Організація роботи районного суду

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Класифікація нормативно-правових актів про діяльність суду

2. Функції та структура районних судів

3. Голова районного суду та його обов'язки

4. Організація роботи районного суду

Висновки

Список використаних джерел

правовий суд прокурор адвокатський



Вступ

Метою практики було: ознайомитись з організацією діяльності районного суду, його функціям та структурою, а також ознайомитись з матеріальним та технічним забезпеченням канцелярії суду, формування на базі одержаних у вищому навчальному закладі знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Звертаючись до мети та завдань практики, а також ознайомившись із основними напрямками діяльності Лугинського районного суду Житомирської області можна говорити про наступне: Лугинський районний суд Житомирської області у своїй діяльності керується законодавчою базою України, а саме Законом України „Про судоустрій та статус суддів вiд 07.07. 2010 № 2453-VI ; Закон України „Про доступ до судових рішень” № 3262-ІV від 22.12.2005 року; Постанова „Про судове рішення” № 11 від 29.12.1976 року; Справа Міжнародного суду „Регламент суду” від 04.11.1998 року. Звертаючись до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 07.07. 2010 року № 2453-VI, я засвоїв наступне: даний Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою.

Під час проходження практики в Лугинському районному суді Житомирської області, я отримав великий багаж знань завдяки ознайомленню з нормативною - правовою базою даного суду, спілкуванням із суддями Печерського районного суду м. Києва щодо кримінальних, адміністративних та цивільних справ. Вони досить вміло підбирали приклади як теоретичного значення так і закріплювали дані роз'яснення практичними відвідуваннями сал суду, де проводились засідання по даним справам, щоб пояснити мені, як саме, потрібно правильно аналізувати справу з юридичної точки зору. Можливість відвідати засідання як по кримінальним так і по цивільним справам дала не аби яке розуміння важливості всіх стадій судового процесу, а також позитивно вплинула на процес мого особистого самовдосконалення і дала можливість заповнити ті прогалини в знаннях, які буди допущені під час теоретичного вивчення дисциплін, що стосуються напрямку роботи суду.

Під час проходження мною практики в Лугинському районному суді Житомирської області я виконував наступні завдання:

- оформлював повістки про виклик до суду;

- писав ухвали про відкриття провадження у справі;

- писав постанови про розшук;

- підшивав кримінальні справи в канцелярії районного суду;

- протоколи по цивільним та кримінальним справам;

- був присутнім в залі суду з кримінальних, цивільних та адміністративних справах.



1. Класифікація нормативно-правових актів про діяльність суду

Подібну класифікацію можна здійснити за юридичним визначенням понять судової, правоохоронної та правозахисної діяльності. За основу її можна взяти предмет і ознаки цих видів діяльності. За їх змістом, зокрема ознаками правоохоронної діяльності та правоохоронного органу, можлива класифікація, що ґрунтується на тричленній систематизації нормативно-правових актів, а саме:

1. Законодавство про засади діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів;

2. Законодавство про завдання, окремі напрями та організацію діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів, зокрема, з таких п'яти напрямів як:

2.1. правосуддя;

2.2. прокурорська діяльність;

2.3. виявлення та розслідування злочинів;

2.4. охорона державної безпеки та правопорядку;

2.5. юридичний захист, адвокатська діяльність;

3. Законодавство про гарантії здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, правового й соціального захисту її суб'єктів.

Є й інші підходи щодо класифікації законодавства про правоохоронну діяльність.

1. Засади діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів передбачено в таких нормативно-правових актах:

Конституція України;

Кримінальний кодекс України;

Кримінально-виконавчий Кодекс;

Кодекс України про адміністративні правопорушення;

Господарський процесуальний кодекс України;

Кримінально-процесуальний кодекс України;

Цивільний процесуальний кодекс України;

Загальна декларація прав і свобод людини і громадянина;

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року та протоколи до неї, Закон України "Про основи національної безпеки України".

Правовий простір діяльності судів, прокуратури, міліції, служби безпеки, митниці, прикордонних військ, нотаріату, органів юстиції та адвокатури охоплює практично всі галузі законодавства.

