поясненнями учасників цивільного процесу, якщо склад суду не змінився і до участі у справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові питання.

Коментар:

Згідно зі статтею, що коментується, відкладення розгляду справи - перенесення розгляду її в інше судове засідання, яке призначається судом на чітко визначений строк.

Під час розгляду справи може виникнути необхідність провести певні дії, наприклад, замінити відведеного суддю; залучити співвідповідачів, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору тощо. Неявка в судове засідання будь-кого з осіб, які беруть участь в справі - свідка, експерта, перекладача - також може перешкоджати розгляду справи.

Випадки обов'язкового відкладення розгляду справи передбачені ч. 1 ст. 169 ЦПК: неявка в судове засідання будь-кого з осіб, які беруть участь в справі, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки, або їх неявка визнана судом поважною тощо.

Якщо суд визнає неможливим розгляд справи в даному судовому засіданні внаслідок необхідності витребування нових доказів, оголошується перерва, необхідна для цього.

Перерва судового засідання означає, що саме засідання відбувається безперервно, за винятком часу перерви. При оголошенні перерви суд призначає, коли буде продовжено слухання справи.

Відкладення розгляду справи слід відрізняти від перерви в судовому засіданні, оскільки при відкладенні розгляд справи починається спочатку, тобто з підготовчої частини, а після перерви розгляд справи продовжується з того моменту, коли він був перерваний.

Відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, суд призначає строк нового розгляду справи або його продовження, про що учасники процесу повідомляються під розписку, а відсутнім направляють повістки-виклики, повістки-повідомлення.

У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які явилися, для того, щоб не відривати їх від занять. У виняткових випадках за ухвалою суду свідків не допитують і викликають знову. В ухвалі повинні бути вказані причини, через які свідки не допитувалися і повторно викликаються в судове засідання.

Подібна потреба може виникнути за необхідності дослідження доказів за допомогою свідків тощо.

При розгляді справи про розірвання шлюбу суд має право відкласти розгляд справи на свій розсуд і призначити подружжю строк для примирення. В даному випадку можливо звернутися до ст. 111 СК, де вказано, що суд вживає заходів до примирення подружжя.

На відміну від ч. 4 ст. 176 ЦПК 1964 р., що встановлює граничний строк для примирення в межах шести місяців, ч. 5 статті, що коментується, не передбачено обмеження строку примирення, і у кожному конкретному випадку його встановлює суд.

У випадках, коли відкладена справа розглядається спочатку і сторони в судовому засіданні не наполягають на повторному дослідженні пояснень учасників цивільного процесу, будучи добре знайомі з матеріалами справи, а склад суду при новому розгляді справи не змінився, а також до участі в справі не були залучені інші особи, закон надав право учасникам цивільного процесу підтвердити в суді пояснення, дані в попередньому розгляді справи, без їх повторення.

Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної в нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд мас право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю Ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником. Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 21.06.2001 р. N2539-111, від 18.11.2003 р. 1255-ІУ, від 21.01.2010 р. N 1837-VI, від 12.05.2011 р. 3329-VI)

Коментар:

Коментована стаття встановлює перелік випадків, в яких відбувається припинення провадження у справи. Наведений перелік є вичерпним та умовно поділяє такі випадки на дві категорії: коли зупинення є обов'язковим та коли зупинення справи є правом, а не обов'язком суду.

Випадки, за умови настання яких зупинення провадження у справі здійснюється господарським судом обов'язково:

1) Неможливість розгляду окремої справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. В даному випадку мова може йдеться про питання (обставини), які не можуть бути вирішені (досліджені) судом самостійно в рамках даного процесу з причин обмеженості юрисдикції (непідвідомчість даному суду, тощо). Неможливість розгляду справи встановлюються судом в залежності від змісту окремої справи.

2) Звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Випадки, за умови настання яких зупинення провадження у справі є необов'язковим та здійснюється на розсуд суду за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою (суд має право, але не зобов'язаний):

1) Призначення господарським судом судової експертизи для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань;

2) Надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів в разі виявлення у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку;

3) Заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства чи організації.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, господарський суд відновлює провадження у справі, про що також виноситься відповідна ухвала. Статтею не визначено коло осіб - ініціаторів відновлення провадження у справі. Вочевидь, що провадження у справі може бути поновлено за ініціативою суду, або за заявами сторін чи прокурора, який бере участь у справі про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

У деяких визначених законом випадках суд на невизначений строк тимчасово може припинити розгляд справи. Це пов'язано з об'єктивними обставинами, тобто такими, що не залежать від суду та учасників процесу. Крім того, ці обставини перешкоджають подальшому розгляду справи і неможливо встановити, коли вони перестануть існувати.

У чинному ЦПК (глава 6 розділу III) правила про зупинення і закриття провадження у справі, про залишення заяви без розгляду викладені не після, а перед нормами про рішення суду. В цьому, як вважається, є певний сенс, оскільки у судовому розгляді такі процесуальні дії можуть передувати вирішенню справи по суті.

