Державне управління правоохоронними органами в Галичині і Буковині (кінець ХVІІІ - початок ХХ ст.)

1

Размещено на http://allbest.ru

1

Размещено на http://allbest.ru

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

УДК 351.74. (477.83/86) “654” “18-20”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ В ГАЛИЧИНІ І БУКОВИНІ (кінець ХVІІІ - початок ХХ ст.)

25. 00. 01 - теорія та історія державного управління

КРИШТАНОВИЧ Мирослав Франкович

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі європейської інтеграції та права Львівського регіонального інституту державного управліния Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Малик Ярослав Йосипович, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри європейської інтеграції та права.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Кріль Михайло Михайлович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри слов'янських країн

кандидат наук з державного управління Шикеринець Василь Васильович, державна організація «Резиденція «Синьогора», заступник генерального директора - директор адміністративного господарського виробничого комплексу.

Захист дисертації відбудеться “_11_” червня 2010 року о _12_ годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.860.01 у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 79491, м. Львів, смт. Брюховичі, вул.. Сухомлинського, 16, к. 220.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського

регіонального інституту державного управління Національної академії

державного управління при Президентові України за адресою: 79491,

м. Львів, смт. Брюховичі, вул.. Сухомлинського, 16.

Автореферат розісланий “_07_ ” травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.О. Каляєв

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасний період політичних і економічних реформ значно зростає інтерес до поглибленого вивчення історії державного управління на українських землях.

Історичний досвід минулого, його традиції розглядаються сьогодні не тільки як механізм спадкоємності суспільних відносин, зокрема передачі соціального досвіду, а й як своєрідний спосіб для відтворення певних інститутів, норм, цінностей, легітимність яких обгрунтовується фактом їх існування в історичному минулому.

Особливий інтерес у дослідників викликає досвід державного управління діяльністю силових структур, зокрема правоохоронних органів. Ці питання знайшли певне відображення в узагальнюючих працях, присвячених історії західноукраїнських земель.

Окреслені проблеми розглядалися у роботах вітчизняних і зарубіжних науковців Т.Андрусяка, І.Андрухіва, І.Гловацького, Л.Городницької, О.Добржанського, І.Жалоби, А.Кана, О.Кондратюка, М.Кріля, В.Кульчицького, О.Липитчук, В.Майзеля, М.Мацькевича, І.Настасяк, М.Никофорака, І.Новосівського, Р.Петріва, М.Полтавського, Ч.Рууда, О.Святоцького, В.Тація, Б.Тищика, Ю.Хейфица, Е.Хеллблінга, Є.Цьолнера, В.Шикеринця та інших, однак вони переважно розглядалися з позицій історичної та юридичної науки.

Проте відсутні спеціальні дослідження державно-управлінського спрямування. Крім цього, в інтересах розвитку науки потрібно рівною мірою дослідити як негативні, так і позитивні аспекти цього досвіду. З огляду на вищесказане, актуальною проблемою виступає дослідження питань державно-управлінської діяльності процесом створення і розвитку правоохоронних органів, що функціонували в Галичині і Буковині в період перебування їх в складі Австрійської імперії.

Історія системи австрійських правоохоронних органів є цікавою перш за все тим, що вона діяла в імперії, де була конституція, тобто в ній вже в ХІХ ст. проглядалися паростки правової держави, в якій правоохоронні органи повинні були захищати права усіх підданих імперії. У зв'язку з цим дослідження форм і методів управління правоохоронними органами, всебічна об'єктивна оцінка діяльності апарату управління на анексованих українських землях у контексті сучасних державотворчих завдань набуває особливого значення і актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось як складова наукової проблематики Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України і є складовою частиною наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації - ДР-ОК 0200U004103).

Об'єктом дослідження є система державного управління правоохоронною сферою в Австрійській імперії.

Предметом - державне управління правохоронними органами в Галичині і Буковині.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи - на основі аналізу системи державного управління Австрійської імперії визначити напрямки розвитку правоохоронних структур в контексті формування історичних традицій для органів МВС України.

З огляду на мету дослідження, не претендуючи на повне та беззаперечне висвітлення всіх аспектів цієї складної проблеми, автор визначив такі конкретні завдання:

- проаналізувати стан наукової розробки теми дослідження та теоретико-методологічні засади державного управління правоохоронними органами;

- з'ясувати значення приєднання українських земель до складу Австрійської імперіїї та сутність їх адміністративно-територіального статусу;

- дослідити особливості запровадження австрійської системи державного управління в Галичині і Буковині;

- узагальнити роль органів державного управління у формуванні правового поля діяльності правоохоронних органів;

- виявити особливості державного управління процесом становлення та розвитку правоохоронних органів в Галичині і Буковині;

- розкрити зміст і напрями державного управління діяльністю судових органів, прокуратури і установ юридичної допомоги, поліції та жандармерії у здійсненні австрійської правоохоронної політики на українських землях.

Хронологічні межі роботи охоплюють останню чверть XVIII ст., від часу входження Галичини і Буковини до складу габсбурзьких володінь, і до розпаду Австрійської імперії в 1918 р. включно.

Такі часові рамки зумовлені особливістю австрійської державно-політичної системи цього періоду, викликані формуванням управлінських структур внаслідок внутрішньополітичного розвитку, зокрема реорганізацією абсолютистської монархії в конституційну.

