Адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця

Шкарупа Костянтин Вікторович

Ірпінь 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Колпаков Валерій Костянтинович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права і процесу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Галунько Валентин Васильович, Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри загально-правових дисциплін; кандидат юридичних наук Семир'янов Дмитро Якович, Головне управління податкової міліції ДПА України, начальник відділу.

Захист відбудеться „ ” _______ 2010 року о „ ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 55.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розіслано „ ” ____ 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик

1. Загальна характеристика роботи

адміністративний відповідальність примусовий виконавчий

Актуальність теми. Проблематика дисертації є складовою досліджень заходів впливу на осіб, що не виконують законних вимог державного виконавця при виконанні ним рішень судів та інших органів (посадових осіб), і присвячена адміністративній відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця. Передбачена ст. 18813 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність повинна забезпечити ефективність дій компетентних осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які вчиняються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених нормативно-правовими актами щодо їх виконання.

Узагальнення інформації про реальний стан виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб), здійснення яких відповідно до закону покладене на державних виконавців, свідчить про необхідність проаналізувати наявні проблеми і пов'язані з удосконаленням механізму примусового виконання зазначених рішень, які потрібно реалізувати в сучасних умовах.

Колізії нормативно-правового регулювання провадження в справах, пов'язаних із невиконанням законних вимог державного виконавця, створюють умови для ухилення від адміністративної відповідальності винних осіб. На державного виконавця законом покладено обов'язок застосовувати певні заходи у разі невиконання його законних вимог. Як показує аналіз, заходи впливу, що застосовуються у справах за невиконання законних вимог державного виконавця з щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, на сьогодні не дають відчутних результатів, що нерідко призводить до невиконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Це негативно впливає на авторитет як судової, так і інших органів державної влади.

Необхідно констатувати, що в даний час наукова розробка питань вдосконалення виконавчого провадження не відповідає соціальним запитам суспільства, держави. За таких обставин доцільно актуалізувати питання систематизації нормативно-правових актів, уточнити поняття і дефініції, що використовуються у досліджуваній сфері, розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства і рекомендації для правозастосовної практики.

Підгрунттям дисертації є дослідження проблем адміністративного права, які здійснили В.Б. Авер'янов, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, В.В. Галунько, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, П.В. Діхтієвський, Є.В. Додін, А.Т. Комзюк, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янець, Н.Р. Нижник, Д.В. Приймаченко, Т.О. Проценко, О.П. Рябченко, А.О. Селиванов, Д.Я. Семир'янова, В.К. Шкарупа, Х.П. Ярмакі та інші. Обґрунтуванню авторських поглядів слугували роботи, що фрагментально розв'язували окремі наукові завдання у сфері здійснення провадження в справах, що стосуються адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця, які є в дослідженнях Ф.В. Бортняка, Р.В. Ігоніна, Л.В. Крупновой, А.І. Перепелиці, Є.І. Фурси, С.Я. Фурси, С.В. Щербака.

Їх здобутки містять ряд положень і висновків, що опосередковано стосуються адміністративної відповідальності.

Таким чином, потреба у розробці теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця зумовлює актуальність обраної дисертантом теми.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ та виконана відповідно до Плану проведення науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2009 р. (п. 99). Тема дослідження розглянута та схвалена у 2008 р. відділенням Академії правових наук України (п. 473). Робота безпосередньо спрямована на реалізацію положень Указу Президента України „Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні” відповідно до європейських стандартів від 2006 року. Дисертація виконана відповідно до пп. 2, 4, 7 „Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005-2010 р.”, затверджених постановою загальних зборів відділень АПрН України від 18.12.04 р. № 20/4-2; пп. 5, 6, 10 „Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень”, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 р., затверджених наказом МВС України від 05.07.04 р. № 755.

Конкретне наукове завдання щодо підготовки дисертації за даною тематикою сформульовано у рішенні кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних положень та нормативно-правових актів запропонувати науково-теоретичне обґрунтування і розробку практичних рекомендацій щодо удосконалення та підвищення ефективності застосування адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця.

Виходячи з поставленої мети, передбачається вирішити наступні завдання:

- проаналізувати юридичну природу правовідносин щодо невиконання законних вимог державного виконавця та встановити їх особливості;

- здійснити теоретико-правовий аналіз юридичного складу правопорушень, пов'язаних з невиконанням законних вимог державного виконавця, шляхом характеристики об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення;

- з'ясувати стан законодавчого забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що не виконують законні вимоги державного виконавця при здійсненні ним виконавчого провадження;

- виділити стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення за невиконання законних вимог державного виконавця;

- охарактеризувати особливості процесуального статусу суб'єктів провадження в справах про адміністративні правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця, їх роль і правові основи діяльності;

- виділити законні вимоги державного виконавця до учасників виконавчого провадження;

- розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства, що регулює питання, пов'язані з притягненням до адміністративної відповідальності осіб, які не виконують законні вимоги державного виконавця.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця.

Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних наукових методів: діалектичний підхід застосовувався при розгляді досліджуваних проблем та визначенні основних напрямів удосконалення нормативного забезпечення в справах про адміністративні правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця (розділ 2, 3); історичний метод використовувався при дослідженні питань про поняття та законодавче забезпечення адміністративної відповідальності щодо невиконання законних вимог державного виконавця (пп. 1.1, 1.2); системний метод - при дослідженні системи суб'єктів провадження в справах про невиконання законних вимог державного виконавця, стадій виконавчого провадження; формально-юридичний - при аналізі норм чинного законодавства (пп. 1.2, 1.3); аналітичний - при узагальненні взаємозв'язків, що існують між суб'єктами провадження в справах про адміністративні правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця та розкритті складу адміністративних правопорушень цього типу (розділ 2, 3.).

Емпіричну базу дослідження склали офіційні матеріали Державного комітету статистики України, органів правосуддя і прокуратури, інших відповідних інститутів публічної адміністрації та результати анкетування працівників Державної виконавчої служби (182 особи).

Нормативно-правовою основою роботи є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти України, які регулюють притягнення до адміністративної відповідальності осіб за невиконання законних вимог державного виконавця.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є одним із перших у сучасній українській правовій науці комплексним теоретико-прикладним дослідженням правовідносин, що виникають стосовно застосування заходів адміністративної відповідальності до осіб, що не виконують законних вимог державного виконавця.

Уперше:

- визначено поняття „законні вимоги державного виконавця”;

- на підставі аналізу поточного законодавства та практики його застосування при притягненні осіб до адміністративної відповідальності, у гл. 21 КУпАП запропоновано передбачити такого учасника провадження в справах про адміністративні правопорушення, як „понятий”, увівши його до ст. 2721.

Удосконалено:

- склад правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця в частині об'єкта та об'єктивної сторони правопорушень;

- зміст понять „потерпілий” та „учасники провадження”;

- пропозиції щодо розмежування повноважень суб'єктів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення за невиконання законних вимог державного виконавця;

- методику застосування заходів адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця з обґрунтуванням необхідності у запровадженні, поряд з іншими такого виду адміністративних стягнень, як громадські роботи та адміністративний арешт.

Дістали подальшого розвитку:

- характеристика стадій провадження в справах про адміністративні правопорушення за невиконання законних вимог державного виконавця;

- виокремлення особливостей адміністративної відповідальності осіб за невиконання ними законних вимог державного виконавця та приведення поточного законодавства стосовно притягнення до адміністративної відповідальності винних відповідно до єдиного законодавчого акта, яким повинний бути КУпАП.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки, пропозиції та рекомендації з питань адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та були використані:

– у правотворчості - при підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення роботи Державної виконавчої служби з покращення діяльності державних виконавців (довідка про реалізацію наукових досліджень Інституту законодавства Верховної Ради України від 18.05.2010 р. № 22/229-1-4);

– у правозастосовній діяльності - використання отриманих результатів дозволить підвищити ефективність застосування адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця (акт впровадження Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 8.09.2009 р.; акт впровадженя Зінківського РВ ГУМВС України в Полтавській області від 12.02.2010 р.; акт впровадженя Машівського РВ ГУМВС України в Полтавській області від 19.02.2010 р.);

– у навчальному процесі - результати дисертаційного дослідження використовуються під час викладання навчальних дисциплін „Адміністративне право України”, „Адміністративно-деліктне право” тощо (акт впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 30.09.2009 р.), а також у навчальних посібниках та навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані в ньому положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованої роботи „Організаційно-правові засади діяльності суб`єктів виконавчого провадження (теоретичні аспекти)” /Навчальний посібник/. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2010 - 204 с., у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративної діяльності Київського національного університету внутрішніх справ. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку” (м. Ірпінь, Національний університет ДПС України, 6 травня 2008 р.); П'ятій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 20-21 березня 2009 р.); Міжвузівській науково-теоретичній конференції „Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 4 червня 2009 р.).

Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображено в одинадцяти публікаціях, сім з яких - у фахових виданнях України, а також у навчальному посібнику та три - тези до науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи - 230 сторінок, список використаних джерел - 186 найменувань на 19 сторінках, додатки на 18 сторінках.

