Адміністративно-правове забезпечення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

УДК 342.951:351.82

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У СКЛАДІ МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ

БАРСУКОВ Кирило Вячеславович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Державному науково-дослідному інституті Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук ШОПІНА Ірина Миколаївна, відділ науково-інформаційної та редакційно-видавничої діяльності Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України ПОДОЛЯКА Анатолій Миколайович, Інститут права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом, директор

кандидат юридичних наук ЗАВАЛЬНИЙ Михайло Володимирович, науково-дослідна лабораторія з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ, провідний науковий співробітник

Захист відбудеться “12” листопада 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 у Державному науково-дослідному інституті Міністерства внутрішніх справ України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а.

Автореферат розіслано жовтня 2010 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради К.І. Бєляков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми збереження загального миру, усунення загрози війни, підтримання міжнародної безпеки і стабільності, врегулювання регіональних конфліктів є об'єктом уваги світового співтовариства протягом багатьох століть. Міжнародна миротворча діяльність здійснюється сьогодні широким колом суб'єктів. Центральне місце серед них займають правоохоронні органи, основним завданням яких є розв'язання конфліктів, що становлять загрозу міжнародному миру і безпеці, через забезпечення законності і правопорядку, прав і свобод людини в зоні конфлікту. Різноманітність суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності, наявність значної кількості органів управління нею, особливості національних правових систем та багато інших обставин обумовлюють необхідність організації ефективної взаємодії та координації між ними.

Україна вже понад 15 років бере активну участь у міжнародному миротворчому процесі. Упродовж цього часу через горнило місій миру у всьому світі пройшло понад дві тисячі працівників міліції і внутрішніх військ МВС України. Проте аспекти відбору, підготовки, оснащення, фінансування і відправки миротворчого персоналу міліцейського відомства так і залишились не до кінця вирішеними у правовому полі.

У наш час дослідження проблем проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів залишається епізодичним і неповним. В адміністративно-правовій науковій літературі ці проблеми розглядалися фрагментарно, що не сприяло розробці відповідної нормативно-правової бази. У той же час у сфері проходження служби працівників правоохоронних органів під час міжнародної миротворчій діяльності існують невирішені питання теоретичного, організаційного і правового характеру, що негативно впливає на імідж нашої держави у міжнародному співтоваристві і знижує ефективність діяльності українських миротворців. Разом з тим необхідні для практики форми, засоби та методи адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів вивчені далеко не повністю. Вказане і обумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на виконання п.1 Завдань і заходів з виконання Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на період до 2011 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. №554, а також пп. 1.1 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу праць науковців, міжнародного досвіду, чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів, виробити науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації із зазначених питань.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- визначити поняття адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів;

- уточнити поняття міжнародної миротворчої діяльності;

- визначити значення, мету, принципи, засоби та особливості правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у міжнародних миротворчих підрозділах;

- встановити сутність, особливості та зміст проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів як об'єкта адміністративно-правового регулювання;

- охарактеризувати напрями адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів;

- з'ясувати порядок професійного відбору кандидатів для проходження служби у складі міжнародних миротворчих підрозділів ОВС;

- встановити склад суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності та місце серед них органів внутрішніх справ, охарактеризувати особливості їх адміністративно-правового статусу;

- з'ясувати місце та визначити особливості забезпечення окремих адміністративних процедур під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів;

- охарактеризувати адміністративно-правове забезпечення професійної підготовки працівників, які проходять службу у складі міжнародних миротворчих підрозділів;

- виробити конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження постає сукупність методів та прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових, так і спеціальних. Головним виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання адміністративно-правових засад проходження служби працівниками ОВС у міжнародній миротворчій діяльності, який дозволяє розглянути їх у взаємозв'язку окремих елементів, виявити усталені напрямки і закономірності в цілому. Застосування методів і прийомів наукового пізнання спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.

За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат з досліджуваної проблематики (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 2.3). Для дослідження проблем миротворчої діяльності органів внутрішніх справ використовувались методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.3, 1.4). За допомогою історико-правового методу досліджувались процеси формування правових засад миротворчої діяльності (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою методів класифікації, групування визначені напрями адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів (підрозділ 2.1). Особливості адміністративно-правового забезпечення професійної підготовки працівників, які проходять службу у складі міжнародних миротворчих підрозділів, а також адміністративні процедури під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів досліджувались за допомогою порівняльно-правового методу (підрозділ 2.4). Статистичний метод використано під час характеристики значення міжнародної миротворчої діяльності (підрозділ 1.1.)

