Громадський контроль в Україні як інститут громадянського суспільства: теоретико-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет внутрішніх справ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ В УКРАЇНІ ЯК ІНСТИТУТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА:

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Наливайко Тетяна ВОЛОДИМИРІВНА

Львів - 2010

Анотація

Наливайко Т.В. Громадський контроль в Україні як інститут громадянського суспільства: теоретико-правовий аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів, 2010.

Дисертація є комплексним теоретико-правовим дослідженням громадського контролю як інституту громадянського суспільства - одного з важливих чинників його формування, становлення й розвитку. З'ясовано науково-методологічні засади вивчення феномена громадського контролю, визначено низку категорій і понять, що відображають генезис, зміст і призначення громадського контролю, його соціальну сутність. Розглянуто оптимальні підходи до науково-теоретичного осмислення ролі і місця громадського контролю у життєдіяльності суспільства.

Виявлено логічні особливості соціокультурної детермінації цього феномена, що підтверджено змістовою спрямованістю інституту громадського контролю на розв'язання актуальних проблем суспільного розвитку. Аналітично доведено, що головною метою діяльності всіх суб'єктів громадського контролю має стати захист прав людини, створення умов для самореалізації її особистісного потенціалу. З'ясовано особливості форм державного та громадського контролю. Виявлено ціннісні орієнтири громадського контролю в сучасному суспільстві.

Ключові слова: суспільство, інститут громадського контролю, громадянське суспільство, правова норма, соціальне явище, механізм інституалізації.

Аннотация

Наливайко Т.В. Общественный контроль в Украине как институт гражданского общества: теоретико-правовой аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский государственный университет внутренних дел. - Львов, 2010.

Диссертация представляет собой теоретико-правовое исследование феномена гражданского контроля. Рассмотрены теоретико-методологические основы изучения феномена гражданского контроля как движущей силы развития социума в условиях рыночных отношений и становления гражданского общества. Выявлен и проанализирован категориальный ряд, который отображает генезис гражданского контроля. Выяснена сущность гражданского контроля и проанализированы подходы к его осмыслению в обществоведении. Как социокультурный феномен гражданский контроль проявляется в разных формах контрольной деятельности и фиксируется в системе показателей как объективного, так и субъективного характера.

Выявлена логика социокультурной детерминации этого феномена. Исследованы особенности содержательной направленности гражданского контроля, проанализирован процесс осуществления гражданского контроля и со стороны государства, и со стороны гражданского общества в современном социальном пространстве.

Выяснены особенности реализации форм государственного и общественного контроля. Проанализирован генезис гражданского контроля и его особенности в новейшее время, выявлены проблемы формирования социально конструктивной направленности гражданского контроля в современном социуме.

Гражданский контроль характеризируется все большим перемещением его из сферы контроля над капиталом и трудом в информационную сферу, совершенствованием системы сдерживания и равновесия между государственным и гражданским контролем общественных процессов. Определена закономерность определённой тенденции, которая проявляется в том, что с развитием гражданского общества, усовершенствованием рыночного механизма хозяйствования возрастает синергия организации и самоорганизации в осуществлении гражданского контроля, усиливается влияние общественных форм контроля на все сферы жизнедеятельности общества.

Диссертант анализирует факторы, которые препятствуют осуществлению эффективного гражданского контроля в современном украинском обществе, а именно: неопределённость долгосрочной социальной стратегии развития украинского общества, несогласованность и разновекторность разных форм государственного (парламентского, президентского, прокурорского, финансового, ведомственного и т. п.) контроля; наличие ряда правовых, политических, социально-экономических и идеологических проблем украинского социума (правовой нигилизм, тенизация экономики, низкий жизненный уровень населения, маргинализация значительной части населения, массовая безработица и т. п.); усиление социальной и предпринимательской активности индивида (гражданина) по реализации собственных интересов часто с нарушением правовых, моральных, корпоративных норм совместного сосуществования.

Ключевые слова: общество, институт гражданского контроля, гражданское общество, правовая норма, социальное явление, механизм институализации.