2. Основний зміст

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь дослідження проблеми, сформульовано мету, визначено завдання дослідження, методологічну і теоретичну основи, розкрито теоретичне і практичне значення, новизну,с формульовано основні положення, що виносяться на захист. Подано інформацію про зв'язок роботи з науковими програмами, апробації, публікації результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 „Зміст адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 „Поняття та ознаки адміністративної відповідальності” особливу увагу приділено дослідженню поняття „адміністративна відповідальність”, процесу розвитку інституту адміністративної відповідальності, поглядів вчених щодо розуміння його природи, ознак і специфічних рис, які відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності

Дослідивши загальнотеоретичні засади юридичної відповідальності та особливості притягнення до відповідальності за вчинення адміністративних проступків, звернено увагу на характеристику теоретичних засад адміністративної відповідальності як одного з різновидів юридичної. При цьому підкреслюється, що відсутність визначення адміністративної відповідальності в Кодексі України про адміністративні правопорушення збіднює його зміст, позбавляє стрижневої спрямованості правові норми, що містяться в ньому.

У зв'язку з цим запропоновано підхід щодо поняття цього правового інституту через призму властивих йому ознак. Зазначається, що адміністративна відповідальність нормативно врегульована, має державно-обов'язковий, примусовий характер і реалізується в специфічних для неї процесуальних формах. Встановлено, що адміністративна відповідальність має свою специфіку, що відрізняє її від інших видів юридичної відповідальності: а) є засобом охорони встановленого державою правопорядку; б) нормативно визначена і полягає в застосуванні (реалізації) санкцій правових норм; в) є наслідком винного протиправного діяння; г) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння; д) пов'язана з примусом, із негативними для правопорушника наслідками (морального або матеріального характеру), яких він повинний зазнати і фактично зазначає; є) реалізується у відповідних процесуальних формах.

Окрему увагу приділено аналізу поглядів вітчизняних учених серед яких відсутня спільна думка щодо сутності досліджуваного поняття. При цьому, кожна з позицій розкриває суть адміністративної відповідальності з різних сторін. Зазначено, що адміністративна відповідальність характеризується механізмом її реалізації.

На підставі викладеного зроблено висновок, що адміністративна відповідальність є різновидом юридичної, якій притаманні всі ознаки останньої, а саме те, що вона встановлюється лише нормативно-правовими актами, реалізується через норми процесуального права та застосовується відповідними державними органами (посадовими особами) за скоєне правопорушення з метою покарання винної особи. Адміністративна відповідальність - це складне, багатогранне явище, яке охоплює адміністративно-правові норми, адміністративно-правові відносини, правові приписи, що містять адміністративні санкції, правопорушення з їх елементами (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона), діяльність правозастосовних органів та їх посадових осіб тощо. Зрозуміти і вивчити всі аспекти можна за умови, якщо проаналізувати структуру адміністративної відповідальності.

У результаті здійсненого дослідження підтверджено, що під адміністративною відповідальністю необхідно розуміти всі заходи адміністративно-правового впливу, що застосовуються до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Ці заходи реалізуються в правовідносини, що виникають і об'єктивно існують з моменту вчинення адміністративного правопорушення. Це адміністративно-процесуальні правоохоронні відносини, що тривають протягом певного проміжку часу і охоплюють усі основні стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення. Його головними суб'єктами є компетентний орган, наділений владними адміністративними повноваженнями, та особа, яка вчинила протиправне діяння.

У підрозділі 1.2 „Законодавче забезпечення адміністративної відповідальності за невиконання вимог державного виконавця” відзначено, що на сучасному етапі правового розвитку незалежної України впровадження порядку виконання рішень судів, пов'язане із прийняттям Верховною Радою України законів України „Про державну виконавчу службу” 1998 р. та „Про виконавче провадження” 1999 р. Згідно зазначених актів, виконання судових рішень було передано від судової гілки влади до Міністерства юстиції України. З прийняттям зазначених законів був запроваджений порядок виконання рішень судів Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України.

Законом України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. № 606-XIV з 1.06.1999 р., були встановлені правила притягнення до відповідальності у вигляді штрафу за невиконання законних вимог судового (державного) виконавця, передбачено також стягнення з боржників виконавчого збору та встановлена відповідальність за невиконання вимог державного виконавця. Такі вимоги є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Встановлено, що ст. 88 Закону України від 19.10.2000 р. № 2056-3 дублює положення, що зафіксовані у КУпАП ст. 18813, зокрема, зазначене правопорушення, яке вчинено у зв'язку із здійсненням виконавчого провадження. Вказані статті мають аналогічну диспозицію та склад адміністративного правопорушення, але заходи адміністративної відповідальності, передбачені санкціями різні.

Вказаними законодавчими актами закріплено адміністративний характер відповідальності у виконавчому провадженні. Відповідно, усі дії, зазначені в ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження”, є адміністративними правопорушеннями. За їх вчинення настає адміністративна відповідальність.

Доведено, що законними вимогами державного виконавця за невиконання яких винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності є вимоги, передбачені у ч. 2 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”.

