Адміністративно-правова охорона права на підприємницьку діяльність в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВА НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

СІДАК Сергій Петрович

Київ

2010



ЗМІСТ

Характеристика роботи

Основний зміст роботи

Висновки

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Анотація



ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України гарантує кожному право на зайняття підприємницькою діяльністю (ст. 42), яке, у взаємозв'язку із правом приватної власності фізичних та юридичних осіб, складає правову основу ринкової економіки держави. Встановлення і забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність, поряд з іншими їх правами і свободами, є головним обов'язком держави.

Сучасна державна регуляторна політика підприємництва спрямована на досягнення оптимального рівня регулювання державою підприємницької діяльності, усунення правових, економічних та адміністративних перешкод у реалізації права на її здійснення. Саме тому проблеми адміністративно-правової охорони права на підприємницьку діяльність мають досліджуватися виключно з позицій недопустимості обмеження обсягу та змісту відповідного конституційного права громадян.

Законодавство про адміністративні правопорушення є невід'ємною, обов'язковою складовою охорони права особи на зайняття підприємницькою діяльністю, а його застосування - необхідною формою використання державного впливу на функціонування господарського ринку й поведінку осіб, які входять до його суб'єктного складу.

Разом з тим, на сучасному етапі розвитку української державності законодавство, яке регулює підприємницьку діяльність, ще недостатньо забезпечує поєднання свободи підприємництва і конкуренції з належним захистом прав суб'єктів такої діяльності. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність звернення останніх до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, тому питання адміністративно-правової охорони захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності є особливо актуальним і практично значимим.

Загальні питання щодо підстав та порядку притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення усіх видів правопорушень, в тому числі у сфері підприємницької діяльності вивчали: В.Б. Авер'янов, І.В. Арістова, Д.М. Бахрах, О.В. Бігняк, Ю.П. Битяк, В.Т. Білоус, І.І. Веремеєнко, Н.В. Гришина, Є.В. Додiн, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, А.С. Ластовецький, Д.М. Лук'янець, О.І. Остапенко, С.В. Пєтков, С.В. Різник, М.С. Строгович, Н.В. Хорощак та інші науковці.

До економічних, правових, організаційно-управлінських та соціально-психологічних аспектів запобігання правопорушенням зверталися у своїх дослідженнях М. І. Ануфрієв, О. М. Бандурка, В. І. Борисов, О. К. Волох, І. П. Голоснiченко, О. О. Дудоров, В.О. Заросило, О. В. Клим, Т. О. Коломоєць, І. Б. Медицький, А.М. Подоляка. В. М. Попович, Т.О.Проценко, В. О. Продаєвич, Л. А. Савченко, О. М. Шевчук та ін.

Опубліковані праці склали вихідні науково-теоретичні основи дослідження автором обраної теми, однак ці роботи не містять комплексного наукового аналізу адміністративно-правової охорони конституційного права на підприємництво, тому дане дисертаційне дослідження в не повторює, а доповнює їх.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005 - 2010 рр., рекомендованих відділенням кримінально-правових наук Академії правових наук України, затверджених Загальними зборами Академії правових наук України 9 квітня 2004 року, у межах Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007 - 2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 та Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних положень про адміністративно-правову охорону підприємницької діяльності, дослідити стан та перспективи захисту права на підприємницьку діяльність адміністративно-правовими засобами, вивчити систему та зміст основних факторів, що обумовлюють порушення права на підприємницьку діяльність, проаналізувати систему адміністративних проступків та види стягнень, що застосовуються до правопорушників, а також дослідити заходи запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність.

Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачено розв'язання таких основних завдань:

- з'ясувати поняття та зміст права на зайняття підприємницькою діяльністю як об'єкта адміністративно-правової охорони;

- дослідити історичні аспекти становлення та розвитку законодавства України про охорону права на підприємницьку діяльність;

- проаналізувати адміністративно-деліктне законодавство зарубіжних країн щодо охорони права на підприємницьку діяльність;

- охарактеризувати адміністративні проступки про порушення права на підприємницьку діяльність;

- проаналізувати адміністративні стягнення за порушення права на підприємницьку діяльність;

- дослідити порядок провадження у справах про адміністративні порушення права на підприємницьку діяльність

- вивчити чинники детермінації порушення права на підприємницьку діяльність;

- проаналізувати діяльність суб'єктів адміністративно-правового запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність;

- дослідити заходи запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність;

- сформулювати рекомендації щодо удосконалення закону про відповідальність за адміністративні правопорушення в частині оптимізації правозастосовної діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з адміністративно-правовою охороною права на підприємницьку діяльність.

