Адміністративно-деліктологічна характеристика особи правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-деліктологічна характеристика особи правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку

Омельянчик Сергій Володимирович

Ірпінь - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному університеті МОН України.

Науковий керівник : доктор юридичних наук, професор

Коломоєць Тетяна Олександрівна,

Запорізький національний університет,

декан юридичного факультету,

завідувач кафедри адміністративного та господарського права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Курінний Євген Володимирович,

Класичний приватний університет,

професор кафедри конституційного та адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент

Ващенко Сергій Володимирович,

Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ,

доцент кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності.

Захист відбудеться “18” вересня 2010 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 в Національному університеті державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 55.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий “5” серпня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що Україна стоїть на шляху побудови демократичної, соціальної та правової держави, створення якісно кращого суспільства, в якому визнаються, гарантуються і забезпечуються конституційні права і свободи громадян, діють високоморальні цінності. Реалізація всіх цих положень є пріоритетним завданням для України сьогодні.

Однак разом із позитивними перетвореннями, що відбуваються в українському суспільстві, з'явилася і численна кількість негативних явищ: корупція на всіх рівнях влади, негативні соціально-економічні процеси, падіння високодуховних цінностей та ідеалів, політична криза, правовий нігілізм тощо. За таких умов дуже важко створити дійсно демократичну та правову державу.

Невіра людей у спроможність права справедливо регулювати суспільні відносини призводить до формування у громадян низької правової культури, а в деяких - і до формування антиправової установки, що, врешті-решт, закінчується вчиненням такими особами злочинів і (або) адміністративних проступків.

Однією з наук, що покликана досліджувати закономірності вчинення адміністративних деліктів, їхню поширеність і динаміку, причини й умови, особу порушника, пропонувати ефективні заходи для профілактики адміністративної деліктності, є адміністративна деліктологія.

На сьогодні адміністративна деліктологія є досить молодою наукою, яскравим свідченням чого слугує нечисленність наукових публікацій на подібну тематику, що робить проведення досліджень у цій сфері особливо актуальним.

Одним із доктринальних елементів предмета адміністративної деліктології є особа адміністративного правопорушника. Однак вченими-деліктологами зроблені лише перші кроки щодо дослідження феномена особи адміністративного порушника, які не створюють надійного наукового фундаменту для розвитку адміністративної деліктології. Саме тому ґрунтовне дослідження особи адміністративного делінквента набуває пріоритетної актуальності, має наукову і практичну цінність.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на фундаментальних працях таких відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-деліктологів: Е.Є. Гензюка, А.Н. Дерюги, Є.В. Додіна, Д.М. Мишляєва, М.П. Мишляєва, М.І. Нікуліна, О.І. Остапенка та інших. Також опрацьовані й використані окремі аспекти досліджень з питань адміністративно-деліктного права та адміністративної відповідальності, які знайшли своє відображення в працях таких вчених-адміністративістів та вчених-деліктологів: В.Б. Авер'янова, О.М.Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Л.Р. Білої, В.Т. Білоуса, І.Л. Бородіна, К.Л. Бугайчука, С.В. Ващенка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, М.І. Єропкіна, А.П. Клюшніченка, С.В. Ківалова, Я.І. Кінаша, О.О. Ковалкіна, О.В. Ковальової, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, М.В. Лошицького, Д.М. Лук'янця, О.І. Миколенка, В.О. Морозової, В.І. Олефіра, В.Г. Поліщука, Л.Л. Попова, Д.В. Приймаченка, В.І. Ремньова, О.В. Сєрих, М.М. Тищенка, В.Ф. Фефілової, А.П. Шергіна, В.К. Шкарупи та багатьох інших науковців.

В особі адміністративного правопорушника адміністративну деліктологію цікавлять різні ознаки і характеристики. Коло питань, що потребує вивчення, досить широке. Реально мова йде про вивчення людини, але під власним кутом зору, у власному приватному аспекті досліджень. У зв'язку з цим та для проведення фундаментального дослідження особи адміністративного правопорушника були використані праці з філософії, психології, соціології, кримінології. Різні аспекти дослідження особи висвітлені в роботах таких вчених-філософів: В.Г. Кременя, В.В. Ільїна, І.Ф. Надольного та інших; вчених-психологів: Г.О. Балля, М.Й. Варія, М.І. Єнікєєва, С.Д. Максименка та інших; фахівців з соціології: О.І.Кравченка, С.О.Макеєвої, В.М.Пічі та інших; вчених-кримінологів: Ю.М. Антоняна, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, В.М. Кудрявцева, О.Б. Сахарова, С.А. Тарарухіна та інших.

