Міжнародний тероризм сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми дослідження. Тероризм, а також його наслідки є однією з основних і найбільш небезпечних проблем, з якими стикається сучасний світ. Це явище в тій чи іншій мірі стосується як розвинених суспільств, так і ще розвиваються. Реалією теперішнього часу є той факт, що тероризм все більше загрожує безпеці більшості країн, тягне за собою величезні політичні, економічні та моральні втрати. Його жертвами може стати будь-яка країна, будь-яка людина. Протягом останнього століття тероризм значно змінювався як явище.

Історії відома практика державного масового терору, наприклад, у фашистській Німеччині чи колишньому СРСР. Пік "лівого" терористичного руху припав на 60-70-ті роки XX століття. Найбільший розвиток тероризм отримав з 60-х років XX століття, коли цілі регіони світу були покриті зонами й вогнищами активності різних за своєю орієнтацією терористичних організацій і груп. Сьогодні у світі налічується близько 500 нелегальних терористичних організацій. З 1968 по 1980 р. ними було скоєно близько 6700 терористичних актів, внаслідок яких загинуло 3 668 і поранено7474особи.

У сучасних умовах спостерігається ескалація терористичної діяльності екстремістськи налаштованих осіб, груп і організацій, ускладнюється її характер, зростають витонченість і антилюдяного терористичних актів. Згідно з дослідженнями ряду російських вчених і даними зарубіжних дослідних центрів, сукупний бюджет у сфері терору становить щорічно від 5 до 20 млрд. доларів.

Тероризм вже набув міжнародного, глобального характеру. Ще порівняно недавно про тероризм можна було говорити як про локальне явище. У 80-90-ті роки XX століття він вже став явищем світового масштабу. Це пояснюється розширенням і глобалізацією міжнародних зв'язків і взаємодії в різних областях.

Заклопотаність світового співтовариства зростанням терористичної активності обумовлена численністю жертв терористів і величезнимматеріальним збитком, що наноситься терором. За останній час людські та матеріальні втрати у зв'язку з терористичними актами зафіксовані в Північній Ірландії, США, Росії, Кенії, Танзанії, Японії, Аргентині, Індії, Пакистані, Алжирі, Ізраїлі, Єгипті, Туреччині, Албанії, Югославії, Колумбії, Ірані і ряді інших країн. Терористична діяльність у сучасних умовах характеризується широким розмахом, відсутністю явно виражених державних кордонів, наявністю зв'язку й взаємодією з міжнародними терористичними центрами і організаціями.

Мета роботи полягає у вивченні міжнародного тероризму сучасності.

Завдання роботи:

1. Розкрити поняття "тероризм" та класифікувати його;

2. Охарактеризувати основні напрями та форми діяльності терористичних організацій;

3. Показати боротьбу міжнародного співтовариства з проблемою тероризму.

Стан наукової розробки теми. Проблема тероризму досліджувалася в працях найвідоміших вітчизняних і зарубіжних науковців: Бруз В.С., Витюк В.В та Ефіров С.А., Рубан Л.С та інших. В своїх працях автори своєю основною задачею вважать: дати відповіді на питання проблеми тероризму, як міжнародного чиннику, пропонують варіанти їх вирішення, можливі шляхи мінімалізації діяльності терористичних організації і розкривають свою точку зору. Точка зору цих спеціалістів полягає в тому, що тероризм це проблема для кожної країни, не виключено, що в майбутньому і Україна може серйозно відчути цю загрозу на собі.

Джерельна база. В основу наукового дослідження покладено в першу чергу основні резолюції Ради Безпеки ООН з боротьби з міжнародним тероризмом від,резолюції Генеральної Асамблеї про заходи ліквідації наслідків тероризму від 9.12.1994, Європейську конвенцію із попередження терактів від 24.01.1997, Женевську конвенцію про захист жерт війни від 4.08 1949, Закон України про боротьбу з тероризмом від 18.11. 2002, Декларацію про Антитерористичний центр держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 4.10 2001 та інші.

1. Поняття "тероризм" та його класифікація

Поряд з такими негативними явищами, як організована злочинність, корупція, в останні роки ми все частіше чуємо про тероризм та терористів. Раніше нас це буцімто і не торкалося, але останнім часом це стосується і країн СНД, зокрема України. Саме тому, у своїй роботі я хотів би розкрити деякі аспекти цього актуального явища. Історія тероризму, як соціально-політичного явища нараховує більш ніж півтора століття.

