Адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

Спеціальність 12.00.05 - Трудове право; право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу

Омельченко Олена Леонідівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, м. Харків.

Науковий керівник - доктор юридичних наук

Гусаров Сергій Миколайович, народний депутат України.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Ярошенко Олег Миколайович,

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права;

кандидат юридичних наук

Клемпарський Микола Миколайович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ,

старший науковий співробітник.

Захист відбудеться « 7 » липня 2010 р. о « 12 » годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.04 в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий « 4 » червня 2010 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку нашої держави одним із пріоритетних завдань для України є вступ до провідних європейських інституцій. З цією метою запроваджуються в життя важливі перетворення в економічній, соціальній, політичній і правовій сферах. Наразі тривають переговори щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (далі - ЄС, Євросоюз), один із підрозділів якої планується присвятити положенням щодо приведення національного трудового законодавства у відповідність до законодавства ЄС. Окрім цього, слід зазначити, що перший крок в цьому напрямку зроблено в 2004 році із затвердженням Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Потужні євроінтеграційні процеси, необхідність підвищення рівня захисту прав громадян, реалії часу й стрімкість цих перетворень у суспільному житті викликають потребу в продовженні реформування національного трудового законодавства. Розроблення дієвої правової моделі адаптації національного трудового законодавства до законодавства Європейського Союзу потребує об'єднання зусиль насамперед фахівців у галузі трудового права й права соціального забезпечення та застосування науково виважених, серйозно аргументованих підходів у цьому напрямку.

Важливо, що робота над адаптацією трудового законодавства України до законодавства Євросоюзу започатковує, можливо, найскладніший та найактуальніший напрямок наукових досліджень у науці трудового права, який супроводжуватиме у дослідницькому сенсі одне з важливих завдань у зовнішній політиці нашої держави - інтеграцію до Євросоюзу. Зрозуміло, що цей нелегкий процес тільки розпочинається і чітко визначити належність рівня проведеної адаптації трудового законодавства до законодавства ЄС можливо буде тільки наприкінці, коли Україна набуде повноправного членства у Європейському Союзі. Саме тому дисертант не претендує на повноту дослідження всього процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а лише робить певні кроки в напрямку вирішення вказаних проблемних питань та акцентує увагу, перш за все, на найбільш значимих особливостях адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали праці М.Г Александрова, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедіктова, Л.Я. Гінзбурга, В.В. Жернакова, М.І. Іншина, І.Я. Кисельова, В.В. Лазора, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, А.Р. Мацюка, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, З.К. Симорота, О.В. Смирнова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інших відомих учених у галузі трудового права. У той же час, незважаючи на вагомі здобутки вказаних науковців, слід відзначити, що в Україні немає жодного комплексного дослідження в сфері визначення загальних засад адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Актуальність теми дисертації зумовлена: а) науковою і практичною важливістю дослідження проблем адаптації трудового законодавства до законодавства ЄС; б) недосконалістю нормативно-правового забезпечення існуючих адаптаційних механізмів; в) неузгодженістю норм вітчизняного трудового законодавства і європейських правових стандартів у сфері регулювання найманої праці; г) необхідністю стимулювання адаптаційних процесів з метою якнайшвидшого наближення національної системи трудового законодавства до рівня права ЄС; д) недостатністю існуючої теоретико-методологічної основи для здійснення результативних правових реформ у галузі трудового законодавства України з метою забезпечення його адаптації до трудового законодавства ЄС; е) потребою посилення соціально-правового захисту найманих працівників в Україні для досягнення високого рівня організації безперешкодного здійснення ними своїх трудових прав і законних інтересів, установлених в Європейському Союзі.

Науковою і практичною значимістю перелічених питань, недостатньою розробленістю їх у науці трудового права, дискусійним характером багатьох проблем пояснюється вибір теми наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Подана до захисту дисертація виконана відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 5 липня 2004 р., та п. 9.1. Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки, схвалених ученою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р. Тема роботи відповідає планам наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права, а також науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті особливостей процесу адаптації трудового законодавства України до трудового законодавства Європейського Союзу, в установленні відповідності національного трудового законодавства стандартам ЄС, а також у внесенні конкретних практичних рекомендацій і наукових пропозицій щодо відповідного розвитку й удосконалення нормативно-правового забезпечення.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі завдання:

- виявити підстави, об'єктивну необхідність і соціально-правову характеристику адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

- з'ясувати етапи правової адаптації трудового законодавства й охарактеризувати їх;

- проаналізувати трудове законодавство ЄС, розкрити його зміст і виявити особливості;

- сформулювати поняття «європейські трудові стандарти» й визначити їх ознаки; трудовий законодавство європейський

- установити співвідношення і взаємодію норм європейського й національного права у сфері регулювання соціально-трудових відносин;

- сформулювати поняття «адаптація трудового законодавства України», проаналізувати етапи та зміст адаптаційної діяльності держави;

- окреслити напрямки подальшого розвитку законодавства України про працю під впливом європейських трудових стандартів.

