Кримінальна відповідальність за порушення земельного законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства та класифікація злочинів у сфері земельних відносин

2. Загальні злочини у сфері земельних відносин

3. Спеціальні злочини у сфері земельних відносин

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Проблеми правової охорони та раціонального використання земель на даний час займають важливе місце у державі. Це перш за все пояснюється надмірною інтенсивністю використання земельних ділянок фізичними та юридичними особами в різноманітних цілях.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Стаття 14 Основного закону держави закріплює правовий режим використання та охорони такого об'єкта права власності, як земля, який характеризується як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави [1].

Формулюючи як у Конституції України, так і в статті 1 Земельного кодексу України положення про гарантування права власності на землю, держава бере на себе обов'язок забезпечення реалізації прав на землю українським народом. А правові гарантії - це перш за все законодавчо врегульовані засоби забезпечення використання, дотримання і застосування норм права, які закріплюють права людини.

Зміст особливої охорони землі з боку держави розкривається в нормах Конституції України, Земельного кодексу України, в Законі України „Про охорону земель”, в інших нормативно - правових актах. При цьому держава зобов'язана забезпечувати охорону всіх земель у межах території України.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачаються види відповідальності за порушення земельного законодавства. Зокрема, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель;

ж) не проведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

і) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок [2].

Слід вказати, що зазначений перелік порушень, не є вичерпним, законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Особливу увагу, хотілося б привернути до такого виду юридичної відповідальності, як кримінальна відповідальність.

земельний злочин кримінальний відповідальність

1. Поняття кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства та класифікація злочинів у сфері земельних відносин

Кримінальна відповідальність є найсуворішим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має репресивний, каральний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнається винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК України, під загрозою кримінального покарання. Кримінальній відповідальності за порушення земельного законодавства притаманні такі ознаки: виключно персоніфікований (особистий) характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності, обмеженість підстав її виникнення.

Цю відповідальність застосовують лише суди за вчинення суспільно небезпечних земельних правопорушень, тобто злочинів. Міру покарання за їх вчинення визначає КК України.

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має каральний характер.

Кримінальна відповідальність реалізується в суворо вста-новлених процесуальних формах, спрямованих на швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правил застосування закону з тим, щоб кожен, хто вчинив злочин, отримав справедливе покарання, а невинний не був би притягнутий до кримінальної відповідальності.

Вона настає за вчинення злочину, яким визнається винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК, під за грозою покарання. Кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства притаманні такі ознаки: виключно особистий характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності, обмеженість підстав її виникнення [5;128-129].

На думку Б. В. Єрофеєва, усі склади злочинів, пов'язаних із земельними відносинами, можуть бути поділені на два види: 1) спеціальні злочини, об'єктом яких є безпосередньо земельні відносини; 2) загальні, об'єктом яких поряд з іншими суспільними відносинами можуть бути й земельні відносини.

За іншою підставою класифікації зазначені злочини можна поділити на чотири групи: 1) злочини, що мають екологічний характер; 2) злочини економічного характеру; 3) злочини, які посягають на землю як на об'єкт державного управління; 4) злочини, які мають безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі [6].

Об'єктом злочину, що має екологічний характер є земля як об'єкт екосистеми (спеціальні склади - забруднення або псування земель (Ст. 239 КК); порушення правил охорони надр (Ст. 240); без господарське використання земель (Ст. 254); загальні склади - порушення правил екологічної безпеки (Ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (Ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (Ст. 238); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (Ст. 253) тощо.

Об'єктом злочину економічного характеру є земля як майновий об'єкт (загальні склади - умисне знищення або пошкодження майна (Ст. 194); необережне знищення або пошкодження майна (Ст. 196) тощо.

Спеціальні склади злочинів, що посягають на землю як на об'єкт державного управління, були передбачені лише у попередньому кримінальному законодавстві (Ст. 199 КК 1960 р. - самовільне захоплення землі та самовільне будівництво). Зазначений склад правопорушення був декриміналізований. Нині за самовільне зайняття земельної ділянки передбачена лише адміністративна відповідальність за Ст. 53-1 КУпАП загальні склади - самоправство (Ст. 356), посадові злочини, об'єктами яких є встановлений порядок використання й охорони земель, право власності та інші права осіб на землю.

