Гендерні аспекти покарання

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 343.24.01

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата юридичних наук

ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ПОКАРАННЯ

Головко Тетяна Миколаївна

Київ - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник ? доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України, заслужений діяч науки і техніки України КОСТЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.

Офіційні опоненти ? доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

ФРІС ПАВЛО ЛЬВОВИЧ, Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права та кримінології;

кандидат юридичних наук, доцент ПЕТРОВ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ, Київський університет ринкових відносин, завідувач кафедри правознавства.

Захист відбудеться «17» березня 2010 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «15» лютого 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Кваша



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останнє десятиріччя в Україні, як і в усьому світі, суттєво зросла важливість гендерної проблематики, активізувалися дослідження гендерних проблем у різних сферах.

Питанню забезпечення реальної гендерної рівності має приділятися більше уваги з огляду на обраний напрям роботи Президента й уряду щодо членства України в Європейському співтоваристві. А тому вдосконалення чинного законодавства в частині гендерної складової є надзвичайно важливим завданням.

Розвиток гендерного законодавства у країні наразі відбувається досить швидкими темпами. Державна політика орієнтується на створення рівних можливостей для жінок і чоловіків та проводиться з урахуванням міжнародних документів, підписаних Україною.

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом: «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». При цьому законодавець передбачає суттєві привілеї для жінок при застосуванні покарання. Звернувши увагу на біологічні та фізіологічні особливості жінок при призначенні та відбуванні покарання, законодавець іноді допускає дискримінацію чоловіків, що суперечить принципу рівності громадян перед законом. Очевидно, чинні норми кримінального і кримінально-виконавчого права, якими регулюються призначення та відбування покарання чоловіками і жінками, потребують подальшого вдосконалення.

Гендерний підхід у кримінально-правовій сфері дає змогу оцінити ефективність сучасного законодавства, з точки зору повноти відображення соціально-обумовлених особливостей правового регулювання залежно від статевих та статусно-сімейних відмінностей осіб.

Проблема застосування покарання до чоловіків та жінок пов'язана з багатьма суміжними проблемами кримінологічного, психологічного, соціального характеру. Поняття «застосування покарання» варто розглядати як таке, що складається з двох частин: перша частина полягає у призначенні покарання, а друга - у його виконанні.

Слід зазначити, що українське кримінальне та кримінально-виконавче законодавство ще не ставало самостійним об'єктом гендерної експертизи. Одним з перших такий аналіз здійснив український вчений О.М. Костенко. У цілому, проблемі забезпечення рівності чоловіків і жінок у кримінально-правовій сфері й аналізу питань, пов'язаних із призначенням та відбуванням ними покарань, науковцями приділяється недостатньо уваги.

Науково-прикладні аспекти вказаної проблеми були досліджені у працях таких вчених: О.М. Костенка, Т.М. Мельник, І.І. Котюка, В.А. Бадири, В.О. Меркулової, О.Ю. Сергєєвої, С.В. Полубинської, В.О. Андрієнка та ін.

Наукове підґрунтя у дослідження цієї проблеми заклали також праці вітчизняних та іноземних вчених, а саме О.М. Руднєвої, О.Р. Дашковської, О.І. Шинальського, В.В. Сокуренка, О.Г. Фролової, П.А. Вороб'я, О.Д. Питлюк-Смеречинської, Г.С. Резніченко, В.В. Федусік, В.В. Петрова, А.Б. Благи, В.А. Серебрякової, Є.В. Середи, В.О. Навроцького, Т.О. Шмаєвої, П.Л. Фріса, О.М. Литвака, А.Х. Степанюка, М.О.Стручкова, А.А. Музики, Ю.В. Бауліна, Я.М. Шевченко, М.В. Стрюк та ін.

