Адміністративно-правове забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342.95

Адміністративно-правове забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Бондар Сергій Олександрович

Запоріжжя 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент

Клюєв Олександр Миколайович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ,

завідувач лабораторії з проблем наукової організації навчального процесу навчально-наукового інституту права, економіки та соціології.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Монаєнко Антон Олексійович,

Класичний приватний університет,

проректор з наукової роботи;

кандидат юридичних наук

Кулинич Сергій Анатолійович,

прокуратура Сумської області,

перший заступник прокурора.

Захист відбудеться “16” грудня 2010 р. об 1100 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.07 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд.124.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розіслано “12” листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш

суд адміністративний організаційний

АНОТАЦІЯ

Бондар С.О. Адміністративно-правове забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. -- Класичний приватний університет. -- Запоріжжя, 2010.

У роботі уточнено поняття адміністративних судів та їх місце в судовій системі. Визначено принципи діяльності адміністративних судів, їх завдання та функції. Охарактеризовано компетенцію та повноваження адміністративних судів. Визначено особливості відповідальності адміністративних судів.

Уточнено правові основи діяльності адміністративних судів в Україні. Визначено особливості діяльності адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ як предмета адміністративно-правового регулювання.

З'ясовано сутність, види та особливості внутрішньоорганізаційної діяльності адміністративних судів як предмета адміністративно-правового регулювання. Охарактеризовано організаційне забезпечення діяльності адміністративних судів.

Ключові слова: судова система, адміністративні суди, принципи, завдання, функції, компетенція, повноваження, відповідальність, правовий статус, адміністративно-правове регулювання.

АННОТАЦИЯ

Бондар С.О. Административно-правовое обеспечение деятельности административных судов в Украине. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 -- административное право и процесс; финансовое право; информационное право. -- Классический приватный университет. -- Запорожье, 2010.

В работе усовершенствовано понятие административных судов, которые определены как специализированные суды общей юрисдикции, и основным предназначением которых является осуществления судебного контроля за соблюдением законности в государственном управлении путем решения в отдельном процессуальном порядке публично-правовых споров, одной из сторон которых является орган исполнительной власти, орган местного самоуправления, их должностное или служебное лицо или другой субъект, который осуществляет властные управленческие функции на основе законодательства, в том числе на выполнение делегированных полномочий.

Определена цель создания и функционирования административных судов, которая заключается в контроле за соблюдением законности в государственном управлении путем решения в отдельном процессуальном порядке административных дел.

Определены принципы организации функционирования административных судов, к которым предложено отнести: принцип профессионального формирования судов; принцип территориального построения системы административных судов; принцип распределения полномочий в пределах определенного административного суда; принцип объединения единоначалия и коллегиальности во время решения внутриорганизационных вопросов обеспечения работы судов; принцип оперативности; принцип контроля; принцип функциональности; принципы правового, информационного, методического, экономического и других видов обеспечения.

Усовершенствована структура правового статуса административного суда, к элементам которой отнесенные: цели и принципы деятельности административных судов, их задачи и функции -- так называемый «целевой блок»; правовые предписания, регламентирующие организационные аспекты деятельности административных судов (порядок образования, реорганизацию, ликвидацию, структуру, подчиненность и т.п.); компетенция административных судов; ответственность административных судов.

К задачам административных судов предложено отнести следующие: обеспечение доступности правосудия для каждого лица в порядке, установленном Конституцией Украины и законами; обеспечение реализации права на справедливое судебное разбирательство в независимом и непредубежденном суде; контроль за законностью любых решений, действий или бездеятельности субъектов властных полномочий, кроме случаев, когда относительно таких решений, действий или бездеятельности Конституцией или законами Украины установлен другой порядок судебного производства.

Выделены группы внутриорганизационной деятельности административных судов, регулируемые административно-правовыми нормами, среди которых: принятие управленческих решений; организационно-штатная работа; документооборот; планирование; осуществление внутреннего контроля за поведением подчиненных; организационное обеспечение служебной деятельности судей; изучение и обобщение судебной практики; организация работы по ведению судебной статистики и отчетности; организация взаимодействия.

Предложены группы организационных мер по обеспечению деятельности административных судов, среди которых: правовые; организационно-штатные; охранно-профилактические; финансовые; материально-технические; информационные; организационно-технические; научно-методические.

Усовершенствованы функции административных судов, к которым предложено отнести: осуществление правосудия в административных делах; осуществление судебного контроля; правозащитную функцию.

