Адміністративне право

Размещено на http://www.allbest.ru/

Часто в житті ми стикаємось з проблемами управління, тобто впорядкування. Та у діяльності держави проблема управління має й інше, дещо конкретніше значення. Воно виявляється у формі діяльності органів виконавчої влади держави та надання певних повноважень суб'єктам права, щодо задоволення своїх потреб, у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. Це визначає необхідність такої галузі права, як адміністративна. Саме її норми регламентують відносини між вищими, центральними та місцевими органами виконавчої влади, між громадянами й державою з питань вчинення правопорушень у сфері громадського порядку та державного управління.

Так, перебуваючи в громадському транспорті без квитка, переходячи дорогу з порушенням правил дорожнього руху, вчиняючи дрібне хуліганство, людина стає учасником відносин, що регламентуються адміністративним правом.

Адміністративне право (від administrare (лат.) - керувати, управляти) - окрема галузь права у системі права України, норми якої регулюють суспільні відносини, що склалися у процесі організації і здійснення державного управління. Саме тому адміністративне часто називають «управлінським правом», або «правом управління».

Адміністративне право є однією:

- з найбільших галузей права України, оскільки врегульовує велику кількість різноманітних суспільних відносин;

- найважливіших галузей права України, оскільки регламентує діяльність органів виконавчої влади і частково органів місцевого самоврядування;

- фундаментальних галузей права, яка у сукупності з іншими галузями (конституційним, цивільним, кримінальним) визначає основоположні засади діяльності держави в особі її державних органів, визначає їхню систему і повноваження.

Адміністративне право - одне з небагатьох галузей права (кримінального, цивільного, трудового) яке має власні юридичні засоби захисту від посягань на правовий режим у сфері функціонування органів державного управління. Окрім цього, саме адміністративне право здійснює захист не тільки управлінських суспільних відносин, а й інших правовідносин (земельних, житлових, екологічних, фінансових, трудових та ін.). Попри це, адміністративне право не тільки захищає такі правовідносини, а й виступає у ролі їхнього регулятора. Зокрема, саме норми адміністративного права визначають систему органів і порядок здійснення контролю за дотриманням екологічного законодавства; податкового законодавства; митного законодавства; правові та організаційні засади здійснення підприємницької діяльності та ін.

Предметом адміністративного права є відносини між органами державної виконавчої влади, та, по-перше, підпорядкованими їм структурами виконавчої влади; по-друге, іншими органами управління, що мають самостійний характер і повноваження; по-третє, підконтрольними їм підприємствами та установами; по-четверте, недержавними підприємствами та громадськими об'єднаннями і, по п'яте - громадянами.

Адміністративно-правові відносини - це урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, в яких їх сторони (суб'єкти) взаємозв'язані й взаємодіють шляхом здійснення суб'єктивних прав і обов'язків, встановлених і гарантованих відповідними адміністративно-правовими нормами.

Адміністративно-правовим відносинам притаманні як загальні риси зокрема:

- вони є суспільними відносинами, урегульованими нормами права;

- вони є вольовими суспільними відносинами, тобто право, регулюючи їх впливає на свідомість і волю людей;

- учасники правовідносин наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки;

так і особливі риси, а саме:

- вони, як правило є «владо відносинами», оскільки виникають у результаті здійснення державного управління, тобто державно-владного впливу однієї сторони на іншу для досягнення певної мети;

- обов'язковим учасником адміністративних право відносин виступає державний орган або посадова особа, наділена певними державно-владними повноваженнями;

- вони виникають за ініціативи однієї зі сторін і згода іншої сторони при цьому не потрібна. Можуть виникати навіть усупереч бажанню іншої сторони;

- вони, як правило, виникають за принципом «влада -підпорядкування», оскільки один із їх суб'єктів обов'язково має юридично-владні повноваження;

- у разі порушення однією зі сторін своїх обов'язків, відповідальність наступає не перед іншою стороною, а перед державою в особі її державних органів або посадових осіб;

- спір, який виникає між учасниками адміністративних правовідносин, розглядається як у судовому, так і в адміністративному порядку.