У підрозділі 1.3 „Особливості адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця” зазначено, що адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця реалізується завдяки накладанню адміністративного стягнення, яке найчастіше реалізується у вигляді штрафу. Визначено умови, за яких державний виконавець маже скласти протокол, а суддя має право накласти штраф, досліджено строки накладання штрафів та їх розмір.

Звернуто увагу на те, що Закон України „Про виконавче провадження” не передбачає строків притягнення особи до відповідальності, що робить повноваження державного виконавця фактично безконтрольними. Виходячи з цього, запропоновано встановлення двомісячного строку з моменту вчинення правопорушення у разі притягнення особи до відповідальності (ст. 38 КУпАП) та 15-денного строку (ст. 277 КУпАП) - для розгляду справи.

Доведено, що статтю 18813 КУпАП слід привести у відповідність із ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження” з метою усунення колізії в законодавстві України, оскільки вона передбачає вужче коло діянь, які підпадають під правопорушення, ніж ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження”. Процедура розгляду справи, згідно з КУпАП, менш оперативна, ніж згідно з ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження”. Штрафні санкції, згідно з ст. 18813 КУпАП, менш суворі ніж у ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження”. Редакцію ст.ст. 87 і 88 Закону України „Про виконавче провадження” слід внести до КУпАП, відповідно виключити їх із зазначеного Закону.

Запропоновано внесення доповнення до зазначених статей положенням про те, що суб'єктами притягнення до відповідальності за порушення вимог державного виконавця можуть бути юридичні особи та громадяни-підприємці.

Розділ 2 „Юридична характеристика адміністративних правопорушень за невиконання законних вимог державного виконавця” складається з чьотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Об'єкт правопорушень щодо невиконання законних вимог державного виконавця” зазначено, що вірно встановлений об'єкт правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця має вагоме теоретичне та практичнее значення, оскільки саме об'єкт дозволяє визначити соціально-політичну сутність цього проступку, встановити його суспільно-небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних посягань.

Доведено, що об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 18813 КУпАП „Невиконання законних вимог державного виконавця”, є прояв загального об'єкта адміністративного правопорушення - всього того, на що воно посягає: суспільні відносини, що охороняються адміністративним правом, майнові та особисті немайнові права фізичних та юридичних осіб, правопорядок, тобто - суспільні відносини, які виступають зобов'язанням винної особи здійснювати певні дії на користь позивача, а також держави. Досліджено зміст цінностей тієї чи іншої сфери громадського життя, що визначає характер суспільної небезпечності правопорушень, які на ці цінності посягають. Чим цінніший об'єкт адміністративно-правової охорони, тим більш небезпечним за інших рівних умов є протиправне посягання на нього, тим більш тяжкою може бути заподіяна шкода. Отже, ступінь суспільної шкідливості залежить від цінності об'єкта посягання, а також від тяжкості наслідків правопорушення. Саме шкода є найбільш серйозною обставиною, що збільшує чи зменшує ступінь державного осуду проступку.

Надано тлумачення поняття об'єкта правопорушень щодо невиконання законних вимог державного виконавця. Об'єктом таких правопорушень виступають суспільні відносини, що складаються з зобов'язань виконання певних дій, регламентованих законодавством, які приписуються судовими органами та забезпечуються Державною виконавчою службою. Дане поняття у широкому розумінні включає у себе характерні особливості, що створюють негативні наслідки невиконання вказаного зобов'язання.

У підрозділі 2.2 „Об'єктивна сторона правопорушень щодо невиконання законних вимог державного” виконавця акцентується увага на тому, що предметом адміністративного проступку, передбаченого ст. 18813 КУпАП „Невиконання законних вимог державного виконавця”, можна вважати вимоги державного виконавця як акти правозастосування, відомості про доходи і майновий стан боржника, зафіксовані у відповідних документах, а також дії зобов'язаних осіб.

Визначено, що законними вимогами державного виконавця при здійсненні ним виконавчого провадження можуть бути такі, що витікають із прав державного виконавця, які йому надані Законом України „Про виконавче провадження” ч. 2 ст. 5.

Вказується на те, що розбіжності поглядів учених-адміністративістів на співвідношення обов'язкових і факультативних ознак об'єктивної сторони складу адміністративного делікту породжені ототожненням двох схожих, але далеко не ідентичних понять: а) об'єктивної сторони правопорушення як конкретної життєвої реальності; б) об'єктивної сторони складу правопорушення, як частини відповідної абстракції. Завдяки такому ототожненню виникають негативні наслідки, які є характеризуючими ознаками об'єктивної сторони: негативні наслідки діяння чи бездіяльності виражаються у ненастанні здебільшого правовідновлюючого чи караючого ефекту від законної діяльності представника держави. У цьому розумінні важливим аспектом характеристики досліджуваного проступку є персоніфікація суб'єктів проступку.

