Основи конституційного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

Основи конституційного права

План

конституційний право влада законодавчий

1. Конституційне право -- провідна галузь національного права України

2. Декларація про державний суверенітет України

3. Конституція України як Основний Закон держави

4. Характеристика загальних засад конституційного ладу України

5. Правовий статус людини

6. Конституційні форми демократії в Україні

7. Президент України -- глава держави

8. Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні

9. Кабінет Міністрів України

10. Конституційний Суд України

1. Конституційне право -- провідна галузь національного права України

Конституційне право -- провідна галузь національного права України, оскільки його норми регламентують найбільш важливі суспільні відносини, а саме:

основи конституційного ладу;

правовий статус людини і громадянина;

державний устрій;

порядок організації і функціонування органів державної влади;

основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні.

Предмет конституційного права України -- особливе коло суспільних відносин у сфері політичної організації суспільства та функціонування державного механізму.

Предмет конституційного права України становлять:

відносини політичного характеру та функціонування вищих органів державної влади;

найважливіші економічні відносини;

відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина;

відносини, що складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення та відносини, пов'язані з державно-територіальним устроєм України;

відносини, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є:

народ України;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства;

Українська держава;

органи державної влади України;

народні депутати, посадові і службові особи;

політичні партії і громадські організації;

територіальні громади, органи місцевого самоврядування;

адміністративно-територіальні одиниці;

державні та інші підприємства, установи, організації, навчальні заклади тощо.

Об'єктами конституційно-правових відносин є:

державна влада;

власність;

волевиявлення народу;

права, свободи, обов'язки людини і громадянина;

суверенітет;

розподіл компетенції між Україною і Автономною Республікою Крим;

населення адміністративно-територіальних одиниць. Систему джерел конституційного права України становлять:

Конституція України;

міжнародні акти про права людини, ратифіковані Верховною Радою України;

Декларація про державний суверенітет України від 16.07.90 р.;

Акт проголошення незалежності України від 24.08.91 р.;

закони України, підзаконні акти;

рішення Конституційного Суду України тощо.

2. Декларація про державний суверенітет України

Важливим кроком до створення демократичного суспільства та становлення України як суверенної, правової держави стало прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. У якій проголошені такі положення:

Україна розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення;

Україна здійснює захист і охорону національної державності українського народу;

будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються законом;

народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці;

Україна є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя;

забезпечується верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території;

державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову;

Україна має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на його збереження;

Україна забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин;

територія Республіки в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди;

народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України;

Україна має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яке створене завдяки зусиллям народу Республіки;

Україна самостійно формує банківську (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю;

Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молоде покоління;

Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя;

Україна має право на власні Збройні Сили;

Україна проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї;

Україна як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки.

Як логічне продовження Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності України 1 листопада 1991 р. Верховною Радою України була прийнята Декларація прав національностей України, згідно якої Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території:

рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права;

рівне виборче право;

заборону дискримінації за національною ознакою;

право усіх національностей на збереження їх традиційного розселення та існування національно-адміністративних одиниць, належні умови для розвитку національних мов і культур;

право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя;

право сповідувати свою релігію, використовувати свою національну символіку, відзначати свої національні свята;

охорону пам'яток історії та культури народів та національних груп;

право створювати свої культурні центри, товариства, об'єднання;

право представників національних меншин на вільні контакти зі своєю історичною батьківщиною.

3. Конституція України як Основний Закон держави

Конституція -- це Основний Закон держави, який приймається вищим представницьким органом держави або самим народом, визначає суспільний та державний устрій, порядок формування та діяльності органів державної влади і управління, адміністративно-територіальний устрій, основні права та обов'язки громадян, має найвищу юридичну силу, особливу структуру та особливу процедуру прийняття.

Конституція має такі юридичні властивості:

нормативність;

установчий характер;

програмний характер;

вища юридична сила;

особлива юридична природа;

особливий предмет правового регулювання;

підвищена стабільність;

підвищена охорона з боку держави;

здатність стимулювати суспільні відносини.

Класифікація конституцій:

За часом дії

тимчасові (Венесуела до середини 60-х р.)

постійні (США, Великобританія, Україна)

За політичним режимом

демократичні (країни Західної Європи)

авторитарні (СРСР)

За формою правління

монархічні (Великобританія, Японія)

республіканські (США, Росія, Україна, Німеччина)

За формою територіального устрою

федеративні (США, Росія, Німеччина)

унітарні (Україна, Італія)

За порядком внесення змін і доповнень

жорсткі (Україна, США, Франція, Іспанія)

гнучкі (Конституція УРСР 1978 р.)