Обосновано, что предмет административно-правового регулирования деятельности административных судов образуют две группы отношений: порядок осуществления административного судопроизводства; внутриорганизационные отношения в административных судах (контрольные, дисциплинарные, аттестационные и т.п.).

Предложена классификация правовых актов, которые регулируют деятельность административных судов, которые объединены в четыре группы: те, которые регулируют порядок осуществления административного судопроизводства; те, которые определяют порядок образования административных судов, их организационно-штатную структуру, задачи, функции, полномочия, ответственность, взаимоотношения с другими субъектами общественного отношения; те, которые регулируют внутриорганизационные отношения в административных судах: контрольные, дисциплинарные, аттестационные и т.п.; те, которые устанавливают общеобязательные правила, соблюдение (выполнение) которых является обязательным для всех субъектов общественного отношения, в частности и административных судов.

Усовершенствована классификация субъектов организационного обеспечения деятельности административных судов, которые предложено объединить в две группы: субъекты общей компетенции, субъекты специальной компетенции. Определены особенности каждой группы субъектов организационного обеспечения деятельности административных судов.

Ключевые слова: судебная система, административные суды, принципы, задачи, функции, компетенция, полномочия, ответственность, правовой статус, административно-правовое регулирование.

SUMMARY

Bondar S.O. Administrative-legal Support of Administrative Courts' Activity in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Informational Law - Classical private university. - Zaporizhzhya, 2010.

The work specifies notion of administrative courts and their position in the court system. The dissertation determines principles of administrative courts' activity, their tasks and functions. It characterizes competence and authority of administrative courts. It determines peculiarities of administrative courts' liability.

The work specifies legal grounds of administrative courts' activity in Ukraine. It defines peculiarities of administrative courts' activity in the sphere of consideration and decision of administrative disputes as a subject of administrative-legal regulation. The dissertation determines essence, types and features of internally organizational activity of administrative courts as a subject of administrative-legal regulation. It also characterizes organizational support of administrative courts' activity.

Key words: court system, administrative courts, principles, tasks, functions, competence, liability, legal status, administrative-legal regulation.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виконання адміністративними судами завдань щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій вимагає належного правового й організаційного забезпечення. Особлива роль у цьому має відводитись адміністративно-правовим нормам, які регулюють як процесуальну діяльність адміністративних судів, так і внутрішньоорганізаційну (позапроцесуальну). Сказане стосується організаційно-штатної роботи адміністративних судів, державно-службових відносин, які наявні в їх діяльності, контрольних, атестаційних та багатьох інших управлінських процедур, без яких функціонування цих судів неможливе. Нормами адміністративного законодавства врегульовано загальні засади організаційного забезпечення діяльності адміністративних судів (планування, діловодство, вивчення й узагальнення судової практики, ведення судової статистики та звітності, розподіл повноважень тощо). Проте в цій сфері існує ряд невирішених правових та організаційних проблем, які стосуються як процесуальної, так і позапроцесуальної (внутрішньо організаційної) діяльності, що потребує подальших досліджень, значна частина з яких має спрямовуватися на вдосконалення саме адміністративного законодавства. Переважна більшість таких проблем пов'язана із поступовим становленням системи адміністративного судочинства в Україні.

Слід зауважити, що проблемні питання діяльності адміністративних судів були предметом наукових досліджень В.Б. Авер'янова, В.М. Бевзенка, I.Б. Колiушка, А.Т. Комзюка, Р.О. Куйбiди, О.В. Кузьменко, Р.С. Мельника, А.О. Неугоднікова, О.М. Пасенюка, Ю.С. Педько, С.В. Пєткова, Н.Б. Писаренка, Д.М. Притики, А.В. Руденка, О.Г. Свиди, В.В. Синцова, В.М. Скавронік, В.С. Стефанюка, А.А. Стрижака, В.А. Сьоміної, І.В. Шруб та інших вчених. Проте у вітчизняній юридичній науці питання адміністративно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях вони досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу, а ряд правових та організаційних проблем, які сьогодні наявні в їх діяльності і про які неодноразово наголошувалося у загальнодержавних правових актах, лише підсилюють актуальність наукового пошуку з досліджуваних питань.