Предмет дослідження - адміністративно-правова охорона права на підприємницьку діяльність в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали положення діалектики як загальнонаукового методу пізнання явищ об'єктивної дійсності, інші загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: історико-правовий, формально-логічний, компаративний, статистичні та соціологічні (анкетування, групування, узагальнення матеріалів практики). Їх застосування визначається системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснювати аналіз елементів складів адміністративного правопорушення. захист підприємництво порушення стягнення

Так, історичний метод застосовувався в аналітичному огляді історичних передумов виникнення інституту відповідальності за посягання на право займатись підприємницькою діяльністю в Україні (підрозділ 1.2); формально-логічний - при аналізі поняття права на підприємницьку діяльність як об'єкта адміністративно-правової охорони, аналізі ознак адміністративних проступків (підрозділи 1.2, 2.1); порівняльний - у процесі аналітичного огляду основних засад відповідальності за посягання на право займатись підприємницькою діяльністю в Україні та окремих зарубіжних країнах, що дало можливість сформулювати рекомендації щодо удосконалення норм національного законодавства (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3); статистичний і соціологічний - при опрацюванні даних соціологічних досліджень, судової статистики, анкетуванні та зведенні матеріалів опитування (розділ 3).

Науково-теоретичну основу дисертації становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, адміністративного права і процесу; кримінології, кримінального права, соціології, психології, теорії управління, статистики.

Правовою базою дисертаційного дослідження є положення міжнародних правових актів, Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади здійснення підприємницької діяльності, підстави адміністративної відповідальності за правопорушення у цій сфері.

Інформаційною й емпіричною основою дослідження стали результати анкетування 420 суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб в Київській, Миколаївській, Івано-Франківській областях, матеріали судової статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним дослідженням адміністративно-правової охорони права на підприємницьку діяльність в Україні, в якому сформульовано важливі для правозастосовної практики положення і висновки, запропоновані особисто здобувачем. Найбільш значущими з них є такі:

вперше:

- в якості об'єкта адміністративно-правової охорони досліджено право людини і громадянина на підприємницьку діяльність як системи гарантованих державою конституційних прав і правових можливостей для досягнення суспільно корисної мети цієї діяльності;

- проаналізовано історію становлення законодавства України про охорону права на підприємницьку діяльність та з'ясовано, що уперше право на заняття підприємницькою діяльністю закріплено нормами Конституції України у 1996 році; становлення адміністративного законодавства про його охорону відбувається у період розробки та прийняття Конституції України;

- на підставі аналізу зарубіжного досвіду охорони права на підприємницьку діяльність з'ясовано, що законодавство окремих країн континентальної Європи про адміністративно-правову охорону права на зайняття підприємницькою діяльністю характеризується відсутністю єдиного кодифікованого нормативного акту про адміністративні правопорушення та значною кількістю галузевих нормативних актів;

- виявлено, що контексті удосконалення адміністративно-правової охорони конституційного права на зайняття підприємницькою діяльністю в Україні, найбільш прийнятним для запозичення є досвід Республіки Казахстан;

- обґрунтовано положення про те, що з метою забезпечення єдності та узгодженості матеріальних норм адміністративного права про посягання на права підприємців, доцільно, запровадити адміністративну відповідальність за порушення конституційного права особи на зайняття підприємницькою діяльністю., шляхом об'єднання адміністративних проступків, передбачених ст. ст. 164-3, 166-1, 166-2, 166-3, 166-10, 166-11, 166-12 КУпАП в одну норму, оскільки діяння, які їх утворюють, можна узагальнити поняттям "порушення права на заняття підприємницькою діяльністю";

- виявлено, що за правопорушення у сфері реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю чинним КУпАП передбачено лише один вид основного адміністративного стягнення - штраф;

- виявлено чинники, які зумовлюють порушення права на зайняття підприємницькою діяльністю: недосконалість вітчизняного законодавства податкову систему (100%), обтяжливість державного контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва (98%), поширення правового нігілізму в суспільстві (95%), недоліки реєстраційно-дозвільних процедур для підприємців (92%), погіршення економічного становища населення (86 %), недовіра суспільства до правоохоронних органів та судової системи (54 %) (Додаток А);

- визначено суб'єктів застосування адміністративно-правових засобів запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність, до яких належать: органи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, органи Антимонопольного комітету України, органи внутрішніх справ, прокуратура, суди (судді);

- запропоновано визначити систему заходів соціального запобігання правопорушенням, порядок їх здійснення державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, окремими громадянами, а також окреслити права та обов'язки суб'єктів запобігання, шляхом прийняття Закону України "Про запобігання правопорушенням" та визначено пріоритетні заходи запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність.

удосконалено:

- положення про основні чинники детермінації порушення права на підприємницьку діяльність: загальні - до яких слід віднести ті фактори, які однаково впливають на правопорушення будь-якого виду: соціально - економічне, політичне становище в державі, поширення правового нігілізму, недоліки в роботі правоохоронних органів, недоліки законодавчого забезпечення дотримання прав та свобод людини і громадянина; спеціальні - тобто ті, що головним чином зумовлюють існування порушень права на зайняття підприємницькою діяльністю: недоліки реєстраційно-дозвільних процедур, обтяжливість державного контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва (облік, звітність, перевірки), недосконалість податкової системи та законодавства, що її регулює, непрозорість інвестиційної та інноваційної діяльності малих і середніх підприємств, низький рівень розвинуту інфраструктури підтримки підприємництва;

