Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія адвокатури України

УДК 343.15

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Вирішення судом процесуальних питань в стадії виконання вироку

Харченко Ірина Олександрівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка

доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України Нор Василь Тимофійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики;

кандидат юридичних наук, доцент Омельяненко Галина Миколаївна, суддя Верховного Суду України у відставці

Захист відбудеться 15 лютого 2011 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.007.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27

Автореферат розісланий 14 січня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук,доцент О.П. Кучинська

Анотації

Харченко І.О. Вирішення судом процесуальних питань в стадії виконання вироку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Академія адвокатури України. - Київ, 2010.

Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням процесуального порядку та змісту вирішення судом процесуальних питань у стадії виконання вироку. У роботі розкривається зміст та предмет кримінально-процесуальної діяльності у стадії виконання вироку, аналізуються її специфічні ознаки, висвітлюється структура стадії виконання вироку. На підставі аналізу чинного законодавства досліджуються особливості звернення різних видів вироків до виконання. Зазначається, що потребує удосконалення законодавче регламентування процесуальних повноважень судді у стадії виконання вироку. Розроблена класифікація питань, що виникають і вирішуються судом на стадії виконання вироку. Досліджуються особливості вирішення судом питань, що потребують доказування певних обставин, та формулюються пропозиції щодо запровадження пенітенціарного провадження. Запропоновано низку змін до чинного кримінально-процесуального кодексу України та Проекту нового КПК України. вирок кримінальний суд

Ключові слова: кримінальний процес України, стадія виконання вироку, вирішення судом процесуальних питань, звернення вироку до виконання, пенітенціарне провадження.

Харченко И.А. Разрешение судом процессуальных вопросов в стадии исполнения приговора. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Академия адвокатуры Украины. - Киев, 2010.

Диссертация является первым в Украине комплексным исследованием процессуального порядка и содержания разрешения судом процессуальных вопросов в стадии исполнения приговора.

В первом разделе работы рассматривается сущность и правовая природа стадии исполнения приговора, отмечается самостоятельность исполнения приговора в системе стадий уголовного процесса. Анализируется предмет деятельности суда при исполнении приговора. Отмечаются две специфические черты стадии исполнения приговора: 1) прерывчатый характер уголовно-процессуальной деятельности, которая реализуется по мере возникновения соответствующих вопросов, разрешаемых судом; 2) отсутствие обвинения, не рассматривается основной вопрос уголовного дела - виновность лица в совершении преступления. В связи с этим в структуре стадии выделяются несколько этапов: - обращение приговора к исполнению; - разрешение процессуальных вопросов, возникающих при исполнении приговора; - разрешение вопросов, возникающих после исполнения приговора.

Второй раздел посвящен обращению приговора к исполнению. Раскрывается сущность, юридическая природа и порядок обращения приговора к исполнению. Отмечается уголовно-процессуальная природа обращения приговора к исполнению. Анализируется правовое регулирования и судебная практика обращения различных видов приговоров к исполнению.

В третьем разделе характеризуются процессуальные полномочия суда по разрешение вопросов, возникающих в стадии исполнения приговора. Классифицируются на группы вопросы, которые по закону могут быть разрешены судом в стадии исполнения приговора: 1) вопросы, разрешение которых вытекает из содержания постановленного приговора; 2) вопросы, требующие при разрешении доказывания отдельных обстоятельств. Подробно рассматриваются содержание вопросов, входящих в каждую из этих групп.

Четвертый раздел посвящен организации и содержанию производства по разрешению вопросов, требующих доказывания отдельных обстоятельств. Обосновывается вывод о том, что деятельность суда по разрешению вопросов, возникающих в процессе исполнения приговора или после его исполнения, а также в процессе применения принудительных мер медицинского характера представляет собой отдельный вид производства в пределах стадии исполнения приговора. Данное производство предлагается называть пенитенциарным, и анализируется понятий аппарат данного вида производства. Раскрываются проблемные вопросы организации судебного контроля на стадии исполнения приговора. На основании результатов исследования вносятся предложения по изменению и дополнению действующего уголовно-процессуального законодательства и Проекта нового УПК Украины.