З метою проведення практичного дослідження особи адміністративного правопорушника, високим ступенем небезпечності для суспільства правопорушень такого виду, порівняно з іншими правопорушеннями, значною їх поширеністю, було вирішено дослідити та охарактеризувати особу адміністративного порушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планів досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2005-2010 рр. Крім того, цей напрямок досліджень відповідає Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року за № 1767.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - на підставі аналізу теоретичних наукових джерел та проведення власного практичного дослідження охарактеризувати особу адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері та роботи суб'єктів профілактики.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

визначитись з термінологічним рядом, в якому чільне місце посідають наступні поняття: „особа”, „особистість”, „делінквент”, „суб'єкт делікту”, „особа правопорушника”;

сформулювати поняття „особа адміністративного правопорушника”;

провести паралель між поняттями „особа правопорушника” та „суб'єкт делікту”;

розробити структурну характеристику особи адміністративного правопорушника;

провести класифікацію адміністративних правопорушників та проаналізувати існуючі типології для їх вдосконалення й використання найвдаліших;

опрацювати наявні наукові розробки з питань мотивації та мотиву деліктної поведінки; адміністративний правопорушник деліктологічний

удосконалити методику деліктологічних досліджень особи адміністративного правопорушника;

провести практичне деліктологічне дослідження особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку;

опрацювати наявну та створити необхідну теоретичну базу з профілактики адміністративної деліктності: визначити поняття профілактики адміністративної деліктності, проаналізувати співвідношення його з суміжними поняттями, охарактеризувати принципи попереджувальної діяльності, провести класифікацію профілактичної діяльності за рівнями, видами, заходами;

розробити пропозиції, спрямовані на зменшення адміністративної деліктності в галузі громадського порядку і громадської безпеки.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини в галузі громадського порядку і громадської безпеки.

Предмет дослідження - особа адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку.

Методологічну основу дослідження становить сукупність різноманітних способів і прийомів наукового пізнання, серед яких слід особливо виділити такі методи. Діалектичний метод дозволяє розглянути досліджувані об'єкти, явища та процеси у нерозривному взаємозумовлювальному зв'язку, відслідковувати в них закономірності, відшукувати слабкі сторони. Він застосовувався протягом написання всього дисертаційного дослідження. Системно-структурний підхід був особливо вдало використаний у процесі вироблення структури особи адміністративного правопорушника (підрозділ 1.2). Конкретно-історичний метод набув свого застосування у процесі аналізу типології правопорушників (підрозділ 1.3). За допомогою методу аналізу документів та компаративного аналізу було проведене адміністративно-деліктологічне дослідження особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку (підрозділ 2.3). Формально-логічний метод використовувався для визначення головних понять дослідження (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1), а разом з порівняльно-правовим методом надав можливість чітко визначити ознаки взаємозв'язаних, але не тотожних термінів (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1). Порівняльно-правовий метод також був застосований при дослідженні зарубіжного досвіду попередження правопорушень у галузі громадського порядку і громадської безпеки (підрозділ 3.2). Методи аналізу та синтезу знайшли своє відображення у формуванні пропозицій та рекомендацій з профілактики адміністративної деліктності в галузі громадського порядку і громадської безпеки (підрозділ 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою комплексною монографічною роботою, присвяченою особі адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, у вітчизняній адміністративній деліктології та адміністративно-деліктному праві. Зокрема, в роботі:

уперше:

запропоновано авторське визначення особи адміністративного правопорушника;

розроблено структурну характеристику особи адміністративного правопорушника;

проведено практичне дослідження особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, охарактеризовано таку особу за соціально-демографічними, адміністративно-правовими ознаками;

удосконалено:

класифікацію та типологію особи адміністративного правопорушника;

методику деліктологічних досліджень особи адміністративного правопорушника;

поняття попереджувальної діяльності;

отримали подальший розвиток:

аналіз мотивів та мотивації деліктної поведінки;

розмежування понять „особа адміністративного порушника” і „суб'єкт делікту”;

загальнотеоретичні положення, які стосуються принципів, класифікації рівнів, видів, заходів профілактичної діяльності;

пропозиції щодо вдосконалення законодавства України стосовно попередження правопорушень у галузі громадського порядку і громадської безпеки, вдосконалення роботи суб'єктів профілактики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мають як науково-теоретичне, так і практичне значення і можуть бути використані:

у науково-дослідній діяльності - результати дисертаційного дослідження становлять значний інтерес для вчених-деліктологів у процесі формування ґрунтовного наукового фундаменту молодої науки адміністративної деліктології, розроблення теорії особи адміністративного правопорушника, подальшої наукової розробки та поглиблення знань про особу адміністративного порушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку (акти впровадження від 12.01.2010 року, 21.01.2010 року, 30.01.2010 року);

у правотворчій та в правозастосовчій діяльності - результати роботи містять ряд пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства, у тому числі ? щодо вдосконалення чинного КУпАП, закону України «Про попередження насильства в сім'ї» (акти впровадження від 12.01.2010 року, 21.01.2010 року, 30.01.2010 року);

у практичній діяльності - результати дослідження містять низку пропозицій щодо вдосконалення попереджувальної діяльності у галузі охорони громадського порядку та громадської безпеку зі сторони суб'єктів профілактики (акти впровадження від 12.01.2010 року, 21.01.2010 року, 30.01.2010 року);