громадськість контроль демократизація

Annotation

Naluvaiko T.V. Public control in Ukraine as an institute of civil society: a theoretical-legal aspect. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of law sciences, speciality 12.00.01. - a theory and history of the state and law; history of political and legal sciences. - Lviv State University of Internal Affairs. - Lviv,2010.

Dissertation deals with complex theoretical-legal research of public control as the institute of civil society - one of the important factors of its becoming, forming and development. Scientifically methodological principles of studies of the public inspection phenomenon are found out, number of categories and concepts are defined, which represent genesis, maintenance and setting of public control, its social essence. Optimum approaches are considered to the scientifically-theoretical comprehension of the role and place of public control in the vital functions of society.

The logical features of social-cultural determination of this phenomenon are found out, that is confirmed by the rich in content orientation of institute of public control to the decision of issues of the day of community development. It is analytically proved that defense of rights of a person, creation of terms must become the main measure of activity of all of subjects of public control for self-realization of its personal potential. The features of forms of the state and public control are found out. Valued guidelines of public control in modern society are found out.

Key words: society, institute of public inspection, civil society, legal norm, social phenomenon, mechanism of institutialisation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Важливим засобом реалізації народовладдя та дієвим способом залучення населення до управлінських функцій є громадський контроль - один із видів соціального контролю, що здійснюється об'єднаннями громадян і безпосередньо самими громадянами. Історико-правовий досвід державного будівництва, практичні результати розв'язання низки соціально-економічних проблем, пов'язаних зі становленням незалежної Української держави, підтвердили, що громадський контроль був і є вагомим чинником залагодження суспільних суперечностей, оскільки сприяє впорядкуванню і координації діяльності усіх соціальних суб'єктів.

Українські та зарубіжні вчені робили багато спроб науково осмислити проблеми сучасної трансформації суспільства як цілісної та складної соціальної системи, важливе місце в якій займає функціонування такого інституту, як громадський контроль. Саме він є важливою складовою громадського самоврядування, з розвитком якого пов'язане становлення громадянського суспільства, темпи його утвердження в Українській державі. У цьому контексті слід відзначити важливість науково-теоретичних положень про роль контролю як соціального явища, викладених і обґрунтованих у працях В. Авер'янова, О. Андрійко, В. Андрушко, Е. Афоніна, Д. Бахраха, В. Беха, В. Воловика, В. Воронкової, І. Голосніченка, П. Гнатенка, В. Горшеньова, О. Данільяна, О. Дзьобаня, Р. Додонова, О. Донченко, Д. Єсипенка, В. Жадька, А. Карася, М. Кельмана, О. Корха, С. Кримського, В. Крисаченка, Н. Крохмаль, В. Ляха, М. Михальченка, В. Пазенка, К. Райди, В. Рижка, О. Соболь, В. Тарана, М. Цюрупи та ін. Різним аспектам функціонування громадського контролю присвячено також публікації В. Афанасьєва, А. Балкова, С. Денисюка, С. Кушнір, І. Попової та ін.

Проте, незважаючи на такий доволі великий у кількісному вимірі доробок, є підстави констатувати, що українські вчені досі не приділили належної уваги комплексному висвітленню місця і ролі громадського контролю у становленні й розвитку громадянського суспільства. Немає відповіді на низку питань, необхідність вирішення яких зумовлено вдосконаленням контрольних функцій громадськості. Недосконалість системи громадського контролю в сучасній Україні, недостатня розробленість методологічних принципів його інституалізації позначаються на перебігу соціальних змін, призводять до поширення негативних процесів у суспільних відносинах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження відповідає завданням, що випливають із розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. №649-р. «Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі ОВС» (щодо проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових знань), а також «Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років», затвердженим наказом МВС України від 05.08.2004 р. №755. Робота виконувалася як складова комплексної теми: «Проблеми реформування правової сиситеми України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) та науково-дослідної роботи: «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855) Львівського державного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні інституалізації громадського контролю як важливого чинника функціонування громадянського суспільства та однієї з умов об'єднання зусиль державних і громадських інституцій у розв'язанні актуальних проблем державного будівництва.

