Вступ Польської Республіки до Євросоюзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Історико-правові передумови інтеграції Польщі з Євросоюзом

2. Процес вступу Польської Республіки до Європейського Союзу

3. Пріоритети сучасної польської європейської політики

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Процес інтеграції Польщі з Євросоюзом був досить складний, а після першої спроби здійснення його взагалі було відтерміновано на десятки років. Нині з огляду на політико-правові реалії у Євросоюзі позиція Польщі як одного з ключових гравців є не лише вагомою, а й часом вирішальною. Її досвід на шляху до членства в Євросоюзі не лише є цінним практичним матеріалом в історичній ретроспективі, а й становить науковий інтерес для інших європейських держав - потенційних кандидатів на вступ до ЄС. Такий досвід може бути використано в майбутньому, зокрема й Україною. А отже, й ретельно вивчено.

Зміна в 1989 р. громадської і економічної системи в Польщі призвело до реоріентаціі пріоритетів польської зовнішньої політики. Одним з її нових елементів було прагнення до зближення з Європейським співтовариством, а в більш далекій перспективі - участь у цій структурі на правах члена.

Отже дана тема є доволі актуальною, оскільки наша держава зараз знаходиться на порозі Європейського Союзу і досвід сусідніх держав є для неї дуже важливим.

Предметом мого дослідження є вступ Польської Республіки до Євросоюзу. Його об?єктом є передумови вступу, сам його процес з усіма подробицями, а також наслідки.

Метою є дослідити усі передумови вступу Польщі до Євросоюзу, етапи, які пройшла Польща, вступаючи, а також наслідки європейської інтеграції для держави і подальше перспективи.

Завданнями, які я хочу досягти, є:

· дослідити історико-правові передумови інтеграції Польщі до Євросоюзу;

· прослідкувати процес вступу Польської Республіки до Європейського; Союзу

· визначити пріоритети сучасної польської європейської політики.

1.Історико-правові передумови інтеграції Польщі до Євросоюзу

Варто зазначити, що цій науковій проблематиці у Польщі, зокрема у юридичній літературі, не було приділено значну увагу аж до початку 1990-х років. У поодиноких наукових виданнях повоєнного періоду не враховувалася перспектива асоціації Польщі з ЄС й тим паче - потенційного її членства. Початок процесу європейської інтеграції Польщі зумовив і активність у наукових дослідженнях за цією проблематикою.

Із закінченням Другої світової війни економіка Польщі, як і всіх європейських держав, потребувала не просто реформування, а цілковитої відбудови. Жагуче прагнення населення Польщі до відновлення економічного потенціалу держави, територія якої тривалий час була об'єктом фашистської окупації та ареною бойових дій, наштовхувалося на істотні ідеологічні перепони і всередині держави, і в міжнародному та європейському середовищі.

Попри необхідність інтеграції Польщі з європейськими державами, яку підтримували відомі польські політики, зокрема генерал Владислав Сікорський та історик Йозеф Ретінґєр, правове регулювання економічних відносин у державі підмінялося політичною доцільністю. 1946 року в Польщі було ліквідовано Сенат як державний інститут, націоналізовано промисловість, посилено охорону західного кордону держави. А здійснення економічних реформ було загальмовано. Такі внутрішні події у Польщі, як наслідок, позначилися на польській зовнішній політиці, а відповідно й на свободі вибору та налагодженні міжнародних відносин. Це обмежило можливості держави брати участь у загальноєвропейських об'єднавчих процесах.

Серед позитивних кроків повоєнного життя, які вдалося тоді здійснити Польщі в міжнародному співробітництві, слід відзначити її членство в Організації Об'єднаних Націй та Міжнародному валютному фонді. Справді, Польща юридично є однією з держав-засновниць ООН. Натомість через певні розбіжності міжнародно-правового характеру щодо визнання легітимності її уряду вона не брала участі у Сан-Франциській конференції 1945 року з підготовки статутних документів ООН. Попри це, підписавши згодом Загальну декларацію прав людини ще до набрання нею чинності, Польща де-юре стала 51 державою-засновницею ООН. А стосовно Міжнародного валютного фонду, то 1950 року під ідеологічним тиском Польща змушена була припинити членство в ньому.