За формою зовнішнього вираження

писані (США, Росія, Україна, Німеччина)

неписані (Великобританія, Ізраїль, Фінляндія)

Конституційні принципи -- це юридично виражені в Конституції закономірності організації і функціонування політичної, економічної, соціальної систем суспільства, правового статусу особи.

Система конституційних принципів включає:

народний суверенітет;

економічний, політичний та ідеологічний плюралізм;

законність;

свободу особи та її розвиток;

інтернаціоналізм;

співіснування представницької і безпосередньої форм демократії;

рівноправність громадян України.

Конституція України є основою правової системи держави, оскільки:

норми Конституції мають основоположний характер для всіх суб'єктів державно-правових відносин;

конституційні норми -- юридична база не тільки для норм конституційного права, але і для інших галузей права України;

жоден нормативний акт у державі не повинен суперечити нормам Конституції України;

Конституція може бути змінена тільки конституційним шляхом;

жоден інший нормативний акт у державі не може мати назву "конституція";

для ефективної реалізації Конституції створений особливий орган -- Конституційний Суд України.

Конституція України містить такі розділи:

Преамбула.

Розділ І. Загальні засади.

Розділ II. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина.

Розділ III. Вибори. Референдум.

Розділ IV. Верховна Рада України.

Розділ V. Президент України.

Розділ VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи

виконавчої влади.

Розділ VII. Прокуратура.

Розділ VIII. Правосуддя.

Розділ IX. Територіальний устрій України.

Розділ X. Автономна Республіка Крим.

Розділ XI. Місцеве самоврядування.

Розділ XII. Конституційний Суд України.

Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України.

Розділ XIV. Прикінцеві положення.

Розділ XV. Перехідні положення

4. Характеристика загальних засад конституційного ладу України

Конституційний лад -- сукупність основоположних правовідносин, закріплених нормами конституційного права (зокрема розділами І, III Конституції України).

Стаття 1 Конституції проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Суверенітет України поширюється на всій її території, яка складається із Автономної Республіки Крим, 24 областей, міст Києва і Севастополя.

Стаття 3 Конституції визнає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

За формою правління Україна -- президентсько-парламентська республіка. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Ніхто не може узурпувати державну владу.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України).

Стаття 10 Конституції затверджує статус української мови як державної в Україні.

Суспільне життя в Україні, відповідно до ст. 15 Конституції, грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Статті 13, 14, 16 Конституції визначають основні засади економічних відносин і гарантують рівноправність і захист усіх форм власності.

Статті 8, 9, 19 Конституції України закріплюють такі основні принципи побудови і функціонування національної правової системи як:

верховенство права;

найвищу юридичну силу Конституції;

положення Конституції є нормами прямої дії.

Державними символами України, згідно зі ст. 20 Конституції, є:

Державний Прапор України -- стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів;

Великий Державний Герб України -- встановлюється з урахуванням малого Державного Герба та герба війська Запорізького;

Державний Гімн України -- мелодія національного гімну на музику М. Вербицького із текстом, затвердженим законом;

Столицею України є місто Київ.

Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

У статті 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова і держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на території України. Поряд з цим в Україні гарантовано вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин.

5. Правовий статус людини

Правовий статус людини -- це її юридично закріплене становище у суспільстві, сукупність прав і обов'язків, відповідальності та гарантій. Основу цього статусу складає конституційно-правовий статус, який базується на принципах:

загальності прав, свобод і обов'язків людини і громадянина;

рівності;

єдності прав і обов'язків;

гарантованості прав і свобод;

невід'ємності прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина;

взаємної відповідальності держави і громадянина;

невичерпності конституційних прав і свобод людини і громадянина;

вільного розвитку особистості.

Конституція України визнає можливість громадян здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, встановлених державою і закріплених у Конституції та інших нормативних правових актах.

Конституція України визначає такі групи основних прав людини і громадянина:

Особисті права:

право на життя, на недоторканність особи, житла (ст. 27, 28, 29, 30);

на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції (ст. 31);

право на приватне життя, невтручання у нього (ст. 32);

на вибір місця проживання, свободу пересування (ст. 33);

* на свободу власної думки і слова, на вільне волевиявлення своїх поглядів і переконань (ст. 34);

* на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35).

