Адміністративно-правова протидія пияцтву та алкоголізму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія управління Міністерства внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правова протидія пияцтву та алкоголізму в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес;фінансове право; інформаційне право

Гаджиахмедов Артур Фахрудинович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент

Константінов Сергій Федорович,

Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративної діяльності

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник

Копан Олексій Володимирович,

Міжвідомчий НДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України (м. Київ),

начальник відділу з вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері державної безпеки

кандидат юридичних наук

Пихтін Микола Порфирович,

Харківський національний університет,

проректор - начальник Херсонського юридичного інституту

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У складний час проголошення Україною незалежності та проведення широкомасштабних заходів економічного і політичного характеру, особливе занепокоєння викликає загострення численних соціальних проблем, серед яких головне місце займають пияцтво й алкоголізм. Саме в зв'язку зі збільшенням кількості конфліктних ситуацій, економічною кризою та соціально-політичними негараздами в державі алкоголізація нації набуває загрозливих масштабів, втягуючи дедалі ширші прошарки населення - чоловіків, жінок та дітей.

Із здобуттям Україною незалежності, проголошенням курсу на розбудову демократичної правової держави, проблема протидії пияцтву та алкоголізму відійшла на другий план. Були знищені всі радянські інститути, що проводили діяльність, спрямовану на протидію пияцтву й алкоголізму, однак нові «антиалкогольні» структури створено так і не було. Також було ухвалено ряд законів, якими радянські правові акти втрачали чинність, однак нові акти, як правило, заходи протидії алкоголізації населення не передбачали. Усе це зумовило штучне заниження актуальності зазначеної проблеми. Так, останні фундаментальні наукові дослідження, присвячені проблемам протидії пияцтву й алкоголізму, датуються кінцем 80-х - початком 90-х років і в своїй основі ґрунтуються на радянській ідеології. Це, наприклад, праці Х.Р. Алімова, Г.В. Антонова-Романовського, Б.С. Бейсенова, М.Г. Богатирьова, З.Н. Болотової, Б.І. Гарбуза, Н.М. Дорогих, П.С. Елізарова, Г.Г. Заіграєва, Н.Я. Копита, Г.В. Кулікова, В.Т. Маляренка, П.С. Матишевського, Г.М. Міньковського, А.А. Музики, Є.Ф. Побігайла, Л.Л. Попова, В.П. Ревіна, А.Б. Сахарова, А.Я. Свєтлова, І.А. Склярова, Ю.В. Ткачевського, Б.Т. Шумиліна та інших. У наш час окремі питання правового регулювання організації та діяльності органів влади у галузі забезпечення громадського порядку, профілактики правопорушень та роботи з окремими групами населення розглядали В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, О.К. Безсмертний, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, П.А. Воробей, І.П. Голоснiченко, С.Т. Гончарук, В.Л. Грохольський, С.М. Гусаров, О.М. Джужа, Є.В. Додiн, А.П. Закалюк, Р.А. Калюжний, А.П. Клюшниченко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Я.Ю. Кондратьєв, С.Ф. Константінов, О.В. Копан, В.В. Копєйчиков, О.В. Копан, М.В. Корнієнко, Є.Б. Кубко, В.І. Курило, М.І. Мельник, В.І. Олефір, В.П. Пєтков, М.П. Пихтін, Ю.І. Римаренко, А.О. Селіванов, В.Д. Сорокін, В.Д. Сущенко, Ю.О. Тихомиров, В.І. Шакун, М.Я. Швець, В.К. Шкарупа та інші автори.

Визнаючи досягнення цих вчених, відзначимо, що з моменту розробки ними основних наукових положень у сфері протидії алкоголізму пройшло, щонайменше, два десятиліття. За цей час в Україні відбулися докорінні зміни, які, окрім позитивних зрушень, зумовили загострення чисельних соціальних проблем, зокрема тих, що пов'язані з надмірним уживанням алкогольних напоїв. Зокрема, як свідчать статистичні дослідження, Україна є лідером серед ряду європейських країн за рівнем уживання алкогольних напоїв і пива й належить до числа 6 (з 50) країн Європи, в яких темпи зростання вживання алкоголю є найбільшими. Так, на сьогодні загальний показник уживання алкогольних напоїв в Україні перевищив позначку в 12 літрів на одну людину в рік, а пива - 60 літрів. Як наслідок - на обліку в медичних установах перебуває близько мільйона осіб, хворих на алкоголізм, з яких понад 120 тисяч - підлітки. При цьому лише за останні 10 років кількість людей, залежних від алкоголю, збільшилась у десять разів і щорічно збільшується ще на 50 тисяч. Різноманітними алкогольними розладами страждає близько 7 % населення України працездатного віку. І це лише офіційні дані, які не відображають і п'ятої частини реальних масштабів алкоголізації українського суспільства.

Водночас, на сьогодні більшість практичних питань, які стосуються нормативно-правового, організаційного, інформаційного, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення адміністративно-правової протидії алкоголізації українського суспільства, залишаються майже не вирішеними. Відсутність наукових розробок зазначених проблем у теорії негативно позначається на правотворчій діяльності, зумовлює прийняття невиважених, недосконалих і суперечливих правових актів. Унаслідок цього знижується ефективність антиалкогольних заходів, гальмується процес прийняття комплексних профілактичних програм і створення спеціальних антиалкогольних структур. Зокрема, переважна більшість опитаних нами громадян (78 %), працівників ОВС (68 %) та працівників закладів охорони здоров'я (66 %) наголошують на низькій ефективності й результативності існуючих заходів протидії пияцтву й алкоголізму; відповідно 37, 26 та 28 % респондентів вважають, що у державі взагалі відсутній будь-який план дій у сфері зменшення рівня алкоголізації українського суспільства; відповідно 45, 53 та 49 % основною причиною більшості кризових явищ у сучасній економіці й суспільному житті вважають високий рівень вживання алкоголю.