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження складають наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук: В. Б. Авер'янова, І. В. Арістової, Г. В. Атаманчука, О. М. Бандурки, В. Т. Білоуса, Ю. П. Битяка, А. Н. Волобуєва, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, В. С. Гуславського Н. О. Гуторової, В.О.Заросила, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Я. Ю. Кондратьєва, О. П. Коренєва, В. М. Кудрявцева, В. І. Курила, О. М. Литвака, Н. Р. Нижник, В. С. Овчинського, С. В. Пєткова, В. М. Плішкіна, А.М.Подоляки, Т. О. Проценка, О. П. Рябченко, Л. А. Савченко, В. Ф. Сіренка, О. Ф. Скакун, Ю. М. Старілова, В. Я. Тація, Ю. О. Тихомирова, О.О. Теличкіна, Н. П. Яблокова.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародних правових актів, законодавства України, які складають правову базу проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у застосуванні авторського підходу до дослідження теоретичних і прикладних питань розробки адміністративно-правових засад удосконалення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів і визначається тим, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень цієї проблематики у форматі монографічної роботи.

На основі проведеного дослідження сформульовано низку нових висновків, рекомендацій і пропозицій, які запропоновано здобувачем особисто, зокрема:

уперше:

- обґрунтовано, що система суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності складається із суб'єктів загальної компетенції та спеціальних суб'єктів. До перших слід віднести Президента України, Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України. У свою чергу до спеціальних суб'єктів належать органи внутрішніх справ та військові підрозділи. Враховуючи особливість та велику важливість миротворчих операцій, запропоновано до суб'єктів миротворчої діяльності віднести й підготовчі пункти в яких відбувається підготовка та відбір миротворчого контингенту;

- охарактеризовано основні напрями адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів;

- визначено перелік стадій професійного відбору для проходження служби у складі міжнародних миротворчих підрозділів ОВС, серед яких: визначення чисельності та якісного складу миротворчого персоналу МВС України для участі в міжнародних миротворчих операціях; попередній відбір працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України для участі в міжнародних миротворчих операціях; відбір та спеціальна підготовка кандидатів для направлення до місій, розкрито їх сутність та проаналізовано особливості кожної з них окремо;

удосконалено:

поняття міжнародної миротворчої діяльності працівників органів внутрішніх справ, визначено її мету, завдання та основні ознаки, які об'єднано у три групи: активна діяльність держав-учасників миротворчої місії, спрямована на підтримку миру та безпеки в іншій державі; спільність мети, цілей та завдань учасників міжнародних миротворчих місій; особливий порядок нормативно-правового закріплення повноважень та обов'язків учасників миротворчих місій;

характеристику адміністративних процедур під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів, які визначено як врегульований законами, та іншими нормативно-правовими актами порядок, що складається з послідовних дій на всіх стадіях проходження служби, починаючи з відбору до миротворчих підрозділів і закінчуючи поверненням з миротворчих місій;

розуміння порядку підготовки персоналу ОВС, що прийматиме участь у складі міжнародних миротворчих підрозділів, визначено його завдання та особливості, виокремлено три етапи проведення такої підготовки: підготовка у вищому навчальному закладі; самопідготовка; підготовка у спеціальних миротворчих центрах;

- сформульовано низку конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики проходження персоналом ОВС служби у складі міжнародних миротворчих місій, зокрема щодо внесення змін і доповнень до низки нормативних актів з досліджуваних питань, а саме до: Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях», наказу МВС України «Про організаційне забезпечення миротворчої діяльності МВС України» та ін.;

дістали подальшого розвитку:

аналіз нормативно-правового забезпечення проходження служби працівників органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих місій, у зв'язку з чим обґрунтовано, що перелік нормативно-правових актів занадто великий, а самі акти досить складні для практичного застосування; не систематизовані в окрему галузь нормотворення; законодавчі акти не завжди чітко та всеохоплююче описують норми права, що призводить до різного тлумачення їх положень та появи значної кількості підзаконних актів; недосконалість нормативно-правових актів призводить до частої їх зміни та прийняття численних доповнень;

розуміння адміністративно-правового забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих операціях, що складається з трьох основних блоків: нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення, і надано характеристику кожного з них;

аналіз адміністративно-правового регулювання професійного відбору кандидатів для проходження служби у складі міжнародних миротворчих підрозділів ОВС, під яким необхідно розуміти діяльність з метою визначення ступеню придатності особи до проходження служби у складі миротворчих підрозділів і комплектування професійного миротворчого контингенту, який в майбутньому зможе на належному рівні виконувати покладені на нього обов'язки;

розуміння сутності таких адміністративних процедур, як: 1) процедура атестації працівників органів внутрішніх справ, що перебувають у складі міжнародних миротворчих місій; 2) процедура присвоєння спеціальних звань; 3) процедура заохочення за сумлінну працю; 4) процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності учасників міжнародних миротворчих місій; 5) процедура подовження терміну перебування працівника органів внутрішніх справ у складі місії; 6) процедура повернення та відкликання миротворчого контингенту і миротворчого персоналу, які брали участь у міжнародній миротворчій операції.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих місій;

у правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з питань участі персоналу ОВС у миротворчих місіях;

у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність правового регулювання проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих місій;

у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», «Управління в ОВС».