Визначено, що склад адміністративного проступку, передбаченого ст. 18813 КУпАП ,,Невиконання законних вимог державного виконавця”, за своїми ознаками є формальним, а об'єктивна сторона виражається як дією, так і бездіяльністю. Доведено, що об'єктивну сторону невиконання законних вимог державного виконавця характеризують ознаки самого акта зовнішньої поведінки правопорушника. Це суспільно небезпечні і протиправні діяння, що проявляються як посягання на інтереси, що охороняються адміністративним правом. Законодавство відносить до них діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між першим і другим, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення правопорушення. Разом усі вони і складають об'єктивну сторону правопорушень.

У підрозділі 2.3 „Суб'єкт правопорушень щодо невиконання законних вимог державного виконавця” наголошується, що суб'єктом адміністративного проступку передбаченого ст. 18813 КУпАП ,,Невиконання законних вимог державного виконавця”, є фізична особа, яка вчинила правопорушення, за умови, що вона досягла віку притягнення до адміністративної відповідальності.

Суб'єктами відповідальності є фізичні особи, які мають певні індивідуальні характеристики. Їх можна поділити на загальні, властиві всім суб'єктам (вік, осудність), і спеціальні, що визначають індивідуальну характеристику суб'єкта, особливості його соціального, фізичного, професійного, службового, статевого статусу, родинні зв'язки, відношення до власності, до військової служби, ймовірну колишню протиправну поведінку тощо.

Аналіз статей чинного КУпАП дозволяє зробити висновок, що всі ознаки, які характеризують спеціальний суб'єкт, умовно можна поділити на такі групи: що характеризують трудові, службові обов'язки певних категорій працівників; керівники підприємств, їх заступники, посадові особи, механізатори, працівники торгівлі, капітани суден, працівники, службовці та інші; що характеризують спеціальні обов'язки громадян; що характеризують минулу антисоціальну діяльність особи; які характеризують стан суб'єкта.

Акцентується увага на тому, що законодавство про адміністративну відповідальність юридичних осіб в Україні на сьогодні недостатньо розроблене. Загальні положення і принципи стосовно адміністративної відповідальності юридичних осіб у нормативних актах майже повністю відсутні. У деяких випадках юридичні особи несуть відповідальність нарівні з фізичними особами. Механізм притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності майже не врегульований. Немає системності й у видах санкцій, що застосовуються до юридичних осіб.

У зв'язку з цим, наведено окремі загальні положення адміністративної відповідальності юридичних осіб. Так, хоча КУпАП однозначно визнає суб'єктом проступку виключно фізичну особу, однак юридичні особи можуть бути суб'єктами правопорушень лише у специфічних випадках, що підтверджується нормами ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження”.

Враховуючи це, розглянуто відмінності, які відрізняють юридичних осіб, як суб'єктів правовідносин та обумовлюють особливості нормативної моделі адміністративної відповідальності цих осіб. До таких особливостей, зокрема, необхідно віднести:

- відсутність у юридичних осіб власних характеристик психічного стану;

- участь юридичних осіб у правовідносинах через уповноважених представників;

- наявність у юридичних осіб внутрішньої організаційної структури;

- специфічні параметри оцінки діяльності юридичних осіб.

Доведено, що фізична особа - суб'єкт адміністративного правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця має спеціальні ознаки: а) особливості трудової діяльності та службового становища (посадова особа, капітан судна, робітник підприємства торгівлі, водій, підприємець); б) протиправну поведінку в минулому (особа, що перебуває під адміністративним наглядом; особа, що раніше притягувалася до адміністративної відповідальності); в) інші особливості суб'єкта (військовозобов'язаний, призовник, представник власника, хворий).

Доведено доцільність надання статусу суб'єкта даного правопорушення юридичним особам, оскільки практика правопорушень щодо виконання законних вимог державного виконавця підприємствами та організаціями є значною. При цьому мають бути враховані характерні ознаки адміністративної відповідальності юридичних осіб в цілому та при конкретних адміністративно-правових особливостях провадження в справах відповідно до ст. 18813 КУпАП.

У підрозділі 2.4 „Суб'єктивна сторона правопорушень щодо невиконання законних вимог державного виконавця” звернуто увагу на те, що в науці адміністративного права ознаками суб'єктивної сторони правопорушення визнається вина, мотив і мета вчинення правопорушення. При цьому вина інколи ототожнюється із суб'єктивною стороною, що є лише поверховим її сприйняттям.

Показано, що суб'єктом адміністративного проступку передбаченого ст. 18813 КУпАП ,,Невиконання законних вимог державного виконавця”, є фізична особа, яка вчинила правопорушення, за умови, що вона досягла віку притягнення до адміністративної відповідальності. Суб'єктивна сторона правопорушень щодо невиконання законних вимог державного виконавця виражена в умисній протиправній винній дії, спрямованій на перешкоджання задоволення вимог позивача, що порушує інтерес позивача і держави у особі державного виконавця. При чому таке трактування стосується як фізичних, так і юридичних осіб.