Об'єктом дослідження є правова регламентація відносин у сфері адаптації чинного національного трудового законодавства до законодавства Європейського Союзу.

Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні аспекти адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Методи дослідження обрано з огляду на окреслені в роботі мету й завдання з урахуванням її об'єкта і предмета. При написанні дисертації використовувалися досягнення загальної теорії права, ідеї й концепції, опрацьовані й запропоновані наукою трудового права, іншими галузями юридичної науки та правозастосовною практикою. Дисертаційне дослідження побудовано на засадах методологічного плюралізму. Застосовуються як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що ґрунтуються на діалектичному підході до об'єкта дослідження, так і спеціальні.

Діалектичний метод пізнання дозволив дослідити вдосконалення національного трудового законодавства під впливом європейських трудових стандартів у єдності, взаємозв'язку й розвитку загальносоціальних та юридичних чинників, що виявилося, зокрема, в широкому розумінні окремих категорій діалектики (форми і змісту, сутності і явища, структури й елемента, причини й наслідку, тощо) (підрозділи 1.1-2.3). За допомогою історичного й системно-структурного методів вивчено етапи становлення й розвитку системи трудового законодавства Європейського Союзу (підрозділ 1.1). Логіко-семантичний метод дозволив поглибити знання про понятійний апарат адаптації трудового законодавства України, визначити його зміст (підрозділ 1.3). Соціологічний і статистичний методи стали в нагоді при аналізі рівня забезпечення індивідуальних і колективних трудових прав, безробіття в Україні, тощо (підрозділи 2.1, 2.2). Порівняльно-правовий і формально-логічний були застосовані в процесі аналізу юридичних норм з метою встановлення відповідності трудового законодавства України європейським соціальним стандартам у сфері праці (підрозділи 2.1-2.3). Застосування методу моделювання на підставі визначення сутності, змісту і структури адаптації трудового законодавства України до трудового законодавства ЄС завершило підготовку пропозицій з удосконалення національного законодавства про працю (підрозділ 2.3).

Нормативне підґрунтя дисертаційної роботи склали міжнародно-правові акти, зокрема, конвенції й рекомендації Міжнародної організації праці, акти Ради Європи та Європейського Союзу, Конституція України, законодавчі акти України, укази Президента, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої влади, постанови Пленуму Верховного Суду й рішення Конституційного Суду України, а також судова практика.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення й висновки, запропоновані дисертантом особисто. Основні з них:

уперше:

- розроблено визначення поняття «адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу», під яким розуміється діяльність компетентних державних органів щодо дослідження, з одного боку, нормативної бази ЄС у сфері правового регулювання трудової діяльності, а з іншого - національного трудового законодавства та їх порівняльна оцінка на відповідність рівня правової регламентації відносин у сфері праці; формування висновків і пропозицій щодо етапів прийняття необхідних положень шляхом нормотворчої діяльності і впровадження її результатів у правозастосовну практику;

- визначені етапи діяльності з адаптації національного трудового законодавства до трудового законодавства ЄС й розкрито їх зміст;

- з позицій європейських трудових стандартів доведено необхідність внесення змін і доповнень до національного законодавства про працю, а саме: до КЗпП України, проекту Трудового кодексу України, Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» щодо: (а) встановлення права на безоплатну професійну консультацію, підготовку й перепідготовку не тільки для громадян України, а й для іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України і щодо яких такі зобов'язання передбачено міждержавними угодами; (б) вдосконалення юридичного механізму квотування місць для працездатної молоді не лише для працевлаштування, а й для виробничого навчання; (в) визначення поняття «тривало безробітний» відповідно до вимог міжнародних актів, а також встановлення додаткових державних гарантій у сфері працевлаштування для тривало безробітних осіб; (г) установлення обов'язку роботодавця забезпечувати періодичне підвищення кваліфікації працівників і включення цього часу в робочі години;

- внесено пропозицію, з огляду на необхідність врахування положень acquis communautaire щодо підвищеного захисту соціально вразливих категорій працівників, розробити і затвердити Міністерством праці та соціальної політики України за участю всеукраїнських профспілок та їх об'єднань нові Типові правила внутрішнього трудового розпорядку, з включенням до їх змісту положень щодо особливого соціального захисту неповнолітніх, працівників із сімейними обов'язками, працівників зі зниженою працездатністю (інвалідів), працівників похилого віку та ін. Правила повинні містити обов'язок роботодавця встановлювати режим роботи для цих працівників з урахуванням особливостей їх соціального статусу;

удосконалено:

- розуміння сутності адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС, яка полягає не тільки у приведенні національного трудового законодавства у відповідність законодавству ЄС, а й в обов'язковому створенні реальних умов для застосування адаптованого законодавства в сфері регулювання соціально-трудових відносин;

- визначення європейських трудо-правових стандартів як визнаних ЄС і закріплених у його документах юридичних норм, які забезпечують правове регламентування соціально-трудових відносин у державах-членах у межах об'єднання, а також механізми такого впорядкування й гарантії забезпечення відповідних норм на практиці;

