Адміністративно-правове регулювання службової діяльності жінок у міліції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

УДК 351.743-055.2

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК У МІЛІЦІЇ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

МАКСИМЕНКО Наталія Володимирівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кіровоградському юридичному інституті ХНУВС Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор ЛЕВЧЕНКО Катерина Борисівна, Міністерство внутрішніх справ України, Радник Міністра

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент АНУФРІЄВ Микола Іванович, Інститут права імені князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом, завідувач кафедри історії та теорії держави і права

кандидат юридичних наук, доцент КОМІСАРОВ Олександр Геннадійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, докторант кафедри адміністративної діяльності ОВС

Захист відбудеться «27» травня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 у Державному науково-дослідному інституті МВС України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного науково-дослідного інституту МВС України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а.

Автореферат розісланий «26» квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.М. Шопіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування гендерної культури в суспільстві, дотримання основ гендерної рівності в приватній і публічних сферах, запобігання гендерній дискримінації в різних її формах - це складні завдання, які щільно пов'язані із перебігом процесів демократизації, дотриманням прав і свобод людини, інституціоналізації правового суспільства.

За умов європейського вибору України необхідність осмислення та впровадження міжнародного досвіду в цій сфері, формування та реалізації державної гендерної політики набуває особливого значення. Цілі розвитку тисячоліття, ухвалені на саміті Тисячоліття ООН у 2000 році, стали для України орієнтиром розвитку соціального, політичного та економічного життя на тривалий період (до 2015 року). Вони знайшли своє підтвердження у прийнятому в 2005 році Законі України „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”.

Визначені цілі державної політики спрямовані на впровадження гендерної рівності та ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок на основі створення умов і правових норм, необхідних для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав і рівних можливостей жінок та чоловіків. Стаття 24 Конституції України гарантує рівність прав і свобод усім громадянам та відсутність обмежень за ознаками статі.

Міністерство внутрішніх справ України є одним із основних суб'єктів реалізації гендерної політики в Україні, зокрема Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. На її виконання в усіх регіонах України розроблені та затверджені обласні програми, співвиконавцями яких є також управління внутрішніх справ. Для конкретизації та оптимізації цієї роботи в МВС розроблено Програму забезпечення гендерної рівності в ОВС України на період до 2011 року.

Актуальність теми дослідження зумовлена низкою об'єктивних чинників, серед яких не останнє місце належить зміні соціально-економічних умов України. Процес побудови економіки супроводжується багатомірною соціальною трансформацією, відбуваються структурні зміни в гендерних відносинах, тобто в соціальних відносинах між статями. Диспропорції у соціальних позиціях - різниця у доступі чоловіків і жінок до робочих місць - сприяють зростанню соціальної напруженості. У першу чергу це стосується постійного зростання безробіття в суспільстві (61,4 % офіційно зареєстрованих безробітних - жінки) та збільшення кількості жінок серед бідних прошарків населення. Змінюється й демографічний профіль суспільства, який характеризується збільшенням частки жіночого населення порівняно з чоловічим. Додає актуальності дослідження і той факт, що в правоохоронних органах працює все більше жінок, у той час як у суспільстві та серед досвідчених працівників міліції ця праця традиційно вважається чоловічою.

У ракурсі розвитку демократичності та інституалізації державної політики сучасне суспільство вимагає від правоохоронця володіння новими якостями, а саме: толерантності, вміння спілкуватись, емпатії. Для забезпечення цього Міністерство внутрішніх справ має надавати рівні можливості для всіх членів суспільства, в тому числі й для жінок, що дозволить максимально використати суспільний ресурс. Тому подальше функціонування та розвиток органів внутрішніх справ у нових зовнішніх та внутрішніх політичних умовах та інтегрування їх до світової правоохоронної системи потребує все більшого залучення жінок до боротьби зі злочинністю.

Необхідність залучення жінок до роботи в ОВС також зумовлена тим, що це допоможе вирішити такі проблеми, як ефективна організація боротьби зі злочинністю жінок і неповнолітніх, попередження злочинів, скоєних на побутовому ґрунті. Крім того, збільшення прийому жінок до міліції на практиці розширює соціальну базу формування персонального складу ОВС України. З іншого боку, розширення прийому жінок на службу може спричинити в майбутньому необхідність перегляду деяких принципових моментів, які стосуються проходження служби, зокрема тактики використання сил і засобів міліції.

На думку європейських поліцейських, служба жінки в поліції результативна. Жінки більш комунікабельні при врегулюванні сімейних конфліктів, робота жінок-поліцейських незамінна при роботі з жертвами насильницьких дій, з підлітками-правопорушниками. Жінки набагато краще складають іспити й засвоюють матеріал у ході навчання. Поліцейських-жінок не залучають до проведення окремих спецоперацій (з агресивними демонстрантами, при звільненні заручників, роботи у спецпідрозділах), але в основному при підготовці жінки-поліцейські та чоловіки проходять однаковий курс навчання і до оцінки їх знань, навичок та якостей використовуються однакові критерії.

