Діагностика соціального розвитку регіону, як складова механізму державного управління
Аналіз перспективи сучасної моделі соціальної політики. Організаційно-функціональний механізм державного управління в сфері громадської спілки. Характеристика залежності концепції урядового правління в галузі політично-соціальної структури населення.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.07.2015 |
| Размер файла | 64,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Одеський регіональний інститут державного управління
Національної академії Державного управління при Президентові України
25.00.02 - механізми державного управління
УДК 351.862.4:332.12(043.3)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ ЯК СКЛАДОВА МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Ніколіна Ірина
Іванівна
ОДЕСА - 2010
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Науковий керівник -
кандидат економічних наук, доцент
ІжА Микола Михайлович,
Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, директор.
Офіційні опоненти:
доктор соціологічних наук, професор Онищук Віталій Михайлович,
Інститут соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, завідувач кафедри соціології;
кандидат наук з державного управління, доцент Миколайчук Микола Миколайович, Національна академія державного управління при Президентові України, докторант кафедри економічної політики.
Захист відбудеться «23» квітня 2010 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.863.01 в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22 к.212.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22).
Автореферат розісланий «22» березня 2010 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т. М. Безверхнюк
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Суспільний розвиток в Україні характеризується загостренням соціальних проблем і суттєвим зниженням рівня та якості життя населення, що зумовлено як кризовим спадом виробництва, так і процесами глибинного розшарування суспільства за рівнем доходів. Посилення соціальної компоненти в стратегії подальшого розвитку держави, орієнтація на підвищення якості і рівня життя населення, його соціального самопочуття вимагають удосконалення концептуальних і методологічних засад формування і реалізації соціальної політики.
Головна ж проблема державного управління в сфері соціальної політики полягає в забезпеченні його адекватності потребам суспільства в кожний конкретний проміжок часу. Однак, очевидно, що розроблена і реалізована соціальна політика не буде відповідати потребам суспільства, якщо створюватиметься лише на основі суб'єктивних міркувань носіїв відповідних повноважень. Тому потрібен спеціальний механізм об'єктивізації цього процесу.
Отже, інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень в сфері соціальної політики має базуватися на діагностиці соціального розвитку, що передбачає використання розгалуженої системи соціальних показників, які б у комплексі відбивали об'єктивні соціально-економічні процеси і суб'єктивне самопочуття населення. За змістом і методикою розрахунку вимірювання соціального розвитку має відповідати міжнародним стандартам, враховувати специфіку України в межах чинного правового поля та проводитись на регулярній основі.
Теоретико-методологічні основи, на яких ґрунтується дисертаційне дослідження, закладені у працях концептуального характеру щодо державно-управлінських механізмів. Особливої уваги заслуговують роботи Авер'янова В., Атаманчука Г., Бакуменка В., Князєва В., Малиновського В., Мельника А., Нижник Н., Олуйка В., Надолішнього П., Сурміна Ю., Цвєткова В., Юзькова Л. та інших.
Змістовному аналізу теоретико-методологічних аспектів сутності соціальної політики, її цілей, завдань та перспектив розвитку сприяють роботи закордонних дослідників, таких як Алкок П., Арон Р., Белл Д., Гелбрейт Дж., Дікон Б., Левін П., Тоффлер Е., Хайєк Ф. та інші.
Роботи російських вчених, зокрема Берестової Л., Бобкова В., Богатирьової Т., Волгіна Н., Лєвашова В., Ракітського Б., Cтаровєрова В. та інших, присвячені дослідженню змісту і ролі соціальної політики у розвитку суспільства та окремого індивіда, аналізу її структурних компонентів і механізмів реалізації.
Об'єктом дослідження широкого кола українських науковців і фахівців стало вивчення механізмів активізації соціальної політики на державному рівні, серед них особливої уваги заслуговують роботи Амоші О., Власенко Н., Власюка О., Ворони В., Гансової Е., Калачової І., Курило І., Лібанової Е., Макарової О., Мандибури В., Новикової О., Осауленка О., Палія О., Папієва М., Пирожкова С., Садової У., Скуратівського В., Шевчука П. та інших.
Значний внесок в опрацювання даної теми здійснили українські соціологи Головаха Є., Іващенко О., Паніна Н., Прибиткова І., результати наукових розвідок яких базуються на численних соціологічних дослідженнях, багаторічних моніторингах.
Сучасний стан наукової розробки даної проблематики уможливлює аналіз соціально-економічних процесів, що відбуваються в країні, однак використання діагностики соціального розвитку в системі державного управління не має під собою фундаментальної основи. Потребують наукового обґрунтування принципи вимірювання соціального розвитку з врахуванням міжнародних соціальних показників. Поза увагою дослідників залишаються і теоретико-методологічні засади соціальної діагностики.
Таким чином, наукове обґрунтування та розробка методологічних засад формування діагностики соціального розвитку є актуальною науковою проблемою. Розв'язання її сприятиме підготовці обґрунтованих та ефективних управлінських рішень, спрямованих на підвищення якості і рівня життя населення України. Саме це зумовило вибір теми дослідження, його структуру, визначило об'єкт і предмет, мету і конкретні завдання дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамках науково-дослідних тем Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Модернізація системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в контексті демократичного державного врядування” (ДР № 0107U004693), “Модернізація професійного навчання державних службовців як пріоритетний напрямок професіоналізації державної служби: регіональний аспект” (ДР № 0108U001313) та “Розвиток Південного регіону України: соціально-управлінський аспект” (ДР № 0109U002687), у межах яких автором досліджено теоретико-методологічні засади діагностики соціального розвитку регіону, запропоновано методику соціальної діагностики і розглянуто механізми впровадження науково-прикладних досліджень в систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.
Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне та науково-прикладне обґрунтування засад формування діагностики соціального розвитку регіону як складової механізму державного управління.