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на таких науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов» (м. Київ, грудень 2009 року); Всеукраїнській науково-практична конференція «Національні інтереси та проблеми забезпечення національної безпеки України» (м. Кіровоград, листопад 2009 року); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Государство и право в условиях глобализации: реалии и перспективы» (м. Сімферополь, квітень 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи відображено у чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові видання з юридичних наук, та у тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок. Список використаних джерел складається із 245 найменування і займає 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Сучасний стан адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів» присвячено визначенню поняття та значення адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів, з'ясуванню поняття міжнародної миротворчої діяльності, характеристиці адміністративно-правового статусу суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності та місця серед них органів внутрішніх справ, характеристиці нормативно-правового забезпечення участі працівників ОВС у міжнародній миротворчій діяльності та місця у ньому адміністративного законодавства, визначенню особливостей проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття та значення адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів» аналізуються загальні напрями міжнародної діяльності нашої держави та місце серед них міжнародної миротворчої діяльності. Охарактеризовано термін «миротворчі операції», який увійшов до загального вжитку на початку 1960-х років та у загальному розумінні означає «операції зі встановлення і підтримання миру та стабільності, які здійснюються легко озброєними міжнародними контингентами, зазвичай після досягнення перемир'я або підписання угоди про припинення вогню за згодою ворогуючих сторін».

Удосконалено поняття міжнародної миротворчої діяльності, окреслено її основні ознаки та охарактеризовано її значення. Обґрунтовано, що поняття “забезпечення міжнародної миротворчої діяльності” слід розглядати у двох значеннях: по-перше, як діяльність державних органів, працівників органів внутрішніх справ, військових збройних сил України щодо здійснення своїх функцій, компетенції, обов'язків з метою запобігання виникненню міждержавних або внутрішніх конфліктів; і, по-друге, як підсумок, результат цієї діяльності, що виражається в фактичній реалізації правових приписів, прав і свобод громадян як нашої держави так і громадян іноземних держав в яких проходить миротворча місія. У підрозділі визначено, що адміністративно-правове забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів - це складне, багатопланове, комплексне поняття, головним змістом якого є діяльність держави щодо створення належних правових умов відбору персоналу, підготовки кадрів, направлення до міжнародних миротворчих місій та гарантування правового захисту учасників міжнародних миротворчих операцій, шляхом встановлення відповідного нормативно-правового забезпечення проходження служби.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правовий статус суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності та місце серед них органів внутрішніх справ» визначено, що під суб'єктом міжнародної миротворчої діяльності необхідно розуміти такого потенційного учасника адміністративно-правових відносин міжнародного характеру, який внаслідок свого соціального та правового статусу є носієм прав і обов'язків у сфері миротворчої діяльності. Тобто суб'єктами міжнародної миротворчої діяльності є органи і працівники системи державних органів України, які реалізують міжнародну миротворчу функцію шляхом добору, прийому та участі у міжнародній миротворчій діяльності, а також в інший спосіб здійснюють вплив на процес участі миротворчого контингенту України у міжнародній миротворчій діяльності та наділені відповідним правовим статусом.

На підставі проведеного аналізу точок зору науковців щодо елементів адміністративно-правового статусу, обґрунтовано, що такими є: а) правоздатність та дієздатність установи в міжнародних правовідносинах; б) підстави та порядок відповідальності суб'єкту міжнародної миротворчої діяльності.

Виходячи зі змісту поняття суб'єкту міжнародної миротворчої діяльності зроблено висновок, що під правовим статусом суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності слід розуміти сукупність прав та обов'язків, які встановлені законодавством України та міжнародними нормативно-правовими актами під час проведення міжнародних миротворчих операцій.