У світі функціонують десятки наукових центрів з дослідження Феномену тероризму, існує багато літератури, присвяченої аналізу цього негативного явища суспільства золотого віку. Але наукових досліджень з тероризму здійснених в СНД, зокрема, в Україні небагато, до того ж вони відомі лише вузькому колу спеціалістів. Однак поряд з дослідженнями вчених інших країн в Україні з'явилися роботи, в яких висвітлюється питання походження тероризму, його соціально-психологічних особливостей, класифікації основних напрямів, наводяться дані щодо відомих терористичних організації світу, терористів минулого і сьогодення, про здійсненні ними терористичні акти.

Тероримзм (від лат. terror - жах) - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей

Визначення поняття "тероризм" - питання проблемне, оскільки в наш час існує понад 100 визначень цього явища. Однак жодне з них не підтримане міжнародною спільнотою як загальновизнане. Українські юристи В. Ємельянов та С. Гавриш зазначають у диспозиції проекту законодавчого акту України, що тероризм розглядається сучасною наукою в трьох аспектах: як злочинне діяння, як терористичні групи (організації) та як терористичні доктрини. В. Ліпкан пропонує розглядати тероризм ще і як негативне соціально-правове явище і не зводити його лише до вчинення вибухів і підпалів, а ті дії, про які йдеться охоплювати поняттям "терористичний акт".

Необхідно розрізняти два споріднених, але різних за змістом поняття терор і тероризм. Вперше системний політичний терор було розгорнуто якобинцями під час Великої французької революції. Терор - насилля влади з її державним апаратом проти народу з метою придушення не тільки опозиції, але й всього загалу, з метою викликати жах і залишити думки про спротив. Іншими словами, терор - насилля з боку сильного. Прямими їхніми ідеологічними нащадками були більшовики, які розгорнули "червоний терор" з метою придушення політичної опозиції і поширення більшовицької влади за межі захоплених ними Петербургу і Москви. Жертви владного терору обчислюються багатьма тисячами і навіть мільйонами людей.

Натомість тероризм - насилля "з боку слабшого", насилля, що виходить від опозиційних прошарків суспільства, радикально налаштованих і, як правило, вельми нечисленних. Тероризм носить політичну, соціальну чи національну ознаку в залежності від цілей своїх носіїв. Тероризм як явище переслідує дві основні знакові мети. Перше - вчинити тиск на органи влади, залякати, посіяти страх і непевність. Другою метою і водночас ознакою тероризму є бажання викликати співчуття в своїй цільовій аудиторії, тобто в тому прошарку суспільства, який, як вважається, піддається гнобленню або дискримінації, але поступається в радикальності терористам. Таким чином, тероризм неможливий без того, щоб терористи не оголосили про свою відповідальність за здійснений акт насилля.

Тероризм,як і будь-яке соціальне явище ,має багато форм прояву. А велика кількість форм прояву потребує до їх класифікації.

За формою дії тероризм буває внутрішньодержавним та міжнародним. Внутрішньодержавний тероризм - масове чи часткове насилля з боку правлячої еліти. Цей вид пов'язаний з діяльністю як і державних структур для повалення іншодумців за допомогою насильства, так і з боротьбою опозиційних сил проти існуючого режиму. Міжнародний тероризм - тероризм, що зачіпає громадян територій однієї чи більше країн.

За соціально-політичною спрямованістю тероризм поділяється на "лівий" та "правий" Радянські спеціалісти вивчення проблем тероризму Витюк В. Ефиров С. пропонують в своїй праці" "Левый" терорризм на Западе: история и современость" характеристику діяльності "лівих" терористів як тих терористів ,що керуються революційною ідеєю. Тобто вони орієнтуються на різні ліві соціально-політичні доктрини(марксизм, ленінізм,анархізм тощо). Їх мішенню стають представники панівної політичної еліти, державні чиновники, представники служб безпеки, банкіри, бізнесмени. Найбільш характерні представники "лівого" тероризму: "Червоні бригади" (Італія), "RAF" (ФРН) та інші терористичні організації, існуючі і усіх регіонах світу.

В 90-ті роки ХХ і на початку ХХІ століть заклопотаність уряду ряду країн, викликає активізацію борців з існуючим строєм на іншому боці політичного спектру - правому, орієнтуючись на традиційні для нації дотрини й цінності. Мішенню для цього види тероризму є, насамперед, представники "ліві". "Праві" терористи рідше створюють бойові організації, намагаючись діяти у вигляді секретних бойових груп легальних організацій право радикального характеру. Представниками такого напряму ,які займають центральні позиції, з точки погляду політичного спектру є: "Чорна визвольна армія", "Чорні пантери" в США, виступаючі за права темношкірих громадян в Америці, "Визвольний фронт нового світу", "Сім'я червоних партизан", виступаючих проти війни у В'єтнамі. Але багато американських експертів виділяють і третю групу терористичних організацій, пов'язаних з виробництвом, доставкою в США та реалізацією на внутрішньому ринку наркотиків, що надходять з країн Латинської Амерерики, а також з Близького та Середнього Сходу. Це так званий наркотероризм, поступово перевтілився в серйозну проблему для всього людства.