До злочинів, що мають безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі, належать знищення або пошкодження лісових масивів (Ст. 245), незаконна порубка лісу (Ст. 246), порушення законодавства про захист рослин (Ст. 247) [5;129-130].

За більшість злочинів в сфері земельних відносин застосовується такі види покарань:

1) Штраф;

2) Позбавлення волі на певний строк;

3) Обмеження волі на певний строк;

4) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

5) Конфіскація знарядь і засобів заволодіння або незаконно добутого [3].

Доцільно буде детальніше розглянути окремі види діянь за які наступає кримінальна відповідальність.

2. Спеціальні злочини у сфері земельних відносин

Спеціальні злочини, об'єктом яких є безпосередньо земельні відносини, визначені в ККУ , ними є:

1. Стаття 239. Забруднення або псування земель;

2. Стаття 239(1). Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель;

3. Стаття 239(2). Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах;

4. Стаття 254. Безгосподарське використання земель;

5. Стаття 197(1). Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво;

6. Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

7. та ін.[3].

Об'єктами цих злочинів є встановлений порядок раціонального використання, захисту і відтворення земель як складної екосистеми, тісно пов'язаної з іншими елементами довкілля - надрами, водами, рослинним і тваринним світом тощо(ст.239, 254 ККУ), право власності на землю (ст. 197(1) ККУ), встановлений порядок охорони, відтворення і використання об'єктів природно-заповідного фонду України, інших територій та об'єктів, узятих під охорону держави, як специфічних елементів, що мають особливий екологічний статус (ст. 252 ККУ). Додатковим об'єктом є життя і здоров'я особи, інші блага [7].

Забруднення земель - це привнесення чи виникнення в зоні аерації одного і більше інгредієнтів (або їх комбінацій), що можуть погіршити продуктивність і якість біоти. Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені несприятливі кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності або інших антропогенних навантажень, внаслідок проникнення у землі різних забруднюючих речовин. При цьому негативні зміни можуть бути зумовлені не лише появою у ґрунті нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту або порівняно з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення, - понад гранично допустиму концентрацію забруднюючих речовин. Під останньою розуміється максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та здоров'я людей.

Види забруднення земель можуть бути різними - хімічне, радіоактивне, бактеріальне тощо. Поняттям забруднення земель слід охоплювати їх отруєння, тобто насичення ґрунтів токсичними речовинами, внаслідок чого земля перетворюється на фактор небезпеки для людини, флори і фауни.

Факти забруднення земель встановлюються інспекторами Державної екологічної інспекції Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України, службовими особами спеціально уповноважених органів інших органів виконавчої влади, яким надані права державних інспекторів, і оформлюються відповідним протоколом.

Псування земель - це така зміна фізичних, біологічних та інших властивостей і характеристик земель, яка зумовлює непридатність використання їх за цільовим призначенням. Зниження природно-господарської цінності земель може проявлятись, наприклад, у знищенні або порушенні родючого шару ґрунту, у порушенні структури ґрунту, у знищенні корисної для даного ґрунту фауни.

Розглядуваний злочин має місце лише у разі, коли забруднення або псування земель сталося внаслідок порушення спеціальних правил поводження із зазначеними вище речовинами, відходами чи іншими матеріалами, які у такому разі виступають засобом вчинення посягання.

Суть безгосподарського використання земель полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов'язок захищати землі від шкідливого антропогенного та природного впливу. Зміст охорони земель включає в себе те, що власники землі і землекористувачі, у т. ч. орендарі, зобов'язані здійснювати, зокрема, такі заходи: захист земель від водної та вітрової ерозії, заболочування тощо; рекультивацію порушених земель, підвищення їхньої родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі; зняття і перенесення родючого шару ґрунту при проведенні робіт (гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних тощо), пов'язаних з порушенням земель; тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість ґрунтів.

Крім невиконання або неналежного виконання природоохоронних заходів щодо земель, їх безгосподарське використання може полягати у неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженні протиерозійних гідротехнічних споруд (дамб, дренажних систем, каналів тощо), у використанні земель не за цільовим призначенням (наприклад, на землях сільськогосподарського призначення будується промислове підприємство), у порушенні агротехнічних правил, а також економічних та санітарно-технічних вимог щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд. Наприклад, це може бути вирощування на одних і тих самих посівних площах однотипних сільськогосподарських культур, що призводить до зменшення поживних речовин у ґрунті, накопичення специфічних хворобливих мікроорганізмів і, як наслідок, до зниження родючості ґрунтів (так звана ґрунтовтома).