Також не сприяла об'єднанню Європи доктрина «залізної завіси», що існувала в повоєнний період й умовно відокремлювала східні держави від західних. В результаті цього розпочався процес ізоляції держав соціалістичного табору від євроінтеграційних процесів на континенті, а отже, й Польщі. Водночас на терені повоєнної Західної Європи такі процеси вже розпочиналися. Економічні проблеми по закінченні Другої світової війни були такі складні, що процес відбудови Європейського континенту міг затягнутися на довгі роки. Розуміючи цю ситуацію, національні уряди розпочали активну діяльність з об'єднання зусиль європейських держав. Їх підтримали й багато проєвропейських громадських акцій та молодіжних рухів. У результаті такої діяльності в Європі створилася низка європейських політичних організацій. 17 березня 1948 року на підставі Брюссельського договору однією з перших було засновано європейську міжнародну організацію Західний Союз. Ще один важливий крок європейськими державами на шляху інтеграції було зроблено вже за два місяці. 10 травня 1948 року було проголошено Гаазьку декларацію Конгресу європейських федералістів, в якій уперше пролунали пропозиції щодо створення об'єднаної Європи на умовах свободи пересування людей, ідей та цінностей. Утім, найважливішим результатом європейської інтеграції того часу можна сміливо назвати активну підготовку й створення 5 травня 1949 року Ради Європи.

Незважаючи на суспільно-політичну активність західної частини континенту, Польща не потрапила до кола держав-засновниць жодного зі згаданих об'єднань. Під час укладення Північноатлантичного договору у 1947 році Польщу й інші держави Центральної та Східної Європи також не розглядали як можливих партнерів. Доводиться констатувати, що після Фултонської промови вони залишилися не так за «залізною завісою», як «під нею», бо були «затиснуті» між двома ідеологічними світами, кожен із яких прагнув реалізувати ідею створення свого, звісно, кращого майбутнього.

Повоєнні економічні проблеми були такі складні, що без об'єднання зусиль європейських держав процес відновлення економіки міг затягнутися на довгі роки. Це ставало дедалі зрозумілішим, тому об'єднавчі процеси у повоєнній Європі попри їх складність тривали й набирали обертів. Польща, однак, не мала можливості реалізувати свої історичні прагнення через існування «залізної завіси» протягом кількох десятиріч. Хоча унікальну можливість висловити свою євроінтеграційну активну позицію ця держава мала ще навіть до заснування європейських співтовариств. Серед інших європейських держав Польща виявила ініціативу щодо участі в економічному проекті відбудови континенту - Програмі відновлення Європи, ініційованій державним секретарем США Джорджем Маршаллом 5 червня 1947 року. Таку ініціативу підтримали багато європейських держав. Уже за місяць, у липні 1947 року, розпочалася підготовка до міжнародної конференції у Парижі щодо Програми відновлення Європи. Тоді ж своє бажання долучитися до Програми виявила й Польща. Розпочався процес підготовки цих країн до участі в Паризькій конференції, написання відповідних декларацій. Проте через ідеологічний пресинг Польща вкотре втратила унікальну можливість зробити перші реальні спільні кроки з іншими європейськими державами на шляху європейської інтеграції, розпочавши Програму відновлення Європи на своїй території.

Тим часом у Західній Європі розпочалося створення Європейських співтовариств. Одним із перших кроків був запропонований Жаном Моне у квітні 1950 року план економічного розвитку у формі секторного методу інтеграції європейських національних економік. Його основою стало послідовне поширення інтеграційних процесів на нові сектори економіки. Кінцевою метою мало бути повне економічне об'єднання, а згодом на його основі - політичне та суспільне. Реалізація цієї ідеї, активно підтримуваної міністром закордонних справ Франції Робером Шуманом, розпочалася з сектора видобутку вугілля й виробництва сталі. Західним державам було запропоновано створити Європейське співтовариство вугілля й сталі (ЄСВС). Стратегічний план полягав у тому, що процес видобування французького й західнонімецького вугілля мав бути підпорядкований спільній інституції. Інституційно-правовий механізм у межах ЄСВС також передбачав контроль ключових галузей економіки Німеччини, слугував запобіжником її мілітаризації. польський республіка європейський інтеграція

До речі, порівняно з іншими учасниками цього співтовариства, за наявними покладами кам'яного вугілля, а отже, за економічним потенціалом у його видобуванні Польща посідала одне з перших місць у Європі. Незважаючи на це, Польща у створенні першого Європейського співтовариства участі не брала. Наприкінці 50-х років на континенті виникло ще два об'єднання європейських держав - Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) та Європейське співтовариство з атомної енергії. Польщі, як і жодної зі східноєвропейських держав, знову не було серед засновників Європейських співтовариств.