У сучасних теоретичних розробках звертається увага на необхідність фундаментальних наукових досліджень проблем кримінального покарання з урахуванням відповідності його змісту природі людини, нормам права і моралі цивілізованого суспільства, забезпечення збалансованого задоволення прав та інтересів громадян. Ці ідеї набули розвитку у дослідженнях А.І. Долгової, О.С. Михліна, В.М. Когана, М.П. Мелентьєва, І.В. Шмарова, а також українських вчених - Л.В. Багрій-Шахматова, І.А. Близнюка, О.М. Джужи, М.Й. Коржанського, В.О. Глушкова, А.Х. Степанюка, В.П. Філонова, І.П.Лановенка, В.В.Леоненка, В.В.Скибицького, В.М.Трубнікова, М.І.Бажанова та ін.

Разом з тим, об'єктивна потреба у вивченні гендерних аспектів покарання за умов сьогодення обумовлює необхідність звернення до них як до самостійного об'єкта аналізу та зумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність і науково-практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України у межах дослідження, що проводиться відділом з теми «Кримінальна юстиція України: актуальні проблеми розвитку» №РК 0106U004753 (II квартал 2006 р. - IV квартал 2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення концептуальних засад гендерної рівності при призначенні та відбуванні покарання, а також розробка обґрунтованих пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства щодо її забезпечення.

Для досягнення поставленої мети сформульовано такі завдання:

визначити сутність гендерної рівності у кримінальному праві;

дослідити й проаналізувати методи гендерних досліджень в Україні;

здійснити аналіз норм Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України на предмет наявності положень, якими порушується гендерна рівність при призначенні покарання, а також при його відбуванні, із застосуванням порівняльного дослідження чинного українського і зарубіжного кримінального законодавства;

обґрунтувати значення психофізичних особливостей чоловіків і жінок при застосуванні норм, що стосуються призначення покарання та його відбування, з метою визначення доцільності й ефективності останніх, а також відповідності законодавчого врахування цих особливостей міжнародним стандартам;

визначити основні міжнародно-правові стандарти кримінального законодавства в частині забезпечення гендерної рівності;

сформулювати пропозиції, спрямовані на оптимізацію законодавчого забезпечення гендерної рівності та правової регламентації питань застосування покарання до чоловіків і жінок з використанням досвіду зарубіжних країн.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері призначення покарання жінкам та чоловікам та його відбування.

Предметом дослідження є норми українського кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, якими регламентується порядок призначення покарання жінкам та чоловікам, а також порядок його відбування.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові (метод аналізу та синтезу, формально-логічний, статистичний, логіко-семантичний) і спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм).

Особливе значення в дисертації надається методу аналізу та синтезу, що дозволив дисертанту на основі вивчення окремих елементів скласти загальну картину застосування покарання до чоловіків та жінок. Одним із найважливіших методів дисертаційного дослідження став порівняльно-правовий аналіз конкретних правових норм, фактів та явищ, що характеризують жінку й чоловіка як об'єкт кримінально-правової охорони і суб'єкта злочину. Використання порівняльно-правового методу також зумовлено необхідністю проведення порівняльного аналізу законодавства України про кримінальну відповідальність та зарубіжного законодавства стосовно проблеми дослідження. Логіко-семантичний метод дослідження використовувався при розмежуванні понять і термінів, аналізі окремих кримінально-правових та кримінологічних категорій. Специфіка правового забезпечення гендерної рівності в Україні, зокрема у кримінально-правовій сфері, досліджувалася за допомогою методу тлумачення правових норм, а також порівняння з досвідом зарубіжних країн.

Дисертантом застосовувались також аналогія, порівняння, формально-логічний та інші загальнонаукові методи. Статистичний метод дозволив провести порівняльний аналіз кримінальної активності жінок і чоловіків, простежити етапи гуманізації покарань в Україні у вигляді окреслення динаміки призначення альтернативних покарань.