Обґрунтовано, що систему суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності складають суб'єкти загальної компетенції та спеціальні суб'єкти. До перших слід віднести Президента України, Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України. В свою чергу до спеціальних суб'єктів належать органи внутрішніх справ та військові підрозділи. Слід відмітити, що такий поділ суб'єктів на спеціальні та загальні є загально прийнятим в багатьох випадках. Однак, враховуючи особливість та велику важливість миротворчих операцій, вбачається, що до суб'єктів миротворчої діяльності слід віднести й підготовчі пункти, в яких відбувається підготовка та відбір миротворчого контингенту. Хоча ці підрозділи безпосередньо не приймають участь в миротворчих операціях, недооцінити їх вклад в процес миротворчої діяльності важко. Охарактеризовано адміністративно-правовий статус кожного з суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності.

Як висновок, запропоновано, в Законі України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» навести перелік суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності, та коротко охарактеризувати їх правовий статус щодо миротворчої діяльності.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правове забезпечення участі працівників ОВС у міжнародній миротворчій діяльності та місце у ньому адміністративного законодавства» досліджується система нормативно-правових актів, які складають правову основу участі працівників ОВС у міжнародній миротворчій діяльності.

Зазначається, що систему нормативно-правових актів, які містять норми адміністративного права та регулюють участь працівників органів внутрішніх справ у міжнародній миротворчій діяльності (джерела адміністративного права) складають такі акти: а) Конституція України; б) законодавчі акти України: закони, кодекси, положення, статути та інші кодифіковані акти управлінського змісту; в) постанови Верховної Ради України, які містять адміністративно-правові норми організаційно-правового характеру; г) укази та розпорядження Президента України; д) нормативні постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; положення, правила, інструкції, інші акти, затверджені постановами Кабінету Міністрів України; є) нормативні накази Міністерства внутрішніх справ; ж) міжурядові угоди України із іншими державами та міжнародно-правові акти, ратифіковані і визнані Україною, які містять норми щодо міжнародної миротворчої діяльності.

В підрозділі проаналізовано ієрархічну вертикальну структуру законодавчої бази, за допомогою якої здійснюється регулювання участі працівників ОВС у міжнародних миротворчих операціях.

Аналіз діючої системи нормативно-правового правового забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародній миротворчій діяльності з точки зору її повноти та внутрішньої узгодженості дозволив зробити висновок, що у ній існує чимало прогалин і недоліків, які заважають ефективному здійсненню функцій з організації функціонування міжнародних миротворчих підрозділів. У підрозділі визначаються шляхи його вдосконалення.

У підрозділі 1.4 «Особливості проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів як об'єкта адміністративно-правового регулювання» наголошено, що міжнародна миротворча діяльність працівників ОВС є об'єктом адміністративно-правового регулювання, що підтверджується існуванням нормативно-правових актів, які визначають принципи її здійснення, повноваження учасників міжнародних миротворчих операцій, методи та форми регулювання участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих підрозділах. Закріплення в правових нормах найважливіших правил, за якими працівники органів внутрішніх справ беруть участь у міжнародних миротворчих операціях, визначає адміністративно-правову природу відповідних правовідносин.

Виділено наступні основні ознаки, якості і властивості правового регулювання проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів: воно має цілеспрямований, організований, результативний характер; за його допомогою відносини між суб'єктами і об'єктами миротворчих операцій набувають правової форми; має конкретний характер, завжди пов'язано з реальними міжнародними відносинами; здійснюється за допомогою цілісної системи засобів, що реально виражають саму матерію права як нормативного регулятора; воно гарантує доведення норм права до їх виконання; реалізується в інтересах міжнародного суспільства; має за мету вплив на поведінку суб'єктів і об'єктів управління правоохоронної діяльності в сфері підтримки міжнародного миру та безпеки; здійснюється за допомогою норм права та актів реалізації права.

Розділ 2 «Загальна характеристика основних напрямів адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів» присвячено класифікації напрямів адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів; аналізу адміністративно-правового регулювання професійного відбору кандидатів для проходження служби у складі міжнародних миротворчих підрозділів ОВС, характеристиці адміністративно-правового забезпечення професійної підготовки працівників, які мають проходити службу у складі міжнародних миротворчих підрозділів, з'ясуванню ролі адміністративного законодавства у забезпеченні окремих адміністративних процедур під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Класифікація напрямів адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів» обґрунтовано, що адміністративне-правове забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих операціях має відбуватись у трьох основних блоках: нормативно-правове, наукове та інформаційне забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих операціях.