- поняття провадження у справах про адміністративні проступки, під яким слід розуміти комплекс взаємопов'язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до законодавства, які здійснюються спеціально уповноваженими органами або посадовими особами державних органів з метою охорони прав й законних інтересів громадян, юридичних осіб, їх власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку;

- перелік функції усіх суб'єктів запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність залежно від їхніх повноважень, серед яких: розробка заходів запобігання правопорушень; організація об'єктивного статистичного обліку, що відображає реальний стан правопорядку на території України, Автономної Республіки Крим, області, міста, району, селища, села, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності; системний аналіз статистичних даних про вчиненні правопорушення у сфері підприємницької діяльності; фінансування і матеріально-технічне забезпечення запобіжних заходів; практична реалізація комплексних і цільових програм профілактики правопорушень; аналіз стану профілактичної діяльності в цілому в державі та регіонах з метою визначення її ефективності та внесення необхідних корективів у профілактичну роботу; роз'яснення серед населення чинного законодавства з питань недопущення протиправної поведінки та відповідальності за вчинення правопорушень у сфері підприємницької діяльності.

набули подальшого розвитку:

- положення про адміністративне стягнення у виді штрафу, який, будучи універсальним адміністративним стягненням, є однією із правових гарантій адміністративно-правової охорони права на зайняття підприємницькою діяльністю та пропозиції про визначення критерію обчислення розмірів штрафу - умовну розрахункову (фінансову) одиницю, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, визначеного у законі про Державний бюджет України;

- характерні ознаки провадження у справах про порушення права на зайняття підприємницької діяльності до яких належать: провадження виникає у зв'язку із вчиненням адміністративного делікту (проступку); коло суб'єктів, уповноважених здійснювати адміністративно-юрисдикційне провадження чітко визначено КУпАП, з урахуванням підвідомчості їхня довільна заміна неприпустима; лише у рамках даного провадження застосовується адміністративне стягнення у виді штрафу; процедурі провадження притаманна: оперативність, економічністю, активність правозастосовчих органів, простота, строковість;

- підходи до розуміння захисту прав суб'єктів реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю як системи заходів (форм і способів діяльності), котрі здійснюються відповідно до закону як суб'єктом самостійно, так і через уповноважених осіб, і спрямованих на запобігання й усунення посягань на права суб'єктів, усунення перешкод по здійсненню цих прав, відновлення порушених прав і правового статусу та притягнення правопорушників до відповідальності;

- положення про адміністративно-правові заходи запобігання правопорушенням, під якими пропонується розуміти урегульовані нормами права взаємопов'язані між собою дії компетентних органів держави та їх посадових осіб, за допомогою яких забезпечується реалізація права особи на зайняття підприємницькою діяльністю та які носять владно-розпорядчий характер.

- пропозиції щодо удосконалення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом змін до ст. 283, доповнення новою нормою: ст. 287-1.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення та висновки можуть бути використані:

– у науково-дослідницькій сфері - як основа для подальшої розробки концепції запобігання правопорушенням у сфері підприємницької діяльності як самостійного напряму адміністративно-правової науки та для подальшого вивчення теоретичних проблем адміністративно-правової охорони суспільних відносин;

– у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть бути використані у процесі викладання курсів "Адміністративне право", "Адміністративний процес" та окремих спецкурсів;

– у правоохоронній сфері - як рекомендації для удосконалення організаційних та методичних основ запобіжної діяльності органів виконавчої влади, судових та правоохоронних органів;

– у сфері правотворчості - пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для уточнення низки законодавчих актів, що в подальшому сприятиме удосконаленню правового регулювання інституту адміністративно-правової охорони права на підприємницьку діяльність.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднені в доповідях та повідомленнях на: Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми правової системи України" (29 жовтня - 1 листопада 2009 р., м. Алушта (АРК), Київський університет права НАН України); Міжнародній науково-практичній конференції "Теорія та практика забезпечення якісного управління у сфері діяльності МВС" (27 листопада 2009 р., м. Київ, Державний НДІ МВС України); Міжнародній науково-практичній конференції "Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов" (4 грудня 2009 р., м. Київ, Державний НДІ МВС України); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції "Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку" (28 січня - 1 лютого 2010 року, Закарпаття, Міжгірський р-н, с. Верхній Студений, Київський університет права НАН України).

Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та 4 тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура роботи зумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з яких 180 сторінок - основний текст, додатки - на 2 сторінках, список використаних джерел (190 найменувань) - на 22 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається об'єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження; його основні нормативно-правові джерела; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа і практичне значення отриманих результатів, а також форми їх апробації.

Розділ 1 "Право на підприємницьку діяльність як об'єкт адміністративно-правової охорони" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Поняття та зміст конституційного права на підприємницьку діяльність" досліджуються змістовні ознаки конституційного права особи на зайняття підприємницькою діяльністю як об'єкта адміністративно-правової охорони.

Підкреслюється, що основними ознаками підприємницької діяльності є: 1) ініціативність і самостійність; 2) систематичність; 3) діяльність на власний ризик підприємця; 4) мета - одержання прибутку.