За способами впливу на об'єкт тероризм можна поділити на демонстративний та інструментальний.

Демонстративний тероризм має на меті привернути увагу до якоїсь проблеми (наприклад, екологічної: будівництво АЕС, захист довкілля, зберігання хімічних і ядерних відходів тощо), драматизувати її, викликати насамперед емоційну реакцію у політичних опонентів, які виступають як об'єкт терористичних актів.

Суб'єкти інструментального тероризму вважають психологічний ефект своїх дій побічним, другорядним. Його прихильники прагнуть досягнення суто реальних змін у владних відносинах. Це відбувається шляхом заподіяння фізичної шкоди політичним опонентам, а також іншим ні в чому не винним людям.

За місцем проведення терористичних актів можна назвати наземний, морський, повітряний, космічний тероризм.

Отже, як показує аналіз праць, присвячених дослідженню феномена тероризму, доцільно виходити при його визначенні з чотирьох основних характеристик. По перше, тероризм - це насильницька основа дій; по-друге, він має політичні цілі та мотивацію; по-третє, тероризм спрямовується проти переважаючих за потужністю державних машин; по-четверте, для тероризму характерним є свідоме нехтування долями тисяч людей.

2. Основні напрями та форми діяльності терористичних організацій

Тероризм як метод досягнення політичних та інших цілей ,переважно шляхом застосування насилля виник ще в стародавні часи. Перший в історії випадок систематичного використання терористичної практики пов'язують з І століттям до нашої ери, коли секта мусульман перетворила тероризм на головний метод боротьби із політичними супротивниками.

В ході оформлення політичних рухів і партій, що вели боротьбу за владу, виникали нові форми та методи тероризму.

Терористичний акт - одна з форм політичного тероризму, політичного насилля. Якщо в минулому терористичні акти зводилися до вбивства окремих високопоставлених осіб, то в сучасних умовах об'єкти терористичних замахів значно розширились, змінились і самі форми замахів. В арсеналі тероризму є індивідуально спрямовані замахи, викрадення літаків, пограбування банків, взяття заручників, підпали і висадження в повітря офісів, складів, а також диверсії, шантаж, рекет та ін. Головною з боку терористів залишається загроза життю і безпеці людей. Без здійснення загрози і підкріплення її акціями (взяття заручників, захоплення літаків, закладання вибухівок та ін.) тероризм не мав би сенсу. Терористичний характер мали і акти помсти, які негайно піддавались широкому розголосу особами, що їх здійснили, або товариші виступали з детальним з'ясуванням мотивів і мети таких акцій і висуванням конкретних вимог, виконання яких стає сигналом до припинення такої практики. По суті, акти помсти здійснювали і Віра Засулич, яка стріляла в петербурзького градоначальника Федора Трепова і тяжко поранила, і Степан Степняк-Кравчинський, який убив шефа жандармів Микиту Мезенцева та ін. Проте ці акти помсти не стали метою, а служили засобом залякування уряду і дезорганізації діяльності його структур тощо. Такі ж за змістом терористичні акти і в перший період Радянської влади. Та потім це поняття значно розширилось. Але на фоні розширення змісту поняття терористичний акт в структурі самих діянь, що кваліфікувались як терористичні акти, доля тих, в яких є, власне, терористична спрямованість в міру зміцнення Радянської держави постійно зменшувалась. тероризм міжнародний злочин

В сучасних умовах статистика діянь з терористичною спрямованістю невелика. Здебільшого терористичні акти кваліфікуються як політичні вбивства. Отже, якщо вбивство терористичної спрямованості служить засобом створення обстановки напруження, засобом примусу до чогось або відмови від чогось тих або інших осіб, то політичне вбивство без терористичних ознак є способом вирішення якихось питань самим фактом здійснення політичного вбивства. Політичне вбивство не потребує примусу когось до чогось, все вирішується автоматично. Політичне вбивство, звичайно, оточене ореолом таємничості і прихованого сенсу. З історії відомо, що політичні вбивства досить часто використовувались з метою захоплення влади тощо.

Головним у визначенні форм тероризму є те, з якою метою здійснюються терористичні акти. Політичними терористичні акти стають через мотиви і спрямованість. Відмінною рисою політичного тероризму є публічність його дій.

