Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-правовий статус державного комітету фінансового моніторингу України

Дюкарєв Володимир Петрович

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Синявська Олена Юхимівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративної діяльності ОВС.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Стеценко Семен Григорович, Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри теорії держави і права;

кандидат юридичних наук, доцент Константінов Сергій Федорович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративної діяльності.

Захист відбудеться «28» жовтня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий «27» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.С. Мельник

1. Загальна характеристика роботи

фінансовий моніторинг адміністративний легалізація

Актуальність теми. Економічні та насамперед фінансові відносини посідають провідне місце у життєдіяльності сучасного суспільства. В умовах цінових та валютних коливань, фінансово-економічних криз особливої актуальності набуває забезпечення збалансованості та стабільності фінансово-економічних відносин. Адже лише за наявності збалансованої фінансово-економічної системи в країні можна говорити про позитивний розвиток ринкових відносин, які є основою стабільності та економічної могутності будь-якої держави. Непоправної шкоди фінансово-економічній системі країни завдають економічні злочини та інші протиправні діяння, передусім легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, що характерно і для України. За деякими підрахунками, рівень тіньової економіки, джерелом якої є злочинний бізнес, у десятки разів перевищує державний річний бюджет України та її золотовалютний запас. Слід зазначити, що підприємницька та зовнішньоекономічна діяльність завжди перебували у сфері інтересів злочинних угруповань. Більше того, протягом останніх років у світі в цілому та в Україні зокрема спостерігається зростання криміналізації цих сфер, передумовами чого є глобалізація економічних відносин, відкритість кордонів, створення кримінальних схем перерозподілу доходів та власності, передусім державної, на користь заінтересованих осіб, легалізація грошових коштів, здобутих злочинних шляхом, та вивезення їх за межі України тощо. Набуло значного поширення створення фіктивних господарюючих суб'єктів з метою мінімізації оподаткування та заволодіння держаними коштами.

Особливу роль у протидії «відмиванню» грошей відіграє система державних органів, на яких законом покладено обов'язок здійснювати фінансовий моніторинг з метою виявлення операцій, пов'язаних із легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом, а також формування відповідного державно-правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Провідне місце у забезпеченні реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, посідає Державний комітет фінансового моніторингу України, створений як підрозділ фінансової розвідки, основним завданням якого є інформаційне забезпечення запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму. Створення такого органу стало передумовою здійснення ефективного державного управління у фінансовій сфері держави. Проте в його діяльності є низка проблем організаційного та правового характеру, які унеможливлюють якісне виконання покладених на нього завдань та функцій щодо реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму. Вказане стосується, насамперед, надання йому обмежених порівняно з іншими органами виконавчої влади юрисдикційних, контрольно-наглядових та координаційних повноважень.

Загальні питання правового регулювання діяльності державних органів щодо протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, досліджували такі вітчизняні науковці, як О. М. Бандурка, В. Т. Білоус, М. В. Бондарева, Л. К. Воронова, В. М. Гаращук, І. П. Голосніченко, О. Ю. Грачова, О. М. Джужа, Л. М. Доля, О. В. Кальман, А. Т. Комзюк, С. Ф. Константінов, М. Й. Коржанський, М. П. Кучерявенко, В. І. Олефір, П. С. Пацурківський О. П. Рябченко, Л. А. Савченко, О. Ю. Синявська, А. І. Сирота, С. Г. Стеценко та ін. Однак у вітчизняній юридичній науці питання адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях вони досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу. У переважній більшості наукових праць не враховано специфіку вимог, продиктованих сьогоденними тенденціями у світовій політиці та економіці і тими змінами, які сталися у сфері міжнародного й національного законодавства, що визначає правові основи організації запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

Таким чином, зазначені та інші проблеми діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України, відсутність їх належного наукового опрацювання обумовлюють актуальність та важливість комплексного дослідження питань адміністративно-правового статусу даного органу.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 3 Концепції розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму на 2005-2010 рр., затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 315-р, п. 1.1, 2.5 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755, п. 1.3, 4.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України, наданні науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій до нормативно-правових актів із зазначених питань на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів й узагальнення практики їх реалізації.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі основні завдання:

- з'ясувати місце та особливості Державного комітету фінансового моніторингу України у системі органів виконавчої влади;

- уточнити сутність та структуру адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України;

- охарактеризувати правові засади діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України;

- уточнити завдання та функції Державного комітету фінансового моніторингу України;

- з'ясувати організаційну структуру Державного комітету фінансового моніторингу України;

- уточнити компетенцію Державного комітету фінансового моніторингу України у сфері фінансового контролю;

- охарактеризувати повноваження Державного комітету фінансового моніторингу України;

- з'ясувати особливості реалізації адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України у взаємодії з іншими суб'єктами адміністративного права.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються з питань діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус Державного комітету фінансового моніторингу України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат із досліджуваної проблематики (підрозділи 1.1, 1.2). Для дослідження проблем діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України використовувались методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.2, 2.5). За допомогою історико-правового методу досліджувались процеси формування правових засад діяльності Державного комітету фінансового моніторингу (підрозділ 1.3). Застосування структурно-логічного та порівняльно-правового методу дозволило визначити та охарактеризувати структурні елементи адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України та його організаційно-штатну та функціональну структури (підрозділи 1.2, 2.1-2.4). За допомогою методів класифікації‚ групування визначені комплексні групи повноважень Державного комітету фінансового моніторингу України (підрозділ 2.4). Особливості взаємовідносин Державного комітету фінансового моніторингу України з іншими органами виконавчої влади, а також проблеми місця і ролі контрольно-наглядової діяльності у державному управлінні досліджені за допомогою порівняльно-правового та статистичного методів (підрозділ 2.5).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять дослідження із загальної теорії держави і права, адміністративного права та теорії управління. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких із правового регулювання та організації діяльності щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, враховуючи новітні досягнення науки адміністративного права, дослідити проблеми особливостей адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- удосконалено поняття Державного комітету фінансового моніторингу України, який визначено центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що здійснює контроль та нагляд, інформаційне забезпечення та координацію діяльності у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму;

- дістала подальшого розвитку характеристика місця та особливостей Державного комітету фінансового моніторингу України у системі органів виконавчої влади, що визначається його спеціальним статусом, особливим порядком його утворення та ліквідації, характером покладених на нього завдань та функцій у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та наданими йому у зв'язку з цим контрольно-наглядовими та координаційними повноваженнями;

- удосконалено поняття та уточнено структуру адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України, до елементів якого віднесено його: цілі, завдання, функції; компетенцію; організаційно-структурний блок; відповідальність;

- подальшого розвитку дістала характеристика правових засад діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України, у зв'язку з чим наголошено на тому, що формальне перенесення європейської моделі механізму протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, на національне правове поле призвело до певних недоліків норм права, які містять неузгодженості та суперечності щодо діяльності відповідних суб'єктів, передбачають дублювання їх функцій та повноважень, не визначають чіткі правові засади взаємодії та їх координацію. Визначено недоліки відповідного правового регулювання, запропоновано шляхи його вдосконалення. Зокрема запропоновано внести зміни до Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України з метою усунення існуючих нормативних колізій у порядку формування його організаційної структури;

- уперше піддано комплексній характеристиці завдання Державного комітету фінансового моніторингу, які об'єднано у такі групи: 1) інформаційно-методичні; 2) забезпечувальні; 3) контрольно-наглядові;

- дістала подальшого розвитку характеристика функцій Державного комітету фінансового моніторингу, що визначено як основні напрямки його діяльності в процесі вирішення поставлених перед ним завдань щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму;

- удосконалено класифікацію функцій Державного комітету фінансового моніторингу, у зв'язку з чим визначено такі їх види: зовнішні та внутрішні (за сферою (об'єктами) його діяльності); забезпечувальні, регулювальні, профілактичні, координаційні, контрольно-наглядові, правоохоронні (за змістом);