Юридично і політично держава відповідає перед громадянами та юридичними особами приватного права за свою діяльність у сфері підприємництва. Встановлення і забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність, поряд з іншими їх правами і свободами, є головним обов'язком держави.

Зроблено висновок, що за своєю суттю право на підприємницьку діяльність - це визнані Конституцією та законами України можливості певної поведінки людини і громадянина в сфері виробництва з метою одержання прибутку.

За змістом - це певні матеріальні блага в сфері виробництва та права на ці блага, а саме: право на їхній обмін, розподіл, володіння, користування, розпорядження, одержання прибутку. За формою - це міра або образ, спосіб, форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей людини і громадянина у сфері виробництва.

У підрозділі 1.2. "Становлення та розвиток законодавства України про охорону права на підприємницьку діяльність" аналізуються історичні аспекти розвитку норм про адміністративно-правову охорону права на підприємницьку діяльність.

Підкреслюється, що дослідження історичних пам'яток права дає можливість зрозуміти сучасні процеси, які відбуваються в суспільстві.

Негативний вплив на розвиток законодавства про охорону права на підприємницьку діяльність мали історичні події жовтня 1917 року, внаслідок яких до влади прийшла партія більшовиків та з перших днів свого існування проголосила приватну власність на засоби виробництва "всенародною" власністю. У зазначений період розвитку державності адміністративне законодавство України про охорону права на підприємницьку діяльність фактично було відсутнє, оскільки існувало лише у формі кримінально-правових заборон.

З'ясовано, що одним із основних правоохоронюваних об'єктів радянського законодавства була система соціалістичного господарювання з верховенством соціалістичної власності, централізованим керівництвом економікою на основі державних планових завдань, фактичною відсутністю конкуренції та адміністративними способами вирішення господарських проблем.

Підсумовано, що право на заняття підприємницькою діяльністю вперше закріплено нормами Конституції України у 1996 р. (ст.42), становлення законодавства про його охорону відбувається у період розробки та прийняття Конституції України.

У підрозділі 1.3 "Зарубіжний досвід охорони права на підприємницьку діяльність" аналізуються норми законодавства окремих пострадянських країн та держав традиційного континентального права щодо охорони права на зайняття підприємницькою діяльністю. Зокрема, Російської Федерації, Республіки Молдова, Білорусії, Литви, Латвії, Естонії, Казахстану, Чеської та Словацької республік, Австрії, Бельгії, Греції, Нідерландів, Данії, Польщі, Франції, ФРН, Іспанії, Італії тощо.

Пізнавальним, з точки зору можливого запозичення, видається законодавче визначення та конструкція статті 151 Кодексу про адміністративні правопорушення Республіки Казахстан, якою передбачено відповідальність за "незаконне втручання посадових осіб державних органів, які здійснюють наглядові та контрольні функції, а також місцевих органів виконавчої влади в діяльність індивідуальних підприємців, юридичних осіб шляхом видання незаконних актів і надання незаконних доручень, що перешкоджають їх підприємницькій діяльності, - передбачає штраф у розмірі від п'ятдесяти до ста місячних розрахункових одиниць".

Підсумовано, що законодавство окремих країн континентальної Європи про адміністративно-правову охорону права на зайняття підприємницькою діяльністю характеризується відсутністю єдиного кодифікованого нормативного акту про адміністративні правопорушення та значною кількістю галузевих нормативних актів.

Розділ 2 "Адміністративно-правове регулювання охорони права на підприємницьку діяльність" складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Адміністративні проступки про порушення права на підприємницьку діяльність" аналізуються норми чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановлено відповідальність за порушення права на підприємницьку діяльність.

Дослідження змісту видів об'єктів посягання дозволяє автору констатувати, що конституційне право на зайняття підприємницькою діяльністю частково охороняється наступними нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення: ст. 164-3 "Недобросовісна конкуренція", ст. 166-1 "Зловживання монопольним становищем на ринку", ст. 166-2 "Неправомірні угоди між підприємцями", ст. 166-3 "Дискримінація підприємців органами влади і управління", ст.166-10 "Порушення порядку видачі документа дозвільного характеру", ст. 166-11 "Порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. 166-12 "Порушення законодавства про ліцензування певних видів господарської діяльності".

З метою забезпечення єдності та узгодженості матеріальних норм адміністративного права про посягання на права підприємців, автор пропонує запровадити адміністративну відповідальність за порушення конституційного права особи на зайняття підприємницькою діяльністю., шляхом об'єднання адміністративних проступків, передбачених ст. ст. 164-3, 166-1, 166-2, 166-3, 166-10, 166-11, 166-12 КУпАП в одну норму, оскільки діяння, які їх утворюють можна узагальнити поняттям "порушення права на заняття підприємницькою діяльністю". Автор аналізує усі елементи складу пропонованого адміністративного проступку: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.

Основу діяння складає система вчинків або певна діяльність. А саме, недобросовісна конкуренція, зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірні угоди між підприємцям, дискримінація підприємців органами влади і управління, порушення порядку видачі документа дозвільного характеру, порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про ліцензування певних видів господарської діяльності тощо.