Злочини терористичної спрямованості можуть здійснюватись і без особливої претензії на розголошення, інформуючи лише тих осіб, в діях яких є зацікавленість у винних. Тероризм без широкого розголосу, без відкритого пред'явлення своїх умов не існує.

Тероризм - публічно здійснювані загально небезпечні дії або загрози, спрямовані проти суспільної безпеки, які створюють в соціальному середовищі обстановку страху, неспокою, приголомшеності з метою прямого або непрямого впливу на прийняття якогось рішення, або відмови від нього в інтересах терористів. Політичним характером терористична діяльність принципово відрізняється від кримінальної злочинності, хоча між ними і є певна схожість. По-перше, кримінальні злочинці і терористи свідомо порушують законність; по-друге, ряд засобів, що використовуються ними, співпадають; по-третє, самі терористи нерідко залучають до своїх операцій кримінальних злочинців. Все це дає підстави декому з політологів твердити про відсутність розмежування між тероризмом і кримінальною злочинністю. Та більшість спеціалістів таку позицію не поділяють.

Говорячи про тероризм взагалі, і політичний тероризм зокрема, слід зазначити, що терор - явище багатолике і полікаузальне. Тероризм - продукт деконструктивної реалізації в бутті ряду факторів: економічних умов, менталітету, культури, етносу, релігії, демографії, традицій, психології і ще багатьох складових, що можуть мати явний (легко піддається фіксації, аналізу і можливому усуненню) і латентний (виявляється важко) характер. Проникнення в суть тероризму як соціального явища може бути продуктивним з погляду з'ясування різноманітних форм прояву всього спектру причин, що його породжують. Неодноразово відзначалося, що однією з найважливіших проблем у визначенні тероризму те, що ототожнюється з насильством взагалі, і не проводиться чітка межа між ним і іншими близькими, але далеко не ідентичними поняттями. З огляду на визначення тероризму, а також системи ознак, необхідний порівняльний аналіз понять, що найчастіше вживаються з поняттям тероризму як синоніми. Це дає можливість визначити комплекс ознак, властивих саме тероризму, які відрізняють його від інших.

Інтерес становить проблема взаємодії тероризму з агресією. Якщо поняття агресія (лат. аggrеssіо - напад) - це будь-яке незаконне, з погляду Статуту ООН, застосування сили однією державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності, або держави і народу (нації), то "особлива небезпека міжнародного тероризму полягає в тому, що, власне кажучи, складає акт непрямої агресії, яка маскується під незалежні дії окремих осіб або груп". Форми непрямої агресії: заохочення підривної діяльності проти іншої держави, сприяння розпаленню громадянської війни, внутрішньому перевороту в іншій державі - повністю відповідають формам, методам і взаємодіям сучасного тероризму. Вважається, що завдання державного тероризму й агресії характеризується як взаємодія загального й особливого. Агресія - це одночасно й акт державного тероризму, але зміст і поняття державного тероризму не вичерпується тільки актом агресії. Відмінність державного тероризму від інших форм незаконного застосування сили або погрози силою полягає в тому, що мета - лякання, тероризування політичного супротивника. Агресія - самостійне явище, яке не можна ототожнювати з тероризмом. Недоцільно розглядати їх і як взаємодію загального й особливого. Метод агресії прийнято відносити до традиційних форм ведення війни, а тероризм - до нетрадиційного. Поняття агресії охоплює різні її форми і види. Увагу привертає така її форма, як непряма агресія, що має терористичне забарвлення (організація і підтримка збройних формувань). Агресія - серйозна і небезпечна форма незаконного застосування сили. Агресія оцінюється як явище, що закладає терористичну суть у збройних конфліктах. Агресія в сучасній формі насильницьких дій створює сприятливі умови і середовище для ескалації тероризму.

Аналізуючи ті події, що сталися і ті що зараз відбуваються, я можу зробити такий висновок: у найближчому майбутньому тероризм залишиться. Зброя стає все більш доступною. Ряд держав вже близько ста років створюють ядерну та бактеріальну зброю, яка поступово поширюється у світі. Те, що отримати її можна відносно легко, ні в кого не викликає сумнівів. (Згадати, хоча б епізод із використанням отруйних газів в токійському метро терористам з групи "АУМ синрике").

Сектантський фанатизм посилюється. Доки існуватиме людство, існуватиме процент людей, "реставраційних екологів", що будуть міркувати приблизно так: якщо знищення вірусу віспи порушило екосистему, то чому б не відновити рівновагу, повернувши цей вірус? Від таких уявлень неважко перейти й до практичного втілення теорії в життя. На початку ХХ століття тероризм завжди був справою груповою. В майбутньому терористами будуть окремі особи, або дуже невеликі групи однодумців. Їх важко виявити, необхідно чекати до тих пір, поки вони не здійснять велику помилку або не будуть розкриті випадково.