Викладене дає всі підстави стверджувати, що на сьогодні у сфері протидії пияцтву й алкоголізму утворився так званий «правовий і науковий вакуум», що зумовлює необхідність розробки та впровадження якісно нової державної стратегії протидії пияцтву й алкоголізму, що свідчить про актуальність обраної теми дисертації та практичну значущість отриманих результатів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з Концепцією адміністративної реформи в Україні, Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-
2009 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1767), Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС України на період 2004-2009 років (Наказ МВС України №755 від 06.06.2004), Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ на 2007 рік (п. 129).

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробленні теоретичних положень адміністративно-правового регулювання діяльності державних органів і громадських організацій у сфері протидії пияцтву й алкоголізму.

З огляду на поставлену мету визначено такі завдання:

- дати загальну характеристику алкоголізації особи, визначити її стадії, а також проаналізувати поведінку та риси особи на кожній із цих стадій;

- з'ясувати причини й умови розповсюдження пияцтва та алкоголізму в сучасних умовах і провести їх класифікацію;

- розкрити наслідки впливу пияцтва й алкоголізму на здоров'я особи, а також на соціально-економічний розвиток українського суспільства;

- визначити напрями впливу пияцтва й алкоголізму на вчинення адміністративних правопорушень;

- дослідити систему адміністративних правопорушень, зумовлених пияцтвом та алкоголізмом, і на цій основі обґрунтувати пропозиції з її удосконалення;

- проаналізувати адміністративно-правові норми у сфері протидії алкоголізації українського суспільства та розробити пропозиції щодо їх удосконалення;

- охарактеризувати систему державних органів і громадських організацій, що ведуть боротьбу з пияцтвом й алкоголізмом, а також визначити напрями вдосконалення їх діяльності;

- сформулювати пропозиції з удосконалення адміністративно-правових актів у сфері протидії пияцтву й алкоголізму.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері протидії алкоголізації українського суспільства.

Предмет дослідження - адміністративно-правова протидія пияцтву та алкоголізму в Україні.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань, у роботі використано сукупність як загальних, так і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно проаналізувати об'єкт дослідження, зокрема: діалектичний метод, за допомогою якого поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і зміст адміністративно-правових заходів протидії пияцтву й алкоголізму (розділи 1-3); аналіз і синтез, за допомогою яких з'ясовано місце адміністративно-правових заходів протидії пияцтву та алкоголізму в системі антиалкогольних заходів у цілому та в системі профілактичних заходів зокрема (підрозділи 3.1 та 3.2); системний підхід застосовувався з метою досягнення принципової єдності теоретико-пізнавальної основи розуміння структурно-функціональної характеристики адміністративно-правового механізму протидії алкоголізації як цілісної соціальної системи (розділ 3); формально-логічний метод дозволив з'ясувати логіко-методологічні засади побудови основних дефініцій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3); формально-юридичний метод, який у поєднанні з методом логічного аналізу надав змогу всебічно вивчити існуючу систему правових норм, що закріплюють систему адміністративно-правових заходів протидії пияцтву та алкоголізму, а також окреслити напрями вдосконалення законодавства у цій сфері (підрозділи 2.2 та 2.3, розділ 3); методи класифікації та групування використовувалися при аналізі наукових підходів до визначення алкоголізації, пияцтва, алкоголізму, причин і наслідків непомірного вживання алкогольних напоїв, взаємозв'язку пияцтва зі вчиненням адміністративних правопорушень, а також при дослідженні адміністративно-правових заходів протидії пияцтву та алкоголізму (розділи 1-3); статистичні методи використовувались при характеристиці негативного впливу пияцтва на здоров'я людини та соціально-економічний розвиток держави, при дослідженні зв'язку алкоголізації з учиненням адміністративних проступків, а також при аналізі якості роботи державних органів і громадських організацій у сфері протидії алкоголізації суспільства (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2, 2.3 та 3.2); соціологічні методи використовувалися при з'ясуванні наявних у досліджуваній сфері проблем на основі проведення анкетувань (підрозділи 1.2, 2.2 та 2.3, розділ 3).

Емпіричну базу становлять статистичні дані Департаменту інформаційних технологій МВС України, аналітичні довідки, узагальнення судової практики, а також дані проведеного анкетування 610 респондентів, з яких: 240 - працівники ОВС, 160 - працівники закладів охорони здоров'я, 210 - громадяни.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що це одне із перших в українській правовій науці комплексне монографічне дослідження, спеціально присвячене аналізу адміністративно-правових заходів протидії алкоголізації українського суспільства у сучасних умовах.

На основі проведеного дослідження обґрунтовано ряд концептуальних висновків і пропозицій, що мають важливе значення не лише для теорії адміністративного права та процесу, а й для правозастосовчої діяльності державних органів і громадських організацій, зокрема:

уперше:

– сформульовано авторське визначення «алкоголізації», під якою пропонується розуміти процес зміни частоти, характеру й інтенсивності вживання алкогольних напоїв, що зумовлює виникнення і розвиток в особи алкогольної залежності та призводить до втягнення її в пияцтво й алкоголізм;

обґрунтовано необхідність:

– доповнення глави 14 КУпАП статтею 178¹ - «Розпивання неповнолітнім пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та його перебування у п'яному вигляді»;

– поширення положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» на всіх громадян;

– прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку поводження з конфіскованим спиртом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, пивом (крім безалкогольного) та тютюновими виробами» з метою комплексного нормативно-правового регулювання питань, що виникають під час поводження з конфіскованими алкогольними напоями;