Підсумовано, що спосіб порушення права на підприємницьку діяльність не впливає на вирішення питання про підстави адміністративної відповідальності і кваліфікації правопорушення, але має значення при аналізі суспільної небезпечності діяння, та суб'єкта його вчинення.

У підрозділі 2.2 "Адміністративні стягнення за порушення права на підприємницьку діяльність" проаналізовано види та розміри адміністративних стягнень, які застосовуються у випадку порушення права на зайняття підприємницькою діяльністю.

Проаналізувавши існуючі погляди на поняття адміністративного стягнення автор стверджує, що вони, по-суті, є однаковими і, в контексті теми дослідження, можуть бути ототожненні із поняттям "санкції" як структурного елемента норми права, який вказує на негативні наслідки, що можуть настати для правопорушника в разі невиконання правила поведінки сформульованого в диспозиції правової норми.

Дисертант вважає, що адміністративне стягнення, будучи складовим елементом змісту інституту адміністративної відповідальності є відплатою за порушення закону, визначеною у санкції норми, що застосовується у встановленому законом порядку до особи, яка вчинила адміністративний проступок.

У роботі підкреслено, що за правопорушення у сфері реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю чинним КупАП передбачено лише один вид адміністративного стягнення - штраф.

Завершується підрозділ пропозицією про застосування автономної базової величини, незалежної від того чи іншого базового поняття, взятого із податкового, трудового чи іншого законодавства; яка повинна мати назву, що не використовується в інших галузях законодавства (наприклад, "мінімальний розмір штрафу" або "розрахункова одиниця"); грошовий розмір якої має бути встановлений у статті 27 КупАП та у ст. 53 Кримінального кодексу України.

У підрозділі 2.3. "Провадження у справах про адміністративні порушення права на підприємницьку діяльність" досліджено основні засади розгляду та вирішення справ про адміністративні порушення права на підприємницьку діяльність.

Під провадженням у справах про адміністративні проступки, автор розуміє комплекс взаємопов'язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до законодавства, які здійснюються спеціально уповноваженими органами або посадовими особами державних органів з метою охорони прав й законних інтересів громадян, юридичних осіб, їх власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку.

Автор доводить, що провадження у адміністративних справах про порушення права на здійснення підприємницької діяльності, будучи частиною провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке у свою чергу є структурним елементом адміністративного процесу, має притаманні йому ознаки.

В якості суб'єктів виявлення і розгляду адміністративних справ про порушення права на зайняття підприємницькою діяльністю виступають такі державні органи як: суди, органи Антимонопольного комітету України та органи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Проаналізувавши авторські визначення стадій адміністративного провадження, дисертант вважає, що відмінності у поглядах науковців не мають принципового характеру. Основною характеристикою стадії є відображення процедури, порядку адміністративного провадження, тобто тих операції, що здійснюються в процесі реалізації адміністративно-правових норм.

У справах про порушення права на зайняття підприємницькою діяльністю автор виділяє наступні стадії провадження: відкриття адміністративного провадження (шляхом складання протоколу про адміністративний проступок), адміністративне розслідування, підготовка до розгляду справи про адміністративний проступок, розгляд і вирішення справи по суті, оскарження постанови, виконання постанови.

Завершується підрозділ пропозицією законодавчого закріплення підстав оскарження постанови суду у справі про адміністративне провадження.

Розділ 3 "Запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність" складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Чинники детермінації порушення права на підприємницьку діяльність" досліджено існуючі концептуальні підходи до розуміння причинності в правовій науці.

Підкреслено, що усі причини й умови, які сприяли вчиненню правопорушення, умовно можна поділити на дві групи: 1) обставини, які пов'язані безпосередньо з особою, що вчинила правопорушення (несприятливі умови формування особистості, обстановка в сім'ї тощо); 2) обставини, які існують незалежно від особи, яка вчинила правопорушення.

За даними проведеного автором дослідження (додаток А) найчастіше (98%) права суб'єктів підприємницької діяльності порушуються через незаконне втручання в їхню діяльність державних органів.

Під причинами й умовами правопорушень проти підприємницької діяльності автор розуміє систему негативних для відповідної суспільно-економічної формації соціальних явищ, детермінуючих правопорушення як свій наслідок і включених у систему соціально-правових протиріч суспільства.

Завершується підрозділ поділом чинників детермінації порушення права на підприємницьку діяльність на загальні - до яких слід віднести ті фактори, які однаково впливають на правопорушення будь-якого виду; спеціальні - тобто ті, що головним чином зумовлюють існування порушень права на зайняття підприємницькою діяльністю.

У підрозділі 3.2. "Суб'єкти адміністративно-правового запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність" визначено суб'єктів подолання негативних чинників детермінації правопорушень у підприємницькій діяльності.