Терористичні організації світу налічують у своїх лавах близько сотні угрупувань, які ведуть постійну діяльність, спрямовану на залякування жителів неугодних іноземних держав. Вона може бути прихованою від публічних очей, але в основному кожна з коаліцій намагається про себе заявити як можна голосніше і скандальніше. Так, наприклад, якщо в світі відбувається якийсь масштабний терористичний акт, то відразу кілька організацій можуть заявити про свою причетність до скоєного.

Лідери найбільш відомих угрупувань вже давно перебувають у міжнародному розшуку. За ними ведеться справжнє полювання, адже ці люди залишили в історії за собою кривавий слід з тисяч ні в чому не винних людей. Напевно, одним з найбільш гучних імен є Усама бен Ладен, який взяв на себе відповідальність за трагедію, яка мала місце в Сполучених Штатах Америки 11 вересня 2001 року. У той день два літаки, керовані пілотами-смертниками, врізалися у два найвищих будівлі США, в результаті чого споруди обрушилися, обірвавши тим самим життя багатьох безвинних людей. Цей день став траурним не тільки для постраждалої країни, але і для всього світу. Однак кампанія, розгорнута останнім Президентом Штатів щодо усунення "терориста №1", закінчилася успішно. Терористичні організації по всьому світу здригнулися, коли главу настільки великої ворожої коаліції виявили американські бойовики.

Але, на жаль, така активність далеко не скрізь триває. Як правило, через якийсь час, коли ажіотаж навколо того, що сталося стихне, все знову стає на свої місця. Хоча уряд країни веде досить активну і жорстку боротьбу з терористами, ретельно відстежуючи можливе сприяння та фінансування бандформувань.

Отже, терористичні організації - це проблема не якихось окремих країн, а кожної людини зокрема. Звичайно, тероризм багатоликий і не стоїть на місці, а весь час знаходиться у розвитку. Зрозуміти його сутність, пізнати ті "внутрішні причини", що штовхають людину і організаційні групи в світ тероризму, - одна з найважливіших задач наших днів. Адже занадто велика стає ціна, яку платить людство за терористичні акти окремих особистостей і груп.

3. Боротьба міжнародного співтовариства з проблемою тероризму

Перші спроби формування міжнародно-правової основи антитерористичної взаємодії були ще до ІІ світової війни. В 1937 році під егідою Ліги націй було розроблено Конвенцію щодо попередження тероризму та покарання за нього, і Конвенцію про створення міжнародного кримінального суду. Щоправда обидва ці документи в дію так і не вступили.

Сучасна система багатостороннього співробітництва в боротьбі з тероризмом сформувалася за останні 30 років. На глобальному рівні вона функціонує під егідою ООН та її спецпідрозділів, перш за все ІМО (Міжнародна морська організація (англ. International Maritime Organization, IMO) - міжнародна міжурядова організація, є спеціалізованою установою ООН. Діяльність ІМО спрямована на скасування дискримінаційних дій, що зачіпають міжнародне торговельне судноплавство, а також прийняття норм (стандартів) по забезпеченню безпеки на морі і запобіганню забрудненню з суден довкілля, в першу чергу, морського), ІКАО (англ. International Civil Aviation Organizacion, ICAO) - заснована відповідно до Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 року, є спеціалізованою установою ООН, що займається організацією і координацією міжнародного співробітництва держав у всіх аспектах діяльності цивільної авіації. Учасниками ІКАО є біля 190 держав, у тому числі на основі правонаступництва й Україна. СРСР вступив в ІКАО 10 листопада 1970 року. Штаб-квартира розташована у місті Монреаль (Канада) та МАГАТЕ (англ. International Atomic Energy Agency) є провідним світовим міжнародним урядовим форумом науково-технічної співпраці в області мирного використання ядерної технології), на основі 11 універсальних конвенцій і протоколів про боротьбу із різними проявами тероризму на суші, на морі та в повітрі.

Ці угоди закріплюють реальні механізми, що орієнтовані на ефективну практичну взаємодію. Це зобов'язання припиняти теракти, включаючи знешкодження та затримання осіб, винних або підозрюваних у їх скоєнні, обмін відповідною інформацією, надання максимальної правової підтримки один одному. Беззаперечно, найбільше значення мають конвенційні положення, що забезпечують неухильне покарання злочинців на основі принципу aut dedere aut judicare. Згідно з ним, держава, на території якої перебуває злочинець, має або застосувати до нього покарання, або видати особу для цієї мети іншій державі.