Методи дослідження. Для вирішення дослідницьких завдань та мети роботи були застосовані загальнонаукові і спеціальні методи. Як один з найважливіших методів було використано системний, який дав змогу розкрити структуру конкретних державних органів управління в Галичині і Буковині, розглянути систему правоохоронних органів як цілісний комплекс взаємопов'язаних, об'єднаних спільною метою елементів, що, виконуючи закріплені за ними функції, відігравали ту роль, яку їм визначила держава.

Для дослідження процесу виникнення, формування та розвитку поняття “механізм держави” був використаний історичний метод. Компаративний та логіко-семантичний методи дозволили проаналізувати і упорядкувати понятійно-категоріальний апарат досліджуваної теми.

За допомогою формально-логічного методу було узагальнено зібраний фактичний матеріал та зроблено висновки щодо особливостей функціонування австрійської системи управління на українських землях. Він разом із структурно-функціональним підходом також застосовувався для з'ясування елементного складу правоохоронної системи у відповідності із змінами правоохоронної політики держави.

Хронологічний та історико-правовий методи забезпечили ефективність аналізу основних етапів розвитку державно-правових інститутів Австрійської імперії, дали можливість з'ясувати сутність і власне діяльність органів державного управління правоохоронними інституціями, котрі на рубежі XVIIІ- початку XX ст. займали особливе місце в системі державної влади, відрізнялись специфічним механізмом їх правового регулювання і характером взаємовідносин з населенням приєднаних українських земель до монархії. український державний управління галичина

Статистичний метод - застосовувався при дослідженні і вивченні кількісних аспектів змін під час становлення і розвитку правоохоронної системи.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв'язання. Вона визначається тим, що дисертація є першим спеціальним дослідженням питань державного управління правоохоронними органами в Європі з кінця XVIII cт.- до початку ХХ ст. на прикладі українських земель у складі володінь Габсбургів.

У межах проведеного дослідження отримано наступні результати, що мають наукову новизну.

Вперше:

- розроблено нове визначення сутності державного управління правоохоронними органами, яке полягає в законодавчому забезпечені їх формування та визначенні їх завдань з охорони порядку та безпеки особи, суспільства та держави.

Таким чином, державне управління правоохоронними органами - це особливий вид діяльності спеціально створених апаратів та спеціально призначених посадових осіб щодо створення та вдосконалення правоохоронної системи, забезпечення її оптимального функціонування і розвитку з метою ефективного вирішення поставлених перед нею завдань;

- запроваджено в науковій обіг результати досліджень зарубіжних вчених, присвячених питанням вироблення державної правоохоронної політики в цілому, що дозволило розробити авторський підхід до розкриття ролі і місця правоохоронних органів в системі державного управління Австрійської імперії;

- подано сучасне визначення поняття “державне регулювання діяльності правоохоронних органів”, як здійснюваний органами державного управління за допомогою системи правових засобів (правових принципів, норм, відносин, актів, санкцій тощо) результативний, нормативно-організаційний вплив на структуру, функції і форми діяльності правоохоронних органів і пов'язані з ними правовідносини в суспільстві і державі з метою їх впорядкування, організації, охорони і розвитку відповідно до суспільних потреб.

Удосконалено:

- понятійно-категоріальний апарат у сфері державного управління правоохоронними органами, а саме: “правоохоронна діяльність”, “правоохоронні органи”; тлумачення співвідносин категорій “державний вплив” і “державне регулювання”; “політична система” і “правова система”; “право” та “держава”;“механізм державного управління”, “механізм держави ” і “державний апарат”, “поліційна функція держави” і “функції поліції. - основні засади формування складу і структури правоохоронних органів, які здійснено через призму досвіду Австрйської імперії.

- концептуальні засади державної політики у сфері формування правового поля діяльності правоохоронних органів.

Набули подальшого розвитку:

- методологічні підходи до розкриття закономірностей процесу становлення та розвитку правоохоронних органів в Галичині і Буковині.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані теоретичні положення, фактичний матеріал, висновки та рекомендації можуть бути використані: органами державної влади для підвищення ефективності правоохоронної політики і діяльності правоохоронних органів, проведення досліджень щодо реформування державно-правових інститутів України.

Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі в системі підготовки державних службовців і працівників правоохоронних структур. Основні положення і висновки роботи апробовані у пропозиціях, поданих у Головне управління МВС України у Львівській області (довідка від 5.11. 2009 р.), використовуються у навчальному процесі Львівського державного унніверситету внутрішніх справ (довідка № 30 від 4.11.2009 р.) і Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (довідка від 6.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно. Усі викладені в ній висновки та положення сформульовані на базі особистих досліджень дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Матеріали і результати дослідження обговорювались на семінарах і засіданнях кафедри європейської інтеграції та права Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Основні положення, висновки та практичні рекомендації дисертації доповідалися автором на наукових конференціях: “Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (Львів, 22 березня 2007 р.), “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 4 квітня 2008 р.), “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 3 квітня 2009 р.).

Публікації. Матеріали дисертації відображено у 6 публікаціях, 4 з них - у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 212 сторінок, з них 177 - сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, основні завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження, методи дослідження, сформульовано наукову новизну, наведені дані про теоретичне і практичне значення отриманих результатів та особистий внесок автора, апробацію отриманих результатів, публікації з теми, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження державного управління правоохоронними органами в Галичині і Буковині (кінець ХУІІІ - початок ХХ ст.)” проаналізовано стан наукової розробки теми, з'ясовані і обгрунтовані теоретико-методологічні засади дослідження питань державного управління здійсненням правоохоронної політики та управлінням органами правоохоронної системи.