Із середини 50-х років «залізна завіса» дедалі щільнішала. Економічні контакти європейських держав із східної та центральної частин Європи з їхніми західними сусідами були зведені до мінімуму на довгі роки. Ідеологічні та політичні чинники конфронтації різних доктрин посилювали протистояння західної та східної частини Європейського континенту. Як наслідок, загальноєвропейські об'єднавчі процеси в умовах «холодної війни» були безперспективні.

Протягом 60-х, 70-х років Польщі вдалось укласти лише декілька торговельних угод з Європейським Економічним Співтовариством, зокрема, щодо торгівлі з продажу деяких видів продукції аграрного сектору. Водночас Європейське Співтовариство підписало декілька угод з окремими державами-членами Ради Економічної Взаємодопомоги. Усі зазначені угоди мали галузевий характер й добровільно-обмежувальний характер у торговельних стосунках ЄС-Польща, оскільки держава-партнер погоджувалася, наприклад, не продавати товар за ціною, нижчою від установленої.

Частину домовленостей між Польщею та Єврокомісією було оформлено у вигляді технічних умов щодо поставок целюлози, морожених фруктів, риби. Уже наприкінці 70-х років окремо з кожною державою-членом ЄС Польща уклала низку угод про науково-технічну, економічну й промислову співпрацю.

Укладення торговельних угод щодо окремих категорій продукції практикували й у 80-ті роки. Наприклад, 19 червня 1986 року було парафовано угоду між Польщею та ЄЕС щодо постачання целюлози. Утім, хоч певні елементи співробітництва й були можливі лише в умовах падіння «залізної завіси», завдяки політичним змінам з'явилася можливість прямих офіційних контактів Польщі з Європейськими співтовариствами.

Під час політичного потепління в Європі, зумовленого, зокрема, початком горбачовської перебудови у 1985 році й зруйнуванням Берлінського муру у 1989 році, відкрилися нові можливості для Польщі й інших держав Центральної та Східної Європи поновити їхні спроби у європейській інтеграції з ЄС.

Неконституційність рішення про запровадження військового стану ще 13 грудня 1981 року викликала стурбованість й неоднозначну оцінку і з боку польської громадськості, і європейської спільноти. Активну діяльність розпочали незалежна профспілка «Солідарність» та інші польські громадські організації.

Європейське Співтовариство теж переживало у своїй історії складні часи. Невдалі спроби створити політичний союз та затвердити проект договору про Європейський Союз на початку 1980-х років виявили гостру потребу якнайшвидшого вдосконалення інституційного механізму ЄС. З цією метою на декілька років співтовариство зосередило свої зусилля на підготовці угоди про розширення секторної співпраці, певною мірою, повертаючись до ідеї Моне, висловленої ще 1950 року, про яку ми згадували.

Результатом такої роботи стало укладення нової угоди ЄС у 1986 році - Єдиного європейського акта, що вперше за 30 років як юридичний акт первинного права ЄС змінював зміст засновчих договорів співтовариства. На його основі вдалося впровадити нові напрями діяльності ЄС, розширивши у такий спосіб сфери співпраці співтовариств.

2. Процес вступу Польської Республіки до Європейського Союзу

Саме в такій ситуації Польща розпочала підготовку до співробітництва з ЄС. Установлено її перші дипломатичні контакти з Європейським Економічним Співтовариством. Уже у вересні 1988 року було проведено формальні переговори між Польщею та ЄС щодо торговельної угоди й економічної співпраці. Відповідну міжнародно-правову угоду між сторонами було укладено менш як за рік.

Наступним кроком стало обговорення питання укладення угоди про асоціацію Польщі з ЄС. Тут відзначимо далекоглядну позицію Європейського Співтовариства. Незважаючи на польські політичні події, позиція ЄС на переговорах щодо укладення Європейської угоди з Польщею була чіткою і вчасною. Вона стала свідченням серйозності намірів співтовариства у стосунках ЄС-Польща, сприяла Польщі у визначенні власної правової позиції у підготовці міжнародно-правових актів про подальшу співпрацю з ЄС.