- потребу приведення законодавчих актів України, що стосуються отримання дозволу на працевлаштування працівників-мігрантів (Закон України «Про зайнятість населення», Закон України «Про імміграцію», Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», тощо), до стандартів ЄС, згідно з якими право на це таких осіб може бути обмежене тільки для охорони національної безпеки, громадського порядку, здоров'я й моральності населення;

дістали подальшого розвитку:

- розуміння права працівників і роботодавців на свободу об'єднання і створення організацій, що мають як індивідуальну, так і колективну природу;

- висновок про юридичні й соціальні переваги адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС;

- завдання, що постають перед наукою трудового права в умовах потужних євроінтеграційних процесів. Вони полягають у чіткому визначенні меж імплементації європейських трудових норм у правову систему України з урахуванням національних особливостей і наявних соціально-економічних можливостей, розробці дієвого та надефективного юридичного механізму адаптації національного трудового законодавства до актів Ради Європи й Європейського Союзу, що встановлюють європейські трудові стандарти.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

а) у науково-дослідницькій роботі - для подальшого опрацювання проблем адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС;

б) у правотворчій діяльності - в процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих актів з метою здійснення подальшої адаптаційної діяльності з приведення трудового законодавства України до стандартів ЄС. Авторські рекомендації і пропозиції можуть бути враховані при розробленні і прийнятті нового Трудового кодексу України;

в) у правозастосовній діяльності - під час використання конкретних рекомендацій і пропозицій у практичній діяльності вповноважених на те органів та осіб, застосування імплементованих європейських трудових стандартів, а також у діяльності судів;

г) у навчальному процесі - положення й висновки дисертації можуть бути використані у вищих і спеціальних юридичних закладах освіти в процесі вивчення дисципліни «Трудове право України», а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій для студентів.

Апробація результатів дисертації. Підсумки вивчення проблеми в цілому, окремі її аспекти, узагальнення й висновки знайшли своє відбиття в наукових публікаціях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях: «Проблеми дотримання прав людини в діяльності ОВС України» (м. Харків, 22-23 травня 2008 р.; тези опубліковано), «Захист трудових та пенсійних прав громадян України» (м. Харків, 29 березня 2008 р.; тези опубліковано). Обговорення результатів проведеного дослідження здійснювалося також на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові з юридичних наук, а також у 2 тезах доповідей та наукових повідомлень на вказаних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена цілями й завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, до складу яких входять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження складає 185 сторінок. Список використаної літератури складається із 243 найменувань і займає 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розкрито її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, окреслено мету дослідження, його об'єкт, предмет і завдання, висвітлено наукову новизну й методологію наукових пошуків, найбільш значущі приклади апробації проведених розробок, а також їх теоретичне і практичне значення.

Розділ 1. «Соціально-правова характеристика адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Нормативно-правове забезпечення адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу» вихідною є позиція, що правова система ЄС (acquis communautaire) включає в себе акти його законодавства (хоча й не обмежується ними), прийняті в межах Європейського Співтовариства, спільної зовнішньої політики й політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Дисертантом зазначається, що План дій «Україна - Європейський Союз» є безумовним імперативом для нашої держави, тому що його виконання (незалежно від перспективи членства) відповідає внутрішнім потребам реформування й засвідчує серйозність намірів держави, відкриває перспективи подальшого зближення України з Євросоюзом, у тому числі й у сфері регулювання трудових і пов'язаних із ними відносин.

Проаналізовано сучасний стан адаптації законодавства України взагалі і трудового, зокрема, до acquis communautaire. Визначено підстави виникнення адаптаційних процесів у нашій державі, досліджено основні національні нормативно-правові акти у сфері адаптації трудового законодавства України, акцентовано увагу на адаптаційній діяльності спеціально створених вітчизняних державних інституцій та окреслено ключові правові події під час адаптації трудового законодавства до вимог ЄС.

Констатується, що адаптація соціальної політики України до стандартів Європейського Союзу полягає у належному реформуванні систем соціального страхування, охорони праці та здоров'я, пенсійного забезпечення, зайнятості та інших сфер соціальної політики держави згідно зі стандартами ЄС при поступовому досягненні загальноєвропейського рівня регулювання праці й соціального захисту населення.

Етапами правової адаптації трудового законодавства до законодавства Євросоюзу визнаються: (а) імплементація Угоди про партнерство та співробітництво; (б) укладання галузевих угод та інших угод; (в) приведення чинного трудового законодавства України у відповідність до стандартів ЄС; (г) створення механізму гармонізації проектів актів трудового законодавства України з acquis communautaire.