В адміністративному праві з усіх численних примусових заходів (огляд, реквізиція, затримка, вилучення і т.д.) тільки адміністративні стягнення виконують функцію покарання і тільки їхнє застосування тягне настання адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність - це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій - адміністративних стягнень.

Основними рисами адміністративної відповідальності є:

1) адміністративну відповідальність можна розглядати як правову відповідальність за адміністративні правопорушення. При цьому варто враховувати, що об'єктом посягання є відносини в сфері державного управління, а інколи і деякі інші. Так, адміністративна відповідальність встановлюється за посягання на митні, податкові відносини, відносини пов'язані із захистом власності, охороною прав громадян, природи, здоров'я населення, торгівлі і т.д. З іншого боку, адміністративна відповідальність застосовується за порушення не кожної норми адміністративного права, а тих, що передбачають її настання;

2) нормативною підставою настання адміністративної відповідальності є: КпАП України як основний законодавчий акт щодо адміністративної відповідальності, інші кодекси: Митний, Повітряний, а також окремі Закони України: «Про боротьбу з корупцією», «Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про рекламу» та ін. Цією рисою адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної, нормативною підставою якої є тільки КК України;

3) суб'єктами цього виду відповідальності є як фізичні так і юридичні особи - підприємства, установи, організації;

4) здійснення порушень адміністративно - правових норм тягне застосування примусових заходів, одним із видів яких є адміністративні стягнення. Саме останні застосовуються у результаті притягнення до адміністративної відповідальності;

5) заходи адміністративної відповідальності застосовуються широким колом уповноважених органів і посадових осіб. Усі вони, реалізуючи свої повноваження, накладають на правопорушників адміністративні стягнення. До уповноважених органів і посадових осіб належать суди і судді, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконкоми органів місцевого самоврядування, численні органи виконавчої влади;

6) заходи адміністративної відповідальності застосовуються органами і посадовими особами стосовно не підпорядкованих їм по службі порушників. При цьому вони не є працівниками одного колективу і не пов'язані службово-трудовими відносинами. Дана обставина дозволяє відрізнити адміністративну відповідальність від дисциплінарної, до якої залучаються керівники, робітники, службовці і допоміжний персонал, як правило, у порядку підпорядкованості вищим органам чи посадовою особою;

7) притягнення до адміністративної відповідальності і накладання адміністративного стягнення не тягне для порушника судимості і не є підставою звільнення його з роботи. Стосовно останнього необхідно зазначити, що застосування такого стягнення, як позбавлення на три роки права керувати транспортним засобом, може бути підставою для звільнення з роботи у тому випадку, коли дану особу неможливо перевести на іншу роботу;

8) адміністративну відповідальність характеризує особливий процесуальний порядок її реалізації. Своєю відносною простотою, оперативністю та економічністю він відрізняється від кримінального і цивільного порядку розгляду відповідних справ і прийняття по них тих чи інших рішень. Наприклад, штраф може накладатися і стягуватись на місці здійснення адміністративного правопорушення.

Спеціальним суб'єктом адміністративного правопорушення є особа, яка може бути визнана суб'єктом конкретного правопорушення та притягнута до адміністративної відповідальності за наявності у неї, крім ознак загального суб'єкта, певних додаткових ознак. Такими додатковими ознаками можуть бути: громадянство, вік, наявність статусу посадової особи або конкретна займана посада, родинні зв'язки; стан здоров'я або фізіологічний стан особи; сфера професійної діяльності; факт наділення певними правами, обов'язками, або факт позбавлення суб'єктивного права чи його відсутності; факт попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності; спеціальний правовий статус, деякі інші ознаки.

Розглянемо такі групи спеціальних суб'єктів.

Іноземці та особи без громадянства. Відповідно до ст.16 КпАП іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України (виключення становлять особи, які відповідно до чинних законів та міжнародних договорів України користуються імунітетом щодо адміністративної юрисдикції України).

Поряд з цим відповідно до ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення може прийматися органом внутрішніх справ, органом охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Службою безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення.

Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо зазначені особи ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.

Ще одна особливість адміністративної відповідальності названої групи полягає в тому, що іноземці та особи без громадянства є суб'єктами окремого складу адміністративного проступку, відповідальність за який передбачено ст.203 КпАП. «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України».