Історико-правовий екскурс свідчить про те, що вивченням питання гендерної політики у правозахисній діяльності в Україні займаються такі провідні науковці, як: О. Бандурка, В. Барко, А. Блага, М. Буроменський, В. Іващенко, Д. Кобзін, К. Левченко, О. Литвак, О. Мартиненко, Т. Мельник, В. Москаленко, В. Романова, О. Руднєва, І. Трубавіна, В. Тюріна, Р. Шейко; проблем стосовно прав жінок у запобіганні гендерному насильству: В. Венедиктов, Ф. Думко, Т. Денисова, В. Куц, Я. Лизогуб, Ю. Римаренко; гендерних особливостей при підготовці фахівців у вищих закладах освіти системи МВС України: В. Архипов, О. Лавріненко, Л. Мороз, М. Новикова, В. Пугач, В. Чуб; роботи з персоналом ОВС: М. Іншин, В. Криволапчук, І. Синявська, М. Ануфрієв; сучасних підходів зарубіжних країн до розв'язань питань гендерної політики: О. Балакірєва, Н. Грицак, А. Губанів, Л. Кобилянська, Н. Лавріненко, Н. Матюхіна, Т. Мельнік, Л. Смоляр, Л. Чуйко, Ю. Якубова; гендерними особливостями злочинності: М. Арсеньєва, І. Дунаєва, В. Меркулова, В. Пєтков та інші.

Ці дослідження мають важливе наукове та практичне значення, висновки та рекомендації яких сприяли та сприятимуть подальшому вдосконаленню законодавства в адміністративно-правовій сфері, а також правозастосовчій практиці у сфері гендерної політики виконавчих органів. Але попри усе це на монографічному рівні немає робіт, присвячених комплексному правовому дослідженню проблем становлення та розвитку гендерної рівності в міліції або діяльності в напряму впровадження гендерного паритету в політику МВС України. Тому вибір теми дисертаційного дослідження викликаний актуальністю проблеми та необхідністю широких узагальнень теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що мають місце у цій сфері.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Робота спрямована на виконання основних положень Закону України від 8 вересня 2005 року „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”; Постанов Верховної Ради України від 29 червня 2004 року № 1904-IV „Про Рекомендації парламентських слухань „Становище жінок в Україні: реалії та перспективи” та від 14 вересня 2006 року № 148 „Про проведення парламентських слухань „Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи”; рішення виїзного засідання Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, затвердженого засіданням Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (протокол № 13 від 6 грудня 2006 року); Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1834. Робота відповідає Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755; основним вимогам Плану заходів МВС України з реалізації завдань, визначених Державною програмою з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року; Програми з протидії злочинам проти життя та здоров'я особи на 2008-2010 роки, затвердженої рішенням колегії МВС України від 25 липня 2008 року № 17 км/1 та наказом МВС України від 31 липня 2008 року № 370.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного підходу з урахуванням праць вітчизняних і зарубіжних учених у галузі науки адміністративного права та діяльності, управління, правових дисциплін, галузі знань гендерної теорії, теорії держави й права, історії держави й права, трудового права тощо, а також психології й соціології, на основі осмислення практики дослідити й теоретично обґрунтувати адміністративно-правові й інші проблеми роботи жінок в органах внутрішніх справ, розробити й сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо організації й правового регулювання їхньої праці.

Відповідно до зазначеної мети дисертантом вирішувалися наступні завдання:

здійснити історико-правовий аналіз ролі жінок у міліції;

розкрити особливості проходження служби жінками в міліції;

визначити сутність і особливості правового становища жінок у міліції;

здійснити аналіз міжнародних документів, що висвітлюють діяльність жінок у підрозділах поліції, виявити фундаментальні положення, необхідні для розробки гендерної політики в органах внутрішніх справ;

розкрити особливості кадрової політики Міністерства внутрішніх справ України у контексті гендерної рівності; гендерний рівність жінка поліція

розкрити особливості гендерної чутливості та культури як однієї із складових становлення гендерної освіти.

Об'єктом дослідження є сукупність відносин (правових, соціальних, організаційних тощо), які виникають у процесі службової діяльності жінок у міліції.

Предмет дослідження становить адміністративно-правове регулювання службової діяльності жінок у міліції.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Дослідження базується на методологічних засадах сучасних напрямів правової думки. Методологічними принципами дослідження є принципи історизму, єдності історичного та логічного, розвитку від абстрактного до конкретного, аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення тощо.

В основу дисертаційного дослідження покладено комплекс як загальнотеоретичних, так і спеціальних наукових методів пізнання. За допомогою історико-правового методу досліджено основні етапи становлення ролі жінки в правоохоронних органах (розділ 1); проаналізовано низку даних соціологічних досліджень (розділ 1, 2). Керуючись соціологічним методом пізнання, проведено аналіз кадрового складу ОВС України (підрозділи 1.2, 3.3). Для висвітлення проблем реалізації конституційного принципу рівності права були використані індуктивний та дедуктивний методи, порівняльного аналізу, елементи діалектичного методу (розділ 2,3). Структурно-семіотичний та логіко-структурний методи використовувалися при аналізі текстів нормативно-правових документів. Завдяки використання порівняльного методу здійснений аналіз адміністративно-правових особливостей проходження жінками служби в поліції різних країн (підрозділ 2.2). У процесі теоретичного вивчення проблеми використовувались методи аналізу наукової літератури стосовно розкриття особливостей службової діяльності жінок у міліції.

