Пріоритети гармонізації та удосконалення аграрного законодавства України та їх адаптація до вимог законодавства Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru

Пріоритети гармонізації та удосконалення аграрного законодавства України та їх адаптація до вимог законодавства Європейського союзу

Окармус О. М

студентка 4 курсу

прокурорсько-слідчої спеціалізації

Науковий керівник: Сидор В.Д.

Економічна інтеграція України та Європейського Союзу передбачає наближення завдань щодо розвитку українського сільськогосподарського виробництва до європейських стандартів. У цьому контексті важливо враховувати сучасні тренди реформування спільної аграрної політики (надалі - САП), що будуть актуалізувати нові вимоги до продукції, що постачається на європейські ринки [7, с. 12].

Наша країна заявила про свою чітку спрямованість на вступ до європейських та євроатлантичних структур, і нині питання стоїть про адаптацію українського законодавства до законодавства та норм Європейського співтовариства. А це, у свою чергу, пов'язано з її вступом у Світову організацію торгівлі (СОТ), забезпеченням статусу країни з ринковою економікою і статусу країни-сусідки ЄС, посиленням її обороноздатності і безпеки, запланованим створенням зони вільної торгівлі з Євросоюзом і, зрештою, асоційованим членством в ЄС [4].

В умовах переходу до ринкових відносин та намагання виходу на міжнародні ринки перед державними владними структурами постало завдання розробки й здійснення сукупності правових, організаційних, економічних, соціальних та інших заходів з метою забезпечення розвитку аграрної сфери економіки відповідно до продовольчих потреб країни, особливо тих галузей сільського господарства, які представляють Україну на світових ринках. Україна, проголосивши інтеграцію до Європейського Союзу основним напрямком стратегічної зовнішньої політики, взяла на себе зобов'язання щодо приведення національного законодавства у відповідність з вимогами законодавства Європейського Союзу, в тому числі й аграрного законодавства у сфері регулювання виробництва таких стратегічних видів сільськогосподарської продукції, як зерно, м'ясо, молоко та цукор. Насамперед, це зумовлюється необхідністю створення належних умов (в тому числі і правових) для виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції. Україна - велика аграрно-промислова держава, яка має родючі землі, сприятливі для виробництва більшості стратегічно важливих сільськогосподарських культур кліматичні умови, традиції землеробства, а отже могла б виступати експортером сільськогосподарської продукції не лише на теренах країн СНД, але й держав ЄС та ін [6, с. 15]. аграрний законодавство європейський реформування

У цьому аспекті набувають гостроти питання адаптації аграрного законодавства України до законодавства ЄС, закріплення у ньому вимог останнього щодо виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції з метою забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції рослинного і тваринного походження.

Вивчення проблем правового регулювання відносин з виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в контексті вимог законодавства ЄС, його удосконалення є одним з найактуальніших питань вітчизняної юридичної науки. Воно викликає не тільки теоретичний інтерес, але й має безпосередню практичну значимість для ефективної діяльності й перспективного розвитку конкурентоспроможного сільського господарства й ринку сільськогосподарської продукції в Україні.

У зв'язку з цим особливої актуальності набула проблема правового забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції в Україні у контексті вимог законодавства ЄС. З'явилася потреба у комплексному аналізі та виявленні особливостей правового регулювання виробництва окремих стратегічних видів сільськогосподарської продукції в Україні, а саме молока, зерна, цукру, м'яса, та відповідності цього регулювання вимогам законодавства ЄС. Викладені обставини, потреба в удосконаленні правової регламентації виробництва сільськогосподарської продукції в Україні у контексті вимог законодавства ЄС, а також відсутність належного опрацювання даних проблем в юридичній науці обумовили вибір теми дисертаційного дослідження [3].

Суперечності в аграрному законодавстві України породжуються такими причинами, як: по-перше, застарілістю нормативно-правових актів, прийнятих одночасно, внаслідок нерівномірного розвитку аграрних відносин; по-друге, динамікою, різноманітністю умов сільськогосподарського виробництва, що регулюються правовими нормами, прийнятими в різний час. До диспропорції правового регулювання аграрних відносин призводять суперечності між аграрними відносинами та нормами, що їх регулюють. До порушення узгодженості системи аграрного законодавства призводять суперечності між самими правовими нормами та інститутами аграрного права. За таких умов набуває особливої актуальності тема даного дослідження.