У дослідженні застосовувався також міжгалузевий підхід - гендерний аналіз, що полягає у виявленні особливостей правового регулювання, їх соціальної обумовленості та відповідності нормам конституційного й міжнародного права.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні відомості Державного департаменту України з питань виконання покарань, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної судової адміністрації щодо динаміки призначення різних видів покарань, кримінальної активності жінок і чоловіків; результати вибіркового дослідження 200 кримінальних справ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше проведено дослідження гендерних аспектів покарання, тобто особливостей призначення покарання жінкам й чоловікам, а також його відбування, виходячи з порівняльного дослідження норм українського і зарубіжного законодавства, міжнародно-правових документів. У процесі вивчення проблеми визначені колізії та прогалини у законодавстві, що стосується застосування покарання до чоловіків і жінок. Сформульовані пропозиції щодо його вдосконалення.

Проведене автором дослідження дозволило сформулювати та винести на захист такі основні положення:

уперше:

встановлено, що для вирішення гендерних проблем в Україні у дослідженнях застосовуються різні теоретичні категорії, що мають одну мету: визнання соціальних і біологічних відмінностей між чоловіками й жінками, зокрема, на законодавчому рівні. Проте, більш продуктивним, логічно виправданим та обґрунтованим для вирішення вказаних проблем є забезпечення гендерної рівності із застосуванням «принципу гендерної адекватності», згідно з яким біологічні особливості чоловіка і жінки не повинні нівелюватися в праві шляхом створення привілеїв чоловікам чи жінкам, а мають враховуватись шляхом забезпечення адекватного ставлення суспільства до природних особливостей чоловіка і жінки;

з позиції гендерної рівності запропоновано запозичити положення кримінальних кодексів таких країн як ФРН, Польща, Швейцарія, Австрія, Іспанія щодо визнання почуття страху, замішання та переляку при перевищенні меж необхідної оборони підставою для незастосування покарання, включивши його до ст. 36 КК України, та таким чином врахувавши психофізичні особливості жінок, які є більш схильними до замішання, страху, переляку;

встановлено, що окремі статті КК України, а саме ст. 57 «Виправні роботи», ст. 60 «Арешт», ст. 61 «Обмеження волі» ставлять жінок та чоловіків у нерівне становище. У вказаних статтях передбачено, що не застосовуються: виправні роботи до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; арешт до вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років; обмеження волі до вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 14 років. Однак для усунення гендерної нерівності необхідно врахувати випадки наявності малолітніх дітей у чоловіків, а також те, що відповідно до ст. 179 КЗпП України «Відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами» у відпустці по догляду за дитиною може бути також батько дитини;

зроблено висновок, що мають місце певні гендерні проблеми у ст. 152 КК України, якою передбачається кримінальна відповідальність за зґвалтування. З урахуванням положень кримінальних кодексів зарубіжних країн встановлено, що положення ст. 152 не є адекватним психофізичній та сексуальній природі чоловіка та жінки. Запропоновано суб'єктом злочину, передбаченого ст. 152 КК України, вважати лише особу чоловічої статі. Ті самі дії, вчинені щодо чоловіка, визнавати насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК України). На нашу думку, така правова оцінка згвалтування дозволить правильно кваліфікувати дії осіб різної статі та передбачити покарання, адекватне тяжкості вчинених ними злочинних дій;

у ході аналізу норм КВК України, якими регламентується відбування покарання жінок та чоловіків, визначені такими, що не відповідають принципу гендерної рівності, оскільки ставлять засуджених у нерівне становище залежно від статі, положення наступних статей: ч.4 ст. 92 «Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях», ч. 3 ст. 106 «Підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї», ст. 115 «Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі», ст. 132 «Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі»; ст. 142 «Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії» КВК України;

з урахуванням досвіду зарубіжного законодавства, запропоновано для вдосконалення правового забезпечення гендерної рівності в Україні, зокрема, у кримінально-правовій сфері, закріпити положення про рівність жінок і чоловіків у Кримінальному кодексі України та викласти його таким чином: «Особи, що вчинили злочин, рівні перед законом та підлягають кримінальній відповідальності незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками»;

набуло подальшого розвитку:

положення про необхідність розвитку національного інституційного механізму забезпечення гендерної рівності жінок і чоловіків;

положення про необхідність запровадження спеціальних освітніх програм стосовно гендерно-правової культури для громадян, працівників судових та правоохоронних органів;

удосконалено:

положення про необхідність здійснення ґендерно-правової експертизи чинного законодавства та проектів нормативно-правових актів України з використанням принципу гендерної адекватності.