Політична криза в Польщі наприкінці 1988 року, однак, загострилася. Під тиском опозиційних сил розпочалися дебати під час національного «круглого столу», що тривав з 6 лютого до 5 квітня 1989 року у Магдаленці під Варшавою. Основними вимогами були реалізація широкомасштабних економічних реформ, демократизація режиму, проведення парламентських виборів на багатопартійній основі.

Відтоді Польща цілковито долучилася до євроінтеграційних процесів, а держави-члени ЄС уже з початку 1990 року стали її головними економічними партнерами.

Черговим важливим етапом на шляху Польщі в ЄС було виражене Європейською комісією (1997р.) згоду на початок переговорів ЄС із шістьма країнами-кандидатами - Польщею, Чехією, Угорщиною, Словенією, Естонією та Кіпром. У 1999 р. ЄС прийняв рішення почати переговори про прийняття з Словаччиною, Литвою, Латвією та Мальтою. Переговори про прийняття проводилися у двох етапах: спочатку аналізувався відповідність законодавства кандидата до законодавства ЄС, а потім починалася фаза докладних переговорів по 30-ти тематичних розділах, в яку Польща увійшла 10 листопада 1998 року. Початок переговорів про прийняття було для всієї державної структури Польщі та її економіки серйозним викликом, насамперед у зв'язку з необхідністю приведення польського законодавства у відповідність з правовими актами Співтовариства.

13 грудня 2002 на засіданні Ради Європи в Копенгагені переговори Польщі про прийняття до ЄС були закінчені підписанням 16 квітня 2003 Афінської декларації. Після її ратифікації Польща і 9 інших держав 1 травня 2004 увійшли до складу членів Європейського союзу.

3. Пріоритети сучасної польської європейської політики

Міжнародна конференція

Польща прагне грати активну роль у переговорах щодо прийняття Договору про Конституцію ЄС. У цих переговорах вона заявляє про своє прагнення до розробки компромісної формули Договору, який повинен мати врівноважений характер і враховувати інтереси держав-членів. Слід сподіватися, що політична воля і високий рівень детермінації приведуть до прийняття проекту Договору про Конституцію ЄС на червневому засіданні Ради Європи, що ще більш сильно згуртує Євросоюз, зміцнить солідарність і підвищить ефективність його діяльності.

Розширення Європейського Союзу

У поточному році важливим аспектом роботи ЄС буде проведення і закінчення переговорів про вступ до Союзу з Румунією і Болгарією. Іншим важливим аспектом буде підтримка Туреччини в її намаганнях виконати встановлені в Копенгагені політичні критерії. Рішення про евентуально відкритті переговорів про вступ цієї країни до ЄС буде прийнято в грудні поточного року. Новим питанням в процесі розширення Євросоюзу є визнання Хорватії статусу країни-кандидата і можливого початку переговорів з цією країною про вступ. Рішення з цього питання має бути прийнято до кінця цього року.

Нова Фінансова перспектива

Враховуючи факт, що термін дії Фінансової перспективи закінчується в 2006 році, необхідно буде в кінці 2005 року прийняти рішення щодо змісту нової Фінансової перспективи. Нова Фінансова перспектива повинна встановити напрями розвитку таких сфер європейської політики, що фінансуються з бюджету співтовариства, як Загальна Європейська Політика, політика згуртування і політика сприяння розвитку, які тісно пов'язані з реалізацією найважливішою суспільно-економічної програми Європейського союзу, тобто Лісабонської стратегії. Дискусія на тему нової Фінансової перспективи має велике значення для майбутнього вигляду Європейського союзу, перш за все із-за необхідності скоротити розрив між рівнями розвитку старих і нових держав-членів ЄС.

Політика згуртування ЄС

Вступ Польщі до Європейського союзу позначає її повноправну участь у створенні та використанні благ, що випливають з усіх сфер європейської політики Союзу, до числа яких можна віднести також політику згуртування. Це одне з найважливіших напрямків політики ЄС, яке на другому місці за ОСП поглинає найбільш значну частину бюджету спільноти. Основною метою цієї політики є зміцнення соціально-економічного гуртування Співтовариства У великому спрощення, цю політику можна описати як спектр заходів, спрямованих на скорочення розриву між рівнями розвитку не тільки між державами, але також і різними регіонами ЄС.