у навчальному процесі - матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративна відповідальність», враховані при підготовці методичних рекомендацій з відповідних дисциплін, написанні відповідних підрозділів підручників і навчальних посібників, а також наукових статей і повідомлень (акти впровадження від 12.01.2010 року, 21.01.2010 року, 30.01.2010 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно, усі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших науковців, на які обов'язково зроблено посилання. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного та господарського права Запорізького національного університету. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на десяти науково-практичних та наукових конференціях: всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 27 березня 2008 року), міжнародній науковій конференції «Четверті юридичні читання» (м. Київ, 3-4 квітня 2008 року), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Правова система України в світлі європейського вибору» (м. Київ, 13 червня 2008 року), міжнародній студентській науковій конференції «Актуальні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 30-31 жовтня 2008 року), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 12-13 листопада 2008 року), науково-практичній конференції, присвяченій 60-річчю прийняття «Загальної декларації прав людини» (м. Запоріжжя, 10 грудня 2008 року), міжнародній науково-практичній конференції «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 11-12 грудня 2008 року), всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 27 березня 2009 року), університетській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Молода наука» (м. Запоріжжя, 8-10 квітня 2009 року), міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Реформування сучасної правової системи» (м. Донецьк, 10-11 квітня 2009 року).

Публікації. Основні висновки авторських досліджень знайшли відображення у чотирнадцятьох опублікованих наукових статтях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях, чотири з яких надруковані у юридичних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків. Загальний обсяг дисертації 195 сторінок, із них список використаних джерел становить 212 найменування і займає 22 сторінки, додатки - 8 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правова та деліктологічна характеристика особи адміністративного правопорушника», який містить три підрозділи, присвячено загальнотеоретичним питанням вивчення особи адміністративного правопорушника в адміністративно-деліктному праві та вітчизняній адміністративній деліктології.

У підрозділі 1.1 «Особа адміністративного правопорушника як категорія правової доктрини» проаналізовано теоретико-правові та деліктологічні погляди на особу правопорушника, розглянуто місце особи адміністративного правопорушника в предметі вітчизняної адміністративної деліктології, визначено момент виникнення та припинення існування особи адміністративного делінквента, сформульовано власне визначення поняття «особа адміністративного правопорушника», під яким слід розуміти сукупність соціальних характеристик і психологічних властивостей людини, які, в поєднанні з зовнішньою ситуацією або без неї, об'єктивно реалізуються у вчиненні адміністративного проступку, визначено місце особи адміністративного правопорушника в адміністративно-деліктному та деліктологічному термінологічному ряді та проведено його розмежування із суміжними поняттями, термін «адміністративний делінквент» запропоновано вживати в адміністративно-деліктному праві та вітчизняній адміністративній деліктології поряд із поняттям «адміністративний правопорушник» в якості синоніму.

У зв'язку з молодістю науки адміністративної деліктології, відсутністю ґрунтовної науково-теоретичної та практичної бази щодо дослідження особи адміністративного правопорушника, необхідністю створення власного наукового фундаменту, обґрунтовується теза про можливість використання досягнень інших суспільних наук, що займаються вивченням різноманітних аспектів особи, шляхом проведення власних досліджень.

У підрозділі 1.2 «Структурна характеристика, класифікація і типологія особи адміністративного правопорушника» проаналізовані погляди на структуру особи фахівців із соціології, психології, кримінології, адміністративної деліктології. На підставі узагальнення міркувань, висунутих вченими із зазначених вище суспільних наук, виявлено взаємозумовлений зв'язок незмінних структурних елементів особи, який сформований на принципах сталості та цілісності. Визначено три фундаментальні складові в структурній характеристиці особи адміністративного правопорушника: біологічна, соціальна, психологічна. На основі взаємозумовленої цілісності цих складових частин запропонована така структурна характеристика особи адміністративного правопорушника: взаємозв'язок біологічної і соціальної складових найбільш вдало відображає соціально-демографічна характеристика, соціальної та психологічної ? соціально-психологічна та адміністративно-правова характеристика, біо-психологічна складова має досліджуватись виключно спеціалістами-психологами. Таким чином, структурна характеристика особи правопорушника складається із соціально-демографічної, соціально-психологічної та адміністративно-правової характеристик. Зазначено, що адміністративну деліктологію не цікавлять всі можливі елементи в структурі особи, вона не претендує на всезагальну структуру особи, її не цікавлять і підвалини знань про особу в психології, соціології та інших суспільних науках. Для адміністративної деліктології важливими є тільки ті елементи в структурі особи, які призводять до вчинення адміністративного делікту. Цим пояснюється значно вужчий, обмеженіший зміст структурної характеристики особи правопорушника, від структури особи людини.

Проведено аналіз понять «класифікація» та «типологія», на підставі чого зроблено висновок, що типологія становить собою абстрактну систему (модель) об'єкта дослідження, виявляє його природу і закономірності, є більш глибокою, ніж класифікація, у той же час будучи видом класифікації. Саме тому типологія може визначатись як класифікація, проте помилкою буде визнання будь-якої класифікації типологією. Класифікація адміністративних правопорушників може проводитись за такими ознаками: 1.Статтю: чоловік, жінка; 2. Віком: 16-24, 25-29, 30-40, старше 40 років; 3. Освітою: початкова, середня, середня спеціальна, вища; 4. Соціальним становищем і родом занять: учні, студенти, робітники, посадовці, приватні підприємці, пенсіонери, безробітні, непрацездатні, працездатні, але не навчаються і не працюють та інші; 5. Місцем проживання: місто, сільська місцевість; 6. Громадянством: громадяни України, іноземці, особи без громадянства; 7. Станом особи на момент вчинення адміністративного правопорушення: алкогольне сп'яніння, наркотичне збудження; 8. Інтенсивністю і характером адміністративного правопорушення: вперше, повторно, раніше мала судимість, самостійно, у групі; 9. Видами вчинених адміністративних правопорушень: транспортні порушники, хулігани, посадові особи та інші; 10. Суб'єктивною стороною адміністративного делікту: умисні, необережні.