- дістала подальшого розвитку характеристика організаційної структури Державного комітету фінансового моніторингу України, у зв'язку з чим зроблено висновок, що вона побудована за програмно-цільовим та територіальним принципами визначення і розподілу компетенції, реалізація яких дає змогу якісно виконувати покладені на них завдання із забезпечення запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму. Запропоновано внести зміни та доповнення до Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України щодо вдосконалення даної структури;

- подальшого розвитку отримала характеристика компетенції Державного комітету фінансового моніторингу України, особливість якої полягає у тому, що Держфінмоніторинг України є координаційним органом в адміністративно-правовому механізмі запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, а також посередником в інформаційному ланцюзі між фінансовими установами (суб'єктами первинного фінансового моніторингу) і правоохоронними органами. Удосконалено поняття компетенції Державного комітету фінансового моніторингу України, а також форми її реалізації, до яких віднесено: інформаційно-забезпечувальну; нормотворчу, контрольно-наглядову; узгоджувальну;

- удосконалено етапи реалізації повноважень Державного комітету фінансового моніторингу України щодо протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, до яких віднесено: встановлення передумов легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом; визначення фактичних обставин здійснення такого правопорушення; реалізацію процесу притягнення винних осіб до відповідальності;

- удосконалено поняття взаємодії Державного комітету фінансового моніторингу України, що визначено як спільну та узгоджену із суб'єктами первинного та державного фінансового моніторингу діяльність, спрямовану на досягнення конкретного результату, об'єднану засобами, методами, обставинами, що є необхідними для досягнення загальної мети - зменшення кількості правопорушень, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також фінансуванням тероризму;

- вперше визначено групи перспективних форм взаємодії Державного комітету фінансового моніторингу України з іншими державними та недержавними суб'єктами, до яких віднесено: інформаційно-роз'яснювальну, нормотворчу, методичну та кадрову.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідницькій сфері - матеріали дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення теоретико-правових питань діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму;

- у правотворчій сфері - висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного адміністративного законодавства, особливо тієї його частини, яка регулює діяльність державних органів у сфері фінансового моніторингу;

- у правозастосовній діяльності - для вдосконалення діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, його взаємодії з державними та недержавними суб'єктами з цих питань;

- у навчальному процесі - положення і висновки дисертації можуть знайти застосування при підготовці підручників та навчальних посібників із дисципліни «Адміністративне право».

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на трьох науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика» (Харків, 2008), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2009), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Луганськ, 2010), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного права та процесу ННІ ПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції, а також у трьох інших наукових публікаціях (навчальному посібнику та двох збірниках наукових праць).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 194 сторінки. Список використаних джерел складається з 221 найменування і займає 27 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок із науковими планами та програмами, мету і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України» присвячено визначенню місця та особливостей Державного комітету фінансового моніторингу України у системі органів виконавчої влади, з'ясуванню сутності та структури його адміністративно-правового статусу, уточненню правових засад його діяльності.

У підрозділі 1.1 «Місце та особливості Державного комітету фінансового моніторингу України у системі органів виконавчої влади» проаналізовано загальні підстави виокремлення Держфінмоніторингу як органу державної влади, визначено його місце та особливості у системі центральних органів виконавчої влади.

Удосконалено поняття Державного комітету фінансового моніторингу України, під яким пропонується розуміти центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що здійснює контроль та нагляд, інформаційне забезпечення та координацію діяльності у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

Значну увагу в підрозділі приділено визначенню особливостей Держфінмоніторингу в системі органів фінансового моніторингу.

Виділено характерні ознаки діяльності Держфінмоніторингу, зокрема наголошено на тому, що він: 1) є державним органом, через що відокремлений від інших організаційних утворень; 2) є органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, у зв'язку з чим здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму; 3) посідає особливе місце серед органів виконавчої влади, здійснюючи як галузеву діяльність у сфері фінансового моніторингу, так і певну міжгалузеву діяльність, маючи для цього певні надвідомчі повноваження.