Ключевые слова: уголовный процесс Украины, стадия исполнения приговора, разрешение судом процессуальных вопросов, обращение приговора к исполнению, пенитенциарное производство.

Kharchenko I.O. Court Resolution of Procedural Matters on the Stage of Sentence Serving. - Manuscript.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistics; Forensic Examination; Investigation and Search Operations. - Academy of Advocacy of Ukraine. - Kiev, 2010.

Dissertation is the first in Ukraine complex research of procedural order and content of court resolution of procedural matters on the stage of sentence serving. The work uncovers content and subject of criminal procedural activity on the stage of sentence serving, analyses its specific features, and outlines the structure of the stage of sentence serving. Based on the analysis of current legislature the work studies peculiarities of execution of different types of sentences passed. The conclusion is drawn, that procedural powers of a judge on the stage of sentence serving must be strictly regulated by law. The dissertation elaborates classification of matters that emerge and are resolved by a court on the stage of sentence serving. It examines peculiarities of court resolution of matters, that require proof of certain circumstances, and formulates propositions for penitentiary procedure institution. It also proposes a number of amendments for current Criminal-Procedural Code of Ukraine and for a new Project of Criminal-Procedural Code of Ukraine.

Key words: сriminal рrocedure of Ukraine, stage of sentence serving, procedural matters on the stage of sentence serving, execution of the sentence serving, sentence serving in legal procedure for criminal matters, penitentiary procedure.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Проголошення України в Конституції України 1996 року правовою державою (ст. 1), а людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки - найвищою соціальною цінністю (ст. 3) вимагає докорінного реформування кримінального процесу як сфери державної діяльності, пов'язаної з можливістю істотного обмеження прав та свобод людини як під час провадження у справі, так і за результатами такого провадження у разі винесення і виконання судового вироку чи іншого процесуального рішення.

Визначені у ст. 2 чинного Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) завдання кримінального судочинства стосуються як кримінального процесу загалом, так і кожної його стадії, у тому числі стадії виконання вироку, ухвали, постанови (далі - виконання вироку) суду, яка має логічно завершувати провадження у кримінальній справі і невиконання або ж неналежне виконання вироку негативно впливає на виконання завдань кримінального процесу. Якими б ефективними не були попередні стадії процесу, вони втрачають своє значення, якщо винесений вирок не приведено до виконання, не реалізовано конкретні рішення, які містяться у вироку; зводиться нанівець вся попередня діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокурора, суду, пов'язана з досудовим провадженням, розглядом і вирішенням справ, переглядом судових рішень, якщо підсумкове судове рішення не буде реалізовано і таким чином не буде забезпечено прав і законних інтересів учасників процесу.

Внесені до чинного КПК України під час "малої судової реформи" 2001 року зміни і доповнення посилили роль суду у забезпеченні прав особи у досудовому провадженні і в прийнятті справедливого рішення у справі, здійснено перехід до якісно нової системи перегляду судових рішень - в апеляційному, касаційному порядку і в порядку виключного провадження. Кримінальний кодекс України (далі - КК України) 2001 року вніс певні зміни в систему покарань, умови їх призначення, а Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України) 2004 року суттєво змінив порядок їх виконання. Проте зміни в законодавстві, зокрема і у зв'язку з прийняттям у 2010 році Закону "Про судоустрій і статус суддів", найменшою мірою торкнулися стадії виконання вироку, необхідності підвищення ролі суду, який звертає вирок до виконання і розглядає питання, пов'язані з виконанням вироку, і проблеми посилення гарантій прав та законних інтересів засудженого, виправданого, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у зв'язку з розглядом цих питань, що випливає не лише з Конституції України, але і з ратифікованих Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інших конвенцій, пов'язаних із виконанням вироків. На необхідність перегляду положень закону в цьому аспекті вказують і результати проведеного нами анкетування 184 суддів. Так, близько 70% опитаних висловилося за необхідність повного перегляду законодавчого регулювання діяльності суду на стадії виконання вироку, 28,1% пропонують переглянути окремі норми КПК України, і тільки 9,2% суддів вважають чинний порядок належним, а удосконалення вбачають у кращій підготовці суддів та їх відповідальному ставленні до вирішення відповідних питань.

