Розмежування матеріальної відповідальності в трудовому праві та цивільно-правової відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

Реферат на тему:

«Розмежування матеріальної відповідальності в трудовому праві та цивільно-правової відповідальності»

підготував: студент

4 курсу 8 групи Данішевський А.В.

наукови керівник: доцент Сіроха Д.І.

Київ 2015

Зміст

Вступ

1. Поняття та ознаки матеріальної відповідальності в трудовому праві

2. Підстави та умови як критерії розмежування цивільно-правової і матеріальної відповідальності

3. Порядок застосування, особливості та характер відповідальності як критерії розмежування цивільно-правової і матеріальної відповідальності

Висновки

Список використаної літератури

відповідальність трудовий право матеріальний

Вступ

Відповідальність в трудовому праві буває двох видів - дисциплінарна відповідальність, тобто відповідальність, що настає за порушення трудової дисципліни, та матеріальна відповідальність, як настає внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків.

Матеріальна відповідальність в трудовому праві за рядом ознак досить схожа до цивільно-правової відповідальності в цивільних правовідносинах. У зв'язку з цим постає необхідність їх розмежування, адже, як свідчить практика, окремі суб'єкти трудових правовідносин не володіючи належними знаннями в цій сфері допускають помилки при виборі відповідальності у разі настання трудового правопорушення, що призводить до зайвих трудових спорів, котрих можна було б уникнути.

Мета дослідження - виявити основні та додаткові критерії розмежування зазначених видів відповідальності, а також виявлення причин допущення помилок при виборі правильного виду відповідальності.

Ступінь наукової розробки даної теми є достатнім. У своїх працях досліджували це питання такі науковці як Венедиктов B.C., Гейц І.В., Харитонов Є.О., Лапкін А.В. та інші.

Аналізуючи Кодекс законів про працю України, Цивільний кодекс України та доктринальні напрацювання науковців можна виділити традиційні критерії розмежування цих видів відповідальності, мова йде саме про підстави та умови настання матеріальної та цивільно-правової відповідальності. Але Коло трудових правовідносин на сучасному етапі в силу розвитку трудових правовідносин стає дедалі ширшим та складнішим, тому постає необхідність виділяти і додаткові критерії розмежування, а саме - критерії, що стосуються порядку, умов та особливостей застосування цих видів юридичної відповідальності.

У своїй роботі я і досліджував зазначені критерії.

1. Поняття та ознаки матеріальної відповідальності в трудовому праві

Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору - працівника або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й порядку [2, c. 45].

Матеріальній відповідальності властиві усі ознаки юридичної відповідальності. Так, матеріальну відповідальність характеризує державний примус, тобто примус до виконання норм права. Ця ознака у різних галузях виявляється по-різному. Так, у цивільному та трудовому законодавстві передбачена можливість добровільного виконання обов'язку (добровільне відшкодування заподіяної шкоди). В усіх випадках діяльність щодо здійснення державного примусу можлива за умови додержання певного процедурно-процесуального порядку [4, c. 49].

Підставою юридичної відповідальності являється правопорушення, яке вказує на момент виникнення юридичної відповідальності, породжує відповідні правовідносини і відповідну відповідальність особи, яка вчинила правопорушення.

Працівник повинен дбайливо ставитися до майна власника підприємства, установи, організації. У свою чергу власник (або уповноважений ним орган) повинен створити працівникам умови, що забезпечують повне збереження дорученого їм майна, забезпечити здорові та нешкідливі умови праці. Невиконання чи неналежне виконання таких обов'язків, покладених на сторони трудового договору, якщо внаслідок цього заподіяна матеріальна шкода, утворює собою трудове майнове правопорушення і є підставою для матеріальної відповідальності [5, c. 99]. Не являються правопорушеннями дії, які хоч і схожі з правопорушенням, але не визнаються такими внаслідок обставин, при яких вони були вчинені: при необхідній обороні, крайній необхідності та виробничо-господарському ризику.

Суб'єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві в усіх випадках є працівник і роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа), з яким він перебуває в трудових правовідносинах [1].

Матеріальна відповідальність сторін трудового договору виникає при заподіянні шкоди тільки у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням трудових обов'язків. У трудовому праві відшкодуванню підлягає тільки пряма дійсна шкода і, як правило, в обмеженому розмірі - не більше середнього місячного заробітку працівника, який заподіяв шкоду. Ця відповідальність не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством; неотримані доходи або упущена вигода, на відміну від цивільного права, відшкодуванню не підлягають. У цивільному праві завжди діє принцип повного відшкодування шкоди [4, c. 50].

Межі матеріальної відповідальності працівників диференціюються залежно від форми вини, виду майна, якому заподіяна шкода, характеру трудової функції, яку виконує працівник, чого немає в цивільному праві. За нормами трудового права працівники звільняються від матеріальної відповідальності за шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормального виробничо-господарського ризику [4, c. 52]. Тягар доведення наявності підстави й умов матеріальної відповідальності працівника лежить на власникові або уповноваженому ним органі (ст. 138 КЗпП України), тобто діє презумпція невинності працівника, в той час як у цивільному праві встановлена презумпція вини заподіювана шкоди [1].

Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність у трудовому праві носить двосторонній, взаємний характер. Складовими частинами її є: матеріальна відповідальність працівників і матеріальна відповідальність роботодавця - власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичної особи. Працівник, котрий заподіяв шкоду майну власника внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків за трудовим договором, зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду [3, c. 31]. Роботодавець або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність перед працівником за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок невиконання обов'язків щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці; за незабезпечення збереження особистих речей працівника при виконанні ним трудових обов'язків; за порушення права працівника на працю: при необґрунтованій відмові в прийомі на роботу, незаконному відстороненні від роботи, незаконному переведенні на іншу роботу, при незаконному звільненні з роботи, у разі неправильного або не відповідного чинному законодавству формулювання причини звільнення в трудовій книжці, що перешкоджає працевлаштуванню працівника, у зв'язку із затримкою трудової книжки при звільненні, у разі затримки виконання рішення про поновлення працівника на роботі [5, c. 101].

Матеріальна відповідальність працівників регулюється главою IX КЗпП "Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації".

Елементи трудового майнового правопорушення є одночасно умовами матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Такими умовами є:

· наявність прямої дійсної шкоди, під якою потрібно розуміти втрату, погіршення або пониження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей або зробити зайві виплати;

· протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків);

· причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і майновою шкодою, що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння;

· вина працівника, власника або уповноваженого ним органу. Вина являє собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності [2, c. 76].

Потрібно звернути увагу на те, що на відміну від цивільно-правової майнової відповідальності, коли передбачаються випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність у трудовому праві не може наступити без вини. При покладанні на працівника матеріальної відповідальності вина повинна бути обов'язково встановлена. Форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності, і відповідно умисне заподіяння майнової шкоди тягне за собою повну матеріальну відповідальність.

Як уже відмічалося, тягар доведення вини лежить на власникові або уповноваженому ним органі, крім випадків відшкодування шкоди працівниками, які несуть повну матеріальну відповідальність за спеціальними законами, уклали договір про повну матеріальну відповідальність або отримали матеріальні цінності за разовим дорученням. Такі працівники вважаються винними, доки самі не доведуть свою невинність у виникненні шкоди. Для притягнення до матеріальної відповідальності необхідні всі вказані умови у сукупності.

2. Підстави та умови як критерії розмежування цивільно-правової і матеріальної відповідальності

Критерії розмежування матеріальної відповідальності у трудовому праві і майнової у цивільному праві можна умовно поділити на дві великі групи. Перша і основна стосується підстав і умов настання матеріальної та цивільно-правової відповідальності, і виявляється при аналізі складів передбачених відповідними галузями права правопорушень.

1. Обўєктом трудового правопорушення є трудові правовідносини, що включають обовўязки зі збереження майна і відшкодування шкоди. Обўєктом цивільного правопорушення є цивільні правовідносини: майнові та особисті немайнові.

2. Протиправність. Для трудового правопорушення вона полягає у порушенні норм трудового права, які покладають на працівників обовўязки зі збереження майна, а на роботодавця - створення необхідних для цього умов. Протиправність як умова цивільно-правової відповідальності відрізняється не лише належністю норм, що порушуються, до цивільного права, а й більш широким за обсягом колом прав і обовўязків, що охороняються цивільно-правовою відповідальністю порівняно з матеріальною.

3. Шкода. Вона є досить чітким критерієм розмежування і включає два аспекти:

а) у цивільному праві шкода трактується ширше, ніж у трудовому, і, крім реальних збитків, включає упущену вигоду (відповідальність за яку, відповідно до трудового законодавства, не може бути покладена на працівника);

б) у трудовому праві значно вужча, ніж у цивільному, сфера притягнення до відповідальності за завдану моральну шкоду. Право на її відшкодування має лише працівник.

4. Причинний звўязок між протиправним діянням і заподіянням шкоди. На відміну від трудового права, де встановлення необхідного причинного звўязку є обовўязковою умовою притягнення до відповідальності, у цивільному праві в окремих випадках встановлення причинного звўязку не вимагається (неустойка).

5. Факультативні елементи обўєктивної сторони правопорушення (час, місце, спосіб його вчинення). В трудовому праві їм приділяється більше уваги, вони впливають на обсяг відшкодування шкоди, тоді як у цивільному праві вони зазвичай не враховуються.

6. Вина. Вона є обовўязковою умовою кожного з цих видів відповідальності. Однак у цивільному праві у випадках, прямо встановлених у договорі чи законі, можлива відповідальність без вини (напр., ч.2 ст.612, ч.2 ст.950 ЦК України).

7. Субўєктний склад. Суб'єкти матеріальної відповідальності чітко визначені (працівник і роботодавець), а цивільно-правової - не завжди. Сторони матеріальної відповідальності завжди повўязані трудовими правовідносинами і не є рівноправними, тоді як при цивільно-правовій відповідальності вони завжди рівноправні, але не завжди перебувають у правовідносинах одне з одним. [8; ст. 57]

3. Порядок застосування, особливості та характер відповідальності як критерії розмежування цивільно-правової і матеріальної відповідальності

Наступна група відмінностей і відповідних їм критеріїв розмежування стосується характеру, порядку, особливостей застосування цивільно-правової і матеріальної відповідальності.