– доповнення КУпАП ст. 156³ - «Порушення законодавства про рекламу алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а також, зважаючи на особливу роль рекламування алкогольних напоїв у процесі алкоголізації, обґрунтовано доцільність прийняття Закону України «Про рекламу алкогольних напоїв і тютюнових виробів»;

– внесення змін до ряду нормативно-правових актів: 1) до Постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 та спільного Наказу МВС України і МОЗ України № 400/666 від 09.09.2009 з метою поширення сфери їх дії на всіх учасників дорожнього руху; 2) до ч. 3 ст. 127, статей 156, 156², 168², 176, 177, 177², 179 та 180 КУпАП з метою посилення адміністративної відповідальності за правопорушення, зумовлені пияцтвом й алкоголізмом; 3) до статей 1, 11, 15² та 15³ Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» з метою нормативного закріплення поняття «міцних алкогольних напоїв», поширення правил про нанесення медичного застереження на алкогольні напої,
а також встановлення додаткових заборон на розповсюдження та вживання таких напоїв;

– прийняття «Національної стратегії профілактики пияцтва та алкоголізму в Україні на 2010_2020 роки», а також розроблено її проект з метою підвищення ефективності адміністративно-правових норм у сфері протидії алкоголізації, а також приведення чинного законодавства у цій сфері до міжнародних стандартів;

удосконалено:

– класифікацію етапів алкоголізації, до яких пропонується відносити: 1) абсолютну відмову від вживання алкоголю; 2) епізодичне вживання алкогольних напоїв: а) просте алкогольне сп'яніння; б) змінені форми простого алкогольного сп'яніння; в) патологічне сп'яніння; 3) зловживання алкогольними напоями без ознак алкогольної залежності; 4) зловживання алкогольними напоями, зумовлене алкогольною залежністю: а) пияцтво; б) алкоголізм (ординарний, хронічний, деградаційний);

– визначення таких понять, як «зловживання алкогольними напоями без ознак алкогольної залежності», «пияцтво» та «алкоголізм»;

– класифікацію причин та умов алкоголізації українського суспільства, а також основних мотивів уживання особою алкогольних напоїв, яка ґрунтується на узагальнених результатах сучасних наукових досліджень і даних проведеного анкетування;

– класифікацію негативних наслідків вживання алкогольних напоїв, серед яких пропонується вирізняти медико-біологічні та соціально-економічні;

– модель основних напрямів впливу пияцтва та алкоголізму на активізацію протиправної поведінки, в основу якої покладено найсуттєвіші характеристики можливих взаємозв'язків між уживанням алкогольних напоїв та вчиненням адміністративних правопорушень;

– класифікацію адміністративних правопорушень, пов'язаних з алкоголізацією, у межах якої пропонується виокремити: 1) адміністративні проступки, зумовлені безпосереднім уживанням особою алкогольних напоїв; 2) адміністративні проступки, зумовлені алкоголізацією всього суспільства;

дістало подальшого розвитку:

– положення про необхідність посилення відповідальності за правопорушення, пов'язані з самогоноварінням, шляхом встановлення адміністративної відповідальності за виготовлення з метою збуту або збут самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення;

– вивчення взаємозв'язків між алкоголізацією та вчиненням адміністративних правопорушень є фундаментом для проведення паралельного прогнозування з метою своєчасного виявлення негативних тенденцій в їх розвитку та розробки на цій основі найдієвіших адміністративно-правових заходів із їх нейтралізації, скорочення та ліквідації;

– положення про те, що інститут адміністративної відповідальності за правопорушення, зумовлені пияцтвом, є одним із найдієвіших заходів правової протидії алкоголізації, оскільки він дозволяє досягнути максимальних результатів при мінімальних затратах часу, сил та енергії правоохоронних органів; гармонійно об'єднати зусилля державних органів і громадськості; забезпечити найбільш раціональне та результативне поєднання каральних і морально-виховних заходів впливу на правопорушників;

– дослідження розмаїття причин і умов, які зумовлюють поширення пияцтва та алкоголізму, а також напрямів негативного впливу алкоголізації на соціально-економічний розвиток усього суспільства та здоров'я окремих його членів, і на основі цього зроблено висновок, що протидія цьому негативному явищу має здійснюватися із залученням максимально широкого кола суб'єктів: державних органів, громадських організацій і навіть окремих громадян.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються у:

– правотворчій діяльності - при підготовці змін і доповнень до нормативно-правових актів, якими визначаються: заходи адміністративної відповідальності за правопорушення, зумовлені пияцтвом та алкоголізмом; система, структура, завдання та функції державних органів і громадських організацій, діяльність яких спрямована на протидію алкоголізації населення; напрями державної політики у сфері протидії пияцтву та алкоголізму тощо (вих. КНУВС від 14.01.2010 № 28);

– навчальному процесі - під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративно-деліктне право», «Адміністративна діяльність», «Організація охорони громадського порядку», «Актуальні проблеми та організація попередження правопорушень», «Діяльність міліції громадської безпеки», «Судова медицина» тощо, а також при підготовці навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій та розділів підручників (Акт впровадження наукових розробок у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ);

– правозастосовчій діяльності, у системі занять зі службової підготовки працівників органів внутрішніх справ (Акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність ГУ УМВС України в АРК Крим).

Результати проведеного дослідження також можуть бути використані у науково-дослідній роботі: для поглиблення теоретичних розробок питань, пов'язаних із вивченням етапів алкоголізації, причин і наслідків непомірного вживання алкогольних напоїв, напрямів впливу пияцтва й алкоголізму на вчинення правопорушень, а також шляхів удосконалення адміністративно-правового механізму протидії алкоголізації українського суспільства.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративної діяльності та міжкафедральному семінарі Київського національного університету внутрішніх справ. Підсумки розробки проблеми були оприлюднені на трьох науково-практичних конференціях: «Організаційно-управлінські, економічні та нормативно-правові аспекти забезпечення діяльності органів управління та підрозділів МНС України» (28.04.2009, м. Черкаси - АПБ ім. Героїв Чорнобиля МНС України), «Актуальні проблеми адміністративного законодавства України : шляхи його вдосконалення» (5-6 червня 2009, м. Івано-Франківськ - ПЮІ ЛьвДУВС); «Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції (пам'яті професора Ю.І. Римаренка)» (4 червня 2009, м. Київ - КНУВС).

