Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісогосподарського призначення і водного фонду. Водно-болотні угіддя - це райони морів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відливу не перевищує 6 м і які є місцем існування мігруючих птахів, водно-болотної флори і фауни. У зв'язку з прийняттям Закону України від 8 лютого 2006 р. "Про внесення змін до Лісового кодексу України" ч. 1 ст. 46 ЗК зазнала певних змін. Тепер до земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. Незважаючи на те, що в гл. 7 ЗК землі водно-болотних угідь не згадуються з екологічної точки зору водно-болотні угіддя виконують важливі екологічні функції, які виявляються в регулюванні водного режиму та підтримці існування характерної для боліт флори та фауни, особливо водоплавних птахів. земля болотний угіддя правовий

Міжнародно-правовий режим водно-болотних угідь встановлено Конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 2 лютого 1971 p.). Кожна з країн-учасниць Конвенції визначає придатні водно-болотні угіддя на своїй території для внесення їх до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення, що зберігається в спеціальному бюро Міжнародного союзу із захисту природи і природних ресурсів.

Межі кожного водно-болотного угіддя точно описуються та наносяться на карту. Угіддя для Списку відбираються із врахуванням їх міжнародного значення з точки зору екології, ботаніки, зоології, лімнології або гідрології. У першу чергу, до Списку включаються угіддя, що є місцями перебування водоплавних птахів за будь-якої пори року. Зараз до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення занесено понад 1 тис. одиниць загальною площею близько 750 тис. кв. км. В Україні Рамсарський список налічує 22 одиниці загальною площею 650 тис. га. Розташовані такі угіддя в основному на узбережжі Чорного та Азовського морів.

Кожна з країн-учасниць Конвенції керується усвідомленням своєї міжнародної відповідальності за збереження, управління та раціональне використання ресурсів мігруючих водоплавних птахів. Для збереження водно-болотних угідь та водоплавних птахів створюються природні резервати та забезпечується належний нагляд за ними, заохочуються дослідження і обмін даними та публікаціями, що стосуються водно-болотних угідь, їх флори та фауни.

На виконання вимог Рамсарської конвенції в Україні прийнято багато нормативних актів щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення. Так, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 23 листопада 1995 р. № 935 "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення". Цією постановою з метою збереження унікальних природних комплексів водно-болотних угідь, які згідно з критеріями Рамсарської конвенції мають природоохоронну, рекреаційну, наукову, естетичну цінність та міжнародне значення головним чином як місця оселень водоплавних птахів був затверджений перелік водно-болотних угідь міжнародного значення.

Відповідно до Концепції збереження біологічного різноманіття України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р. № 459, для розв'язання проблем, пов'язаних з негативними для флори і фауни наслідками осушення боліт та проведенням торфорозробок, зарегулюванням водотоків і підтопленням прилеглих територій, забрудненням води передбачається: провести інвентаризацію водно-болотних угідь національного, регіонального і місцевого значення, розробити і вжити заходів щодо їх охорони та відновлення; визначити перелік озер, що потребують особливої охорони; здійснити заходи щодо збереження цінних болотних масивів, передусім у регіоні Полісся; забезпечити широку участь установ та організацій у виконанні міжнародних проектів у рамках Рамсарської і Боннської конвенцій та інших міжнародних програм, спрямованих на збереження озерних та болотних екосистем; розробити і реалізувати заходи щодо охорони водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення.

У Загальнодержавній програмі охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затв. Законом України від 22 березня 2001 p., передбачається розроблення окремих режимів природокористування у межах територій (акваторій), віднесених до водно-болотних угідь міжнародного значення. Наголошується на необхідності вжиття заходів для відтворення і збереження земель водно-болотних угідь також і в Загальнодержавній програмі розвитку водного господарства, затв. Законом України від 17 січня 2002 р.

Правовий режим цих угідь встановлюється згідно з Порядком надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, затв. постановою Кабінету

Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1287. Статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано цінним природним комплексам боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об'єктів - природних або штучно створених, постійних чи тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих чи солоних, у тому числі морським акваторіям, що знаходяться у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земель водного фонду та лісогосподарського призначення.

Статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано територіям: за типовістю, рідкісністю або унікальністю - природним чи напівприродним (штучним) типам водно-болотних угідь біогеографічного регіону; за видами рослин і тварин, які перебувають під загрозою зникнення в усьому світі; за регулярним перебуванням водно-болотних птахів; за станом іхтіофауни.

Визначення водно-болотних угідь, що можуть бути заявленими для надання їм статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, здійснюється Мінприроди за поданням наукових установ, громадських організацій, інших заінтересованих підприємств, установ, організацій та громадян. Для розгляду цих пропозицій у Мінприроді може утворюватися експертна рада.

Подання повинне містити обґрунтування відповідності водно-болотного угіддя встановленим критеріям, відомості про місцезнаходження, розмір площі, характер використання, користувачів (власників) земельних ділянок та інших природних ресурсів, відповідний картографічний матеріал згідно з проектами землеустрою.

Мінприроди у місячний строк розглядає подання на відповідність заявленого водно-болотного угіддя встановленим критеріям і погоджує питання щодо надання йому статусу водно-болотного угіддя міжнародного значення з центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває це угіддя, користувачами (власниками) земельної ділянки та інших природних ресурсів, органом місцевого самоврядування, після чого відповідні матеріали разом з проектом відповідного рішення подаються для погодження до Кабінету Міністрів України.

Після погодження поданих матеріалів Кабінетом Міністрів України Мінприроди готує відповідні матеріали українською та англійською мовами і надсилає їх згідно з офіційною процедурою до Бюро Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів для розгляду питання про внесення йодно-болотного угіддя до Списку водно-болотних угідь МІЖ народного значення.

Після надання заявленому водно-болотному угіддю статусу водно-болотного угіддя міжнародного значення Мінприроди повідомляє про це заінтересований центральний орган виконавчої влади, користувачів (власників) земельних ділянок та інших природних ресурсів, орган місцевого самоврядування та надсилає їм копію міжнародного сертифіката.

Охорона і користування природними ресурсами водно-болотних угідь (їх ділянок) міжнародного значення, що перебувають у межах територій і об'єктів природно-заповідного фонду, земель водного фонду та лісогосподарського призначення, здійснюються відповідно до вимог чинного природноресурсного законодавства. На всі зазначені угіддя складаються паспорти, ведення яких покладається на адміністрації установ природно-заповідного фонду, у межах яких знаходяться ці угіддя, а у разі їх знаходження за межами територій природних заповідників, біосферних заповідників і національних природних парків - на територіальні органи Мінприроди за погодженням з користувачами або власниками земельних ділянок та інших природних об'єктів. Структуру, зміст та порядок заповнення паспорта визначає Мінприроди. За погодженням з користувачами і власниками земельних ділянок та інших природних ресурсів Мінприроди та його територіальні органи забезпечують установлення спеціальних знаків на межах водно-болотних угідь міжнародного значення. Межі водно-болотних угідь міжнародного значення наносяться на плани та карти відповідних земельних ділянок.

2. Правовий режим земельних ділянок та природних об'єктів, що мають особливу наукову цінність