Для Польщі це означає можливість отримання підтримки в рамках таких інструментів політики згуртування ЄС, як Структурні Фонди та Фонд гуртування. Це відкриває перед нашою країною величезні можливості розвитку, проте, одночасно ставить перед нами величезні завдання, наприклад, в області програмування і реалізації заходів з розвитку.

У контексті політики згуртування ЄС польська політика повинна концентруватися на двох основних напрямках: на забезпеченні найбільш ефективного використання вже доступних з 1 травня коштів і на активній участі в дискусії про перспективи політики згуртування ЄС, яка протікає паралельно дискусії про перспективи фінансової політики ЄС (бюджетом ЄС) в роках 2007 - 2013.

Вільне пересування громадян

Питання вільного переміщення громадян, що охоплює свободу переміщення трудящих, право створювати підприємства, а також право пересування і перебування, є одним з тих аспектів європейської інтеграції, який найбільш цікавить громадськість. Згідно з положеннями Договору про заснування Європейського співтовариства, трудящі держав ЄС мають право перебувати і переміщатися по території Союзу навіть у разі, якщо вони не проявляють економічної активності. Крім того, вони не можуть піддаватися будь-якої дискримінації в порівнянні з місцевими працівниками галузі доступу до роботи та умов її виконання.

Це є одним з аспектів реалізації принципу спільного ринку, а одночасно засобом, що забезпечує постійний прогрес в економічному розвитку і постійне підвищення соціальних стандартів на території Співтовариства. Можливість повного використання прав, що випливають з вільного переміщення осіб, поряд з виборчими правами, є одним з головних аспектів каталогу прав громадянина Європейського союзу і займає високу позицію серед пріоритетів європейської політики Польщі.

В даний час тільки Великобританія, Ірландія, Швеція і Голландія висловили згоду на повну свободу руху робочої сили з нових держав-членів. Решта - старі - держави-члени ЄС встановили семирічний перехідний період у цій області.

Спільна зовнішня політика та політика безпеки (СЗБП)

З точки зору польських політичних і економічних інтересів ключове значення має розвиток тісному зв'язку зі східними сусідами ЄС у рамках Європейської Політики Сусідства. Польща очікує, що політика сусідства буде чітко диференційована стосовно окремих регіонів, і підтримує розвиток Східного виміру зовнішньої політики ЄС, як механізму, що координує способи реалізації та інструменти східної політики ЄС, а також платформи регіонального співробітництва. Польща підтримує поглиблення зв'язків між ЄС та Росією і висловлює свою готовність взяти участь у всіх формах діалогу, який ведеться між зацікавленими сторонами. Крім цього, ми уважно стежимо за політикою ЄС по відношенню до Калінінградської області. Польща підтримує також інтеграцію України з Європейським Союзом і зближення Молдови з ЄС. З точки зору Польщі, дуже важливо, щоб інші держави-члени ЄС підтримували розвиток Європейської Політики Сусідства та Східного виміру зовнішньої політики ЄС, особливо у сфері економіки та фінансів. Необхідно також стежити за реалізацією положень договорів, укладених між Союзом та зазначеними державами, а також за розвитком форм діалогу між Союзом та його східними сусідами, а особливо діалогу з питань енергетики. Участь Польщі у формуванні зовнішньої політики і політики безпеки ЄС не обмежується тільки до східної політики ЄС. Уважно стежимо також за процесом стабілізації та нормалізації ситуації на Західних Балканах і гаряче підтримуємо європейський шлях, обраний державами цього регіону. Польща має намір активно включитися в реалізацію стратегії ЄС у рамках Барселонського процесу та Євро-середземноморського партнерства, завданням яких є розвиток близьких взаємин ЄС із його сусідами на південних узбережжях Середземного Моря, тим більше, що вона має в цьому регіоні важливі політичні і економічні інтереси. Серйозне значення з точки зору польських інтересів має також розвиток тісних трансатлантичних зв'язків в політичному, військовому, економічному і соціальному масштабах, а також сприяння розвитку гармонійних взаємин Євросоюзу з США і НАТО. Ми, звичайно, не забуваємо також і про інші, позаєвропейські райони: Азії, Латинській Америці, Карибах та Африці. Польща має намір брати активну участь у діях ЄС, здійснюваних у рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського союзу, і поглиблювати наші політичні й економічні зв'язки з країнами цих регіонів. Активну участь Польщі в реалізації СЗБП ставить перед Відділами зовнішньої торгівлі завдання враховувати погляди і думки держав-членів ЄС та інститутів Союзу в області розвитку взаємин з позаєвропейським державами і з державами, що не входять до складу Союзу, звертаючи особливу увагу на економічні та торговельні взаємини і надання допомоги у їх розвитку.