Публікації. Основні положення дисертації дістали відображення у шести наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, три - у тезах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить - 212 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі автор обґрунтовує актуальність теми дисертації, розкриває зміст і стан наукового опрацювання проблеми, її значимість, визначає мету, основні завдання, об'єкт, предмет і методологію дослідження, наукову новизну, практичне та теоретичне значення одержаних результатів, наводить відомості про апробацію результатів дослідження, структуру дисертації та її обсяг.

Розділ 1 «Загальнотеоретична характеристика пияцтва та алкоголізму» складається з трьох підрозділів, у яких аналізується таке явище, як алкоголізація, досліджуються її етапи, характерні риси, причини та наслідки.

У підрозділі 1.1. «Поняття та стадії алкоголізації особи» автор формулює визначення алкоголізації, яке розкриває причини алкоголізації; визначає алкоголізацію через виникнення і розвиток алкогольної залежності; визначає алкоголізацію як процес. Проаналізувавши різноманітні наукові підходи, та врахувавши особливості адміністративно-правової протидії пияцтву й алкоголізму, дисертант пропонує вирізняти такі етапи алкоголізації особи: абсолютна відмова від уживання алкоголю; епізодичне вживання алкогольних напоїв; зловживання алкогольними напоями без ознак алкогольної залежності; зловживання алкогольними напоями, зумовлене алкогольною залежністю, у рамках якого вирізняється пияцтво та алкоголізм.

Аналізуючи перший етап, автор визначає та класифікує основні причини відмови особи від уживання алкоголю, а також визначає напрями залучення таких осіб до адміністративно-правової протидії алкоголізації. У рамках розгляду другого етапу аналізуються ознаки трьох ступенів алкогольного сп'яніння (легкого, середнього та важкого), а також змінених форм простого алкогольного сп'яніння та патологічного сп'яніння. На основі проведеного аналізу робиться висновок, що адміністративно-правовий механізм протидії алкоголізації в обов'язковому порядку має включати заходи, спрямовані на попередження раннього звикання до алкоголю та усунення негативних наслідків алкогольного сп'яніння. Характеризуючи третій етап, автор формулює авторське визначення зловживання алкогольними напоями без ознак алкогольної залежності. При цьому він зазначає, що саме на цій стадії адміністративно-правові заходи протидії пияцтву та алкоголізму є найефективнішими, оскільки: 1) систематичність та непомірність при вживанні алкогольних напоїв дасть можливість виокремити тих осіб, які дійсно потребують профілактичного впливу, що забезпечить таким заходам цілеспрямований характер і максимальну віддачу; 2) усвідомлення особою негативних наслідків алкоголевживання дозволить обмежитися заходами впливу на її свідомість і волю з метою спонукання до добровільної відмови від вживання алкоголю. У рамках розгляду четвертого етапу алкоголізації автор характеризує пияцтво та алкоголізм, а також формулює їх авторські визначення. При цьому сформульоване визначення пияцтва дає можливість відмежувати його від алкоголізму та від зловживання алкогольними напоями без ознак алкогольної залежності, а також наголошує на необхідності застосування до п'яниць цілого комплексу просвітницьких, виховних, економічних, правових та організаційних заходів впливу. Запропоноване визначення алкоголізму визначає його як комплексну проблему, в подоланні якої мають переважати адміністративно-примусові та медико-реабілітаційні заходи.

Підрозділ 1.2. «Причини та умови виникнення та розповсюдження алкоголізму в сучасних умовах» присвячено дослідженню закономірностей, що направляють процеси алкоголізації. При цьому, наголошує автор, знання таких закономірностей та їх урахування під час розробки адміністративно-правових заходів протидії пияцтву та алкоголізму дасть можливість об'єднати зусилля різних державних органів і громадських організацій, спрогнозувати ефективність тих чи інших застосовуваних заходів, впровадити в життя цілісну концепцію поступового зменшення рівня алкоголізації українського суспільства.

Проаналізувавши наявні в літературі підходи до класифікації причин алкоголізації, автор робить висновок, що оскільки майже всі підходи були обґрунтовані за часів радянського режиму, в них не відображено значну кількість дійсно важливих і вирішальних нині причин. А тому, в основу власної класифікації, було покладено дослідження сучасних причин та умов, які зумовлюють виникнення та розповсюдження пияцтва й алкоголізму в українському суспільстві, а також результати проведеного анкетування. Проведене дослідження дало підстави для виокремлення двох груп причин: 1) загальні причини, що зумовлюють виникнення і розповсюдження пияцтва та алкоголізму в українському суспільстві; 2) індивідуальні причини, що зумовлюють втягнення в пияцтво конкретних осіб.

Розглядаючи першу групу причин, автор підкреслює, що вони прямо не зумовлюють, а лише підтримують високий ступінь розповсюдженості пияцтва в сучасних умовах. Тобто самі по собі вони не можуть призвести до виникнення та розвитку хворобливої пристрасті до спиртного в кожної окремо взятої особи, оскільки їх вплив проявляється лише у взаємозв'язку з конкретними життєвими ситуаціями, особистісними якостями та властивостями особистості, а також умовами її життєдіяльності. Викладене дає підстави для висновку, що лише за допомогою виявлення та аналізу індивідуальних причин алкоголізації, механізмів їх виникнення та впливу на поведінку особи, поєднаного із глибоким вивченням загальних причин, можна впровадити в життя комплекс взаємозумовлених адміністративно-правових заходів профілактики пияцтва й алкоголізму.