Посадові особи. Відповідно до ст.14 КпАП вони підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Ще одна особливість адміністративної відповідальності посадових осіб полягає в тому, що у випадках, коли суб'єктами певних адміністративних проступків виступають і громадяни, і посадові особи, розмір стягнення для посадових осіб передбачається вищий, ніж для громадян. Так, відповідно до ст.531 КпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне накладання штрафу на громадян у розмірі від одного до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб від восьми до п'ятнадцяти.

В окремих випадках передбачається адміністративна відповідальність не просто посадових осіб, а осіб, що займають конкретні посади. Наприклад, ст.62 КпАП передбачено відповідальність капітанів або інших осіб командного складу судна чи іншого плавучого засобу за невиконання обов'язків з реєстрації у суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами. У свою чергу ст.102 КпАП передбачено відповідальність керівників, заступників керівників, головних енергетиків (головних механіків), начальників цехів та служб підприємств, установ і організацій за експлуатацію паливо - і енерго-використовуючого устаткування без засобів автоматичного регулювання або приладів енергетичного контролю, або тепло-утилізаційного обладнання, передбачених проектом, або у разі їх несправності.

Військовослужбовці. Суттєві особливості має адміністративна відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів (або спеціальних положень про дисципліну). Ст.15 КпАП «Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепидемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційний діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне придбання або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації; невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо надання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовані виправні роботи і адміністративний арешт». У разі порушення правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань, військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративної відповідальності застосовується попередження.

Ст.210 КпАП «Порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах. Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладання штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою ст.211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладання штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Ст.2101 «Порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладанням штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом вчинення правопорушення передбачене частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню - тягне за собою накладання штрафу на громадян від трьох до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Неповнолітні особи віком від 16 до 18 років.

До осіб, які вчинили адміністративні правопорушення у зазначеному віці, застосовується не визначені адміністративні стягнення, а заходи впливу, передбачені ст.24-1 КпАП:

- зобов'язання публічно чи в іншій формі просити вибачення у потерпілого;

- попередження;

- догана або сувора догана;

- передача неповнолітнього під нагляд батькам, або особам, що їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу, а також окремим громадянам на їх прохання;

У разі вчинення особами віком від 16 до 18 років адміністративних правопорушень передбачених; ст.44,51,121-127, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Вік 17 років є ознакою спеціального суб'єкта адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.211 КпАП… «Неявка на виклик у військовий комісаріат-тягнуть за собою накладання штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а повторне протягом року вчинене порушення - тягне за собою накладання штрафу від трьох до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ст.184 Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладання штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладання штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Міліція України - це складова частина МВС України, яка грає провідну роль у загальнодержавній системі забезпечення громадського порядку і спокою, громадської безпеки та боротьби зі злочинністю. Правовий статус міліції визначається Законом України «Про міліцію».

Працівники міліції відносяться до суб'єктів, що мають спеціальний правовий статус.

Суттєві особливості має адміністративна відповідальність працівників міліції на яких поширюється дія дисциплінарних статутів (або спеціальних положень про дисципліну).

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджено Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460 IV.

Цей Статут визначає сутність службової дисципліни обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Ст.2 «Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни».

Ст.5 «За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу, начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику».

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідальність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом на осіб рядового і начальницького складу належить Міністрові внутрішніх справ України. Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм Міністром внутрішніх справ України.

Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

Ст.17 особа рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок.

Тривалість відсторонення від виконання службових обов'язків за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

Відсторонення від виконання службових обов'язків особи рядового або начальницького складу в разі її появи на службі в стані сп'яніння, відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони може здійснювати також безпосередній або старший прямий начальник без видання письмового наказу на строк до однієї доби».

Ст.19 «Особа рядового або начальницького складу, на яку накладено дисциплінарне стягнення, не може бути призначена на вищу посаду доти, поки це стягнення не буде знято».

Ст.25 Закону України «Про міліцію», «Відповідальність працівників міліції»:

«Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція, зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачатися.

Працівник міліції, який виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.

Дії працівника міліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до органів внутрішніх справ, суду або прокурору.

Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.»

Значення адміністративного права визначається насамперед тим, що воно є засобом удосконалення державного управління й водночас закріплює організаційні та правові форми участі громадян в управлінні державою.

За своїм змістом управління є здійсненням владної діяльності. Наявність владних повноважень дає можливість суб'єкту управління в односторонньому порядку визначати поведінку підлеглих. Підкорення поведінки підлеглих волі суб'єкту управління досягається різними методами, під якими розуміють способи, засоби та прийоми виконання завдань у сфері управління.

Адміністративні методи впливу пов'язують здебільшого з адміністративно-правовою формою діяльності, результатом якої є юридичні акти управління, організаційно-розпорядчі заходи, засоби стимулювання та примусу. Отже, адміністративний метод полягає у впливі суб'єкта управління на об'єкт шляхом владно-розпорядчих вказівок.

Серед методів, що сприяють практичному вирішенню питань управління, першорядну роль відіграють методи переконання та примусу або, як здавна повелося їх образно називати, методи «кнута і пряника».

Переконання, виявляється у використанні пояснювальних, виховних, організаційних, заохочувальних заходів для формування волі владного суб'єкта чи її перетворення у волю підвладних. Саме переконання формує правосвідомість, внутрішню готовність до сприйняття та виконання загальнообов'язкових велінь.

Адміністративний примус - це різновид державного примусу змістом якого є застосування заходів адміністративного припинення і адміністративного попередження та адміністративних стягнень.

Ст.21 Конституції України проголошує: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

А в ст.22 Закону України «Про громадянство України» записано, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Всі люди є рівними у своїх правах, однак цей принцип розповсюджується лише на права і не стосується обов'язків.

Ситуаційне завдання. У під'їзді жилого будинку дільничний інспектор міліції виявив раніше судимого громадянина Іванова, який розпивав придбаний ним самогон разом з 17-річним Сидоровим. Кваліфікуйте дії громадянина Іванова та визначте конкретні міри його відповідальності. Як буде вирішуватись питання про відповідальність Сидорова?

Варіанти відповіді:

Варіант - 1. Іванов. Відповідальність настає за ст.178 «Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді», тягне за собою попередження, або накладання штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Коли на Іванова було накладено стягнення за цією ст.178 то такі дії тягнуть за собою відповідальність за ст.35 п.2 «Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення», це повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню: вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин і ст.35 п.3 «втягнення неповнолітнього в правопорушення». А «Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння» ст.180

Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння, батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами - тягне за собою накладання штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Так до Іванова адміністративна відповідальність настає за ст.178 ч.1, ст.35 ч.2;3, ст.180, яке за ст.36 «Накладання адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень».

«При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкцій, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень».

Іванова - притягається за основне адміністративне правопорушення ст.180. Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння, яке тягне за собою накладання штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян плюс одне з додаткових стягнень за ст.178 «Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях», це може бути попередження або накладання штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Сидоров. Сидоров неповнолітній. До нього може бути ст.24-1 (п.2). Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, - застереження.

Варіант - 2. Іванов. Іванов несе відповідальність за ст.178 п.3 і враховуючи ст.35 «Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення» (п.2) «повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка вчинила злочин; «Такі правопорушення тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, а у виняткових випадках, якщо за обставин справи і з урахуванням особи порушника застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Сидоров. ст.24-1 (п.4) Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх «передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання».

адміністративний право відповідальність

Використана література

1. Конституція України К., 1996

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К.: Парламент, вид-во, 2002.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення //Відомості Верховної Ради України. -

1984; зі змінами і доповненнями.

4. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». //Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 23 - ст. 161; зі змінами і доповненнями.

5. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. Ст. 20, зі змінами і доповненнями.

6. І.П. Голосніченко, М.Ф. Стахурський, Н.І. Золотарьова

Адміністративне право України: /основні поняття/

Навчальний посібник. К. -2005

7. А.В. Макаренко. Адміністративне право. Загальна частина. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. КНЕУ - 2008

8. Адміністративне право України. Підручник.

За редакцією професора Ю.П. Битяка. Харків. Право-2000

9. Закон України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Размещено на Allbest.ru