Практичне значення одержаних результатів. Висунуті та обґрунтовані у дослідженні положення можуть бути використані у:

науковій сфері - як основа для подальшої розробки проблематики забезпечення гендерної рівності при застосуванні покарання до чоловіків та жінок;

законотворчій діяльності - при підготовці проектів змін до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», а також Кримінального, Кримінально-виконавчого кодексів України (Акт впровадження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-19/14-3665 від 18 грудня 2009 р.);

навчальному процесі при підготовці фахівців зі спеціальності «Правознавство» - у межах викладання курсів кримінального, кримінально-виконавчого права, кримінології, а також при підготовці навчальних посібників, навчально-методичних комплексів (Акт впровадження Академії праці і соціальних відносин ФПУ від 04 грудня 2009 р.).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені під час проведення Міжнародної наукової конференції «Шості осінні юридичні читання» ( Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.), Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених «Правова система України в світлі європейського вибору» (Київ, 13 червня 2008 р.), Міжнародної наукової конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (Хмельницький, 28-29 жовтня 2008 р.), Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина: напрями реалізації в Україні» ( Тернопіль, 10 лютого 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у чотирьох публікаціях у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок, у тому числі додатків на 4 сторінках, 23 сторінки списку використаних джерел, який складається із 232 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

гендерний кримінальний покарання відбування

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається стан її наукової розробленості, зв'язок з науковими програмами, планами та темами, визначається мета і завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано положення і висновки, що становлять наукову новизну дисертації, визначається практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.

Перший розділ «Концептуальні питання гендерного підходу при застосуванні покарання в Україні» складається з двох підрозділів, у яких послідовно висвітлюються проблеми теорії покарання, гендерних досліджень у кримінальному праві, уточнюється зміст окремих понять, що мають значення для науки та практики застосування покарання до жінок та чоловіків.

У підрозділі 1.1. «Концепція гендерної рівності у кримінальному праві України» викладено концептуальні засади та основні підходи до вирішення гендерних проблем. Дисертантом встановлено, що серед таких підходів існують, зокрема такі, які базуються за застосуванні категорій «гендерна чутливість», «гендерна чуйність», «справедливість», «гендерна адекватність».

Здійснений аналіз дозволив дисертанту дійти висновку, що наразі у доктрині кримінального права ще не існує чіткої відповіді на головне питання: як забезпечити рівність чоловіків і жінок, які не є рівними за своєю біологічною природою? На думку автора, при вирішенні гендерних проблем слід застосовувати категорію гендерної адекватності, згідно з якою біологічні особливості чоловіка і жінки не повинні нівелюватися в праві шляхом створення привілеїв чоловікам чи жінкам, а мають враховуватись шляхом забезпечення адекватного ставлення суспільства до природних особливостей чоловіка і жінки.

У підрозділі 1.2. «Гендерний підхід у реалізації мети покарання» дисертант, уточнює зміст окремих понять, формулює нові теоретичні положення, що мають значення для науки та практики застосування покарання до чоловіків та жінок.

Цілі покарання розглядаються у поєднанні з психофізичними особливостями чоловіків і жінок, з урахуванням соціальних та індивідуальних чинників.

Автор на основі аналізу та співставлення категорій гендерної рівності та соціальної справедливості, дійшла висновку про доцільність включення останньої до ч. 2 ст. 50 КК України, в якій йдеться про мету покарання. Сьогодні у кримінально-правовій сфері важливим є наголос на підтриманні авторитету права та на його адекватності природі суспільства, зокрема гендерної, як втіленні соціальної справедливості.