У підрозділі 1.2. «Особливості джерел права Європейського Союзу та їх значення при приведенні трудового законодавства України до європейських трудових стандартів» зазначається, що на розвиток трудового права - не лише національного, а й міжнародного - має певний вплив європейське трудове право. Слід зазначити, що його вплив на міжнародне трудове право є достатньо вагомим, що не відповідає принципу універсальності будь-якої міжнародної трудової норми. При розробці нових регіональних трудо-правових норм не завжди враховуються стандарти Міжнародної організації праці, що є досить характерним для Європейського Союзу, оскільки законодавчі акти Ради Європи значною мірою відтворюють положення міжнародного трудового права.

Європейська соціальна політика ґрунтується на договорах і положеннях, які випливають з них, серед яких слід виокремити: (а) вільне переміщення працівників і громадян загалом; (б) соціальне забезпечення трудящих-мігрантів і європейських громадян, які переміщуються в межах Європейського Союзу; (в) стимулювання рівності між працюючими чоловіками й жінками; (г) мінімальні соціальні стандарти або стандарти, що забезпечують гармонізацію правил, зокрема, в питаннях безпеки й гігієни праці; (д) розвиток соціального діалогу й укладання європейських колективних угод про відпустку для догляду за дитиною й роботу на умовах неповного робочого часу. При цьому наголошується, що становлення трудового права ЄС нерозривно пов'язане з розвитком спільної соціальної політики держав-членів і з утвердженням соціально-економічних прав людини.

Порівняння категорій «європейське трудове право» і «трудове право Європейського Союзу» дало підстави для висновку, що перше є більш широким і включає до свого складу трудове право Євросоюзу.

Обґрунтовано, що в межах ЄС сформувався певний механізм упорядкування соціально-трудових відносин і взаємодія між державами-членами щодо цього питання, які базуються на відповідних стандартах. Під європейськими трудо-правовими стандартами варто розуміти визнані Європейським Союзом і закріплені в його документах юридичні норми, що забезпечують правове регламентування соціально-трудових відносин в державах-членах у межах об'єднання, а також механізми такої регламентації й гарантії забезпечення відповідних норм на практиці.

Трудове право Євросоюзу тлумачиться як складна система правових засобів і положень (перш за все, правових норм у сфері праці й соціальної політики), що спрямовані на регулювання найманої праці в межах ЄС.

У підрозділі 1.3. «Поняття і зміст адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу» досліджується зміст гармонізації вітчизняного трудового законодавства з acquis communautaire, її етапи, а також правові явища, що мають значення при проведенні інтеграційних процесів (адаптація, імплементація, апроксимація, уніфікація, тощо).

Адаптація трудового законодавства України до законодавства Євросоюзу розглядається як діяльність компетентних державних органів з дослідження, нормативної бази ЄС у сфері правового регулювання трудової діяльності, національного трудового законодавства, а також проведення порівняльно-правового аналізу відповідності рівня правової регламентації відносин у сфері праці; формування висновків і пропозицій щодо етапів прийняття необхідних положень шляхом нормотворчої діяльності і впровадження її результатів у правозастосовчу практику.

Адаптаційна діяльність у напрямку приведення національного трудового законодавства у відповідність до нормативних правових приписів трудового законодавства Європейського Союзу поділяється на такі етапи:

1) вивчення й аналіз норм європейського трудового права з метою встановлення їх сутності, змісту й регулятивних особливостей;

2) виявлення ступеню відповідності норм вітчизняного трудового законодавства нормативним положенням трудового законодавства ЄС, визначення етапів здійснення адаптації. Порівняльно-правовий аналіз останніх має включати оцінку відповідності: (а) норм Конституції України правовим положенням трудового законодавства Євросоюзу; (б) ратифікованих Україною міжнародних угод нормам законодавства ЄС; (в) трудового законодавства правовим приписам трудового законодавства ЄС;

3) безпосередньо адаптаційна правотворча діяльність;

4) впровадження в правозастосовчу діяльність адаптованого трудового законодавства.

Важливою складовою частиною адаптаційного механізму є процес впровадження в правозастосовчу та правореалізуючу практику адаптованого трудового законодавства. Від цього залежать рівень і повнота безпосереднього захисту трудових прав людини. Втілення в життя адаптованого трудового законодавства потребує розроблення державою та її органами комплексу заходів організаційно-управлінського, матеріально-технічного й соціального характеру.

Існує необхідність чіткого визначення межі імплементації європейських трудових норм в правову систему України з урахуванням національних особливостей і наявних соціально-економічних можливостей держави, розробки юридичного механізму адаптації внутрішнього трудового законодавства до законодавчих актів Ради Європи та Європейського Союзу, які встановлюють європейські трудові стандарти.

Упровадження трудового законодавства, приведеного у відповідність до норм ЄС, потребує високого рівня організаційних заходів, зокрема: (а) належної підготовки державних службовців; (б) організації перепідготовки й підвищення кваліфікації суддів; (в) наявності перекладів і публікацій не тільки положень нормативно-правових актів Євросоюзу у сфері праці, а й коментарів і роз'яснень Суду ЄС; (г) регулярного інформування громадян держави про стан адаптаційного процесу. Матеріально-фінансові заходи повинні створити фактичні умови для реалізації законодавства про працю. Сукупність зазначених заходів має забезпечити можливість фактичної реалізації соціально-трудових прав громадян України відповідно до стандартів Європейського Союзу.