Таким чином, правові й організаційні проблеми діяльності адміністративних судів та відсутність їх належного наукового опрацювання зумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні, а також його розвитку й удосконалення.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до основних положень п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р., № 755, п. 3.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12.12.2005 р.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України й відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні й надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правових актів із зазначених питань.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

уточнити місце й особливості адміністративних судів у судовій системі;

визначити принципи організації діяльності адміністративних судів, їх завдання та функції;

охарактеризувати компетенцію та повноваження адміністративних судів;

визначити особливості відповідальності адміністративних судів;

охарактеризувати правові основи діяльності адміністративних судів в Україні;

визначити особливості діяльності адміністративних судів щодо розгляду й вирішення адміністративних справ;

з'ясувати сутність, види й особливості внутрішньоорганізаційної діяльності адміністративних судів як предмета адміністративно-правового регулювання;

охарактеризувати організаційне забезпечення діяльності адміністративних судів.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у процесі правового регулювання діяльності адміністративних судів.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування зумовлене системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1,2). Порівняльно-правовий метод використано для уточнення місця адміністративних судів у судовій системі, характеристики правових основ діяльності адміністративних судів в Україні, характеристики організаційного забезпечення діяльності адміністративних судів (підрозділи 1.1, 2.1, 2.4). Системно-структурний метод використано для визначення принципів діяльності адміністративних судів, їх завдань і функцій, характеристики компетенції та повноважень адміністративних судів, визначення особливостей відповідальності адміністративних судів, з'ясування особливостей процесуальної та внутрішньоорганізаційної діяльності адміністративних судів як предмета адміністративно-правового регулювання (підрозділи 1.2-1.4, 2.2, 2.3). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення прогалин у правовому й організаційному забезпеченні діяльності адміністративних судів в Україні (розділи 1, 2).

Нормативна база дослідження. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність адміністративних судів в Україні.

Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики діяльності адміністративних судів в Україні, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням адміністративно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

визначено принципи організації діяльності адміністративних судів, до яких запропоновано віднести: принцип професійного формування судів; принцип територіальної побудови системи адміністративних судів; принцип розподілу повноважень у межах певного адміністративного суду; принцип поєднання єдиноначальності та колегіальності під час вирішення внутрішньоорганізаційних питань щодо забезпечення роботи судів; принцип оперативності; принцип контролю; принцип функціональності; принципи правового, інформаційного, методичного, економічного та інших видів забезпечення;

виокремлено напрями внутрішньоорганізаційної діяльності адміністративних судів, які регулюються адміністративно-правовими нормами, серед яких: прийняття управлінських рішень; організаційно-штатна робота; документообіг; планування; здійснення внутрішнього контролю за поведінкою підлеглих; організаційне забезпечення службової діяльності суддів; вивчення й узагальнення судової практики; організація роботи з ведення судової статистики та звітності; організація взаємодії;

визначено групи організаційних заходів забезпечення діяльності адміністративних судів, серед яких: правові; організаційно-штатні; охоронно-профілактичні; фінансові; матеріально-технічні; інформаційні; організаційно-технічні; науково-методичні;

удосконалено:

поняття адміністративних судів, які визначено як спеціалізовані суди загальної юрисдикції, основним призначенням яких є здійснення судового контролю за дотриманням законності у державному управлінні шляхом вирішення в окремому процесуальному порядку публічно-правових спорів, однією стороною яких є суб'єкти владних повноважень;

структуру правового статусу адміністративного суду, до елементів якої віднесені: мета та принципи діяльності адміністративних судів, їх завдання та функції - так званий «цільовий блок»; правові приписи, що регламентують організаційні аспекти діяльності адміністративних судів (порядок утворення, реорганізацію, ліквідацію, структуру, підпорядкованість тощо); компетенція адміністративних судів; відповідальність адміністративних судів;

класифікацію правових актів, що регулюють діяльність адміністративних судів, які об'єднано в чотири групи: ті, які регулюють порядок здійснення адміністративного судочинства; ті, які визначають порядок утворення адміністративних судів, їх організаційно-штатну структуру, завдання, функції, повноваження, відповідальність, відносини з іншими суб'єктами суспільних відносин; ті, які регулюють внутрішньоорганізаційні відносини в адміністративних судах: контрольні, дисциплінарні, атестаційні, тощо; ті, які встановлюють загальнообов'язкові правила, дотримання (виконання) яких є обов'язковим для всіх суб'єктів суспільних відносин, зокрема й адміністративних судів;

дістали подальшого розвитку:

розмежування категорій «система судів» та «судова система», у зв'язку з чим зроблено висновок, що, на відміну від категорії «система судів», «судова система» є ширшим за змістом поняттям, оскільки охоплює не лише суди, а й Вищу раду юстиції, кваліфікаційні комісії суддів, органи суддівського самоврядування тощо;