Слід зазначити, що найбільш повно в історіографії досліджуваної проблеми знайшли висвітлення, насамперед, питання політичної історії імперії Габсбургів. З українських дослідників одним з перших, хто почав вивчати питання, які стосуються апарату управління і правових відносин у Галичині, був Я.Головацький.

Питання, пов'язані з австрійською політикою в Галичині, розглядав у своїх працях також І.Франко. Короткий екскурс з історії австрійської адміністрації на Буковині подали українські вчені С. Смаль-Стоцький і Г.Купчанко. Особливості утворення Королівства Галичини і Лодомерії як провінції імперії Габсбургів, її територію і кордони деякою мірою вивчали М.Лозинський, М.Кордуба, Г.Піддубник. Ряд цікавих досліджень з'явилося в другій половині ХХ ст. Це, зокрема, монографії і статті Г.Гербільського, В.Грабовецького, В.Осечинського.

Наприкінці 80-х - початку 90-х років ХХ ст. посилилось вивчення проблеми. Суспільно-політичні зміни в Галичині під впливом революції

1848 р. були предметом дослідження Ф.Стеблія. Соціально-економічне і правове становище галицьких міст вивчав Р.Петрів. Питання, пов'язані з культурною і національною політикою австрійської адміністрації на українських землях, розглянув львівський вчений М.Кріль. Історію національного руху українців Буковини, формування її як окремого коронного краю Габсбургів досліджував О.Добржанський.

Різні проблеми, пов'язані з політикою австрійського уряду в Галичині та Буковині, історію правових відносин в Австрійській імперії вивчали відомі українські дослідники Т.Андрусяк, І.Андрухів, І.Гловацький, Л.Городницька, І.Жалоба, О.Кондратюк, В.Кульчицький, І.Лісна, О.Масан, М.Мацькевич, Т.Мікула, І.Настасяк, М..Никифорак, І.Новосівський, Б.Тищик та ін. Аналіз української історіографії свідчить, що вчені основну увагу приділяли політичній історії та ролі і місцю Галичини і Буковини в державно-правовій системі Австрії.

Проблеми, пов'язані з діяльністю австрійської адміністрації на галицькому терені, вивчали польські вчені О.Бальцер, Б.Вінярський, К.Гжибовський, С.Гродзіський, М.Дрдацький, Е.Дубановіч, С.Естрайхер,. В.Калінка, С.Кєнєвіч, Г.Лепуцький, Я.Луїс-Вавель, В.Майзель, Т.Менцель, Я.Розенблятт, В.Ростоцький, М.Тирович, С.Шнір-Пепловський, Л.Фінкель, О.Чоловський. Але питання, пов'язані безпосередньо з формуванням управлінського апарату в Галичині, описані в загальних рисах. За виключенням праці А.Курки, практично залишилася майже не вивченою проблема діяльності правоохоронних органів.

Із робіт російських авторів привертають увагу роботи П.Соколова, Б. Вишеславцева і Ф.Кокошкіна, М.Полтавського та роботи узагальнюючого характеру за редакцією Т.Ісламова і А.Міллера, Л.Лаптевої.

З численної німецької і австрійської історіографії значний інтерес складають праці, які безпосередньо торкаються теми, як-от роботи Р. Кайндля, А.Фікера та Г.Бідермана. Із новіших досліджень привертають увагу книги Е. Геллблінга, А.Дж.П. Тейлора, Е. Цьолнера.

Частково проблеми, пов'язані з формуванням території імперії Габсбургів, етнічними змінами, національним складом розглядав англійський дослідник Роберт А.Кан. При цьому певну увагу він приділяв правовим відносинам в Галичині і Буковині.

В цілому, проникнення у сутність історіографічних процесів у різних ділянках історії державного управління на українських землях у складі Австрійської імперії дало змогу дисертанту наочно і багатогранно виявити і розкрити як надбання, здобутки, так і певну жанрову, тематичну і хронологічну обмеженість праць стосовно діяльності правоохоронних органів, а у ряді випадків фрагментарність і незавершеність розробки досліджуваних автором питань.

Джерельну базу дослідження, крім вищезазначених літературних джерел, становлять опубліковані та почасти рукописні неопубліковані матеріали, які зберігаються в Державному архіві Львівської області (фонд Дирекції поліції у Львові,), Центральному державному історичному архіві України у Львові (фонди Галицького намісництва, Галицького станового сейму і його комітету, Головної руської ради), а також у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В.Стефаника (фонди Любомирських і Сапєги).

При підготовці дисертації недостатню кількість рукописних документів дисертант намагався компенсувати якомога ширшим використанням і аналізом опублікованих джерел. Важливі дані щодо діяльності органів державного управління почерпнуто з австрійських статистичних видань.

Слід зазначити, що законодавчі та інші правові акти, в яких подаються окремі питання правоохоронної діяльності і правоохоронних органів Австрійської монархії, є важливим джерелом досліджуваної теми. Саме вивчаючи їх, були отримані основні відомості про діючу систему державного управління правоохоронними органами; завдання і структуру цих органів, правовий статус чиновників правоохоронних органів поліції, суду і прокуратури, адвокатів і нотаріусів, державної охоронної служби.

В умовах активного розвитку української державності, розширення сфер правового регулювання, підвищення ролі законності та правопорядку в забезпеченні соціального прогресу, питання державного керівництва правоохоронними органами, шляхів, форм і засобів їх державного управління набувають сьогодні особливого значення.