Антитерористичні конвенції містять положення, що визначають загальні правові рамки, необхідні для організації активного опору. Наприклад, Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників 1979 року, зобов'язує держав-учасниць:

вжити всіх заходів для звільнення заручників, якщо вони знаходяться на території даної держави;

вжити всіх заходів щодо попередження підготовки до здійснення таких злочинів, включно із забороною незаконної діяльності осіб, що заохочують, підбурюють, організовують чи беруть участь у захопленні заручників;

встановити свою кримінальну юрисдикцію щодо таких злочинів, якщо вони були скоєні на території держави-учасниці або морського судна, зареєстрованого в цій державі;

будь-яким з громадян держави або, якщо держава вважає таке рішення доцільним, то і апатридами, що постійно проживають на її території;

для того, щоб змусити державу прийняти певний акт або утриматися від його прийняття;

щодо заручника, який є громадянином даної держави, якщо держава вважає таке рішення доцільним.

Щодо тактики в конкретних ситуаціях, то міжнародним правом вона не регламентується, оскільки це могло б виявитися контрпродуктивним. Як показує досвід багатьох країн, переговори щодо врегулювання ситуації ведуться на різних рівнях. Бажано було б, якби в них брали участь спеціально підготовлені до цього люди. Зрозуміло, що предметом переговорів не можуть бути імперативні вимоги, встановлені міжнародним правом - безкарність терористів, загроза життю людей тощо.

Заборона актів терористичного характеру під час збройних конфліктів передбачається нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема положеннями Додаткових протоколів 1977 року до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року.

На жаль, міжнародне право не завжди встигає за новими викликами, які кидає тероризм людству. Поза сферою універсального договірного регулювання залишаються питання щодо навмисного застосування зброї проти мирного населення. Інший невирішений аспект пов'язаний з відсутністю міжнародно-правових норм, спрямованих на протидію тероризму із застосуванням засобі масового знищення. Дуже послаблює ефективність глобальної системи антитерористичної взаємодії і той момент, що конвенції підписали далеко не всі держави. Нарешті, механізми контролю за їх виконанням дуже неефективні.

Безперечна заслуга світового співтовариства - в утвердженні основного принципу: загального осуду тероризму. Перший крок у становленні цього принципу було зроблено 9 грудня 1985 року, коли Генеральна Асамблея ООН прийняла без голосування резолюцію 40/61, в якій вона "визнає злочинними всі акти, методи та практику тероризму, де б і ким би вони не були скоєні". Це положення пізніше було закріплено у преамбулі Римської конвенції 1988 року.

За останні 10 років принцип протиправності тероризму був розвинутий та конкретизований у ряді документів ООН, наприклад, в Декларації про заходи із ліквідації міжнародного тероризму, прийнятій на 49-й сесії Генасамблеї в 1994 році. Надзвичайно важливими, особливо на тлі чеченських подій були положення декларації про те, що "злочинні акти, спрямовані чи розраховані на створення обстановки терору серед широкого загалу не можуть бути виправдані, якими б не були мотиви (політичного, расового, ідеологічного, етнічного, релігійного характеру)".

Декларація зобов'язує держави утриматися від організації терористичної діяльності, а також підбурювання та сприяння їй; забезпечує затримання, судове переслідування та видачу осіб, що вчинили терористичні акти. Державам пропонується також стати учасниками всіх універсальних міжнародних антитерористичних договорів. Хоча не всі із вказаних положень стали загальновизнаними нормами міжнародного права, їх морально-політичні зобов'язання для держав членів ООН очевидне.

На жаль, серйозний негативний вплив на ефективність взаємодії держав і, насамперед, під егідою ООН має нашарування тривалої політики протистояння. В свій час це проявилося в роботі Спеціального комітету Генасамблеї по міжнародному тероризму . заснований у 1973 році, даний орган встиг провести лише три сесії, остання з яких мала місце у 1979 р. Причина в тому, що Спецкомітет став заручником політики. Для одних його членів виявилися неприйнятними теорії, що прирівнювали діяльність національно-визвольних груп до тероризму, а для інших - концепція державного тероризму, тобто дій на державному рівні з метою підриву суверенітету та незалежності інших держав.

Що ж до визнання держав спонсорами тероризму, то необхідно пам'ятати, що для цього немає відповідних міжнародно-правових критеріїв. На мою думку, в нашому світі, заповненому політичними, ідеологічними, релігійними упередженням, бажано було б забезпечити об'єктивний міжнародний, в ідеалі, судовий розгляд таких справ. Найбільш адекватно цю функцію міг би виконувати Міжнародний кримінальний суд, що створюється зараз в рамках ООН.