Виведення земель із сільськогосподарського обороту означає припинення їх використання за цільовим призначенням на певний час або назавжди (неможливість вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу тощо). Такий наслідок може бути викликаний не лише втратою родючості ґрунтів, а й іншими процесами - утворенням ярів, зсувів тощо. Консервації підлягають: 1) деградовані землі (з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю ґрунтами тощо); 2) малопродуктивні землі (сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним) [4].

У ст.197-1 ККУ, а також у ст.53-1 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Проте у зазначений актах значення цього терміну не розкривається, що, загалом, не дивно - адже, на наш погляд, воно достатньо очевидне: за відсутності відповідного права на використання ділянки її «зайняття» є самовільним. Натомість, у ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок визначається як «будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними» (цікаво, що термін «самовільне зайняття …» у Законі взагалі ніде не вживається, окрім як в самому визначенні). Таке визначення звужує розуміння «самовільного зайняття» і, як слушно зазначає О.В. Лугина, сприяє встановленню практики, за якою використання земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про її надання, але без правоустановчих документів, не вважається самовільним захопленням [8].

Інша справа, що у багатьох випадках самовільного зайняття (у широкому, первинному розумінні цього терміну) відсутня вина користувачів, а отже - і склад правопорушення (навіть за широкого розумінні самовільного зайняття). Зокрема, такою буде більшість випадків йдеться про власників нерухомого майна на чужій землі.

Об'єктивна сторона земельних злочинів характеризується в основному матеріальним складом. Це означає, що для визнання злочину закінченим треба встановити наявність не тільки суспільно небезпечного діяння, а й суспільно небезпечного наслідку та необхідного причинного зв'язку між діянням та наслідком. Встановлення ознак об'єктивної сторони земельних злочинів є необхідною умовою правильної і точної кваліфікації злочину, дозволяє робити висновки стосовно направленості дій винної особи, які мають на меті завдання шкоди земельним ресурсам як елементу довкілля та складової господарської діяльності [9;156].

3.Загальні злочини у сфері земельних відносин

Загальними є злочини об'єктом яких поряд з іншими суспільними відносинами можуть бути й земельні відносини

До загальних злочинів можна віднести такі:

1. Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення

2. Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

3. Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

4. Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень

5. Стаття 233 Незаконна приватизація державного, комунального майна;

6. Стаття 358 Підроблення документів,печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів.

7. та ін. [3].

Об'єктом злочину передбаченого ст.238 ККУ є встановлений з метою забезпечення екологічної безпеки та захисту здоров'я людей, збереження тваринного і рослинного світу порядок інформування про екологічний стан та стан захворюваності населення, а також право громадян на отримання у встановленому порядку повної, достовірної та своєчасної інформації про стан навколишнього природного середовища, здоров'я населення, наявні та можливі фактори ризику для нього та їх ступінь, про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що виникли або можуть виникнути, про рівні опромінення людини та захист від впливу іонізуючих випромінювань у місцях проживання чи роботи [7].

Міністерство охорони природного середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей, згідно з чинним законодавством зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища (зокрема, про продукцію, енергію, шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію, які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей).

Приховування означає неповідомлення відповідної інформації належним адресатам або її несвоєчасне подання їм. Це бездіяльність особи, яка поводить себе пасивно і не виконує покладений на неї правовий обов'язок за власною ініціативою чи за запитом уповноважених суб'єктів надати відомості про екологічний стан або захворюваність населення.

Відповідальність за ст. 238 настає лише у разі, коли в особи, яка володіє інформацією, з урахуванням конкретної ситуації була фактична можливість виконати покладений на неї обов'язок. Поняттям приховування охоплюється також відмова надати певні відомості у відповідь на запит уповноваженого суб'єкта, а також активні дії, спрямовані на те, щоб ухилитись від виконання обов'язку з інформування, наприклад, прийняття з порушенням чинного законодавства рішення про визнання такої інформації державною чи комерційною таємницею.