Розділ 3 „Провадження в справах про адміністративні правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 „Нормативне забезпечення провадження в справах про невиконання законних вимог державного виконавця” проведено аналіз кількісного показника виконавчих документів, який постійно збільшується, але рівень їх виконання знижується, а залишок невиконаних виконавчих документів невпинно зростає. Акцентовано увагу на тому, що відбувається погіршення стану виконання судових рішень. Наведено статистичні дані, згідно з якими за 2009 р. органами ДВС фактично виконано виконавчих документів на 153 678 менше, ніж за 2008 р. Рівень фактичного виконання виконавчих документів дорівнює лише 22 %, а це є абсолютною катастрофою для усієї правової системи і свідченням колапсу сфери правосуддя та виконання судових рішень.

Визначено, що сучасне законодавство України регламентує санкції з невиконання законних вимог державного виконавця двояко. З одного боку, у ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження” перераховані дії, що перешкоджають виконанню судового рішення. Якщо такі дії не містять ознаки, то можуть каратися адміністративним стягненням у вигляді штрафу від 10 до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Постанову про стягнення виносить начальник відповідного відділу державної виконавчої служби.

З іншого - згідно зі ст. 18813 КУпАП, передбачено накладення штрафу від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, законодавство передбачає різні розміри штрафу за одне і те ж порушення.

Враховуючи зазначене, слід відкорегувати на законодавчому рівні таку розбіжність.

У підрозділі 3.2 „Суб'єкти провадження в справах про адміністративні правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця” звернено увагу на необхідність вносити корективи до КУпАП, закріпивши паралельно із правовим статусом експерта, процесуальну фігуру спеціаліста.

Визначено, що система суб'єктів розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця складається з чотирьох основних груп учасників (суб'єктів), які відрізняються між собою наявністю владних повноважень, рівнем зацікавленості та функціями.

Уточнено зміст поняття „потерпілий” у межах чинного законодавства та зроблено пропозицію щодо зміни формулювання ст. 269 КУпАП для включення до категорії потерпілих й юридичних осіб. Також було охарактеризовано функціональний та правовий статуси учасників провадження у визначеній категорії справ - потерпілого, відповідача, експертів, захисника, перекладачів, законних представників, свідків і понятих.

У підрозділі 3.3 „Стадії провадження в справах про невиконання законних вимог державного виконавця” запропоновано такі стадії провадження: перша стадія - адміністративне розслідування, друга - розгляд справ, третя - перегляд постанови, четверта - виконання постанови.

Зазначено, що провадження в справі за ст. 18813 КУпАП складається з кількох фаз розвитку, що змінюють одна одну. Їх прийнято називати стадіями. В юридичній літературі їх названо: - адміністративне розслідування (перша стадія), яке складається з наступних етапів: а) порушення справи; б) встановлення фактичних обставин; в) процесуальне оформлення результатів розслідування; г) направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю.

На другій стадії - розгляд справи, особливістю провадження є можливість досудового вирішення питання про стягнення штрафу;

На стадії перегляду справи передбачено, що скарга і протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законами України.

Стадія виконання постанови пов'язана із стягненням штрафу повністю з відміткою про виконання. Постанова повертається органові (посадовій особі), який її виніс постанову.

Проаналізовано порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, згідно з яким з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Висновки

У дисертації містяться узагальнення дослідницької роботи й отримані особисто автором науково обґрунтовані результати у якісних і кількісних показниках, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця. Їх значення для адміністративно-правової науки підтверджується актами впровадження. На основі систематизації отриманих результатів сформульовано ряд підсумкових узагальнень, конкретизованих у наступних висновках:

1. Юридична природа деліктів щодо невиконання законних вимог державного виконавця зумовлена існуванням можливостей невиконання судових рішень, недосконалістю діючого адміністративного законодавства та недостатнім рівнем санкцій за невиконання вимог державного виконавця, що зумовлює безвідповідальне відношення фізичних та юридичних осіб до виконання рішень судів.

2. Запропоновано під невиконанням законних вимог державного виконавця, водночас із зазначеними у диспозиції ст. 18813 КУпАП, розуміти вимоги, які витікають із його повноважень, закріплених у ч. 2 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”.

3. Визначено такі стадії провадження в справах за невиконання законних вимог державного виконавця:

- адміністративне розслідування, яке складається з наступних етапів: а) порушення справи; б) встановлення фактичних обставин; в) процесуальне оформлення результатів розслідування; г) направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю;

- розгляд справи, особливістю якої є можливість досудового вирішення питання про стягнення штрафу;

- перегляд справи передбачає, що скарга і протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не передбачено законодавством України;

- виконання постанови, за якою стягнення штрафу проведено повністю і з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс постанову.