У рамках розгляду цього питання дисертант також аналізує безпосередні мотиви, що спонукають особу вживати алкогольні напої. При цьому обґрунтовується доцільність об'єднання таких мотивів у чотири групи: 1) прагнення особи задовольнити природну потребу в радості, веселощах, привести себе у стан ейфорії, доброго настрою; 2) прагнення особи до самоствердження, самовираження, наслідування стереотипів поведінки; 3) вживання алкогольних напоїв з метою регулювання психофізичного стану; 4) мотиви вживання алкогольних напоїв, що властиві для осіб, в яких уже сформувався стійкий потяг до алкоголю та проявляються ознаки алкогольної хвороби.

У підрозділі 1.3. «Наслідки непомірного вживання алкогольних напоїв» досліджуються всі відомі на сьогодні напрями руйнівного впливу пияцтва та алкоголізму на організм людини і на її соціальну активність. Як підкреслює автор, знання розмірів та характеру такої шкоди дозволить чітко зрозуміти, які сили та засоби найдоцільніше залучати до боротьби з цими негативними явищами. При цьому, з досить широкого набору негативних наслідків (медичних, біологічних, економічних, соціальних, моральних тощо), розглядаються лише ті, що піддаються констатації й оцінці у рамках адміністративної юрисдикції ОВС, мають криміногенний характер або охоплюються сферою адміністративної профілактики.

Усі негативні наслідки вживання алкогольних напоїв пропонується поділяти на дві великі групи: медико-біологічні та соціально-економічні. Аналізуючи першу групу, автор зазначає, що в людському організмі немає такого органу, якому б не була заподіяна шкода внаслідок вживання алкогольних напоїв; немає такої хвороби, протікання якої не ускладнювалося б дією алкоголю. При цьому, основна увага зосереджується на характеристиці негативного впливу алкоголю на травневу, серцево-судинну, нервову, сечостатеву, дихальну системи, а також на виникнення різноманітних психоневрологічних розладів, алкогольних психозів та на майбутнє потомство. Аналізуючи другу групу наслідків, автор зазначає, що в сучасних умовах тотальна алкоголізація українського суспільства гальмує прогресивний розвиток людства та його духовне збагачення, деформує систему суспільних відносин і принципів загальносоціальної моралі, негативно відображається на багатьох сферах суспільного життя. При цьому найпомітнішими є такі соціально-економічні наслідки алкоголізації: заподіяння значних економічних збитків; суттєве зниження трудової активності населення; збільшення кількості нещасних випадків, побутового та виробничого травматизму, аварій та ДТП; моральна та соціальна деградація особистості; негативний вплив на взаємовідносини в сім'ї та виховання дітей.

Розділ 2 «Алкоголізація суспільства як передумова вчинення адміністративних правопорушень» складається з трьох підрозділів, у яких характеризуються напрями взаємозв'язку між алкоголізацією та протиправною поведінкою, а також аналізується адміністративна відповідальність за правопорушення, зумовлені пияцтвом й алкоголізмом.

У підрозділ 2.1. «Взаємозв'язок і взаємозумовленість пияцтва та алкоголізму з учиненням адміністративних правопорушень» обґрунтовано модель взаємозв'язку між алкоголізацією особи та її протиправною поведінкою. Проаналізувавши наявні в літературі погляди науковців на вирішення цього питання, дисертант робить висновок, що вони не відображають усіх аспектів взаємодії між зазначеними соціальними явищами, зокрема, не враховують такі закономірності: 1) вплив алкоголізації на протиправну діяльність не обмежується лише проступками, вчиненими в стані алкогольного сп'яніння; 2) характер взаємозв'язку алкоголізації та вчинення адміністративних проступків залежить від форм алкогольної інтоксикації, міцності та різновиду вжитих алкогольних напоїв, а також умов і традицій їх споживання; 3) характер та механізм впливу алкоголізації на виникнення та реалізацію протиправних мотивів є різним і залежить від різновиду адміністративного проступку; 4) стадія алкоголізації зумовлює не лише формування протиправного умислу, а й впливає на вибір способів і засобів його реалізації; 5) наслідки вживання алкогольних напоїв залежать від віку особи; 6) вживання алкоголю зумовлює не лише вчинення особою конкретного адміністративного проступку, а й збільшує ймовірність вчинення нею повторних правопорушень; 7) алкоголізація є причиною вчинення проступків не лише особою, яка вживає алкогольні напої, але й іншими особами.

На основі проведеного дослідження доводиться, що між уживанням алкогольних напоїв і вчиненням адміністративних проступків існують найрізноманітніші взаємозв'язки: в одних випадках пияцтво виступає як безпосередня причина проступків; в інших - як умова, що впливає на їх учинення; у третіх - як обставина, конкретна ситуація їх учинення; в четвертих - як фактор, який хоч і не впливає на протиправну поведінку, однак супроводжує її. Враховуючи зазначені закономірності, дисертант обґрунтовує власну модель впливу алкоголізації на вчинення адміністративних проступків, яка максимально повно відображає найглибші та віддалені взаємозв'язки між цими явищами, а тому надає змогу спрогнозувати коливання в їх структурі та динаміці, а також розробити більш ефективні адміністративно-правові заходи, спрямовані на їх нейтралізацію.