У працях вітчизняних і зарубіжних вчених В.Авер'янова, Ю.Аврутіна, М.Байтина, В.Бакуменка, О.Бандурки, І.Бондаренка, М.Вудкаса, А.Галая, Н.Гасимова, С.Гордієнка, І.Грицяка, А.Губанова, Б.Гурне, К.Гуценка, В.Дяченка, В.Князєва, В.Ковальського, М.Лесечка, В.Малиновського, М.Мельника, Н.Нижник, В.Плішкіна, Л.Попова, Г.Райта, В.Ребкала, В.Тація, А.Чувильова знайшли відображення основні теоретичні положення, важливі для розкриття різних аспектів формування правоохоронних органів та їх ролі в суспільстві. Ці праці є важливою теоретичною базою і мають продуктивні концепти для подальшої розробки маловивчених аспектів досліджуваної теми. Разом з тим ця проблематика, з позиції наукового та практико-прикладного значення, вимагає поглиблення теоретико-методологічних засад її дослідження.

У контексті науки державного управління значна увага дисертантом була приділена розкриттю сутності категоріального апарату дослідження, що визначають зміст державного управління процесом становлення і розвитку правоохоронних органів

Австрійської імперії на приєднаних до неї українських землях, зокрема, з'ясуванню змісту таких понять, як “ державне управління правоохоронними органами”, “державне регулювання діяльності правоохоронних органів”, “державний апарат”, “поліційна функція держави” і “функції поліції”, “правоохоронна діяльність” і “правоохоронні органи”.

У розділі виявлено і обгрунтовано подвійну природу та сутність правоохоронної діяльності, яка являє собою, з одного боку, особливий, специфічний вид соціальної діяльності, а з іншого - особливий державно-правовий різновид соціального управління.

Якщо звернутися до правоохоронної діяльності, то державне управління її здійсненням слід розглядати у двох аспектах.

По-перше, як управління об'єктом з боку держави.

По-друге, як управління, що здійснюється всередині системи; коли об'єктами виступають відповідні органи, служби, підрозділи, а суб'єктами - керівники та апарати управління, які діють на відповідних рівнях.

Зміст державного управління цими органами наведений у таблиці 1.

Таблиця 1.

Зміст державного управління правоохоронними органами

1	Визначення цілей, завдань і функцій правоохоронних органів.
2	Розробка і вдосконалення їх організаційної структури.
3	Організація забезпечення правоохоронних органів матеріальними та іншими ресурсами.
4	Підготовка й реалізація управлінських рішень.
5	Забезпечення скоординованості дій органів, служб і підрозділів.
6	Регулювання організації і функціонування правоохоронних органів.з урахуванням суспільно-політичної обстановки в державі.

Історія державного управління правоохоронними органами має міждисциплінарний характер, тому лише комплексне і критичне використання документального матеріалу і застосування сучасної методології дослідження дає можливість не лише прослідкувати основні напрямки і особливості політики адміністрування віденського уряду, показати рівень впливу адміністрації вищої і середньої ланки на місцеве адміністрування в Галичині і Буковині, але й показати особливості правоохоронної політики і правове становище населення цих країв.

Воно дозволяє висвітлити невідомі або маловідомі сторони управління процесом становлення і розвитку правоохоронних органів на підвладних українських землях, розкрити їх місце і роль в системі державного управління Австрійської імперії.

У другому розділі “Аналіз австрійської системи державного управління і ролі правоохоронних органів на українських землях ” основна увага приділена висвітленню питань наслідків приєднання та адміністративно-територіального поділу українських земель у складі Австрійської імперії, запровадженню австрійської системи державного управління, визначенню місця правоохоронних органів в ній і формуванню правового поля їх діяльності.

Проведений аналіз дозволив зробити висновок про те, що австрійська державна політика в Галичині і Буковині здійснювалась таким чином, щоб організувати приєднані території політично, створити управління за зразком коронних земель Австрійської імперії.

Водночас поширення австрійської влади на українські території забезпечило і певний позитивний вплив на суспільне життя населення цих земель, котрі тепер були втягнуті в русло загальноавстрійських процесів.

Адміністративно-територіальний устрій Галичини і Буковини здійснювався на зразок існуючого у спадкових землях імперії, що давало австрійському урядові змогу організувати ефективне управління віддаленими від Відня володіннями.

Державна політика австрійського уряду на приєднаних українських землях була досить обережною, ліберально-поміркованою, яка поступово еволюціонувала у відповідності із змінами суспільно-політичної обстановки в імперії. З цією метою розроблялись механізми, покликані адаптувати місцеві органи управління до правової системи Австрії, і, водночас, унормовувати і врегульовувати правові відносини з урахуванням історичних традицій, котрі тут існували.

Важливим кроком у бік демократизації суспільного життя стало створення у 1861 році імператором галицького і буковинського крайових сеймів на чолі з крайовими маршалками. Компетенцію і порядок роботи Галицького крайового сейму нормували “Крайовий статут і сеймова виборча ординація для королівства Галичини і Лодомерії з великим князівством Краківським” та “Тимчасовий регламент” 1865 p., які діяли з певними змінами до 1918 р. Сейми володіли правом звернення до центральних органів влади, обговорення загальнодержавних законів, встановлення додаткових місцевих податків. Але їх рішення не були остаточними: вони санкціонувались цісарем. Нагляд за повітовими, міськими та сільськими органами місцевого управління здійснював крайовий комітет, який був виконавчим і розпорядчим органом сейму.