4. Передбачити у гл. 21 КУпАП такого учасника провадження в справах про адміністративні правопорушення, як „понятий”, запропонувавши редакцію ст. 2721 у такому вигляді:

,,Поняті - це особи, які залучаються до участі у проведенні окремих процесуальних дій у провадженні в справах про адміністративні правопорушення.

Як поняті, можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які досягли 18 років, не зацікавлені у здійснені процесуальних дій та не перебувають між собою або учасниками процесуальних дій у родинних стосунках, підлеглості або підконтрольності”.

5. Обгрунтовано, що нині актуальною є проблема щодо змісту поняття „потерпілий”, у зв'язку з чим запропоновано включити до переліку осіб, що можуть бути визнані потерпілими, й юридичних осіб.

6. Запропоновано власну класифікацію суб'єктів - учасників провадження в справах про невиконання законних вимог державного виконавця. Визначено, що до основних учасників провадження належать 4 групи суб'єктів - суб'єкти владних повноважень, потерпілий, обвинувачений з представниками, особи, що сприяють провадженню по справі.

7. Для удосконалення законодавства щодо адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця необхідно уніфікувати провадження шляхом:

- чітко розмежувати повноваження посадової особи (голови відповідного відділу виконавчої служби) та судів, що можуть розглядати справи стосовно адміністративних правопорушень даного типу. Для цього затвердити положення, в якому буде зазначено, що рішення про адміністративне стягнення, яке виникло стосовно даного виду провадження, уперше приймає голова відповідного відділу виконавчої служби. Справа порушується в суді лише при відповідному оскарженні, або повторному вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення;

- при доведенні провини за цим видом правопорушення, що вчинене повторно, визначити адміністративне стягнення в розмірі, більшому ніж попереднє стягнення, яке прийнято відносно рішення голови відповідного відділу ДВС;

- встановити можливості застосування адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт і адміністративного арешту строком до п'ятнадцяти діб.

8. Визначено склад правопорушень щодо невиконання законних вимог державного виконавця через характеристику об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення. Показано, що об'єктом виступають суспільні відносини, що складаються з зобов'язань виконання певних дій, регламентованих законодавством, які приписуються судовими органами та забезпечуються Державною виконавчою службою. Відповідно до цього, об'єктивна сторона правопорушень щодо невиконання законних вимог державного виконавця включає у себе діяння винної особи або її бездіяльність. Суб'єкт правопорушень щодо невиконання законних вимог державного виконавця - це фізична особа, що вчинила правопорушення, передбачене ст. 18813 КУпАП, яка досягла 16-річного віку та є осудною відповідно до законодавства України. Показано необхідність надати статус суб'єкта даного правопорушення юридичним особам.

9. Проступки, передбачені ст. 18813 КУпАП, мають формальний склад, тому правопорушник може вчинювати їх лише з прямим умислом. У диспозиції ст. 18813 КУпАП та у Законі України „Про виконавче провадження” законодавець не вказав на конкретні мотиви та цілі невиконання законних вимог державного виконавця, тому вони можуть бути різними. Такі мотиви та цілі підлягають встановленню і доказуванню, оскільки з'ясування їх змісту й характеру дозволяє правильно визначити ступінь суспільної шкідливості правопорушення, виявити причини конкретного правопорушення i, отже, розробити та здійснити заходи щодо попередження подібних діянь.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Шкарупа К. В. Організаційно-правові засади діяльності суб`єктів виконавчого провадження (теоретичні аспекти) : навч. посіб.[у співавторстві]; / Р. В. Ігонін, К. В. Шкарупа, О. І. Сєньків. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2010. - 204 с.

2. Шкарупа К. В. Нормативно-правове забезпечення повноважень державного виконавця / К. В. Шкарупа // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 5. - C. 95-101.

3. Шкарупа К. В. Адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця у Законі України „Про виконавче провадження” та КУпАП / К. В. Шкарупа // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 6. - C. 84-87.

4. Шкарупа К. В. Особливості відповідальності у виконавчому провадженні / К. В. Шкарупа // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 8. - C. 63-66.

5. Шкарупа К. В. Адміністративно-правова характеристика стадій провадження у справах про невиконання законних вимог державного виконавця / К. В. Шкарупа // Право і суспільство. - 2009. - № 5. - C. 63-67.

6. Шкарупа К. В. Характерні особливості об'єкта правопорушень щодо невиконання законних вимог державного виконавця / К. В. Шкарупа // Вісник прокуратури - 2010. - № 3. - С. 100-106.

7. Шкарупа К. В. Об'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних із невиконанням законних вимог державного виконавця / К. В. Шкарупа // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України. - 2009. - № 4. - С. 220-225.

8. Шкарупа К. В. Адміністративно-правові особливості статусу суб'єктів розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця / К. В. Шкарупа // Митна справа. - 2010. - № 1. - С. 163-169.

