Суспільно небезпечне діяння

в) причинний зв'язок має місце лише у разі, коли діяння є головною, визначальною умовою (фактором) настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило дуже важливо враховувати в ситуаціях, коли в причинний ряд втручаються різні додаткові сили, умови і фактори - дії інших осіб, різні процеси (патологічні, біологічні та ін.), тобто мають місце кілька (безліч), факторів, що тією чи іншою мірою сприяють настанню суспільно небезпечних наслідків. Діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без нього (при уявному, штучному виключенні діяння з усього ланцюга факторів) суспільно небезпечні наслідки не настали б. У даній конкретній обстановці діяння завжди створює реальну можливість настання наслідку і є в такому разі їх причиною;

г) діяння перебуває в причинному зв'язку з наслідком, якщо воно з неминучістю викликає настання цього наслідку. Мова йде про те, що діяння з урахуванням його характеру та інтенсивності (стрімкості), а також місця, часу, обстановки, способу і засобів вчинення злочину, особливостей його об'єкта і предмета створює реальну можливість настання наслідків. Діяння тут з необхідністю, з неминучістю (закономірно) викликає настання наслідку. Наслідок тут органічно притаманний (реально можливий) цьому діянню, чому має місце необхідний причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та його наслідками.

Необхідний причинний зв'язок слід відрізняти від випадкового причинного зв'язку. Необхідний причинний зв'язок відбиває закономірності розвитку об'єктивного світу, коли причина сама у собі містить реальну можливість настання певного наслідку. При необхідних причинних зв'язках людина, пізнаючи об'єктивний світ, здатна передбачати розвиток природного ходу подій. Вчиняючи ті або інші дії, що з закономірністю викликають настання наслідків, людина здатна передбачити настання цих наслідків. От чому необхідний причинний зв'язок має кримінально-правове значення, і наслідки, що настали від дії (бездіяльності) особи при наявності в неї умислу чи необережності, ставляться йому в провину.

На відміну від цього випадкові причинні зв'язки не відбивають закономірностей розвитку подій. Вони є наслідком випадкового перетинання причинно-наслідкових ланок (іноді багатьох). Тут діяння з урахуванням об'єктивно-предметних умов містить лише абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків. Наприклад, потерпілий, якому нанесене легке поранення, помирає від того, що при перев'язуванні йому була занесена інфекція. Відповідальність в цьому випадку може настати лише за нанесення поранення, а не за смерть, що настала. Суспільно небезпечні наслідки, що настали внаслідок випадкового причинного зв'язку, не мають кримінально-правового значення і не є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом.

Урахування викладених положень має важливе значення для вирішення питання про наявність (чи, навпаки, відсутність) у кожному конкретному випадку причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком. Встановлення необхідного причинного зв'язку констатує наявність об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом.

Висновки

При виявленні злочину найчастіше у першу чергу стикаємося з його об'єктивними ознаками, конкретним актом поведінки (діянням) суб'єкта у виді дії чи бездіяльності, що здійснено у певній об'єктивній обстановці, у певному місці, в певний час, із застосуванням певних засобів та пристосувань чи без такого, в певний спосіб; при цьому має місце шкода нанесена суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, та причинно-наслідковий зв'язок між діянням та суспільно небезпечними наслідками, що настали. Як явищу реальної дійсності, ці ознаки притаманні будь якому злочину, без них злочину бути не може. Таким чином усі ознаки об'єктивної сторони злочину, з точки зору їх закріплення у диспозиціях статей особливої частини ККУ, можна поділити на дві групи - обов'язкові та факультативні. До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії чи бездіяльності. До факультативних ознак в принципі належать суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням та суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину, але у випадку якщо ці ознаки прямо вказані у диспозиції статті яка застосовується, чи однозначно випливають з її змісту, вони набувають значення обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину і їх встановлення є обов'язковим.

Поняття "діяння", як обов'язкова ознака об'єктивної сторони злочину, характеризується тим, що воно повинно бути суспільно небезпечним, протиправним, конкретним, свідомим і вольовим актом поведінки людини у формі дії чи бездіяльності. Суспільна небезпечність полягає в тому, що діяння спричиняє істотну шкоду суспільним відносинам, або створює реальну загрозу настання такої шкоди. Протиправність, як ознака діяння, означає, що кримінально карним може бути лише те діяння яке передбачено кримінальним законом (ст. 11 ККУ).