Для досягнення окресленої мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати стан наукової розробки проблем правового врегулювання організації і функціонування громадського контролю, визначити методологічний інструментарій такого дослідження;

-розкрити сутність і процес формування інституту громадського контролю;

-розглянути форми громадського контролю в сучасному українському суспільстві;

- всебічно охарактеризувати ціннісні орієнтири громадського контролю в стратегії державного будівництва України;

- обґрунтувати чинники й напрями підвищення ефективності громадського контролю у забезпеченні стабільного розвитку сучасного українського суспільства.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері громадського контролю за забезпеченням прав і свобод громадян.

Предмет дослідження - сутність, становлення, форми функціонування інституту громадського контролю, чинники його оптимізації як необхідної умови ефективного розвитку громадянського суспільства.

Методи дослідження обрано з урахуванням мети та завдань, об'єкта і предмета дослідження. Методологічна основа дослідження вибудувана на системі філософсько-світоглядних підходів до використання загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, що забезпечує об'єктивний аналіз предмета дослідження. Цьому також сприяє застосування загальнофілософських принципів об'єктивності й історизму, єдності соціальної теорії і практики, розвитку та взаємного зв'язку.

У роботі використано: діалектичний метод, враховуючи особливості якого, громадський контроль розглядається в його процесуальній сутності як складова державного управління та самоорганізації суспільства щодо виявлення і вирішення суспільних протиріч; системний метод, за яким громадський контроль репрезентується як органічний елемент цілісної системи, детермінованої в своєму бутті й об'єктивними, і суб'єктивними чинниками; феноменологічний метод, на підставі якого стверджується, що повсякденна практика контролю різними соціальними суб'єктами є основним джерелом знань про ціннісні орієнтири громадського контролю та перешкоди його здійснення в Україні.

В умовах методологічного плюралізму філософсько-правові методи використано на основі принципу композиції та компліментарності. У процесі дослідження здійснено порівняльний аналіз українських та зарубіжних конституційно-правових актів, а також аналітичний огляд тематично наближеної юридичної, філософської, політичної, соціологічної, економіко-управлінської літератури.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що виконана робота, по суті, - одне з перших у вітчизняному правознавстві загальнотеоретичне монографічне комплексне дослідження концептуальних проблем функціонування інституту громадського контролю як чинника розвитку громадянського суспільства. У роботі здійснено детальний аналіз атрибутивних якостей цього інституту, розкрито його суттєвий позитивний вплив на демократизацію суспільних відносин. Нами сформовано низку теоретичних положень, які вирізняються науковою новизною і мають важливе наукове та практичне значення для вдосконалення окремих положень загальної теорії права.

Уперше:

-громадський контроль досліджено як важливий соціальний інститут організації суспільних відносин у частині консолідації зусиль органів державної влади та громадських організацій, спрямованих на раціоналізацію соціального буття, збереження цілісності та соціокультурної самобутності суспільства, організацію колективних дій, що ведуть до гармонізації відносин людей між собою і з довкіллям;

-сформульовано і науково обґрунтовано визначення поняття «громадський контроль» як організаційно-правової форми об'єднання громадян на добровільних засадах для задоволення та захисту їхніх власних та громадських законних правових, соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших спільних інтересів;

набули подальшого розвитку:

-загальнотеоретичне осмислення онтологічних і гносеологічних проблем взаємодії органів державної влади та об'єднань громадян щодо правового регулювання інституціоналізованих засобів організації й ефективної діяльності інституту громадського контролю;

-організаційно-правові аспекти становлення громадського контролю як важливого чинника розвитку громадянського суспільства;

-характеристика поступового переміщення значущості громадського контролю зі сфери контролю за капіталом і працею у сферу інформаційних технологій, що певною мірою зумовлено глобалізаційними процесами, до яких долучена й Україна;

-положення про оптимізацію управлінсько-правових рішень органів державної влади, спрямованих на посилення контрольних функцій громадських організацій, що впливає на стабілізацію політичної системи і здійснення демократичних реформ в державі, важливою передумовою яких є чіткість і виваженість правових норм, належний рівень політико-правової культури й національної еліти, в тому числі адміністративної;

удосконалено:

-систематизацію українського та зарубіжного історико-правового досвіду функціонування різних форм громадського контролю, впровадження їх у практику державного будівництва;

-теоретико-правову мотивацію досягнення консенсусних дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування і громадських організацій щодо налагодження різновекторних контрольних функцій.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовані теоретичні положення можуть стати методологічною основою для розробки правових і соціально-економічних досліджень процесів суспільного розвитку, метою якого має стати становлення та зміцнення основ громадянського суспільства. Висновки, зроблені в дисертації, можуть бути враховані підчас складання державних програм, спрямованих на подолання суперечностей у владних структурах, на вдосконалення ринкових відносин і підвищення соціальної ефективності державного регулювання суспільних процесів. Сформульовані методологічні підходи, пропоновані рекомендації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні профільних дисциплін і курсів «Теорія держави і права», «Проблеми теорії держави і права», «Філософія права», «Конституційне право», «Соціологія права», «Методологія правознавства» тощо на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача. Автором подано пропозиції до законопроекту «Про громадський контроль».

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорювали на засіданнях кафедр теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ та Волинського національного університету імені Лесі Українки і одержали схвальні відгуки.

Матеріали дисертаційного дослідження автор доповідав на таких науково-практичних заходах: Дні науки (звітні науково-практичні конференції викладачів і студентів Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, квітень 2007р. і 2008р.); IVМіжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 1-2 червня 2007р.); ІІМіжнародна науково-практична конференція аспірантів і студентів «Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє» (Луцьк, 16-17 квітня 2008р.); науково-практична конференція молодих науковців «Актуальні питання удосконалення чинного законодавства України» (Івано-Франківськ, 11 квітня 2008р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти» (Львів, 15 травня 2008р.); ХМіжнародна науково-практична конференція «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (Косів Івано-Франківської області, 27-31 січня 2009р.); VМіжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 20-21 березня 2009р.); VІМіжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 29-30 травня 2009р.).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено мету і завдання; конкретизивано об'єкт, предмет дослідження; розкрито сутність обраної методології дослідження; визначено теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їхню наукову новизну; сформульовано основні положення, які обговорюватимуться під час захисту; наведено відомості щодо апробації результатів дисертаційної роботи.

У розділі 1 «Наукознавчі виміри інституту громадського контролю у контексті проблем теорії держави і права», зроблено аналітичний огляд основних наукових концепцій функціонального призначення контролю як елементу будь-якої системи, що розвивається, підкреслено недостатність обґрунтування в українській юриспруденції суспільного призначення громадського контролю як одного з важливих елементів становлення громадянського суспільства, розглянуто основні засадничі положення теоретико-правового визначення інституту громадського контролю.

У підрозділі 1.1. «Науково-теоретичні інтерпретації контрольних функцій громадськості як соціального явища» підкреслено, що під час визначення і наукового обґрунтування засад концептуальних напрямів реформування українського суспільства одним із найважливіших практичних і теоретичних завдань науки є актуалізація суспільного призначення контролю як важливого чинника вдосконалення суспільних відносин. Тут особливого значення на шляху становлення громадянського суспільства набуває інституювання і значне розширення контрольних функцій громадськості, тобто йдеться про об'єктивний характер організаційно-правового функціонування такого феномена, як громадський контроль.

На підставі ґрунтовного аналізу значної кількості джерел констатується, що науково-теоретичне осмислення контрольних функцій громадськості як соціального явища ще недостатньо висвітлене в українській юридичній літературі, хоч окремі аспекти цієї проблематики відображено у працях представників суміжних галузей науки. В окремих публікаціях наголошується на правових, філософських, економічних, соціальних, етичних аспектах функціонування різних форм контролю як суспільного явища. Важливість є положення, згідно з яким громадський контроль розглядали провідні зарубіжні вчені в галузі державно-правової думки (Е. Дюркгейм, Е. Тоффлер, Е. Фромм, Е. Гідденс, Т. Парсонс, Дж.Г. Мід таін.) як один із ключових концептуальних елементів розвитку соціуму.