Другий розділ «Гендерні аспекти призначення покарання та його відбування за законодавством України» складається з двох підрозділів, які присвячені гендерному аналізу норм, якими регламентується порядок призначення покарання, а також порядок відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Підрозділ 2.1. «Гендерний аналіз норм, якими регламентується порядок призначення покарання у Кримінальному кодексі України» присвячений аналізу норм КК України на предмет їх відповідності принципу гендерної рівності. Автор звертає увагу на те, що більшість приписів закону України про кримінальну відповідальність є гендерно нейтральними. Однак певна гендерна асиметрія має місце при призначенні покарання особам різної статі. В окремих випадках існуючі відмінності при призначенні покарання жінкам та чоловікам обумовлені особливою роллю жінки як матері (стан вагітності та годування груддю) та не може вважатися порушенням гендерної рівності. Однак встановлено, що окремі положення закону України про кримінальну відповідальність не відповідають принципу гендерної рівності, у зв'язку з чим автором дисертації розроблені пропозиції по його вдосконаленню.

Встановлено, що в деяких випадках вагітні жінки, щодо яких чинним КК України передбачені певні особливості призначення покарання, опиняються в гіршому становищі порівняно з іншими винними особами, які вчинили аналогічні злочини. Щодо вагітних жінок не мають застосовуватися громадські роботи, виправні роботи, арешт, обмеження волі, довічне позбавлення волі. Перелік покарань, які можна застосовувати до вагітних жінок та жінок з дітьми виявив, що для них можливість індивідуалізації покарання значно звужується, оскільки залишається, по суті, тільки штраф або позбавлення волі.

Дисертант звертає увагу на те, що в деяких випадках факт вагітності жінки, яка вчинила злочин, навпаки призводить до повної безкарності таких осіб. Це обумовлено тим, що у санкціях окремих статей КК України, а саме, ч. 1 ст. 129 «Погроза вбивством», ч. 1 ст. 150 «Експлуатація дітей», ч. 1 ст. 224 «Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів», ч. 1 ст. 364 КК «Зловживання владою або службовим становищем», ч.1 ст. 384 «Завідомо неправдиве показання» та інші, жодне з передбачених для винної особи покарань не може бути застосоване до вагітної жінки.

Підрозділ 2.2. «Гендерний аналіз норм, якими регламентується порядок відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк» присвячений аналізу норм КВК України, якими встановлюється порядок відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк чоловіками та жінками на предмет їх відповідності принципу гендерної рівності.

Проведений аналіз дав змогу дійти висновку, що має гендерний аспект ст. 142 КВК України, в якій закріплюється, що засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і дотримуються вимог режиму, постановою начальника виправної колонії, за погодженням із спостережною комісією, може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку. Гендерна проблема полягає у тому, що можливі випадки засудження до відбування покарання самотніх батьків без позбавлення права батьківства, які не зможуть проживати з дітьми за тих самих умов, що і жінки, оскільки законом їм такого права не надано.

Встановлена наявність певної гендерної асиметрії у ч. 4 ст. 92 КВК України, згідно з якою окремо утримуються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності. На думку автора, не вбачається підстав для розділення осіб за статевою ознакою у цьому випадку. Необхідність та доцільність у роздільному утриманні осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності стосується як чоловіків, так і жінок та обумовлені потребою виключення подальшої криміналізації особи внаслідок спілкування з іншими, більш суспільно небезпечними, засудженими.

Встановлено, що порушує гендерну рівність положення ст. 115 КВК України, в якому передбачено різні норми жилої площі для засуджених чоловіків та жінок. Автор звертає увагу на те, що при відбуванні покарання у вигляді обмеження волі у кодексі, зокрема в ч. 1 ст. 64 КВК України, норма жилої площі встановлюється не менша 4 кв. м для всіх засуджених.

У третьому розділі «Забезпечення гендерної рівності у законодавстві України і в практиці його застосування» аналізується правова база забезпечення гендерної рівності, у тому числі у кримінально-правовій сфері, визначаються існуючі недоліки та формулюються обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення.

Також дисертант звертається до міжнародної практики становлення та забезпечення гендерної рівності, досліджує і аналізує норми міжнародного права у частині захисту прав та інтересів осіб у сфері кримінально-правових відносин.