Досягнення поставленої мети передбачало вирішення наступних завдань:
- розробити науково-теоретичні засади діагностики соціального розвитку регіону;
- розкрити тенденції, суперечності і перспективи сучасної моделі соціальної політики, проаналізувавши організаційно-функціональний механізм державного управління в сфері соціальної політики та виявивши суперечності між правовою та фінансовою складовими механізму державного управління в сфері соціальної політики;
- обґрунтувати залежність механізму державного управління в сфері соціальної політики від структури населення;
- обґрунтувати методологічні засади організації діагностики соціального розвитку регіону з метою підтримки прийняття та коригування управлінських рішень в сфері соціальної політики;
- аргументувати можливість використання інтегрального індексу соціального розвитку для порівняльної оцінки динаміки соціальних змін в регіонах України.
Об'єктом дослідження є система державного управління в сфері соціальної політики.
Предметом дослідження є діагностика соціального розвитку регіону як складова механізму державного управління.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження діагностики соціального розвитку регіону, як складової механізму державного управління, сприятиме формуванню та реалізації адекватної соціальної політики.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є праці українських і зарубіжних авторів, нормативно-правові акти й інші офіційні матеріали, що регламентують і репрезентують формування та результати реалізації соціальної політики.
Основні методи ґрунтуються на принципах дослідження, традиційних для вітчизняної науки з державного управління: узагальнення, системності та структурності.
Специфіка предмета дослідження і конкретні дослідницькі завдання зумовили використання наступних методів: контент- та конкретно-пошуковий аналіз - для уточнення основних понять та термінів; структурно-функціональний метод - дозволив проаналізувати структуру та функції державного управління в сфері соціальної політики; діалектичний метод - забезпечив виявлення сучасних тенденцій і суперечностей в соціальній сфері та обґрунтування основних напрямків удосконалення соціальної політики; системний підхід - під час аналізу проблеми відбору показників діагностики сприяв синтезу їх ієрархічної структури; абстрактно-логічний метод - з метою теоретичного узагальнення й формулювання висновків; збирання даних, прийняті у емпіричних соціологічних дослідженнях (експертне опитування, аналіз статистичної інформації); математико-статистичний та соціологічний аналіз результатів експертного опитування - дозволили визначити основні напрямки діяльності державних органів влади, які мають найбільш помітний вплив на результати соціальної політики; математико-статистичний аналіз офіційної статистичної інформації - забезпечив формування бази даних фактичного стану регіонів; порівняльний аналіз - дозволив забезпечити співставність оцінок під час характеристики соціального розвитку регіонів України.
Сукупність використаних методів, на наш погляд, надала можливість забезпечити повноту та об'єктивність висвітлення теми, реалізацію завдань дослідження.
У дисертації використовуються напрацювання теорії державного управління, окремі наукові ідеї з філософії, соціології, економіки, менеджменту та соціального управління.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв'язанні важливої наукової проблеми - розробці теоретико-методологічних та науково-прикладних засад формування діагностики соціального розвитку регіону в системі державного управління.
Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, що визначають наукову новизну дослідження і виносяться на захист, такі:
вперше:
- теоретично обґрунтовано засади діагностики соціального розвитку регіону як складової механізму державного управління через уточнення сутнісних характеристик й основних положень та узагальнення міжнародного досвіду оцінювання соціального розвитку з метою його застосування під час діагностики;
- розкрито залежність механізму державного управління в сфері соціальної політики від структури населення з метою формування та реалізації перспективної, багатовекторної, багатоаспектної соціальної політики, що покликана враховувати потреби, інтереси, цінності кожної з груп в соціальному, економічному та культурному плані;
- запропоновано апробовану методику діагностики соціального розвитку регіону з метою вивчення соціального стану, існуючих проблем і тенденцій в соціальному розвитку та створення інформаційної бази для аналізу й об'єктивного оцінювання результатів регіональної соціальної політики;
удосконалено:
- шляхи реформування ідеологічно прийнятної для українського суспільства моделі соціальної політики з метою формування цілеспрямованої, послідовної концепції державного управління соціальною сферою;
- заходи державної соціальної політики відповідно до потреб українського суспільства, зокрема по відношенню до доходів громадян, щодо запобігання бідності, щодо безробіття, зайнятості, системи соціального захисту;
- сутність механізму державного управління у сфері соціальної політики, комплексно проаналізовано його правову та організаційно-функціональну складові;
- категоріальний апарат державного управління соціальною сферою, зокрема введено поняття: “діагностика соціального розвитку регіону” та термінологічно уточнено сутність наступних категорій: “структурно-організаційний механізм державного управління в сфері соціальної політики”, “структурно-функціональний механізм державного управління в сфері соціальної політики”, “критерій ефективності державного управління в сфері соціальної політики”;
дістали подальшого розвитку:
- концептуальні засади та прикладні аспекти вдосконалення системи державного управління в сфері соціальної політики.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що теоретичні положення роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і мають форму, придатну для використання в практичній діяльності органів державного управління, зокрема розроблено методичні рекомендації щодо проведення діагностики соціального розвитку регіону.
Окремі методичні положення та практичні результати роботи було впроваджено в процес прийняття програм соціально-економічного розвитку Вінницького району Вінницької області (довідка про впровадження від 23.09.2008 р. №1725), були використані в поточній діяльності Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики під час роботи щодо підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів регіональних органів праці та соціального захист населення (довідка про впровадження від 11.12.2009 р. №1232/0/014/92-09).
Матеріали можуть бути використані у науково-дослідницькій та практичній діяльності зацікавлених установ, організацій, а також при підготовці лекцій, спецкурсів з питань соціальної політики.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід щодо формування діагностики соціального розвитку в системі державного управління.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних та національних науково-практичних конференціях, конгресах, зокрема: “Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (Одеса, 24 листопада 2004 р.), “Державна служба України: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу” (Одеса, 28 квітня 2005 р.), “Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку” (Одеса, 18 жовтня 2005 р.), “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 29-30 березня 2007 р.), “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 31 травня 2007 р.), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 31 жовтня 2007 р.), “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Київ, 8-10 листопада 2007 р.), “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 27-28 березня 2008 р.), “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 4 квітня 2008 р.).