Констатовано, що запобіжна діяльність є свідомою, яка передбачає досягнення проміжної та кінцевої мети, що реалізується на всіх рівнях, враховуючи характер та ієрархію детермінант правопорушень у сфері підприємництва та здійснюється шляхом ліквідації або нейтралізації причин та умов правопорушень, а також стимулюванням правомірної, законослухняної поведінки.

Виходячи з переліку адміністративних правопорушень у підприємницькій діяльності та повноважень держаних органів, до суб'єктів застосування адміністративно-правових засобів запобігання посяганням на права підприємців, автор відносить: органи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, органи Антимонопольного комітету України, органи внутрішніх справ, прокуратура, суди (судді).

Наголошено на важливості взаємодії суб'єктів запобігання посяганням на право здійснення підприємницької діяльності та проаналізовано їх функції.

Обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення системи заходів соціального запобігання правопорушенням, порядок їх здійснення державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, окремими громадянами, а також окреслити права та обов'язки суб'єктів запобігання.

У підрозділі 3.3. "Заходи запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність" зазначено, що комплексність заходів запобігання передбачає органічне поєднання стратегічних і тактичних завдань, профілактичних, адміністративних, процесуальних, репресивних та інших заходів, що здійснюються у різних соціальних сферах різними суб'єктами, з визначенням пріоритету профілактичних заходів.

На думку автора, способи досягнення запобіжної мети, а відтак і самі заходи запобігання правопорушенням можна умовно поділити на соціально-політичні, економічні, морально-етичні і, власне, адміністративні. Змістом запобігання правопорушенням є не допущення протиправної поведінки з боку конкретних осіб, які до такої поведінки схильні, а також усунення причин, що сприяють вчиненню правопорушень і утворенню умов, які виключають протиправну поведінку.

Підкреслено, що одним з найважливіших засобів захисту прав і свобод людини у сфері виконавчої влади є судовий контроль, як комплексне правове явище, яке відображає основні риси судової влади і ознаки юрисдикційної діяльності органів держави.

Завершується підрозділ переліком пріоритетних заходів запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність



ВИСНОВКИ

У висновках за предметом дослідження, згідно з визначеними завданнями, обґрунтовані і висвітлені основні положення і рекомендації, спрямовані на удосконалення відповідальності за порушення права на зайняття підприємницькою діяльністю. До основних належать:

1.Право людини і громадянина на підприємницьку діяльність як об'єкт адміністративно-правової охорони - це визнана та гарантована Конституцією та законами України можливість людини і громадянина самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик діяти у сфері виробництва, розподілу, обміну, надання послуг, зайняття торгівлею та використання матеріальних благ з метою одержання прибутку

2. Законодавча заборона приватнопідприємницької діяльності у радянський період розвитку державності України, здійснення державного адміністрування господарських процесів, неврегульованість права власника на засоби виробництва й отримання прибутків зумовили фактичну відсутність законодавства про охорону права на підприємницьку діяльність. Уперше право на заняття підприємницькою діяльністю закріплено нормами Конституції України у 1996 р. (ст. 42), становлення законодавства про його охорону відбувається у період розробки та прийняття Конституції України.

3. Підприємницьку діяльність зарубіжних країн характеризують прості та універсальні правила, основними з яких є: свобода підприємницької діяльності; рівність суб'єктів господарювання - державних, приватних, вітчизняних ти іноземних; регулювання діяльності суб'єктів підприємництва механізмами ринку; обмеження державної інтервенції (втручання) до необхідного мінімуму.

4. Законодавство окремих країн континентальної Європи про адміністративно-правову охорону права на зайняття підприємницькою діяльністю характеризується відсутністю єдиного кодифікованого нормативного акту про адміністративні правопорушення та значною кількістю галузевих нормативних актів, здебільшого кримінально-караного змісту.

5. Конституційне право на зайняття підприємницькою діяльністю частково охороняється наступними нормами чинного кодексу України про адміністративні правопорушення: ст. 164-3 "Недобросовісна конкуренція", ст. 166-1 "Зловживання монопольним становищем на ринку", ст. 166-2 "Неправомірні угоди між підприємцями", ст. 166-3 "Дискримінація підприємців органами влади і управління", ст. 166-10 "Порушення порядку видачі документа дозвільного характеру", ст. 166-11 "Порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. 166-12 "Порушення законодавства про ліцензування певних видів господарської діяльності".

З метою забезпечення єдності та узгодженості матеріальних норм адміністративного права про посягання на права підприємців, доцільно, на наш погляд, запровадити адміністративну відповідальність за порушення конституційного права особи на зайняття підприємницькою діяльністю., шляхом об'єднання адміністративних проступків, передбачених ст. ст. 164-3, 166-1, 166-2, 166-3, 166-10, 166-11, 166-12 КУпАП в одну норму, оскільки діяння, які їх утворюють можна узагальнити поняттям "порушення права на заняття підприємницькою діяльністю". За вчинення зазначених проступків передбачено однакове адміністративне стягнення - штраф.

6. За правопорушення у сфері реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю чинним КупАП передбачено лише один вид адміністративного стягнення - штраф, який, будучи універсальним адміністративним стягненням, є однією із правових гарантій адміністративно-правової охорони права на зайняття підприємницькою діяльністю.