Наукового дослідження потребують і співвідношення питань, які суд має право розглядати у стадії виконання вироку, і необхідність підвищення ефективності судового розгляду і вирішення питань про звільнення від подальшого відбування покарання, зокрема у зв'язку з умовно-достроковим звільненням, через тяжку хворобу. За даними судової статистики у досліджуваний період більше 30% звільнених від подальшого відбування покарання осіб знову вчинили злочини і були засуджені, що свідчить, передусім, про недосконалість процесуального механізму вирішення відповідних питань у кримінальному судочинстві.

Питанням стадії виконання вироку у кримінальному процесі приділяли значну увагу вчені як у дореволюційний (Ю.Ю. Олександровський, П.І. Люблінський, М.М. Розін, І.Я. Фойницький), так і в радянський і пострадянський періоди, зокрема В.Д. Адаменко, В.М. Бібіло, Н.О. Бородовська, В.Д. Бринцев, Т.В. Варфоломеєва, Ю.М. Грошевий, О.В. Капліна, Е.Ф. Куцова, Р.В. Літвінов, Л.М. Лобойко, П.А. Лупинська, В.Т. Маляренко, Є.О. Матвієнко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.В. Ніколюк, В.Т. Нор, Г.М. Омельяненко, І.Д. Перлов, В.О. Попелюшко, А.Л. Ривлін, І.М. Рижков, М.К. Свірідов, М.І. Сірий, Б.М. Спиридонов, М.С. Строгович, Д.В. Тулянський, М.О. Чельцов-Бебутов, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило, Ю.К. Якимович.

Значний науковий інтерес для дисертаційного дослідження становлять і праці науковців з кримінально-виконавчого права, зокрема, О.М. Джужи, М.О. Стручкова, М. І. Скригонюка, Г.С. Семакова, А.Х. Степанюка, В.М. Трубнікова, а також із кримінального права: П.П. Андрушка, Л.В. Багрія-Шахматова, В.В. Голіни, С.І. Зельдова, І.І. Карпеця, А.В. Наумова, Ю.М. Ткачевського, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка.

Визнаючи значний внесок учених в удосконалення теорії і практики виконання вироку, не можна не зазначити, що комплексне дослідження вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку в умовах істотно зміненого законодавства, дії нових Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України, ще не провадилось. Виходячи з сучасних пріоритетів у сфері кримінальної політики, а також наявної судової практики, виникає необхідність переосмислення накопиченого наукового потенціалу. На це націлюють і Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затверджена Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006, де звертається увага на неефективність чинної системи виконання судових рішень, внаслідок чого Європейський суд із прав людини у рішеннях проти України констатував порушення права на справедливий суд, та Концепція реформування кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з цільовою комплексною науково-дослідною програмою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав, інтересів людини і громадянина в Україні" (номер державної реєстрації ТЗ НДР № 01 БФ 042-01), пов'язане з напрямом наукових досліджень кафедри правосуддя цього ж факультету "Проблеми удосконалення законодавства про судоустрій та судочинства" (номер державної реєстрації 97165), а також в межах теми Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Функціонування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні" (№ 01 БФ 042-01) за третім науковим підрозділом "Спеціально-правові способи захисту прав і свобод громадян України". Тема дисертації затверджена Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 22 грудня 1997 р. протокол № 3, уточнена 22 березня 2010 р., протокол № 6.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення теоретичних і практичних проблемних питань провадження на стадії виконання вироку з'ясувати особливості реалізації на цій стадії судової влади для виконання завдань кримінального процесу (ст. 2 КПК), розробити пропозиції щодо вдосконалення процесуальної форми вирішення судом питань, які виникають на стадії виконання вироку відповідно до вимог Конституції України, міжнародно-правових актів у галузі прав людини і судочинства.