Розглянуто вже існуючі типології особи порушника в адміністративній деліктології та кримінології. Серед усіх проаналізованих типологій для потреб адміністративної деліктології найбільш вдалими є типології, сформовані за такими критеріями: ? за глибиною і стійкістю антисуспільної спрямованості, ? за характером антисуспільної спрямованості. За глибиною і стійкістю антисуспільної спрямованості слід виділяти: випадковий (уперше вчинили адміністративне правопорушення і характеризуються соціально-позитивною спрямованістю), ситуативний (вчинили адміністративний делікт під впливом несприятливої зовнішньої ситуації, але, в цілому, характеризуються позитивною соціальною спрямованістю), злісний (неодноразово вчиняли адміністративні правопорушення) типи особи адміністративного правопорушника. За характером антисуспільної спрямованості варто погодитись з типологією, запропонованою М.І.Нікуліним: що проявляють негативне, зневажливе ставлення до людської особистості, її честі, гідності, спокою; що мають яскраво виражені індивідуалістичні установки до різних соціальних норм і приписів, які передбачають адміністративну відповідальність за їх порушення; що виявляють легковажне, безвідповідальне ставлення до встановлених соціальних цінностей, своїх суспільних обов'язків. Першу групу можна назвати насильницьким типом, другу - егоїстичним, третю - легковажно-безвідповідальним. Таку типологію слід доповнити корисливим типом адміністративних правопорушників.

У підрозділі 1.3 «Соціально-психологічна характеристика особи правопорушника в адміністративній деліктології» розглядаються підходи до визначення мотиву вчинення адміністративного делікту в психології, соціології, кримінології. На підставі аналізу наукового матеріалу зазначається, що мотив ? це внутрішнє спонукання особи, яке стало безпосередньою психічною причиною вчинення адміністративного проступку. Мотив присутній у кожному адміністративному делікті, бо жодне діяння не буває безмотивним. Мотив актуально не усвідомлюється суб'єктом правопорушення. Мотив дуже тісно пов'язаний з такими поняттями як потреба, установка, мета, ціннісні орієнтації, спрямованість, мотивація, мотивування тощо. Всі вони, тією чи іншою мірою, взаємозв'язані і зумовлюють обрання особою порушника протиправного варіанту поведінки. Встановлення істинного мотиву адміністративного делікту досить складний і кропіткий процес, який потребує професійної кваліфікації працівника, що притягає особу до відповідальності, накладає стягнення, а також об'єктивного і неупередженого з'ясування всіх обставин справи.

Розділ 2 «Особа, що вчинила адміністративне правопорушення, як предмет адміністративно-деліктологічного дослідження особи правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку» складається із трьох підрозділів і присвячений поглибленому аналізу особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку.

У підрозділі 2.1 «Громадський порядок і громадська безпека як об'єкти адміністративно-правової охорони» розглянуто поняття громадського порядку та громадської безпеки, проаналізовано їхні співвідношення між собою та з іншими правовими категоріями, визначено, що суспільні відносини у сфері громадського порядку взаємозв'язані з суспільними відносинами у сфері громадської безпеки, громадського благоустрою та іншими сферами суспільного виробництва. Це викликає протиріччя серед наукового товариства щодо змісту понять «громадський порядок», «громадська безпека», «правопорядок» тощо. Слід пам'ятати, що всі зазначені поняття взаємозв'язані між собою, але нетотожні, мають власні, притаманні тільки їм, особливості. Всіх їх важливо правильно розуміти і застосовувати у законотворчій та практичній діяльності.

Особливого значення набуває розмежування адміністративних деліктів у сфері громадського порядку і громадської безпеки за родовим об'єктом з метою систематизації КУпАП. Точки зору науковців з цього приводу суттєво різняться. Можна зробити висновок, що полеміка з цього питання ще досить довго привертатиме увагу наукової еліти, і, врешті-решт, залежатиме від волі законодавця.

Для проведення спеціального адміністративно-деліктологічного дослідження особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, були вибрані проступки, закріплені в таких ст. КУпАП: ст. 173 Дрібне хуліганство, ст. 173-2 Вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису, ст. 178 Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді, ст. 184 Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей. Такий вибір пояснюється високим ступенем небезпечності наведених деліктів, значною їх поширеністю, підсудністю справ про такі правопорушення.