В цілому, Габсбурги утворили досить струнку і ефективну систему управління підвладними територіями як у центрі, так і на периферії (див.: рис. 1).

Рис. 1. Органи урядової адміністрації в Галичині

Така організація сприяла розвитку єдиної централізованої держави і дозволяла зберігати давні державно-правові традиції підвладних народів. Щодо місцевого управління, то слід зазначити, що воно мало дуже обмежені повноваження і служило інтересам шляхетської верхівки.

Якщо іноді це управління і було демократичнішим, ніж урядові органи, воно однаково захищало усталені порядки; всілякими способами підтримувало інтереси заможних верств населення. Але для загальної підтримки правопорядку необхідно було створити відповідні правоохоронні органи і виробити правове поле їх діяльності.

Австрійське право, яке формувалося з використанням європейського досвіду, заклало основи правового поля процесу становлення і розвитку правоохоронних органів, що діяли на українських землях в складі імперії і розглядалися як структурний елемент єдиної цетралізованої системи державного управління (див. рис. 2).

Систему правоохоронних органів Австрії у широкому розумінні утворювали суд, прокуратура, правоохоронні органи по боротьбі зі злочинністю (державна і крайова поліція), жандармерія, яка виконувала функції cлужби державної безпеки і була підпорядкована міністерству крайової оборони, а в провінціях крайовим командам, зорганізованим на військовий лад, а також організації з надання юридичних послуг населенню - адвокатура і нотаріат.

Виявлено, що в основі правової організації системи правоохоронних органів було закладено функціональний критерій, а властивості складових системи правоохоронних органів та структурні зв'язки між ними визначалися їх призначенням у даній системі. Окремі види правоохоронних органів будувалися за організаційним критерієм і мали відповідну ієрархічну структуру.

Проте нормативно-правові акти, які видавалися різними державними органами, мали неоднакову юридичну силу, часто не співпадали за часовим виміром, поширювалися на різні суб'єкти і територіальний простір. Тому з часом між ними виникали суперечності, а збільшення кількості нормативних матеріалів ускладнювало їх використання правоохоронними органами. Крім того, акти, видані в різні періоди часу, неоднаково регулювали суспільні відносини.

Рис.2. Система державного управління правоохоронними органами Австрійської імперії

Багато в чому законодавство не встигало за динамікою розвитку суспільних відносин, інколи суперечило раніше прийнятим правовим актам. Саме недосконалість чи відсутність упорядкованості в нормативному матеріалі спричиняло і недоліки у процесі діяльності правоохоронних органів.

У третьому розділі “Державне управління процесом становлення та розвитку правоохоронних органів в Галичині і Буковині” досліджено пріоритети і особливості австрійської правоохоронної політики, сутність і напрямки державного керівництва органами суду і прокуратури, установами юридичної допомоги; проаналізовано управлінський процес щодо організації діяльності поліції і жандармерії.

В дисертації показано, як еволюція державно-політичного устрою Австрійської імперії від авторитарного режиму до запровадження парламентської демократії зумовила зміну ролі і місця судової влади в апараті держави. Беззаперечним досягненням проведених державним апаратом управління судових реформ стало створення єдиної системи загальних судів, хоча і не були чітко узгоджені організаційні та структурні засади всіх ланок загальних судів, а також не в повному обсязі визначена їхня компетенція. Важливе значення мало заснування спеціальних судів, які, поряд із загальними, забезпечували ефективність функціонування судової системи.

Формування органами державного управління Австрії адміністративних судів було пов'язано із створенням специфічної австрійської моделі адміністративної юстиції, яка передбачала створення адміністративних судів як підсистеми в системі судів загальної юрисдикції, уповноважених розглядати спірні правові відносини між громадянами і юридичними особами, з однієї сторони, і державою - з другою. Така модель в найбільшій мірі відповідає і сучасним потребам розвитку правової держави в Україні.

Об'єктивними чинниками утворення прокуратури стали нові завдання державного механізму в умовах посилення ролі цивільно-правових відносин, кодифікації законодавства, реформування судової системи. Необхідно було забезпечити єдність функціонування державного механізму в умовах єдності правових приписів, що регулювали його діяльність. Проте, компетенція органів прокуратури, правові основи відносин з іншими елементами державного механізму з самого початку функціонування прокуратури зазнавали постійного втручання владних структур в організацію її роботи .

Встановлено, що адвокатура, як особливий соціальний інститут, формувала по мірі розвитку австрійської державності і відповідно до існуючої в ній правової системи. Адвокатура в Галичині і Буковині була заснована на підставі закону від 14 травня 1781 р. Її організація і розвиток відбувалися в загальному руслі еволюції австрійської адвокатури як інституту юридичної допомоги населенню. Водночас процес становлення і утвердження адвокатури на західноукраїнських землях мав характерні риси, що зумовлювалися історичними особливостями краю: соціально-економічними, національними, релігійними.

Особливої уваги заслуговує адвокатська практика складання для східно-галицьких судів запитальників, звернень-листів від населення і українських послів, що здійснювалось з допомогою членів “Товариства українсько-руських правників” у Львові, заснованого у 1909 році. Його осередки діяли в Перемишлі, Самборі, Стрию, Станіславові, Коломиї.

Аналіз впливу Рейхсрату та органів юстиції на формування і розвиток організаційної структури австрійської адвокатури засвідчив, що на різних етапах розвитку суспільства виявлялись і певні закономірності змін організаційних засад її діяльності.