Основні напрямки адміністративно-правового забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародній миротворчій діяльності повинні бути спрямовані на: вдосконалення порядку відбору та підготовки майбутніх учасників міжнародних миротворчих місій; впровадження механізмів централізованого контролю та координації інформаційно-аналітичних систем з метою забезпечення працівників органів внутрішніх справ повними даними про миротворчу діяльність; надання державної підтримки працівникам органів внутрішніх справ, які мають проходити службу у міжнародних миротворчих підрозділах, або ж вже беруть таку участь.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правове регулювання професійного відбору кандидатів для проходження служби у складі міжнародних миротворчих підрозділів ОВС» зазначається, що вступ на службу у миротворчі підрозділи або, іншими словами, комплектування українського миротворчого контингенту - це встановлена законодавчими актами України та врегульована правовими нормами Міністерства внутрішніх справ система поповнення миротворчого контингенту та інших військових формувань у складі міжнародних миротворчих місій особовим складом органів внутрішніх справ України. Однак не кожен працівник органів внутрішніх справ може проходити службу у складі міжнародних миротворчих місій. Зазначену можливість можна реалізувати лише за умови проходження відбору та відповідності умовам, визначених міжнародними нормами, законодавством України та відомчими нормативно-правовими актами.

Наголошується, що передбачено три стадії відбору: а) визначення чисельності та якісного складу миротворчого персоналу МВС України для участі в міжнародних миротворчих операціях; б) попередній відбір працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України для участі в міжнародних миротворчих операціях; в) відбір та спеціальна підготовка кандидатів для направлення до місій.

Запропоновано внести зміни та доповнення до Порядку відбору та направлення працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України для участі в міжнародних миротворчих операціях, затвердженого наказом МВС України № 1490 від 07.12.2003 р.

У підрозділі 2.3 «Адміністративно-правове забезпечення професійної підготовки працівників ОВС, які проходять службу у складі міжнародних миротворчих підрозділів» наголошено, що в процесі підготовки працівника органів внутрішніх справ до участі у міжнародній миротворчій діяльності слід виокремлювати три етапи: 1. Загально-професійна підготовка працівників органів внутрішніх справ у вищих навчальних закладах системи МВС. 2. Самопідготовка працівника органів внутрішніх справ, тобто підготовка працівника органів внутрішніх справ після випуску з вищого навчального закладу системи МВС шляхом самостійного набуття нових знань. 3. Спеціальна підготовка, тобто підготовка в спеціальних тренувальних закладах, зокрема у спеціальному миротворчому центрі Київського національного університету внутрішніх справ.

При цьому відмічається, що адміністративно-правове регулювання охоплює лише перший та третій етапи підготовки. Самопідготовка, на жаль, неконтрольований процес, і складно простежити, як саме працівник її здійснює, проте вона має неабияке значення для самого працівника, адже служить надійною підтримкою під час складання іспитів для участі у міжнародних миротворчих місіях. Проаналізовано адміністративно-правове забезпечення етапів такої підготовки.

Зроблено висновок, що адміністративно-правове забезпечення професійної підготовки майбутніх миротворців - це комплексна система етапів навчання майбутнього миротворця шляхом загально-професійної підготовки, самопідготовки працівника та спеціальної підготовки. В свою чергу нормативно-правове забезпечення підготовки миротворчого контингенту - це системно упорядкований масив різноманітних за юридичною силою, формою, змістом нормативних актів, який має своїм загальним предметом професійну підготовку осіб рядового і начальницького складу, а кінцевою метою - підготовку висококваліфікованих фахівців-миротворців.

У підрозділі 2.4 «Роль адміністративного законодавства у забезпеченні окремих адміністративних процедур під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів» аналізується загальнотеоретичне поняття адміністративних процедур, визначаються та характеризуються основні види адміністративних процедур під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів.

Визначено, що адміністративні процедури під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів - це врегульований законами, та іншими нормативно-правовими актами порядок, який складається з послідовних дій на всіх стадіях проходження служби, починаючи з відбору до миротворчих підрозділів і закінчуючи поверненням з миротворчих місій. Таким чином адміністративні процедури охоплюють усі стадії проходження служби..

Проаналізовано такі процедури, як: процедура атестації працівників органів внутрішніх справ, що перебувають у складі міжнародних миротворчих місій; процедура присвоєння спеціальних звань; процедура заохочення за сумлінну працю; процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності учасників міжнародних миротворчих місій; процедура продовження терміну перебування працівника органів внутрішніх справ у складі місії; процедура повернення та відкликання миротворчого контингенту і миротворчого персоналу, які брали участь у міжнародній миротворчій операції. Розроблено низку пропозицій і рекомендацій з удосконалення зазначених процедур.

миротворчий служба підзаконний підрозділ

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд нових висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів. Основні з них такі:

1. Адміністративно-правове забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів - це складне, багатопланове, комплексне поняття, головним змістом якого є діяльність держави щодо створення належних правових умов відбору персоналу, підготовки кадрів, направлення до міжнародних миротворчих місій та гарантування правового захисту учасників міжнародних миротворчих операцій, шляхом встановлення відповідного нормативно-правового забезпечення проходження служби.