Публікації. Основні положення роботи викладено у дванадцятьох публікаціях, із них п'ять - у наукових фахових виданнях (обсяг 2,5 друк. арк.).
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них - 174 сторінки основного тексту. Список використаної літератури містить 214 найменувань, з них 5 - іноземною мовою. Наведено 3 рисунки, 24 таблиці, 7 додатків.
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність, вказано на зв'язок з темами наукових досліджень, визначено мету і завдання, об'єкт, предмет і гіпотезу дисертаційної роботи; охарактеризовано використані методи дослідження, ступінь наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення, подано інформацію про апробації та впровадження в практику результатів дослідження, відомості про публікації з теми дисертаційної роботи, зазначено структуру дисертації та її обсяг.
У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади діагностики соціального розвитку регіону” - на основі системного аналізу досліджень зарубіжних, вітчизняних вчених, уточнення сутнісних характеристик й основних понять та узагальнення міжнародного досвіду оцінювання соціального розвитку розроблено науково-теоретичні засади соціальної діагностики; обґрунтовано методологічні положення та функції діагностики соціального розвитку регіону в системі механізму державного управління.
В процесі дослідження встановлено, що хоча на теоретичному рівні є певні напрацювання щодо оцінювання державного управління в сфері соціальної політики, проте рівень теоретико-методологічного та науково-прикладного забезпечення дослідження результатів регіональної соціальної політики вимагає системного доопрацювання. Така ситуація зумовлена існуванням різних базових поглядів на визначення основних детермінантів цієї категорії та відсутності системних напрацювань практичного характеру. Сфера застосування результатів вимірювання соціального розвитку для вдосконалення соціальної політики в Україні також не відповідає сучасним вимогам, що висуваються до розбудови системи державного управління в контексті демократизації українського суспільства.
Тому в дисертації узагальнено існуючі підходи та концептуальні засади створення механізму оцінювання державного управління в сфері соціальної політики, окреслено його основні принципи, положення, підходи. В роботі аргументовано, що механізм оцінювання державного управління в сфері соціальної політики повинен базуватися на системності отримання даних, на основі яких приймаються рішення, та послідовності застосування наукової складової до вироблення політичних рішень, їх упровадження та оцінки досягнутих результатів. Механізм оцінювання державного управління в сфері соціальної політики передбачає використання специфічних наукових засобів інструменталізації та операціоналізації оцінювання переважно з арсеналу сучасної соціологічної науки та соціальної статистики - зокрема, соціальної діагностики.
У розділі термін “діагностика соціального розвитку” (соціальна діагностика) визначено як функціональну складову механізму державного управління, що є методологічним інструментом для вимірювання дієвості політики, з'ясування причин та можливих наслідків від збереження існуючих тенденцій, прогнозування найважливіших процесів в соціальній сфері.
Дослідження науково-теоретичних засад соціальної діагностики вимагало уточнення термінологічної категорії “критерії ефективності державного управління в сфері соціальної політики”, яку визначено як індикатори, які дають можливість діагностувати досягнутий рівень задоволення інтересів суспільства загалом, та кожної соціальної групи зокрема.
Установлено, що важливою умовою пошуку конкретних критеріїв ефективності державного управління в певних сферах життєдіяльності повинно бути розуміння, що зі зміною цілей управління, змінюються і критерії ефективності. Спрямованість соціальної політики повинна відображатися в критеріях, тому запропоновано використовувати під час виділення індикаторів діагностики соціального розвитку модель “людський розвиток”, яка може модифікуватися в силу того, як змінюється структура потреб населення та норми задоволення таких потреб. В цьому випадку критеріями соціальної діагностики можуть стати основні аспекти, виділені науковцями у регіональному індексі людського розвитку.
У розділі наголошується, що система соціальних показників, які відповідали б міжнародним статистичним стандартам, має лежати в основі управлінських рішень щодо регулювання соціального розвитку. Тому на підставі узагальнення напрацювань соціальної статистики розглянуто систему соціальних показників, які у комплексі репрезентують динаміку соціального розвитку та дають можливість виміряти результати регіональної соціальної політики.
У розділі розроблено загальну схему проведення соціальної діагностики.
У дисертації показано, що основними функціями діагностики соціального розвитку в системі механізму державного управління є дослідження стану, виявлення існуючих проблем і тенденцій, оцінювання соціального розвитку; вимірювання ефективності соціальної політики; забезпечення інформаційною базою процес формування, реалізації та коригування соціальної політики; використання системи соціальних показників для визначення перспектив динаміки та створення сценаріїв розвитку соціуму.
У другому розділі - “Вплив динаміки соціальної структури суспільства на державне управління в сфері соціальної політики” - розкрито сутність механізму державного управління в сфері соціальної політики; досліджено правову та організаційно-функціональну складові механізму державного управління в сфері соціальної політики; проаналізовано тенденції, суперечності і перспективи сучасної моделі соціальної політики; обґрунтовано залежність механізму державного управління в сфері соціальної політики від структури населення; визначено напрямки удосконалення державного управління соціальною сферою та окреслено основні заходи державної соціальної політики відповідно до потреб українського суспільства.
У розділі наголошується, що соціальна політика держави реалізується через механізм державного управління в сфері соціальної політики, який спрямований на захист громадянських, економічних, соціальних, культурних прав людини. Дослідження механізму державного управління в сфері соціальної політики є актуальним напрямом наукових пошуків, так як зміна ролі держави, її функцій потребує удосконалення системи державного управління та доповнення традиційних складових механізму управління в сфері соціальної політики інноваційними елементами, які б забезпечили адекватність соціальної політики потребам суспільства в кожний конкретний проміжок часу.