Так, позитивні зміни у її функціях по здійсненню юридичної допомоги населенню в значні мірі були зумовлені процесом демократизації суспільно-політичного життя в імперії наприкінці 60-х років ХІХ ст. 6 липня 1868 р. було прийнято постійне положення про адвокатуру, що фактично діяло до кінця існування імперії Габсбургів. Розвиток та функціонування нотаріату на українських землях у складі Австрійської імперії засвідчив його об'єктивний зв'язок із державною правоохоронною політикою та особливостями культурно-історичних традицій в українському суспільстві.

Слід зазначити, що органи юстиції являли собою атрибутивний компонент механізму Австрійської держави і мали конкретно-історичний характер своєї діяльності.

Проте, як важливі складові системи державного управління, вони не змогли адаптуватися до нових умов суспільно-політичного розвитку імперії, не виявили гнучкості , котра була необхідна для підтримки стабільності у сфері правопорядку і правовій ситуації, котра швидко змінювалась, особливо після революційних подій 1848-1849 рр.

Щодо міністерства внутрішніх справ Австрійської імперії, то проведене дослідження засвідчило, що воно мало широкі повноваження в різних галузях суспільного життя. Міністерство внутрішніх справ здійснювало свою діяльність у двох сферах: перша - чисто поліційна, друга - включала в себе вирішення різних внутрішніх соціальних і адміністративних проблем.

Крім керівництва національною поліцією, воно контролювало діяльність місцевих органів влади, йому належало провідне місце серед інших правоохоронних органів.

Основні засади австрійської поліції формувалися наприкінці ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. На Галичину, як коронну частину володінь Габсбургів, поширювалися всі норми загальноавстрійського права. Існувала пряма і безпосередня залежність поліції від конкретного правлячого режиму, “силовим” гарантом котрого вона служить і приводить при його змінах до значного реформування правової бази, організаційних моделей, стратегії і тактики її функціонування.

Віденський уряд в умовах наростання революційної кризи велику увагу приділяв формуванню таємної поліції, яка мала розгалужену систему інформаторів. В руслі політичної поліції діяла також цензура друкованого слова. Державне управління правоохоронними органами передбачало повну взаємодію загальної поліції і жандармерії, що зумовлювалась тісним зв'язком і паралелізмом їх діяльності. Для боротьби з революційним рухом в країні влада намагалась скоординувати і об'єднати всі ланки карального апарату.

Стосовно жандармерії, як правоохоронного інституту Австрійської імперії, то вона складалася із спеціальних поліційних формувань збройних сил країни, виконувала завдання по охороні і забезпеченню національної безпеки як у військовій, так і у цивільній сфері, під загальним керівництвом цивільної державної адміністрації, але під безпосереднім командуванням міністерств оборони і внутрішніх справ.

Згідно правоохоронної концепції органів державного управління, жандармерія виконувала не тільки загальнополіційні завдання, але й спеціалізовувалася на забезпеченні правопорядку у сфері функціонування національних збройних сил. Вона була, в своїй сутності, найбільш універсальним із всіх компонентів поліційної системи. Державне управління системою комплектування і підготовки кадрів жандармерії робило її найбільш елітним формуванням поліційних сил в імперії. Чітке правове забезпечення її діяльності щодо здійснення громадської безпеки гарантувало загальноімперський характер її функціонування.

Таким чином, процес державного управління становленням і розвитком правоохоронних органів являв собою ряд послідовних етапів, котрі загалом відповідали періодам розвитку австрійської держави та Галичини і Буковини як її провінцій, і, відповідно, їх особливості вносили зміни у правову регламентацію функцій, структуру і повноваження правоохоронних органів.

ВИСНОВКИ

В дисертації вирішено актуальне наукове завдання щодо комплексного аналізу місця і ролі австрійських органів державного управління у формуванні і розвитку правоохоронних органів в Галичині і Буковині. Головні його результати свідчать про досягнення мети і реалізацію поставлених завдань, дають змогу сформулювати висновки та рекомендації, які мають теоретичне, науково-прикладне і практичне значення.

1. В дисертаційній роботі на основі сучасних теоретико-методологічних засад виявлена і обгрунтована подвійна природа та сутність правоохоронної діяльності, яка являє собою, з одного боку, особливий, специфічний вид соціальної діяльності, а з іншого - особливий державно-правовий різновид соціального управління. Державне управління правоохоронною сферою в Австрійській імперії автором характеризується як особливий вид діяльності спеціально створених структур та спеціально призначених посадових осіб щодо створення та вдосконалення правоохоронної системи, забезпечення її оптимального функціонування і розвитку з метою ефективного вирішення поставлених перед нею завдань.

2. Доведено, що австрійська державна політика на анексованих українських землях була спрямована на досягнення політичної єдності Галичини і Буковини з коронним краєм, з метою ефективного управління віддалених від Відня володінь.

Встановлено, що політика австрійських органів державного управління на підвладних українських землях була досить обережною, ліберально-поміркованою, яка поступово еволюціонувала у відповідності із новим адміністративно-територіальним поділом і змінами в суспільно-політичній обстановці імперії. З цією метою розроблялись механізми, покликані адаптувати місцеві органи управління (в тому числі правоохоронні) до правової системи Австрії, і, водночас, унормовувати і врегульовувати правові відносини з урахуванням історичних традицій, котрі тут існували.