Положення та висновки роботи ґрунтуються на нормах міжнародних документів, а також тих, що ратифіковані Україною в установленому законом порядку, Конституції і чинного законодавства України, нормативно-правових актах. Джерельно-матеріальною та емпіричною базою дисертації стали матеріали вивчення та узагальнення практики органів внутрішніх справ щодо діяльності жінок, академічні та спеціалізовані аналітичні огляди матеріалів, публікації в періодичних виданнях, матеріали соціологічних досліджень, довідкова література, статистичні матеріали МВС України тощо.

Наукова новизна результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням теоретичних та науково-практичних проблем, пов'язаних зі службовою діяльністю жінок в органах внутрішніх справ та їх адміністративно-правового забезпечення, у результаті якого сформульовано низку наукових, теоретичних положень і висновків, пропозицій щодо вдосконалення чинної нормативно-правової бази.

Зокрема, наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні теоретико-методологічні результати:

вперше:

- охарактеризовано особливості прояву гендерної рівності в діяльності ОВС України шляхом аналізу особливостей умов проходження служби жінками, відносин між останніми та чоловіками в колективі правоохоронців;

- внесено пропозиції стосовно доповнення нормативно-правової бази України положеннями щодо врегулювання гендерного паритету в ОВС, а саме: у Закон України „Про міліцію”, Інструкцію про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ та деяких пунктів Програми забезпечення гендерної рівності в органах внутрішніх справ України на період до 2011 року;

- запропоновано ввести до частини гуманітарного циклу навчального плану з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” вищих навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ України навчальну дисципліну „Основи гендерної політики”;

- на основі вивчення особливостей впровадження політики гендерної рівності та проходження служби жінками в поліції запропоновано створити в системі МВС України Українську асоціацію жінок-правоохоронців;

удосконалено:

- тлумачення понять „гендерна рівність”, „гендерна чутливість” та надано їх авторське визначення;

- класифікацію вимог до працівників органів внутрішніх справ під час підготовки кадрів для проходження служби в ОВС та здійснення їх якісної розстановки незалежно від статі;

- кваліфікаційні вимоги до основних посад працівників міліції та науково обґрунтовано доцільність їх включення до Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик основних посад працівників МВС України;

дістали подальшого розвитку:

- думка про необхідність квотування комісій, які здійснюватимуть ці функції, при прийнятті на службу, формуванні кадрового резерву, атестації, просуванні по службі тощо;

- ідея про необхідність створення на сайті МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ України рубрики з гендерних питань;

- ідея про роль і місце жінки у відомчій структурі на основі аналізу гендерної політики Міністерства органів внутрішніх справ та національного законодавства України.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати можуть бути корисними для законодавців, правознавців, фахівців у галузі прав людини, державного управління, науковців, викладачів вищих навчальних закладів і практичних працівників органів внутрішніх справ.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути враховані під час внесення поправок у законодавчі та нормативні акти з питань кадрового забезпечення органів внутрішніх справ та під час розробки нових відомчих нормативних актів, які регулюють службу жінок в органах внутрішніх справ, програми впровадження гендерної рівності в українському суспільстві.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у практичній діяльності підрозділів УМВС України в Кіровоградській області під час відбору кандидатів, які приймаються на службу в ОВС України, на навчання у вищі навчальні заклади МВС, при проведенні занять зі службової підготовки з особовим складом управління (акт впровадження від 14.11.2009). Також матеріали дослідження були використані під час розробки пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази МВС України та директивних документів нормативного характеру, зокрема Програми забезпечення гендерної рівності в ОВС України на період до 2011 року (акт впровадження від 15.12.2009).

Результати дослідження були використані автором під час викладання навчальних дисциплін „Основи гендерної політики”, „Адміністративна діяльність ОВС” у Кіровоградському юридичному інституті ХНУВС (акт впровадження результатів дослідження у навчальний процес Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС від 25.11.2009).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно. Всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійно проведених досліджень. Наукові ідеї співавторів у дослідженні не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: „Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності” (м. Кіровоград, 25-26 травня 2006 р.); „Проблеми протидії корисливо-насильницькій злочинності” (м. Кіровоград, 29 березня 2007 р.); „Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування” (м. Кіровоград, 17 квітня 2007 р.); „Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей” (м. Кіровоград, 21-22 червня 2007 р.); „Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах Європейської інтеграції” (м. Одеса, 26-27 жовтня 2007 р.); „Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності” (м. Кіровоград, 14 травня 2009 р.), Громадських слуханнях „Дотримання прав людини в діяльності МВС” (м. Харків, 2 жовтня 2009 р.) та „Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов” (м. Київ, 4 грудня 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені у 13 опублікованих наукових працях, з яких чотири статті опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, одна стаття опублікована у міжнародному виданні, а також у восьми публікаціях у збірниках матеріалів наукових і науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 233 сторінки, з яких основного тексту - 159, список використаних джерел - 21 сторінка (205 найменувань), додатків - 52 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки, розкривається сутність наукового завдання та його значимість. З'ясовується зв'язок дисертаційного дослідження з науково-дослідними роботами, висвітлюється мета, завдання об'єкт, предмет і методи дослідження, формулюються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться відомості про апробацію одержаних результатів.