Підрозділ 2.2. «Адміністративні правопорушення, пов'язані з уживанням особою алкогольних напоїв» присвячено юридичній кваліфікації адміністративних проступків, опосередкованих алкоголізацією. Проаналізувавши погляди вчених на класифікацію таких проступків, автор зазначає, що в своїй сукупності вони утворюють єдину цілісну систему, яка, з одного боку, піддається сумарній характеристиці, а з іншого - може бути диференційована на самостійні підсистеми залежно від того, як між собою співвідносяться такі категорії як алкоголізація, протиправність і відповідальність. Відповідно до цього, усі адміністративні правопорушення, пов'язані з пияцтвом, пропонується об'єднати в дві групи: 1) зумовлені безпосереднім уживанням особою алкогольних напоїв; 2) зумовлені алкоголізацією всього суспільства. При цьому, до першої групи дисертант відносить усі адміністративно-карані діяння, які є наслідком вживання особою алкогольних напоїв у будь-якій формі, будь-то разове, епізодичне чи систематичне їх уживання, зокрема: 1) проступки, які вчиняються у стані сп'яніння чи внаслідок алкогольної деградації особи; 2) проступки, пов'язані з уживанням особою алкогольних напоїв чи її появою у стані сп'яніння в певних місцях або соціальних умовах.

Характерною особливістю проступків, віднесених до першої підгрупи, є те, що такі ознаки, як стан сп'яніння чи алкогольна деградація особи до їх складу не включено, а тому винні притягуються до відповідальності незалежно від того, чи вживали вони алкогольні напої та чи існує у них залежність від них. Проаналізувавши положення ст. 35 КУпАП, автор приходить до висновку, що при накладенні стягнень до уваги береться лише така ознака, як стан алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим, враховуючи кількість та підвищену суспільну небезпеку проступків, які вчиняються морально дезорганізованими під впливом спиртного особами, дисертант обґрунтовує необхідність врахування також і цієї ознаки під час накладення адміністративних стягнень (такий підхід отримав схвалення 49 % опитаних працівників ОВС та 64 % громадян).

У рамках розгляду другої підгрупи адміністративних проступків дисертант аналізує положення статей 127, 130, 178 та 179 КУпАП. На підставі проведеного дослідження робиться висновок, що більшість норм КУпАП є застарілими й неефективними, а тому не здатні забезпечити належну охорону найвразливіших до проникнення алкоголю сфер суспільного життя: трудових відносин, громадського порядку, молодіжного середовища тощо. З метою усунення наявних недоліків і прогалин, обґрунтовано ряд змін до чинного законодавства.

У підрозділі 2.3. «Адміністративні правопорушення, зумовлені алкоголізацією суспільства» проаналізовано норми КУпАП, які встановлюють адміністративну відповідальність за правопорушення, що пов'язані з існуванням пияцтва як явища об'єктивної дійсності. На відміну від першої групи проступків, система яких складена за принципом від алкоголізації до вчинення правопорушень, проступки цієї групи, навпаки, самі виступають каталізатором розповсюдження пияцтва у суспільстві. Особи, які їх вчиняють, не завжди алкоголізовані, однак їх протиправні вчинки створюють об'єктивні передумови для культивування пияцтва та його розповсюдження серед громадян із нестійкими моральними установками.

На основі аналізу норм КУпАП у рамках цієї групи автор виокремлює три відносно самостійні підгрупи адміністративних проступків, що: пов'язані з ігноруванням фактів уживання особою алкогольних напоїв чи перебування особи у стані алкогольного сп'яніння; пов'язані з отриманням незаконної вигоди від виготовлення та реалізації алкогольних напоїв; які зумовлюють розповсюдження пияцтва серед деяких категорій осіб. У межах розгляду першої підгрупи адміністративних проступків дисертант аналізує відповідні положення статей 129, 130 та 179 КУпАП; у рамках розгляду другої підгрупи - положення статей 156, 156², 164⁵, 176, 177, 177² КУпАП; у рамках розгляду третьої підгрупи - положення ст. 180 та 188 КУпАП. При цьому на основі проведеного аналізу, обґрунтовується необхідність внесення ряду змін і доповнень до КУпАП та інших законодавчих актів, зокрема наголошується на необхідності прийняття деяких підзаконних нормативно-правових актів.

Завершуючи розгляд напрямів впливу алкоголізації на вчинення адміністративних правопорушень, дисертант підкреслює, що такий вплив є різнобічним, а тому вимагає застосування об'єктивних і реальних адміністративно-правових заходів з метою попередження розповсюдження алкоголізації та мінімізації заподіюваної нею шкоди для життя та здоров'я окремих громадян і всього суспільства. При цьому основним принципом, на якому мають ґрунтуватися такі заходи, автор вважає принцип динамічності, що передбачає їх постійне оновлення та вдосконалення з урахуванням як позитивних, так і негативних тенденцій у сфері алкоголізації.

Розділ 3 «Напрями вдосконалення адміністративно-правових заходів у сфері протидії пияцтву та алкоголізму» складається з двох підрозділів, у яких аналізуються основні напрями вдосконалення адміністративно-правових норм, а також діяльності державних органів і громадських організацій у сфері протидії алкоголізації українського суспільства в сучасних умовах.

У підрозділі 3.1. «Удосконалення адміністративно-правових норм у сфері протидії алкоголізації українського суспільства» проаналізовано правові акти у сфері протидії алкоголізації, виявляються їх недоліки, а також обґрунтовуються пропозиції, спрямовані на їх усунення. Зокрема, дисертант характеризує основні міжнародні документи, спрямовані на боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом, а також на зменшення їх негативного впливу на здоров'я та соціально-економічний розвиток суспільства. На основі проведеного аналізу визначаються основні напрями використання рекомендацій міжнародних організацій у національних умовах.