2. Основними ознаками сучасної миротворчої діяльності в якій беруть участь працівники органів внутрішніх справ є наступні: а) активна діяльність держав-учасників миротворчої місії спрямована на підтримку миру та безпеки в іншій державі; б) спільність мети, цілей та завдань учасників міжнародних миротворчих місій; в) особливий порядок нормативно-правового закріплення повноважень та обов'язків учасників миротворчих місій.

3. Суб'єктом міжнародної миротворчої діяльності є потенційний учасник адміністративно-правових відносин міжнародного характеру, який внаслідок свого правового статусу є носієм прав і обов'язків у сфері миротворчої діяльності. Визначальними елементами правового статусу суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності, що розкривають сутність та складають зміст цього поняття, є: 1) правоздатність та дієздатність установи в міжнародних правовідносинах; 2) підстави та порядок відповідальності суб'єкта міжнародної миротворчої діяльності. Під правовим статусом суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності слід розуміти сукупність прав та обов'язків, які встановлені законодавством України та міжнародними нормативно-правовими актами під час проведення міжнародних миротворчих операцій.

4. Система суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності складається із суб'єктів загальної компетенції та спеціальних суб'єктів. До перших слід віднести Президента України, Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України. У свою чергу до спеціальних суб'єктів належать органи внутрішніх справ та військові підрозділи. Враховуючи особливість та велику важливість миротворчих операцій, запропоновано до суб'єктів миротворчої діяльності віднести й підготовчі пункти в яких відбувається підготовка та відбір миротворчого контингенту.

4. Виділення закономірностей, притаманних нормативно-правовому забезпеченню участі працівників ОВС у міжнародній миротворчій діяльності та місця у ньому адміністративного законодавства дозволяє проаналізувати систему нормативно-правових актів, які містять норми адміністративного права та регулюють участь працівників органів внутрішніх справ у міжнародній миротворчій діяльності. Ієрархічну вертикальну структуру складають такі акти: 1) Конституція України; 2) законодавчі акти України: закони, кодекси, положення, статути та інші кодифіковані акти управлінського змісту; 3) постанови Верховної Ради України, які містять адміністративно-правові норми організаційно-правового характеру; 4) укази та розпорядження Президента України; 5) нормативні постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; положення, правила, інструкції, інші акти, затверджені постановами Кабінету Міністрів України; 6) нормативні накази Міністерства внутрішніх справ; 7) міжурядові угоди України із іншими державами та міжнародно-правові акти, ратифіковані і визнані Україною, які містять норми, щодо міжнародної миротворчої діяльності.

5. Наголошено, що основним законом, що регламентує участь України в міжнародних миротворчих операціях є Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях». Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади участі України в міжнародних миротворчих операціях, а також порядок направлення Україною військового та цивільного персоналу, організації його підготовки та забезпечення для участі в діяльності по підтриманню чи відновленню міжнародного миру і безпеки. Відмічається, що цей Закон значно застарів і не відображає повної суті міжнародної миротворчої діяльності. Так, у ньому не визначено перелік суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності, основні засади (принципи) міжнародної миротворчої діяльності України, рівні правого регулювання, або ж нормативну базу миротворчої діяльності. Існують численні прогалини щодо відбору персоналу до миротворчих місій. З огляду на це доцільно ч.2 ст. 5 вказаного Закону («Комплектування миротворчого контингенту і миротворчого персоналу») викласти наступним чином: «Включення громадян України до складу миротворчого контингенту або миротворчого персоналу здійснюється виключно на добровільній основі, за умови успішного проходження конкурсного відбору».

6. Обґрунтовано, що наказ МВС України від 07.12.2003 р. № 1490 «Про організаційне забезпечення миротворчої діяльності МВС України» потребує змін та вдосконалення. Зокрема, в ньому закріплено наступне положення: «Для роботи в складі миротворчого персоналу та для участі в миротворчій операції працівник на час відрядження звільняється від займаної посади за останнім місцем проходження служби та призначається на відповідну посаду перемінного складу Центру Національної академії внутрішніх справ України». Проте де-юре Національної академії внутрішніх справ України не існує в Україні з 2005 року. Адже, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 року № 880 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ» з метою реформування системи підготовки кадрів та наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, Національну академію внутрішніх справ реорганізовано у Київський національний університет внутрішніх справ. Отже, якщо виходити з «букви» Закону, то працівник, потрапляючи в склад миротворчого персоналу призначається на посаду у вищому навчальному закладі, якого не існує.