Розділ 1 „Загальноправова характеристика службової діяльності жінок у міліції” складається із двох підрозділів, присвячених дослідженню історико-правових аспектів ролі жінок у діяльності міліції, вивченню особливостей проходження їх служби в міліції.

У підрозділі 1.1 „Історико-правовий аспект ролі жінок у діяльності міліції” розкривається характеристика та особливості несення служби жінками в міліції як однієї із сфер реалізації жінками професійної активності. Проаналізувавши історико-правову літературу, зроблено висновок, що протягом багатьох століть суспільство та вітчизняна юриспруденція були носіями жорсткої патріархальної традиції, де жінка посідала вторинне місце у життєдіяльності суспільства.

Здійснюючи історико-правовий екскурс ролі жінок у міліції слід зазначити, що жінки залучались на роботу лише на допоміжні ролі та не розглядались як рівнозначні колеги і співробітники, порівняно з чоловіками, що не давало їм змогу реалізуватися.

Наголошено на тому, що роль і місце жінки та чоловіка в державі, політиці, суспільстві змінювалися та еволюціонували разом з останнім. Від того, наскільки соціальні інститути (сім'я, церква, наука, армія, держава, соціальні групи, традиції тощо) готові до організації та регулювання розподілу життєво важливого ресурсу чоловічої та жіночої частини населення, врахування їх інтересів, залежно від змін соціальних реальностей, сучасного розуміння прав та свобод людини, потреб історичного часу, настільки залежать зміни у соціальній організації відносин між статями, у системі соціально-правового порядку, у побудові гендерних відносин.

Зі зміною уряду, утворенням Української Народної Республіки та збільшенням рівня злочинності, ставлення до жінок як одного із джерел поповнення кадрів міліції не змінилося: їх не сприймали серйозно, відводячи іншу соціально зумовлену роль. Лише у часи Громадянської війни був проведений експеримент, в результаті якого було оголошено набір добровольців серед жінок-робітниць для несення міліцейської служби у Петрограді.

Збільшення кількості залучення жінок до служби в міліції (поліції) різних країн у першій половині ХХ століття відбувалося у кризові етапи розвитку суспільства, особливо у воєнні часи (Друга світова війна, Велика Вітчизняна війна) або в складні часи становлення державності (початок 20-х років ХХ століття).

Ставлення до служби жінок у радянські часи було прагматичним: їх залучення до служби у міліції розглядалося лише тоді, коли не вистачало чоловіків, які б могли нести службу в міліції. Навіть з процесом збільшення кількості жінок в органах внутрішніх справ залишається ставлення до останніх як до слабкої статі. І хоча досвід залучення жінок до служби в міліцію визнавався як позитивний, однак керівних посад вони не займали.

Сьогодні кількість жінок, які працюють у міліції, збільшується з кожним роком, що є відображенням широких загальних змін у суспільстві. Так, процес перерозподілу ролей між жінкою та чоловіком торкнулися сфери не тільки родини, але і політики, влади. Останні перестають поступово бути винятково чоловічою професією, оскільки жінки намагаються отримати доступ до інститутів влади й право на активну політику. Ці зміни є наслідком не тільки політичної активності феміністично налаштованих рухів, але й об'єктивних соціальних і демографічних процесів.

Станом на 1 січня 2009 року в органах внутрішніх справ України працювало 229278 працівників, серед яких - 49574 жінок (21,6 %), у тому числі атестованих - 20467, у внутрішніх військах - 3236, з них атестованих - 1912.

Обґрунтовано висновок, що із зростанням кількості жінок у підрозділах ОВС сьогодні постає й низка проблем: брак належного усвідомлення суспільством важливості питання гендерної рівності; за наявності належного міжнародного та національного правового забезпечення державна політика впровадження гендерної рівності не є ефективною; відсутність достатньої політичної волі; відсутність достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів, обізнаних з гендерною проблематикою.

У підрозділі 1.2 „Особливості проходження служби жінками в міліції” проаналізовано класифікації методів та форм управління як засобів цілеспрямованого керівного впливу, розглянуто особливості проходження служби в органах внутрішніх справ з метою виявлення труднощів і проблем, що можуть виникнути під час служби жінками у підрозділах ОВС України.

Аналіз кадрової системи Міністерства внутрішніх справ України свідчить, що особи вищої управлінської ланки представлені, за незначними винятками, чоловіками, на посадах середньої начальницької ланки відсоток жінок-керівників досить незначний.

Існування в суспільстві гендерних стереотипів щодо ролі жінки як берегині домівки та виховательки дітей покладає на працюючих жінок, у тому числі тих, що проходять службу в ОВС, значно більше функцій, ніж на чоловіків, коли жінка намагається реалізувати себе на роботі й сумлінно виконувати свої обов'язки та одночасно приділяти достатньо уваги сім'ї та дітям. Доволі часто це призводить до рольового конфлікту поміж роллю „працівника” і ролями „матері” та „дружини”.