На основі аналізу національного механізму забезпечення гендерної рівності в Україні автор доходить таких висновків. Згідно з міжнародними документами, у Конституції України містяться положення, характерні для всіх базових демократичних міжнародних та національних документів у сфері прав людини, а саме: «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». У той самий час, у ч. 3 ст. 24 Конституції України наголошується на тому, що «...рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних із чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок; встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які надають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».

На думку дисертанта, конституційне положення, покликане гарантувати та забезпечити рівність громадян, у тому числі за ознакою статі, дискримінує одну зі статей, роблячи ухил на привілеї для іншої. Для забезпечення гендерної рівності в Україні, зокрема, у кримінально-правовій сфері, вбачається за необхідне підтримувати спеціальними заходами не тільки материнство, а й батьківство. Потрібно розповсюджувати пільги не лише на жінок-матерів, а й на чоловіків-батьків, адже чоловіки мають таке саме право на виховання дитини, як і жінки.

Окрім того, автор зазначає, що, впроваджуючи нові механізми та підходи забезпечення конституційного принципу рівноправності жінок та чоловіків, створення і функціонування лише правових механізмів є недостатнім . Крім проголошення рівноправності необхідно створити реальні умови для його реалізації. Дисертант дійшла висновку, що основні проблемні сфери правового забезпечення рівності чоловіків і жінок сьогодні потребують відповідних адекватних дій, зокрема, розвитку національного інституційного механізму забезпечення гендерної рівності жінок і чоловіків; запровадження спеціальних освітніх програм стосовно гендерної культури для суддів та працівників правоохоронних органів.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено комплексне дослідження гендерних аспектів покарання при застосуванні його до осіб різної статі. Формулюються нові теоретичні положення, уточнюється зміст окремих понять, що мають значення для науки та практики призначення та виконання покарань.

Зроблено висновок, що забезпечення гендерної рівності біологічні відмінності між чоловіком і жінкою мають враховуватися в праві не шляхом створення привілеїв чи обмежень за ознакою статі, а шляхом урахування того, як ця відмінність проявилася в поведінці людини і як вона може вплинути на досягнення мети покарання. Винятком при цьому при призначенні та відбуванні покарання є психофізичні особливості жінки, пов'язані з вагітністю і годування дитини груддю.

При аналізі видів кримінально-виконавчих установ, до яких направляються чоловіки та жінки для відбування покарання у вигляді позбавлення волі, встановлено, що для жінок передбачені кращі умови, ніж для чоловіків, тобто, наявне існування привілеїв за ознакою статі, яке необґрунтовано створює гендерну асиметрію. Запропоновано виправити цю нерівність шляхом обрання виду виправної колонії залежно від суспільної небезпечності засудженої особи і від тяжкості вчиненого нею злочину.

Дисертант пропонує внести зміни до чинного законодавства України з метою забезпечення гендерної рівності.

У Кримінальному кодексі України:

визначити мету покарання у ч.2 ст.50 КК України наступним чином: «Покарання має на меті відновлення соціальної справедливості, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами». На нашу думку, таке формулювання мети покарання більше відповідає гуманістичним тенденціям кримінальної політики держави. У кримінально-правовій сфері важливим є наголос на підтримання авторитету права та на його адекватність природі суспільства, зокрема гендерної, як втілення соціальної справедливості;

внести зміни у ст. 79 КК України «Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років» і поширювати цей вид звільнення від відбування покарання й на чоловіків, які мають малолітніх дітей, для того, щоб усунути гендерну нерівність та зрівняти у цьому випадку жінок і чоловіків, які мають однакові права.

У Кримінально-виконавчому кодексі України:

обґрунтована необхідність вдосконалення з позиції гендерної рівності ч.4 ст. 92 КВК України, згідно з якою окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності. На нашу думку, не вбачається підстав для розділення засуджених осіб за статевою ознакою у цьому випадку і запропоновано викласти цю статтю у такій редакції: «Окремо тримаються особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності»;

у ході гендерного аналізу встановлено, що привілеї за ознакою статі, зокрема жіночої, передбачено положеннями таких статей: ч. 3 ст. 106 «Підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї», ст. 115 «Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі», ст. 132 «Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі», ст. 142 КВК України «Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії» та потребують вдосконалення шляхом усунення гендерної нерівності.