У підрозділі 2.2 «Методика адміністративно-деліктологічних досліджень особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку» визначено поняття методу, вимоги, що висуваються до нього, розглянуто сукупність методів, за допомогою яких можна проводити адміністративно-деліктологічні дослідження особи адміністративного правопорушника. Зазначається, що всі методи можна розділити на такі три основні групи: філософські; загальнонаукові; методи інших наук: соціології, кримінології, математики, психології тощо. Підтримується точка зору вчених-деліктологів про те, що адміністративна деліктологія є досить молодою наукою, перебуває на шляху становлення, ще не досягла такого рівня розвитку, який би забезпечував її власними методами наукового пізнання, а тому використання методів, розроблених в інших галузях знань виглядає цілком логічним і обґрунтованим. Акцентується увага на такому соціологічному методі, як аналіз документів. Цей метод виглядає найбільш вдалим для дослідження особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку. Завдяки методу аналізу документів можна дослідити протоколи про адміністративні правопорушення, пояснення свідків, потерпілого, порушника, постанови суду, соціально-демографічну і адміністративно-правову характеристики особи адміністративного порушника.

У підрозділі 2.3 «Результати адміністративно-деліктологічного дослідження особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку» проаналізовані результати проведеного у місті Запоріжжі адміністративно-деліктологічного дослідження особи правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку. Методом аналізу документів досліджено 302 судові справи за ст. 173, 197 справ за ст. 173-2, 36 справ за ст. 178, 152 справи за ст. 184 КУпАП за такими критеріями: 1.Стать: чоловік, жінка; 2. Вік: 16-24, 25-29, 30-39, 40-49, 50-59, 60 і старше; 3. Соціальне становище і рід занять: учень, студент, робітник, службовець, приватний підприємець, пенсіонер, інвалід, тимчасово не працює; 4. Освіта: середня і нижче, середня спеціальна, незакінчена вища, вища; 5. Галузь виробництва, де працює правопорушник: промисловість, будівництво, транспорт, освіта, медицина, управління, обслуговування населення; 6. Місце проживання: місто, сільська місцевість; 7. Громадянство: громадянин України, іноземець або особа без громадянства; 8. Сімейний стан: одружений, неодружений, розлучений (вдівець); 8. Стан особи на момент вчинення правопорушення: алкогольне сп'яніння, наркотичне збудження; 9. Адміністративне правопорушення вчинене: самостійно, в групі; 10. Чи притягалася особа до адміністративної відповідальності за вчинення подібних правопорушень протягом року: не притягалася, притягалася; 11. Судимість. 12. Час вчинення правопорушення: 00:00 - 4:00, 4:00 - 8:00, 8:00 - 12:00, 12:00 -16:00, 16:00 - 20:00, 20:00 - 24:00 години.

За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:

? особа правопорушника, що притягається до адміністративної відповідальності за статтями 173, 173-2, 178 КУпАП, має багато спільних характеристик: це чоловік віком 16-39 років, який переважно не працює, або має робітничу професію у сфері промисловості, будівництва чи обслуговування населення, має середній і нижче рівень освіти, рідше середній спеціальний, переважно не одружений, вчинив правопорушення самостійно, в стані алкогольного сп'яніння, о 16:00-20:00, рідше 20:00-24:00 годинах, протягом року не притягався до адміністративної відповідальності за подібного роду правопорушення;

? до головних причин, що призводять до вчинення зазначених вище правопорушень відносяться: 1) алкоголь ? 72% усіх проступків вчиняється у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про первинне значення алкоголю для такого типу правопорушень; 2) безробіття ? 52% від усієї кількості правопорушників тимчасово не працюють, не мають стабільного джерела доходу; 3) низький культурний рівень працівників, зайнятих у промисловості і будівництві ? серед усіх працюючих правопорушників 49% задіяні в галузі промисловості, ще 22% ? в галузі будівництва. Такий факт свідчить про низький культурний рівень працівників промислових та будівельних підприємств, вітальність їхніх потреб. Проведення вільного від роботи часу в них, зазвичай, поєднується з вживанням алкогольних напоїв, що, в свою чергу, призводить до деградації та втрати суспільно-корисних якостей і цінностей;

? серед позитивних факторів, які виявляють превентивний вплив на особу правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, слід виділяти: 1) освіту ? чим вищий рівень освіти, тим менша ймовірність вчинення такого виду правопорушень; 2) шлюб ? одружені чоловіки вчиняють удвічі менше правопорушень, ніж неодружені та розлучені; 3) роботу в галузі освіти, науки, медицини, управлінні ? серед усіх правопорушників лише 3% працює в цих галузях суспільного виробництва.

Розділ 3 «Попередження адміністративної деліктності» складається із двох підрозділів і присвячений аналізу доктринальних та законодавчих положень щодо попередження адміністративної деліктності.

Підрозділ 3.1 «Попередження адміністративної деліктності: загальні положення» містить вказівку на те, що під попередженням адміністративної деліктності слід розуміти цілеспрямовану діяльність суб'єктів профілактики, яка спрямована проти детермінантів адміністративної деліктності і здійснюється шляхом обмеження, нейтралізації, усунення породжуючих її причин та сприятливих умов. Проаналізовано теоретико-правові та законодавчі положення стосовно вживання і використання в юридичній літературі та законодавстві таких термінів: «боротьба», «протидія», «профілактика», «попередження», «запобігання», визначено принципи профілактичної діяльності, виділено рівні та суб'єктів профілактики, класифіковано заходи попередження адміністративної деліктності.