Науковий аналіз нормативного матеріалу, який регулює діяльність Держфінмоніторингу, а також практики його функціонування, дозволив дійти висновку, що йому притаманні загальні риси як державних комітетів, так і органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. Це підкреслює наявність у нього характеристик (компетенції та порядку формування), притаманних державним комітетам та органам зі спеціальним статусом: здійснення діяльності координаційно-регулювального характеру стосовно не підпорядкованих йому об'єктів та особливий характер його утворення та ліквідації.

У підрозділі 1.2 «Сутність та структура адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України» зазначено, що наукове визначення статусу Держфінмоніторингу як органу, що здійснює фінансовий моніторинг, неможливе без визначення загальних понять адміністративно-правового регулювання й адміністративно-правового статусу.

На підставі аналізу поглядів науковців щодо елементів адміністративно-правового статусу органу державної влади обґрунтовано, що такими є: юридично закріплені цілі, завдання та функції; компетенція; організаційно-структурний компонент (нормативне регулювання порядку утворення (обрання, призначення), легалізації, реорганізації, ліквідації, підпорядкованості, встановлення та зміни внутрішньо-організаційної структури, право на організаційне самовизначення, процедури діяльності, офіційні символи тощо); відповідальність.

Сформульовано поняття адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу.

Підкреслено, що адміністративно-правовий статус Держфінмоніторингу є складною правовою конструкцією, що містить: цілі, завдання, функції; компетенцію; організаційно-структурний блок елементів; відповідальність.

У підрозділі 1.3 «Правові засади діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України» досліджено систему нормативно-правових актів, які становлять правову основу функціонування Держфінмоніторингу.

Зазначено, що створення правових основ у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, здійснювалося не у зв'язку із закономірностями розвитку суспільства, а здебільшого було пов'язане з бажанням виключити Україну з «чорного» списку країн та територій, які не ведуть боротьбу з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом. Як наслідок, формальне перенесення європейської моделі механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, на національне правове поле призвело до певних недоліків норм права, які містять неузгодженості та суперечності щодо діяльності відповідних суб'єктів, передбачають дублювання їх функцій та повноважень, не визначають чіткі правові засади взаємодії та координацію між ними.

У підрозділі наведено хронологічний порядок формування законодавчої бази, за допомогою якої здійснюється регулювання системи фінансового моніторингу в Україні. Проаналізовано нормативні акти, видані Державним комітетом фінансового моніторингу України з метою регулювання відносин у сфері фінансового моніторингу.

Визначено недоліки правового регулювання у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, запропоновано шляхи його вдосконалення.

Розділ 2 «Елементи адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України» присвячено уточненню завдань та функцій Державного комітету фінансового моніторингу України; з'ясуванню його організаційної структури; уточненню його компетенції та повноважень у сфері фінансового контролю; з'ясуванню особливостей реалізації його адміністративно-правового статусу у взаємодії з іншими суб'єктами адміністративного права.

У підрозділі 2.1 «Завдання та функції Державного комітету фінансового моніторингу України» піддано ґрунтовній характеристиці завдання Держфінмоніторингу, які об'єднано у такі комплексні групи: 1) інформаційно-методичні; 2) забезпечувальні; 3) контрольно-наглядові, кожну з яких охарактеризовано окремо.

Дістала подальшого розвитку характеристика функцій Державного комітету фінансового моніторингу, що визначено як основні напрямки його діяльності в процесі вирішення поставлених перед ним завдань щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

На підставі дослідження загальних функцій Державного комітету фінансового моніторингу України, які закріпленні в чинному законодавстві України, дисертантом запропонована їх класифікація та шляхи удосконалення.

У підрозділі 2.2 «Організаційна структура Державного комітету фінансового моніторингу України» зазначено, що саме від чіткого визначення структури державного органу залежить спеціалізація і конкретизація управління, його комплексність, правильність розподілу навантаження між різними його частинами.