На основі узагальнення теоретико-методологічних підходів до трактування понять механізм державного управління і соціальна політика в дисертації розкрито сутність наступних понятійних категорій: структурно-організаційний механізм державного управління в сфері соціальної політики та структурно-функціональний механізм державного управління в сфері соціальної політики.
В роботі розроблено структуру і загальну класифікацію механізму державного управління в сфері соціальної політики та окреслено перспективи еволюції його складових.
В дисертації охарактеризовано соціальну політику сьогодення як комплекс заходів, які демонструють реакцію влади на кризову ситуацію, що виникає під впливом економічних чинників, при цьому головна увага зосереджується на окремих ланках соціальної сфери: пенсіях, грошовій допомозі, індексації, мінімальних соціальних стандартах, тобто соціальна політика фактично представлена лише соціально-захисною функцією держави. Також сьогодні спостерігаємо дублювання соціальних програм щодо окремих категорій населення, перехресне субсидування, внаслідок чого відбувається розпорошування коштів - водночас неохопленими політикою залишаються певні соціальні групи (бізнес, некомерційні організації, фонди тощо). Така соціальна політика характеризується некомплексністю і безадресністю, що знижує її ефективність.
Обґрунтовано, що демократизація суспільства, реформування політичної сфери, ринкові перетворення та процеси європейської інтеграції суттєво змінюють цілі, критерії та механізми функціонування соціальної сфери, відповідно повинна формуватись і оновлена соціальна політика, обумовлена структурою населення та, відповідно, потребами соціальних груп, що забезпечить її раціональність та ціленапрямленість.
У розділі наголошується, що соціальна політика покликана враховувати інтереси, потреби, цінності кожної з груп в соціальному, економічному та культурному плані. Такий підхід до соціально-політичної діяльності держави конкретизує останню, роблячи її більш гнучкою та адресною. А дослідження соціальної структури має важливе значення для розробки перспективної, багатовекторної, багатоаспектної соціальної політики, спрямованої на координацію взаємовідносин між групами; проведення політики формування та збереження певних груп; здійснення соціально-захисної діяльності по відношенню до тих груп, які її потребують в першу чергу; адресність по відношенню до всіх груп, що передбачає постійне вивчення їх різноманітних потреб та інтересів, а також діяльність держави по забезпеченню останніх.
Аргументовано, що ідеологічні і правові орієнтири держав, які обирають для себе певні політичні моделі, знаходять втілення, перш за все, в їх моделі соціальної політики. Проблема вибору оптимальної соціальної моделі державотворення, шляхів і засобів її досягнення стає однією з центральних проблем соціальної політики в Україні: суспільна практика не може обходитись без теоретичних узагальнень та перспективних обґрунтувань. Така ідеологія повинна бути сформована на базі співпадання основних цінностей, переконань, інтересів більшості соціальних груп населення з конституційним забезпеченням прав меншості.
В роботі доведено, що причинами низького рівня життя та соціальної незахищеності громадян є, відсутність державної цілеспрямованої, послідовної концепції соціальної політики, яка б визначала функції держави і громадян в соціальних відносинах, розподіл обов'язків між центральною і місцевою владою, між державними організаціями тощо. Викладено пропозиції щодо подолання в Україні протиріччя між ідеологією соціальної держави, закріпленою в Конституції та законах України (правовою складовою механізму державного управління в сфері соціальної політики) та можливістю реалізувати взяті на себе зобов'язання (фінансовою складовою механізму державного управління в сфері соціальної політики).
Визначено основні напрями державного управління соціальною сферою в Україні:
- активна політика держави щодо доходів громадян, підвищення рівня життя, створення умов для реалізації його можливостей самостійно забезпечити свій добробут;
- дієві заходи на ринку праці по оптимізації структури зайнятості і скороченню безробіття;
- вдосконалення механізму соціального захисту соціально неблагополучних і соціально вразливих категорій населення, соціального забезпечення непрацездатного населення;
- інституційні перетворення в соціально-побутовій інфраструктурі і соціально-культурній сфері з метою розширення можливостей отримання відповідних послуг населенням, підвищення якості обслуговування, житлове забезпечення громадян, гарантування доступності для кожного мінімального набору безкоштовних послуг освіти, охорони здоров'я тощо.
Визначення основних напрямів державного управління соціальною сферою відповідно до потреб соціальних груп дало підстави авторові запропонувати низку заходів щодо регулювання зайнятості, функціонування соціальної страхової моделі, ролі держави в регулюванні оплати праці та доходів населення, подолання бідності.
Стратегія регулювання зайнятості населення в Україні має пов'язуватися з подальшим розвитком і розширенням продуктивної зайнятості та відповідно із зростанням витрат із фонду сприяння зайнятості населення на ці дії. Соціальна страхова модель, в свою чергу, має бути гнучкою, враховувати загальні трансформаційні тенденції до лібералізації економічних і розподільчих процесів. Необхідність активної ролі держави в регулюванні оплати праці населення зумовлено диспропорціями в диференціації доходів. Відповідно важливим напрямком подолання бідності має стати ефективне використання інструментарію перерозподільних механізмів, через систему трансфертів та оподаткування.
У третьому розділі - “Застосування методів діагностики регіонального соціального розвитку в системі державного управління” - обґрунтовано методологічні підходи та розроблено методику діагностики соціального розвитку регіону; аргументовано можливість використання інтегрального індексу соціального розвитку для порівняльної оцінки динаміки соціальних змін в регіонах України.
Встановлено на основі результатів експертного опитування працівників основних галузей соціальної політики, які працюють на посадах голів та заступників голів державних адміністрацій, начальників управлінь та відділів, яке було проведено на базі ОРІДУ НАДУ при Президентові України протягом січня-червня 2008 року, що демографічний розвиток, матеріальний добробут, ринок праці і рівень освіти населення - індикатори соціальної політики, які переважним чином обумовлюють ситуацію в соціальні сфері та є найбільш керованими. державний управління урядовий політичний
В роботі відбір системи репрезентативних показників соціального розвитку зумовлений рядом чинників: репрезентативністю результатів соціальної політики в сфері демографічного розвитку, матеріального добробуту та рівень освіти населення, ринку праці; наявністю регіональної інформаційної бази; можливістю чи неможливістю кількісно виміряти результати окремих напрямків державного управління в сфері соціальної політики; висновками експертного опитування; аналізом показників для характеристики людського розвитку, запропонованих Радою з вивчення продуктивних сил України НАНУ.