Висновки

Отже, я дослідила історико-правові передумови інтеграції Польщі до Євросоюзу, прослідкувала процес вступу Польської Республіки до Європейського, усі труднощі, які їй довелось здолати на шляху до нього Союз, визначила пріоритети сучасної польської європейської політики та її плани на майбутню діяльність у ньому.

Варто зазначити, що цій науковій проблематиці у Польщі, зокрема в юридичній літературі, не було приділено значну увагу аж до початку 1990-х років. У поодиноких наукових виданнях повоєнного періоду не враховувалася перспектива асоціації Польщі з ЄС й тим паче - потенційного її членства. Початок процесу європейської інтеграції Польщі зумовив і активність у наукових дослідженнях за цією проблематикою.

Не сприяла об'єднанню Європи й доктрина «залізної завіси», що існувала в повоєнний період й умовно відокремлювала східні держави від західних. В результаті цього розпочався процес ізоляції держав соціалістичного табору від євроінтеграційних процесів на континенті, а отже, й Польщі. Проте після Фултонської промови вони залишилися не так за «залізною завісою», як «під нею», бо були «затиснуті» між двома ідеологічними світами, кожен із яких прагнув реалізувати ідею створення свого, звісно, кращого майбутнього.

У вересні 1988 року було проведено формальні переговори між Польщею та ЄС щодо торговельної угоди й економічної співпраці, яку було підписано у 1989. Наступним кроком стало обговорення питання укладення угоди про асоціацію Польщі з ЄС. Черговим важливим етапом на шляху Польщі в ЄС було виражене Європейською комісією (1997р.) згоду на початок переговорів ЄС із шістьма країнами-кандидатами - Польщею, Чехією, Угорщиною, Словенією, Естонією та Кіпром. Початок переговорів про прийняття було для всієї державної структури Польщі та її економіки серйозним викликом, насамперед у зв'язку з необхідністю приведення польського законодавства у відповідність з правовими актами Співтовариства. Після ратифікації Афінської декларації 16 квітня 2003, 1 травня 2004 Польща увійшла до складу членів Європейського союзу.

На даний момент Польська Республіка посідає одне з чільних місць у Європейській раді, а також являється адвокатом України у Європейському союзі. На мою думку шлях пройдений нею може слугувати яскравим прикладом для нашої держави.

Список використаної літератури

1. Антонюк, С. Європейська інтеграція в зовнішній політиці Республіки Польща в 1989-2004 роках / С. Антонюк // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Історія . 1958 -. - 2012. - Вип. 109 . 60 с.

2. Бочаров, С.В. Адміністративна реформа в Польщі як укрок до інтеграції в Європейський Союз / С.В. Бочаров // Наука. Релігія. Суспільство. - 2009. - № 4. С. 60-64.

3. Єфремова, Н. Актуальне дослідження історії державності і права Польщі / Н. Єфремова // Право України : Юрид. журн. - 2013. - № 11. С. 439-442.

4. Пойченко, О. Схвалення громадськістю членства Польщі у Європейському Союзі напередодні вступу / Ольга Пойченко // Актуальні проблеми європейської інтеграції : зб. ст. з питань європейської інтеграції та права . 2007 -. - 2008. - : Вип. 3 . 604 с.

5. Сергеев, Д.В. Польша и общая внешняя политика и политика безопасности после расширения ЕС // Актуальные проблемы Европы* : сб. научн. трудов. - 2005. - Вып. 4. С. 163-186.

6. Сиройч, З. Развитие политики занятости в условиях системной трансформации экономики Польши / З. Сиройч // Демографія та соціальна економіка : Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - 2007. - № 2. С. 169-178.

Размещено на Allbest.ru