На думку автора, керівники структурних підрозділів і служб здебільшого не мають сформовані навички управління жінками-співробітниками. Крім того, завдяки усталеним стереотипам керівники не бачать необхідності у просуванні жінок по службі. Таке становище дає підґрунтя для виникнення докорів із приводу дискримінації жінок у силових структурах.

У процесі дослідження виявлено, що співробітники підрозділів психологічно не готові працювати в змішаному колективі, коли жінка може виступати як рівноправний колега-фахівець. Погляд на жінку як на співробітника з більш низьким соціальним статусом у цей час домінує у свідомості чоловіків і викликає складнощі при вирішенні оперативних завдань. При цьому гострою проблемою є фізичні можливості жінок, оскільки відомо, що фізіологічними даними жінки поступаються чоловікам.

Одним із недоліків існуючої системи службової підготовки є відсутність спеціалізованих адаптаційних програм, спрямованих на допомогу жінкам з числа молодих фахівців в усвідомленні свого статусу та формальних обов'язків, засвоєння необхідних рольових позицій при вирішенні конфліктних питань.

Суспільні погляди та виховання, нав'язані сталими стереотипами, стосовно сегрегації ринку праці не дають можливості жінці реалізувати свій багатий потенціал. Такі гендерні стереотипи створюють невидимий, але реально відчутний бар'єр, що заважає жінкам реалізувати себе, обмежує можливість вираження як особистості й призводить до гендерної дискримінації.

Зроблено висновок, що збільшення кількості жінок у міліції є незворотнім процесом і терміново вимагає адекватної реакції з боку кадрових служб. Враховуючи багатогранність та складність проблеми, також постає необхідність у проведенні спеціальних досліджень у цій сфері із залученням учених не тільки з наукових та освітніх установ системи МВС, але й фахівців з інших відомств, представників зацікавлених державних органів та громадських організацій, практичних працівників ОВС, розробки рекомендацій щодо проходження жінками служби в ОВС.

Розділ 2 „Нормативно-правове регулювання впровадження гендерної політики в міліції” складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню правового забезпечення гендерної рівності в Україні, розкриттю особливостей політики гендерного паритету в поліції інших країн, адаптації відомчих актів МВС України до вимог забезпечення гендерної рівності в міліції.

У підрозділі 2.1 „Правове забезпечення гендерної рівності в Україні” зазначається, що гендерна політики є однією із ознак правової держави.

Для всебічного аналізу основних положень правового забезпечення гендерної рівності автор пропонує узагальнене визначення цього поняття як універсального принципу в галузі прав людини, який наділяє осіб двох статей рівними правами та можливостями для їх участі в усіх сферах суспільного, державного та приватного життя.

З метою розкриття правового забезпечення політики впровадження гендерної рівності в Україні проаналізовано законодавчу базу, здійснено гендерно-правовий аналіз основної законодавчої бази, дотримуючись методологічного підходу на рівні Ради Європи, який полягає в тому, що політика впровадження гендерної рівності не відміняє, а навіть включає у себе принципи політики забезпечення прав жінок.

Автор наголошує, для того, щоб гендерна рівність у суспільстві стала нормою життя, недостатньо лише її декларування та формального законодавчого проголошення. Необхідно створити систему контролю та моніторингу виконання відповідних нормативних актів, спрямовану на рівність у реалізації потенційних можливостей та захисті інтересів як чоловіків, так і жінок.

Гендерна політика не повинна створювати штучні пільги для представників тієї чи іншої статі, а враховувати різні наслідки тих чи інших політичних рішень для представників різних статей та груп населення, а також враховувати різницю в соціальному становищі різних соціально-демографічних, гендерних груп для формування ефективної політики в інтересах кожної людини, а не окремої групи громадян. Тому дисертант порушує питання щодо необхідності внесення коректив та доповнень у законодавство України для дотримання принципу гендерної рівності в діяльності МВС України.

У підрозділі 2.2 „Проходження служби жінками в поліції та політика гендерної рівності: досвід інших країн” наголошується, що вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ України, визначення шляхів та умов їх подальшого розвитку, досягнення оптимальних результатів передбачає вивчення, аналіз та узагальнення досвіду, накопиченого правоохоронними системами різних країн світу. Вивчення здобутків інших завжди збагачує власну діяльність, дає можливість скорегувати її, розкриває ще не використані можливості.

Із зростанням кількості жінок-поліцейських у багатьох країнах ефективно функціонують сотні добровільних об'єднань (асоціацій), які опікуються вирішенням різних питань та формують систему соціально-правового захисту поліцейських і сприяють вираженню та забезпеченню їх інтересів. Яскравим прикладом здійснення правозахисної функції жінок-працівників поліції є Міжнародна асоціація жінок-поліцейських, яка об'єднує організації більш ніж п'ятдесяти країн світу.

Автор підтримує ідею створити в Україні Українську асоціацію жінок-правоохоронців, основними завданнями якої б були: стимулювання та надання можливостей здобувати освіту та навчатися (через регіональні філії, а також шляхом участі в щорічній міжнародній тренінговій конференції); розвивати зв'язки з іншими членами асоціації, наставництво; зростання престижу та професіоналізму; соціальні активності (можливості зустрічей, інтерактивного спілкування тощо).