У підрозділі 3.2 «Адміністративно-деліктологічна профілактика правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку» проаналізовані теоретичні адміністративно-правові та законодавчі положення щодо попередження дрібного хуліганства, розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появи в громадських місцях у п'яному вигляді, вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису, невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, розглянуті суб'єкти попередження цих правопорушень.

Ґрунтуючись на доктринальних положеннях адміністративно-деліктного права, чинному та проектному законодавстві, аналізі зарубіжного досвіду, результатах проведеного адміністративно-деліктологічного дослідження особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, сформульовано ряд правових та організаційно-управлінських рекомендацій щодо вдосконалення попередження зазначених вище адміністративних деліктів.

ВИСНОВКИ

У результаті проведення дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу законодавства України та численних наукових джерел, було опрацьовано комплекс теоретичних та практичних питань, які розкривають сутність особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку. Сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на виконання поставлених перед дослідженням завдань. Основні з них такі:

1. Поняття «особа» і «особистість» не є тотожними. Поняття «особа» є більш ширшим і означає як особистість, так і конкретну людину як носія особистості. Поняття «особистість» виражає соціальну якість особи, а в психології ? додатково ще й психологічні властивості. Суспільні науки визначають поняття «особистість» з врахуванням особливостей власних досліджень і вкладають у нього, окрім загального, власний додатковий зміст. Поняття «особа» можна використовувати як в значенні конкретної людини, так і в її соціальній якості - особистості. Поняття «особистість» не слід вживати, коли йдеться про фізичні, демографічні ознаки особи, доцільним є його використання для підкреслення соціальних якостей в людині. Предметом адміністративної деліктології є особа адміністративного правопорушника, а поняття «особистість правопорушника» може використовуватись для підкреслення її соціальних якостей.

2. Під особою адміністративного делінквента слід розуміти сукупність соціальних характеристик і психологічних властивостей людини, які, в поєднанні з зовнішньою ситуацією або без неї, об'єктивно реалізуються у вчиненні адміністративного проступку.

3. Поняття «суб'єкт адміністративного делікту» і поняття «осудність» необхідно визначити на законодавчому рівні. Суб'єкт делікту є одним із елементів конкретного складу адміністративного проступку, містить у собі окремі законодавчі ознаки, без наявності яких особа, яка вчинила делікт, не притягатиметься до адміністративної відповідальності. Обов'язковими ознаками суб'єкта є вік і осудність. Поняття «суб'єкт адміністративного делікту» є адміністративно-деліктною категорією і вказує на ознаки конкретної особи, яка вчинила адміністративний делікт. Поняття «особа делінквента» є більш широким за своїм змістом, включає в себе, крім ознак, що характерні для суб'єкта адміністративного делікту, й інші соціально-демографічні, адміністративно-правові, психологічні властивості та характеристики, є категорією адміністративної деліктології, виконує виправну, профілактичну та інформативну функції і може використовуватись на трьох рівнях узагальнення: ? для позначення загальної формули, моделі вивчення особи делінквента; ? для описання спільних рис, притаманних певному типу делінквентів; ? для позначення конкретної особи, яка вчинила адміністративний делікт.

4. Структурна характеристика особи правопорушника складається із соціально-демографічної, соціально-психологічної й адміністративно-правової характеристик. До першої відносяться такі елементи, як стать, вік, рівень освіти, рід занять і соціальне становище, сімейний стан, місце проживання, громадянство; до другої ? потреби, інтереси, соціальна спрямованість та ціннісні орієнтації, ставлення до норм моралі, права, праці, суспільства, держави, Бога, наявність психічних відхилень, що не виключають осудність; до третьої ? дані про склад адміністративного проступку (об'єкт, форма вини, мотив, мета, ст. КпАП, вид стягнення, індивідуальний або груповий характер, вперше, повторно), чи вчиняла особа раніше злочин, стан особи на момент вчинення делікту.

5. Сформована в роботі методика дослідження особи адміністративного правопорушника може бути використана для проведення адміністративно-деліктологічних досліджень інших типів особи правопорушників в майбутньому. Вченим-деліктологам слід використовувати всю сукупність наявних в арсеналі способів і прийомів, спрямованих на виявлення сутності особи адміністративного порушника. Серед них слід особливо виділяти: філософські, загальнонаукові методи, методи, розроблені в соціології, кримінології, психології та інших суспільних науках.

6. Терміни «боротьба», «протидія» адміністративній деліктності (злочинності) є узагальнювальними і найбільш широкими; включають у свій зміст, як один із основних елементів, попереджувальну діяльність. Тому їхнє використання вимагає від вчених-деліктологів особливої обережності і коректності. Терміни «запобігання», «попередження», «профілактика» використовуються українським законодавцем, більшістю фахівців з адміністративно-деліктного права, адміністративної деліктології, кримінології як взаємозамінні та рівнозначні синоніми. Причому, у законодавстві термін «запобігання» вживається найчастіше. Тому пошук розбіжностей між цими поняттями слід припинити. Незважаючи на те, що зазначені терміни (запобігання, попередження, профілактика) мають однакове значення, деякі науковці позначають ними різні поняття (рівні, види тощо). У зв'язку з цим, особливого значення набуває не те, який термін вжито, а те, в якому контексті, в якому поєднанні.