Проведений аналіз нормативної бази дав змогу дійти висновку, що до прогалин у нормативно-правовому забезпеченні гендерної рівності слід віднести те, що нормативно-правові документи національного рівня по досягненню гендерної рівності носять у певних випадках декларативний характер. Також недоліком є те, що гендерна нерівність розглядається переважно як жіноча проблема.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Головко Т.М. Гендерні питання у кримінальному законодавстві України / Т.М. Головко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. Вип. 3(1). - К.: Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2008. - С. 134-136.

2. Головко Т.М. Покарання як форма реалізації кримінальної відповідальності / Т.М. Головко // Юриспруденція: теорія і практика. К.: Центр правових досліджень Фурси. - 2008. -- №1(39). - С. 14-20.

3. Головко Т.М. Гендерні аспекти покарання у Кримінальному кодексі України / Т.М. Головко // Право України. Юридичний журнал. - 2009. №9. - С. 162-167.

4. Головко Т.М. Правове забезпечення гендерної рівності в законодавстві України (кримінально-правовий контекст) / Т.М. Головко // Часопис Київського університету права. - 2009. №3. - С. 219-224.

5. Головко Т.М. Співвідношення понять «кримінальна відповідальність» і «покарання» / Т.М. Головко // Збірник тез Міжнародної наукової конференції [«Шості осінні юридичні читання»], (Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.) / Міністерство освіти і науки України, Хмельницький університет управління та права. - Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права. - 2007. - С. 146 -149.

6. Головко Т.М. Покарання у Кримінальному Кодексі України (гендерний аспект) / Т.М. Головко // Збірник тез Міжнародної наукової конференції [«Сьомі осінні юридичні читання»], (Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.) / Міністерство освіти і науки України, Хмельницький університет управління та права. - Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права. - 2008. - С. 27 -29.

7. Головко Т.М. Гендерна рівність у кримінальному праві / Т.М. Головко // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених [«Правова система України у світлі європейського вибору»], (Київ, 13 червня 2008 р.) / Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України. - К. : Юридична думка, 2008. - С. 360 - 364.

8. Головко Т.М. Відбування покарання у виді позбавлення волі (гендерні аспекти) / Т.М. Головко // Матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина: напрямки реалізації в Україні», (Тернопіль, 10 лютого 2009р.) / Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками. - Тернопіль, 2009. - С. 5-7.



АНОТАЦІЯ

Головко Т.М. Гендерні аспекти покарання. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. Київ, 2010.

У дисертації здійснено комплексне дослідження гендерних аспектів покарання при застосуванні його до осіб різної статі. Формулюються нові теоретичні положення, уточнюється зміст окремих понять, що мають значення для науки та практики призначення та виконання покарань.

Здійснено аналіз підходів до вирішення гендерних проблем. У межах дисертаційного дослідження гендерний аналіз проведено із застосуванням категорії гендерної адекватності, відповідно до якої біологічні особливості чоловіка і жінки не повинні нівелюватися в праві шляхом створення привілеїв чоловікам чи жінкам, а мають враховуватись шляхом забезпечення адекватного ставлення суспільства до природних особливостей чоловіка і жінки.

Особливу увагу приділено гендерному аналізу норм, якими регулюється порядок призначення покарання чоловікам та жінкам, а також порядок його відбування.

Ключові слова: гендер, гендерна рівність, гендерна адекватність, покарання, призначення покарання, відбування покарання, покарання у виді позбавлення волі на певний строк.



АННОТАЦИЯ

Головко Т.Н. Гендерные аспекты наказания. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. Киев, 2010.

В диссертации осуществлён комплексный анализ гендерных аспектов наказания при применении его к личностям разного пола. Сформулированы новые теоретические положения, уточняется содержание отдельных понятий, которые имеют значение для науки и практики назначения и исполнения наказаний.