1. Індивідуальний характер матеріальної відповідальності. Працівник завжди відшкодовує шкоду особисто, це стосується і неповнолітніх працівників. Натомість у цивільному праві існує субсидіарна відповідальність, коли шкоду відшкодовують не ті особи, які її заподіяли.

2. Солідарна відповідальність. При матеріальній відповідальності солідарне відшкодування застосовується лише якщо шкода заподіяна спільними умисними діями працівників або працівника і інших осіб. Натомість в цивільному праві солідарна відповідальність застосовується як загальне правило.

3. Обовўязок доказування умов, необхідних для притягнення винної особи до відповідальності. При матеріальній відповідальності працівника тягар доведення цих умов покладається на роботодавця. Натомість в цивільному праві потерпілим доводиться шкода і причинний звўязок, а правопорушником - відсутність протиправності діяння і вини.

4. Обсяг відповідальності. В цивільному праві відповідальність є повною за загальним правилом, а матеріальна відповідальність працівника, як правило, обмежена.

5. Обставини, які впливають на розмір відповідальності. В трудовому праві в основу зменшення розміру відшкодування шкоди покладено обўєктивний критерій («відсутність умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей»), а в цивільному - субўєктивний (ступінь вини потерпілого - ч.2 ст.1193 ЦК).

6. Порядок стягнення шкоди. При матеріальній відповідальності він є більш диференційованим, ніж при цивільно-правовій, значні повноваження має потерпіла сторона (роботодавець).

7. Строки притягнення до відповідальності. Вони є різними для матеріальної і цивільно-правової відповідальності, в трудовому праві існує їх більша диференціація.

8. Санкції. В трудовому праві умови і порядок їх застосування мають специфіку і варіативність, порівняно з цивільним правом, натомість цивільно-правова відповідальність передбачає специфічні види санкцій, яких немає в трудовому праві.

9. Підстави звільнення від відповідальності. Обставини, що є підставами звільнення від матеріальної відповідальності (наприклад, крайня необхідність) не вважаються такими при цивільно-правовій відповідальності.

Таким чином, існує достатньо критеріїв, які дають змогу стверджувати, що матеріальна і цивільно-правова відповідальність є різними і самостійними видами юридичної відповідальності. [8; ст. 58]

Висновки

Отже, матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору - працівника або власника відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й порядку.

Виходячи з аналізованих вище критеріїв розмежування, можемо говорити, що основними ознаками матеріальної відповідальності в трудовому праві.

Що стосується основних критерії в розмежування матеріальної та цивільно-правової відповідальності, то варто сказати наступне. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору виникає при заподіянні шкоди тільки у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням трудових обов'язків. У трудовому праві відшкодуванню підлягає тільки пряма дійсна шкода і, як правило, в обмеженому розмірі - не більше середнього місячного заробітку працівника, який заподіяв шкоду. Ця відповідальність не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Неотримані доходи або упущена вигода, на відміну від цивільного права, відшкодуванню не підлягають. У цивільному праві завжди діє принцип повного відшкодування шкоди.

Якщо ж говорити про додаткові критерії розмежування, то маємо акцентувати увагу і на таких особливостях застосування матеріальної відповідальності, як наявність звільнення від матеріальної відповідальності за шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормального виробничо-господарського ризику.Також варто підкреслити, що тягар доведення наявності підстави й умов матеріальної відповідальності працівника лежить на власникові або уповноваженому ним органі (ст. 138 КЗпП України), тобто діє презумпція невинності працівника, в той час як у цивільному праві встановлена презумпція вини заподіювана шкоди.

Тобто, сучасна доктрина трудового права має цілком повне уявлення про особливості розмежування зазначених видів відповідальності. Помилки при виборі та застосуванні цих видів відповідальності полягають саме в низькому рівні правової культури учасників трудових правовідносин.

Список використаної літератури

1) Кодекс законів про працю // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В.М. Вакуленко, О.П. Товстенко. К.: Юрінком Інтер, 2005. 1040 с.

2) Постанова Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС Про затвердження Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва від 28 грудня 1977 р. №447/24.

3) Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».

4) Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів.

5) Венедиктов B.C. Трудове право Украины: Учебное пособие для юридических высших учебных заведений. X.: Консул, 2004. 230 с.

6) Гейц І.В. Матеріальна відповідальність працівників // Консультант бухгалтера. 2005. № 11. С. 30-36.

7) Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. 2000. № 7. С. 4955.

8) Лапкін А.В. Критерії розмежування цивільно - правової та матеріальної відповідальності // Вісник Національної академії України ім. Ярослава Мудрого Право України. 2012. №3. 56-61 с.

9) Харитонов Є.О., Чанишева Г.І. Актуальне дослідження проблем матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин // Митна справа. 2002. № 5. С. 98-103.

Размещено на Allbest.ru