Розділ 2. «Напрямки адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу» містить 3 підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Адаптація трудового законодавства України щодо забезпечення індивідуальних трудових прав» досліджується стан відповідності законодавству ЄС українського трудового законодавства, що регулює реалізацію індивідуальних трудових прав.

Аналіз міжнародного законодавства і поглядів науковців-правників надав можливість зробити висновок, що систему трудових прав у країнах Євросоюзу утворюють індивідуальні й колективні трудові права. Ця система не становить собою сталий конгломерат прав, а має динамічний характер, здатна змінюватись і розширюватись. На її розвиток впливають об'єктивні чинники: рівень розвитку суспільства, його демократизація, ступінь входження у міжнародний і європейський правові простори. Крім міжнародних трудових стандартів, закріплених в актах ООН і МОП, на розвиток системи трудових прав справляють вплив і європейські трудові стандарти, встановлені актами Ради Європи, Європейського Союзу, а також стандарти трудових прав, які закріплені в актах інших регіональних об'єднань держав, дво- і багатосторонніх договорах, що укладаються безпосередньо державами.

Більшість норм трудового права ЄС міститься в директивах, присвячених статевій дискримінації, зайнятості, оплаті праці, масовим звільненням, правам працівників при банкрутствах і передачах компаній, зобов'язанням щодо отримання інформації, тощо. В основному, вони регулюють індивідуальні трудові відносини і спрямовані на реалізацію таких трудових прав як право на свободу праці, на забезпечення гідних умов праці, на оплату останньої, на відпочинок та ін.

Забезпечення права людини на працю відповідно до законодавства Європейського Союзу включає в себе дві основні групи правових положень. Перша стосується змісту цього права, друга - державних гарантій його забезпечення. Зобов'язання держав - членів ЄС поширюються на обидві групи цих нормативних приписів.

Доведено, що необхідно внести зміни й доповнення до нормативно-правових актів України, що регламентують трудові й пов'язані з ними відносини, зокрема, щодо: (а) встановлення права на безоплатні професійні консультацію, підготовку й перепідготовку не тільки для громадян України, а й для іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України і щодо яких такі зобов'язання передбачено міждержавними угодами; (б) вдосконалення юридичного механізму квотування робочих місць для працездатної молоді не лише для працевлаштування, а й для виробничого навчання; (в) визначення поняття «тривало безробітний» відповідно до вимог міжнародних актів, а також установлення додаткових державних гарантій у сфері працевлаштування для таких безробітних осіб; (г) установлення обов'язку роботодавця забезпечувати періодичне підвищення кваліфікації працівників і включення цього часу в робочі години.

Для забезпечення відповідності трудового законодавства України вимогам Європейського Союзу в питанні підвищеного захисту неповнолітніх осіб необхідно доповнити перелік важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється праця неповнолітніх, переліком тих робіт (або закладів), на яких з огляду моральності застосування праці осіб, молодших вісімнадцяти років, є неможливим.

Потреба врахування положень acquis communautaire стосовно підвищеного правового захисту соціально вразливих категорій працівників робить актуальним розроблення й затвердження Міністерством праці та соціальної політики України за участю всеукраїнських профспілок та їх об'єднань нових Типових правил внутрішнього трудового розпорядку із включенням до їх змісту положень щодо особливого соціального захисту неповнолітніх, працівників із сімейними обов'язками, зі зниженою працездатністю (інвалідів), похилого віку та ін. Правила повинні містити обов'язок роботодавця встановлювати режим роботи для таких працівників з урахуванням специфіки їх соціального статусу.

Доцільно внести зміни до національних підзаконних актів, що стосуються отримання дозволу на працевлаштування працівниками-мігрантами з урахуванням стандартів Євросоюзу, за якими це право може бути обмежене тільки з метою охорони національної безпеки, громадського порядку, здоров'я й моральності населення.

Для створення рівних умов щодо реалізації прав трудящих-мігрантів на об'єднання у профспілки, усунення дискримінації стосовно права на захист соціально-трудових прав осіб цієї категорії за допомогою професійних спілок, а також для забезпечення їхнього права на користування гарантіями й пільгами, передбаченими в колективних договорах (угодах), та усунення суперечностей між законодавством України й положеннями acquis communautaire є доцільним внесення відповідних змін і доповнень до Законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і «Про колективні договори й угоди».

У підрозділі 2.2. «Адаптація трудового законодавства України щодо забезпечення колективних трудових прав» досліджується стан відповідності законодавству Європейського Союзу національного трудового законодавства, що регламентує забезпечення колективних трудових прав.