3. Австрійське законодавство, котре діяло в Галичині і Буковині, в цілому відповідало, незважаючи на деякі феодальні пережитки, цілям та інтересам державного керівництва у розбудові і розвитку багатонаціональної держави. За його допомогою австрійський уряд через відповідні органи державного управління, насамперед правоохоронні, забезпечував усі сфери суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного життя на західноукраїнських землях.

4. Форми і методи впливу австрійських органів державного управління на процес становлення і розвитку правоохоронних органів змінювались у відповідності з внутрішнім розвитком країни. З однієї сторони, виявлялись нові форми і методи, котрі, відповідно, потребували правового регулювання, з іншої, переставали існувати деякі з них як застарілі. Тому для сучасної практики державного управління правоохоронними органами України постійне вдосконалення форм і методів державного впливу, в умовах превентивних змін суспільно-політичної обстановки в країні, є важливою умовою ефективної діяльності державного управління.

5. Досліджуваний період характеризувався виявленням двох тенденцій в галузі правоохоронної діяльності австрійської держави : з однієї сторони, здійснювалися зусилля щодо подальшої централізації системи правоохоронних органів, з другої, коло завдань, що відносились до правоохоронної функції держави, постійно звужувалось через виокремлення спеціальних державних органів (створення міністерств юстиції і внутрішніх справ, спеціальних судів і прокуратури) та спеціалізації діяльності органів поліції і установ юридичної допомоги.

6. Однією з головних суперечностей у сфері державного управління правоохоронними органами Австрійської імперії стала невідповідність між тими функціями управління, які почали формуватись в процесі демократизації суспільних відносин, та реальним змістом роботи правоохоронних органів на місцевому рівні.

7. Досвід формування правового поля для правоохоронних органів в Австрії засвідчив про необхідність вироблення і застосування системно-діяльної концепції правового регулювання, в рамках якої мають бути визначені прямі і зворотні зв'язки, котрі виникають в процесі їх діяльності. Вони мають відображати сутність внутрішнього алгоритму правоохоронної системи, що дозволить обгрунтовано визначати функції правоохоронних органів.

8. Беззаперечними досягненнями державного управління становленням і розвитком австрійської судової влади можна вважати створення єдиної системи загальних судів, формування їх організаційних основ, внутрішньої структури, компетенції; визначення професійних вимог до кандидатів у судді та встановлення порядку їх призначення на суддівські посади; утвердження принципів участі громадського чинника в діяльності суду присяжних. Важливе значення мала Австрійська Конституція 1867 року, яка визначила судову владу як окрему незалежну гілку влади. Проте в умовах імперського режиму вона фактично перетворила судові органи в один із багатьох державних органів, підлеглих імператорові, а, отже, суди стали підконтрольними і підзвітними політичній верхівці.

9. Аналіз місця і ролі прокуратури в системі державного управління австрійської держави засвідчив, що дуже негативно впливало на саму сутність її діяльності: обслуговування переважно самої держави з ігноруванням інтересів громадян та дискримінацією їх за будь-якою ознакою (у даному випадку національною та соціальною) і необґрунтоване втручання владних структур в організацію роботи та повсякденне функціонування прокуратури.

10. Ретроспективний аналіз процесу становлення і розвитку поліційного апарату в системі державного управління австрійської держави показав відсутність організаційної стабільності і послідовності у визначенні його основних функцій. Але при всіх змінах в об'ємі і змісті функцій органів поліції в управлінській системі імперії, вони завжди відносились до органів виконавчої влади і виконували специфічні функції, пов'язані з підтримкою правопорядку в країні. Цей аналіз переконливо доводить, що сьогодні проблеми вдосконалення функціональної структури і діяльності органів внутрішніх справ України слід обов'язково розглядати скрізь призму їх соціально-правового статусу, об'єму і диференціації повноважень на загальнодержавному, регіональному і муніципальних рівнях.

11. Окремий досвід австрійської жандармерії, зокрема конкурсний порядок комплектування кадрового складу, професійної підготовки підрозділів, що брали участь в забезпеченні національної безпеки, обгрунтована правова регламентація службових посад можуть бути враховані при вдосконаленні організаційної роботи та кадрової політики органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України та інших правоохоронних органів.

12. Історичний досвід діяльності органів державного управління Австрійської імперії свідчить, що викривлення правоохоронної функції, підпорядкування судів і правоохоронних органів лише політичним інтересам державного керівництва є небезпечною справою. Тому сучасні правоохоронні органи України повинні функціонувати лише на конституційних засадах, в межах повноважень, окреслених законами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Криштанович М. Австрійська система управління та бюрократизація на українських землях (1772-1848 рр.) / М.Криштанович // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр.-Вип. 13 / за заг. ред. проф. В.С.Загорського, доц. А.В.Ліпенцева.- Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007.-С.249-255.

2. Криштанович М. Австрійська жандармерія: створення та функціонування на західноукраїнських землях / М.Криштанович // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр.- Вип. 14/15 / за заг. ред. проф. В.С.Загорського, доц. А.В.Ліпенцева.- Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008.-С.224-229.

3. Криштанович М. Державне управління процесом становлення та розвитку судових органів на українських землях у складі Австрійської імперії / М.Криштанович // Ефективність державного управління [Текст]: зб. наук. пр.- Вип. 20/ за наук. ред. чл.-кор. НАН України В.С.Загорського, доц. А.В.Ліпенцева. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009.-С.-152-160

4. Криштанович М. Державно-правові засади діяльності політичної поліції на українських землях монархії Габсбургів (кінець ХVІІІ-ХІХ ст.) / М.Криштанович // Демократичне врядування. [Електронний ресурс]. Електр. Наук. 3б.- Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009.- Вип. 4.- http\\www.lvivacademy.com\visnik4\index.html.