обґрунтування доцільності віднесення до судової системи судової міліції, Державної судової адміністрації України та Академії суддів України, що підвищить їх відповідальність за належне організаційне забезпечення діяльності судової влади і захист суддів;

характеристика завдань адміністративних судів, до яких запропоновано віднести і таке, як контроль за законністю будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретичних і практичних питань діяльності адміністративних судів в Україні;

- у правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й уточнення деяких законодавчих і підзаконних актів, які регулюють діяльність адміністративних судів в Україні (акт впровадження результатів дослідження в практичну діяльність прокуратури м. Харків від 21.06.2010 р.);

- у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дасть змогу підвищити ефективність виконання покладених на адміністративні суди завдань, функцій і зобов'язань, реалізацію наданих їм прав;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації використовуються на заняттях з дисципліни «Адміністративне право» в Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 20.07.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Результати розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (м. Харків, 2008 р.), «Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика» (м. Харків, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій - 3,76 авт. акр.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів‚ поділених на вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 202 сторінки. Список використаних джерел (253 найменування) займає 28 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації‚ визначено її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мету й завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукову новизну та практичне значення одержаних результатів‚ наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

Розділ 1 - «Правовий статус адміністративних судів в Україні» - присвячено уточненню поняття адміністративних судів та їх місця в судовій системі, визначенню системи принципів діяльності адміністративних судів, їх завдань та функцій, характеристиці їх компетенції і повноважень, визначенню особливостей відповідальності.

У підрозділі 1.1. «Поняття адміністративних судів та їх місце в судовій системі» судову владу визначено як систему незалежних суддів, які в порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя на засадах верховенства права, забезпечують захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Наголошується, що категорії «система судів» та «судова система» не є тотожними. На відміну від категорії «система судів», «судова система» є ширшим за змістом поняттям, оскільки охоплює не лише суди, а й Вищу раду юстиції, кваліфікаційні комісії суддів, органи суддівського самоврядування.

У підрозділі сформульовано поняття адміністративних судів, визначено мету їх утворення та функціонування, а також особливості. Зокрема, адміністративні суди визначено як спеціалізовані суди загальної юрисдикції, основним призначенням яких є здійснення судового контролю за дотриманням законності в державному управлінні шляхом вирішення в окремому процесуальному порядку публічно-правових спорів, однією стороною яких є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

До ознак адміністративних судів віднесено такі: 1) вони є порівняно новою інституцією в судовій системі України, хоча концептуальні основи їх становлення були започатковані ще в 1992 р. як один із перспективних напрямів імплементації позитивного зарубіжного досвіду функціонування судової системи; 2) вони є спеціалізованими судами загальної юрисдикції, оскільки предметом їх судового розгляду (вирішення) є так званий «публічно-правовий спір»; 3) основним завданням адміністративних судів є захист прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 4) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності законодавчими актами встановлено інший порядок судового провадження; 5) мають свою систему, яку становлять: місцеві адміністративні суди; апеляційні адміністративні суди; Вищий адміністративний суд України; Верховний Суд України, у складі якого діє Судова палата в адміністративних справах. Крім того, перегляд судових рішень в адміністративних справах за винятковими обставинами у Верховному Суді України може здійснювати колегія у складі суддів відповідних судових палат.

У підрозділі 1.2. «Принципи діяльності адміністративних судів, їх завдання та функції» підкреслюється, що особливість адміністративних судів у судовій системі, насамперед, визначається їх правовим статусом, елементами якого є: мета та принципи діяльності адміністративних судів, їх завдання й функції -- так званий «цільовий блок» правового статусу; правові приписи, що регламентують організаційні аспекти діяльності адміністративних судів (порядок утворення, реорганізацію, ліквідацію, структуру, підпорядкованість тощо); компетенція адміністративних судів; відповідальність адміністративних судів.

Наголошено, що принципи діяльності адміністративних судів об'єднано у дві групи: загальні принципи здійснення судочинства в Україні та принципи організації функціонування адміністративних судів. Загальним призначенням яких є, з одного боку, захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних наук осіб у сфері публічно-правових відносин, з іншого -- забезпечення (організація) ефективного функціонування адміністративних судів. Зазначені дві групи принципів тісно взаємопов'язані й становлять цілісну систему. Кожний принцип відіграє самостійну роль, характеризує як загальні засади судочинства, так і окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань адміністративного судочинства.