В дисертації розроблено науково-прикладну методику діагностики соціального розвитку регіону, яка спрямована на вивчення соціального стану, існуючих проблем і тенденцій в соціальному розвитку та створення інформаційної бази для аналізу й об'єктивного оцінювання результатів регіональної соціальної політики.
Інтегральний індекс соціального розвитку обчислюється за формулою простої середньої арифметичної індексів демографічного розвитку, матеріального добробуту, рівня освіти та ринку праці:
.
Формула рівня регіонального соціального розвитку в окремій галузі соціальної політики Х (тобто D, M, O, R) має вигляд середнього арифметичного n-індексів :
.
Для нормування соціальних показників були відібрані наступні формули:
- для показників-стимуляторів:
,
- для показників-дестимуляторів:
,
де - значення і-го показника для даного регіону; - найменший серед відповідних регіональних показників; - найбільший серед відповідних регіональних показників.
Запропонована методика є відкритою системою для внесення змін та доповнень в зв'язку із змінами в соціальній ситуації регіонів та відповідними змінами методології статистичних спостережень.
Аргументовано можливість використання інтегрального індексу соціального розвитку для оцінки соціальних змін шляхом здійснення порівняльного аналізу динаміки соціального розвитку Одеської області протягом 2006-2008 рр. (рис. 1) та соціально-економічного розвитку регіонів України на основі соціальних показників за 2007 р. (табл. 1).
Рис. 1. Динаміка індексу соціального розвитку в Одеській області протягом 2006-2008 рр.
Таблиця 1 Ранги регіонів України у 2007 році
|
Регіони |
Рейтинги регіонів за індексом демографічного розвитку |
Рейтинги регіонів за індексом добробуту населення |
Рейтинги регіонів за індексом рівня освіти |
Рейтинги регіонів за індексом розвитком ринку праці |
Рейтинги регіонів за інтегральним індексом |
|
|
АР Крим |
10 |
19 |
24 |
8 |
16 |
|
|
Вінницька |
11 |
22 |
18 |
11 |
15 |
|
|
Волинська |
3 |
25 |
21 |
25 |
24 |
|
|
Дніпропетровська |
20 |
4 |
11 |
5 |
4 |
|
|
Донецька |
22 |
2 |
13 |
4 |
5 |
|
|
Житомирська |
21 |
24 |
3 |
22 |
19 |
|
|
Закарпатська |
18 |
18 |
25 |
23 |
25 |
|
|
Запорізька |
23 |
6 |
2 |
6 |
6 |
|
|
Івано-Франківська |
12 |
8 |
22 |
24 |
18 |
|
|
Київська |
17 |
9 |
12 |
7 |
8 |
|
|
Кіровоградська |
26 |
26 |
15 |
17 |
26 |
|
|
Луганська |
27 |
5 |
20 |
12 |
17 |
|
|
Львівська |
6 |
14 |
23 |
13 |
14 |
|
|
Миколаївська |
16 |
13 |
4 |
14 |
10 |
|
|
Одеська |
7 |
17 |
16 |
10 |
12 |
|
|
Полтавська |
8 |
11 |
7 |
18 |
9 |
|
|
Рівненська |
19 |
16 |
26 |
15 |
21 |
|
|
Сумська |
15 |
10 |
8 |
16 |
11 |
|
|
Тернопільська |
2 |
26 |
27 |
27 |
27 |
|
|
Харківська |
4 |
7 |
5 |
9 |
3 |
|
|
Херсонська |
25 |
20 |
9 |
21 |
22 |
|
|
Хмельницька |
14 |
21 |
6 |
3 |
7 |
|
|
Черкаська |
13 |
12 |
10 |
20 |
13 |
|
|
Чернівецька |
5 |
23 |
19 |
26 |
23 |
|
|
Чернігівська |
24 |
15 |
14 |
19 |
20 |
|
|
м. Київ |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
|
м. Севастополь |
9 |
3 |
17 |
2 |
2 |
В дисертації розроблено методичні рекомендації щодо проведення діагностики соціального розвитку регіону. Запропоновано, щоб система соціальної діагностики носила загальнодержавний характер, відповідальність за здійснення якої покладалася на відповідний структурний підрозділ державних органів, наділених організаційно-контрольними функціями, із залученням науково-дослідних інститутів, представників громадськості.
В розділі доведено, що діагностика соціального розвитку має бути невід'ємною складовою системи державного управління, як практичний інструмент оцінки довгострокових комплексних програм та планів національного масштабу; більш локальних середньо- і короткострокових проектів регіонального та місцевого масштабу; окремих заходів і дій стосовно певних соціальних явищ та в інтересах окремих груп населення.
ВИСНОВКИ
У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади та запропоноване нове вирішення актуальної науково-практичної проблеми щодо діагностики соціального розвитку регіону як складової механізму державного управління. За результатами проведеного дослідження сформульовані наступні висновки методологічного та науково-прикладного характеру.
1. В умовах побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки зростає складність прийняття управлінських рішень адекватних потребам суспільства і забезпечення дієвого контролю за їх виконанням. Відповідно зростає потреба органів державного управління в оперативній і достовірній інформації про дієвість реалізованої політики, реакцію на управлінські рішення різних груп суспільства, стан і тенденції соціальних процесів. Вирішення цього завдання можливе за допомогою використання специфічних наукових засобів інструменталізації та операціоналізації оцінювання. Діагностика передбачає формалізованість процесів збору і обробки даних при відпрацьованих методиці і процедурах аналізу.