Наголошено на тому, що організаційна структура Державного комітету фінансового моніторингу України побудована за програмно-цільовим та територіальним принципами визначення і розподілу компетенції, реалізація яких дає змогу якісно виконувати покладені на них завдання із забезпечення запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

Запропоновано внести зміни та доповнення до Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України щодо вдосконалення його організаційної структури.

У підрозділі 2.3 «Компетенція Державного комітету фінансового моніторингу України у сфері фінансового контролю» сформульовано поняття фінансового контролю, під яким пропонується розуміти діяльність уповноважених органів та їх посадових осіб щодо здійснення перевірки додержання вимог законодавства у фінансовій сфері та застосування в передбачених законом випадках відповідних засобів примусового впливу. Наведена класифікація фінансового контролю.

Зазначено, що Держфінмоніторинг як суб'єкт фінансового контролю належить до державних органів спеціалізованого фінансового контролю, оскільки здійснює фінансовий контроль в особливій формі, якою є фінансовий моніторинг.

Підкреслено, що компетенція Держфінмоніторингу України реалізується у таких формах: інформаційно-забезпечувальній; нормотворчій, контрольно-наглядовій; узгоджувальній.

Зроблено висновок, що Держфінмоніторинг України є координаційним органом в адміністративно-правовому механізмі, а також посередником в інформаційному ланцюзі між фінансовими установами (суб'єктами первинного фінансового моніторингу) і правоохоронними органами.

У підрозділі 2.4 «Повноваження Державного комітету фінансового моніторингу України та відповідальність за правопорушення в цій сфері» проаналізовано загальнотеоретичне поняття повноважень, визначено та охарактеризовано основні повноваження Держфінмоніторингу у сфері фінансового моніторингу.

Повноваження Державного комітету фінансового моніторингу України визначено як сукупність його прав та обов'язків, форм, методів та прийомів їх реалізації, спрямованих на виконання поставлених перед ним завдань та функцій щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

Удосконалено етапи реалізації повноважень Державного комітету фінансового моніторингу України щодо протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.

Проаналізовано загальні питання відповідальності у сфері фінансового моніторингу, а також особливості відповідальності Державного комітету фінансового моніторингу України як суб'єкта реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму. Надано пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.

У підрозділі 2.5 «Особливості реалізації адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України у взаємодії з іншими суб'єктами адміністративного права» наголошено на тому, що саме при спільній координації та взаємодії між Державним комітетом фінансового моніторингу України, правоохоронними органами та міжнародними організаціями буде досягнуто ефективного результату у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.

Взаємодію Державного комітету фінансового моніторингу України визначено як спільну та узгоджену із суб'єктами первинного та державного фінансового моніторингу діяльність, спрямовану на досягнення конкретного результату, об'єднану засобами, методами, обставинами, що є необхідними для досягнення загальної мети - зменшення кількості правопорушень, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також фінансуванням тероризму.

Визначено групи перспективних форм взаємодії Державного комітету фінансового моніторингу України з іншими державними та недержавними суб'єктами, до яких віднесено: інформаційно-роз'яснювальну, нормотворчу, методичну та кадрову.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - удосконалення адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Державний комітет фінансового моніторингу України визначено як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який здійснює контроль та нагляд, інформаційне забезпечення та координацію діяльності у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

2. Виділено особливості Держфінмоніторингу як органу виконавчої влади, зокрема він: є державним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, у зв'язку з чим здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму; посідає особливе місце серед органів виконавчої влади, здійснюючи як галузеву, так і міжгалузеву діяльність у сфері фінансового моніторингу, маючи для цього певні надвідомчі повноваження; здійснює координаційну діяльність стосовно не підпорядкованих йому об'єктів; має особливий характер утворення та ліквідації.

3. Адміністративно-правовий статус Державного комітету фінансового моніторингу визначено як передбачену законодавством сукупність його ознак, що визначають його місце і роль у системі органів державної влади як суб'єкта забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

4. Підкреслено, що адміністративно-правовий статус Держфінмоніторингу є складною правовою конструкцією, яка містить: цілі, завдання, функції; компетенцію; організаційно-структурний блок елементів; відповідальність.