7. За основу обчислення розмірів штрафу як виду стягнення і покарання та змісту ознак складів правопорушень і злочинів доцільно взяти умовну розрахункову (фінансову) одиницю, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, визначеного у законі про Державний бюджет України. Така залежність розміру умовної розрахункової (фінансової) одиниці від розміру прожиткового мінімуму має бути передбачена у ст. 27 КУпАП та ст. 53 КК України, а врахування темпів інфляції при цьому підході відбуватиметься шляхом визначення у законі про Державний бюджет України розміру прожиткового мінімуму, обчисленого на початок відповідного бюджетного періоду (року).

8. Характерними ознаками провадження у справах про порушення права на зайняття підприємницької діяльності є: провадження виникає у зв'язку із вчиненням адміністративного делікту (проступку); коло суб'єктів, уповноважених здійснювати адміністративно-юрисдикційне провадження чітко визначено КУпАП, з урахуванням підвідомчості їхня довільна заміна неприпустима; лише у рамках даного провадження застосовується адміністративне стягнення у виді штрафу; процедурі провадження притаманна: оперативність, економічністю, активність правозастосовчих органів, простота, строковість; актами, що супроводжують кожну стадію даного провадження є: протокол, постанова про накладення стягнення.

9. З метою законодавчого закріплення підстав оскарження постанови суду у справі про адміністративне провадження, пропонуються зміни до КупАП, а саме: - у ч.1 статті 283, після слів "... виносить постанову по справі", доповнити наступними положеннями: "Постанова повинна бути законною та обґрунтованою. Законною є постанова, якою уповноважений орган, виконавши всі вимоги провадження по справі про адміністративні правопорушення, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованою є постанова, винесена на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені при розгляді справи."; - доповнити кодекс новою нормою: "стаття 287-1 Підстави для скасування або зміни постанови по справі про адміністративні правопорушення".

10. За даними проведеного опитування суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб в Київській, Миколаївській, Івано-Франківській областях до чинників, які зумовлюють порушення права на зайняття підприємницькою діяльністю належать: недосконалість вітчизняного законодавства податкову систему (100%), обтяжливість державного контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва (98%), поширення правового нігілізму в суспільстві (95%), недоліки реєстраційно-дозвільних процедур для підприємців (92%), погіршення економічного становища населення (86 %), недовіра суспільства до правоохоронних органів та судової системи (54 %) (Додаток А)

11. Під захистом прав суб'єктів реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю слід розуміти систему заходів (форм і способів діяльності), котрі здійснюються відповідно до закону як суб'єктом самостійно, так і через уповноважених осіб, і спрямованих на запобігання й усунення посягань на права суб'єктів, усунення перешкод по здійсненню цих прав, відновлення порушених прав і правового статусу та притягнення правопорушників до відповідальності.

12. До суб'єктів застосування адміністративно-правових засобів запобігання посяганням на права підприємців варто віднести: органи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, органи Антимонопольного комітету України, органи внутрішніх справ, прокуратура, суди (судді).

13. З метою ефективного здійснення запобігання правопорушенням будь-якого виду доцільно на законодавчому рівні, шляхом прийняття Закону України "Про запобігання правопорушенням", визначити систему заходів соціального запобігання правопорушенням, порядок їх здійснення державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, окремими громадянами, а також окреслити права та обов'язки суб'єктів запобігання.

14. Адміністративні методи запобігання правопорушенням знаходять своє практичне втілення через конкретні адміністративно-правові заходи, під якими пропонується розуміти урегульовані нормами права взаємопов'язані між собою дії компетентних органів держави та їх посадових осіб, за допомогою яких забезпечується реалізація права особи на зайняття підприємницькою діяльністю та які носять владно-розпорядчий характер.

15. Визначено пріоритетні заходи запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність, серед яких: завершення реформування судової системи; забезпечення максимальної прозорості та дієвості процесу боротьби з рейдерством; реформування законодавства України про місцеве самоврядування; впровадження механізмів відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за наслідки їхніх рішень та дій в економічній сфері, невиправдане втручання в діяльність бізнесу та приватних осіб; забезпечення систематизації законодавства з питань підприємництва; забезпечення прозорих умов у сферах дозвільної системи та ліцензування; запровадження електронної реєстрації; запровадження нових принципів ліцензування, які унеможливлять необґрунтоване введення нових та виведення існуючих видів діяльності з під сфери дії Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; поступова децентралізація системи ліцензування та визначення вичерпного переліку документів дозвільного характеру.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сідак С. П. Історико-правові аспекти адміністративного законодавства України про охорону права на підприємницьку діяльність / С. П. Сідак // Наука і правоохорона. - 2009. - № 3. - C. 205 - 214.

2. Сідак С. П. Охорона права на підприємницьку діяльність у адміністративно-деліктному законодавстві зарубіжних країні / С. П. Сідак // Наше право. - 2009. - № 4, ч. 1. - C. 41 - 46.