Наголошено, що членство в організації є (або має стати) позитивним не тільки для громадських утворень, але й для кожної жінки-працівника правоохоронних органів, котра може отримати нові знання та навички, використовуючи їх більш повно, мати доступ до новітніх досліджень, статистичних даних, брати участь у спільних проектах. Членство в асоціації дасть також можливість зрозуміти, що ті жінки, які пропагують ідеї гендерної рівності та прав жінок, не є одиначками, а мають однодумців у всіх регіонах світу.

У підрозділі 2.3 „Адаптація відомчих актів МВС України до вимог забезпечення гендерної рівності в міліції” акцентується увага на тому, що якість, ефективність та результативність виконання покладених на плечі правоохоронців обов'язків залежить від того, наскільки вони відчувають себе захищеними у своїх громадянських, правових і трудових аспектах.

Проаналізовано обов'язки та функції, що входять у коло діяльності Радника Міністра з прав людини та гендерних питань, висвітлено ситуацію щодо реалізації основних положень Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року та Плану заходів МВС України з реалізації завдань, визначених вказаною програмою, акцентовано на проблемах та недоліках з виконання цих документів, а також висловлено побажання щодо подальшого збору та подання відповідної інформації.

Автор робить висновок, що сьогодні в областях відсутні плани заходів, які б на виконання Державної програми сприяли впровадженню гендерної рівності в суспільстві. Також зазначає, що заходи, які ініціюються як Державною програмою, так Планом заходів МВС України з реалізації завдань, визначених Програмою, носять ситуативний, разовий характер, зорієнтовані скоріше на необхідність прозвітувати, аніж на послідовне впровадження гендерної політики у діяльність галузей. Характерним також є факт відсутності у більшості центральних органів виконавчої влади особи, яка б відповідала за впровадження гендерної складової у діяльність відповідних установ.

Розділ 3 „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ щодо реалізації гендерної рівності” складається із трьох підрозділів, присвячених удосконаленню концептуального забезпечення гендерної політики в міліції, кадрової політики МВС України та формуванню гендерної культури у працівників міліції.

У підрозділі 3.1 „Концептуальне забезпечення гендерної політики в міліції” наголошується, що на сьогодні актуальним залишається питання щодо вжиття заходів з ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі, охорони праці та здоров'я жінок та чоловіків, створення умов для надання можливості жінкам та чоловікам, які працюють у системі ОВС, поєднувати професійну діяльність з материнством та батьківством, нести рівну відповідальність за свої сім'ї та виховання дітей.

Наголошено, що одним із способів регулювання балансу гендерної рівності в органах внутрішніх справ є внесення змін і поправок до основних положень Програми забезпечення гендерної рівності в органах внутрішніх справ України на період до 2011 року, метою якої є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у правоохоронних органах шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права.

Також наголошено, що ця програма є рекомендаційним для використання та виконання документом, оскільки ухвалена Громадською радою МВС України. Тому, з точки зору підвищення її статусу цей документ після доопрацювання необхідно затвердити в якості обов'язкового документа наказом МВС України, використавши досвід Міністерства оборони України, яке вже здійснило таку роботу.

У підрозділі 3.2 „Проблеми формування гендерної культури в міліції” розкрито питання стосовно винайдення основних шляхів Міністерства внутрішніх справ України щодо реалізації гендерної політики, формування гендерної культури у працівників ОВС. Визначено роль і вагомість набуття гендерних знань, побудови виховної роботи з особовим складом підрозділів органів внутрішніх справ, спрямованої на формування гендерної культури.

Автор пропонує уніфіковане визначення гендерної чутливості як проблеми порушення гендерного дисбалансу, прояву нерівності та дискримінації за статевими ознаками в усіх різноманітних проявах.

Як один із шляхів вирішення проблеми формування гендерної культури у майбутніх правоохоронців запропоновано у навчальний план з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”, за узгодженням з Департаментом освіти і науки МВС України та Міністерством освіти і науки України, ввести навчальну дисципліну „Основи гендерної політики”, саме як частину гуманітарного циклу. Автор також пропонує власну навчальну та робочу програми дисципліни, які складені з урахуванням вимог Болонського процесу.

У підрозділі 3.3 „Удосконалення кадрової політики МВС України з урахуванням особливостей гендерної рівності” розглянуто шляхи відбору та вимоги до кандидатів на службу в ОВС, окреслено проблеми, які виникають під час здійснення цього відбору, а також запропоновано шляхи розв'язання деяких актуальних питань кадрового забезпечення. Крім того досліджено такі проблеми: формулювання основних видів вимог до відбору майбутніх кадрів в органи внутрішніх справ, основні шляхи формування резерву кадрів державного управління та проведення виваженої кадрової та гендерної політики в підрозділах ОВС.

Запропоновано при прийнятті на службу, а також при формуванні кадрового резерву, атестації, просуванні по службі тощо ввести процедури квотування кількості жінок та чоловіків при утворенні самих комісій, що будуть здійснювати ці функції.