Основними завданнями дослідження є:

- визначити суть і завдання виконання вироку як судової стадії кримінального процесу України;

- з'ясувати правову природу дій суду на стадії виконання вироку;

- проаналізувати структуру стадії виконання вироку;

- дослідити критерії розмежування питань, які підлягають вирішенню і які не можуть бути вирішені на стадії виконання вироку;

- розробити класифікацію питань, що повинні бути вирішені судом після набрання вироком законної сили, у процесі виконання покарання та після його виконання;

- з'ясувати процесуальні особливості порядку вирішення цих питань;

- розробити загальні рекомендації для суддів щодо звернення до виконання різних видів вироку;

- виробити пропозиції з удосконалення механізму вирішення зазначених питань з урахуванням необхідності захисту прав людини, у тому числі захисту прав засудженого в процесі виконання покарання і відновлення прав виправданого.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають між судом та іншими суб'єктами під час виконання вироків, ухвал та постанов суду.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти вирішення судом процесуальних питань у стадії виконання вироку, ухвали і постанови у кримінальному процесі України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та наукової об'єктивності результатів дослідження обрано діалектичний підхід наукового пізнання, а також комплекс сучасних загальнонаукових і спеціальних методів, які застосовуються в правовій науці. Зокрема формально-логічний - для визначення суті стадії виконання вироку; системно-структурний - для визначення структури стадії виконання вироку, класифікації питань, які виникають у зв'язку з виконанням вироку, а також для побудови схеми провадження з вирішення питань, які у своєму вирішенні потребують доказування окремих обставин; порівняльно-правовий метод - для співставлення норм та практики застосування вітчизняного законодавства з правовими нормами та практикою їх застосування в інших країнах у сфері діяльності суду під час виконання вироків; метод юридичного аналізу - для виявлення суті та призначення правових норм вітчизняного законодавства в галузях кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права з метою з'ясування суті питань, що вирішуються судом під час виконання вироків, а також після їх виконання; соціологічні та статистичні методи, а саме, метод опитування та метод статистичного аналізу емпіричного матеріалу - для виявлення ефективності правового регулювання правовідносин, які виникають між судом та іншими суб'єктами процесу під час виконання вироків.

Емпіричною базою дисертації є матеріали узагальненої в науково-практичних, методичних та інформаційних виданнях судової практики; матеріали неузагальненої опублікованої судової практики з розгляду питань, що виникають на стадії виконання вироку; статистичні дані Державної судової адміністрації України та Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо кількості осіб, звільнених від подальшого відбування покарання; результати вивчення 248 судових рішень з питань, що виникають на стадії виконання вироку, в місцевих судах Автономної Республіки Крим у період з 2001 по 2009 роки та перше півріччя 2010 року; результати анкетування 184 суддів місцевих та апеляційного суду АР Крим. При написанні дисертації автором було використано багаторічний особистий досвід адвокатської та суддівської діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що в науці кримінально-процесуального права вона є першим в Україні комплексним дослідженням особливостей здійснення судової влади загалом і компетенції суду зокрема саме на стадії виконання вироку, а також процесуального порядку вирішення питань, що виникають після набрання вироком законної сили та в процесі виконання вироку, з урахуванням вимог Конституції України 1996 року, міжнародно-правових актів у галузі прав людини та кримінального судочинства, механізму захисту прав засудженого, виправданого та інших осіб, щодо яких виконуються судові рішення у кримінальній справі.

Наукову новизну дослідження засвідчують наступні положення:

1. Вперше:

- обґрунтовано необхідність віднесення дій суду з реабілітації виправданого до компетенції суду та запропоновано правовий механізм забезпечення права на реабілітацію при зверненні вироку до виконання. Така діяльність повинна охоплюватися направленням постанови про звернення виправдувального вироку до виконання для поновлення виправданого в усіх правах за місцем його роботи, проживання, також до інших організацій, установ тощо, до засобів масової інформації;

- на основі аналізу діяльності зі звернення вироку до виконання як циклу застосування норм кримінально-процесуального права обґрунтовано висновок про наявність двох його форм - усної та письмової. При цьому звільнення з-під варти в залі судового засідання виправданого або засудженого до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, чи звільнення від відбуття покарання, запропоновано вважати діяльністю суду зі звернення вироку до виконання в усній формі;

- обґрунтовано доцільність у розділі "Виконання вироку, ухвали і постанови суду" КПК України передбачити главу "Пенітенціарне провадження", норми якої регулювали б порядок не тільки безпосередньо судового розгляду, а й інші питання судової діяльності, і запропоновано зміст такої глави;

- запропоновано визначення поняття "пенітенціарна справа" та з'ясовано її ознаки і зміст.