Обґрунтовується, що до основних колективних трудових прав за законодавством ЄС належать: (а) право підприємців і працівників на свободу об'єднання, тобто на створення за своїм вибором професійних об'єднань або профспілок для захисту економічних і соціальних інтересів; (б) право вести колективні переговори й укладати колективні договори; (в) право на реалізацію колективних дій у разі виникнення конфлікту інтересів, включаючи право на страйк, та ін. Указаний перелік не є вичерпним і може доповнюватися як основними, так і похідними від них колективними трудовими правами.

Права працівників і роботодавців на свободу об'єднання і створення організацій мають як індивідуальну, так і колективну природу. Потрібно розрізняти право на створення організації, яке є індивідуальним правом кожного суб'єкта (працівника або роботодавця), і право вже створеної організації здійснювати свою діяльність згідно із законодавством і статутом, зокрема, щодо захисту своїх членів. Останнє є колективним правом. Право на створення організації набуває ознак колективного тільки на етапі реалізації вже створеною організацією своїх прав, передбачених законодавством і власним статутом. Воно зумовлене необхідністю появи колективної мети, колективного інтересу її членів у цілому. Перетворення індивідуального права на об'єднання в колективне є момент поєднання волі декількох суб'єктів і прийняття рішення відповідним колективом щодо створення організації.

Трудове законодавство України, регламентуючи право працівників і роботодавців на об'єднання для захисту своїх соціально-трудових прав і професійних інтересів, не застосовує комплексного підходу. Кожен окремо взятий законодавчий акт має спрямованість на соціально-економічний захист особи або конкретних об'єднань, абстрагуючись від взаємного переплетіння їх соціально-економічних інтересів. Таким чином, має місце невиправдане, з точки зору законодавчої техніки, дублювання правового регулювання одного питання в різних нормативних актах, у тому числі й законах. Як вбачається, вітчизняному законодавству у сфері регламентації найманої праці бажано мати єдине основне джерело, у якому слід закріпити право на об'єднання як працівників, так і роботодавців з урахуванням їхніх спільних інтересів. Для вирішення цього завдання найбільш прийнятним буде майбутній новий Трудовий кодекс України як кодифікований законодавчий акт.

З метою усунення протиріч вітчизняного законодавства і приведення його положень у відповідність з вимогами acquis communautaire в частині забезпечення прав працівників і роботодавців на проведення спільних консультацій пропонується в проекті Трудового кодексу України передбачити окрему главу, яка мала б назву «Колективні договори, угоди».

У підрозділі 2.3. «Шляхи вдосконалення адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу» на підставі проведених наукових доробок робиться висновок, що адаптація трудового законодавства України до трудового законодавства Євросоюзу сприятиме вирішенню низки проблем, що постали під час проведення реформ у сфері регулювання соціально-трудових відносин, зокрема, проблеми трудової міграції, а також детінізації вітчизняного ринку праці. Крім того, це активізує розширення взаємовигідних відносин з Євросоюзом, у чому Україна об'єктивно зацікавлена. Це пояснюється як масштабами європейського ринку, так і географічним положенням і потенціальними можливостями нашої держави.

Одночасно з приведенням трудового законодавства України у відповідність до acquis communautaire настав час удосконалити структуру всієї вітчизняної системи права, її сутність, механізм застосування, здатний забезпечити впровадження європейського права у вітчизняну політико-правову практику. При цьому, необхідно мати на увазі, що українське трудове законодавство з огляду на реалії нашої країни має залишитися внутрішньо гармонійним, цілісним, відповідати потребам сучасного суспільства й національним інтересам.

За допомогою адаптації національного законодавства про працю необхідно не лише привести його у відповідність до європейських трудових стандартів, а й обов'язково створити реальні умови для застосування адаптованого законодавства у сфері трудової діяльності.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження встановлено соціально-правову характеристику адаптації трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу, визначено її напрямки, сформульовано низку висновків і пропозицій з удосконалення чинного законодавства про працю й підвищення ефективності його застосування.

1. Європейська соціальна політика ґрунтується на договорах та інструментах, що випливають з них, а саме: (а) вільне переміщення працівників і громадян загалом; (б) соціальне забезпечення трудящих-мігрантів і європейських громадян, які переміщуються в межах Європейського Союзу; (в) стимулювання рівності між працюючими чоловіками й жінками; (г) поява мінімальних соціальних стандартів або стандартів, які забезпечують гармонізацію правил, зокрема, з питань безпеки й гігієни праці; (д) розвиток соціального діалогу й укладення європейських колективних угод про відпустку для догляду за дитиною й роботу неповний робочий час.

2. Під європейськими трудо-правовими стандартами слід розуміти визнані ЄС і закріплені в його документах юридичні норми, які забезпечують правове регулювання соціально-трудових відносин у державах-членах у межах об'єднання, а також механізми такого регулювання й гарантії забезпечення цих норм на практиці.

3. Адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу - це діяльність компетентних державних органів щодо дослідження нормативної бази ЄС у сфері правового регулювання трудової діяльності та національного трудового законодавства, а також їх порівняльний аналіз на відповідність рівня правової регламентації відносин у сфері праці; формування висновків і пропозицій щодо етапів прийняття необхідних положень шляхом нормотворчої діяльності і впровадження її результатів у правозастосовну практику.