7. Аналізуючи діючу систему нормативно-правового правового забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародній миротворчій діяльності з точки зору її повноти та внутрішньої узгодженості можна дійти висновку, що у ній існує чимало прогалин і недоліків, які заважають ефективному здійсненню функцій з організації функціонування міжнародних миротворчих підрозділів. Зокрема, по-перше, з одного боку, недостатньо визначеним і чітким у відповідному законодавстві є правовий статус суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності. По-друге, фактично поза межами законодавчого регулювання залишаються питання фінансового, матеріально-технічного забезпечення міжнародної правоохоронної діяльності. По-третє, недосконалим залишається будь-яке визначення процедур і правил здійснення організаційної роботи у сфері участі працівників органів внутрішніх з справ у міжнародній миротворчій діяльності.

8. Правове регулювання проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих підрозділах характеризується наступними ознаками: воно має цілеспрямований, організований, результативний характер; за його допомогою відносини між суб'єктами і об'єктами миротворчих операцій набувають правової форми; має конкретний характер, завжди пов'язано з реальними міжнародними відносинами; здійснюється за допомогою цілісної системи засобів, що реально виражають саму матерію права як нормативного регулятора; воно гарантує доведення норм права до їх виконання; реалізується в інтересах міжнародного суспільства; має за мету вплив на поведінку суб'єктів і об'єктів управління правоохоронної діяльності в сфері підтримки міжнародного миру та безпеки; здійснюється за допомогою норм права та актів реалізації права.

9. Адміністративно-правове регулювання проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих підрозділах має вираження як у закріпленні окремих правоохоронних відносин в сфері підтримки миру та безпеки у світі, так і у регламентації правового статусу учасників міжнародних миротворчих місій, їх компетенції, обов'язків, повноважень та юридичної відповідальності. Правове регулювання відносин у досліджуваній сфері має місце у всіх тих випадках, коли приймається владне нормативне або індивідуальне рішення юридичного характеру, що регламентує положення, завдання і масштаби міжнародної миротворчої операції.

10. Адміністративно-правове регулювання діяльності працівників органів внутрішніх справ у складі міжнародного миротворчого підрозділу доцільно розглядати як специфічну діяльність компетентних органів щодо налагодження миру та безпеки у відповідній державі, що здійснюється шляхом встановлення правових норм і прийняття в необхідних випадках згідно з цими нормами рішень глав держави, яка потребує допомоги міжнародного миротворчого контингенту, стосовно персональних учасників цих відносин.

11. Регулювання проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародного миротворчого контингенту здійснюється шляхом дії комплексу правових норм, узгодженого впливу на досліджувану сферу суспільно-державного життя різних галузей національного права. Правотворчість в цій сфері, спираючись на потреби міжнародної державної політики в сфері міжнародної миротворчої діяльності, на здобутки юридичної науки, досягнення правової культури, здатна надавати юридичним нормам високу міру абстрактності, сформулювати норми-принципи, норми-завдання, уніфікувати, узгодити весь правовий матеріал в системі міжнародної миротворчої діяльності, підпорядкувати його конкретним юридичним завданням, конкретному правовому режиму регулювання. Означені завдання можуть бути вирішеними лише за допомогою системної правотворчості. Саме в кодифікованих актах одержують розвиток нормативні узагальнення, і таким шляхом йде процес побудови логічно завершеної, структурно замкнутої частини національної правової системи. Таким кодифікованим нормативно-правовим актом в сфері участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародній миротворчій діяльності має стати «Кодекс організації участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчій діяльності», або ж зведення нормативно-правових актів, що регламентують як загальні засади міжнародної миротворчої діяльності, так і конкретні завдання та обов'язки працівників органів внутрішніх справ у міжнародній миротворчій діяльності.

12. Службі працівників органів внутрішніх справ в міжнародних миротворчих підрозділах властивий особливий адміністративно-правовий режим. Він характеризується цілісною системою регулятивного впливу на організаційно-управлінські та службово-трудові відносини й специфічними прийомами регулювання: особливим порядком виникнення та здійснення прав і обов'язків; дією єдиних принципів і загальних положень, що поширюються на дану сукупність норм. Правові засоби, що використовуються під час участі працівників органів внутрішніх справ в міжнародних миротворчих підрозділах, об'єднані єдиними регулятивними основами, тобто усі вони функціонують в особливому, характерному саме для цього правового режиму середовищі. В специфічному юридичному режимі виділяються конкретні засоби і прийоми регулювання. Водночас тут проявляється і дія принципів міжнародних норм.