2. Набули подальшого розвитку:

- визначення суті стадії виконання вироку. Обґрунтовано, що діяльність суду, пов'язана з виконанням вироку, має ознаки правозастосування і є новим циклом застосування норм кримінального права, та, у деяких випадках, норм кримінально-процесуального права, який складається зі звернення вироку до виконання та вирішення питань, що виникають у зв'язку з виконанням вироку;

- положення про те, що до структури стадії виконання вироку входять: звернення вироку до виконання; вирішення питань, які виникають при зверненні вироку до виконання; вирішення питань, що виникають в процесі виконання покарання та після його виконання;

- положення про необхідність оформлювати письмове звернення вироку до виконання відповідною постановою або виконавчим листом із зазначенням рішення про звернення вироку до виконання, а також мотивуванням такого рішення;

- пропозиції щодо можливості поділу всіх питань, які можуть вирішуватися в стадії виконання вироку, на питання, вирішення яких випливає з винесеного у кримінальній справі вироку, та питання, які для свого вирішення потребують доказування окремих обставин.

3. Запропоновано удосконалення:

- вирішення питання, яке випливає з вироку, винесеного у кримінальній справі, введенням спрощеного порядку судового розгляду. Водночас питання, які вимагають для свого вирішення доказування окремих обставин, потребують більш детальної регламентації порядку судового розгляду з передбаченням такої його частини, як судове слідство;

- з урахуванням результатів проведеного дослідження обґрунтовано пропозиції про внесення змін та доповнень до чинного КПК України та Проекту нового КПК України.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у процесі правотворчості - для вдосконалення положень чинного КПК України, також при розробці Проекту нового КПК України в частині правового регулювання діяльності суду в стадії виконання вироку;

- у сфері застосування права - для удосконалення кримінально-процесуальної діяльності суду, прокурора, адвоката на досліджуваній стадії;

- у науково-дослідній роботі - для подальшої розробки наукових та інформаційних основ діяльності суду в кримінальному судочинстві;

- у навчальному процесі - при викладенні у вищих юридичних навчальних закладах курсу "Кримінальний процес України", підготовці підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій з цього курсу.

Пропозиції щодо вдосконалення чинного Кримінально-процесуального кодексу України та проекту КПК України направлені до Верховної Ради України і отримали позитивну оцінку (лист Комітету АР України з питать законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності №04-19/14-2086 від 29.10.2010 року за підписом першого заступника Голови Комітету Олійник В.М.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, доповідалися автором на засіданнях кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка рекомендувала дисертацію до захисту, а також на IV звітній науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського (студентського) складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (2002 рік, м. Сімферополь), Міжнародній науковій конференції "Організація адвокатури і надання правової допомоги в демократичному суспільстві" (18-19 жовтня 2002 року, м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сучасної криміналістики" (19-21 вересня 2002 року, м. Сімферополь-Алушта), VI звітній науково-практичної конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (14 травня 2004 року, м. Сімферополь), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання в системі МВС України" (17 травня 2008 року, м. Сімферополь).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 12 публікаціях, у тому числі 7 наукових статтях у фахових виданнях ВАК України та 5 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (255 найменування), додатків. Загальний обсяг дисертації - 240 сторінок, обсяг основного тексту - 199 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, аналізується стан її наукової розробки, визначаються мета і завдання дослідження, його наукова, правова та емпірична база, формулюються основні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію.

Розділ 1. "Судочинство з виконання вироку в системі кримінального процесу" складається із підрозділів, присвячених дослідженню суті, правової природи та особливостей структури стадії виконання вироку.

Висновки

Дослідження теоретичних і практичних проблем вирішення судом процесуальних питань в стадії виконання вироку в кримінальному процесі України дає можливість зробити наступні висновки.