Політичні права:

право брати участь в управлінні державними та громадськими справами (ст. 38);

обговорювати і приймати закони та рішення загальнодержавного і місцевого значення (ст. 39);

надсилати індивідуальні і колективні звернення до державних органів (ст. 40);

утворювати і брати участь у роботі об'єднань громадян (ст. 36, 37);

обирати і бути обраним до державних органів та органів місцевого самоврядування тощо (ст. 38).

Економічні права:

право на приватну власність (ст. 41);

право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42);

право на працю (ст. 43);

можливість вибору роду занять і роботи за своїм покликанням (ст. 43);

право на справедливу оплату праці (ст. 43);

право на страйк (ст. 44);

право на відпочинок (ст. 45). Соціальні права:

право на охорону здоров'я (ст. 49);

право на житло (ст. 47);

право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, втрати працездатності (ст. 46);

право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї тощо (ст. 48).

Екологічні права:

право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50);

на екологічно безпечні продукти харчування та предмети побуту (ст. 50);

на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50).

Культурні права:

право на освіту (ст. 53);

право на користування досягненнями культури (ст. 54);

* право на свободу наукової, технічної та художньої творчості (ст. 54);

* право на захист інтелектуальної власності (ст. 54).

Важливе місце серед конституційних прав і свобод в Україні займає право на захист. Так, зокрема ст. 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна; будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 56 гарантує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 57 кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Ст. 59 Конституції гарантує право на правову допомогу.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного й того ж виду за одне й те ж саме правопорушення.

В Україні діє "презумпція невинуватості". Це означає, що особа вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувачувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Основними обов 'язками громадян України є:

поважати права та законні інтереси інших осіб (ст. 68);

дотримуватися Конституції та законів України (ст. 68);

зберігати природу і охороняти її багатства (ст. 66);

сплачувати податки і збори, подавати декларації про свій майновий стан і доходи (ст. 67);

* захист Вітчизни, служба у Збройних Силах України (ст. 65).

Конституція України чітко визначає систему органів та осіб, покликаних забезпечувати права й свободи людини і громадянина. До них належать:

Верховна Рада України, яка виключно законами визначає права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав та свобод (ч. 1 ст. 22);

Конституційний Суд України (ст. 147 Конституції України);

Президент України як гарант прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України);

Кабінет Міністрів України, який повинен вживати заходів щодо виконання законів (ч. 2, ст. 16);

Місцеві державні адміністрації на відповідній території (ст. 119);

Система судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів (ст. 125), прокуратура, інші правоохоронні органи України.

Громадяни України отримали право безпосереднього звернення до Європейського суду з прав людини з моменту набуття чинності Конвенції про захист прав людини та основних свобод (11 вересня 1997 р.).

Громадянство України -- це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

6. Конституційні форми демократії в Україні

Народовладдя в Україні здійснюється на основі Конституції через інститути безпосередньої чи представницької демократії. До інститутів безпосередньої демократії належать референдум та вибори.

Референдум -- це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Враховуючи світовий і національний політичний досвід та теоретичні здобутки науки конституційного права можна класифікувати референдуми:

за територіальною ознакою;

за предметом;

за змістом предмету.

За територіальною ознакою розрізняють референдуми:

всеукраїнський -- призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень. Згідно зі статтями 73, 85 Конституції виключно Верховна Рада призначає всеукраїнський референдум з питання про зміну території України; Президент, згідно з п.6 статті 106 Конституції, призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції України, і, відповідно до статті 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

місцевий -- призначають відповідні ради з питань, що належать до їх компетенції:

а) референдум, що проводиться у межах автономної Республіки Крим;

б) референдум, що проводиться у межах інших адміністративно-територіальних одиниць.

Залежно від предмета розрізняють референдуми:

обов 'язковий (має місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом);

факультативний (проведення якого можливе, але не обов'язкове).

Вибори -- це форма безпосередньої демократії через формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування.

Залежно від підстав у сучасній правовій науці розрізняють кілька класифікацій видів виборів. Так, колектив авторів підручника "Конституційне право України" за редакцією В. Ф. По-горілка пропонує таку класифікацію.

За територіальною ознакою вибори бувають:

загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України;

місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними) вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних та міських голів).