Для розкриття сутності громадського контролю суттєве значення мають теоретичні положення, наукові ідеї про специфіку соціального контролю, його роль та місце в розвитку суспільства, викладені в монографіях, наукових статтях провідних українських учених у галузі проблем теорії держави і права (О. Зайчук, М. Козюбра, В. Котюк, Ю. Оборотов, Н. Оніщенко, П. Рабінович).

Однак, попри чималий перелік публікацій, науково-теоретичні інтерпретації багатьох аспектів громадського контролю мають фрагментарний та дискусійний характер. Сутність громадського контролю в сучасній державно-правовій думці розкривається переважно у вузькогалузевому напрямку. Відсутня правова рефлексія понять, якими визначається соціальний зміст громадського контролю, процес його походження і функціонування, недостатньо висвітлено специфіку його дії як форми прояву активності громадян та діяльності соціальних інститутів.

У підрозділі 1.2. «Методологічні засади теоретико-правового аналізу контрольної діяльності громадськості» зазначено, що методологія аналізу інституту громадського контролю спрямована на відображення в системі понять певної сукупності притаманних цьому феномену властивостей і функціональних зв'язків, на формування цілісної системи знань про нього, на з'ясування його ролі у соціокультурному відтворенні соціуму, утвердженні світоглядних орієнтацій громадянина демократичного суспільства.

У цьому контексті, на нашу думку, доцільним і важливим є визначення змісту і співвідношення таких понять «контроль» і «нагляд», «громадський контроль», «державний контроль», «соціальний контроль», «судовий контроль» тощо.

У розділі 2 «Громадський контроль як передумова подолання суспільних суперечностей», громадський контроль розглянуто як складову частину суспільного розвитку в історико-правовій ретроспективі, досліджено генезис становлення інституту громадського контролю, його призначення у виявленні фактичного стану справ у різних сферах суспільного життя, акцентовано увагу на проблемах самоорганізації та організації громадських інститутів задля реалізації контрольних функцій.

У підрозділі 2.1. «Інституціалізація громадського контролю та її значення в удосконаленні управління соціальними процесами» простежуюється історія розвитку контролю як соціального явища. Його змістове наповнення полягає у перевірці виконання поставлених завдань чи дотримання правил або вимог нормативних приписів. Перші форми контролю громади ще у первісно-общинному суспільстві проявлялися у системі покарань і були пов'язані з культами тотемів і різноманітними заборонами (табу), з тогочасними містичними, релігійними ритуалами. З історії античної цивілізації відомо, що наділені контрольними функціями панівні верстви суспільства відстоювали певну систему цінностей, з-поміж яких основною була свобода, тобто економічна незалежність у правах володіння нерухомістю та рабами (адже існував рабовласницький лад); участь у народних зборах, управлінні державою, яка переважно існувала у формі республіки. Контроль в епоху раннього Середньовіччя набув дещо інших соціальних ознак, хоча також проявлявся, зрештою, культивуванні вільної людини. Проте це виявилося у безмежному її самоствердженні, у посиленні індивідуалізму. У період становлення і розвитку капіталістичних ринкових економічних відносин контроль найбільшою мірою ідентифікувався в етичних нормах протестантизму, відображався через внутрішній самоконтроль людини у виробленні чеснот, що віддзеркалювали специфіку суспільно-економічних відносин, пріоритетом яких стало нагромадження капіталу. Світський аскетизм та ощадливість пропагувалися як головні громадські обов'язки кожного. Контроль за дотриманням цих самообмежень ставав своєрідним нормативним приписом для активних членів суспільства.

Період Нового часу ознаменований суттєвим якісним поступом в інституалізації контролю за дотриманням невід'ємних прав людини, в його переорієнтації на актуальну проблематику, на підтримання демократизаційних процесів у соціумі. Реалізацію цих якісних трансформацій перебирає на себе держава, а контроль за її діями поступово стає функцією громадянського суспільства.

У дисертації розглянуто також особливості становлення і розвитку інституту громадського контролю в умовах глобальної інформатизації суспільних відносин, використання новітніх технологій.