1. Діяльність суду, пов'язана з виконанням вироку, має ознаки правового застосування, є новим циклом застосування норм кримінального права, а в деяких випадках - і норм кримінально-процесуального права. Така діяльність може бути включена до поняття "правосуддя" у широкому розумінні цього терміну. Рішення, які виносить суд в стадії виконання вироку, як із застосування кримінального права, так і з застосування кримінально-процесуального права, наділені тими необхідними ознаками, які повинні мати акти застосування права. Кожний акт застосування права є водночас юридичним актом, що породжує, змінює або припиняє правовідносини певного виду.

2. Стадія виконання вироків, ухвал і постанов суду складається з трьох етапів: звернення вироку до виконання, вирішення питань, що виникають у процесі виконання вироку, та вирішення питань, які виникають після виконання вироку.

3. Звернення вироку до виконання за своєю природою є діяльністю із застосування норм кримінально-процесуального права. Суд, звертаючи вирок до виконання, приймає відповідне рішення, обов'язкове для виконання поряд із приписами винесеного судом вироку. Звільняючи з-під варти в залі судового засідання виправданого або засудженого до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд звертає вирок до виконання в усній формі. Звернення вироку до виконання в письмовій формі має оформлятися відповідною постановою із зазначенням рішення про звернення вироку до виконання, а також мотивуванням такого рішення. Загальні правила звернення вироку до виконання можуть конкретизуватися, а також набувати специфіки залежно від виду винесеного судом рішення, а також від компетенції того органу, на який покладено виконання приписів вироку.

4. Запропоновано механізми звернення до виконання виправдувальних вироків, а також обвинувальних вироків із різними видами покарання. Так, при зверненні до виконання виправдувального вироку до дій суду повинні бути включені дії з реабілітації засудженого, а саме: негайне винесення постанови про звернення вироку до виконання в частині повернення застави; негайне усне розпорядження про скасування запобіжного заходу; після набрання вироком законної сили - направлення постанови про звернення вироку до виконання, а також копії вироку за місцем роботи, проживання засудженого, а також до інших установ, організацій та підприємств, на які вкаже він, а у випадку його смерті - члени його сім'ї та близькі родичі, а також якщо про порушення щодо особи кримінальної справи, обрання щодо неї запобіжного заходу, пред'явлення обвинувачення або призначення до судового розгляду справи щодо нього повідомлялося в засобах масової інформації, - керівникам відповідних засобів масової інформації щодо оприлюднення спростування викладеної раніше інформації.

5. Всі питання, які пов'язані з виконанням вироку і розглядаються судом, можна поділити на такі, вирішення яких випливає з винесеного у кримінальній справі вироку, та такі, рішення з яких вимагає доказування окремих обставин. Додатково включити те чи інше питання до відповідних груп можна за умови дотримання наступних критеріїв: 1) до групи питань, рішення з яких випливає зі змісту винесеного у справі вироку: питання, які раніше не були вирішені у вироку або іншому рішенні суду; такі питання не зачіпають суть вироку; 2) до групи питань, які в своєму рішенні потребують доказування окремих обставин: питання не повинно зачіпати суті вироку; здатність суттєво змінювати або припиняти кримінально-виконавчі правовідносини; здатність питання знімати певні правові обмеження, накладені на особу, внаслідок засудження.

6. Питання, які не вимагають доказування, рішення з яких випливає з суті винесеного у кримінальній справі вироку, вирішуються, здебільшого, під час звернення вироку до виконання або на початковому етапі виконання вироку. За визначеними раніше критеріями до таких питань можуть бути віднесені питання про повернення застави заставодавцю, скасування та застосування до засудженого або виправданого заходів безпеки, а також про неприведення вироку до виконання у зв'язку з передачею засудженого іншій країні для відбування покарання; вирішувати питання, які виникають внаслідок недоліків вироку, повинен суд, що виніс відповідний вирок; особливості характеристики цих питань дозволяють застосувати дещо спрощений порядок їх вирішення, що дає можливість зекономити час та кошти.