4. Науці трудового права слід чітко окреслити межі імплементації європейських трудових норм у юридичну практику України з урахуванням національних особливостей і наявних соціально-економічних можливостей, розробити юридичний механізм адаптації національного трудового законодавства до європейських трудових стандартів. Впровадження адаптованого трудового законодавства потребує високого рівня організаційного забезпечення, зокрема: (а) відповідної підготовки державних службовців; (б) організації перепідготовки й підвищення кваліфікації суддів; (в) наявності перекладів і публікацій не тільки положень нормативно-правових актів ЄС у сфері праці, а й коментарів і роз'яснень Суду ЄС; (г) регулярного інформування громадян держави про стан адаптаційного процесу.

5. Потребує внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, що регулюють трудові й пов'язані з ними відносини, стосовно: (а) встановлення права на безоплатні професійні консультацію, підготовку й перепідготовку не тільки для громадян України, а й для іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України і щодо яких такі зобов'язання передбачені міждержавними угодами; (б) удосконалення юридичного механізму квотування місць для працездатної молоді не лише для працевлаштування, а й для виробничого навчання; (в) визначення поняття «тривало безробітний» відповідно до вимог міжнародних актів, а також встановлення додаткових державних гарантій у сфері працевлаштування таких осіб; (г) установлення обов'язку роботодавця щодо забезпечення періодичного підвищення кваліфікації працівників і включення цього часу у робочі години.

6. Необхідність урахування положень acquis communautaire щодо підвищеного захисту соціально вразливих категорій працівників робить актуальними опрацювання й затвердження Міністерством праці та соціальної політики України за участю всеукраїнських профспілок та їх об'єднань нових Типових правил внутрішнього трудового розпорядку із внесенням до їх змісту положень про особливий соціальний захист неповнолітніх, працівників із сімейними обов'язками, зі зниженою працездатністю (інвалідів), похилого віку та ін. Правила повинні містити обов'язок роботодавця встановлювати режим роботи для цих працівників з огляду на особливості їх соціального статусу.

7. На трудящих-мігрантів, які на законних підставах перебувають в Україні, повинна поширюватися дія ст. 43 Конституції України. Проте, ч. 2 цієї статті, присвячена гарантіям реалізації права людини на працю, стосується виключно громадян України. Це не відповідає вимогам статей 6 і 7 ратифікованого Україною Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та п. 4 ст. 19 Європейської соціальної хартії (переглянутої). Це зауваження можна віднести й до ч. 6 ст. 43 Основного Закону, яка гарантує захист від незаконного звільнення тільки громадянам України, а також до ч. 4 ст. 36, яка встановлює, що лише громадяни України мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

8. Необхідно внести зміни до національних підзаконних актів з питань отримання дозволу на працевлаштування працівниками-мігрантами з урахуванням стандартів ЄС, згідно з якими це право може бути обмеженим тільки з метою охорони національної безпеки, громадського порядку, здоров'я й моральності населення.

9. Права працівників і роботодавців на свободу об'єднань і створення організацій мають як індивідуальну, так і колективну природу. Необхідно розрізняти право на створення організації, яке є індивідуальним для кожного суб'єкта (працівника або роботодавця), і право вже створеної організації виконувати свою діяльність згідно з її статутом, зокрема, щодо захисту своїх членів. Останнє є колективним правом. Право на створення організації набуває ознак колективного тільки на етапі реалізації вже створеною організацією своїх прав, передбачених законодавством і власним статутом. Воно зумовлене необхідністю появи колективної мети, колективного інтересу її членів у цілому. Моментом перетворення індивідуального права на об'єднання у колективне право є момент поєднання волі декількох суб'єктів і прийняття рішення відповідним колективом щодо утворення організації.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Омельченко О.Л. Адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС / О.Л. Омельченко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №4. - С. 274-277.

2. Омельченко О.Л. Важливість урахування особливостей джерел трудового права ЄС у процесі приведення трудового законодавства України до європейських трудових стандартів / О.Л. Омельченко // Актуальні проблеми права: Теорія і практика. Збірник наукових праць. - 2009. - Вип. 13. - С. 408-416.

3. Омельченко О.Л. Трудове законодавство України й забезпечення індивідуальних трудових прав / О.Л. Омельченко // Актуальні проблеми права: Теорія і практика. Збірник наукових праць. - 2009. - Вип. 14. - С. 377-388.

4. Омельченко О.Л. Європейські трудові стандарти і їх значення в адаптації трудового законодавства України до законодавства ЄС / О.Л. Омельченко // Актуальні проблеми права: Теорія і практика. Збірник наукових праць. - 2010. - Вип. 16. - С. 409-417.

5. Омельченко О.Л. Зміст адаптації трудового законодавства до законодавства ЄС / О.Л. Омельченко // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2010. - Вип. 13. - С. 532-535.