3. Сідак С. П. Конституційне право на підприємницьку діяльність як об'єкт адміністративно-правової охорони / С. П. Сідак // Наука і правоохорона. - 2010. - № 1. - C. 98-106.

4. Сідак С. П. Основи міжнародно-правового регулювання права на підприємницьку діяльність / С. П. Сідак // Сучасні проблеми правової системи України: матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (Алушта, АРК, 29 жовтня - 1 листопада 2009 року). - Алушта: Київ. ун-т права, 2009. - С. 285 - 286.

5. Сідак С. П. Якість адміністративних послуг органів внутрішніх справ як засіб адміністративно-правової охорони права на підприємницьку діяльність / С. П. Сідак // Теорія та практика забезпечення якісного управління у сфері діяльності МВС: матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (Київ, 27 листопада 2009 року). - Київ: Державний НДІ МВС України, 2009. - С. 170 - 171.

6. Сідак С. П. Проблеми адміністративно-правової охорони конституційного права на підприємницьку діяльність / С. П. Сідак // Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов: матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (Київ, 4 грудня 2009 року). - Київ: Державний НДІ МВС України, 2009. - С. 142 - 144.

7. Сідак С. П. Порушення права на підприємницьку діяльність: елементи складу адміністративного проступку / С. П. Сідак // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: матеріали ХІ міжнар. наук.-практ. конференції (Закарпаття, Міжгірський р-н, с. Верхній Студений, 28 січня - 1 лютого 2010 року). - Київ: Київ. ун-т права, 2010. - С. 346 - 349.

Сідак С. П. Адміністративно-правова охорона права на підприємницьку діяльність в Україні. - Рукопис.



АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному вивченню теоретичних та практичних проблем адміністративно-правової охорони конституційного права особи на зайняття підприємницькою діяльністю в Україні.

Досліджено поняття та зміст конституційного права на підприємницьку діяльність, історичні аспекти розвитку законодавства України про охорону права на підприємницьку діяльність, зарубіжний досвід охорони права на підприємницьку діяльність.

Визначено чинники детермінації порушення права на підприємницьку діяльність, які розподіляються на загальні і спеціальні. Охарактеризовані суб'єкти адміністративно-правового запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність та окреслено адміністративно-правові заходи запобігання порушенню права на підприємницьку діяльність.

Запропоновано науково обґрунтовані проекти змін та доповнень до законодавства України за темою дисертації.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, право на підприємницьку діяльність, заходи запобігання.

Сидак С. П. Административно-правовая охрана права на предпринимательскую деятельность в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Государственный научно-исследовательский институт МВД Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию административно-правовой охраны конституционного права на предпринимательскую деятельность.

В работе сделан вывод, что по своей сути право на предпринимательскую деятельность - это признанные Конституцией и законами Украины возможности определенного поведения человека и гражданина в сфере производства с целью получения прибыли. Подчеркивается, что исследование исторических источников права дает возможность понять современные процессы, которые происходят в обществе.

Подытожено, что право на занятие предпринимательской деятельностью впервые закреплено нормами Конституции Украины в 1996 г. (ст.42), становление законодательства о его охране происходит в период разработки и принятия Конституции Украины. Установлено, что законодательство отдельных стран континентальной Европы об административно-правовой охране права на занятие предпринимательской деятельностью характеризуется отсутствием единственного кодифицируемого нормативного акта об административных правонарушениях и значительным количеством отраслевых нормативных актов уголовно-наказуемого содержания.

Конституционное право граждан на занятие предпринимательской деятельностью охраняется такими нормами кодекса Украины об административных правонарушениях: ст. 164-3 "Недобросовестная конкуренция", ст. 166-1 "Злоупотребление монопольным положением на рынке", ст. 166-2 "Неправомерные соглашения между предпринимателями", ст. 166-3 "Дискриминация предпринимателей органами власти и управления", ст. 166-10 "Нарушения порядка выдачи документов разрешительного характера", ст. 166-11 "Нарушение законодательства о государственной регистрации юридических лиц и физических лиц - предпринимателей", ст. 166-12 "Нарушения законодательства о лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности".

Диссертант считает, что административное взыскание, будучи составным элементом содержания института административной ответственности является отплатой за нарушение закона, определенной в санкции нормы, которая применяется в установленном законом порядке к лицу, которое совершило административный проступок. В работе подчеркнуто, что за правонарушение в сфере реализации права на занятие предпринимательской деятельностью действующим законодательством предусмотрен лишь один вид административного взыскания - штраф.

В качестве субъектов выявления и рассмотрения административных дел о нарушении права на занятие предпринимательской деятельностью выступают такие государственные органы как: суды, органы Антимонопольного комитета Украины и органы Государственного комитета Украины, по вопросам регуляторной политики и предпринимательства.

По делам о нарушении права на занятие предпринимательской деятельностью автор выделяет следующие стадии производства: открытие административного осуществления (путем составления протокола об административном проступке), административное расследование, подготовка, к рассмотрению дела об административном проступке, рассмотрении и решении дела по существу, обжалование постановления, исполнение постановления.

...