Запропоновано визначення діагностики соціального розвитку як функціональної складової механізму державного управління, що є методологічним інструментом для вимірювання дієвості політики, з'ясування причин та можливих наслідків від збереження існуючих тенденцій, прогнозування найважливіших процесів в соціальній сфері. Здійснення діагностики є необхідною передумовою коригування соціальної політики.
2. Якісно нові завдання, пов'язані з процесами системної трансформації суспільства, зумовили посилення вимог соціальної політики та необхідність удосконалення механізму державного управління в сфері соціальної політики.
Науково-теоретичне дослідження соціальної структури суспільства дозволяє визначити особливості механізму державного управління суспільними відносинами. Відповідно до цього запропоновано структурно-організаційний механізм державного управління в сфері соціальної політики розглядати як систему органів державного управління, створених з метою реалізації соціальної політики у різних сферах суспільного життя, яка спрямована на захист громадянських, економічних, соціальних, культурних прав людини, закріплених в міжнародних правових актах, законах і Конституції України; а структурно-функціональний механізм державного управління в сфері соціальної політики, в свою чергу, - як систему конкретних заходів, які вживаються органами державного управління, створених з метою реалізації соціальної ідеології, визначеної конституційно-правовими нормами для змін в соціальній сфері, які відповідають головним міжнародним критеріям рівня та якості життя.
3. В дисертації доведено, що механізм державного управління в сфері соціальної політики створюється на основі обраної та закріпленої в Конституції, інших нормативно-правових актах, соціальної ідеології.
Вироблення соціальної ідеології держави, що є обов'язковою передумовою реформування моделі соціальної політики, забезпечить несуперечливість, обґрунтованість, зрозумілість соціальної політики та зумовить коригування критеріїв, механізмів управління соціальним розвитком.
Перспективи соціально-економічного розвитку нашої держави залежать від реформування моделі соціальної політики: поступового переходу від патерналістської моделі до адресної соціальної системи.
Перспективи еволюції механізму державного управління в сфері соціальної політики повинні визначатися передусім структурою населення, потребами соціальних груп. Реформування механізму державного управління в сфері соціальної політики повинно бути направлене на подолання дублювання соціальних заходів щодо окремих категорій населення і неохопленості соціальною політикою певних соціальних груп тощо.
4. В роботі проаналізовано тенденції та суперечності розвитку українського суспільства та виявлено, що соціальна політика сьогодення представлена комплексом заходів, які демонструють реакцію влади на кризову ситуацію, що виникає під впливом економічних чинників.
Невизначеність державної моделі соціальної політики спричиняє невиконання взятих державою на себе соціальних обов'язків і, як наслідок, головна увага зосереджується на окремих ланках соціальної сфери: пенсіях, грошовій допомозі, індексації, мінімальних соціальних стандартах, тобто соціальна політика фактично представлена лише соціально-захисною функцією держави. Така соціальна політика характеризується некомплексністю і безадресністю, що знижує її ефективність.
5. В дисертаційному дослідженні дефініцію “соціальної політика” трактуємо як систему управлінських, регулятивних та саморегулятивних, організаційних, економічних і правових дій держави, спрямованих на захист громадянських, економічних, соціальних, культурних прав людини, закріплених в Конституції, міжнародних правових актах і законах, реалізація та дотримання яких сприяють створенню умов для розвитку соціального потенціалу особистості, соціальної безпеки людини, її соціального захисту.
Соціальна політика покликана не тільки захищати від жорсткої дії ринку соціально уразливі верстви населення, яким не обійтися без соціальної підтримки держави, але й реалізовувати ті переваги нових соціально-економічних умов, які дозволяють людині збільшити свій трудовий внесок і, відповідно, дохід.
6. Розроблені методологічні підходи до організації соціальної діагностики ґрунтуються на головних цілях, принципах, завданнях механізму оцінювання державного управління в сфері соціальної політики та вимогах щодо системи показників, які формують інформаційну базу соціального розвитку.
У роботі обґрунтовується власна методика діагностики соціального розвитку регіону. Інтегральний індекс соціального розвитку обчислюється за формулою простої середньої арифметичної індексів демографічного розвитку, матеріального добробуту, рівня освіти та ринку праці.
Впровадження і практичне використання результатів діагностики дозволить виявити стан, існуючі проблеми і тенденції в соціальному розвитку, розробити необхідні на даному етапі напрями соціального реагування, застосувати науково-обґрунтований підхід і сучасний інструментарій для вивчення соціального стану, визначення проблем та перспектив соціального розвитку в умовах ринкової трансформації.
7. В дисертації продемонстровано використання методики діагностики соціального розвитку регіону. Доведено, що застосування методики забезпечує як обґрунтованість порівнянь соціального розвитку окремих регіонів країни, так і динаміку соціального розвитку протягом певного періоду для окремого регіону; дозволяє виконувати методологічно коректні зіставлення як за інтегральним індексом, так і за його складовими - індексами окремих аспектів розвитку; сприяє визначенню найбільш проблемних регіонів.
Кінцевим результатом застосування методики має бути розробка та контроль виконання цільових програм та конкретних адресних заходів, спрямованих на подолання негативних явищ та забезпечення подальшого розвитку людського потенціалу як в окремих регіонах, так і в Україні в цілому.
8. Отримані в дисертації результати не вичерпують всієї багатоаспектної проблематики механізму державного управління в сфері соціальної політики, але вони дають відповіді на актуальні питання. Проведене дослідження є підґрунтям для подальшого удосконалення методологічних засад оцінювання соціальної політики.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Ніколіна І. І. Регіональні програми соціального розвитку в контексті Послання Президента України до Верховної Ради України (на прикладі Вінницької області) / І. І. Ніколіна // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць ОРІДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 2 (26). - С. 108-115.
2. Ніколіна І. І. Методологія та методи діагностики соціального розвитку регіону / І. І. Ніколіна // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць ОРІДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 3 (27). - С. 11-17.