9. Шкарупа К. В. Проблемні аспекти нормативного регулювання адміністративного примусу у системі адміністративної відповідальності / К. В. Шкарупа // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку : зб. тез наук. доп. на V Міжнар. наук.-практ. конф молодих вчених. - Луцьк : РВВ „Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. - С. 176-177.

10. Шкарупа К. В. Адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця / К. В. Шкарупа // Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2008. - С. 430-432.

11. Шкарупа К. В. Особливості юридичної характеристики адміністративних правопорушень за невиконання законних вимог державного виконавця / К. В. Шкарупа // Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції (пам`яті професора Ю.І. Римаренка) : збірник тез Міжвузівської науково-теоретичної конференції. - Київ : КНУВС, 2009. - С. 188-190.

Анотація

Шкарупа К.В. Адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2010.

Дисертацію присвячено аналізу теоретико-методологічних та процесуально-процедурних засад притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця, діяльності суб'єктів виконавчого провадження, а також дослідженню системних взаємозв'язків, що існують між ними. У роботі розкрито місце адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця в системі юридичної відповідальності, її ознаки, а також значення в забезпеченні реалізації правоохоронної функції держави. Визначено повноваження органів Державної виконавчої служби України щодо застосування адміністративно-примусових заходів під час здійснення виконавчого провадження.

На основі проведеного дослідження обґрунтовано конкретні висновки та рекомендації, спрямовані на удосконалення механізму притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця та організаційно-правових засад діяльності суб'єктів провадження в таких справах.

Досліджено ефективність системи примусового виконання рішень державними виконавцями, міжнародне законодавство щодо адміністративно-правового статусу державного виконавця, запропоновано зміни та доповнення до законів України, якими регулюється примусове виконання рішень публічних органів управління.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, виконавче провадження, суб'єкти виконавчого провадження, Державна виконавча служба, державний виконавець, виконання рішень.

Аннотация

Шкарупа К.В. Административная ответственность за неисполнение законных требований государственного исполнителя. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины. - Ирпень, 2010.

Работа посвящена анализу процессуальных и процедурных особенностей привлечения к административной ответственности за неисполнение законных требований государственного исполнителя.

Рассмотрена юридическая характеристика административных правонарушений за неисполнение законных требований государственного исполнителя, которая включает в себя классические компоненты: обьект, обьективную сторону, субьект, субьективную сторону, которые определяются специфическим предметом правонарушения - неисполнением законных требований государственного исполнителя.

Автором проанализировано законодательное обеспечение реализации административной ответственности за неисполнение законных требований государственного исполнителя. В святи с єтим проведено историческую ретроспективу становления современного законодательства. Уделено внимание существующим коллизиям по поводу законодательного регулирования правоотношений в этой сфере, что регламентируется Законом Украини „Про исполнительное производство” и КУоАП.

Исследовано эфективность системы принудительного исполнения решений государственного исполнителя, законодательства, касающегося административно-правового статуса государственного исполнителя, предложены изменения и дополнения к законам Украины, которыми регулируется принудительное исполнение решений публичных органов управления.

Акцентировано внимание на необходимости понимания стадий производства по административным правонарушениям за неисполнение законных требований государственного исполнителя, дано определение стадий производства и основные подходы к их определению, рассмотрено стадии производства.

Определено, что законодательством Украины определена возможность производства по делам за неисполнение законных требований государственного исполнителя по двум направлениям (решение по делу может принимать начальник соответственного отдела ГИС и суд). Рассмотрены основные этапы каждой стадии производства и законодательная база.

Сформулированы условия, по которым государственный исполнитель имеет право накладывать штраф за неисполнение решения, которое обязывает его выполнить определенные действия, проанализированы сроки наложения штрафов и их размеров, сделан вывод, что ст. 18813 КУоАП следует привести в соответствие со ст. 88 Закона Украины „Про исполнительное производство” с целью устранения колизии в законодательстве Украины.

Ключевые слова: административная ответственность, исполнительное производство, субъекты исполнительного производства, Государственная исполнительная служба, государственный исполнитель, исполнение решений.

Summary

Shkarupa K.V. Administrative responsibility for failure to follow the lawful order of state executive. - Manuscript.

Dissertation on achieving of scientific degree of candidate of law science in speciality 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Informational Law. - National University of State Tax Service of Ukraine. - Irpin, 2010.

Dissertation is devoted to the analysis of theoretical and methodological as well as procedural principles of bringing to administrative responsibility for failure to follow the lawful order of state executive, studying of the activity of subjects of execution procedure and system interrelationships between them. In dissertation the place of administrative responsibility for failure to follow the lawful order of state executive in the system of legal responsibility, its features and also importance in ensuring the realization of law-enforcing function of the state were disclosed. There was defined the competence of State executive service bodies to apply administrative enforcement measures during execution procedure.

...