7. Профілактика адміністративної деліктності має ґрунтуватися на таких принципах: законності, гуманізму, демократизму, гласності, наукової обґрунтованості, прогнозування та планування, диференціації та індивідуалізації покарання, системності, економічності, реальності, своєчасності. Усі профілактичні заходи можна класифікувати за такими критеріями: змістом, масштабом, об'єктом попередження, суб'єктами, що здійснюють профілактичну діяльність.

8. На підставі аналізу доктринальних положень адміністративно-деліктного права, чинному та проектному законодавстві, аналізі зарубіжного досвіду, результатах проведеного адміністративно-деліктологічного дослідження особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, з метою досягнення виправних цілей покарання, зменшення рівня адміністративної деліктності в цій галузі запропоновані такі заходи та рекомендації:

? правові: ст. 173 слід доповнити наступними частинами у такій редакції:

Ч. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно, групою осіб, або із залученням чи у відношенні до неповнолітнього, ? тягнуть за собою штраф у розмірі від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ч. 3. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені на стадіоні, до, під час, або після проведення футбольних матчів, у тому числі запалення піротехнічних засобів, жбурляння на стадіоні небезпечних предметів тощо, ? тягнуть за собою штраф у розмірі від 15 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж самі дії, вчинені повторно протягом року, або у групі, тягнуть за собою штраф у розмірі від 20 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

КУпАП слід доповнити такими видами стягнень: основним стягненням у вигляді громадських робіт і додатковим стягненням у вигляді примусового лікування від алкогольної залежності. У дослідженні така позиція обґрунтовується високим відсотком правопорушників, які не мають роботи, а також значним відсотком вчинення правопорушень у галузі громадського порядку і громадської безпеки особами, які перебувають в стані алкогольного сп'яніння. У більшості випадків ці дві ознаки поєднуються в одній особі. Згідно з отриманими результатами дослідження, для оптимізації та дієвості покарання, досягнення реального профілактичного ефекту в ст. ст. 173, 173-2, 178, 184 слід включити санкції у вигляді громадських робіт і примусового лікування від алкогольної залежності.

Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» слід вдосконалити запровадженням механізму тимчасового вилучення порушника із місця спільного проживання, як санкції за вчинення насильства в сім'ї.

Для забезпечення дієвості виконання громадських робіт, проходження корекційної програми, примусового лікування від алкогольної залежності, виконання захисного припису, ККУ слід доповнити відповідною статтею на такі випадки.

? організаційно-управлінські та культурно-виховні:

запровадити уніфіковану звітність про насильство в сім'ї для всіх суб'єктів правоохоронної діяльності в цій галузі: Державному комітету статистики України та його управлінням на місцях має надаватися інформація про вчинення насильства в сім'ї у повному обсязі для формування об'єктивної статистичної звітності;

вдосконалити роботу з кадрами: у вищих навчальних закладах слід впровадити відповідні навчальні дисципліни для майбутніх психологів, педагогів, соціальних працівників, юристів, а у закладах післядипломної освіти організувати курси із підвищення кваліфікації працівників, що здійснюють попередження насильства в родині. Також цих працівників слід залучати до участі в конференціях, семінарах, тренінгах із попередження домашнього насильства;

управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту слід тісно співпрацювати із середніми навчальними закладами (школами, коледжами, технікумами) на предмет проведення лекцій, семінарів з молодим поколінням, а також із ЗМІ відносно висвітлення просвітницької та роз'яснювальної інформації щодо насильства в родині;

у середніх та вищих навчальних закладах слід запровадити обов'язкове проведення профілактичних занять на тему шкідливості вживання алкогольних напоїв із залученням кваліфікованих фахівців;

у населених пунктах необхідно створювати достатню кількість споруд для занять спортом, а владі активно займатися популяризацією здорового способу життя та здорової нації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

Омельянчик С.В. Класифікація і типологія особи адміністративного правопорушника / С.В. Омельянчик // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. ? №42. - С. 300-305.

Омельянчик С.В. До питання термінологічного ряду: «особа», «особистість», «суб'єкт», «делінквент», «особа делінквента» в адміністративно-деліктному праві і законодавстві та у вітчизняній адміністративній деліктології / С.В. Омельянчик // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 2009. ? №2. - С. 110-117.

Омельянчик С.В. Адміністративно-деліктологічна характеристика особи правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку в міській місцевості: на підставі дослідження правопорушень, вчинених у місті Запоріжжі / С.В. Омельянчик // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. ? №44. - С. 532-537.

Омельянчик С.В. Попередження адміністративної деліктності: поняття, актуальні питання термінології / С.В. Омельянчик // Митна справа. - 2009. ? №5, частина 2. ? С. 206-211.

Омельянчик С.В. Місце особи делінквента в предметі вітчизняної адміністративної деліктології / С.В. Омельянчик // Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених : Всеукраїнська студентська науково-практична конференція, 27 березня 2008 року, м. Запоріжжя : тези доповіді - Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2008. - С. 85-87.