Виокремлено дві групи завдань адміністративних судів: 1) загальні, які сформульовані у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» і перелік яких запропоновано доповнити такими як: забезпечення доступності правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами; забезпечення реалізації права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді; 2) спеціальні, які визначені у ст. 2 КАС і перелік яких запропоновано доповнити таким завданням, як контроль за законністю будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень), крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначено, що думки вчених щодо видів і кількості функцій судової влади (судів) різняться, у зв'язку з чим зроблено ряд висновків щодо цього питання. По-перше, підтримано загальну думку вчених про те, що основною функцією суду є здійснення правосуддя. Проте це не виключає наявності і таких їх функцій, як: здійснення судового контролю; правоохоронної; правозахисної; правозастосовчої; функції тлумачення правових норм; дозвільної функції. По-друге, характер функцій того чи іншого суду залежить від його юрисдикції, рівня та призначення в судовій системі. По-третє, не заперечуючи наявності так званих «функцій забезпечення діяльності судів» (кадрової, внутрішнього контролю, інформаційної, матеріально-технічної та інших), їх виокремлення вважаємо недоцільним, оскільки вони характерні для будь-яких інших державних органів, у зв'язку з чим їх наявність не вказує на специфіку судової влади у цілому чи судів зокрема.

Обґрунтовано, що адміністративні суди виконують три функції: 1) здійснення правосуддя в адміністративних справах; 2) здійснення судового контролю; 3) правозахисну.

У підрозділі 1.3. «Компетенція та повноваження адміністративних судів» наголошується, що компетенція адміністративних судів є організаційно-правовою категорією. Організаційний характер досліджуваної компетенції виявляється, насамперед, у тому, що вона у функціональному розумінні є критерієм відокремлення: по-перше, судових органів від інших органів влади; по-друге, судів однієї спеціалізації один від одного (наприклад, місцевих загальних судів від окружних адміністративних судів). Правовий характер компетенції адміністративних судів полягає в тому, що вона закріплюється в нормативно-правових актах.

Компетенція, яка охоплює собою підвідомчість (підсудність) та повноваження судів, дає змогу визначити, який суд володіє юрисдикцією щодо того чи іншого правового спору. Основним призначенням нормативного визначення компетенції адміністративних судів є запобігання дублюванню їх повноважень.

Визначені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» види спеціалізації судів, на думку автора, є однією з ознак компетенції, оскільки в загальному вигляді визначають категорію справ, що підсудна тому чи іншому суду (судді). Наприклад, що стосується адміністративних судів, то такими є адміністративні справи про публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі й на виконання делегованих повноважень. Підтвердженням цього є й законодавче визначення адміністративного суду як суду загальної юрисдикції, до компетенції якого віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Елементами компетенції адміністративних судів є підсудність та повноваження, які: по-перше, можуть бути загальними, тобто характерними для будь-яких видів розгляду публічно-правового спору; по-друге, залежать від виду інстанційного розгляду адміністративної справи судом (повноваження судів першої інстанції, повноваження суду апеляційної інстанції, повноваження суду касаційної інстанції, повноваження Верховного Суду України); по-третє, мають так званий «стадійний» (процедурний) характер.

Наголошується, що від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Зазначається, що повноваження суду мають державно-владний характер, оскільки походять від держави, спираються на її авторитет, а в необхідних випадках -- і на апарат державного примусу.

В підрозділі 1.4. «Відповідальність у системі елементів правового статусу адміністративних судів» зазначено, що судова система ще не стала взірцем законності та захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, і що, рівень довіри до судів (суддів) з боку суспільства лишається вкрай низьким, про що сказано в Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, і що, на нашу думку, насамперед пов'язано із корумпованістю судової влади, суперечностями у прийнятих рішеннях щодо одних і тих самих питань.

Наголошено на тому, що чітке законодавче визначення видів, підстав і меж, а також процедурних питань юридичної відповідальності адміністративних судів (суддів) забезпечить становлення в Україні незалежного адміністративного судочинства, яке функціонуватиме на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантуватиме право особи на справедливий суд.

Підкреслюється, що механізм відповідальності судів (суддів) має гарантувати ефективне і своєчасне реагування на прояви їхнього свавілля чи некомпетентності.

Охарактеризовано вимоги та обов'язки судів (суддів) як причинного комплексу (підстав та умов) юридичної відповідальності адміністративних судів (суддів). Зокрема, наголошено, що причинним комплексом (підставами та умовами) юридичної відповідальності адміністративних судів є передбачення Конституцією України того, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а також того, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Підкреслено, що відповідальність адміністративних судів (суддів) має ряд особливостей, які, насамперед, пов'язані з імунітетом, який передбачає недоторканність суддів, що гарантується Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та іншими актами законодавства.