13. Правовий інститут проходження служби працівників органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів охоплює правові норми, які встановлюють: формування миротворчого контингенту; посади, котрі займають працівники, здійснюючи від імені держави її міжнародні правоохоронні функції; принципи служби; правовий статус працівників служб, структур та підрозділів; умови проходження служби; підстави та порядок припинення службових відносин; соціально-правовий захист учасників міжнародних миротворчих місій..

14. Адміністративне-правове забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих операціях має відбуватись у трьох основних блоках: а) нормативно-правове забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих операціях; б) наукове забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих операціях; в) інформаційне забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих операціях.

15. Адміністративно-правове забезпечення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ у складі міжнародних миротворчих підрозділів доцільно класифікувати за наступними напрямками: а) адміністративно-правове забезпечення умов участі України в міжнародних миротворчих операціях; б) адміністративно-правове забезпечення прийняття рішення про направлення працівників органів внутрішніх справ до міжнародних миротворчих місій; в) адміністративно-правове забезпечення прийняття рішень щодо участі працівників органів внутрішніх справ в міжнародній миротворчій операції; г) адміністративно-правове забезпечення комплектування миротворчого контингенту і миротворчого персоналу; ґ) адміністративно-правове забезпечення підготовки миротворчого контингенту; д) адміністративно-правове забезпечення повернення та відкликання миротворчого контингенту і миротворчого персоналу, що брав участь у міжнародній миротворчій операції; е) адміністративно-правове забезпечення соціального захисту учасників міжнародних миротворчих операцій та членів їх сімей; є) адміністративно-правове забезпечення фінансування участі України в міжнародних миротворчих операціях.

16. Система норм професійного відбору працівників ОВС - кандидатів на службу у міжнародних миротворчих підрозділах має включати комплекс нормативно-правових актів, що прямо встановлюють певний порядок комплектування міжнародних миротворчих місій працівниками органів внутрішніх справ. Проте, зважаючи на особливість правового статусу працівників органів внутрішніх справ, відповідне нормативно-правове забезпечення має певні особливості, наразі, мова йде про відомчі нормативно-правові акти, які хоч прямо і не встановлюють порядок відбору, але враховуються під час його здійснення. Виокремлено три стадії професійного відбору: а) визначення чисельності та якісного складу миротворчого персоналу МВС України для участі в міжнародних миротворчих операціях; б) попередній відбір працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України для участі в міжнародних миротворчих операціях; в) відбір та спеціальна підготовка кандидатів для направлення до місій.

17. Наголошено, що в процесі підготовки працівника органів внутрішніх справ до участі у міжнародній миротворчій діяльності виокремлюється три етапи: а) загально-професійна підготовка, тобто підготовка у вищих навчальних закладах системи МВС; б) самопідготовка працівника органів внутрішніх справ, тобто підготовка працівника органів внутрішніх справ після випуску з вищого навчального закладу системи МВС шляхом самостійного набуття нових знань; вмінь та навичок; в) спеціальна підготовка у спеціальних тренувальних закладах, зокрема у спеціальному миротворчому центрі Київського національного університету внутрішніх справ. При цьому адміністративно-правовому забезпеченню підлягають лише перший та третій етапи підготовки. Самопідготовка, на жаль, неконтрольований процес і складно простежити, як саме працівник її здійснює, проте вона має неабияке значення для самого працівника, адже служить надійною підтримкою під час складання іспитів для участі у міжнародних миротворчих місіях.

18. Проаналізовано адміністративні процедури під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів, під якими розуміється врегульований законами, та іншими нормативно-правовими актами порядок, який складається з послідовних дій на всіх стадіях проходження служби, починаючи з відбору до миротворчих підрозділів і закінчуючи поверненням з миротворчих місій. Таким чином, адміністративні процедури охоплюють усі стадії проходження служби.

19. Визначено систему адміністративних процедур проходження служби у складі міжнародних миротворчих підрозділів, до яких віднесено наступні: а) процедуру атестації працівників органів внутрішніх справ, що перебувають у складі міжнародних миротворчих місій; б) процедуру присвоєння спеціальних звань; в) процедуру заохочення за сумлінну працю; г) процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності учасників міжнародних миротворчих місій; ґ) процедуру подовження терміну перебування працівника органів внутрішніх справ у складі місії; д) процедуру повернення та відкликання миротворчого контингенту і миротворчого персоналу, які брали участь у міжнародній миротворчій операції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Барсуков К.В. До проблеми адміністративно-правового регулювання професійного відбору кандидатів для проходження служби у складі міжнародних миротворчих підрозділів ОВС /К.В. Барсуков //Південноукраїнський правничий часопис. - 2010. - №3. - С.61-66.