В сфері, пов'язаній із зміцненням юридичних основ антитерористичної взаємодії держав, доцільно особливо відзначити ідею створення міжнародно-правових інструментів,була підписана декларація про Антитерористичний центр держав-учасниць Співдружності Незалежний держава,яка була спрямована на попередження і ліквідацію наслідків терактів з використанням ядерної зброї або ядерного матеріалу, а також міжнародного документу,який би врегулював заходи з фізичного захисту хімічного та біологічного матеріалу. З цією метою в рамках Четвертого Комітету ГА ООН можна створити відповідну робочу групу.

Останнім часом боротьба ведеться в основному на регіональному рівні. Як і слід було чекати, найбільший політико-правовий потенціал накопичений на Європейському континенті. Під егідою Ради Європи діє Європейська конвенція із попередження терактів. З 1977 р. функціонує механізм спільних дій в сфері антитероризму країн Євросоюзу (зокрема в рамках так званої "Групи Треві"). Обговорюється питання про переведення питання боротьби з тероризмом в компетенцію європейського поліційного агентства "Європол", що зараз створюється. Проблеми, які були описані вище, регламентуються відповідними положеннями підсумкових документів зустрічей ОБСЄ в Хельсинки, Мадриді, Відні.

Щодо інших регіонів, то конвенційне закріплення співробітництва мало місце в рамках Південноазіатської асоціації регіонального співробітництва (СААРК) та Організації американських держав (ОАД).

Співробітництво розвивається і на двосторонньому рівні. Росія має міжурядовий Меморандум про взаєморозуміння з США щодо співробітництва в галузі цивільної авіації двосторонні угоди укладені між Італією та Туреччиною, Францією та Іспанією, Францією та Венесуелою, США та Італією.

В Україні головним принципом попередження та боротьби має стати постійне удосконалення відповідної вітчизняної законодавчої бази першим кроком тут може стати прийняття ВРУ проекту закону "Про боротьбу з тероризмом". У статті 1 цього закону тероризм визначено як "погрозу застосування насильства, а також його застосування, які породжують почуття страху як у окремих громадян, так і у багатьох людей, і розраховані на їх залякування та породження недовіри до органів державної влади у спроможності протидіяти цим злочинним проявам".

У проекті добре було б врахувати позитивний досвід Італії у боротьбі з цим явищем, а саме: визнати тероризм державним злочином, встановити за нього максимальний строк покарання, передбачити можливість використання положень цього закону разом з нормами Кримінального кодексу України з автоматичним збільшенням міри покарання у разі доведення терористичного характеру акту порівняно з загальнокримінальним злочином; запровадити обов'язкову кримінальну відповідальність за дії, пов'язані з пропагандою тероризму; дозволити правоохоронним органам та спецслужбам отримувати у випадках, пов'язаних із діяльністю терористичних організацій, відповідні санкції прокурора по телефону.

Непоганим було б впровадження державних програм винагород за надання цінної розвідувальної або попереджувальної інформації щодо міжнародного тероризму. Наприклад, в США існує можливість запропонувати інформаторові винагороду до 4 мільйонів доларів. Інформанти можуть контактувати зі співробітниками програми через поліційні канали, для чого існує вільна цілодобова міжнародна лінія; зв'язок відбувається й через комп'ютерну мережу ІНТЕРНЕТ, канали ФБР та Держдепартаменту США.

На думку фахівців ІНТЕРПОЛу "отримана інформація не може бути надбанням лише однієї держави". Іншими словами, одним з головних методів боротьби залишається співробітництво країн у цій сфері.

Не можна також забувати про інститут видачі злочинців. Відповідні міжнародно-правові угоди Україна вже уклала з державами СНД, Польщею, Угорщиною, Словаччиною, ФРН та іншими членами міжнародного співтовариства.

Проте багато проблем, що ускладнюють цей процес:

а) існуючі угоди не охоплюють усіх питань антитерору;

б) вибірковість існуючих норм;

в) невідповідність норм законодавства один одному;

г) відсутність ув'язки між міжнародним регулюванням та міжнародним комплексом заходів;

Отже, боротьба з тероризмом є складним та багатоаспектним завданням. Вона включає розвідувальну, контррозвідувальну, оперативно-розшукову та аналітичну роботи, правильна постановка яких дозволяє виявляти терористичні організації на стадії їх зародження, та ефективно протидіяти терористичним актам ще у період їх підготовки.