Матеріали наукових конференцій

5. Криштанович М. Запровадження австрійської системи управління на західноукраїнських землях в останній третині ХУІІІ ст. / М.Криштанович // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія і практика [Текст]: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (22 березня 2007 р.). У 2 ч. Ч.2.- / за заг. ред. проф. В.С.Загорського, доц. А.В.Ліпенцева.- Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007.-С.70-72.

6. Криштанович М. Формування інституту адвокатури в монархії Габсбургів (кінець ХУІІІ-перша половина ХІХ ст.) / М.Криштанович // Демократичні стандарти врядування [Текст]: матер. наук.-практ. конф.за міжнар.участю. (4 квітня 2008 р). У 2 ч. Ч.1. / за заг. ред. проф. В.С.Загорського, доц. А.В.Ліпенцева.- Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008.-С.337-339.

АНОТАЦІЯ

Криштанович Мирослав Франкович. Державне управління правоохоронними органами в Галичині і Буковині (кінець ХУІІІ - початок ХХ ст.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2010.

В дисертації уперше у вітчизняній теорії і історії державного управління з сучасних методологічних позицій проведено комплексний спеціальний державно-управлінський аналіз місця і ролі австрійських органів державного управління з формування і розвитку правоохоронних органів в Галичині і Буковині Окреслено теоретико-методологічні засади дослідження проблеми державного управління правоохоронними органами. Розкриті особливості запровадження австрійської системи державного управління на українських землях. Досліджено місце правоохоронних органів в системі державного управління і формування правового поля їх діяльності. Проведено системний аналіз управлінської діяльності по створенню і розвитку правоохоронних органів на українських землях.

Подано практичні рекомендації по використанню австрійського досвіду державного управління правоохоронними органами для вдосконалення організаційної роботи та кадрової політики органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України та інших правоохоронних органів.

Ключові слова: Галичина і Буковина, правоохоронна політика, система державного управління, правоохоронні органи, суд, прокуратура, установи юридичної допомоги, поліція, жандармерія.

АННОТАЦИЯ

Криштанович Мирослав Франкович. Государственное управление правоохранительными органами в Галичине и Буковине (конец ХVІІІ - начало ХХ ст.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления.- Львовский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины..- Львов, 2010.

В диссертации впервые в отечественной теории и истории государственного управления на основе современных методологических позиций осуществлен комплексный специальный государственно-управленческий анализ места и роли австрийских органов государственного управления по формированию и развитию правоохранительных органов в Галичине и Буковине.

Осуществлен анализ теоретико-методологических основ исследования проблемы государственного управления правоохранительными органами. Рассмотрен процес присоединения украинских земель к Австрийской империи, дана его историко-правовая оценка. Охарактеризована нормативно-правовая база, которая обеспечивала присоединение Галичины и Буковины с учетом изменений внешнеполитической обстановки и процессов происходящих в империи, и служила действенным инструментом для регламентирования хода исторических событий.

Проанализированы цели и задачи административно-территорального деления анексированных земель. Раскрыты особенности внедрения австрийской системы государственного управления на украинских землях. Исследованы роль и место правоохранительных органов в системе государственного управления и формирование правового поля их деятельности. Проведен системный анализ управленческой деятельности по созданию и развитию правоохранительных органов в Галичине и Буковине.

Доказано, что искривление правоохранительной функции, подчинение судов и правоохранительных органов только политическим интересам государствееного руководства таит большие опасности. Поэтому современные функции правоохранительных органов Украины должны осуществляться на принципах и основах, соответственно которым никого нельзя принуждать делать то, что не предусмотрено законодательством. А органы государственной власти, их должностные лица обязаны действовать только в пределах полномочий и в способ, которые предусмотрены Конституцией и законами Украины В диссертации обоснованы и предложены практические рекомендации по использованию австрийского опыта государственного управления правоохранительными органами для совершенствования организационной работы и кадровой политики органов внутренних дел и внутренних войск МВД Украины и других правоохранительных органов.

Ключевые слова: Галичина и Буковина, правоохранительная политика, система государственного управления, правоохранительные органы, суд, прокуратура, учреждения юридической помощи, полиция, жандармерия.

SUMMARY

Kryshtanovych M.F. Public administration of law-enforcement bodies in Galychyna and Bukovyna (the end of XVIII - beggining of XX centuries).

Thesis for the Candidate's Degree in Public Administration. Speciality 25.00.01-theory and history of public administration-Lviv Regional Institute of Public Administration National Academy of Public Administration, the office of the President of Ukraine-Lviv, 2010. In the thesis, complex special public administering analysis of the place and role of public administration concerning the formation and development of enforcement bodies on Ukrainian territories in the complement of Austriarju Empire is completed for the first time in the domestic history and theory of public administration from modern contemporary positions.

Theoretic-methodological principles of the investigation of the problem of public administering of the enforcement bodies are outlined. The peculiarities of Austrian public administration system implementation on the Ukrainian territories are discovered. The place of the enforcement bodies in the system of public administration and the formation of legal field of their activities are studied. System analysis of administering activities concerning the formation and development of the enforcement bodies on the Ukrainian territories is carried out. Practical recommendations regarding the usage of Austrian experience in public administration of the enforcement bodies for the improvement of organizational work and personnel policy of internal affairs bodies and military force of the MVS of Ukraine and other enforcement bodies are given.

...