За об'єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:

вибори парламенту -- вибори до Верховної Ради України;

вибори на посаду Президента України;

вибори представницького органу територіальної автономії

-- вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

* вибори представницьких органів місцевого самоврядування

-- міських, селищних, районних у містах, районних, обласних рад;

* вибори на посади сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяються на:

чергові вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборчого органу або посади;

позачергові, або дострокові вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України для функціонування певного виду виборчого органу або посади;

повторні вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися;

вибори замість вибулих депутатів, голів (сільських, селищних, міських рад);

вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

Типи виборчих систем:

Мажоритарна система є найдавнішою серед виборчих систем. Мажоритарною вважається така система голосування за кандидата по виборчому округу та визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються необра-ними. У 83 країнах світу застосовується мажоритарна система, в тому числі у США, Франції, Великобританії, Канаді.

При пропорційній системі депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу. При застосуванні цієї системи округи завжди багатомандатні.

Існує й змішана система, що застосовує переважно модифіковану пропорційну систему представництва. Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування: певна частина представницького органу обирається за мажоритарним, інша -- за пропорційним принципом (Болгарія, Грузія, Литва, Словенія).

Виборче право -- це сукупність правових норм, що регулюють реалізацію громадянами права обирати (активне виборче право) до представницьких органів влади та на посаду Президента і права бути обраним (пасивне виборче право).

Активним виборчим правом володіють усі дієздатні громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років.

Пасивним виборчим правом володіють суб'єкти залежно від виду виборів, а саме:

а) народним депутатом України може бути громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку, постійно проживає на території України протягом останніх п'яти років, не має непогашеної судимості за умисний злочин;

б) Президентом України може бути громадянин України, який на день проведення виборів досяг 35-річного віку, має право голосу, постійно проживає на території України протягом останніх 10 років, володіє державною мовою, не має непогашеної судимості за умисний злочин;

в) депутатом місцевої ради може бути громадянин України, який на день проведення виборів досяг 18-річного віку, має право голосу і постійно проживає або працює на території відповідної ради.

Виборче право громадян України реалізується згідно принципів:

* загальності;

прямого виборчого права;

рівності;

таємності голосування;

вільного волевиявлення;

гласності;

відкритості.

7. Президент України -- глава держави

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 103 Конституції України Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх років перед днем виборів та володіє державною мовою. Одна й та ж особа не може бути Президентом України більше, ніж два строки підряд.

Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті отримання прибутку.

Чергові вибори Президента України проводяться останньої неділі жовтня п'ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів від дня припинення повноважень. Порядок проведення виборів Президента України встаноатюється законом.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше як через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України (ст. 104 Конституції).

Стаття 106 Конституції України визначає повноваження Президента України. Президент України:

забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

приймає рішення про визнання іноземних держав;

призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

призначає позачергові вибори до Верховної Ради України;

припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією;

Згідно зі статтею 108 Конституції України повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

його відставки;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

усунення з поста в порядку імпічменту;

смерті.

8. Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні

Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України -- єдиний орган законодавчої влади в Україні.

Конституційний склад Верховної Ради України -- 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років (ст. 76 Конституції України). Чергові вибори до Верховної Ради України проводяться останньої неділі березня п'ятого року повноважень Верховної Ради України.

Народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21-річного віку, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

Достроково повноваження народного депутата України припиняються в разі:

складення повноважень за його особистою заявою;

набрання законної сили обвинувачувальним вироком щодо

нього;

визнання судом недієздатним або безвісно відсутнім;

припинення громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;

якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України зі складу такої фракції;

* його смерті.

До повноважень Верховної Ради України належить:

внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених Конституцією України;

призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених Конституцією України;

затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією;

заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про

усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України.

9. Кабінет Міністрів України

Кабінет Міністрів України (Уряд) -- вищий орган у системі органів виконавчої влади -- відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Основним призначенням Уряду є забезпечення виконання Конституції та законів України, реалізації політики держави, здійснення координації управління у різних сферах суспільного життя.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

10. Конституційний Суд України

Конституційний Суд входить до судової влади як її самостійний суб'єкт, є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України. Його завдання -- гарантування верховенства Конституції України.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів конституційного суду. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний строк.

До повноважень Конституційного Суду належать вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Конституційний Суд має також повноваження офіційно тлумачити Конституцію та закони України.

Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і таким, що не може бути оскарженим.

Організація діяльності Конституційного Суду визначається Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

Размещено на Allbest.ru

...