Виходячи із наявних недоліків аграрного законодавства, його удосконаленню сприятиме передусім робота щодо ліквідації множинності та суперечностей в аграрному законодавстві.

Важливою передумовою досягнення поставленої мети є поетапне приведення національного законодавства, в тому числі й аграрного, у відповідність із вимогами законодавства ЄС.

В юридичній літературі для характеристики процесу приведення законодавства України у відповідність із європейським використовуються різні терміни: «гармонізація», «зближення», «імплементація», «адаптація». Обґрунтовується положення про те, що найбільш прийнятним є використання терміну «адаптація». Визначено ознаки та сформульовано поняття адаптації національного аграрного законодавства по виробництву сільськогосподарської продукції до вимог законодавства ЄС як пристосування діючих і прийнятих у майбутньому національних спеціальних законодавчих актів, які відповідали б вимогам законодавства ЄС з урахуванням особливостей українського суспільства, умов і змін, що відбуваються в аграрному секторі нашої держави, а також створення належних умов для посилення ролі та підвищення статусу координуючих міжвідомчих органів із використанням принципів механізму спільної аграрної політики країн-членів ЄС у сфері виробництва сільськогосподарської продукції. Проаналізовано сутність та принципи спільної аграрної політики ЄС як основного вектору адаптації та обґрунтовано висновок про появу нового принципу спільної аграрної політики ЄС - принципу екологізації аграрного виробництва. [5,с. 12].

Головними елементами САП є:

1) система платежів фермерам не залежить від обсягів виробництва;

2) пов'язаність платежів з екологічними стандартами, стандартами харчової безпеки, охорони здоров'я та утримання тварин, а також підтримки високих аграрних та екологічних умов утримання земель;

3) вдосконалення політики розвитку сільської місцевості за рахунок надання додаткових коштів, нових заходів щодо захисту навколишнього середовища, покращення якості продуктів харчування та допомоги фермерам у досягненні виробничих стандартів ЄС;

4) скорочення прямих платежів для більших фермерських господарств з метою фінансування розвитку сільської місцевості;

5) угода щодо фінансової дисципліни гарантує, що аграрний бюджет до 2013 року не буде перевищено [1, с. 585].

Метою САП відповідно до ст. 39 Договору про Європейський Союз є:

а) підвищення продуктивності сільського господарства через сприяння технічному прогресові, забезпечення раціонального розвитку сільськогосподарського виробництва та раціональне використання робочої сили;

б) забезпечення належного рівня життя сільськогосподарської спільноти, зокрема збільшуючи особливий прибуток людей, що працюють у сфері сільського господарства;

в) стабілізація ринків;

г) забезпечення доступного постачання;

ґ) забезпечення для споживачів сприятливих цін на товари.

Для досягнення визначеної мети Європейська Комісія гарантує, що продукція, яка вироблена в рамках квоти на виробництво країни і відповідає стандартам якості, купуватиметься за цінами, вищими, ніж середні світові ціни. Насамперед йдеться про прямі доплати до виробленої продукції, розмір яких безпосередньо залежить від якості зазначеної продукції. Досліджуваний механізм дозволяє отримувати прибуток виробникам та водночас підтримувати доступність цін на сільськогосподарську продукцію [10, с. 126].

Слід зазначити, що процес удосконалення аграрного законодавства логічно розпочати ще на стадії складання та обговорення проекту нормативно - правового акта або змін до нього. Поява нормативно-правового акта є як підсумком досить складної роботи із розробки, формування, узгодження проекту такого нормативно - правового акта, так і процедурою його прийняття, набрання ним чинності [2, с. 41].