У підрозділі 2.2. «Види контролю та їх взаємодія у процесах демократизації суспільства» аналізуються особливості функціонування громадського контролю, відстежуються форми його взаємодії з державним контролем. Доведено, що функції громадського контролю в суспільстві значною мірою залежать від його самоорганізації та організації, адже контроль - це свідома діяльність соціального суб'єкта, якій притаманні пізнавальні, оцінювальні, регулятивні ознаки. У цьому сенсі за всебічної характеристики громадського контролю важливо врахувати, як його функціонування правомірно узалежнене від різних форм контролю. Оскільки наднаціональний контроль ґрунтується на зобов'язаннях держави як суб'єкта міжнародного права і пов'язується з розгортанням процесів глобалізації, то, безумовно, він має деякий посередній вплив на інтенсифікацію чи, навпаки, уповільнення розгортання громадського контролю.

Як відомо, державний контроль є однією з найважливіших функцій виконання владних повноважень. Державний контроль має статус важливого чинника ефективності управлінських рішень і є необхідною умовою їхнього реального виконання. За співвідношенням державного і громадського контролю, їх взаємозв'язками можна безпосередньо визначити, який режим панує в державі - авторитарний чи демократичний. В дисертації підкреслено, що контроль за діяльністю державних інституцій з боку громадян є ключовою умовою розвитку громадянського суспільства в сучасній, демократичній і правовій державі.

У розділі 3 «Фактори оптимізації функціонування інституту громадського контролю», що має два підрозділи, обґрунтовано концептуальне положення, за яким ефективність функціонування громадського контролю визначається не лише особливостями соціальної ситуації сьогодення, а й особистісними детермінантами, пов'язаними з певною стратегією регламентації соціальних відносин у суспільстві. Крім того, досліджено дію визначальних принципів громадського контролю, зокрема принципу соціальної відповідальності за забезпечення стабільності в українському суспільстві.

У підрозділі 3.1. «Шляхи забезпечення ефективних організаційно-правових засад громадського контролю в Україні» внаслідок аналізу правової природи цього явища наголошено, що в його основі лежать певні правові засади, котрі містяться у Конституції України та законах України «Про об'єднання громадян» та «Про політичні партії в Україні». Вони наділяють громадські інституції повноваженнями щодо здійснення певних контрольних дій, проте у нормах зазначених законів не закріплені конкретні процедури контролю.

Функціонування громадського контролю у демократичному суспільстві може розглядатися як цілеспрямований та дієвий вплив соціальних суб'єктів на поведінку агентів соціальної взаємодії. Саме так досягається оптимізація всієї соціальної системи. Однак відсутність чіткої процедурної регламентації механізмів контролю негативно позначається на поширенні закономірної тенденції, згідно з якою у процесі становлення і розвитку громадянського суспільства мала б зростати роль самоорганізації та організації, як важливих процесів структуризації суспільних відносин. З активізацією громадського контролю мав би посилюватися його вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства. У цьому важливу роль повинна відіграти активізація всіх суб'єктів громадського контролю, головним з яких є громадянин, або громадський активіст, якому мають створюватися необхідні умови для самореалізації творчого потенціалу.

У підрозділі 3.2. «Громадський контроль як важливий чинник гарантування стабільності українського суспільства» наголошено що використання усіх чинників оптимізації інституту громадського контролю повинно сприяти ефективному стабільному розвитку українського соціуму, основним цілісним орієнтиром якого є гарантування його безпеки.

Грунтуючись на аналізі зовнішніх та внутрішніх чинників безпеки українського суспільства, визначено особливе значення громадського контролю у громадянському суспільстві як ефективного інструмента механізму впливу в усіх сферах життєдіяльності суспільства з урахуванням прискореного розгортання глобалізаційних процесів. У цьому контексті важливо звернути особливу увагу на пріоритети функціонування та розвитку українського суспільства, що зумовлюють зміст і спрямованість інституту громадського контролю. Однак сучасна українська дійсність засвідчує про численні об'єктивні і суб'єктивні перешкоди функціонування громадського контролю, що, безумовно, негативно позначається на життєдіяльності соціуму, призводить до поглиблення тінізації в економічній сфері, а відтак, провокує виникнення дестабілізаційних процесів у суспільних відносинах.