Аналізуючи результати опитування працівників ОВС, закладів охорони здоров'я та громадян, дисертант узагальнює існуючі на сьогодні недоліки у сфері правового регулювання протидії алкоголізації. Зокрема, перша група респондентів до таких недоліків відносить відсутність комплексного нормативно-правового акта у сфері протидії алкоголізації (76 %), низьку ефективність заходів адміністративної відповідальності за правопорушення, зумовлені пияцтвом і алкоголізмом (64 %); друга група респондентів - недостатнє нормативно-правове забезпечення проведення просвітницьких і пропагандистських заходів у сфері антиалкогольної профілактики (51 %), відсутність правового регулювання процесу надання кваліфікованої медичної та психологічної допомоги особам, які зловживають спиртним (50 %); третя група - недостатнє правове регулювання діяльності ЗМІ у сфері рекламування алкогольних напоїв (65 %), вплив алкоголевиробників на процес прийняття актів у сфері протидії алкоголізації (58 %).

Визначаючи основні напрями вдосконалення адміністративно-правових норм у сфері протидії алкоголізації, основну увагу автор звертає на такі аспекти: отримання підтримки та схвалення цих норм з боку широких верств населення; прийняття таких норм лише після ґрунтовного вивчення науковцями, а також проведення моніторингу ставлення до них громадськості; забезпечення систематичного контролю за діяльністю нормотворчих і правозастосовчих органів у сфері протидії алкоголізації; вивчення та аналіз практики застосування таких норм відповідними фахівцями; спрямованість таких норм на охорону найвразливіших до проникнення алкоголю сфер суспільного життя: материнства та дитинства, сімейно-побутових, трудових відносин та ін. Також особлива увага приділяється вдосконаленню адміністративних норм, що становлять інститут адміністративної відповідальності за правопорушення, зумовлені пияцтвом, і приведення їх у відповідність із сучасними соціально-економічними умовами.

Завершуючи аналіз нормативно-правових актів у сфері протидії алкоголізації, дисертант робить висновок, що з метою підвищення ефективності адміністративно-правових норм у сфері протидії алкоголізації українського суспільства, а також приведення чинного законодавства у цій сфері до міжнародних стандартів, необхідно прийняти єдиний нормативно-правовий акт, який мав би комплексний, багатогалузевий характер й акумулював усе розмаїття застосовуваних у цій сфері заходів - «Національну стратегію профілактики пияцтва та алкоголізму в Україні на 2010-2020 роки» (проект якої подано в додатках до дисертації).

Підрозділ 3.2. «Удосконалення діяльності державних органів і громадських організацій у сфері протидії пияцтву та алкоголізму» присвячено характеристиці діяльності суб'єктів протидії алкоголізації, а також розробці заходів, спрямованих на її вдосконалення. Автор зазначає, що зважаючи на розмаїття причин та умов, які зумовлюють поширення пияцтва та алкоголізму, а також напрямів негативного впливу алкоголізації на соціально-економічний розвиток усього суспільства та здоров'я окремих його членів, протидія цьому негативному явищу має здійснюватися із залученням максимально широкого кола суб'єктів на всіх рівнях управління, чіткого розподілу сфер впливу між ними, налагодження взаємодії та обміну інформації, а також забезпечення їх належного фінансування і матеріально-технічного забезпечення. При цьому антиалкогольна діяльність цих суб'єктів не повинна мати лише суто економічний, правовий чи виховний характер, оскільки алкоголізація є багатогранним явищем, а тому вимагає взаємодії всіх зазначених аспектів. Крім того, ця діяльність не повинна зосереджуватися лише на одній сфері життєдіяльності суспільства, навіть якщо вона є найбільш алкоголізованою, оскільки фрагментарний підхід є неекономічним і не зможе дати очікуваних результатів. У такому разі позитивні досягнення, які можна спостерігати на перших етапах, у подальшому, під впливом факторів, які залишися за межами профілактичного впливу, нейтралізуються.

З метою визначення ефективності діяльності різноманітних державних органів і громадських організацій у сфері протидії алкоголізації, дисертантом було узагальнено результати проведеного анкетування працівників ОВС, закладів охорони здоров'я та пересічних громадян. На думку опитаних респондентів, боротьбу з пияцтвом й алкоголізмом найактивніше здійснюють: ОВС (91, 64 та 77 %), заклади охорони здоров'я (43, 66 та 49 %), релігійні установи (35, 17 та 41 %), місцеві органи виконавчої влади (24; 26 та 13 %). Водночас, 9, 25 та 20 % вважають, що на сьогодні жоден із зазначених вище органів не здійснює належну боротьбу з розповсюдженням пияцтва й алкоголізму. Підсумовуючи аналіз недоліків суб'єктів антиалкогольної діяльності, дисертант робить висновок, що до реалізації адміністративно-правових заходів протидії пияцтву необхідно залучити весь державний апарат і громадські організації, а також заручитися широкою підтримкою ЗМІ та всього населення.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці проблеми адміністративно-правової протидії алкоголізації та формулювання обґрунтованих пропозицій з удосконалення законодавства України у цій сфері. Найважливішими є такі висновки.

Під алкоголізацією дисертант пропонує розуміти процес зміни частоти, характеру та інтенсивності вживання алкогольних напоїв, що зумовлює виникнення та розвиток в особи алкогольної залежності та призводить до втягнення її в пияцтво й алкоголізм. Найдоцільніше вирізняти такі етапи алкоголізації: абсолютна відмова від уживання алкоголю; епізодичне вживання алкогольних напоїв, де можна вирізнити просте алкогольне сп'яніння, змінені форми простого алкогольного сп'яніння та патологічне сп'яніння; зловживання алкогольними напоями без ознак алкогольної залежності; зловживання алкогольними напоями, зумовлене алкогольною залежністю, яка, у свою чергу, поділяється на пияцтво та алкоголізм (ординарне, хронічне, деградаційне).