3. Ніколіна І. І. Роль інноваційних соціальних технологій в державному управлінні / І. І. Ніколіна // Вісник державної служби. - 2006. - № 3. - С. 15-19.
4. Ніколіна І. І. Оцінювання та критерії ефективності державного управління / І. І. Ніколіна // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - Вип. 1 (16). - С. 106-112.
5. Ніколіна І. І. Механізм державного управління в сфері соціальної політики / І. І. Ніколіна // Вісник державної служби. - 2007. - № 3 - С. 39-41.
Статті в інших виданнях, матеріали конференцій:
6. Ніколіна І. І. Співвідношення понять “правова” та “соціальна” держава / І. І.Ніколіна // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком : форми, методи та актуальні проблеми реалізації : наук.-практ. конф., 24 лист. 2004 р. : тези доп. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2004. - С. 77-80.
7. Ніколіна І. І. Громадська думка як один з показників ефективності державного управління / І. І. Ніколіна // Державна служба України: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу : щоріч. наук.-практ. конф., 28 квіт. 2005 р. : тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. - С. 196-200.
8. Ніколіна І. І. Основні напрями регіональної соціальної політики / І. І. Ніколіна // Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку : наук.-практ. конф., 18 жовт. 2005 р. : тези доп. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2005. - С. 25-27.
9. Ніколіна І. І. Соціальна діагностика як механізм оцінювання ефективності державного управління соціальною сферою / І. І. Ніколіна // Державне управління та місцеве самоврядування : VII міжнар. наук. конгрес, 29-30 берез. 2007 р. : тези доп. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С. 203-205.
10. Ніколіна І. І. Про деякі напрямки реформування моделі соціальної політики / І. І. Ніколіна // Стратегія регіонального розвитку : формування та механізми реалізації : щоріч. міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовт. 2007 р. : тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - С. 288-289.
11. Ніколіна І. І. Деякі аспекти соціальної політики щодо диференціації доходів працюючих громадян / І. І. Ніколіна // Державне управління та місцеве самоврядування : VIII міжнар. наук. конгрес, 27-28 берез. 2008 р. : тези доп. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 286-287.
12. Ніколіна І. І. Зумовленість соціальної політики соціальною структурою суспільства / І. І. Ніколіна // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування : наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 4 квіт. 2008 р. : тези доп. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. - С. 181-185.
АНОТАЦІЇ
Ніколіна І. І. Діагностика соціального розвитку регіону як складова механізму державного управління. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Одеса, 2010.
Дисертація присвячена дослідженню діагностики соціального розвитку регіону як складової механізму державного управління, яка сприятиме формуванню та реалізації адекватної соціальної політики.
В дисертації досліджується соціальна діагностика як методологічний інструмент органів публічної влади для вивчення соціального стану, існуючих проблем і тенденцій в соціальному розвитку та створення інформаційної бази для аналізу й об'єктивного оцінювання результатів регіональної соціальної політики.
З метою формування та реалізації перспективної, багатовекторної, багатоаспектної соціальної політики, що покликана враховувати потреби, інтереси, цінності кожної з груп в соціальному, економічному та культурному плані, в роботі розкрито залежність механізму державного управління в сфері соціальної політики від структури населення.
Ключові слова: соціальний розвиток, діагностика соціального розвитку регіону, соціальна політика, механізм державного управління у сфері соціальної політики.
Николина И. И. Диагностика социального развития региона как составляющая механизма государственного управления. - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Одесский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Одесса, 2010.
Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических и научно-практических принципов формирования диагностики социального развития региона как составляющей механизма государственного управления.
В роботе вследствие уточнения сущностных характеристик, основных положений и обобщения международного опыта оценивания социального развития показано, что диагностика социального развития региона является методологическим инструментом органов публичной власти для изучения социального состояния, существующих проблем, тенденций в социальном развитии и создания информационной базы для анализа и объективного оценивания результатов региональной социальной политики.
На основании исследования и обобщения зарубежного и отечественного опыта в отрасли государственного управления предложены пути реформирования идеологически приемлемой для украинского общества модели социальной политики с целью формирования целеустремленной, последовательной концепции государственного управления социальной сферой. Доказано, что перспективы социально-экономического развития нашей страны зависят от реформирования модели социальной политики: перехода от патерналистской модели к адресной социальной системы.
В роботе проанализированы тенденции и противоречия развития украинского общества и показано, что нынешняя социальная политика - комплекс действий, какие демонстрируют реакцию власти на кризис. В исследовании определенно основные направления усовершенствования государственного управления социальной сферой и очерчены мероприятия государственной социальной политики в соответствии с потребностями украинского общества, в частности по отношению к доходам граждан, относительно предотвращения бедности, относительно безработицы, занятости, системы социальной защиты.
С целью раскрытия сущности механизма государственного управления в сфере социальной политики, проанализировано его правовую и организационно-функциональную составляющие. В работе показана зависимость механизма государственного управления в сфере социальной политики от структуры населения с целью формирования и реализации перспективной, многовекторной, многоаспектной социальной политики, что призванная учитывать потребности, интересы, ценности каждой из групп в социальном, экономическом и культурном плане.
Обоснована необходимость приведения в соответствие в Украине идеологии социального государства (правовая составляющая механизма государственного управления в сфере социальной политики) и возможностью реализовать социальные функции государства (финансовая составляющая механизма государственного управления в сфере социальной политики).
В работе разработаны методологические подходы к организации социальной диагностики, которые базируются на главных целях, принципах, задачах механизма оценивания государственного управления в сфере социальной политики и условиях соотношения системы показателей, что формирует информационную базу социального развития региона, международным нормативам.
В диссертации продемонстрировано использование собственной методики диагностики социального развития региона. Доказано, что использование методики гарантирует как обоснованность сопоставлений социального развития отдельных регионов страны, так и динамику социального развития на протяжении некоторого периода для отдельного региона, и позволяет делать методологически корректные сопоставления за интегральным индексом социального развития и его составляющих - индексов отдельных аспектов развития, определять проблемные регионы.