Висновки

Отже, розкриваючи поняття "тероризм",аналізуючи праці присвячені феномену тероризму, буде правильно обрати чотири його головні характеристики. Першою характерною рисою тероризму є насильницька основа дій; другою - він має політичні цілі та мотивацію; третьою - тероризм спрямовується проти переважаючих за потужністю державних машин та четвертою основною рисою тероризму є свідоме нехтування долями тисяч людей.

Охарактеризовуючи основні напрями та форми діяльності терористичних організацій можна дійти висновку, що на сьогоднішній день більшість терористичних актів класифікуються як політичні вбивства. Проте сотні терористичних угрупувань ведуть постійну діяльність ,спрямовану на залякування жителів іноземних держав. Вона може бути прихованою від публічних очей,але в основному кожна коаліція намагається заявити про себе як можна голосніше та скандальніше. Через це ми часто бачимо як одразу декілька організацій приписує собі одній й ті ж терористичні "подвиги".

Міжнародний тероризм є однієї з найбільш небезпечних погроз для сучасної цивілізації. Шляхи викорінювання цього явища ще визначаються міжнародним співтовариством, хоча вже зараз робиться дуже багато. Масштаби поширення тероризму прийняли такий характер, що жодна країна світу не має повних гарантії від здійснення на її території терористичних актів. У зв'язку з цим, поряд із самими ефективними внутрішніми заходами, які спрямовані на запобігання терористичної діяльності, необхідно розглядати цю проблему і як глобальну та відповідно будувати стратегію боротьби з нею. Без самого тісного міжнародного співробітництва, спрямованого на комплексну солідарну протидію всіх суб'єктів міжнародного життя новим погрозам і викликам, майбутнє людства навряд чи зможе відповідати нашим очікуванням.

Список використаних джерел та літератури

Документи

1. Декларація про Антитерористичний центр держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 04.10.2001., http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=385392&cat_id=252512

2. Європейська конвенція про попередження терактів від 24.01.1997//http://zakon4.rada.gov.ua

3. Женевська конвенція про захист жертв війни від 04.08.1949//http://zakon4.rada.gov.ua

4. Закон України про боротьбу з тероризмом від 18.11.2002//http://zakon4.rada.gov.ua

5. Конвенція Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про боротьбу із захоплення заручників від 17.12.1979.//http://zakon4.rada.gov.ua

6. Резолюція Генеральної Асамблеї про заходи ліквідації міжнародного тероризму від 9.12.1994.// http://zakon4.rada.gov.ua

Монографії

1. Бруз В.С. "Роль ООН у врегулюванні міжнародних конфліктів і в боротьбі проти тероризму", Київ. - 2008. - 180 с.

2. Витюк В.В.Эфиров С.А. " Левый терроризм на Западе: история и современность".-Москва.-1987.-318 с.

3. Рубан Л.С. "Дилема 21-го века: толерантность и конфликт". - Москва. - 2006. - 206 с.

Статті в наукових періодичних виданнях

1. Гарбунов А.С., "О вопросе классификации терроризма //Московский журнал международного права". - Москва. - 1993. - №1. - С. 53-54

2. Змєєвський А., Тарабрін В., "Терроризм. Нужны усилия международного сообщества // Международна жизнь". - Санкт-Петербург. - 1996. - №4. - с. 12-17

3. Іванов О.В. "Информационная составляющая современных воин // Вестник Московского университета". - Москва. - 2004. - №1. - С. 64

4. Івченко В. "Жорсткий.Кривавий. Багатоликий. Таким постає перед нами міжнародний тероризм // Політика і час". - Тернопіль. - 2000. - №2, с. 11-14

5. Іллінський І.М. "О терроре и терроризме // Между прошлым и будущим". - http://www.ilinskiy.ru/publications/books.php

6. РуноЕрик, "Добро,зло и тероризм // Современная дипломатия (La Monde Diplomatique)", http://lit.lib.ru/w/woronelx_a_w/text_0030.shtml

Навчальна література

1. Тимченко А.Н., "Современный терризм". - Харьков. - 2006. - 492 с.

Використанні сайти

1. Глобальна бібліотека Вікіпедія.,http://ua.wikipedia.org

2. Інтернет-довідник "Всі слова"., http://vseslova.com.ua

3. Офіційний сайт Іллінського І.М., http://www.ilinskiy.ru

4. Офіційний портал Верховної Ради України., http://zakon.rada.ua

5. Інтернет варіант видання "Політика і час"., http://middleest.org.ua

6. Офіційний портал Служби Безбеки України., http://uazakon.com

7. Офіційний портал Міністерства Фінансів України., http://www.minfin.gov.ua

Размещено на Allbest.ru