6. Омельченко О.Л. Співвідношення трудового законодавства України і законодавства Європейського Союзу // О.Л. Омельченко // Проблеми дотримання прав людини в діяльності ОВС України: матеріали наук.-практ. конференції (м. Харків, 22-23 травня 2008 р.) - Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. - С. 132-135.

7. Омельченко О.Л. Адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу // О.Л. Омельченко // Захист трудових та пенсійних прав громадян України: матеріали наук.-практ. конференції (м. Харків, 29 березня 2008 р.) - Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. - С. 88-91.

АНОТАЦІЯ

Омельченко О.Л. Адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, м. Київ, 2010.

У зв'язку з визначенням Україною такої стратегічної мети як інтеграція до Європейського Союзу важливим завданням є приведення вітчизняного законодавства у відповідність до законодавства ЄС. У цій роботі проаналізовано виникнення й розвиток адаптаційних процесів щодо гармонізації національного трудового законодавства з аcquis сommunautaire. Визначено і з'ясовано сутність і зміст адаптації внутрішнього трудового законодавства, її позитивні й негативні наслідки. З'ясовано мету, завдання й етапи адаптації трудового права України до права ЄС.

Досліджено й детально аргументовано стан відповідності законодавству ЄС національних нормативно-правових актів, що закріплюють індивідуальні й колективні трудові права. Вивчено й систематизовано європейські норми, що регулюють окремі аспекти трудової діяльності найманих працівників. Висвітлено сучасний стан нормативно-правового забезпечення адаптації трудового законодавства України до аcquis сommunautaire. Обґрунтовано конкретні пропозиції й рекомендації з удосконалення трудового законодавства і правозастосовної практики з метою проведення якісної адаптації вітчизняних трудо-правових норм до аcquis сommunautaire.

Ключові слова: трудове законодавство, адаптація, трудові відносини, Європейський Союз, європейські трудові стандарти.

АННОТАЦИЯ

Омельченко А.Л. Адаптация трудового законодательства Украины к законодательству Европейского Союза. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения / Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины, Киев, 2010.

В связи с определением Украиной стратегической цели - интеграции в Европейский Союз - одной из важнейших задач является приведение национального законодательства в соответствие с законодательством ЕС. Этот процесс предусматривает полномасштабное реформирование правовой системы Украины на основании принципов и стандартов, утвердившихся на общеевропейском уровне, с учетом современного международного права и в результате деятельности европейских региональных и международных организаций.

Украина находится только в начале этого сложного пути гармонизации с европейскими стандартами, трудности на котором, помимо экономического, финансового и социального характера, имеют и сугубо правовой аспект.

В работе проведен анализ возникновения и развития адаптационных процессов приведения национального трудового законодательства в соответствие с аcquіs сommunautaіre, раскрыты сущность и содержание этого правового явления, его положительные и отрицательные стороны, сформулированы цели, задачи и этапы адаптации трудового права Украины к праву ЕС.

Определен уровень соответствия законодательству ЕС национальных нормативно-правовых актов, закрепляющих индивидуальные и коллективные трудовые права. Изучены и систематизированы европейско-правовые нормы, регулирующие отдельные аспекты трудовой деятельности наемных работников. Показано современное состояние нормативно-правового обеспечения адаптации трудового законодательства Украины к аcquіs сommunautaіre. Обоснованы конкретные предложения и рекомендации относительно усовершенствования трудового законодательства и правоприменительной практики с целью проведения качественной адаптации отечественных трудо-правовых норм к аcquіs сommunautaіre.

Ключевые слова: трудовое законодательство, адаптация, трудовые отношения, Европейский Союз, европейские трудовые стандарты.

ANNOTATION

Оmelchenko A.L. The adaptation of the labour legislation of Ukraine to the legislation of the European Union. - Manuscript.

The thesis for a candidate's degree of jurisprudence on a specialty 12.00.05 - Labour Law; Social Security Law. - Koretsky Institute of state and law of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

In the case of the definition the strategic goal by Ukraine, which is the integration into the European Union, one of the major task is the reduction of the national legislation in conformity with the EU legislation. In this work the analysis of the occurance and the development of adaptable processes of reduction of the national labour legislation in conformity with аcquіs сommunautaіre is made, the essence and the maintenance of this legal phenomenon are opened, its positive and negative sides are opened, the purposes, problems and stages of adaptation of the labour law of Ukraine to EU'law are formulated.

Level of conformity of the national regulatory legal acts to the legislation of the EU is defined, acts which are fixing the individual and collective labour rights. The european rules of law, which are regulating separate aspects of labour activity of hired workers, are studied and systematised. The current state of the standard-legal maintenance of adaptation of the labour legislation of Ukraine to аcquіs сommunautaіre is shown. Specific proposals and recommendations concerning improvement of the labour legislation and legal using practice are proved, for the purpose of carrying out of qualitative adaptation of domestic labour-rules of law to аcquіs сommunautaіre.

Key words: the labour legislation, adaptation, labour relations, the European Union, the European labour standards.

Размещено на Allbest.ru

...