Суб'єктами юридичної відповідальності є як самі суди, так і судді адміністративних судів. Зокрема, відповідальність адміністративного суду настає за порушення правил і норм у сфері електроенергетики, водокористування; медичних, пожежних, санітарно-епідеміологічних та інших вимог, правил, які передбаченні нормами законодавства. Згідно із загальним правилом, за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. До окремих санкцій, що пов'язані з відповідальністю судів, варто віднести скасування ухвали суду або визнання ухвалу суду нечинною судом апеляційної інстанції.

Незважаючи на те, що суддя має відповідний імунітет (не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом), як і будь-яка інша фізична особа, він є суб'єктом дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та цивільної відповідальності. Зазначений імунітет лише передбачає особливу процедуру притягнення суддів до юридичної відповідальності, однак не виключає її можливості.

Підкреслено, що вказівка в Кодексі професійної етики судді, затвердженому 5-м з'їздом суддів України, який відбувся 24.10.2002 р., на те, що «його норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів», зумовлює декларативність цього документа, у зв'язку з чим ми підтримуємо поширену серед науковців думку про те, що у ньому (тобто Кодексі) необхідно передбачити відповідальність суддів за порушення його норм, надати йому характеру нормативно-правового акта для того, щоб він був обов'язковим для виконання.

Розділ 2 - «Правові та організаційні питання забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні» - присвячено характеристиці правових основ діяльності адміністративних судів в Україні, визначенню особливості діяльності адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ як предмета адміністративно-правового регулювання, з'ясуванню сутності, видів та особливостей внутрішньоорганізаційної діяльності адміністративних судів як предмета адміністративно-правового регулювання, характеристиці організаційного забезпечення діяльності адміністративних судів.

У підрозділі 2.1 «Правові основи діяльності адміністративних судів в Україні» визначено співвідношення між правовим та організаційним забезпеченням їх діяльності. Зокрема, акцентується увага на тому, що, визначаючи співвідношення між правовим та організаційним забезпеченням, слід зважати на таке: по-перше, як правове, так і організаційне забезпечення виконує забезпечувальну роль щодо функціонування суспільних відносин; по-друге, не заперечуючи того, що організаційне забезпечення є невід'ємною складовою правового, оскільки передує йому, бо до набрання чинності правового акта, насамперед, нормативного, реалізується цілий ряд організаційних заходів з розроблення проекту, його обговорення, погодження, узгодження тощо - вважаємо головним із них саме правове, оскільки організаційні заходи, порядок їх реалізації також врегульовано правовими актами. Сказане, наприклад, стосується регламентації такого комплексного організаційного заходу з підготовки проектів нормативно-правових актів, як діловодство.

Визначаючи місце та особливості адміністративного законодавства в регламентації діяльності адміністративних судів в Україні, насамперед, необхідно було відповісти на запитання: що є предметом адміністративно-правового регулювання в діяльності адміністративних судів. Такий предмет можна об'єднати у дві групи: 1) порядок здійснення адміністративного судочинства, який передбачений КАС України (процесуальна діяльність); 2) внутрішньоорганізаційні відносини в адміністративних судах (контрольні, дисциплінарні, атестаційні тощо), які передбачені відомчими актами Державної судової адміністрації України, організаційно-розпорядчими рішеннями Голів адміністративних судів з питань організації адміністративного судочинства (позапроцесуальна діяльність).

Уточнено предмет адміністративно-правового регулювання в діяльності адміністративних судів, який об'єднано у дві групи: порядок здійснення адміністративного судочинства; внутрішньоорганізаційні відносини в адміністративних судах.

Обґрунтовано, що більш вдалим є використання терміна «правові основи», ніж «законодавство», оскільки перший із зазначених термінів є значно ширшим за змістом, бо ж стосується і ряду ненормативно-правових актів.

Правові основи діяльності адміністративних судів в Україні визначено як сукупність правових актів, які регулюють суспільні відносини, що виникають, розвиваються та припиняються за їх участю.

Удосконалено класифікацію правових актів, які регулюють діяльність адміністративних судів. Зокрема, такі правові акти об'єднано у чотири групи: 1) ті, які регулюють порядок здійснення адміністративного судочинства; 2) ті, які визначають порядок утворення адміністративних судів, їх організаційно-штатну структуру, завдання, функції, повноваження, відповідальність, взаємовідносини з іншими суб'єктами суспільних відносин тощо; 3) ті, які регулюють внутрішньоорганізаційні відносини в адміністративних судах: контрольні, дисциплінарні, атестаційні тощо (відомчі акти Державної судової адміністрації України, організаційно-розпорядчі рішення Голів адміністративних судів з питань організації адміністративного судочинства; 4) ті, які встановлюють загальнообов'язкові правила, дотримання (виконання) яких є обов'язковим для всіх суб'єктів суспільних відносин, зокрема й адміністративних судів (правила та норми у сфері електроенергетики, водокористування, будівництва, землекористування, медичні, пожежні, санітарно-епідеміологічні, екологічні тощо).