5. Проведений аналіз нормативно-правових актів, які регулюють протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, довів, що Україною закладено міцний фундамент у цій сфері, враховані норми міжнародного законодавства. Наголошено на тому, що чинне законодавство України в цілому виконує покладену на нього функцію. Водночас відзначено, що створення правових основ у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, здійснювалося не у зв'язку із закономірностями розвитку суспільства, а здебільшого пов'язане з бажанням виключити Україну з «чорного» списку країн та територій, які не ведуть боротьбу з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом. Як наслідок, формальне перенесення європейської моделі механізму протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, на національне правове поле призвело до певних недоліків норм права, які містять неузгодженості та суперечності в діяльності відповідних суб'єктів, передбачають дублювання їх функцій та повноважень, не визначають чіткі правові засади взаємодії та координацію між ними.

6. До основних чинників неефективності реалізації заходів із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму віднесено: непрозорість фінансової системи; недосконалість системи контролю та нагляду за фінансовими операціями; відсутність чітко вироблених та законодавчо закріплених процедур внутрішнього фінансового контролю; дублювання державними органами функцій та повноважень у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом; неузгодженість дій правоохоронних органів.

7. Для удосконалення правового регулювання протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму запропоновано: наблизити правове регулювання з цих питань до міжнародних стандартів, у першу чергу Рекомендацій Міжнародної групи розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей FATF; переорієнтувати діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу на запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, насамперед на ранніх його етапах; не обмежуватися проведенням лише звичайних засобів ідентифікації клієнтів у процесі внутрішнього фінансового контролю; продовжити моніторинг чинного законодавства з метою закріплення у ньому більш сприятливих умов для розвитку легального бізнесу та виходу підприємницьких структур із тіньової економіки.

8. Завдання Державного комітету фінансового моніторингу об'єднано у такі комплексні групи: 1) інформаційно-методичне забезпечення запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму; 2) забезпечення взаємодії та координації діяльності у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму; 3) здійснення нагляду та контролю у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі виїзних.

9. Під функціями Державного комітету фінансового моніторингу запропоновано розуміти основні напрямки його діяльності в процесі вирішення поставлених перед ним завдань щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

10. Функції Державного комітету фінансового моніторингу класифіковано за такими критеріями: сферою (об'єктами) його діяльності, у зв'язку з чим їх об'єднано у дві групи - зовнішні та внутрішні; змістом - забезпечувальні, регулювальні, профілактичні, координаційні, контрольно-наглядові, правоохоронні.

11. Організаційна структура Державного комітету фінансового моніторингу України побудована за програмно-цільовим та територіальним принципами визначення і розподілу компетенції, реалізація яких дає змогу якісно виконувати покладені на них завдання із забезпечення запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

12. Компетенція Держфінмоніторингу України реалізується у таких формах: інформаційно-забезпечувальній; нормотворчій, контрольно-наглядовій; узгоджувальній. Виходячи з аналізу компетенції Держфінмоніторингу України, зроблено висновок, що Держфінмоніторинг України є координаційним органом в адміністративно-правовому механізмі, а також посередником в інформаційному ланцюзі між фінансовими установами (суб'єктами первинного фінансового моніторингу) і правоохоронними органами.

13. Повноваження Державного комітету фінансового моніторингу України визначено як сукупність його прав та обов'язків, форм, методів та прийомів їх реалізації, спрямованих на виконання поставлених перед ним завдань та функцій щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

14. Взаємодію Державного комітету фінансового моніторингу України визначено як спільну та узгоджену із суб'єктами первинного та державного фінансового моніторингу діяльність, спрямовану на досягнення конкретного результату, об'єднану засобами, методами, обставинами, що є необхідними для досягнення загальної мети - зменшення кількості правопорушень, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також фінансуванням тероризму.