Законодавчі чинники зосереджено в політико-правових документах, у яких проголошено державну концепцію правоохоронної діяльності, її конституційні засади, програму боротьби зі злочинністю, державні рішення з питань внутрішньої політики, охорони правопорядку та забезпечення стану законності.

Законодавство про засади діяльності судових, правоохоронних і правозахисних органів стосується двох рівнів регулювання - публічно-правового та індивідуально-правового.

На публічно-правовому рівні діяльність держави охоплює охорону та захист державних інтересів, правових цінностей і прав широкого кола громадян, їхніх конституційних прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб. У Конституції України значна частина статей, зокрема статті 3,5,6,8,13-19,21-68, 76,78,80, 81,85,87-89,92,95,98,101,105-108,111,116,119,121-131,145, 147- 153, так чи інакше стосуються різних аспектів цієї діяльності.

Найбільший обсяг повноважень у цій сфері має Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, Верховний Головнокомандувач, політичний керівник Ради національної безпеки і оборони України. Йому належить право призначати суддів (уперше), Генерального прокурора, третину складу Конституційного Суду України, членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій. Крім того, Президент здійснює помилування. Адекватною рівневі його повноважень є особлива конституційна процедура усунення особи з посади Президента країни, її передбачено статтями 108 і 111 Конституції України.

Під час здійснення правосуддя суди керуються нормами Конституції України, чинними нормативно-правовими актами. Суди наділено повноваженнями оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з погляду його відповідності Конституції. Правоохоронні органи забезпечують державну безпеку й захист державного кордону (ст. 17), захист правового порядку (ст. 19). А питання охорони та захисту мають розв'язувати виключно на законодавчому рівні (ст. 92). Крім того, в найвищому державному акті відзначено, що Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (ст. 17); визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантовано судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе й членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації (ст. 32), сформульовано зобов'язання держави відшкодувати за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (ст. 56) тощо.

Правовий простір діяльності судів, прокуратури, міліції, служби безпеки, митниці, прикордонних військ, нотаріату, органів юстиції та адвокатури охоплює практично всі галузі законодавства.

Законодавчі чинники зосереджено в політико-правових документах, у яких проголошено державну концепцію правоохоронної діяльності, її конституційні засади, програму боротьби зі злочинністю, державні рішення з питань внутрішньої політики, охорони правопорядку та забезпечення стану законності.

Законодавство про засади діяльності судових, правоохоронних і правозахисних органів стосується двох рівнів регулювання - публічно-правового та індивідуально-правового.

На публічно-правовому рівні діяльність держави охоплює охорону та захист державних інтересів, правових цінностей і прав широкого кола громадян, їхніх конституційних прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб. У Конституції України значна частина статей, зокрема статті 3,5,6,8,13-19,21-68, 76,78,80, 81,85,87-89,92,95,98,101,105-108,111,116,119,121-131,145, 147- 153, так чи інакше стосуються різних аспектів цієї діяльності.

Найбільший обсяг повноважень у цій сфері має Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, Верховний Головнокомандувач, політичний керівник Ради національної безпеки і оборони України. Йому належить право призначати суддів (уперше), Генерального прокурора, третину складу Конституційного Суду України, членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій. Крім того, Президент здійснює помилування. Адекватною рівневі його повноважень є особлива конституційна процедура усунення особи з посади Президента країни, її передбачено статтями 108 і 111 Конституції України. Під час здійснення правосуддя суди керуються нормами Конституції України, чинними нормативно-правовими актами. Суди наділено повноваженнями оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з погляду його відповідності Конституції. Правоохоронні органи забезпечують державну безпеку й захист державного кордону (ст. 17), захист правового порядку (ст. 19). А питання охорони та захисту мають розв'язувати виключно на законодавчому рівні (ст. 92). Крім того, в найвищому державному акті відзначено, що Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (ст. 17); визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантовано судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе й членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації (ст. 32), сформульовано зобов'язання держави відшкодувати за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (ст. 56) тощо.