Омельянчик С.В. До питання визначення терміна «адміністративний делінквент» в адміністративно-деліктному законодавстві та у вітчизняній адміністративній деліктології / С.В. Омельянчик // Четверті юридичні читання : Міжнародна наукова конференція, 3-4 квітня 2008 року, м. Київ : тези доповіді. - К. : Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 2008. - С. 155-157.

Омельянчик С.В. Структура особи правопорушника в адміністративній деліктології / С.В. Омельянчик // Правова система України в світлі європейського вибору : Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених, 13 червня 2008 року, м. Київ. : тези доповіді. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 301-305.

Омельянчик С.В. Загальнотеоретичні питання вивчення особи адміністративного правопорушника в вітчизняній адміністративній деліктології / С.В. Омельянчик // Актуальні проблеми юридичної науки : Міжнародна студентська наукова конференції, 30-31 жовтня 2008 року, м. Харків : тези доповіді. - Х. : Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2008. - С. 388-389.

Омельянчик С.В. Розвиток вчення про особу адміністративного правопорушника в вітчизняній адміністративній деліктології / С.В. Омельянчик // Осінні юридичні читання : Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених, 12-13 листопада 2008 року, м. Харків : тези доповіді / За заг. ред. А.П. Гетьмана. - Х. : Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2008. - С. 205-207.

Омельянчик С.В. Мотивація та мотив вчинення адміністративного делікту / С.В. Омельянчик // 60 річниця прийняття «Загальної декларації прав людини» : Збірник наукових статей, 10 грудня 2008 року, м. Запоріжжя / За заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. - Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2008. - С. 179-183.

Омельянчик С.В. Мотив вчинення адміністративного делікту / С.В. Омельянчик // Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів : Міжнародна науково-практична конференція, 11-12 грудня 2008 року, м. Сімферополь : тези доповіді. ? Сімферополь : Кримський юридичний інститут, 2008. - С. 175-177.

Омельянчик С.В. До питання визначення поняття громадський порядок в адміністративному праві України / С.В. Омельянчик // Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених : Всеукраїнська студентська науково-практична конференція, 27 березня 2008 року, м. Запоріжжя : тези доповіді - Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2009. - С. 184-186.

Омельянчик С.В. Порівняння поняття громадський порядок з суміжними сферами суспільних відносин // С.В. Омельянчик // Молода наука : університетська науково-практична конференція студентів та молодих вчених, 8-10 квітня 2009 року, м. Запоріжжя : тези доповіді. - Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2009. - С. 143-145.

Омельянчик С.В. До питання визначення поняття громадська безпека в адміністративному праві та законодавстві України / С.В. Омельянчик // Реформування сучасної правової системи : Міжнародна науково-практична конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, 10-11 квітня 2009 року, м. Донецьк : тези доповіді. - Донецьк : Донецький національний університет, 2009. - Том 1. - С. 157-158.

АНОТАЦІЇ

Омельянчик С.В. Адміністративно-деліктологічна характеристика особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України. ? Ірпінь, 2010.

Дисертацію присвячено аналізу особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку. Проаналізовано теоретико-правові та деліктологічні погляди на особу правопорушника; сформульовано визначення особи адміністративного правопорушника; визначено місце особи адміністративного правопорушника в адміністративно-деліктному та деліктологічному термінологічному ряді та проведено його розмежування із суміжними поняттями; розглянуто класифікацію та типологію особи адміністративного правопорушника; визначено структурну характеристику особи адміністративного правопорушника; удосконалено методику вивчення та проведено практичне деліктологічне дослідження особи адміністративного правопорушника, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку; проаналізовано зарубіжний досвід попередження правопорушень у цій сфері; запропоновано законодавчі та організаційно-управлінські рекомендації для вдосконалення попередження адміністративної деліктності в галузі громадського порядку і громадської безпеки.

Ключові слова: особа адміністративного правопорушника, громадський порядок, громадська безпека, поняття, структурна характеристика, класифікація, типологія, методика, попередження, дрібне хуліганство, насильство в сім'ї.

Омельянчик С.В. Административно-деликтологическая характеристика личности административного правонарушителя, который посягает на общественный порядок и общественную безопасность. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины. ? Ирпень, 2010.

Работа является одним из первых в отечественном административно-деликтном праве и административной деликтологии комплексным монографическим исследованием личности административного правонарушителя, который посягает на общественный порядок и общественную безопасность. На основе анализа общетеоретической и административно-правовой научной литературы рассматриваются доктринальные подходы к личности правонарушителя.

Диссертантом определено место личности административного правонарушителя в предмете отечественной административной деликтологии, момент возникновения и прекращения существования такой личности, сформулировано собственное определение понятия «личность административного правонарушителя», определено место этого понятия в административно-деликтном и деликтологическом терминологическом ряде, проведено соотношение этого понятия с другими правовыми терминами и категориями. Проанализированы подходы к структуре личности с позиций социологии, психологии, криминологии, административной деликтологии, на их основе сформировано структурную характеристику личности административного правонарушителя. Предложены критерии для проведения классификации личности административного правонарушителя, рассмотрены существующие типологии личности правонарушителя в административной деликтологии и криминологии, внесены предложения по их усовершенствованию. Проанализированы подходы к определению мотива, усовершенствовано понятие «мотив совершения административного деликта», выделены его специфические свойства.

...