15. Основними формами взаємодії Державного комітету фінансового моніторингу України із суб'єктами первинного та державного фінансового моніторингу є такі: надання відповідних узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму; обмін статистичною, звітною та іншими видами інформації із зазначених питань; спільна участь у підготовці нормативно-правових актів із питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, їх взаємоузгодження; участь у підготовці міжнародних договорів із зазначених питань; підготовка запитів до державних органів та суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відповіді на запити інших суб'єктів запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму; перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів органів державної влади з питань фінансового моніторингу та працівників суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальних за проведення фінансового моніторингу, щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму на базі відповідного навчального закладу; надання роз'яснень щодо застосування нормативно-правових актів із питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; підготовка методичних матеріалів із цих питань; участь у роботі міжвідомчих нарад, колегій, семінарів, конференцій та інших спільних масових заходів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Дюкарєв В. П. Атестація / В. П. Дюкарєв // Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ України : навч. посіб. / за заг. ред. М. І. Іншина, О. М. Музичука. - Х. : Титул, 2009. - С. 82-97.

2. Дюкарєв В. П. Державний комітет фінансового моніторингу України у системі органів виконавчої влади / В. П. Дюкарєв // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 233-236 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: httр://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09momvоu.pdf.

3. Дюкарєв В. П. Сутність та структура адміністративно-правового статусу Держфінмоніторингу / В. П. Дюкарєв // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - № 4. - С. 45-49.

4. Дюкарєв В. П. Функції Державного комітету фінансового моніторингу України / В. П. Дюкарєв // Актуальні проблеми права: Теорія і практика. - 2010. - № 15. - С. 341-248.

5. Дюкарєв В. П. Компетенція Держфінмоніторингу у сфері фінансового контролю / В. П. Дюкарєв // Актуальні проблеми права: Теорія і практика. - 2010. - № 16. - С. 359-366.

6. Дюкарєв В. П. Загальна характеристика Державного комітету фінансового моніторингу України у системі органів виконавчої влади / В. П. Дюкарєв // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2010. - № 13. - С. 507-512.

7. Дюкарєв В. П. Проект Інструкції про організацію виконання вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України / В. П. Дюкарєв // Збірник наукових праць науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів навчально-наукового інституту психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій Харківського національного університету внутрішніх справ за 2007-2009 роки. Т. 1: Проекти нормативно-правових актів / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. Т. Комзюка, д-ра юрид. наук, проф. М. І. Іншина, канд. юрид. наук О. М. Музичука. - Х. : Титул, 2010. - С. 97-118.

8. Дюкарєв В. П. Професійна підготовка персоналу ОВС: сучасний стан та напрямки удосконалення / В. П. Дюкарєв // Збірник наукових праць науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів навчально-наукового інституту психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій Харківського національного університету внутрішніх справ за 2007-2009 роки. Т. 2: Практичні рекомендації / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. Т. Комзюка, д-ра юрид. наук, проф. М. І. Іншина, канд. юрид. наук, О. М. Музичука. - Х. : Титул, 2010. - С. 163-170.

9. Дюкарєв В. П. Повноваження Держфінмоніторингу у сфері фінансового контролю / В. П. Дюкарєв // Актуальні питання безоплатної правової допомоги в Україні: теорія та практика : наук.-практ. конф. (Харків, 23 травня 2008 р.). - Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2008. - С. 183-188.

Анотація

Дюкарєв В. П. Адміністративно-правовий статус Держаного комітету фінансового моніторингу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2010.

У роботі з'ясовано місце та особливості Державного комітету фінансового моніторингу України у системі органів виконавчої влади, уточнено сутність та структуру його адміністративно-правового статусу, до елементів якого віднесено: цілі, завдання, функції, компетенцію, організаційно-структурний блок, відповідальність. Охарактеризовано правові засади діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України, уточнено його завдання, функції, організаційну структуру, компетенцію та повноваження. Удосконалено етапи реалізації повноважень Державного комітету фінансового моніторингу України щодо протидії легалізації доходів. З'ясовано особливості реалізації адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України у взаємодії з іншими суб'єктами адміністративного права. Визначено групи перспективних форм взаємодії Державного комітету фінансового моніторингу України з іншими державними та недержавними суб'єктами.