З метою зменшення вірогідності допущення в подальшому помилок під час підготовки кадрів для проходження служби в ОВС та здійснення їх якісної розстановки, не залежно від статті, вдосконалено класифікацію вимог, що висуваються до працівників органів внутрішніх справ. Також запропоновано включити до Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик основних посад працівників Міністерства внутрішніх справ України науково обґрунтовані психологічні якості, необхідні співробітникові органів внутрішніх справ для виконання функціональних обов'язків, що вимагає та чи інша посада в структурі органів внутрішніх справ.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертаційного дослідження викладені найбільш важливі наукові та практичні здобутки, основні теоретичні положення і практичні рекомендації. Типізація результатів дослідження сприяла виведенню наступних висновків:

У процесі історико-правового дослідження була визначена роль жінок у діяльності органів внутрішніх справ. Аналізуючи особливості та умови діяльності жінок в органах внутрішніх справ слід зазначити, що сприймали їх та залучали до праці як допоміжний персонал, що не давало їм змогу реалізуватися. Навіть з процесом збільшення кількості жінок в органах внутрішніх справ залишається ставлення до останніх як до слабкої статі.

Розкриваючи особливості проходження служби жінками у міліції слід зазначити, що додаткові пільги й переваги, передбачені законодавством для захисту прав працюючих жінок, є суттєвою перешкодою під час їх працевлаштування. Одним із недоліків існуючої системи службової підготовки працівників ОВС є відсутність спеціалізованих адаптаційних програм, спрямованих на допомогу жінкам з числа молодих фахівців в усвідомленні свого статусу та формальних обов'язків, засвоєння необхідних рольових позицій при вирішенні конфліктних питань.

Досліджуючи сутність проходження служби жінками у міліції та їх правове становище, автор зазначає, що деякими положеннями нормативно-правових актів створено штучні пільги для жінок. Для врегулювання правого становища обох статей автор пропонує доповнити обґрунтованими у реферованому дослідженні позиціями ст. 179 КЗпП, ст. 23 Закону України „Про міліцію”, п. 4.6, 4.8 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ та деякі пункти Програми забезпечення гендерної рівності в органах внутрішніх справ України на період до 2011 року.

Узагальнення зарубіжного досвіду реалізації політики рівних прав чоловіків та жінок у поліцейських підрозділах дає підстави стверджувати, що в сучасних умовах у поліцейській службі інших країн світу відбувається процес реформування. Більш відчутними стають ініціативи щодо етнічних спільнот у поліції, до потреб сексуальних меншин, більш гнучкою стає політика статевої рівноваги, становища та ролі жінки у поліції. Паралельно із зростанням кількості жінок-поліцейських у багатьох країнах ефективно функціонують сотні добровільних об'єднань (асоціацій), які опікуються вирішенням різних питань і формують систему соціально-правового захисту поліцейських і сприяють вираженню та забезпеченню їх інтересів. Саме тому сьогодні гостро постає потреба у створенні в Україні Української асоціації жінок-правоохоронців, яка ставила б собі за мету: стимулювати та надавати можливість здобувати освіту та навчатися (через регіональні філії, а також шляхом участі в щорічній міжнародній тренінговій конференції); розвивати зв'язки з іншими членами асоціації, наставництво; зростання престижу та професіоналізму; соціальні активності (можливості зустрічей, інтерактивного спілкування тощо). Членство в організації є (або має стати) позитивним не тільки для громадських утворень, але й для кожної жінки-працівника правоохоронних органів, котра може отримати нові знання та навички, використовуючи їх більш повно, мати доступ до новітніх досліджень, статистичних даних, брати участь у спільних проектах. Членство в асоціації дасть також можливість зрозуміти, що ті жінки, які пропагують ідеї гендерної рівності та прав жінок, не є одиначками, а мають однодумців у всіх регіонах світу.

Кадрові апарати під час відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ не приділяють належної уваги висновкам, розділи яких розкривають психологічні характеристики кандидатів на службу. Це досить ускладнює процес формування високопрофесійного, стабільного кадрового складу, здатного ефективно виконувати покладені на нього обов'язки.

Незважаючи на високий відсоток жінок, які працюють в ОВС, напрям реалізації державної політики гендерної рівності не є пріоритетним для ОВС. Заходи, які ініціюються як Державної програмою, так Планом заходів МВС України з реалізації завдань, визначених Програмою, носять разовий характер та зорієнтовані на необхідність прозвітувати про виконані заходи.

Освіті належить значна роль у процесі формування гендерної культури в суспільстві загалом та в органах внутрішніх справ зокрема. Тому потрібна цілеспрямована діяльність як держави, так і Міністерства внутрішніх справ України для просування ідеї гендерної рівності через систему освіти шляхом підвищення рівня гендерної культури та гендерної чутливості працівників міліції. Для цього обов'язковим елементом має стати підготовка відповідних кадрів: викладачів вузів, фахівців органів внутрішніх справ, які будуть усвідомлювати важливість гендерних перетворень. Одним із способів досягнення цієї мети є уведення до частини гуманітарного циклу навчального плану з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” дисципліни „Основи гендерної політики”. Метою запровадження курсів з гендерної проблематики для працівників міліції є не тільки ознайомлення з теоретичними аспектами гендерної теорії, але й навчання веденню гендерного аналізу процесів соціального розвитку, різних сфер суспільного життя для втілення отриманих знань у практичній роботі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Максименко Н.В. Формування гендерної культури курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України / Н.В. Максименко // Вісник Запорізького юридичного інституту. 2007. № 3. С. 319-325.