У підрозділі 2.2. «Розгляд і вирішення адміністративними судами справ адміністративної юрисдикції як предмет адміністративно-правового регулювання» наголошується, що процесуальна діяльність адміністративного суду пов'язана із виконанням завдання адміністративної юстиції, оскільки є зовнішнім проявом судового захисту публічно-правових прав, свобод та інтересів. Така діяльність утворена із процесуальних дій суду щодо розгляду і вирішення публічно-правового спору, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у порядку, визначеному КАС України.

Підкреслено, що предметом діяльності адміністративних судів є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Предметом адміністративно-правового регулювання є порядок здійснення адміністративного судочинства адміністративними судами. Зміст адміністративного судочинства являє собою діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративних справ у порядку, визначеному адміністративним процесуальним законодавством.

Наголошено, що альтернативними для будь-яких стадій адміністративного судочинства є такі процесуальні дії, як: порушення провадження; судовий розгляд; винесення судового рішення.

У підрозділі охарактеризовано нормативно-правові акти, які: визначають порядок утворення адміністративних судів, їх організаційно-штатну структуру, завдання, функції, повноваження та відповідальність, регулюють порядок здійснення адміністративного судочинства.

У підрозділі 2.3. «Сутність та особливості внутрішньоорганізаційної діяльності адміністративних судів як предмета адміністративно-правового регулювання» наголошено, що: по-перше, для адміністративістів характерним є практично однакове розуміння сутності внутрішньоорганізаційної діяльності; по-друге, щодо елементів такої діяльності вчені висловлюють різні думки, називаючи їх різний перелік; по-третє, основне призначення внутрішньоорганізаційної діяльності як предмета адміністративно-правового регулювання полягає в її забезпечувальній ролі.

До особливостей внутрішньоорганізаційної діяльності адміністративних судів як предмета адміністративно-правового регулювання запропоновано віднести такі: 1) метою такої діяльності є забезпечення належної роботи адміністративних судів, що дає змогу створити найбільш оптимальну систему внутрішнього управління в судах. Вона не пов'язана із забезпеченням здійснення основної функції судів -- правосуддя; 2) така діяльність є непроцесуальною (позапроцесуальною), оскільки здійснюється поза сферою правосуддя. Винятком є лише адміністративно-правові відносини, які виникають між керівництвом суду (його апаратом) та іншими органами влади (наприклад, Президентом з питань призначення судів, Кабінетом Міністрів, органами місцевого самоврядування з питань забезпечення судів адміністративними приміщеннями тощо); 3) суб'єктами внутрішньоорганізаційної діяльності адміністративних судів є представники судової влади. Як правило, це субординаційні відносини, які виникають між головою суду та працівниками апарату суду з приводу проходження останніми державної служби, реалізації розпорядчих та контрольних повноважень, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; між головою суду та радою суддів (координаційні відносини). На відміну від координаційних відносин, у субординаційних відносинах сторони не є рівноправними, але така нерівноправність стосується лише позапроцесуальної діяльності адміністративних судів.

Виокремлено напрями внутрішньоорганізаційної діяльності адміністративних судів, які регулюються адміністративно-правовими нормами, серед яких: прийняття управлінських рішень; організаційно-штатна робота; документообіг; планування; здійснення внутрішнього контролю за поведінкою підлеглих; організаційне забезпечення службової діяльності (судів) суддів; вивчення й узагальнення судової практики; організація роботи з ведення судової статистики та звітності; організація взаємодії.

У підрозділі 2.4. «Організаційне забезпечення діяльності адміністративних судів» організацію забезпечення діяльності адміністративних судів віднесено до окремої групи їх внутрішньоорганізаційної діяльності, яка регулюються адміністративно-правовими нормами.

Під час характеристики організаційних засад забезпечення діяльності адміністративних судів основну увагу приділено уточненню суб'єктів та форм організаційних заходів, які регламентовані нормами адміністративного законодавства.