Отже, на публічно-правовому рівні закріплено найважливіші засади правосуддя й право охорони, системи правового захисту, функції та обсяг повноважень державних інституцій, а також конституційне походження компетенції уповноважених органів під час здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності.

2. Функції та структура районних судів

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України та статті 18 Закону України „Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 7.02.2002 року будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) Касаційний суд України;

4) вищі спеціалізовані суди;

5) Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

- єдиними засадами організації та діяльності судів;

- єдиним статусом суддів;

- обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

- забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;

- обов'язковістю виконання на території України судових рішень;

- єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

- фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

- вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.

Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Місцеві загальні суди розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).

Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

3. Голова районного суду та його обов`язки

Згідно стаття 24 Закону України „Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 7.02.2002 року голова місцевого суду:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

2) визначає обсяг обов'язків заступника (заступників) голови суду;

3) на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

4) приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

5) здійснює заходи щодо забезпечення формування складу народних засідателів;

6) організовує ведення судової статистики;

7) організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду;

8) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

9) здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.

Голова місцевого суду має заступника (заступників).

Заступник голови місцевого суду відповідно до визначених головою

суду обов'язків бере участь в організації діяльності суду. У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

Голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади в порядку, встановленому статтею 20 Закону України „Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 7.02.2002 року.

Голова і заступники голови місцевого суду можуть бути призначені на адміністративні посади повторно.

Голова суду розподіляє обов'язки між суддями. Якщо до складу суду обрано кілька, то розподіл обов'язків між ними можливий за такими принципами:

- зональний або територіальний (суддя розглядає всі справи в межах своєї зони);

- предметний або функціональний (суддя розглядає тільки кримінальні чи цивільні справи або навіть певну категорію справ);

- предметно - зональний (суддя розглядає лише кримінальні чи цивільні справи у межах своєї зони);

- поточний (кримінальні справи розглядаються по черзі, цивільні - суддею, який прийняв заяву під час прийому громадян).

Для забезпечення ефективної роботи місцевих судів по здійснення правосуддя діє апарат суду, структуру і штатну чисельність яких затверджує Міністерство юстиції в установленому порядку за поданням голови суду.

Голова суду добирає, приймає на роботу і звільняє з посади працівників, які не обираються: консультантів, секретарів суду та судового засідання, завідувача канцелярії, діловода тощо. Він здійснює загальне керівництво роботою канцелярії суду, своєчасно вживає заходів щодо усунення недоліків і упущень в її роботі.

Голови всіх судів та їх заступники (крім Голови Верховного Суду України та його заступників), обрані чи призначені на посаду голови суду або заступника голови суду до набрання чинності Закону України „Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 7.02.2002 року, здійснюють повноваження, визначені цим Законом, до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені, але не довше п'яти років.

4. Організація роботи районного суду

Належна організація роботи районного суду має велике значення для забезпечення виконання покладених на нього функцій. Завдання організувати роботу суду покладено на голову суду.

Голова суду розподіляє обов'язки між суддями. Якщо до складу суду обрано кілька, то розподіл обов'язків між ними можливий за такими принципами:

- зональний або територіальний (суддя розглядає всі справи в межах своєї зони);

- предметний або функціональний (суддя розглядає тільки кримінальні чи цивільні справи або навіть певну категорію справ);

- предметно - зональний (суддя розглядає лише кримінальні чи цивільні справи у межах своєї зони);

- поточний (кримінальні справи розглядаються по черзі, цивільні - суддею, який прийняв заяву під час прийому громадян).

Для забезпечення ефективної роботи районних судів по здійснення правосуддя діє апарат суду, структуру і штатну чисельність яких затверджує Міністерство юстиції в установленому порядку за поданням голови суду.

Голова суду добирає, приймає на роботу і звільняє з посади працівників, які не обираються: консультантів, секретарів суду та судового засідання, завідувача канцелярії, діловода тощо. Він здійснює загальне керівництво роботою канцелярії суду, своєчасно вживає заходів щодо усунення недоліків і упущень в її роботі.