Висновки

1. На основі опрацювання великої кількості джерел констатовано, що науково-теоретичне осмислення контрольних функцій громадськості як соціального явища ще недостатньо висвітлено в українській юридичній літературі. Основну увагу науковці зосереджували на з'ясуванні сутності та виявленні головних ознак соціального управління, на аналізі характерних рис управлінських рішень, співвідношенні влади і контролю. Поза увагою фахівців залишилося чимало аспектів, пов'язаних з інституалізацією громадського контролю в умовах становлення і розвитку громадянського суспільства.

2. У процесі дослідження підтверджено правомірність використання діалектичного, синергетичного, системного, феноменологічного підходів, адже саме обрані методологічні засади теоретико-правового аналізу контрольної діяльності громадськості дали змогу розглянути інститут громадського контролю як важливий чинник розв'язання суперечностей між реальним станом соціальних процесів і нормативною формою, що є загальнообов'язковою у конкретному соціумі, як результат впливу стану організаційної культури суспільства на спрямованість і зміст реформування соціуму та соціальної активності особистості.

3. Встановлено, що проблема громадського контролю невід'ємна складова частина суспільства, яка містить соціальні інститути, норми, що регулюють суспільні відносини та життєдіяльність соціальних суб'єктів. Інституту громадського контролю властивий своєрідний синергізм, що позначається на діяльності держави та інституцій громадянського суспільства, спрямованої на раціоналізацію соціального буття, збереження цілісності суспільства, організацію колективних дій, що ведуть до гармонізації відносин людей між собою і з довкіллям. Громадський контроль як механізм підтримання соціальної рівноваги і впливу на процеси саморегуляції суспільства вдосконалюється разом із позитивними соціальними змінами, що відбуваються в суспільстві. Цей інститут покликаний регламентувати й консолідувати діяльність усіх соціальних суб'єктів суспільства, забезпечуючи його стале, рівномірне й стабільне функціонування і соціальний розвиток. Через громадський контроль здійснюється цілеспрямований та дієвий вплив соціальних суб'єктів на поведінку агентів соціальної взаємодії.

4. З урахуванням методології порівняльного правознавства здійснено порівняльно-правовий аналіз генезису функціонування контролю як соціального явища, що дає змогу відтворити ретроспективу еволюції його від найдавніших часів. Так, в епоху Відродження контроль розглядався як форма нагляду за дотриманням господарського способу життя, міри у витратах і накопиченні, що сприяло зародженню капіталізму. У новий час контроль за дотриманням невід'ємних прав людини все частіше бере на себе держава, а контроль за діями держави - громадянське суспільство. У новітній історії людства громадський контроль пов'язаний з генезисом інформаційної цивілізації і характеризується все більшим переміщенням його з економічної сфери у сферу політичну; зі сфери контролю за капіталом і працею в інформаційну сферу, а також створенням системи стримувань і рівноваг між державним і громадським наглядом за суспільними процесами.

5. З'ясовано, що соціальна взаємодія у реалізації соціально-контрольних відносин передбачає становлення громадянського суспільства як самостійної соціальної підсистеми, базового елементу сучасного контрольного процесу. Громадянське суспільство стає тим регулятивним механізмом, природна сутність якого зумовлює реалізацію завдань, розширення контрольних повноважень суспільства. Це дає змогу змінити логіку контрольних відносин і розширити кількість реальних суб'єктів соціального контролю. Однією з основних функцій громадського контролю стає забезпечення гармонізації соціальних інститутів, тобто найповнішого і найглибшого поєднання інтересів різних суб'єктів, їхніх інтересів з інтересами суспільства, формування усталених норм і цінностей.

6. Аналітично доведено, що головною метою діяльності всіх суб'єктів громадського контролю мають стати захист прав людини, створення умов для самореалізації її особистісного потенціалу, свободи вибору нею напрямів і форм самоствердження у сфері суспільного буття. Людина, її всебічний розвиток, добробут, правова безпека, права та свободи є найвищою цінністю сучасного суспільного прогресу і будь-якої контрольної діяльності.