Загальні причини, що зумовлюють виникнення та розповсюдження пияцтва, дисертант поділяє на: соціально-політичні; соціально-економічні; правові; недоліки діяльності державних органів і громадських організацій; соціокультурні; соціально-психологічні; матеріально-побутові; недоліки виховання та організації відпочинку; загальна терпимість до пияцтва; розповсюдження хибних уявлень про властивості алкоголю. Серед індивідуальних причин вирізняються: генетичні, біологічні та психологічні.

Усі негативні наслідки вживання алкоголю дисертант об'єднує у дві групи: перша - медико-біологічні: негативний вплив алкоголю на травневу систему людини; негативний вплив на серцево-судинну систему; негативний вплив на нервову систему; виникнення та загострення різноманітних психоневрологічних розладів; виникнення алкогольних психозів; негативний вплив на сечостатеву систему; негативний вплив на дихальну систему; згубний вплив на майбутнє потомство; друга - соціально-економічні: заподіяння значних економічних збитків; суттєве зниження трудової активності; збільшення кількості нещасних випадків, побутового та виробничого травматизму; зростання кількості аварій та ДТП; моральна та соціальна деградація особистості; негативний вплив на взаємовідносини в сім'ї; негативний вплив на виховання дітей.

Досліджуючи взаємозв'язок між алкоголізацією та протиправною поведінкою, дисертант виокремлює прямі та опосередковані зв'язки. У рамках першої групи розглянуто: а) вчинення правопорушень безпосередньо під впливом алкогольних напоїв; б) вчинення правопорушень унаслідок систематичного вживання алкоголю, а також пияцтва та алкоголізму. У рамках другої групи розглянуто: а) вчинення правопорушень щодо осіб, які вживають алкогольні напої; б) посилення впливу тих негативних факторів, які безпосередньо зумовлюють вчинення правопорушень; в) вчинення правопорушень особами, що намагаються отримати вигоду від існування пияцтва, як явища об'єктивної дійсності; г) створення умов для протиправної діяльності осіб, які вживають алкогольні напої; д) порушення процесу перевиховання та соціалізації осіб, які раніше вчиняли правопорушення.

Усі адміністративні правопорушення, пов'язані з пияцтвом, дисертант поділяє на дві групи: 1) проступки, зумовлені безпосереднім уживанням особою алкогольних напоїв: а) проступки, що вчиняються у стані сп'яніння чи внаслідок алкогольної деградації особи; б) проступки, пов'язані з уживанням особою алкоголю чи її появою у стані сп'яніння в певних місцях або соціальних умовах; 2) проступки, зумовлені алкоголізацією всього суспільства: а) проступки, пов'язані з ігноруванням фактів уживання особою алкоголю чи перебування особи у стані сп'яніння; б) проступки, пов'язані з отриманням незаконної вигоди від виготовлення та реалізації алкогольних напоїв; в) проступки, що зумовлюють розповсюдження пияцтва серед певних категорій осіб.

З метою вдосконалення інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, зумовлені алкоголізацією, дисертант обґрунтовує необхідність: 1) поширити сферу дії постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 та спільного наказу МВС України та МОЗ України № 400/666 від 09.09.2009, на всіх учасників дорожнього руху; 2) доповнити главу 14 КУпАП статтею 178¹, яка встановлює адміністративну відповідальність за розпивання неповнолітнім пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та його перебування у п'яному вигляді; 3) прийняти постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку направлення громадян для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду»; 4) прийняти постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку поводження з конфіскованим спиртом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, пивом (крім безалкогольного) та тютюновими виробами»; 5) посилити відповідальність за правопорушення, передбачені статтями 156, 176, 177, 177² та 180 КУпАП; 6) передбачити відповідальність за виготовлення з метою збуту або збут самогону чи інших міцних алкогольних напоїв домашнього вироблення; 7) встановити відповідальність за придбання для неповнолітніх пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами, шляхом внесення змін до ст. 180 КУпАП тощо.

З метою підвищення ефективності адміністративно-правових норм у сфері протидії алкоголізації українського суспільства, а також приведення чинного законодавства у цій сфері до міжнародних стандартів дисертант обґрунтовує необхідність прийняття комплексного правового акта - «Національної Стратегії профілактики пияцтва та алкоголізму в Україні на 2010-2020 роки».

До основних напрямів діяльності суб'єктів антиалкогольної профілактики віднесено: посилення профілактичного впливу та надання всебічної допомоги алкоголізованим особам; зменшення шкоди, пов'язаної з уживанням алкоголю; удосконалення форм і методів антиалкогольної освіти та пропаганди; проведення наукових досліджень у сфері антиалкогольної діяльності; налагодження взаємодії між суб'єктами антиалкогольної діяльності, узагальнення та оцінка результатів роботи; забезпечення належної організаційної, матеріально-технічної та фінансової підтримки антиалкогольних заходів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гаджиахмедов А. Ф. Алкоголізм як дестабілізуючий фактор суспільного розвитку / А. Ф. Гаджиахмедов // Митна справа. - 2009. - № 5, ч. 2. - С. 166-171.

2. Гаджиахмедов А. Ф. Причини, наслідки й основні заходи профілактики підліткового алкоголізму / А. Ф. Гаджиахмедов // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 9 (165). - С. 58-63.

3. Гаджиахмедов А.Ф. Вплив алкоголізації особи на вчинення адміністративних правопорушень / А. Ф. Гаджиахмедов // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 6. - С. 239-247.

4. Гаджиахмедов А. Ф. Взаємодія міліції з громадськістю у протидії маргіналізації населення / А. Ф. Гаджиахмедов // Організаційно-управлінські, економічні та нормативно-правові аспекти забезпечення діяльності органів управління та підрозділів МНС України : Міжнар. наук.-практ. конф., (Черкаси,
28 квіт. 2009 р.) : тези доп. / АПБ ім. Героїв Чорнобиля МНС України. - Черкаси, 2009. - С. 181-183.