Актуальне значення для України, як для країни, яка намагається привести свої економічні показники у відповідність до рівня економічно розвинутих країн, має порівняльний аналіз законодавств інших країн. Вивчення досвіду та здійснення адаптації українського аграрного законодавства сприятиме більш ефективному реформуванню аграрної економіки України, захисту прав жителів села, виведенню країни з аграрної кризи. Україна взяла на себе зобов'язання щодо змісту національного законодавства та його інтеграції із законодавством країн ЄС, а також встановленням в Україні інституту права приватної власності на землю, закріплення рівності всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання і землі, коли кардинально змінюється система привласнення, розподілу, обміну, нарівні з Цивільним кодексом України, основним комплексним кодифікованим актом, регулюючим би аграрні відносини в України, має стати Аграрний кодекс України [8, с. 75].

Гармонізація національного законодавства відображає правовий та економічний стан готовності України стати європейською державою. Не можна не погодитись з тим, що гармонізація національного законодавства не зводить відповідний процес до простого імплементування міжнародних норм у національне законодавство чи наближення (адаптація, апроксимація) міжнародного і внутрішнього права. Гармонізація передбачає взаємне узгодження відповідних правових систем на засадах їхнього спільного збагачення і розвитку [9, с. 9].

Недосконалість аграрного законодавства стримує розвиток аграрної галузі національної економіки, ускладнює практику застосування аграрного права та знижує рівень правового забезпечення проведення реформ в аграрній сфері. Якщо узагальнити недоліки аграрного законодавства, то можна виділити основні: наявність великої кількості нормативно-правових актів, що мають різну юридичну силу; надто значна кількість відомчих нормативно-правових актів, що регулюють аграрні відносини; присутність в аграрному законодавстві правових норм, що належать до інших галузей права.

Таким чином, спільна аграрна політика ЄС у процесі її впровадження пройшла кілька етапів реформування і набула форми, що найбільше відповідає сучасним економічним умовам. Період адаптації національного сільського господарства України до вимог САП ЄС буде досить тривалим і, очевидно, супроводжуватиметься певними втратами, а подекуди і занепадом сільських територій. Ось чому є необхідними обґрунтована програма адаптації вітчизняного аграрного сектору до вимог ЄС і посилення ролі держави у забезпеченні її реалізації та підтримці розвитку сільських територій.

Список використаної літератури:

1. Аграрне право України: підручник / В.М. Єрмоленко, О. В. Гафурова, М.В. Гребенюк та ін. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка. - К. : Юрінком Інтер, 2010. - 610 с.

2. Аграрний сектор України на шляху до євроінтеграції : монографія / авт. кол. : М. Бетлій та ін. ; за ред. О.М. Бородіної. - Ужгород : ІВА, 2006.

3. Богдан А.Й. Порівняльна характеристика регулювання надання державної підтримки сільськогосподарським виробникам у законодавстві України і ЄС // Вісник господарського судочинства. - 2009. - № 6. - С. 116-122.

4. Гафурова О. В. Спільна аграрна політика Європейського Союзу: розвиток законодавства /О. В. Гафурова. - 2007.

5. Договір про Європейський Союз // OfficialJournal, 2008 р, - 115с.

6. Клименко І.В. Спільна аграрна політика Європейського Союзу: можливості та виклики для України : аналіт. доп. / І. В. Клименко, М. Г. Бугрій, І. В. Ус. - К. : НІСД, 2011. - 19 с.

7. Спільна аграрна політика Європейського Союзу: можливості та виклики для України. Аналітична доповідь. - Національний інститут стратегічних досліджень, 2011р.;

8. Статівка А. М. Про аграрне законодавство і проблеми його вдосконалення в сучасних умовах // Підприємництво, господарство і право. -- 2001. -- № 7. -- С. 5-10.

9. Шемшученко Ю. С. Гармонізація законодавства України з міжнародним і європейським правом // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. -- 17-20 жовтня 2000 p. -- К., 2000. -- С. 8-14.

10. Шумов А. Ю. Необхідність модернізації аграрного законодавства в Україні та перспективи розвитку аграрного права / Під заг. ред. В.М. Єрмоленка, В. І. Курила. -- К. : Видавництво «Магістр XXI сторіччя», 2005. -- С. 126-128.

Размещено на Allbest.ru