Перекручення - це подання завідомо неправдивих відомостей, які вводять адресата в оману у питанні про екологічний стан або стан захворюваності населення. Це будь-яке спотворення істини, у т. ч. в бік перебільшення чи применшення показників про забруднення довкілля або стан захворюваності населення у відповідних районах (свідоме заниження показників про кількість шкідливих речовин у навколишньому природному середовищі, повідомлення занижених показників про рівень радіації у даній місцевості або кількість хворих людей, повідомлення про те, що існуючий рівень радіації нібито не створює небезпеки для життя і здоров'я людей, тощо) [4].

Також злочини у сфері земельних відносин можуть вчинятися і службовими особами, тобто особами, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом [3].

Висновки

Проголошення у статті 14 Конституції України землі основним національним багатством, що перебуває під охороною держави, створило необхідні умови для зміцнення в Україні законності у сфері земельних відносин, а також зумовило необхідність пошуку нових і вдосконалення існуючих засобів для її забезпечення. Але недосконалість земельного законодавства надає змогу посадовим особам влади та управління збагачуватися шляхом надання незаконних дозволів на приватизацію або оренду землі, на завуальованому продажу та незаконному заволодінню землею іншими способами.

Земельні ділянки стають об'єктом злочинних посягань. Злочини в сфері земельних відносин мають тенденцію до щорічного зростання.

Кримінальна відповідальність є найсуворішим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має репресивний, каральний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнається винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК України, під загрозою кримінального покарання.

Усі склади злочинів, пов'язаних із земельними відносинами, можуть бути поділені на два види: 1) спеціальні злочини, об'єктом яких є безпосередньо земельні відносини; 2) загальні, об'єктом яких поряд з іншими суспільними відносинами можуть бути й земельні відносини.

За іншою підставою класифікації зазначені злочини можна поділити на чотири групи: 1) злочини, що мають екологічний характер; 2) злочини економічного характеру; 3) злочини, які посягають на землю як на об'єкт державного управління; 4) злочини, які мають безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі.

Земельні злочини - злочини предметні. Їх предметом виступають земельні ресурси. Це пов'язано з тим, що саме шляхом впливу на земельні ресурси страждають відносини у сфері охорони, раціонального використання та відтворення земельних ресурсів. Земельні ресурси включають визначені в натурі на місцевості земельні ділянки, поверхневий ґрунтовий шар земельних ділянок, а також супутні природні об'єкти (корисні копалини, рослинний та тваринний світ тощо).

Таким чином, важливість земельних ресурсів у суспільному житті вимагає від держави забезпечення їх охорони всіма наявними засобами, особливо правовими. Особлива роль у правовій охороні відводиться засобам кримінально-правового впливу, серед яких чинне місце посідає кримінальна відповідальність. Саме вона є найбільш дієвим засобом, який постійно потребує подальшого вдосконалення.

Список використаних джерел

1. Конституція України//Відомості Верховної Ради України . - 1996. - №30. - ст.141

2. Земельний кодекс України//Відомості Верховної Ради України . - 2002. - № 3-4. - ст.27

3. Кримінальний кодекс України//Відомості Верховної Ради України . - 2001.- №25-26. - ст.131

4. Коментар до Кримінального кодексу України . - [Електронний ресурс]. - режим доступу:http://legalexpert.in.ua/komkodeks/uk.html?start=357

5. Корнєєв Ю.В. Земельне право: навч. посібник./Ю.В. Корнєєв//К.: Центр навчальної літератури, 2011 - 248с.м

6. Ерофеев Б.В. Земельное право. Учебник для вузов/Б.В. Ерофеев//М.: ООО «Профобразование», 2001. - 656 с. - [Електронний ресурс] .- режим доступу: http://uristinfo.net/agropravo/106-bv-erofeev-zemelnoe-pravo-rossii/2701-glava-11-otvetstvennost-za-zemelnye-pravonarushenija.html?start=1

7. Коментар Кримінального кодексу України. - [Електронний ресурс] .- режим доступу: http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/

8. Лугина О.В. Проблеми нормативного визначення терміна «самовільне зайняття земельних ділянок» // Земельне право України. - 2007. - №3. - С.59-65.

9. Шульга А. М. Проблеми кримінальної відповідальності за земельні злочини/ А.М. Шульга// Х.: Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. - № 16. - 2013 .- с. 154-157

Размещено на Allbest.ru