Доказано, что конечным результатом использования методики должна быть разработка и контроль исполнения целевых программ, конкретных адресных действий, направленных на предотвращения негативных явлений и обеспечение развития человеческого потенциала в отдельных регионах и в Украине в целом.
Ключевые слова: социальное развитие, диагностика социального развития региона, социальная политика, механизм государственного управления в сфере социальной политики.
Nikolina I. I. Diagnostics of social development as a constituent of mechanism of Public Administration. - Manuscript.
Dissertation for degree of candidate of sciences in Public Administration, speciality 25.00.02 - Mechanisms of Public Administration. - Odessa Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration, Office of President of Ukraine. - Odessa, 2010.
...Подобные документы
Характеристика державного управління як виду соціального управління. Аналіз функцій та принципів державного управління. Функції та організація санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення.
контрольная работа [29,7 K], добавлен 04.01.2008Теоретичні основи державного управління зайнятістю населення. Аналіз зайнятості, шляхи удосконалення державної політики в регіоні. Індивідуальні завдання щодо охорони праці та цивільної оборони, забезпечення життєдіяльності населення в сучасних умовах.
дипломная работа [3,9 M], добавлен 22.05.2010Сутність, зміст та специфіка державного управління, його співвідношення з сучасною державною владою в Україні. Характеристика функціональної та організаційної структури державного управління, її аналіз та оцінювання, методи та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 19.08.2010Поняття кризи державного управління та його складові. Причини виникнення криз державного управління у соціально-економічних системах, аналіз процесу їх розвитку. Антикризове державне управління в Україні. Моніторинг розвитку системи державного управління.
контрольная работа [48,3 K], добавлен 20.05.2015Вищі органи державного управління економікою в Україні. Основні функції державного управління економікою. Національні особливості державного регулювання економічними процесами. Основні форми державного управління економікою.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 18.03.2007Моделі сучасної демократичної соціальної політики в світі. Функції держави. Поняття та основні компоненти соціальної структури (стратифікації). Соціальна політика та соціальна структура України. Бідність та напрями боротьби з бідністю в Україні.
реферат [16,6 K], добавлен 28.01.2009Державна служба України як чинник гуманізації державного управління. Розробка і реалізація державних програм у гуманітарній сфері. Проблеми гуманізації управління на ринку праці. Удосконалення державного управління України в гуманітарно-культурній сфері.
курсовая работа [399,2 K], добавлен 10.04.2016Держава як організаційно-правова структура публічно-політичної влади, її характеристика, устрій і форми. Функції і принципи державного управління. Форми політико-правових режимів. Філософія державного управління. Рушійна сила сучасної української держави.
реферат [42,6 K], добавлен 26.04.2011Мета, цілі та завдання управління природокористуванням, його особливість. Загальнодержавні та місцеві органи державного управління в галузі охорони природного середовища. Види органів державного управління за характером, напрямами роботи, повноваженнями.
реферат [11,1 K], добавлен 23.01.2009Проблема регулювання зайнятості населення. Хронічне безробіття як гостра соціальна проблема в сучасній Україні. Принципи проведення соціальної політики у сфері зайнятості. Характеристика напрямків соціальної політики у сфері державної служби зайнятості.
статья [21,6 K], добавлен 24.11.2017Поняття державного управління, його значення та основні системи. Цілі, функції державного управління, його форми і методи. Дослідження типології розвитку держави. Сучасні підходи до розуміння теоретико-методологічних засад державного управління.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 23.06.2019Сутність концептуальних технологій, принципів та критеріїв соціальної роботи в Україні. Розгляд питань державного управління процесами соціального захисту дітей та підлітків в Україні. Розробка основних напрямів оптимізації цих механізмів управління.
дипломная работа [120,0 K], добавлен 11.10.2013Особливості державного управління. Порівняльний аналіз систем державного управління в економіках Польщі, Чехії, Угорщини. Аналіз співробітництва між Угорщиною та ЄС на всіх стадіях євроінтеграції за правовим, організаційним, фінансовим напрямками.
реферат [34,2 K], добавлен 27.12.2011Типи інформаційних технологій, що використовуються в залежності від функцій державного управління. Розробка адресної книги та календаря засобами MS Outlook та SIMPLEGROUPWARE для спортивних заходів Тернопільської обласної організації ФСТ "Спартак".
курсовая работа [1,8 M], добавлен 19.09.2014Економічний зміст управління державними корпоративними правами, історичні аспекти його моделі в Україні. Оцінка складу і структури організаційно-правових форм підприємств, які знаходяться у сфері управління Фонду державного майна України, їх ефективність.
статья [21,6 K], добавлен 06.09.2017Принципи державного управління житлово-комунальним господарством. Аналіз роботи органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
магистерская работа [414,3 K], добавлен 08.09.2015Державне та внутрішньогосподарське управління у галузі вивчення, використання і охорони надр. Завдання державного управління. Права органів державного гірничого нагляду. Охорона прав підприємств, організацій, установ і громадян у сфері використання надр.
реферат [19,0 K], добавлен 23.01.2009Поняття і завдання управління у сфері житлово-комунального господарства, організаційно-правове забезпечення його державного управління. Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері житлово-комунального господарства, форми та методи управління.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 04.12.2010Визначення та характеристика поняття "процес державного управління" (ПДУ). Співвідношення понять "процес та механізм державного управління". Стадії ПДУ: збирання інформації, розробка (підготовка) управлінського рішення, виконання і контроль рішення.
статья [21,7 K], добавлен 17.08.2017Проблема регулювання галузі освіти, форми та методи її державного регулювання та концептуальні положення механізму його здійснення. Реалізація державно-владних повноважень суб'єктами державного управління з метою зміни суспільних станів, подій і явищ.
статья [160,1 K], добавлен 24.11.2015