2. Максименко Н.В. Адміністративно-правове становище жінки-працівника органів внутрішніх справ України / Н.В. Максименко // Південноукраїнський правничий часопис. 2006. № 4. С. 170-172.

3. Максименко Н.В. Нормативно-правове регулювання гендерного паритету в органах внутрішніх справ / Н.В. Максименко // Форум права. 2009. № 3. С. 408-413.

4. Максименко Н.В. Гендерное равенство полицейской деятельности через призму международного опыта / Н.В. Максименко // Вестник Белгородского юридического института МВД России. Белгород. 2009. С. 40-47.

5. Максименко Н.В. Діяльність міжнародної асоціації жінок-поліцейських як приклад інституалізації громадської активності жінок в правоохоронних органах / К.Б. Левченко, Н.В. Максименко // Південноукраїнський правничий часопис. 2008. № 4. С. 5-7.

6. Максименко Н.В. Нормативно-правові гарантії захисту прав жінок / Н.В. Максименко // [Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності : матеріали ІV звітної науково-практичної конференції] (м. Кіровоград, 25-26 травня 2006 р.) / за заг. ред. д.ю.н., проф. В.П. Пєткова. Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, 2006. С. 72-74.

7. Максименко Н.В. Торгівля жінками в Україні: проблеми та дії у відповідь / Н.В. Максименко // [Проблеми протидії корисливо-насильницькій злочинності : матеріали науково-практичного семінару] (м. Кіровоград, 29 березня 2007 р.). Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, 2007. С. 95-97.

8. Максименко Н.В. Служба в органах внутрішніх справ як особливий вид державної служби / Н.В. Максименко // [Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування : матеріали науково-практичного семінару] (м. Кіровоград, 17 квітня 2007 р.) / за заг. ред. д.ю.н., проф. В.П. Пєткова. Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, 2007. С. 3-5.

9. Максименко Н.В. Деякі проблеми щодо захисту прав курсанток-жінок вищих навчальних закладів систем МВС України / Н.В. Максименко // [Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей : матеріали науково-практичної конференції] (м. Кіровоград, 21-22 червня 2007 р.) / за заг. ред. К.Б. Левченко, В.П. Пєткова. Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, 2007. С. 217-220.

10. Максименко Н.В. Історико-правовий аналіз діяльності жінок у правоохоронних органах / Н.В. Максименко // [Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах Європейської інтеграції: матеріали міжнародної науково-практичної конференції] (м. Одеса, 26-27 жовтня 2007 р.). Ч. 1. Одеса : вид-во ОЮІ ХНУВС, 2007. С. 185-187.

11. Максименко Н.В. Основні шляхи впровадження гендерної рівності в ОВС України / Н.В. Максименко // [Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності : матеріали VІІ звітної науково-практичної конференції] (м. Кіровоград, 14 травня 2009 р.). Кіровоград : КІрЮІ ХНУВС, 2009. С. 181-184.

12. Максименко Н.В. Нормативно-правове забезпечення гендерної політики в ОВС / Н.В. Максименко // Дотримання прав людини в діяльності МВС / Харківська правозахисна група. Х.: Права людини, 2009. С. 178-181.

13. Максименко Н.В. Соціально-правовий аналіз програми забезпечення гендерної рівності в ОВС / К.Б. Левченко, Н.В. Максименко // [Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов : матеріали міжнародної науково-практичної конференції] (м. Київ, 4 грудня 2009 р.). К.: ДНДІ МВС України, 2009. Харків: Права людини, 2009. С. 454-459.

АНОТАЦІЯ

Максименко Н.В. Адміністративно-правове регулювання службової діяльності жінок у міліції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут МВС України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних і практичних проблем гендерного паритету в органах внутрішніх справ.

У роботі окремо розглянуто тенденції та проблеми гендерної нерівності, які існують у діяльності органів внутрішніх справ з урахування міжнародного та національного досвіду, висвітлено актуальні питання проходження служби жінками в органах внутрішніх справ, причини нерівності жінок; проаналізовано та розкрито основні шляхи формування гендерної культури та набуття гендерної освіти працівниками органів внутрішніх справ.

На основі позитивного досвіду інших країн розкрито особливості реалізації політики рівних прав чоловіків і жінок у підрозділах поліції та виділено шляхи його впровадження у діяльність української міліції.

Внесено науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та наведено шляхи вирішення гендерних проблем в ОВС України.

Ключові слова: гендер, гендерна рівність, кадрова політика, дискримінація, гендерна чутливість, гендерна освіта, гендерна культура.

АННОТАЦИЯ

Максименко Н.В. Административно-правовое регулирование служебной деятельности женщин в милиции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Государственный научно-исследовательский институт МВД Украины, Киев, 2010.

В диссертации сделано комплексное административно-правовое исследование проблем гендерного равенства в органах внутренних дел.

...