Удосконалено класифікацію суб'єктів організаційного забезпечення діяльності адміністративних судів, які запропоновано об'єднати у дві групи: суб'єкти загальної компетенції (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Державної судової адміністрації та її регіональних органів управління), органи місцевого самоврядування), суб'єкти спеціальної компетенції (Державна судова адміністрація, Вища рада юстиції, Пленум Верховного Суду, Президія Верховного Суду України, Пленум вищого спеціалізованого суду, Президія вищого спеціалізованого суду, Президія Касаційного суду України, Президія апеляційного суду, науково-консультативні ради, кваліфікаційні комісії суддів, голови судів та їх заступники, апарат судів, вищі навчальні заклади, органи суддівського самоврядування, інші підрозділи забезпечення).

Підкреслюється, що особливість суб'єктів загальної компетенції полягає в тому, що організаційне забезпечення діяльності адміністративних судів не є їх основним завданням та обов'язком; це лише одна із багатьох покладених на них функцій. Іншою особливістю зазначеної групи суб'єктів є те, що їх правові акти мають загальнодержавне значення, є обов'язковими для всіх суб'єктів суспільних відносин. Третя особливість полягає в тому, що вони не належать до судової гілки державної влади. Що стосується суб'єктів спеціальної компетенції, то вони: по-перше, належать до судової системи; по-друге, організаційне забезпечення діяльності адміністративних судів є їх основним завданням та обов'язком; по-третє, прийняті ними правові акти мають внутрішньоорганізаційне (внутрішньовідомче) значення.

Визначено форми реалізації організаційних заходів забезпечення діяльності адміністративних судів, які об'єднано в такі класифікаційні групи: правові; організаційно-штатні; охоронно-профілактичні; фінансові; матеріально-технічні; інформаційні; організаційно-технічні; науково-методичні.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначено сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів в Україні, сформульовано ряд пропозицій і рекомендацій, спрямованих на його вдосконалення.

Адміністративні суди визначено як спеціалізовані суди загальної юрисдикції, основним призначенням яких є здійснення судового контролю за дотриманням законності у державному управлінні шляхом вирішення в окремому процесуальному порядку публічно-правових спорів, однією стороною яких є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Місце адміністративних судів у судовій системі визначається такими особливостями: 1) вони є порівняно новою інституцією у судовій системі України, хоча концептуальні основи їх становлення були започатковані ще в 1992 р. як один із перспективних напрямів імплементації позитивного зарубіжного досвіду функціонування судової системи; 2) вони є спеціалізованими судами загальної юрисдикції, оскільки предметом їх судового розгляду (вирішення) є так званий «публічно-правовий спір»; 3) основним завданням адміністративних судів є захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 4) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності законодавчими актами встановлено інший порядок судового провадження; 5) мають свою систему, яку становлять: місцеві адміністративні суди; апеляційні адміністративні суди; Вищий адміністративний суд України; Верховний Суд України, у складі якого діє Судова палата в адміністративних справах. Крім того, перегляд судових рішень в адміністративних справах за винятковими обставинами у Верховному Суді України може здійснювати колегія у складі суддів відповідних судових палат.

Виокремлено дві групи принципів діяльності адміністративних судів (загальні принципи здійснення судочинства в Україні та принципи організації (забезпечення) функціонування адміністративних судів), а також наголошено, що вони тісно взаємопов'язані й становлять цілісну систему. Кожний принцип відіграє самостійну роль, характеризує як загальні засади судочинства, так і окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань адміністративного судочинства. Отже, їх загальним призначенням (метою та завданням) є, з одного боку, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, з іншого -- забезпечення (організація) ефективного функціонування адміністративних судів. Наголошено, що важливе значення мають принципи організації (забезпечення) функціонування адміністративних судів, до яких запропоновано віднести: 1) принцип професійного формування судів; 2) принцип територіальної побудови системи адміністративних судів; 3) принцип розподілу повноважень у межах певного адміністративного суду; 4) принцип поєднання єдиноначальності та колегіальності під час вирішення внутрішньоорганізаційних питань щодо щодо забезпеченням роботи судів; 5) принцип оперативності; 6) принцип контролю; 7) принцип функціональності; 8) принципи інформаційного, методичного, фінансового і інших видів забезпечення.

Аналіз чинного законодавства дав змогу виокремити дві групи завдань адміністративних судів: 1) загальні, які сформульовані в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», перелік яких запропоновано доповнити і такими як: забезпечення доступності правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами; забезпечення реалізації права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді; 2) спеціальні, які визначені у ст. 2 КАС і перелік яких запропоновано доповнити таким завданням, як «контроль за законністю будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень), крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження».

...