Дія - активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка людини, що може бути фізичною або інформаційною. З фізичного боку дії поділяються на прості та складні, тобто, прості - елементарні рухи тіла (наприклад, завдання удару), складні - ті, що складаються з кількох актів поведінки, кожний з яких може бути визнано окремою дією, чи ті, що складаються з ряду тотожних актів поведінки, об'єднаних єдиним умислом і спрямованих на досягнення єдиного злочинного наслідку. Інформаційні дії полягають у передаванні інформації зі злочинною ціллю вербальним чи невербальним шляхом (наприклад, погроза вбивством). Бездіяльність - пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій (дії), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах, причому, наявність обов'язку особи діяти певним чином та наявність реальної можливості в даних конкретних умовах діяти в такий спосіб є обов'язковими умовами кримінальної відповідальності особи за бездіяльність. Сам обов'язок вчинити певні дії може випливати з таких підстав як закон, професійні або службові функції, договір, родинні відносини. Наявність реальної можливості особи діяти певним чином полягає в тому, що вона в змозі виконати активні дії і запобігти злочинним наслідкам.

Суспільно небезпечні наслідки визначають як - шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Для характеристики об'єктивної сторони злочину важливе значення мають1 такі його ознаки як місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину, вони є факультативними ознаками об'єктивної сторони злочину, однак у тому випадку якщо ці ознаки прямо вказані у статтях особливої частини ККУ вони набувають значення обов'язкових, тобто таких без яких об'єктивна сторона злочину встановлена бути не може і отже відсутній склад злочину як підстава кримінальної відповідальності. Місце вчинення злочину - це певна територія, де було почато і закінчено діяння або настав злочинний результат, наприклад, територія України (ст. 268), надра (ст. 240), водні об'єкти (ст. 242) . Час є обов'язковою ознакою складу конкретного злочину в тих випадках, коли його зазначено в законі як ту чи іншу частину року, місця, тижня або доби. Обстановка вчинення злочину - це конкретні об'єктивно предметні умови в яких вчиняється злочин, наприклад, обстановка в якій відбувається злочин (ч. 3 ст.402), чи умови в яких перебуває потерпілий (ст.135). Спосіб вчинення злочину - це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину. Засоби вчинення злочину - це предмети матеріального світу, що застосовуються що застосовуються злочинцем при вчиненні суспільно небезпечного діяння, наприклад, зброя є обов'язковою ознакою складу бандитизму (ст.257).

Список використаної літератури

Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 // Офіційний вісник України. -2001.-№21.

Кримінальний кодекс України. Офіційний текст з порівняльною таблицею і алфавітно-предметним покажчиком. - К., 2001. - 352с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України // Відп. редактор С.С. Яценко. - К.: А. С. К., 2002. - 936 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. -- К.: Каннон, А.С.К.,2003.- 1078 с.

Новий кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матеріали між народ. Наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовтня 2001 р. -К.-Х., 2001.-345с.

Гуторова Н.А., Житний А.А. Збірник постанов пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. - Харьків, 2001. - 464с.

Коржанський М.И. Науковий коментар Кримінального кодексу України. -К., Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. - 374 с.

Коржанський М.И. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге. - К.: Атіка, 2002. - С. 185-190.

Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В .Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер; X.: 2001. - 496 с.

Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник. За заг. ред. М.І.Мельника, В.А, Клименка. - Юридична думка, 2004. - 656 с.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.) / за ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - 656 с.

Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). - К., 2001. - 272с.

Тертишник В.М Науково - практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: АСК., 2002. - 1056 с.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. - К.: А.С.К., 2003.-1163 с.

Уголовное право Украиньї: Общая часть: Учебник / отв. ред. Я.Ю.Кондратьев. - К.: Атика, 2002. - 448 с.

Уголовное право Украиньї. Общая и Особенная части / под ред. Е.Л.Стрельцова. - Харьков: Одиссей, 2002. - 275 с.

Размещено на Allbest.ru