7. Сучасним вектором функціонування інституту громадського контролю є такі ціннісні орієнтири: екзистенціально значущий порядок у суспільстві, зростання масштабу свободи соціальних суб'єктів, формування соціально-конструктивних світоглядних орієнтацій особистості, створення умов для розвитку її підприємницької ініціативи і реалізації творчих потенцій. Відтак цьому зв'язку закономірно зароджується й утверджується тенденція поступального розвитку громадянського суспільства, чим стимулюється підприємницький інтерес щодо вдосконалення ринкових механізмів господарювання, зростає значення організації та самоорганізації у функціонуванні інституту громадського контролю, посилюється вплив громадських форм контролю на всі сфери життєдіяльності суспільства.

8. Визнано недостатньо ефективним функціонування інституту громадського контролю в сучасному українському суспільстві, що зумовлено насамперед невизначеністю соціальної стратегії його розвитку, наявністю низки політичних, соціально-економічних, правових та ідеологічних проблем (правовий нігілізм, тінізація економіки, корупція, низький життєвий рівень, маргіналізація значної частини населення, безробіття тощо). З метою розв'язання цієї проблеми слід ухвалити закон про громадський контроль, який би закріплював правові основи його функціонування в громадянському суспільстві.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Наливайко Т.В. Про значення громадського контролю у підвищенні рівня демократизації суспільства / Т.В. Наливайко // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. статей за матеріалами ІVМіжнар. наук.-практ. конф. - Луцьк, 2007. - Т. 2. - С. 403-405.

2. Наливайко Т.В. Про деякі аспекти реалізації безпосередньої демократії у суспільстві / Т.В. Наливайко // Волинь очима молодих науковців : минуле, сучасне, майбутнє : матеріалами ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. аспірантів і студентів. - Луцьк, 2008. - Т. 2. - С. 52-54.

3. Наливайко Т.В. Права та свободи людини і діяльність міліції через призму взаємодії і взаємоконтролю / Т.В.Наливайко // Взаємодія громадян та правоохоронних органів у контексті формування правової держави : правові, історичні, філософські та психологічні аспекти : тези Всеукр. наук.-практ. конф., 15 трав. 2008 р. - Львів, 2008. - С. 221-224.

4. Наливайко Т.В. Деякі аспекти демократичного суспільства в Україні / Т.В. Наливайко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : зб. наук. статей Прикарпат. нац. ун-ту ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2008. - Вип. 19. - С. 16-19.

5. Наливайко Т.В. Розвиток досліджень про політико-правові засоби контролю народу за державою / Т.В. Наливайко // Наук. вісн. Київ. ун-ту внутрішніх справ. - 2008. - № 4. - С. 59-63.

6. Наливайко Т.В. Історичні коріння сучасних уявлень про демократичний контроль над державою / Т. В. Наливайко // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. Серія «Право». - 2008. - Вип. 11. - С. 66-69.

7. Наливайко Т.В. Громадський контроль у системі виконавчих органів державної влади / Т.В. Наливайко, В.С. Наливайко // Місце і роль Волині та Галичини в соціально-економічних, політичних і культурних процесах України : зб. наук. праць викладачів. - Кременець, 2008. - Вип. 3. - С. 200-205.

8. Наливайко Т.В. Методологічні засади теоретико-правового аналізу громадського контролю у системі виконавчих органів державної влади / Т.В. Наливайко // Юриспруденція : теорія і практика. - 2009. - № 2. - С.25-34.

9. Наливайко Т.В. Про референдум як одну із форм демократичного контролю над державою / Т.В. Наливайко // Підприємництво, господарство і право. - 2009.-№ 5. - С. 22-24.

10. Наливайко Т.В. Про роль і значення безпосередньої демократії у суспільстві / Т.В. Наливайко // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. - К., 2009. - Вип. 10. - С. 234-236.

11. Наливайко Т.В. Права і свободи в Україні: конституційно-правовий механізм захисту / Т.В. Наливайко // Часопис Київ. ун-ту права. - 2009. - №2. - С.49-55.

12. Наливайко Т.В. Про роль громадського контролю у забезпеченні національної безпеки України / Т.В. Наливайко, О.Г. Колб // Правова держава. - 2009. - № 11. - С. 208-213.

Размещено на Allbest.ru