7. Всі обставини, які є підставами для застосування норм кримінального права, виникають у процесі виконання вироку і можуть як залежати від волі особи, так і мати об'єктивний характер. Враховуючи те, що більшість питань мають природу заохочень, суд повинен настільки ретельно досліджувати факти, наскільки це можливо в умовах регламентованого законом процесуального порядку. Рішення з усіх питань, віднесених до цієї групи, здатні змінювати кримінально-виконавчі, а в деяких випадках кримінальні правовідносини, тобто мають властивість бути юридичним фактом. Предмети доказування з кожного з розглянутих питань є схожими і переплітаються між собою.

8. Необхідно сформувати відокремлене провадження для вирішення питань, які потребують доказування окремих обставин. Системно-структурний підхід до вирішення питання про місце такого провадження в системі кримінального процесу привів до висновку про те, що в структурі стадії виконання вироку, яка має охоплюватися розділом КПК України, слід виділяти: 1) діяльність суду зі звернення вироку до виконання; 2) діяльність суду з усунення сумнівів та незрозумілостей, які виникають у процесі звернення вироку до виконання; 3) діяльність суду зі здійснення пенітенціарного провадження. Шляхом моделювання запропоновано структуру такого провадження, а саме: досудове збирання та формування матеріалів пенітенціарної справи; перевірка справи прокурором; попередній розгляд справи суддею; судовий розгляд справи.

9. Підставами для початку як досудового, так і судового пенітенціарного провадження є обставини об'єктивного характеру, закріплені в законі, що не потребують свого доказування, і які дозволяють розпочати дослідження та доказування інших, необхідних для вирішення питання, обставин. На досудовому етапі, а судовому засіданні під час пенітенціарного провадження формується та розглядається окрема юридична справа - пенітенціарна справа. "Пенітенціарна справа" - це діяльність і рішення посадових осіб адміністрацій установ або органів виконання покарань, судді зі збирання, дослідження та оцінки доказів, зафіксована у встановленому законом порядку у відповідних процесуальних документах, а також система зібраних і відповідним чином упорядкованих документів, які фіксують факт, зміст, результати процесуальних дій, та інші матеріали, які відображають обставини, що мають значення для вирішення питання про звільнення особи від подальшого відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким його видом.

При розгляді матеріалів такої справи суд може витребувати додаткові матеріали або іншим чином доповнити матеріали справи.

10. До єдиного предмету доказування в пенітенціарному провадженні слід відносити наступні обставини: 1) позитивна (негативна) діяльність засудженого або звільненого в побуті; 2) позитивна (негативна) діяльність засудженого або звільненого на виробництві; 3) позитивна (негативна) діяльність засудженого в громадському житті; 4) динаміка щодо зростання позитивної (негативної) діяльності; 5) мотиви та цілі такої діяльності; 6) наявність належних умов для виправлення особи; 7) стан здоров'я засудженого; 8) об'єктивний характер причин захворювання.

11. Здійснення пенітенціарного провадження в Україні слід створити на базі судів загальної юрисдикції пенітенціарні відділи (відділення), до складу яких входили би судді, які спеціалізуються на розгляді пенітенціарних справ, тобто на вирішенні питань, які виникають у процесі виконання покарань, після їх виконання, а також під час здійснення примусових заходів медичного характеру.

12. До питань, які можуть вирішуватися пенітенціарними судами (відділами, відділеннями), слід відносити також розв'язання скарг на рішення посадових осіб адміністрацій установ або органів виконання покарань про накладення на засуджених дисциплінарних стягнень, які значно обмежують їх права та зачіпають законні інтереси і застосування яких до засуджених у подальшому може вплинути на вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким його видом.

Зроблені в дисертації теоретичні висновки та висловлені практичні пропозиції стали підставою для підготовки пропозицій стосовно змін до чинного КПК України, а також удосконалення проекту нового КПК України.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Харченко І. О. До дискусії про компетенцію суду щодо вирішення сумнівів та незрозумілостей при виконанні вироків, ухвал та постанов суду / І. О. Харченко// Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2002. - Вип. 15. - С. 268 - 272.