Проанализированы подходы к решению гендерных проблем среди которых «гендерная чувствительность», «гендерная чуткость», «справедливость», «гендерная адекватность». В науке не существует единого подхода, позволяющего однозначно решить как обеспечить равные права личностям неравным по своей биологической природе во избежание гендерной уравниловки. В диссертации гендерное исследование проводится с применением категории гендерная адекватность, согласно которой биологические особенности мужчины и женщины не должны нивелироваться в праве путём создания привилегий мужчинам или женщинам, а должны учитываться путём обеспечения адекватного отношения к природным особенностям мужчины и женщины.

Особое внимание уделено гендерному анализу норм, регулирующих порядок назначения наказания мужчинам и женщинам, а также порядок его исполнения.

В ходе анализа норм, согласно которым назначается наказание мужчинам и женщинам, установлено, что не отвечают принципу гендерного равенства статьи 57 «Исправительные работы», 60 «Арест», 61 «Ограничение свободы» УК Украины, так как имеют особенности применения по признаку пола. Согласно этим статьям, не применяются: исправительные работы к беременным женщинам и женщинам, находящимся в отпуске по уходу за ребёнком; арест к беременным женщинам и женщинам, имеющим детей до семи лет; ограничение свободы к беременным женщинам и женщинам, имеющим детей до четырнадцати лет. Для установления гендерного равенства необходимо учесть случаи наличия малолетних детей у мужчин, а также того, что согласно ст. 179 КЗоТ Украины «Отпуск в связи с беременностью, родами и для ухода за ребёнком» в отпуске для ухода за ребёнком может быть также и отец ребёнка. Также гендерная асимметрия установлена в статьях УК Украины 36 «Необходимая оборона», 152 «Изнасилование», 79 УК Украины «Освобождение от отбывания наказания с испытательным сроком беременных женщин и женщин, имеющих детей до семи лет».

В ходе анализа норм Уголовно-исполнительного кодекса Украины, согласно которым исполняется относительно мужчин и женщин наказание в виде лишения свободы на определённый срок, установлено, что не отвечают принципу гендерного равенства, так как имеют привилегии по признаку пола, положения следующих статей: ч.4 ст. 92 «Раздельное содержание осуждённых к лишению свободы в исправительных и воспитательных колониях», ч. 3 ст. 106 «Основания применения мер физического воздействия, специальных мер и оружия», ст. 115 «Материально-бытовое обеспечение осуждённых к лишению свободы», ст. 132 «Мероприятия взыскания, применяемые к личностям, лишённым свободы»; ст. 142 «Проживание женщин, осуждённых к лишению свободы, за пределами исправительной колонии».

Ключевые слова: гендер, гендерное равенство, гендерная адекватность, наказание, назначение наказания, отбывание наказания, наказание в виде лишения свободы на определённый срок.



SUMMARY

Holovko T.M. Gender aspects of punishment. - Manuscript.

The dissertation for a Scientific Degree of the Candidate of Legal Sciences in speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal executive law. The V.M. Koretsky Institute of State and Law of National Ukrainian Academy of Sciences. - Kyiv, 2010.

In the dissertation, there has been carried out an integrated research of gender aspects of punishment applied to persons of different sexes. There are also defined new theoretical propositions, specified the content of certain notions which have their importance for the science as well as for the practice of imposing and executing sentences.

There have also been analysed approaches towards gender problems and their solution. Within the bounds of the dissertation, gender analysis is carried out along with the use of the category of gender adequacy according to which biological characteristics of the male and female must not be leveled in the law through given privileges for men or women but must be taken into account through provided adequate treatment of natural peculiarities of the male and female by the community.

A special attention is paid to gender analysis of the norms regulating the order of imposing sentences to men and women and the order of their executing as well.

Key words: gender, gender equality, gender adequacy, punishment, imposing the sentence, executing the sentence, term imprisonment.

Размещено на Allbest.ru

...