Завідувач канцелярії організовує роботу канцелярії, керує роботою секретарів, діловода, архіваріуса. На завідувача канцелярії покладається: розподіл роботи між працівниками канцелярії суду і контроль за виконання ними обов'язків; розподіл кореспонденції, що надійшла до суду; контроль за веденням документів первинного обліку, нарядів, обліку і реєстрації звернень громадян і юридичних осіб; організація обліку і зберігання судових справ, речових доказів; контроль за своєчасним відправленням справ зі скаргами, поданнями, протестами до вищої ланки суду; забезпечення збереження та правильного заповнення трудових книжок працівників суду, особових справ та карток обліку тощо.

На секретарів суду покладається ведення діловодства з судових справ, зокрема: реєстрація, облік і зберігання справ (кримінальних, цивільних, про адміністративні правопорушення та інших); ведення картотек, журналів, нарядів; оформлення документів щодо повернення вироків до виконання, рішень, ухвал, постанов суду і контроль за одержанням повідомлень про виконання; підготовка і передача до архіву закінчених провадженням справ, картотек, журналів та ін..

Крім того, секретар судового засідання виконує необхідну роботу під час прийому суддею громадян; викликає учасників процесу і свідків; перевіряє явку осіб, викликаних у судове засідання, та зазначає час перебування їх у суді; веде протоколи судових засідань, оформляє справи після їх розгляду; веде журнал судових засідань; виписує виконавчі листи у справах, щодо яких судом допущено негайне виконання рішень, та ін.

Консультант суду веде облік законодавства та узагальнення судової практики; інформує працівників суду про чинне законодавство та судову практику судів вищої інстанції; обліковує окремі ухвали та контролює їх виконання.

На архіваріуса суду покладається: ведення архіву, видача копій судових документів у справах, що є в архіві; облік і зберігання архівних справ та ін.



Висновки

Опираючись на мету практики, яка полягав у оволодінні сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі майбутньої професії, формуванні професійних умінь та навичок для прийняття самостійних рішень в реальних умовах, виконанні потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності можна говорити про те, що мета практики досягнута.

Під час проходження практики ознайомився зі структурою, компетенцією та основними напрямками діяльності суду, плануванням роботи в Лугинському районному суді Житомирської області. А також ознайомилася з організацією роботи архіву районного суду: вивчила інструкцію з діловодства в місцевому загальному суді, порядок ознайомлення з судовими справами та видачі номенклатуру нарядів, порядок ознайомлення з судовими справами та видачі копій процесуальних документів.

Ознайомившись з офіційними документами Лугинським районним Києва є сенс говорити про навики складання офіційних документів, наприклад, постанов та ухвал суду, а також заяв, які подають до канцелярії суду. Також велике значення мало ознайомлення з справами, що знаходяться в канцелярії суду, адже це дало змогу самостійно переконатись в тому, який вигляд повинна мати кримінальна або цивільна справа, як правильно оформляти клопотання до суду, як вони реєструються в канцелярії та з іншими важливими діями, які мають велике значення для професійної організації діяльності суду.

Загалом, діяльність Лугинського районного суду Житомирської області є достатньо продуманою і майже не містить недоліків.



Список використаних джерел

1. Конституція України.-К.:Атіка,2007.-64с.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: офіційний текст.-К.:Атіка, 2007

3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар/За заг. ред. В.Г. Гончаренко. - К.:Юрисконсульт,КНТ,2006

4. Кримінально-виконавчий кодекс України.-К.: Парламентське видавництво,2003

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України.-4-те вид., переробл. Та доповн./Відп. ред. С.С. Яценко.-К.: А.С.К.,2005.

6. Закону України „Про судоустрій і статус суддів” вiд 07.07. 2010 № 2453-VI

8. Закон України „Про доступ до судових рішень” № 3262-ІV від 22.12.2005 року.

9. Постанова „Про судове рішення” № 11 від 29.12.1976 року.

10. Справа Міжнародного суду „Регламент суду” від 04.11.1998 року.

Размещено на Allbest.ru

...