Зупинення провадження у справі як процесуальна дія має загальні ознаки, які полягають у тому, що: а) підстави зупинення провадження, які є обов'язковими і необов'язковими (факультативними), точно визначені законом (ст.ст. 201, 202 ЦПК); б) строки зупинення провадження залежать від тривалості дії обставин, що стали підставою зупинення; в) якщо провадження зупинене, вчиняти будь-які процесуальні дії до його поновлення не можна; г) ухвала про зупинення провадження може бути оскаржена (п. 13 ч. 1 ст. 293 ЦПК); г) до поновлення провадження у справі перебіг строків її розгляду зупиняється.

Залежно від обставин, що є підставами зупинення провадження у справі, його можна поділити на обов'язкове і необов'язкове (факультативне). Зокрема, законодавець встановлює обов'язок суду зупинити провадження у справі, коли взагалі неможливо продовжувати її розгляд до усунення певних підстав, оскільки в іншому разі не будуть належним чином захищені права, свободи та інтереси осіб. Обов'язкове зупинення провадження у справі не залежить від ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі. Так, відповідно до ст. 201 ЦПК суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у наступних випадках.

1. Смерть або оголошення особи, яка була стороною у справі, померлою, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво (п. 1 ч. І ст. 201 ЦПК). Факт смерті фізичної особи має підтверджуватися свідоцтвом про смерть, а оголошення її померлою - рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою, що набрало законної сили.

Крім цього, обов'язковою умовою застосування судом зазначеної підстави для зупинення провадження у справі є можливість правонаступництва у таких правовідносинах. Наприклад, відповідно до ст. 1219 ЦК правовідносинами, в яких не допускається правонаступництво, є такі, що виникають у зв'язку з правами та обов'язками, що нерозривно пов'язані з особою, зокрема з: 1) особистими немайновими правами; 2) правом на участь у товариствах і правом членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) правом на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) правом на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

2. Злиття, приєднання, поділ, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі (п. 2 ч. 1 ст. 201 ЦПК). До цих підстав необхідно віднести й виділ юридичної особи. Так, відповідно до ст. 109 ЦК виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин 1, 2 та 4 ст. 105 ЦК та норми ст.ст. 106 і 107 цього Кодексу.

3. Перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан (п. З ч. 1 ст. 201 ЦПК).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 6 квітня 2000 р. "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

При цьому цивільне процесуальне законодавство України не уточнює правового військового статусу, яким має бути наділена сторона цивільної справи, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Тому це може бути військовослужбовець як строкової, так і контрактної служби.

4. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства (п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК). Законодавче закріплення цієї підстави зупинення провадження у справі має на меті, насамперед, полегшити доказову діяльність осіб, які беруть участь у справі, в силу так званих преюдиційних фактів.

Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої винесено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі.

Крім того, підставою зупинення провадження у справі є необхідність розгляду справи в порядку конституційного судочинства. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

Підставою для зупинення провадження за п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК може бути також відкриття Конституційним Судом України провадження за зверненням відповідно до ст. 43 Закону України від 16 жовтня 1996 р. "Про Конституційний Суд України" про офіційне тлумачення положень Конституції чи закону, що мають застосовуватися при вирішенні справи, яка перебуває у провадженні суду.

5. Призначення або заміна законного представника у випадках, передбачених частинами 1--3 ст. 43 ЦПК. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника, суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників (ч. І ст. 43 ЦПК). При встановленні під час розгляду справи тієї обставини, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд своєю ухвалою встановлює над нею відповідну опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування та залучає їх до участі у справі як законних представників (ч. 2 ст. 43 ЦПК). Якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, передбачених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника (ч. З ст. 43 ЦПК).

Звільнення опікуна чи піклувальника, якщо їх призначив суд, здійснюється в порядку, встановленому ч. 2 ст. 241 ЦПК, якою встановлено, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником чи опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. За заявою особи, над якою встановлено піклування, суд може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

За п. 5 ч. 1 ст. 201 ЦПК підставами для зупинення провадження у справі є факт відсутності у зазначених випадках законного представника сторони чи третьої особи або відсутність у законного представника права вести справи у суді.

6. Звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого органу іноземної держави. Таке звернення може бути реалізоване, наприклад, на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.

21 липня 2001 р. для України набула чинності Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 р. Згідно з ч. 4 ст. 39 цієї Конвенції приєднання до неї України матиме силу лише у відносинах нашої держави з тими договірними сторонами Конвенції, які заявляють про свою згоду з приєднанням України.

Доручення судів України надсилаються до Міністерства юстиції України з метою передачі центральним органам договірних держав Конвенції.

7. Надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення. Зокрема, передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

З питань, зазначених у ст. 201 ЦПК, суд постановляє належно мотивовану з цього приводу ухвалу у вигляді окремого процесуального документа.

До підстав необов'язкового (факультативного) зупинення провадження у справі належать обставини, за яких можливий подальший розгляд. Однак якщо його продовжити, це може вплинути на встановлення дійсних правовідносин учасників процесу. Таке зупинення провадження відбувається за заявою особи, яке бере "участь у справі, або з власної ініціативи суду у випадках, встановлених ст. 202 ЦПК, а саме:

1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;

2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;

3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;

4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;

5) призначення судом експертизи;

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому ст. 132 ЦПК.

Однак суд не зупиняє провадження за перших 3 факультативних підстав, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.

...