Ключові слова: суб'єкт адміністративного права, фінансовий моніторинг, фінансовий контроль, Державний комітет фінансового моніторингу України, адміністративно-правовий статус, завдання, функції, структура, компетенція, повноваження, відповідальність, взаємодія.

Аннотация

Дюкарев в. П. Административно-правовой статус Государственного комитета финансового мониторинга Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2010.

В диссертации исследованы проблемы особенностей административно-правового статуса Государственного комитета финансового мониторинга Украины, определено авторское видение путей их решения. В результате проведенного исследования сформулирован ряд новых научных положений и выводов, предложенных лично соискателем. В частности усовершенствовано понятие Государственного комитета финансового мониторинга Украины, который определен центральным органом исполнительной власти со специальным статусом, который осуществляет контроль и надзор, информационное обеспечение и координацию деятельности в сфере предотвращения и противодействия легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, финансированию терроризма.

Получила дальнейшее развитие характеристика места и особенностей Государственного комитета финансового мониторинга Украины в системе органов исполнительной власти, которая определяется его специальным статусом, особым порядком его образования и ликвидации, характером возложенных на него задач и функций в сфере предотвращения и противодействия легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, финансированию терроризма и предоставленными ему в связи с этим контрольно-надзорными и координационными полномочиями.

Уточнена структура административно-правового статуса Государственного комитета финансового мониторинга Украины, к элементам которой отнесены его: цели, задачи, функции; компетенция; организационно-структурный блок; ответственность.

Впервые подвергнуты комплексной характеристике задачи Государственного комитета финансового мониторинга, которые объединены в такие группы: информационно-методические; обеспечительные; контрольно-надзорные.

Получила дальнейшее развитие характеристика функций Государственного комитета финансового мониторинга, усовершенствована их классификация. Усовершенствованы этапы реализации полномочий Государственного комитета финансового мониторинга Украины относительно противодействия легализации доходов, добытых преступным путем. Усовершенствовано понятие взаимодействия Государственного комитета финансового мониторинга Украины, которое определено как общая и согласованная с субъектами первичного и государственного финансового мониторинга деятельность, направленная на достижение конкретного результата, объединенная средствами, методами, обстоятельствами, которые являются необходимыми для достижения общей цели - уменьшения количества правонарушений, связанных с легализацией (отмыванием) доходов, полученных преступным путем, а также финансированием терроризма. Впервые определены группы перспективных форм взаимодействия Государственного комитета финансового мониторинга Украины с другими государственными и негосударственными субъектами, к которым отнесены: информационно-разъяснительная, нормотворческая, методическая, кадровая.

Ключевые слова: субъект административного права, финансовый мониторинг, финансовый контроль, Государственный комитет финансового мониторинга Украины, административно-правовой статус, задачи, функции, структура, компетенция, полномочия, ответственность, взаимодействие.

Annotation

Dyukarev V.P. Administrative-legal Status of State Committee for Financial Monitoring of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Informational Law - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2010.

The work defines the place and peculiarities of State Committee for Financial Monitoring of Ukraine in the system of state executive organs, specifies essence and structure of its administrative legal status to the elements of which taken: aims, tasks, functions, competence, organizationally-structural block, responsibility. It characterizes legal bases of State Committee's for Financial Monitoring of Ukraine activity, specifies its tasks, functions, organizational structure, competence and powers. Implementation of plenary powers of the State committee of the financial monitoring of Ukraine phases are perfected in relation to counteraction to legalization of profits. The dissertation determines peculiarities of realization of administrative-legal status of State Committee for Financial Monitoring of Ukraine at the process of cooperation with other subjects of administrative law. The groups of perspective forms of co-operation of the State committee of the financial monitoring of Ukraine are determined with other state and non-state subjects.

Key words: subject of administrative law, financial monitoring, financial control, State Committee for Financial Monitoring of Ukraine, administrative-legal status, tasks, functions, structure, competence, powers, liability, cooperation.

Размещено на Allbest.ru

...